Sarah Lewis: Embrace the near win

Перекладач: Tania Zakala Утверджено: Hanna Leliv

I feel so fortunate that my first job

Мені дуже пощастило розпочати свою кар'єру

was working at the Museum of Modern Art

з роботи в Музеї сучасного мистецтва

on a retrospective of painter Elizabeth Murray.

над ретроспективою художниці Елізабет Мюррей.

I learned so much from her.

Я так багато навчилася від неї.

After the curator Robert Storr

Коли куратор Роберт Сторр

selected all the paintings

вибрав роботи

from her lifetime body of work,

зі всього її творчого доробку,

I loved looking at the paintings from the 1970s.

я із особливим захватом дивилася на її роботи 70-х років.

There were some motifs and elements

Там були мотиви та елементи,

that would come up again later in her life.

які пізніше знову з'являться в її творчості

I remember asking her

Пригадую, як запитала її,

what she thought of those early works.

що вона думає про ці ранні роботи.

If you didn't know they were hers,

Якби ви не знали, що вони її,

you might not have been able to guess.

ви б ні за що не здогадались, чиєму перу вони належать.

She told me that a few didn't quite meet

Вона сказала, що деякі роботи не є

her own mark for what she wanted them to be.

такими, якими вона б хотіла їх бачити.

One of the works, in fact,

А одна з її картин настільки

so didn't meet her mark,

не відповідала її баченню,

she had set it out in the trash in her studio,

що опинилась на смітнику її студії,

and her neighbor had taken it

а її сусідка підібрала те полотно,

because she saw its value.

побачивши його цінність.

In that moment, my view of success

Саме в цей момент моє бачення успіху

and creativity changed.

і творчості змінилося.

I realized that success is a moment,

Я зрозуміла, що успіх - це лише мить,

but what we're always celebrating

а те, чим ми завжди захоплюємось -

is creativity and mastery.

це творчість і майстерність.

But this is the thing: What gets us to convert success

Але ось у чому питання: що змушує нас обертати успіх

into mastery?

на майстерність?

This is a question I've long asked myself.

Я вже давно запитую себе про це.

I think it comes when we start to value

Я думаю, це відбувається, коли ми починаємо цінувати

the gift of a near win.

значення майже перемоги.

I started to understand this when I went

Я збагнула це, коли одного

on one cold May day

холодного травневого дня

to watch a set of varsity archers,

спостерігала за студентами-лучниками,

all women as fate would have it,

всі були жінками, як розсудила доля,

at the northern tip of Manhattan

в північній частині Мангеттену

at Columbia's Baker Athletics Complex.

у спортивному комплексі "Колумбія Бейкер".

I wanted to see what's called archer's paradox,

Я хотіла подивитися на так званий парадокс лучника -

the idea that in order to actually hit your target,

припущення, що для того, щоб попасти в ціль,

you have to aim at something slightly skew from it.

слід цілитись трішки в сторону.

I stood and watched as the coach

Я стояла і дивилася, як тренер

drove up these women in this gray van,

привіз цих жінок в сірому фургоні,

and they exited with this kind of relaxed focus.

і вони невимушено та зосереджено вийшли з нього.

One held a half-eaten ice cream cone in one hand

Одна лучниця в одній руці тримала недоїджене морозиво,

and arrows in the left with yellow fletching.

а в іншій - стріли з жовтим оперенням.

And they passed me and smiled,

Вони пройшли повз мене та посміхнулися,

but they sized me up as they

але оцінили мене поглядом

made their way to the turf,

дорогою до тиру,

and spoke to each other not with words

розмовляючи не мовою слів,

but with numbers, degrees, I thought,

а мовою цифр, градусів, я так зрозуміла -

positions for how they might plan

положень, з яких вони

to hit their target.

планували попасти в ціль.

I stood behind one archer as her coach

Я стояла позаду однієї лучниці, а її тренер

stood in between us to maybe assess

стояв між нами, - очевидно, щоб визначити,

who might need support, and watched her,

хто може потребувати підтримки, і спостерігав за нею,

and I didn't understand how even one

а я не могла зрозуміти, як взагалі

was going to hit the ten ring.

хтось зможе попасти в десятку.

The ten ring from the standard 75-yard distance,

Десятка зі стандартної дистанції 68,5 метрів

it looks as small as a matchstick tip

виглядала, як кінчик сірника,

held out at arm's length.

простягнутого на відстані витягнутої руки.

And this is while holding 50 pounds of draw weight

І при цьому ще потрібно витримати силу натягу

on each shot.

22.5 кг під час кожного пострілу.

She first hit a seven, I remember, and then a nine,

Пригадую, спершу вона влучила в сімку, потім - у дев'ятку,

and then two tens,

тоді - двічі в десятку,

and then the next arrow

а ж раптом наступна стріла

didn't even hit the target.

