The strange story of the teddy bear and what it reveals | Jon Mooallem

Перекладач: Nastia Serhieieva Утверджено: Khrystyna Romashko

So it was the fall of 1902,

Це трапилось восени 1902 року.

and President Theodore Roosevelt

Президент Теодор Рузвельт вирішив

needed a little break from the White House,

трохи відпочити від Білого дому

so he took a train to Mississippi

і відправився в містечко Смідс,

to do a little black bear hunting outside of a town

поблизу Міссіссіппі,

called Smedes.

на полювання на ведмедів. Перший день став

The first day of the hunt, they didn't see a single bear,

повним провалом для усіх. Жодного ведмедя.

so it was a big bummer for everyone,

Наступного для, після довгої

but the second day, the dogs cornered one

гонитви, собаки все ж загнали одного

after a really long chase, but by that point,

ведмедя в кут, але до того часу президент

the president had given up

вже махнув на все рукою

and gone back to camp for lunch,

та повернувся в табір на обід.

so his hunting guide cracked the animal

Його помічник вдарив тварину

on the top of the head with the butt of his rifle,

гвинтівкою по голові,

and then tied it up to a tree

прив'язав його до дерева,

and started tooting away on his bugle

протрубив у ріг,

to call Roosevelt back so he could have the honor

закликаючи Рузвельта повернутися

of shooting it.

і застрелити звіра.

The bear was a female.

Ведмідь був самкою.

It was dazed, injured,

Вона була оглушеною, пораненою,

severely underweight, a little mangy-looking,

надзвичайно худою та облізлою,

and when Roosevelt saw this animal

і коли Рузвельт побачив її,

tied up to the tree,

прив'язаною до дерева,

he just couldn't bring himself to fire at it.

він не зміг змусити себе вистрелити.

He felt like that would go against his code

Йому здалося, що це буде нечесно,

as a sportsman.

не по-спортивному.

A few days later, the scene was memorialized

Декілька днів потому, цю сцену увічнили

in a political cartoon back in Washington.

у вашингтонській політичній карикатурі

It was called "Drawing a Line in Mississippi,"

під назвою «Межа, проведена у Міссісіпі»,

and it showed Roosevelt with his gun down and his arm out,

де був зображений Рузвельт з опущеною рушницею

sparing the bear's life,

й випростаною рукою, яка щадить звіра,

and the bear was sitting on its hind legs

і ведмідь на задніх лапах,

with these two big, frightened, wide eyes

з величезними переляканими очима

and little ears pricked up at the top of its head.

і загостреними вухами.

It looked really helpless, like you just wanted to

Він виглядав зовсім безпорадно,

sweep it up into your arms

аж хотілося обійняти його

and reassure it.

і втішити.

It wouldn't have looked familiar at the time,

Тоді він нікого не нагадував,

but if you go looking for the cartoon now,

але зараз, подивившись на ту карикатуру,

you recognize the animal right away:

ви відразу впізнаєте цю тварину:

It's a teddy bear.

це плюшевий ведмедик.

And this is how the teddy bear was born.

Ось як з'явився плюшевий ведмедик.

Essentially, toymakers took the bear from the cartoon,

Виробники іграшок взяли ведмедя з карикатури,

turned it into a plush toy, and then named it

перетворивши на плюшеву іграшку

after President Roosevelt -- Teddy's bear.

і назвавши на честь президента Рузвельта - ведмедик Тедді.

And I do feel a little ridiculous

Я відчуваю себе трохи безглуздо,

that I'm up here on this stage

стоячи на цій сцені

and I'm choosing to use my time

і витрачаючи свій час

to tell you about a 100-year-old story

на те, щоб повідати давню історію

about the invention of a squishy kid's toy,

про винахід м'якої дитячої іграшки.

but I'd argue that the invention of the teddy bear,

Але я переконаний, що в історії про винахід плюшевого ведмедя

inside that story is a more important story,

лежить важливіша історія -

a story about how dramatically our ideas

про те, як різко можуть змінитися

about nature can change,

наші уявлення про природу,

and also about how, on the planet right now,

і ще про те, як історії,

the stories that we tell

які ми розповідаємо сьогодні,

are dramatically changing nature.

можуть різко змінити природу.

Because think about the teddy bear.

Наприклад, плюшевий ведмедик.

