The power of women's anger | Soraya Chemaly

Translator: Ellen Maloney

Перекладач: Inna Burkovska Утверджено: Olena Konstantinova

So sometimes I get angry,

Іноді я гніваюсь,

and it took me many years to be able to say just those words.

і мені знадобились роки, аби не боятися прямо про це говорити.

In my work,

Буває, що інколи під час роботи

sometimes my body thrums, I'm so enraged.

моє тіло просто здригається від люті.

But no matter how justified my anger has been,

Але неважливо, наскільки серйозною може бути причина мого гніву,

throughout my life,

все життя мене привчали до думки,

I've always been led to understand that my anger is an exaggeration,

що мій гнів - це перебільшення і непорозуміння,

a misrepresentation,

that it will make me rude and unlikable.

і через свій гнів я виглядатиму невихованою й неприємною людиною.

Mainly as a girl, I learned, as a girl, that anger is an emotion

Ще маленькою дівчинкою я зрозуміла, що гнів (для дівчинки) - це відчуття,

better left entirely unvoiced.

яке не повинне виходити назовні.

Think about my mother for a minute.

Уявіть на хвилинку мою матір.

When I was 15, I came home from school one day,

Коли мені було 15, одного дня я повернулась зі школи,

and she was standing on a long veranda outside of our kitchen,

а вона стояла на веранді з величезною купою тарілок.

holding a giant stack of plates.

Imagine how dumbfounded I was when she started to throw them like Frisbees...

Уявіть якою я була приголомшеною, коли вона почала кидати їх, наче фризбі,

(Laughter)

(Сміх)

into the hot, humid air.

у спекотне, вологе повітря.

When every single plate had shattered into thousands of pieces

Коли остання тарілка розбилася вщент

on the hill below,

об cхил нижче,

she walked back in and she said to me, cheerfully, "How was your day?"

вона повернулась до мене і радісно запитала: "Як твій день?"

(Laughter)

(Сміх)

Now you can see how a child would look at an incident like this

Тому дитина, яка спостерігатиме щось на кшталт цієї ситуації,

and think that anger is silent, isolating, destructive, even frightening.

подумає, що гнів - це щось безсловесне, нищівне, ізолююче та навіть моторошне.

Especially though when the person who's angry is a girl or a woman.

Особливо, коли гнівається дівчинка або жінка.

The question is why.

Виникає питання: Чому так?

Anger is a human emotion, neither good nor bad.

Гнів - це лише людська емоція, ні хороша, ні погана.

It is actually a signal emotion.

Точніше, сигнальна емоція.

It warns us of indignity, threat, insult and harm.

Вона попереджає про те, що нам хочуть завдати болю, принизити й образити.

And yet, in culture after culture, anger is reserved as the moral property

І все ж, в кожній культурі вважається, що гнів -

of boys and men.

моральна цінність лише чоловічої статі.

Now, to be sure, there are differences.

Зараз, звичайно, є деякі відмінності.

So in the United States, for example,

Наприклад, в Сполучених Штатах

an angry black man is viewed as a criminal,

розлючений чорношкірий чоловік вважається потенційно небезпечним,

but an angry white man has civic virtue.

у той час як гнів чоловіка з білою шкірою вважається нормальною поведінкою.

Regardless of where we are, however, the emotion is gendered.

Однак, незалежно від країни, гнів оцінюють ще й з гендерної точки зору.

And so we teach children to disdain anger in girls and women,

Ми вчимо дітей зневажати вираження злості у дівчат та жінок,

and we grow up to be adults that penalize it.

і виростаємо дорослими, які карають за гнів.

So what if we didn't do that?

А що якби ми не робили цього?

What if we didn't sever anger from femininity?

Якби ми перестали відділяти гнів від жіночності, як щось їй непритаманне?

Адже ми дійсно відділяємо дівчат та жінок

Because severing anger from femininity means we sever girls and women

від емоції, яка найкраще захищає нас від несправедливості.

from the emotion that best protects us from injustice.

What if instead we thought about developing emotional competence

Замість цього, ми могли б навчити хлопчиків і дівчаток

for boys and girls?

виражати свої емоції і керувати ними.

The fact is we still remarkably socialize children

Справа в тому, що методи виховання дітей щодо життя в суспільстві

in very binary and oppositional ways.

є кардинально протилежними.