пролетіла мимо.

And I saw that gave her more tenacity,

Я помітила, що це лише додало їй впертості,

and she went after it again and again.

і вона продовжувала стріляти знову і знову.

For three hours this went on.

Це тривало протягом трьох годин.

At the end of the practice, one of the archers

Наприкінці тренування одна з лучниць

was so taxed that she lied out on the ground

настільки втомилася, що розляглась на землі,

just star-fished,

як морська зірка,

her head looking up at the sky,

дивлячись в небо

trying to find what T.S. Eliot might call

і намагаючись відшукати те, що Т.С. Еліот називав

that still point of the turning world.

віссю, навколо якої обертається світ.

It's so rare in American culture,

Це рідкість в американській культурі,

there's so little that's vocational about it anymore,

в ній так мало залишилось професійного -

to look at what doggedness looks like

побачити як виглядає впертість

with this level of exactitude,

з таким рівнем влучності,

what it means to align your body posture

як це - завмерти в одній позиції

for three hours in order to hit a target,

на три години для того, щоб влучити в ціль,

pursuing a kind of excellence in obscurity.

в погоні за так званою першістю в невідомості.

But I stayed because I realized I was witnessing

Залишившись там, я зрозуміла: я є свідком того,

what's so rare to glimpse,

що так рідко можна побачити -

that difference between success and mastery.

різниці між успіхом та майстерністю.

So success is hitting that ten ring,

Отож, успіхом є влучити в десятку,

but mastery is knowing that it means nothing

майстерність - це знати, що це ніщо,

if you can't do it again and again.

якщо ти не можеш його повторити.

Mastery is not just the same as excellence, though.

Однак, майстерність - це не довершеність.

It's not the same as success,

На відміну від успіху,

which I see as an event,

який для мене як подія,

a moment in time,

мить,

and a label that the world confers upon you.

ярлик, який світ приклеює на тебе,

Mastery is not a commitment to a goal

майстерність - це не зобов'язання перемогти,

but to a constant pursuit.

а постійне прагнення.

What gets us to do this,

Те, що спонукає нас,

what get us to forward thrust more

те, що змушує нас рухатись вперід, -

is to value the near win.

це вміння цінувати близьку, майже перемогу.

How many times have we designated something

Як часто ми присвоювали чомусь

a classic, a masterpiece even,

статус класики, або ж навіть шедевру,

while its creator considers it hopelessly unfinished,

тоді як сам автор вважав його безнадійно незавершеним,

riddled with difficulties and flaws,

пронизаним вадами та недоліками,

in other words, a near win?

іншими словами, майже здобутою перемогою?

Elizabeth Murray surprised me

Елізабет Мюррей здивувала мене

with her admission about her earlier paintings.

своєю оцінкою власних картин раннього періоду творчості.

Painter Paul Cézanne so often thought his works were incomplete

Художник Поль Сезанн настільки часто вважав свої роботи незавершеними,

that he would deliberately leave them aside

що він свідомо відкладав їх убік,

with the intention of picking them back up again,

маючи намір повернутися знову до роботи над ними, -

but at the end of his life,

що під кінець свого життя,

the result was that he had only signed

він, в результаті, підписав

10 percent of his paintings.

лише десяту частину своїх робіт.

His favorite novel was "The [Unknown] Masterpiece" by Honoré de Balzac,

Його улюбленим романом був "Невідомий шедевр" Оноре де Бальзака,

and he felt the protagonist was the painter himself.

і він відчував себе прототипом головного героя в ньому.

Franz Kafka saw incompletion

Франц Кафка бачив незавершеність

when others would find only works to praise,

в тих роботах, які, на думку інших, були варті похвали,

so much so that he wanted all of his diaries,

настільки, що він велів, щоб всі його щоденники,

manuscripts, letters and even sketches

рукописи, листи та навіть ескізи

burned upon his death.

були спалені після його смерті.

His friend refused to honor the request,

Його друг відмовився виконати його бажання,

and because of that, we now have all the works

і саме тому в нас є роботи,

we now do by Kafka:

якими відомий Кафка:

"America," "The Trial" and "The Castle,"

"Америка", "Процес" та "Замок", -

a work so incomplete it even stops mid-sentence.

настільки незавершені, що обриваються посередині речення.

The pursuit of mastery, in other words,

Іншими словами, погоня за майстерністю

is an ever-onward almost.

є постійним процесом.