For us, in retrospect, it feels like an obvious fit,

Зараз нам здається, що немає нічого кращого,

because bears are so cute and cuddly,

адже ведмеді такі милі.

and who wouldn't want to give one to their kids to play with,

І хто б не хотів дати таку іграшку своїй дитині?

but the truth is that in 1902,

Але по правді, в 1902 році

bears weren't cute and cuddly.

ведмеді зовсім не були милими.

I mean, they looked the same,

Вони виглядали так само,

but no one thought of them that way.

але ніхто не вважав

In 1902, bears were monsters.

їх милими. В 1902 ведмеді були монстрами.

Bears were something that frickin' terrified kids.

Вони лякали дітей до смерті.

For generations at that point,

На той час, ведмідь символізував

the bear had been a shorthand for all the danger

усі небезпеки, з якими

that people were encountering on the frontier,

стикалися люди,

and the federal government was actually

а влада систематично

systematically exterminating bears

винищувала ведмедів,

and lots of other predators too,

і багатьох інших хижаків,

like coyotes and wolves.

наприклад, койотів та вовків.

These animals, they were being demonized.

Цих тварин демонізували.

They were called murderers

Їх вважали вбивцями,

because they killed people's livestock.

адже вони вбивали худобу.

One government biologist, he explained this

Один державний біолог пояснив цю війну

war on animals like the bear by saying

з тваринами тим, що в часи стрімкого

that they no longer had a place

прогресу, тварини не мали місця на землі

in our advancing civilization,

і ми просто прибираємо

and so we were just clearing them out of the way.

їх зі свого шляху.

In one 10-year period, close to half a million wolves

За десять років близько півмільйона вовків

had been slaughtered.

були по-звірячому вбиті.

The grizzly would soon be wiped out

Ведмедів грізлі практично знищили

from 95 percent of its original territory,

в 95% місцях їх проживання.

and whereas once there had been 30 million bison

Колись 30 мільйонів бізонів

moving across the plains, and you would have

паслись по рівнинах, і кажуть,

these stories of trains having to stop

що поїзди стояли

for four or five hours so that these thick,

по 4-5 годин, щоб пропустити через рейки

living rivers of the animals could pour over the tracks,

велике стадо тварин.

now, by 1902, there were maybe less than 100 left in the wild.

До 1902 року в дикій природі залишилося не більше ста бізонів.

And so what I'm saying is, the teddy bear was born

Плюшевий ведмедик з'явився якраз

into the middle of this great spasm of extermination,

під час цього розгулу винищення,

and you can see it as a sign that

і можна побачити,

maybe some people deep down

що, можливо, люди, в глибині душі,

were starting to feel conflicted about all that killing.

не були в захваті від цих вбивств.

America still hated the bear and feared it,

Америка все ще ненавиділа і боялася

but all of a sudden, America also wanted

ведмедів, але раптово захотіла

to give the bear a great big hug.

пообніматися з ними.

So this is something that I've been really curious about in the last few years.

Я цікавився цим останні кілька років,

How do we imagine animals,

як ми уявляємо собі тварин,

how do we think and feel about them,

що ми думаємо про них,

and how do their reputations get written

і як їх образ виникає,

and then rewritten in our minds?

а потім змінюється в нашій голові?

We're here living in the eye of a great storm

Тварини знаходяться на межі вимирання,

of extinction where half the species on the planet

і половина всіх біологічних видів

could be gone by the end of the century,

на планеті до кінця століття може зникнути.

and so why is it that we come to care about

Чому ж ми піклуємось про одних,

some of those species and not others?

а забуваємо про інших?

Well, there's a new field, a relatively new field

Існує відносно новий напрямок

of social science that started looking at

в соціології, який розглядає

these questions and trying to unpack the powerful

ці питання, намагаючись проникнути

and sometimes pretty schizophrenic relationships

в суть нашого непослідовного

that we have to animals,

ставлення до тварин.

and I spent a lot of time looking through

Я витратив багато часу,

their academic journals,

переглядаючи наукові публікації,

and all I can really say is that their findings

і все, що я можу сказати, -

are astonishingly wide-ranging.

отримані дані надзвичайно обширні.

So some of my favorites include that

Ось що мені сподобалося: чим більше

the more television a person watches in Upstate New York,

житель штату Нью-Йорк дивиться телевізор,

the more he or she is afraid

тим більше він боїться,

of being attacked by a black bear.

що на нього нападе ведмідь.

