A glimpse of the future through an augmented reality headset | Meron Gribetz

Перекладач: Andriy Babay Утверджено: Hanna Leliv

Today's computers are so amazing

Комп'ютери сьогодні такі чудові,

що ми не помічаємо, які жахливі вони насправді.

that we fail to notice how terrible they really are.

Я хотів би поговорити з вами сьогодні про цю проблему,

I'd like to talk to you today about this problem,

і як ми можемо виправити це за допомогою нейронауки.

and how we can fix it with neuroscience.

Спочатку я хотів би перенести вас в морозну ніч у Гарлемі у 2011,

First, I'd like to take you back to a frosty night in Harlem in 2011

що глибоко вплинула на мене.

that had a profound impact on me.

Я сидів у дешевому барі біля Колумбійського Університету,

I was sitting in a dive bar outside of Columbia University,

where I studied computer science and neuroscience,

в якому вивчав комп'ютерні науки та нейронауку,

і вів чудову розмову з однокурсником

and I was having this great conversation with a fellow student

about the power of holograms to one day replace computers.

про силу голограм, які одного дня замінять комп'ютери.

І саме коли ми дійшли до найкращої частини розмови,

And just as we were getting to the best part of the conversation,

звичайно ж, його телефон загоряється.

of course, his phone lights up.

And he pulls it towards himself, and he looks down and he starts typing.

І він тягне його до себе, дивиться вниз і починає друкувати.

А потім змушує свої оченята повернути погляд на мене і каже:

And then he forces his eyeballs back up to mine and he goes,

"Продовжуй. Я з тобою".

"Keep going. I'm with you."

Але, звичайно, його очі потьмяніли,

But of course his eyes were glazed over,

and the moment was dead.

і момент було втрачено.

Meanwhile across the bar,

Тим часом далі у барі

I noticed another student holding his phone,

я помітив, як інший студент тримає свій телефон,

this time towards a group.

цього разу у напрямку групи.

He was swiping through pictures on Instagram,

Він перегортав фотографії в Інстаграмі,

and these kids were laughing hysterically.

і ці діти істерично реготали.

І це роздвоєння між тим, як ненормально я себе відчував

And that dichotomy between how crappy I was feeling

and how happy they were feeling about the same technology,

і якими щасливими почувались вони відносно тієї самої технології,

really got me thinking.

змусило мене задуматися.

І що більше я думав про це, то більше розумів,

And the more I thought of it, the more I realized

it was clearly not the digital information that was the bad guy here,

що поганим хлопцем тут була явно не цифрова інформація,

it was simply the display position that was separating me from my friend

а просто позиція дисплею, що відділяла мене від мого друга,

and that was binding those kids together.

а тих дітлахів - згуртовувала.

See, they were connected around something,

Бачите, вони гуртувалися навколо чогось

just like our ancestors who evolved their social cognitions

так само, як наші прабатьки, які розвивали свої соціальні пізнання,

розповідаючи історії навколо багаття.

telling stories around the campfire.

And that's exactly what tools should do, I think.

І, я думаю, це саме те, що повинні робити інструменти.

They should extend our bodies.

Вони мають розширити наші тіла.

And I think computers today are doing quite the opposite.

І я думаю, що комп'ютери сьогодні роблять протилежне.

Whether you're sending an email to your wife

Якщо ви посилаєте електронного листа до вашої дружини

or you're composing a symphony

або створюєте симфонію

or just consoling a friend,

або просто втішаєте друга,

you're doing it in pretty much the same way.

ви робите це все майже однаково.

You're hunched over these rectangles,

Горбитеся над цими прямокутниками,

fumbling with buttons and menus and more rectangles.

возячись з кнопками, меню та іншими прямокутниками.

І я думаю, що це неправильний шлях,

And I think this is the wrong way,

I think we can start using a much more natural machine.

думаю, ми можемо почати використовувати природнішу машину.

