Sisonke Msimang: If a story moves you, act on it | TED

Translator: Joseph Geni Reviewer: Joanna Pietrulewicz

Перекладач: Pavlo Cherkashyn Утверджено: Hanna Leliv

So earlier this year,

Кілька місяців тому

I was informed that I would be doing a TED Talk.

я дізналась, що буду виступати на TED.

So I was excited, then I panicked,

І почувалась зацікавленою і зляканою,

then I was excited, then I panicked,

потім знов зацікавленою і знов зляканою.

and in between the excitement and the panicking,

Між зацікавленістю і переляком

I started to do my research,

я почала досліджувати,

і мої дослідження, перш за все, складалися з пошуку в інтернеті того, "як добре виступити на TED".

and my research primarily consisted of Googling how to give a great TED Talk.

(Laughter)

(Сміх)

And interspersed with that,

Паралельно

I was Googling Chimamanda Ngozi Adichie.

я погуглила "Чімаманда Нґозі Адічі".

How many of you know who that is?

Кто з присутніх знає, хто це?

(Cheers)

(Підіймають руки)

So I was Googling her because I always Google her

Я почала гуглити її ім'я, бо я завжди гуглю її,

бо я її прихильниця,

because I'm just a fan,

but also because she always has important and interesting things to say.

а ще тому, що вона завжди має що розповісти важливого і цікавого.

І комбінація результатів тих пошуків

And the combination of those searches

kept leading me to her talk

привела мене до її промови

про ризик єдиного бачення.

on the dangers of a single story,

on what happens when we have a solitary lens

Про те, що стається, коли ми дивимося крізь єдину призму,

through which to understand certain groups of people,

щоб зрозуміти певні групи людей.

and it is the perfect talk.

І це ідеальна промова.

It's the talk that I would have given if I had been famous first.

Це промова, з якою виступила б я, якби була, ясна річ, відома.

(Сміх)

(Laughter)

You know, and you know, like, she's African and I'm African,

Ви мене зрозумієте: вона африканка, і я так само африканка,

and she's a feminist and I'm a feminist,

вона феміністка, і я феміністка,

and she's a storyteller and I'm a storyteller,

вона оповідачка, і я так само,

so I really felt like it's my talk.

тому мені здалося, що це моя промова.

(Laughter)

(Сміх)

So I decided that I was going to learn how to code,

Отже, я вирішила навчитися програмувати,

and then I was going to hack the internet

потім зібралася перекопати весь інтернет

and I would take down all the copies of that talk that existed,

і зібрати копії усіх захопливих виступів

and then I would memorize it,

і вивчити їх напам'ять,

а потім видати тут усі ці слова так, наче вони були мої.

and then I would come here and deliver it as if it was my own speech.

So that plan was going really well, except the coding part,

Мій план ішов добре, за винятком програмування.

and then one morning a few months ago,

І от одного ранку декілька місяців тому

I woke up

я прокинулася

і почула новини про те, як жінка певного кандидата у президенти

to the news that the wife of a certain presidential candidate

had given a speech that --

виголосила промову, котра

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

that sounded eerily like a speech given by one of my other faves,

котра звучала точнісінько як промова одної іншої пані, чиї промови мені до вподоби -

Michelle Obama.

Мішель Обами.

(Cheers)

(Вигуки)

And so I decided that I should probably write my own TED Talk,

І тоді я вирішила, що напевно мені треба самій написати свою промову.

І це те, для чого я тут перед вами.

and so that is what I am here to do.

I'm here to talk about my own observations about storytelling.

Я прийшла поділитися своїми особистими спотереженнями щодо розповідання історій.

I want to talk to you about the power of stories, of course,

Звичайно, я хочу вам розповісти про силу, яку несуть в собі історії,

but I also want to talk about their limitations,

а ще про їх обмеження,

particularly for those of us who are interested in social justice.

зокрема, для тих із нас, хто цікавиться соціальною справедливістю.

So since Adichie gave that talk seven years ago,

Коли Адічі виголошувала свою промову сім років тому,

there has been a boom in storytelling.