If you show a tiger to an American,

Якщо показати американцю тигра,

they're much more likely to assume that it's female

він, скоріш за все, подумає, що тварина

and not male.

самка, а не самець.

In a study where a fake snake

В експерименті, де на дорогу поклали

and a fake turtle were put on the side of the road,

іграшкову змію та черепаху, водії частіше

drivers hit the snake much more often than the turtle,

наїжджали на змію, ніж на черепаху,

and about three percent of drivers who hit the fake animals

і близько 3% наїхали на копії тварин,

seemed to do it on purpose.

і ймовірно, зробили це навмисно.

Women are more likely than men to get a

Жінки частіше відчувають

"magical feeling" when they see dolphins in the surf.

"дивовижне відчуття" при вигляді дельфінів у хвилях.

Sixty-eight percent of mothers with

68% матерів

"high feelings of entitlement and self-esteem"

з "підвищеним почуттям власної гідності» асоціюють

identified with the dancing cats

себе з танцюючими кішками

in a commercial for Purina. (Laughter)

з реклами Purina. (Сміх)

Americans consider lobsters

Американці вважають омарів

more important than pigeons

важливішими за лобстерів,

but also much, much stupider.

а також дурнішими.

Wild turkeys are seen as only slightly more dangerous than sea otters,

Дикі індики вважаються небезпечнішими, ніж морські видри,

and pandas are twice as lovable as ladybugs.

а панди - у два рази милішими, ніж божі корівки.

So some of this is physical, right?

Ось така от фізична природа.

We tend to sympathize more with animals that look like us,

Ми більше симпатизуємо тваринам,

and especially that resemble human babies,

схожим на нас, особливо схожим

so with big, forward-facing eyes

на наших дітей:

and circular faces,

з великими очима, пухким

kind of a roly-poly posture.

і круглолицим.

This is why, if you get a Christmas card from, like,

Ось чому на листівці, скажімо,

your great aunt in Minnesota,

від тітоньки з Міннесоти,

there's usually a fuzzy penguin chick on it,

буде радше пухнасте пташеня пінгвіна,

and not something like a Glacier Bay wolf spider.

а не павук-вовк з парку Глейшер-Бей.

But it's not all physical, right?

Але справа не тільки в фізичному.

There's a cultural dimension to how we think about animals,

Існує культурний аспект у нашому сприйнятті тварин.

and we're telling stories about these animals,

Ми розповідаємо історії про тварин,

and like all stories,

і ці історії, як і всі інші,

they are shaped by the times and the places

відповідають своєму

in which we're telling them.

часу і місцю.

So think about that moment

Уявіть собі той момент,

back in 1902 again where a ferocious bear

в 1902 році, коли лютий ведмідь

became a teddy bear.

став плюшевим ведмедиком.

What was the context? Well, America was urbanizing.

Який був контекст ситуації? Америка стала урбанізована.

For the first time, nearly a majority of people lived in cities,

Більшість людей стало жити у великих містах,

so there was a growing distance between us and nature.

тому дистанція між людьми і природою росла.

There was a safe space where we could

Існував безпечний простір, де можна

reconsider the bear and romanticize it.

інакше поглянути на ведмедя і ідеалізувати його образ.

Nature could only start to seem this pure and adorable

Природа стала здаватися нам чистою і прекрасною тому,

because we didn't have to be afraid of it anymore.

що більше не потрібно було її боятися.

And you can see that cycle playing out

Це повторюється знову і знову

again and again with all kinds of animals.

з усіма видами тварин.

It seems like we're always stuck between

Неначе ми застрягли.

demonizing a species and wanting to wipe it out,

Ми або демонізуємо тварину і мріємо її знищити,

and then when we get very close to doing that,

або, коли вже майже знищили,

empathizing with it as an underdog

раптом починаємо співчувати їй

and wanting to show it compassion.

і намагаємося проявити жалість.

So we exert our power,

Ми користуємося своєю владою,

but then we're unsettled

а потім засмучуємося,

by how powerful we are.

що у нас забагато влади над ними.

So for example, this is one of

Наприклад, ось один з тисяч

probably thousands of letters and drawings

листів і малюнків, які діти надсилали

that kids sent to the Bush administration,

Джорджу Бушу, прохаючи

begging it to protect the polar bear

захистити білого ведмедя, занести

under the Endangered Species Act,

до зникаючих видів.

and these were sent back in the mid-2000s,

Всі вони були написані в середині 2000-х,

when awareness of climate change was suddenly surging.