"Lord, grant that I desire

"Господи, дякую тобі за те, що я прагну

more than I can accomplish,"

більше, ніж можу досягнути"-

Michelangelo implored,

молив Мікеланджело, наче до

as if to that Old Testament God on the Sistine Chapel,

Бога зі Старого Завіту із Сикстинської капелли,

and he himself was that Adam

а сам був тим Адамом

with his finger outstretched

з простягнутим пальцем,

and not quite touching that God's hand.

якому так і не вдалось торкнутись долоні Господа.

Mastery is in the reaching, not the arriving.

Майстерність в досягненні, а не в звершенні.

It's in constantly wanting to close that gap

Вона в постійному прагненні заповнити прогалину

between where you are and where you want to be.

між тим, де ти є, і тим, де б хотів бути.

Mastery is about sacrificing for your craft

Майстерність - це жертва заради ремесла,

and not for the sake of crafting your career.

а не заради будування кар'єри.

How many inventors and untold entrepreneurs

Скільки винахідників та незліченних підприємців

live out this phenomenon?

є живими прикладами цього феномену?

We see it even in the life

Ми бачимо це навіть у житті

of the indomitable Arctic explorer Ben Saunders,

невгамовного полярного дослідника Поля Сандерса,

who tells me that his triumphs

який сказав мені, що його перемоги

are not merely the result

є не лише результатом

of a grand achievement,

грандіозного досягнення,

but of the propulsion of a lineage of near wins.

але й просування вперід низкою майже здобутих перемог.

We thrive when we stay at our own leading edge.

Ми процвітаємо, коли перебуваємо на краю прірви.

It's a wisdom understood by Duke Ellington,

Цю мудрість зрозумів герцог Еллінґтон,

who said that his favorite song out of his repertoire

який сказав, що його улюбленою піснею з власного репертуару

was always the next one,

завжди була наступна,

always the one he had yet to compose.

завжди та, яку він ще не написав.

Part of the reason that the near win

Майже перемога

is inbuilt to mastery

є невід'ємною частиною майстерності

is because the greater our proficiency,

ось чому: що вправнішими ми стаємо,

the more clearly we might see

то ясніше розуміємо,

that we don't know all that we thought we did.

як мало насправді ми знаємо.

It's called the Dunning–Kruger effect.

Це називається "ефектом Даннінґ-Крюґера".

The Paris Review got it out of James Baldwin

Джеймс Болдвін розповів про це газеті "Париж Рев'ю", коли

when they asked him,

вони його запитали:

"What do you think increases with knowledge?"

"Що, на Вашу думку, збільшується разом із знаннями?"

and he said, "You learn how little you know."

І він відповів: "Ти розумієш, настільки мало знаєш".

Success motivates us, but a near win

Успіх нас мотивує, а майже перемога

can propel us in an ongoing quest.

спонукає до постійного самовдосконалення.

One of the most vivid examples of this comes

Один з яскравих прикладів можна побачити,

when we look at the difference

подивившись на різницю

between Olympic silver medalists

між срібними

and bronze medalists after a competition.

та бронзовими призерами Олімпійських змагань.

Thomas Gilovich and his team from Cornell

Томас Ґілович та його команда з Корнеля

studied this difference and found

вивчали цю різницю і довідались,

that the frustration silver medalists feel

що розчарування, яке відчувають срібні призери

compared to bronze, who are typically a bit

в порівнянні з бронзовими, які, зазвичай,

more happy to have just not received fourth place

щасливіші, що не опинилися на четвертому місці

and not medaled at all,

і не отримали нагороди взагалі,

gives silver medalists a focus

дає срібним призерам стимул

on follow-up competition.

для наступних змагань.

We see it even in the gambling industry

Ми це бачимо навіть у індустрії азартних ігор,

that once picked up on this phenomenon

яка використала цей феномен

of the near win

майже здобутої перемоги

and created these scratch-off tickets

та створила миттєву лотерею,

that had a higher than average rate of near wins

що мала показник майже перемоги вище середнього.

and so compelled people to buy more tickets

Це так підбурювало людей купляти білети,

that they were called heart-stoppers,

що їх прозвали "розбивателями сердець"

and were set on a gambling industry set of abuses

і звинуватили у зловживанні гральним бізнесом

in Britain in the 1970s.

у Великобританії в 1970-х роках.

The reason the near win has a propulsion

Причиною того, що майже перемога нас стимулує,

is because it changes our view of the landscape

є те, що вона змінює наше світобачення

and puts our goals, which we tend to put

та ставить наші цілі, які ми схильні відкладати,

at a distance, into more proximate vicinity

у безпосередню близькість -

to where we stand.

у теперішній час.

If I ask you to envision what a great day looks like next week,

Якщо я попрошу Вас уявити, Ваш вдалий день наступного тижня,

you might describe it in more general terms.

ви, ймовірно, описали б його в загальних рисах.