тоді було популярно розповідати історії.

Stories are everywhere,

Історії були всюди,

and if there was a danger in the telling of one tired old tale,

і якщо би часом трапилося, що хтось би розповів стару бородату історію,

then I think there has got to be lots to celebrate about the flourishing

тоді, я думаю, всі були б цьому раді, тому що існує

of so many stories and so many voices.

так багато історій і ще більше переказів.

Stories are the antidote to bias.

Історії є противагою до суб'єктивних думок.

In fact, today, if you are middle class and connected via the internet,

Сьогодні, якщо ви маєте середній достаток і доступ до інтернету,

ви можете завантажувати історії одним дотиком або

you can download stories at the touch of a button

or the swipe of a screen.

проводячи пальцем по екрану.

You can listen to a podcast

Ви можете послухати подкаст

about what it's like to grow up Dalit in Kolkata.

про те, як воно, вирости в касті недоторканих у Калькуті.

You can hear an indigenous man in Australia

Можете послухати розповіді корінного австралійця

talk about the trials and triumphs of raising his children in dignity

про спроби і успіхи виховання дітей в атмосфері поваги

і гордості.

and in pride.

Stories make us fall in love.

Історії закохують нас.

They heal rifts and they bridge divides.

Вони згладжують нерівне і з'єднують розділене.

Stories can even make it easier for us

Історії навіть можуть нам допомогти

to talk about the deaths of people in our societies

говорити про смерті людей в нашому суспільстві,

тих, чиї імена нікому нічого не говорять, але які залишили свій слід.

who don't matter, because they make us care.

Right?

Правда?

I'm not so sure,

Я не дуже впевнена в цьому,

але працюю в одній фірмі, що називається "Осередок історій".

and I actually work for a place called the Centre for Stories.

And my job is to help to tell stories

Моя робота - допомагати розповідати історії,

that challenge mainstream narratives about what it means to be black

які змушують задуматися про те, як воно, бути чорним

or a Muslim or a refugee or any of those other categories

або мусульманином, або біженцем, або належати до іншої категорії,

that we talk about all the time.

про які ми говоримо весь час.

But I come to this work

Але я почала там працювати

after a long history as a social justice activist,

після довгої діяльності в ролі активістки за соціальну справедливість

and so I'm really interested in the ways

і тому дуже цікавлюся, яким чином

that people talk about nonfiction storytelling

цим людям вдається говорити про публіцистичні оповідання

as though it's about more than entertainment,

так, ніби мова йде про щось більше ніж розвагу,

as though it's about being a catalyst for social action.

так, ніби мова про те, щоб бути каталізатором суспільної дії.

It's not uncommon to hear people say

Часто можна почути від людей,

that stories make the world a better place.

що історії роблять світ кращим.

Increasingly, though, I worry that even the most poignant stories,

Мене все більше турбує те, що навіть найболючіші історії,

particularly the stories about people who no one seems to care about,

зокрема, історії про людей, про котрих ніхто не дбає,

часом заважають діям суспільної справедливості.

can often get in the way of action towards social justice.

Now, this is not because storytellers mean any harm.

Це не тому, що оповідачі намагаються якось зачепити чи вразити.

Quite the contrary.

Зовсім навпаки.

Storytellers are often do-gooders like me and, I suspect, yourselves.

Оповідачі історій зазвичай добротворці, як і я, і, думаю, ви - так само.

And the audiences of storytellers

А їхні слухачі - це здебільшого

are often deeply compassionate and empathetic people.

глибоко співчутливі й чуйні люди.

Still, good intentions can have unintended consequences,

Все ж, добрі наміри можуть мати небажані наслідки,

and so I want to propose that stories are not as magical as they seem.

тому, на мою думку, історії не такі магічні як здаються.

So three -- because it's always got to be three --

Отже три -- бо завше мусить бути три --

three reasons why I think

три причини, чому я думаю,

that stories don't necessarily make the world a better place.

що історії не обов'язково роблять наш світ кращим.

Firstly, stories can create an illusion of solidarity.