Ми повинні використовувати машини, які повертають нашу роботу назад у світ.

We should use machines that bring our work back into the world.

We should use machines that use the principles of neuroscience

Ми повинні використовувати машини, які використовують принципи нейронауки,

to extend our senses versus going against them.

щоб розширити наші почуття, а не навпаки.

І так тепер сталося, що в мене тут є така машина.

Now it just so happens that I have such a machine here.

It's called the Meta 2.

Вона називається Мета 2.

Let's try it out.

Випробуймо її.

Now in front of me right now, I can see the audience,

Просто зараз перед собою я бачу аудиторію

and I can see my very hands.

і бачу свої руки.

And in three, two, one,

А через три, два, один,

we're going to see an immersive hologram appear,

ми побачимо, як з'являється захоплююча голограма,

дуже реалістична голограма з'являється переді мною,

a very realistic hologram appear in front of me,

of our very glasses I'm wearing on my head right now.

тих самих окулярів, які зараз одягнені в мене на голові.

And of course this could be anything that we're shopping for

І, звичайно, це може бути все, що ми купляємо в магазинах

or learning from,

або вивчаємо,

and I can use my hands

а руками я можу

to very nicely kind of move it around with fine control.

дуже гарно переміщати голограму і маніпулювати нею.

Думаю, що Залізна Людина могла би пишатися.

And I think Iron Man would be proud.

We're going to come back to this in just a bit.

Ми повернемося до цього за мить.

(Applause)

(Оплески)

Now if you're anything like me, your mind is already reeling

Якщо ви схожі на мене, ваш розум вже вирує

with the possibilities of what we can do with this kind of technology,

ідеями щодо того, що можна зробити з такою технологією,

тож подивимося на кілька таких можливостей.

so let's look at a few.

My mom is an architect,

Моя мама - архітектор,

so naturally the first thing I imagined

тому, звичайно, першим, що я уявив собі

was laying out a building in 3D space

було проектування будівлі в 3D-просторі

замість того, щоб використовувати 2D архітектурні плани.

instead of having to use these 2D floor plans.

She's actually touching graphics right now

Вона, до речі, просто зараз торкається графіки

and selecting an interior decor.

та вибирає декор інтер'єру.

This was all shot through a GoPro through our very glasses.

Все це знято на камеру GoPro через наші окуляри.

А наступний випадок використання - дуже особистий для мене,

And this next use case is very personal to me,

it's Professor Adam Gazzaley's glass brain project,

це скляний проект мозку професора Адама Ґеззелі,

створений Каліфорнійським університетом у Сан-Франциско.

courtesy of UCSF.

As a neuroscience student,

Як студент, що вивчає нейронауку,

I would always fantasize

я завжди фантазував

about the ability to learn and memorize these complex brain structures

про можливість вивчення і запам'ятовування складних структур мозку

with an actual machine,

на реальному агрегаті,

where I could touch and play with the various brain structures.

де я міг би торкнутися і грати з різними структурами мозку.

Now what you're seeing is called augmented reality,

Тепер те, що ви бачите, називається доповненою реальністю,

але для мене - це частина набагато важливішої історії -

but to me, it's part of a much more important story --

a story of how we can begin to extend our bodies with digital devices,

про те, як почати розширювати наші тіла з допомогою цифрових пристроїв,

а не навпаки.

instead of the other way around.

Now ...

Тепер...

in the next few years, humanity's going to go through a shift, I think.

у наступні кілька років, людство має змінитися, я думаю.

We're going to start putting an entire layer of digital information

Ми збираємося накласти весь шар цифрової інформації

on the real world.

на реальний світ.

Тільки уявіть на мить,

Just imagine for a moment

what this could mean for storytellers,

що це може означати для казкарів,

for painters,

для художників,

for brain surgeons,

для нейрохірургів,

для декораторів

for interior decorators

and maybe for all of us here today.

і, можливо, для всіх нас тут сьогодні.