Boys are held to absurd, rigid norms of masculinity --

Хлопчиків вчать дотримуватися безглуздих та жорстких норм чоловічої поведінки -

told to renounce the feminine emotionality of sadness or fear

їх вчать не виказувати "жіночі" емоції - страх чи смуток -

and to embrace aggression and anger as markers of real manhood.

і заохочують агресію та гнів як показники справжньої мужності.

On the other hand, girls learn to be deferential,

Дівчат, навпаки, вчать поводитись шанобливо,

and anger is incompatible with deference.

і говорять, що злість несумісна з шанобливістю.

In the same way that we learned to cross our legs and tame our hair,

Так само, як ми навчилися схрещувати ніжки й гарно зачісуватись,

we learned to bite our tongues and swallow our pride.

ми навчилися тримати язик за зубами та забувати про свою гордість.

What happens too often is that for all of us,

Дуже часто наші уявлення про жіночу стать

indignity becomes imminent in our notions of femininity.

нерозривно пов'язані з неповагою і зверхністю до жінок.

There's a long personal and political tale to that bifurcation.

Така розбіжність має певні передумови особистого та політичного характеру.

In anger, we go from being spoiled princesses and hormonal teens,

Жінка гнівається - і ось вона вже капризна принцеса або неврівноважена малолітка,

to high maintenance women and shrill, ugly nags.

"їй тільки гроші потрібні", або "постійно лається та пиляє".

We have flavors, though; pick your flavor.

На всіх нас навішано ярлики, ось оберіть свій:

Are you a spicy hot Latina when you're mad?

Може в гніві ти "гаряча латиноамериканська штучка"?

Or a sad Asian girl? An angry black woman? Or a crazy white one?

Або сумна азійка? Розлючена чорна жінка? Навіжена біла? Обирай.

You can pick.

But in fact, the effect is that when we say what's important to us,

Але справа в тому, що коли ми говоримо про важливі для нас речі,

which is what anger is conveying,

виражаючи їх через гнів,

people are more likely to get angry at us for being angry.

ми бачимо, що на нас зляться саме через те, що ми посміли гніватися.

Whether we're at home or in school or at work or in a political arena,

Неважливо де - вдома, в школі, на роботі чи в сфері політики, -

anger confirms masculinity, and it confounds femininity.

гнів вважається ознакою мужності, ознакою, не притаманною жіночності.

Чоловіків поважають за вираження злості,

So men are rewarded for displaying it,

and women are penalized for doing the same.

а жінок, навпаки, карають за це.

This puts us at an enormous disadvantage,

Це ставить нас у дуже невигідне становище, особливо, коли ми хочемо захистити себе

particularly when we have to defend ourselves and our own interests.

та відстояти власні інтереси.

If we're faced with a threatening street harasser, predatory employer,

Коли ми стикаємось із лячним вуличним домагачем, хижим роботодавцем,

a sexist, racist classmate,

чи однокласником - сексистом або расистом, - то подумки кричимо собі:

our brains are screaming, "Are you kidding me?"

"Ви знущаєтесь наді мною?"

And our mouths say, "I'm sorry, what?"

А вимовляємо лише: "Перепрошую, що?"

(Laughter)

(Сміх)

Right?

Чи не так?

And it's conflicting because the anger gets all tangled up

Виникають суперечливі відчуття, тому що вираження злості пов'язане

with the anxiety and the fear and the risk and retaliation.

із почуттями тривоги, страху, небезпеки й бажанням помсти.

If you ask women what they fear the most in response to their anger,

Запитайте жінок, чого вони найбільше бояться у відповідь на свій гнів,

they don't say violence.

і ви не почуєте слова "насилля".

They say mockery.

Вони скажуть - стати посміховиськом.

Think about what that means.

Подумайте, що це означає.

If you have multiple marginalized identities, it's not just mockery.

Коли вас дискримінують за кількома ознаками одразу, це не просто висміювання.

Якщо ви захищаєтеся і наважуєтеся дати відсіч,

If you defend yourself, if you put a stake in the ground,

ваш крок може призвести до важких наслідків.

there can be dire consequences.

Now we reproduce these patterns not in big, bold and blunt ways,

Сьогодні ми відтворюємо ці моделі поведінки. Але не у зухвалий спосіб -

but in the everyday banality of life.

ми застосовуємо їх у щоденних життєвих ситуаціях.