По-перше, історії можуть створювати ілюзію солідарності.

There is nothing like that feel-good factor you get

Йдеться про ту приємність, яку ви відчуваєте,

from listening to a fantastic story

слухаючи фантастичну історію, в якій

ви начебто щойно зійшли на гору

where you feel like you climbed that mountain, right,

or that you befriended that death row inmate.

або заприятелювали з мешканцем камери смертників.

But you didn't.

Але ви цього не робили.

You haven't done anything.

Ви не зробили нічого.

Слухати - це важливий,

Listening is an important

but insufficient step towards social action.

але недостатній крок для соціальної дії.

По-друге, нас часто приваблюють

Secondly, I think often we are drawn

персонажі і головні герої,

towards characters and protagonists

who are likable and human.

такі приємні і людяні.

And this makes sense, of course, right?

І в цьому є сенс, згодні?

Because if you like someone, then you care about them.

Бо якщо хтось тобі подобається - то про тих ти і турбуєшся.

But the inverse is also true.

Але буває і навпаки.

If you don't like someone,

Якщо тобі хтось не подобається,

then you don't care about them.

то про нього ти не турбуєшся.

А якщо ти про нього не турбуєшся,

And if you don't care about them,

ти не мусиш вважати себе морально зобов'язаним

you don't have to see yourself as having a moral obligation

to think about the circumstances that shaped their lives.

думати про обставини, котрі сформували його життя.

Я отримала цей урок, коли мені було 14 років.

I learned this lesson when I was 14 years old.

I learned that actually, you don't have to like someone

Я засвоїла, що насправді ти не мусиш любити когось,

щоб розуміти його мудрість,

to recognize their wisdom,

and you certainly don't have to like someone

і тим паче не мусиш любити когось,

to take a stand by their side.

щоб прийняти його сторону.

So my bike was stolen

От у мене вкрали ровер,

while I was riding it --

коли я на ньому їхала --

(Сміх)

(Laughter)

це можливо, якщо їдеш досить повільно, я так і їхала.

which is possible if you're riding slowly enough, which I was.

(Laughter)

(Сміх)

So one minute I'm cutting across this field

В ту мить я перетинала поле,

in the Nairobi neighborhood where I grew up,

справа була в районі Найробі, де я виросла,

and it's like a very bumpy path,

і це був дуже вибоїстий проміжок шляху,

і коли їдеш на ровері,

and so when you're riding a bike,

you don't want to be like, you know --

не хочеться щоб тебе отак, ви розумієте --

(Laughter)

(Сміх)

Так от я їду, повільно натискаю педалі

And so I'm going like this, slowly pedaling,

and all of a sudden, I'm on the floor.

і раптом - я на землі,

I'm on the ground, and I look up,

лежу і дивлюся вгору,

and there's this kid peddling away in the getaway vehicle,

а якась дитина несеться геть на транспорті,

which is my bike,

який є моїм ровером.

and he's about 11 or 12 years old, and I'm on the floor,

Тому хлопчині приблизно 11-12 років, а я лежу на землі

and I'm crying because I saved a lot of money for that bike,

і плачу, адже я збирала багато грошей на цей ровер,

Я плачу, встаю і починаю кричати.

and I'm crying and I stand up and I start screaming.

Instinct steps in, and I start screaming, "Mwizi, mwizi!"

Інстинкт бере своє, і я починаю кричати "Муізі! Муізі!",

which means "thief" in Swahili.

що означає на суахілі "крадій".

And out of the woodworks, all of these people come out

З усіх дерев'яних домівок повиходили люди

and they start to give chase.

і почали його ловити.

Це Африка, тому самосуд в дії.

This is Africa, so mob justice in action.

Right?

Згодні?

And I round the corner, and they've captured him,

Я зайшла за ріг, а там - його вже впіймали,

they've caught him.

його зловили.

Підозрюваний був затриманий,

The suspect has been apprehended,

люди змусили його віддати мені мого ровера

and they make him give me my bike back,

and they also make him apologize.

і вибачитися.

Again, you know, typical African justice, right?