коли про кліматичні зміни дізнався весь світ.

We kept seeing that image of a polar bear

Білий ведмідь,

stranded on a little ice floe

пливучи на маленькій крижині,

looking really morose.

дійсно виглядає жалісно.

I spent days looking through these files.

Я цілими днями переглядав ці листи.

I really love them. This one's my favorite.

Вони мені дуже сподобалися. Це мій улюблений.

If you can see, it's a polar bear that's drowning

Бачите, білий ведмідь тоне,

and then it's also being eaten simultaneously

при цьому його одночасно поїдають

by a lobster and a shark.

омар і акула.

This one came from a kid named Fritz,

Це намалювала дитина на ім'я Фріц,

and he's actually got a solution to climate change.

Він має вирішення проблеми

He's got it all worked out to an ethanol-based solution.

кліматичних змін. Воно пов'язане

He says, "I feel bad about the polar bears.

з етиловим спиртом. Він пише: «Мені шкода

I like polar bears.

білих ведмедів. Вони мені подобаються.

Everyone can use corn juice for cars. From Fritz."

Можна їздити і на самогоні. Фріц».

So 200 years ago, you would have Arctic explorers

200 років тому дослідники Арктики писали,

writing about polar bears leaping into their boats

як білі ведмеді встрибували до них у човни

and trying to devour them,

і намагались зжерти,

even if they lit the bear on fire,

навіть коли вони підпалювали ведмежу шерсть,

but these kids don't see the polar bear that way,

але ці діти бачать ведмедів зовсім іншими,

and actually they don't even see the polar bear

навіть у порівнянні з тим, якими вони

the way that I did back in the '80s.

здавалися мені в 80-х.

I mean, we thought of these animals

Ми сприймали тварин

as mysterious and terrifying lords of the Arctic.

як таємничих володарів Арктики.

But look now how quickly that climate change

Але подивіться, як швидко кліматичні зміни

has flipped the image of the animal in our minds.

перевернули наше уявлення про цих тварин.

It's gone from that bloodthirsty man-killer

Кровожерливий ведмідь-вбивця

to this delicate, drowning victim,

став слабкою потопаючою жертвою.

and when you think about it, that's kind of

Якщо подумати, це ніби

the conclusion to the story

заключний акорд історії,

that the teddy bear started telling back in 1902,

яка почалася в 1902 році з плюшевого ведмедика, адже тоді

because back then, America had more or less

Америка вже більш-менш відвоювала

conquered its share of the continent.

свою частину континенту.

We were just getting around to

Потрібно було розправитися

polishing off these last wild predators.

з останніми лютими хижаками.

Now, society's reach has expanded

Зараз люди живуть

all the way to the top of the world,

майже по всьому світу,

and it's made even these, the most remote,

так що навіть найбільш віддалені від нас,

the most powerful bears on the planet,

найсильніші ведмеді на Землі

seem like adorable and blameless victims.

здаються милими, безневинними жертвами.

But you know, there's also a postscript to the teddy bear story

Але історія з плюшевим ведмедиком мала продовження,

that not a lot of people talk about.

про яке мало хто говорить.

We're going to talk about it,

А ми поговоримо,

because even though it didn't really take long

адже, після полювання

after Roosevelt's hunt in 1902

Рузвельта в 1902 році

for the toy to become a full-blown craze,

всі так швидко стали сходити з розуму

most people figured it was a fad,

через цю іграшку, більшість розуміли,

it was a sort of silly political novelty item

що це тимчасова примха,

and it would go away once the president left office,

яка зникне, коли президент покине пост.

and so by 1909, when Roosevelt's successor,

Тому до 1909 року, коли його наступник

William Howard Taft,

Вільям Говард Тафт

was getting ready to be inaugurated,

готувався до інавгурації,

the toy industry was on the hunt

індустрія іграшок придумала

for the next big thing.

нову приманку для покупців.

They didn't do too well.

Але у них нічого не вийшло.

That January, Taft was the guest of honor

У січні Тафт був почесним гостем

at a banquet in Atlanta,

на банкеті в Атланті,

and for days in advance,

і було заздалегідь відомо,

the big news was the menu.

що родзинкою програми буде меню.