І я думаю, що нам, як спільноті,

And what I think we need to do as a community,

is really try and make an effort

треба насправді спробувати і зробити зусилля,

to imagine how we can create this new reality

щоб уявити, як ми можемо створити цю нову реальність

in a way that extends the human experience,

таким чином, щоб розширити людський досвід,

instead of gamifying our reality

замість ігрофікувати нашу реальність

or cluttering it with digital information.

або захаращувати її цифровою інформацією.

And that's what I'm very passionate about.

І це мене дуже захоплює.

Тепер хочу розповісти вам маленький секрет.

Now, I want to tell you a little secret.

Приблизно через п'ять років -

In about five years --

this is not the smallest device --

це ще не найменший прилад -

in about five years,

приблизно через п'ять років -

these are all going to look like strips of glass on our eyes

це все буде виглядати, як смужки скла на наших очах

that project holograms.

що проектують голограми.

І точно так само, як нам байдуже, який телефон ми купуємо

And just like we don't care so much about which phone we buy

in terms of the hardware -- we buy it for the operating system --

з точки зору апаратного забезпечення - ми купуємо його через операційну систему -

as a neuroscientist,

як нейронауковець,

I always dreamt of building the iOS of the mind, if you will.

я завжди мріяв побудувати операційну систему розуму.

And it's very, very important that we get this right,

І це дуже, дуже важливо, що ми отримаємо це право,

because we might be living inside of these things

тому що ми, цілком можливо, житимемо всередині цих речей

for at least as long as we've lived

так довго, скільки живемо

with the Windows graphical user interface.

з графічним інтерфейсом користувача Windows.

And I don't know about you,

І я не знаю, як вас,

but living inside of Windows scares me.

але мене лякає жити всередині Windows.

(Laughter)

(Сміх в залі)

To isolate the single most intuitive interface out of infinity,

Щоб виділити з нескінченності один найбільш інтуїтивний інтерфейс,

we use neuroscience to drive our design guidelines,

ми використовуємо нейронауку для управління правилами проектування,

instead of letting a bunch of designers fight it out in the boardroom.

замість того, щоб дозволити купці дизайнерів вибороти їх у конференц-залі.

And the principle we all revolve around

І принцип, навколо якого ми всі обертаємось,

is what's called the "Neural Path of Least Resistance."

є так званий "Нейронний шлях найменшого опору".

At every turn, we're connecting the iOS of the brain with our brain

На кожному кроці ми підключаємо операційну систему мозку до свого мозку -

on, for the first time, our brain's terms.

вперше - за умовами мозку.

In other words, we're trying to create a zero learning-curve computer.

Іншими словами, ми намагаємося створити комп'ютер з нульовою кривою навчання.

We're building a system that you've always known how to use.

Ми будуємо систему, яку ви завжди знали, як використовувати.

Ось перші три правила проектування, які ми використовуємо

Here are the first three design guidelines that we employ

в цьому абсолютно новому вигляді користувацького досвіду.

in this brand-new form of user experience.

First and foremost, you are the operating system.

Перше і головне - ви операційна система.

Traditional file systems are complex and abstract,

Традиційні файлові системи є складними і абстрактними,

and they take your brain extra steps to decode them.

і вони змушують ваш мозок робити додаткові кроки, щоб декодувати їх.

We're going against the Neural Path of Least Resistance.

Ми йдемо "Нейронним шляхом найменшого опору".

Meanwhile, in augmented reality,

Водночас, у доповненій реальності,

you can of course place your holographic TED panel over here,

звичайно, ви можете розмістити голографічну панель TED тут,

а на іншій стороні столу - голографічну електронну пошту,

and your holographic email on the other side of the desk,

and your spatial memory evolved just fine to go ahead and retrieve them.

і ваша просторова пам'ять добре розвинулася, щоб відшукати їх.

