A video game that helps us understand loneliness | Cornelia Geppert

Перекладач: Nataliya Marenych Утверджено: Inna Fedorenko

Have you ever felt lonely?

Ви коли-небудь почувалися самотніми?

Бувало так, що вас переповнює бажання поговорити з кимось,

The urge of wanting to connect with people,

but you seem to have no one you really would want to contact?

але, здається, навколо немає нікого, до кого справді хотілось би звернутись?

Or, it's a Friday night and you want to be with others,

Чи коли п'ятниця добігає кінця і вам хочеться вийти в люди,

but you have no energy to go out, so instead you sit at home all evening,

але немає сил, і ви залишаєтесь дома весь вечір,

watch Netflix

і дивититесь Нетфлікс,

and feel more alone than ever?

і почуваєтесь одиноким, як ніколи?

Ви як чудовисько

You feel like a monster

between humans that know how to function.

серед людей, які знають, що до чого.

Саме так я відчувала самотність.

This is what loneliness felt like to me.

So I'm an artist,

Я — митець,

and I process my emotional world by sharing my feelings through my art.

і справляюсь зі своїми почуттями, відображаючи їх у мистецтві.

If you share your feelings with someone,

Коли ми з кимось ділимось почуттями,

and they understand and share those feelings too,

і вони розуміють і розділяють ці почуття,

you create an emotional and deep connection.

ми створюємо глибокий емоційний зв'язок.

Ось чому навіть в оточенні сотні людей

This is why you can be surrounded by hundreds of people,

jump from one candidate to the next,

ми говоримо то з одним, то з іншим,

but still feel lonely.

однак так і лишаємось самотніми.

It's because these deeper connections haven't been made.

Через те, що ці глибокі зв'язки не утворились.

I was an always-happy child.

Я завжди була всім задоволеною дитиною.

I think we nearly have no single photo of me

Гадаю, немає жодного мого фото,

where I don't smile broadly or laugh or joke around.

де б я не посміхалася на всі зуби, не сміялась чи не жартувала.

And this went on until ...

І це продовжувалось до...

well, it's still the case.

ну, це так досі продовжується.

But I had many friend groups

У мене було багато друзів,

up until, as a young adult, I moved to another city

допоки в юному віці я не переїхала в інше місто

for my first job as a comic artist.

на свою першу роботу коміком.

And like so many young, thriving people all over the planet,

І як багато молодих, завзятих людей по всьому світі,

I concentrated all my energy into my work life.

я віддалася роботі.

Але коли ви витрачаєте, скажімо, 90% часу в день

But, if you spend, like, 90 percent of your daily capacity

trying to succeed at work,

на те, щоб досягти успіху в кар'єрі,

of course there is nothing left

звичайно ж, нічого не залишається

to take care of all the other important aspects in your life,

на те, щоб приділити увагу іншим важливим аспектам життя,

like your human relationships.

як-от людські стосунки.

Nourishing friendships as an adult is work.

Підтримка дружніх стосунків в дорослому віці — це праця.

Потрібно послідовно вибудовувати зв'язки,

You need to be consistent with connecting.

You need to be open, you need to be honest.

потрібно бути відкритим, бути відвертим.

And this is all I struggled with,

Все те, що мені тяжко давалося,

because I tend to camouflage my real feelings

тому що я зазвичай приховувала свої справжні почуття,

by trying to appear always happy

намагалася завжди бути безтурботною,

and trying to make everyone else happy, too,

і намагалася позбавити турбот інших,

by trying to fix their problems.

вирішуючи їх проблеми.

And I know a lot of us are guilty of this,

Я знаю, багато хто із нас цим страждає,

because it's an easy way to not think about your own issues.

тому що таким чином легше забути свої власні проблеми.

Isn't it?

Хіба не так?

Hmm? Hmm? Hmm?

Хм? Хм? Хм?

(Laughter)

(Сміх)

OK.

Добре.

The turning point came

Поворотним пунктом стало те,

when I fell into an emotionally abusive relationship

що декілька років тому я зав'язла у морально принизливих стосунках.

just a few years ago.

He isolated me

Він ізолював мене,

and left me feeling more alone than ever.