They were going to be serving him

На стіл подаватимуть

a Southern specialty, a delicacy, really,

традиційне південне блюдо,

called possum and taters.

справжній делікатес - опосума з картоплею.

So you would have a whole opossum

Цілого опосума

roasted on a bed of sweet potatoes,

запікатимуть на картоплі,

and then sometimes they'd leave

а його хвіст покладуть зверху,

the big tail on it like a big, meaty noodle.

ніби довгу м'ясну локшину.

The one brought to Taft's table

Опосум, якого принесли Тафту,

weighed 18 pounds.

важив 8 кілограмів.

So after dinner, the orchestra started to play,

Після обіду заграв оркестр,

and the guests burst into song,

гості почали співати.

and all of a sudden, Taft was surprised

І раптом Тафту вручають

with the presentation of a gift

подарунок від групи

from a group of local supporters,

його місцевого електорату:

and this was a stuffed opossum toy,

це був плюшевий опосум з білими

all beady-eyed and bald-eared,

вушками і з пронизливим поглядом.

and it was a new product they were putting forward

Новий продукт, який вони висунули

to be the William Taft presidency's answer

у якості відповіді Вільяму Тафту

to Teddy Roosevelt's teddy bear.

на плюшевого ведмедика Тедді Рузвельта.

They were calling it the "billy possum."

Його назвали Опосум Біллі.

Within 24 hours, the Georgia Billy Possum Company

Через 24 години щосили працювала компанія

was up and running, brokering deals

« Опосум Біллі» в Джорджії,

for these things nationwide,

укладала угоди по всій країні.

and the Los Angeles Times announced,

А газета «Лос-Анджелес Таймс»

very confidently, "The teddy bear

оголосила: "Плюшевий ведмедик

has been relegated to a seat in the rear,

відійшов на задній план,

and for four years, possibly eight,

і наступні чотири роки, а може, і всі вісім,

the children of the United States

американські діти

will play with billy possum."

будуть гратись з опосумом Біллі».

So from that point, there was a fit of opossum fever.

Спалахнула справжня опосумова лихоманка.

There were billy possum postcards, billy possum pins,

Скрізь продавалися листівки, значки,

billy possum pitchers for your cream at coffee time.

глечики для вершків з опосумом Біллі,

There were smaller billy possums on a stick

Маленькі опосуми на палицях,

that kids could wave around like flags.

якими діти розмахували, як прапором.

But even with all this marketing,

Але навіть з такою активною торгівлею

the life of the billy possum

життя опосума Біллі

turned out to be just pathetically brief.

виявилось зворушливо коротким.

The toy was an absolute flop,

Іграшка зазнала повного фіаско,

and it was almost completely forgotten

її майже зовсім забули

by the end of the year,

до кінця року.

and what that means is that the billy possum

Іншими словами, опосум

didn't even make it to Christmastime,

не дожив навіть до Різдва,

which when you think about it is

а це, якщо вдуматися,

a special sort of tragedy for a toy.

особлива трагедія для іграшки.

So we can explain that failure two ways.

Цей провал можна пояснити двояко.

The first, well, it's pretty obvious.

Перше пояснення цілком очевидне,

I'm going to go ahead and say it out loud anyway:

але я все одно скажу це вголос:

Opossums are hideous. (Laughter)

опосуми мерзенні. (Сміх)

But maybe more importantly is that

Але, можливо, куди важливіше те,

the story of the billy possum was all wrong,

що вся історія опосума Біллі була фальшивкою,

especially compared

особливо в порівнянні

to the backstory of the teddy bear.

з історією плюшевого ведмедика.

Think about it: for most of human's evolutionary history,

Майже весь період еволюції людини

what's made bears impressive to us

найбільше нас вражала в ведмедях

has been their complete independence from us.

їх абсолютна незалежність від нас.

It's that they live these parallel lives

Вони живуть у своєму паралельному світі,

as menaces and competitors.

будучи нашими небезпечними супротивниками.

By the time Roosevelt went hunting in Mississippi,

До того часу, коли Рузвельт полював у Міссісіпі,

that stature was being crushed,

репутація ведмедів вже руйнувалася,

and the animal that he had roped to a tree

і тварина, прив'язана до дерева,

really was a symbol for all bears.

символізувала всіх ведмедів на землі.

Whether those animals lived or died now

Тепер життя і смерть ведмедів

was entirely up to the compassion

повністю залежали від людського

or the indifference of people.