You could put your holographic Tesla that you're shopping for --

Ви можете помістити голографічний Тесла, який ви купуєте -

or whatever model my legal team told me to put in right before the show.

або будь-яку модель, яку мої юристи скажуть мені вставити прямо перед шоу.

(Laughter)

(Сміх в залі)

Відмінно. І ваш мозок точно знає, як її отримати.

Perfect. And your brain knows exactly how to get it back.

The second interface guideline we call "touch to see."

Друге правило інтерфейсу ми називаємо "доторкнутися, щоб бачити".

What do babies do when they see something that grabs their interest?

Що діти роблять, коли вони бачать щось, що їх зацікавлює?

They try and reach out and touch it.

Вони намагаються дотягнутися і доторкнутися до нього.

And that's exactly how the natural machine should work as well.

Саме так повинна працювати природна машина.

Виявляється, що зорова система отримує фундаментальний імпульс

Turns out the visual system gets a fundamental boost

from a sense we call proprioception --

від почуття, яке ми називаємо проприоцепцією -

це відчуття наших частин тіла в просторі.

that's the sense of our body parts in space.

So by touching our work directly, we're not only going to control it better,

Так, напряму торкаючись нашої роботи, ми не тільки будемо контролювати її краще,

we're also going to understand it much more deeply.

ми також будемо її зрозуміти набагато глибше.

Отже, доторкніться, щоб побачити.

Hence, touch to see.

But it's not enough to experience things ourselves.

Але нам не достатньо відчувати речі самим.

We're inherently these social primates.

За своєю природою ми - соціальні примати.

And this leads me to our third guideline,

І це приводить мене до третього правила,

the holographic campfire from our first story.

голографічного багаття з нашої першої історії.

Наша дзеркально-нейронна підсистема передбачає,

Our mirror-neuron subsystem suggests

that we can connect with each other and with our work much better

що ми можемо єднатися одне з одним і з нашою роботою набагато краще,

якщо ми можемо бачити обличчя і руки одне одного в 3D.

if we can see each other's faces and hands in 3D.

Тож, якщо ви глянете на відео позаду мене,

So if you look at the video behind me,

you can see two Meta users playing around with the same hologram,

ви побачите двох мета-користувачів, що грають з однією голограмою,

making eye contact, connected around this thing,

створюючи зоровий контакт, пов'язаний навколо цієї речі,

instead of being distracted by external devices.

замість того, щоб відволікатися на зовнішні пристрої.

Let's go ahead and try this again with neuroscience in mind.

Продовжимо і спробуймо це знову, беручи до уваги нейронауку.

Тож знову, наш улюблений інтерфейс, операційна система розуму.

So again, our favorite interface, the iOS of the mind.

I'm going to now take a step further

Просто зараз я зроблю крок далі,

and go ahead and grab this pair of glasses

візьму цю пару окулярів

and leave it right here by the desk.

і залишу її прямо тут, на столі.

I'm now with you, I'm in the moment,

Тепер я з вами в цей момент,

we're connecting.

ми підключаємося.

My spatial memory kicks in, and I can go ahead and grab it

Моя просторова пам'ять спрацьовує, і я можу взяти їх

and bring it right back here, reminding me

і принести їх назад сюди, нагадуючи собі,

that I am the operating system.

що я - операційна система.

And now my proprioception is working,

І тепер моя проприоцепція працює,

і я можу розкласти ці окуляри на тисячу частин

and I can go ahead and explode these glasses into a thousand parts

and touch the very sensor that is currently scanning my hand.

і торкнутися самого датчика, який в даний час сканує мою руку.

Але не достатньо бачити речі поодинці,

But it's not enough to see things alone,

тому за секунду мій співзасновник Рей зробить 3D-виклик -

so in a second, my co-founder Ray is going to make a 3D call --

Рей?

Ray?

(Ringing)

(Виклик)

Hey Ray, how's it going?

Привіт, Рей, як справи?

Guys, I can see this guy in front me in full 3D.