я почувалася самотньою, як ніколи.

It was the lowest point in my life,

Це був найгірший період мого життя,

but it was also my wake-up call,

але саме він подав сигнал тривоги,

because it was the first time

тому що вперше

that I really felt loneliness.

я по-справжньому відчула самотність.

Many artists put their feelings into their art.

Чимало митців втілюють свої почуття в мистецтві.

There are endless books, movies, paintings, music,

Йдеться про безкінечні книги, фільми, картини, музику,

all filled with the real emotion of an artist.

сповнені справжніми почуттями митця.

So, as an artist myself, I did the same.

Як митець, я також так робила.

I shared my feelings.

Я ділилась почуттями.

Я хотіла допомогти людям впоратися із почуттям самотності.

I wanted to help people cope with loneliness.

I wanted, yeah, to make them understand it,

Я хотіла, щоб вони збагнули її суть,

to really experience it through my art

по-справжньому відчули її через моє мистецтво

in the form of an interactive story,

у формі інтерактивної історії, у вигляді відеогри.

a video game.

So, in our game --

Тож, у нашій грі,

we called it "Sea of Solitude" --

яку ми назвали "Море самотності",

you are a person named Kay,

ви — це особа на ймення Кей,

who is suffering from such strong loneliness

котра страждає від такої сильної самотності,

that her inner feelings --

що її почуття:

the anger,

гнів,

the feeling of hopelessness, worthlessness --

безнадія і нікчемність,

turn to the outside,

знаходять зовнішнє втілення,

and she becomes a monster.

і вона перетворюється на чудовисько.

The game -- well, Kay --

Гра, як і Кей,

is actually a representation of me

насправді є уособленням мене

and the path I went through to overcome my struggles.

і того шляху, яким я пройшла, щоб подолати свої труднощі.

Насправді, гра розгортається в голові Кей,

The game plays, actually, in Kay's mind,

so you walk through a world that is flooded by her tears,

тому ви потрапляєте в світ, наповнений її сльозами,

and the weather is changing by her mood,

в якому погода залежить від її настрою

how her mood is changing.

і від змін настрою.

Все, що є у Кей,

And, well, the only thing Kay wears,

the only thing,

її єдина річ —

is her backpack.

це її рюкзак.

It's the baggage we all carry throughout our life.

Це той багаж, який ми всі несемо по життю.

And Kay doesn't know how to cope with her emotions in the right way,

Кей не знає, як правильно впоратися із власними емоціями,

so her backpack becomes bigger and bigger

тому її рюкзак збільшується,

until it bursts,

поки не розірветься,

and she finally is forced to overcome her own struggles.

і вона врешті не буде змушена долати труднощі.

In our story, we present many different manifestations of loneliness.

В цій історії ми показуємо багато різних проявів самотності.

Дуже поширеною є самотність через соціальну ізоляцію.

Loneliness through social exclusion is very common.

In our game, the brother of Kay got bullied in his school,

В грі над братом Кей знущаються в школі,

і єдине його бажання — заховатися і втекти.

and he just wants to hide and fly away.

And we portray him as a huge bird monster surrounded by thick fog.

Ми зображаємо його у вигляді великого жахливого птаха у густому тумані.

The player has to actually walk through his school

Гравцеві доведеться пройтись по школі

and experience, really feel the harm,

і відчути, насправді пережити те зло,

that the brother had been through,

через яке пройшов її брат,

бо його давним-давно ніхто не слухав..

because for a long time, nobody really listens to him.

Але кожного разу, коли друзі і сім'я починають дослухатись,

But the very moment friends and family start to listen,

the first step towards overcoming this form of loneliness had been made.

то робиться перший крок до подолання цієї форми самотності.

We also show loneliness in relationships,

Ми також показуємо самотність у стосунках,

like when parents just stay together for the sake of their kids

як наприклад, коли батьки залишаються разом тільки заради дітей,

but end up hurting the entire family.

але в кінці кінців це шкодить всій сім'ї.

Ми буквально затискаємо гравця між двома воюючими батьками,

We put the player literally in between the two parents while they are fighting,

and you get hurt in the middle.

а ви страждаєте посередині.