But if I ask you to describe a great day at TED tomorrow,

Але, якщо я попрошу описати Ваш вдалий день на ТЕД завтра,

you might describe it with granular, practical clarity.

ви б описали його в деталях.

And this is what a near win does.

Ось що робить майже перемога.

It gets us to focus on what, right now,

Вона фокусує нашу увагу на тому, що ми саме зараз

we plan to do to address that mountain in our sights.

плануємо робити, щоб підкорити гору перед собою.

It's Jackie Joyner-Kersee, who in 1984

Це Джекі Джойнер-Керсі, яка 1984 року

missed taking the gold in the heptathlon

упустила золото у семиборстві,

by one third of a second,

програвши на одну третю секунди.

and her husband predicted that would give her

Її чоловік передбачив, що це додасть їй

the tenacity she needed in follow-up competition.

наснаги, необхідної для наступного змагання.

In 1988, she won the gold in the heptathlon

У 1988 році вона виборола золото у семиборстві

and set a record of 7,291 points,

і встановила рекорд у 7,291 балів -

a score that no athlete has come very close to since.

рахунок, якого жоден атлет з того часу не зміг побити.

We thrive not when we've done it all,

Ми процвітаємо не тоді, коли все зробили,

but when we still have more to do.

а тоді, коли ще багато чого маємо зробити.

I stand here thinking and wondering

Я стою тут, роздумуючи та дивуючись

about all the different ways

тим різноманітним способам,

that we might even manufacture a near win

якими ми можемо створити майже перемогу

in this room,

навіть у цьому залі,

how your lives might play this out,

на прикладі Ваших життів,

because I think on some gut level we do know this.

бо десь всередині ви знаєте це.

We know that we thrive when we stay

Ми знаємо, що процвітаємо, коли стоїмо

at our own leading edge,

на краю прірви,

and it's why the deliberate incomplete

і тому навмисна незавершеність

is inbuilt into creation myths.

є невід'ємною частиною створення міфів.

In Navajo culture, some craftsmen and women

В культурі племені Навахо деякі ремісники та жінки

would deliberately put an imperfection

свідомо залишали дефекти на

in textiles and ceramics.

текстильних та керамічних виробах.

It's what's called a spirit line,

Це те, що називають "лінією духа" -

a deliberate flaw in the pattern

навмисний недолік у малюнку,

to give the weaver or maker a way out,

який дає лише привід ткачу чи виробнику відкласти,

but also a reason to continue making work.

але дає також причину продовжити роботу.

Masters are not experts because they take

Майстри - це не експерти, тому що ті

a subject to its conceptual end.

доводять роботу до кінця.

They're masters because they realize

Вони є майстрами, бо розуміють,

that there isn't one.

що це ще не кінець.

Now it occurred to me, as I thought about this,

Роздумуючи над цим, я зрозуміла,

why the archery coach

чому тренер лучниць

told me at the end of that practice,

сказав мені в кінці тренування,

out of earshot of his archers,

подалі від зайвих вух,

that he and his colleagues never feel

що він з колегами ніколи не відчувають,

they can do enough for their team,

що можуть зробити достатньо для своєї команди,

never feel there are enough visualization techniques

не відчувають, що достатнього візуалізаційних технік

and posture drills to help them overcome

та тренувань постави, які б допомогли їм подолати

those constant near wins.

ці постійні майже перемоги.

It didn't sound like a complaint, exactly,

Це не звучало як скарга,

but just a way to let me know,

а як спосіб дати мені зрозуміти

a kind of tender admission,

таке собі хвилююче прийняття,

to remind me that he knew he was giving himself over

нагадати мені, що він знав, що віддає усього себе

to a voracious, unfinished path

ненаситному нескінченному шляху,

that always required more.

який завжди потребує більшого.

We build out of the unfinished idea,

Ми створені із незакінчених ідей,

even if that idea is our former self.

навіть якщо ця ідея - наше минуле "Я".

This is the dynamic of mastery.

Це динаміка майстерності.

Coming close to what you thought you wanted

Наближення до того, чого здавалося ти прагнув,

can help you attain more than you ever dreamed

може допомогти тобі досягнути більшого, ніж ти

you could.

коли-небудь мріяв.

It's what I have to imagine Elizabeth Murray

Гадаю, саме над цим Елізабет Мюррей

was thinking when I saw her smiling

роздумувала, коли я бачила її усміхнену,

at those early paintings one day

розглядаючи свої ранні роботи

in the galleries.

у галереї.

Even if we created utopias, I believe

Навіть якби ми створили утопії, я впевнена

we would still have the incomplete.

ми б усе одно вважали їх незавершеними.

Completion is a goal,

Завершеність - це ціль,

but we hope it is never the end.

але ми надіємось, це ще не кінець.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)