Хлопці, я бачу цього хлопця попереду себе в повному 3D.

And he is photo-realistic.

І він реальний мов на фото.

(Applause)

(Оплески)

Дякую.

Thank you.

Моя дзеркально-нейронна підсистема передбачає, що це замінить телефон

My mirror-neuron subsystem suggests that this is going to replace phones

in not too long.

незабаром.

Ray, how's it going?

Рей, як справи?

Ray: Great. We're live today.

Рей: Відмінно. Ми наживо сьогодні.

(Applause)

(Оплески)

MG: Ray, give the crowd a gift

М.Г.: Рей, подаруй народу

of the holographic brain we saw from the video earlier.

голографічний мозок, що ми бачили раніше на відео.

Guys, this is not only going to change phones,

Хлопці, це змінить не тільки телефони,

it's also going to change the way we collaborate.

а й спосіб, у який ми співпрацюємо.

Thank you so much.

Дуже дякую.

Thanks, Ray.

Дякую, Рей.

Рей: Будь ласка!

Ray: You're welcome.

(Оплески)

(Applause)

MG: So folks, this is the message that I discovered in that bar in 2011:

М.Ґ.: Таким чином, люди, ось послання, яке я виявив у тому барі в 2011 році:

The future of computers is not locked inside one of these screens.

Майбутнє комп'ютерів не заблоковане всередині одного з цих екранів.

It's right here, inside of us.

Воно прямо тут, всередині нас.

(Applause)

(Оплески)

So if there's one idea that I could leave you with here today,

Тож, якщо є одна ідея, яку я міг би залишити вам тут сьогодні,

it's that the natural machine is not some figment of the future,

це ідея, що природна машина - не якась вигадка майбутнього,

it's right here in 2016.

вона просто тут, в 2016 році.

Which is why all hundred of us at Meta,

Ось чому багато з нас в Мета,

including the administrative staff,

зокрема адміністративний персонал,

the executives,

керівники,

the designers, the engineers --

конструктори, інженери -

before TED2017,

перед TED 2017 року,

ми всі повикидаємо наші зовнішні монітори

we're all going to be throwing away our external monitors

and replacing them with a truly and profoundly more natural machine.

і замінимо їх справді природною машиною.

Thank you very much.

Дуже дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you, appreciate it.

Спасибі, дуже вдячний.

Thanks, guys.

Дякую, друзі.

Chris Anderson: So help me out on one thing,

Кріс Андерсон: Тож допоможи мені з однією річчю,

because there've been a few augmented reality demos

тому що за останній рік

shown over the last year or so out there.

показали кілька демок доповненої реальності.

And there's sometimes a debate among technologists

І іноді технологи дискутують,

about, are we really seeing the real thing on-screen?

чи дійсно ми бачимо реальну річ на екрані?

Існує проблема поля зору,

There's this issue of field of view,

that somehow the technology is showing a broader view

що якимось чином ця технологія демонструє ширше поле зору,

than you would actually see wearing the glasses.

ніж те, що ви насправді бачите, одягаючи окуляри.

Чи бачили ми тут дещо реальне?

Were we seeing the real deal there?

MG: Absolutely the real deal.

М.Г.: Абсолютно реальне.

І не тільки це,

Not only that,

ми вжили додаткових заходів, щоб зняти різні відео, які ви тут бачили,

we took extra measures to shoot it with a GoPro through the actual lens

in the various videos that you've seen here.

через об'єктив камери GoPro.

We want to try to simulate the experience for the world

Ми хочемо спробувати імітувати для світу досвід,

який ми насправді бачимо через окуляри,

that we're actually seeing through the glasses,

а не халтурити.

and not cut any corners.

CA: Thank you so much for showing us that.

К.А.: Дуже дякуємо за те, що Ви нам показали.

MG: Thanks so much, I appreciate that.

М.Г.: Спасибі, мені дуже приємно.