They don't even see that their daughter, Kay, is right there

Вони навіть не помічають існування їхньої дочки Кей,

until she breaks down.

поки їй не стає погано.

Ми також демоструємо самотність через призму психічного здоров'я,

We also show loneliness through mental health issues,

with the boyfriend of Kay, who suffers from depression

показуючи, як хлопець Кей страждає від депресії

and shows that sometimes

і демонструє, як інколи

it is most important to focus on your own well-being first.

надважливо зосередитись спершу на власному благополуччі.

The boyfriend also tends to camouflage his feelings,

Хлопець зазвичай також приховує почуття,

so he appears like a lone, shiny white wolf.

він з'являється у вигляді одинокого білосніжного вовка.

But the moment he starts to interact with his girlfriend, Kay,

Але коли він починає спілкуватись зі своєю дівчиною Кей,

the mask falls off,

маска спадає,

and we see the black dog beneath it:

під нею ми бачимо чорну собаку:

depression.

депресію.

Sometimes we put on a smile

Інколи ми одягаємо посмішку,

instead of dealing with the issues at hand,

замість того, щоб вирішувати поточні задачі,

and that can ultimately make it worse,

і це значно погіршує стан,

affect the people around us

впливає на оточуючих

and damage our relationships.

і руйнує стосунки.

So Kay herself

Саму Кей

we portray as ripped apart into her basic emotions.

ми зображуємо розірваною між своїми основними емоціями.

Some help you,

Деякі допомагають,

some are trying to stop you.

деякі намагаються тебе зупинити.

Self-Doubt is a huge creature,

Невпевненість в собі — величезна істота,

always telling Kay how worthless she is

що завжди нашіптує Кей, якою нікчемною вона є,

and that she should just give up.

і що їй потрібно опустити руки.

Як і в житті,

Like in real life,

невпевненість перекриває шлях,

Self-Doubt is blocking the path,

and it seems impossible to overcome it.

і, здається, не існує способу її подолати.

Destroying the omnipresence of Self-Doubt is a slow process.

Зруйнувати всюдисущу Невпевненість не вдасться дуже швидко.

But in the game, you can slowly, like, shrink her,

Але в грі ви можете поступово ніби стиснути її

so she turns from self-doubt

та перетворити Невпевненість в собі

у здорові сумніви,

to actually healthy doubt,

and you can finally trust her advice.

яким можна довіряти.

We also show Self-Destruction.

Ми також демонструємо Самознищення.

It's a huge monster

Це величезне чудовисько,

always lurking nearby under the water's surface.

яке постійно чатує неподалік під водою.

Самознищення — головний ворог героя,

Self-Destruction is actually the main antagonist of the game,

and she is always trying to drown you in the ocean of tears.

який завжди намагається потопити вас в морі сліз.

Та коли воно вас потопило,

But, when she actually drowns you,

you wake up just a few moments [before],

то через кілька хвилин ви прокидаєтесь,

and you have a chance to progress again.

і у вас є шанс продовжити далі.

We wanted to show

Ми хотіли показати,

that we all go through hardships in our life, we all do.

що у всіх нас бувають тяжкі часи, у всіх.

But if you at least, like, stand up and try to move forward,

Але якщо ви хоча б встанете і почнете рухатись,

you are very likely to make it through your struggle,

дуже ймовірно, що вам вдасться подолати їх,

step by step.

крок за кроком.

Joy is something that Kay cannot really embrace or touch.

Що стосується Радості, то Кей не вдається її прийняти або доторкнутись до неї.

It's always something in the distance.

Це завжди щось вдалині.

We portrayed Joy as a child version of Kay,

Ми зобразили Радість як дитячу версію Кей

with a yellow raincoat,

в жовтому плащі,

so she is invulnerable to the ocean of tears.

щоб океан сліз не міг їй зашкодити.

But Joy can also turn into obsession

Але Радість може перетворитись в одержимість,

and start to be actually harmful for Kay,

яка дійсно може нашкодити Кей,

like when she starts obsessing over her boyfriend.

наприклад, коли вона божеволітиме через хлопця.

