Is there a limit to technological progress? - Clément Vidal

Чи існує межа для технологічного прогресу? Клемент Відаль

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Khrystyna Romashko

Many generations have felt they’ve reached the pinnacle

Чимало поколінь вважали, що досягли піку

of technological advancement.

технологічного розвитку.

Yet look back 100 years and the technologies we take for granted today

Та оберніться на 100 років назад:

технології, які ми сьогодні приймаємо як належне,

would seem like impossible magic.

видалися б нам просто чаклунством.

So will there be a point where we reach an actual limit of technological progress?

Тож чи існує та точка,

коли ми досягнемо фактичної межі технологічного прогресу?

And if so, are we anywhere near that limit now?

Якщо така є, то чи знаходимось ми зараз десь поруч біля тієї межі?

Half a century ago, Russian astronomer Nikolai Kardashev was asking

Півстоліття тому,

російський астроном Ніколай Кардашов ставив подібні питання,

similar questions when he came up with a way to measure technological progress;

і придумав спосіб для вимірювання технологічного прогресу,

even when we have no idea exactly what it might look like.

навіть коли ми не маємо найменшого уявлення про те, як він виглядатиме.

Anything we do in the future will require energy.

Все, що б ми не робили в майбутньому, буде вимагати енергії,

So Kardashev’s scale classifies potential civilizations,

тому шкала Кардашова класифікує потенційні цивілізації,

whether alien civilizations out there in the universe or our own,

чи це інопланетна цивілізація із космічних просторів чи наша власна,

into three levels based on energy consumption.

за трьома рівнями на основі споживання енергії.

The tiny amount of energy we currently consume pales

Крихітна кількість енергії, яку ми зараз споживаємо,

next to what we leave untapped.

блідне перед невикористаним потенціалом.

A type I, or planetary civilization, can access all the energy resources

Тип 1, чи планетарна цивілізація,

може отримати доступ до всіх джерел енергії рідної планети.

of its home planet.

In our case, this is the 174,000 terawatts

В нашому випадку, це 174000 терават, які Земля отримує від Сонця.

Earth receives from the sun.

We currently only harness about 15 terawatts of it,

Наразі ми лише освоїли 15 терават із них,

mostly by burning solar energy stored in fossil fuels.

основним чином спалюючи сонячну енергію, яка зберігається у викопному паливі.

To approach becoming a type I civilization,

Для того, щоб стати цивілізацією першого типу,

we would need to capture solar energy more directly and efficiently

нам необхідно більш точно та ефективно добувати сонячну енергію,

by covering the planet with solar panels.

покривши планету сонячними батареями.

Based on the most optimistic models,

За найоптимістичнішими оцінками,

we might get there within just four centuries.

ми зможемо досягнути цього лише за чотири століття.

What would be next?

Що ж буде наступним?

Well, the Earth only gets a sliver of the sun’s energy,

Земля отримує лише промінчик від енергії Сонця,

while the rest of its 400 yottawatts is wasted in dead space.

в той час, як решта 400 йотават зникає в глибинах космосу.

But a type II, or stellar civilization,

Але другий тип, чи зоряна цивілізація,

would make the most of its home stars energy.

може отримати більшість енергії своєї домашньої зірки.

Instead of installing solar panels around a planet,

Замість встановлення сонячних панелей по всій планеті,

a type II civilization would install them directly orbiting its star,

цивілізація другого типу встановлюватиме їх прямо на орбіту своєї зірки,

forming a theoretical structure called a Dyson sphere.

створивши теоретичну структуру під назвою сфера Дайсона.

And the third step, a type III civilization,

Яким же буде третій крок?

Цивілізація третього типу збиратиме всю енергію її рідної галактики.

would harness all the energy of its home galaxy.

But we can also think of progress in the opposite way.

Але ми можемо подумати про прогрес з іншої сторони.

How small can we go?

Що з найменшого буде нам підвладним?