Коли моя донька була в дитячому садку, кожного ранку

When my daughter was in preschool, every single morning

she built an elaborate castle -- ribbons and blocks --

вона будувала замок із стрічок та кубиків.

and every single morning the same boy knocked it down gleefully.

І кожного ранку один і той самий хлопчик з радістю його руйнував.

His parents were there, but they never intervened before the fact.

Його батьки це бачили, але жодного разу не намагались цьому завадити.

They were happy to provide platitudes afterwards:

У відповідь вони лише з усмішкою говорили примітивні речі,

"Boys will be boys."

щось на кшталт: "Хлопці є хлопці".

"It's so tempting, he just couldn't help himself."

"Це виглядало заманливо, він не зміг нічого з собою вдіяти".

I did what many girls and women learn to do.

Я робила те, що й більшість "вихованих" дівчат та жінок.

I preemptively kept the peace,

Я навмисно зберігала спокій і вчила свою доньку робити те ж саме.

and I taught my daughter to do the same thing.

She used her words.

Вона намагалась владнати все за допомогою слів.

She tried to gently body block him.

Вона намагалась м'яко завадити йому.

She moved where she was building in the classroom, to no effect.

Намагалась закрити будівлю собою, але все було марно.

So I and the other adults mutually constructed a particular male entitlement.

Таким чином, ми разом з його батьками наділили хлопчика певними правами.

He could run rampant and control the environment,

Він міг бешкетувати й контролювати ситуацію,

and she kept her feelings to herself and worked around his needs.

у той час, як вона тримала свої почуття при собі та потурала йому.

We failed both of them by not giving her anger the uptake

Не давши її гніву вийти назовні, ми неправильно показали ситуацію їм обом

and resolution that it deserved.

і підштовхнули їх до хибних висновків.

Now that's a microcosm of a much bigger problem.

Це маленька частина значно більшої проблеми, тому що по всьому світу,

Because culturally, worldwide,

we preference the performance of masculinity --

з точки зору культури, ми значно більше цінуємо прояви мужності,

and the power and privilege that come with that performance --

зокрема владу чоловіків та їхні привілеї, аніж права, потреби

over the rights and needs and words of children and women.

та думки жінок і дітей.

So it will come as absolutely no surprise, probably, to the people in this room

Мабуть, нікого з вас не здивує те,

that women report being angrier in more sustained ways and with more intensity

що жінки стверджують, що вони, на відміну від чоловіків, гніваються постійно,

than men do.

до того ж значно сильніше.

Some of that comes from the fact that we're socialized to ruminate,

Дещо з цього пояснюється тим, що ми звикли глибоко все обдумувати,

to keep it to ourselves and mull it over.

тримати в собі та добре обмірковувати.

But we also have to find socially palatable ways

Але нам необхідно відшукати суспільно-прийнятні способи

to express the intensity of emotion that we have

вираження глибини наших почуттів

and the awareness that it brings of our precarity.

та навчитись пояснювати причини нашої емоційної нестабільності.

So we do several things.

Ось що ми робимо.

If men knew how often women were filled with white hot rage when we cried,

Якби чоловіки знали скільки люті часто тримають в собі жінки, які плачуть,

they would be staggered.

вони були б приголомшені.

(Laughter)

(Сміх)

We use minimizing language.

Ми применшуємо важливість наших почуттів.

"We're frustrated. No, really, it's OK."

"У нас нервовий зрив, але все гаразд, справді."

(Laughter)

(Сміх)

We self-objectify and lose the ability

Ми не здатні сприймати себе об'єктивно,

to even recognize the physiological changes that indicate anger.

і навіть не усвідомлюємо, які фізіологічні зміни спричиняє гнів.

Mainly, though, we get sick.

Здебільшого, ми починаємо хворіти.

Anger has now been implicated in a whole array of illnesses

Гнів причетний до низки хвороб,

that are casually dismissed as "women's illnesses."

які помилково розуміють як "жіночі захворювання".

Higher rates of chronic pain, autoimmune disorders, disordered eating,

Росте рівень хронічних болів, аутоімунних захворювань, розладів травлення,

mental distress, anxiety, self harm, depression.

психічних розладів, тривожності, депресії та схильності до самоушкоджень.

Anger affects our immune systems, our cardiovascular systems.

Гнів впливає на нашу імунну та серцево-судинну системи.

Some studies even indicate that it affects mortality rates,

Деякі дослідження вказують на те, що гнів впливає навіть на рівень смертності,

particularly in black women with cancer.