Joy will not turn back to normal until Kay realizes

Радість не буде в рамках норми, доки Кей не збагне,

that her happiness should not depend on anybody else

що її щастя не повинно залежати від когось,

but herself.

окрім неї самої.

So our monsters appear huge and scary,

Так, наші чудовиська здаються величезними і страшними,

but if you overcome your reluctance and approach them,

але коли ви подолаєте нерішучість і наблизитесь до них,

you soon see that they are no monsters at all,

то невдовзі помітите, що вони зовсім не чудовиська,

but just fragile beings that are simply overwhelmed by what life throws at them.

а ніжні створіння, яких переповнюють почуття від життєвих перипетій.

All of those emotions,

Всі ці почуття:

be it self-doubt or even self-destruction,

чи то невпевненість в собі, чи самознищення,

don't completely vanish in our game.

не зникають повністю в нашій грі.

The key message is to not only chase for joy or happiness

Основна ідея в тому, щоб не гнатися за радістю чи щастям,

but to embrace all your emotions

а прийняти всі свої емоції,

and bring them into balance,

привести їх у рівновагу,

being OK with sometimes not being OK.

і нормально реагувати на те, що інколи нам буває недобре.

Everyone has their own loneliness story to tell.

У кожного своя історія самотності.

This realization changed everything for me.

Усвідомлення цього змінило моє життя.

Being much more open with my emotions

Я стала більш відкрито проявляти емоції

and concentrating much more on my private life,

і більше часу приділяти особистому життю,

my friends, my family.

друзям та рідним.

When we released the game,

Коли ми випустили гру,

literally thousands of fans wrote us,

буквально тисячі прихильників писали нам,

ділились своїми історіями

all sharing their stories with us

and telling us they felt not so alone anymore

і розповідали, що більше не почуваються такими самотніми,

just because they played our game.

після того як зіграли в нашу гру.

Багато написали, що вперше

Many people wrote us that they felt hope

for a better future for themselves for the first time in decades.

за десятки років відчули надію на краще майбутнє.

Many wrote us that they seek therapy now,

Багато написали, що почали шукати терапевта

після цієї гри,

just because they played our game

тому що сповнились надії подолати труднощі.

and felt hopeful to overcome their own struggles.

Our game is not a therapy.

Наша гра — це не терапія.

It's not meant to be a therapy.

Вона не створена для терапії.

It's just my friends and me sharing our stories

Це лише мій з друзями спосіб поділитись нашими історіями

through our art, video games.

через мистецтво у вигляді відеогри.

But we are so deeply thankful for every single message

Але ми щиро вдячні за кожне повідомлення,

that people feel better,

що комусь стало краще,

just because we shared our story with them.

тільки тому, що ми поділились своєю історією.

So ...

Так...

I didn't completely overcome my urge to help others.

Я не повністю позбулася свого бажання допомагати іншим.

But I don't want to overcome it anymore.

Але я вже не хочу його позбавлятись.

I love it.

Я його люблю.

I just needed to bring it to a healthy size,

Я тільки повинна була привести його в здорові рамки,

so it doesn't stand in the way of deeper relationships anymore,

щоб воно більше не перешкоджало близьким стосункам,

but even help me to connect with people.

ба, навіть допомагало спілкуватися з людьми.

So, if you have an inner monster

Бо якщо у вас всередині живе чудовисько,

that is born out of negative emotions,

яке є породженням негативних емоцій,

it is not only the goal to kill that monster

метою буде не лише вбити це чудовисько,

but to understand that we humans are complex beings.

але й зрозуміти, що люди — складні істоти.

Look at what part of your life is so big that others fall short.

Прослідкуйте, що у вашому житті зайняло стільки місця,

Look at what emotions you barely feel

що не лишилося місця для чогось іншого.

Прослідкуйте, яких емоцій майже немає або ж забагато,

or maybe feel too much

and move towards lowering those peaks.

і почніть зменшувати ці перепади.

Most of all, it's about understanding

Найголовніше - це зрозуміти,

that all the wide range of emotions and struggles

що весь широкий спектр емоцій і труднощів

makes us what we are:

робить нас тими, ким ми є —

humans.

людьми.

Thank you.

Дякую!

(Applause)

(Оплески)