З цією метою британський космолог Джон Барроу

To that end, British cosmologist John Barrow,

classified civilizations by the size of objects they control.

класифікував цивілізації за розміром об'єктів, які вони контролюють.

That ranges from mechanical structures at our own scale,

Вони коливаються від механічних конструкцій нашого власного розміру

to the building blocks of our own biology, down to unlocking atoms themselves.

до будівельних блоків нашого тіла,

аж до здатності розщеплювати власні атоми.

We’ve currently touched the atomic level,

Наразі ми торкнулися рівня атомів, хоча наш контроль залишається обмеженим.

though our control remains limited.

But we potentially could go much smaller in the future.

Та ми потенційно зможемо дістатись в майбутньому до ще меншого.

To get a sense of the extent to which that’s true,

Щоб отримати уявлення, наскільки це відповідає дійсності,

the observable universe is 26 orders of magnitude

видимий Всесвіт у 26 порядків величини більший за людське тіло.

larger than a human body.

That means if you zoomed out by a factor of 10, 26 times,

Це значить, якби ви збільшили будь-яку точку тіла у 26 разів,

you’d be at the scale of the universe.

то ви мали б масштаби Всесвіту.

But to reach the minimum length scale known as the Planck length,

Та щоб досягти мінімальної довжини, відомої як довжина Планка,

you would need to zoom in 35 times.

нам потрібне збільшення в 35 разів.

As physicist Richard Feynman once said,

Як сказав колись фізик Річард Фейнман, "Там на дні багато місця."

there’s plenty of room at the bottom.

Instead of one or the other, it’s likely that our civilization

Замість конкретно одного,

цілком ймовірно, що наша цивілізація буде розвиватись

will continue to develop along both Kardashev and Barrow scales.

за двома шкалами Кардашова та Берроу.

Precision on a smaller scale lets us use energy more efficiently

Точність для менших масштабів дозволить більш ефективно використовувати енергію

and unlocks new energy sources like nuclear fusion or even antimatter.

та відкриє нові джерела енергії, такі як ядерний синтез

чи навіть антиматерія.

And this increased energy lets us expand and build on a larger scale.

І ця збільшена енергія дозволить розширитись, будувати в більших масштабах.

Тоді дійсно розвинена цивілізація

A truly advanced civilization then would harness both stellar energy

буде використовувати як зоряну енергію, так і субатомні технології.

and subatomic technologies.

But these predictions weren't made just for us humans.

Та ці передбачення підходять не тільки людям.

They double as a possible means of detecting intelligent life

Вони мають подвійне значення як засіб,

щоб пересвідчитись в існуванні розумного життя у Всесвіті.

in the universe.

If we find a Dyson sphere around a distant star,

Якщо ми знайдемо сферу Дайсона навколо віддаленої зірки,

that's a pretty compelling sign of life.

то це буде досить переконливою ознакою життя.

Or what if instead of a structure that passively soaked up

Та що коли замість структури, що пасивно вбиратиме енергію зірки,

all of a star’s energy like a plant,

як рослина,

an alien civilization built one that actively sucked the energy

інопланетна цивілізація побудує таку, що буде висмоктувати енергію зірки,

out of the star like a hummingbird?

як колібрі.

Frighteningly enough, we’ve observed super dense celestial bodies

Звучить страхітливо, та ми помічали супер щільні небесні тіла,

about the size of a planet that drain energy out of a much bigger star.

розміром із планету,

які висмоктували енергію з набагато більшої зірки.

It would be much too premature to conclude that this is evidence of life

Було б занадто передчасно робити висновок,

що це є доказом існування життя у Всесвіті.

in the universe.

There are also explanations for these observations

Для цих спостережень існують пояснення,

that don’t involve alien life forms.

які не пов'язані з інопланетними формами життя.

But that doesn’t stop us from asking: what if?

Та це не зупинить нас від питання: "А що коли?"