жалю або байдужості.

That said something really ominous

about the future of bears,

Тут крилася серйозна загроза

but it also said something very unsettling about who we'd become,

для майбутнього ведмедів,

if the survival of even an animal like that

але це був ще й тривожний показник того, якими стали люди,

was up to us now.

якщо виживання навіть такої тварини

So now, a century later, if you're at all

залежало від нас.

paying attention to what's happening in the environment,

А зараз, століття потому, якщо звернути

you feel that discomfort so much more intensely.

увагу на те, що відбувається з навколишнім середовищем,

We're living now in an age of what scientists

ця тривога стає ще більш відчутною.

have started to call "conservation reliance,"

Ми живемо в столітті, яке вчені називають

and what that term means is that we've disrupted

«Епохою надії на охорону природи»,

so much that nature can't possibly stand on its own anymore,

і це означає, що ми настільки зруйнували

and most endangered species

природу, що вона більше не може обходитися без допомоги ззовні,

are only going to survive

а більшість видів, що знаходяться

if we stay out there in the landscape

під загрозою зникнення, виживуть,

riggging the world around them in their favor.

якщо ми змінимо їх середовище проживання,

So we've gone hands-on

полегшуючи їм подальше життя.

and we can't ever take our hands off,

Ми настільки втрутилися в природу,

and that's a hell of a lot of work.

що тепер це вже не зупиниш,

Right now, we're training condors

і дуже багато роботи лишилось.

not to perch on power lines.

Зараз ми привчаємо кондорів

We teach whooping cranes to migrate south for the winter

не видиратись на лінії електропередач,

behind little ultra-light airplanes.

журавлів у зимовий період мігрувати на південь

We're out there feeding plague vaccine to ferrets.

за невеликими надлегкими літаками.

We monitor pygmy rabbits with drones.

Ми робимо щеплення від чуми тхорам.

So we've gone from annihilating species

Ми більше не винищуємо тварин,

to micromanaging the survival of a lot of species

а контролюємо виживання

indefinitely, and which ones?

багатьох різновидів, але яких саме?

Well, the ones that we've told

Тих, про яких

compelling stories about,

ми розповідали захоплюючі історії,

the ones we've decided ought to stick around.

і ми вирішили, що повинні триматися до них ближче.

The line between conservation and domestication

Межа між збереженням і прирученням

is blurred.

є стертою.

So what I've been saying is that the stories

Історії про диких тварин, які ми

that we tell about wild animals are so subjective

розповідаємо, настільки суб'єктивні,

they can be irrational

інколи навіть абсурдні,

or romanticized or sensationalized.

ідеалізуються та роблять сенсацію.

Sometimes they just have nothing to do with the facts.

Інколи між ними немає нічого спільного.

But in a world of conservation reliance,

Але у світі надії на охорону природи

those stories have very real consequences,

у цих історій є реальні наслідки,

because now, how we feel about an animal

адже тепер наше сприйняття тварин

affects its survival

впливає на їх виживання

more than anything that you read about

набагато більше, ніж про це написано

in ecology textbooks.

в підручниках з екології.

Storytelling matters now.

Тепер Історії мають значення.

Emotion matters.

Емоції мають значення.

Our imagination has become an ecological force.

Наша уява стала екологічною силою.

And so maybe the teddy bear worked in part

Можливо, і плюшевий ведмедик зіграв

because the legend of Roosevelt

тут роль, адже легенда про Рузвельта

and that bear in Mississippi

і того ведмедя в штаті Міссісіпі

was kind of like an allegory

була в якомусь сенсі алегорією

of this great responsibility that society

величезної відповідальності,

was just beginning to face up to back then.

яка тільки починала з'являтися.

It would be another 71 years

Знадобився ще 71 рік,

before the Endangered Species Act was passed,

щоб затвердили перелік зникаючих видів,

but really, here's its whole ethos

але ж всі ідеали, на яких він побудований,

boiled down into something like a scene

зводяться до звичайного зображення

you'd see in a stained glass window.

на вітражному склі.

The bear is a helpless victim tied to a tree,

Ведмідь - це безпорадна жертва,

and the president of the United States

прив'язана до дерева, тому президент

decided to show it some mercy.

вирішив проявити трохи милосердя.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

[Illustrations by Wendy MacNaughton]

[Автор ілюстрацій ― Венді МакНотон]