Класичний африканський самосуд, чи не так?

Отже, його примусили вибачитися.

And so they make him say sorry.

And so we stand there facing each other,

Таким чином, ми стояли одне проти одного,

and he looks at me, and he says sorry,

він дивиться на мене, просить пробачення,

but he looks at me with this unbridled fury.

але витріщається з дикою злобою.

He is very, very angry.

Він страшенно розлючений.

And it is the first time that I have been confronted with someone

Тоді я вперше вступила в сутичку з кимось,

who doesn't like me simply because of what I represent.

кому я не подобаюсь просто через те, ким я є.

Він дивиться так, ніби хоче сказати:

He looks at me with this look as if to say,

"You, with your shiny skin and your bike, you're angry at me?"

"Ти, зі своєю лискучою шкірою і зі своїм ровером, гніваєшся на мене?"

So it was a hard lesson that he didn't like me,

Те, що я йому не сподобалась, було важким уроком для мене,

but you know what, he was right.

але, знаєте, він був правий.

I was a middle-class kid living in a poor country.

Я була дитиною середнього достатку, що жила в бідній країні.

Я мала ровер, а він ледве мав що їсти.

I had a bike, and he barely had food.

Sometimes, it's the messages that we don't want to hear,

Деколи буває інформація, яку ми не хочемо чути,

the ones that make us want to crawl out of ourselves,

така, що змушує нас вилазити з власної шкіри,

that we need to hear the most.

така, якої ми потребуємо найбільше.

For every lovable storyteller who steals your heart,

На кожного гарного оповідача, що захоплює ваше серце,

припадає сто таких, чиї слова невиразні й обірвані,

there are hundreds more whose voices are slurred and ragged,

who don't get to stand up on a stage dressed in fine clothes like this.

які виходять на сцену вдягнені не у гарний одяг, як оцей.

There are a million angry-boy-on-a-bike stories

Існують мільйони історій на кшталт цієї про хлопчика на ровері,

and we can't afford to ignore them

і ми не можемо ігнорувати їх

simply because we don't like their protagonists

просто через те, що нам не подобаються дійові особи

or because that's not the kid that we would bring home with us

чи тому, що це не та дитина, яку б ми привели у свій дім

from the orphanage.

з сирітського притулку.

The third reason that I think

Третя причина, на мій погляд,

that stories don't necessarily make the world a better place

чому необов'язково історії роблять світ кращим -

у тому, що часто ми настільки захоплені особою оповідача,

is that too often we are so invested in the personal narrative

that we forget to look at the bigger picture.

що забуваємо подивитися на історію в іншому масштабі.

And so we applaud someone

І тому ми аплодуємо, коли нам

when they tell us about their feelings of shame,

кажуть про своє почуття сорому,

but we don't necessarily link that to oppression.

але не конче пов'язуємо це з пригнобленням.

Ми співчутливо киваємо, коли хтось каже, що почувається маленьким,

We nod understandingly when someone says they felt small,

but we don't link that to discrimination.

але не пов'язуємо це з дискримінацією.

The most important stories, especially for social justice,

Найважливіші історії, особливо для соціальної справедливості,

are those that do both,

це ті, які одразу

that are both personal and allow us to explore and understand the political.

і особисті, і водночас дають нам змогу зрозуміти політичний аспект.

But it's not just about the stories we like

Йдеться не тільки про те, чи ми любимо,

versus the stories we choose to ignore.

чи ігноруємо певні розповіді.

Increasingly, we are living in a society where there are larger forces at play,

Ми живемо в суспільстві, де задіяні щораз міцніші сили,

where stories are actually for many people beginning to replace the news.

де історії для багатьох людей починають замінювати новини.

Yeah?

Згодні?

We live in a time where we are witnessing the decline of facts,

Ми живемо в часи, коли спостерігаємо заперечення фактів,

when emotions rule

коли емоції на першому місці,

and analysis, it's kind of boring, right?

і аналіз здасться трохи нудним, згодні?

Where we value what we feel more than what we actually know.

Де ми часом цінуємо наші відчуття вище за знання.