зокрема серед чорношкірих жінок, хворих на рак.

I am sick and tired of the women I know being sick and tired.

Мені набридло дивитись на жінок, які тримаються з останніх сил.

Our anger brings great discomfort,

Наш гнів створює дискомфорт,

and the conflict comes because it's our role to bring comfort.

але проблема в тому, що від нас, жінок, очікують забезпечення комфорту.

У деяких випадках наша злість цілком прийнятна.

There is anger that's acceptable.

We can be angry when we stay in our lanes and buttress the status quo.

Нам дозволено гніватись, коли займаємось власними справами

та підтримуємо існуючий стан речей.

As mothers or teachers,

we can be mad, but we can't be angry about the tremendous costs of nurturing.

можемо обурюватись (але не злитись) через чималі витрати на виховання дітей.

We can be angry at our mothers.

Можна злитись на наших матерів.

Let's say, as teenagers -- patriarchal rules and regulations --

Наприклад, згідно з патріархальними уявленнями, у підлітковому віці

we don't blame systems, we blame them.

нарікають на матерів, а не на існуючу систему.

We can be angry at other women, because who doesn't love a good catfight?

Ми можемо гніватись на інших жінок, адже всі любимо галасливі суперечки.

And we can be angry at men with lower status in an expressive hierarchy

Нам дозволено гніватись на чоловіків із нижчим статусом у чітко вираженій ієрархії,

that supports racism or xenophobia.

яка підтримує расизм та ксенофобію.

But we have an enormous power in this.

Але наш гнів - наша неймовірна сила.

Because feelings are the purview of our authority,

Тому що ми маємо право виражати наші почуття,

and people are uncomfortable with our anger.

і коли інших людей не влаштовує наш гнів,

We should be making people comfortable with the discomfort they feel

то ми повинні навчити їх спокійно реагувати на те,

when women say no, unapologetically.

що жінки кажуть "ні", не виправдовуючись.

We can take emotions and think in terms of competence and not gender.

Слід сприймати емоції як належне, не поділяючи їх на чоловічі та жіночі.

People who are able to process their anger and make meaning from it

Люди, які не бояться гніватись і надають цьому значення,

are more creative, more optimistic,

є більш творчими та оптимістичнішими,

they have more intimacy,

вони мають більше друзів,

they're better problem solvers,

досить добре долають труднощі,

they have greater political efficacy.

і є більш активними громадянами.

Now I am a woman writing about women and feelings,

Я жінка, яка пише про жінок та почуття, тому мало хто з впливових чоловіків

so very few men with power

серйозно сприйме мої слова з політичної точки зору.

are going to take what I'm saying seriously, as a matter of politics.

We think of politics and anger in terms of the contempt and disdain and fury

Ми розглядаємо політику й гнів через призму зневаги й презирства,

that are feeding a rise of macho-fascism in the world.

які лише стимулюють розвиток чоловічого домінування у світі.

But if it's that poison, it's also the antidote.

Але якщо існує отрута, то існує й антидот.

We have an anger of hope, and we see it every single day

Наш гнів - це наша надія, яку ми щодня бачимо в поведінці

in the resistant anger of women and marginalized people.

роззлючених жінок й відкинутих суспільством людей, які хочуть захиститись.

It's related to compassion and empathy and love,

Це пов'язано зі співчуттям одне до одного, жалістю, та почуттям любові,

and we should recognize that anger as well.

тому нам слід не тільки розуміти їх, а також і сприймати їхній гнів.

The issue is that societies that don't respect women's anger don't respect women.

Проблема в тому, що соціум, який зневажає жіночий гнів, не поважає жінок взагалі.

The real danger of our anger isn't that it will break bonds or plates.

Гнів небезпечний не тим, що ми б'ємо посуд чи вириваємось з неволі.

It's that it exactly shows how seriously we take ourselves,

Він чітко дає зрозуміти, наскільки серйозно ми ставимось до себе,

and we expect other people to take us seriously as well.

і очікуємо того ж від інших людей.

When that happens, chances are very good

І коли це нарешті станеться, то існує велика ймовірність,

that women will be able to smile when they want to.

що жінки посміхатимуться тоді, коли вони цього хотітимуть.

(Applause)

Thank you.

Дякую.

(Applause) (Cheers)

(Оплески) (Браво)