Недавній звіт Pew Center щодо тенденцій в Америці

A recent report by the Pew Center on trends in America

indicates that only 10 percent of young adults under the age of 30

показує, що лише 10 процентів дорослих людей, молодших 30-ти,

"дуже довіряють медіа".

"place a lot of trust in the media."

Now, this is significant.

Це вагомий факт.

It means that storytellers are gaining trust

Це означає, що оповідання історій набуває довіри

at precisely the same moment

в той самий момент,

that many in the media are losing the confidence in the public.

коли медіа втрачає довіру серед народу.

Це недобре,

This is not a good thing,

because while stories are important

тому що хоч історії і важливі

and they help us to have insights in many ways,

і допомагають нам пізнавати різні речі,

we need the media.

ми все ж потребуємо медіа.

From my years as a social justice activist,

За роки боротьби за соціальну справедливість

я переконалась, що ми потребуємо достовірних фактів від інформаційних агенцій

I know very well that we need credible facts from media institutions

combined with the powerful voices of storytellers.

разом із виступами авторитетних промовців.

That's what pushes the needle forward in terms of social justice.

Це дійсно те, що допомагає рухатися вперед до соціальної справедливості.

In the final analysis, of course,

У кінцевому підсумку, звичайно,

it is justice

справедливість -

that makes the world a better place,

ось що робить світ кращим,

а не історії, правда?

not stories. Right?

І оскільки нашою метою є справедливість,

And so if it is justice that we are after,

думаю, нам не потрібно зосереджуватись тільки на медіа чи оповідачах.

then I think we mustn't focus on the media or on storytellers.

We must focus on audiences,

Мусимо зосередитися на аудиторії,

on anyone who has ever turned on a radio

на будь-кому, хто колись вмикав радіо,

or listened to a podcast,

або слухав подкаст,

and that means all of us.

тобто на всіх нас.

So a few concluding thoughts

Отже, декілька висновків

on what audiences can do to make the world a better place.

про те, як слухачі можуть зробити наш світ кращим.

Перш за все, світ був би кращим, на мою думку,

So firstly, the world would be a better place, I think,

if audiences were more curious and more skeptical

якби слухачі були допитливіші і скептичніші

and asked more questions about the social context

і ставили більше питань про соціальний контекст,

that created those stories that they love so much.

який створив ці історії, що їм так подобаються.

Secondly, the world would be a better place

По-друге, світ був би кращий,

if audiences recognized that storytelling is intellectual work.

якби публіка розуміла, що розповідь є розумовою працею.

And I think it would be important for audiences

Я також думаю, що слухачам варто

to demand more buttons on their favorite websites,

вимагати більше кнопок на їх улюблених сайтах.

buttons for example that say,

Кнопки, де, наприклад, писало б:

"If you liked this story,

"Якщо вам сподобалась історія,

click here to support a cause your storyteller believes in."

натисніть тут, щоб підтримати ініціативу оповідача".

Or "click here to contribute to your storyteller's next big idea."

Або: "Натисніть тут, щоб зробити внесок у наступну велику ідею оповідача".

Often, we are committed to the platforms,

Часто нам подобається формат подачі,

а не самі оповідачі.

but not necessarily to the storytellers themselves.

And then lastly, I think that audiences can make the world a better place

І, врешті-решт, я думаю, що слухачі можуть зробити світ кращим,

by switching off their phones,

вимкнувши свої телефони,

by stepping away from their screens

відійшовши від своїх екранів

and stepping out into the real world beyond what feels safe.

і вийшовши в реальний світ за межі своєї зони комфорту.

Alice Walker has said,

Еліс Вокер казала:

"Look closely at the present you are constructing.

"Придивіться добре до теперішнього, яке ви творите.

It should look like the future you are dreaming."

Воно має виглядати як майбутнє, про яке ви мрієте".

Storytellers can help us to dream,

Оповідачі допомагають нам мріяти,

but it's up to all of us to have a plan for justice.

але від нас залежить, чи матимемо ми план для досягнення справедливості.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)