Our lonely society makes it hard to come home from war | Sebastian Junger

Перекладач: Nataliia Korniychuk Утверджено: Khrystyna Romashko

I worked as a war reporter for 15 years

Я пропрацював військовим репортером 15 років,

before I realized that I really had a problem.

перш ніж усвідомив, що маю проблеми.

There was something really wrong with me.

Зі мною дійсно щось було негаразд.

This was about a year before 9/11, and America wasn't at war yet.

Це було приблизно за рік до 11 вересня і Америка ще не була втягнута у війну.

We weren't talking about PTSD.

Ми не говорили про ПТСР.

We were not yet talking about the effect of trauma and war

Ще не говорили про вплив травматичних ситуацій або війни

on the human psyche.

на людську психіку.

I'd been in Afghanistan for a couple of months

Кілька місяців я провів в Афганістані,

with the Northern Alliance as they were fighting the Taliban.

коли війська Північного Альянсу воювали з Талібаном.

And at that point the Taliban had an air force,

На той момент Талібан мав повітряні сили,

they had fighter planes, they had tanks, they had artillery,

вони мали бойові літаки, танки, артилерію;

and we really got hammered pretty badly a couple of times.

і ми кілька разів потрапляли під серйозні напади.

We saw some very ugly things.

Ми бачили жахливі речі.

But I didn't really think it affected me.

Я не думав, що це якось вплинуло на мене.

I didn't think much about it.

Взагалі про це не думав.

I came home to New York, where I live.

Я повернувся додому, в Нью-Йорк.

Then one day I went down into the subway,

Якось я вирішив поїхати на метро,

and for the first time in my life,

та вперше в своєму житті

I knew real fear.

відчув справжній страх.

I had a massive panic attack.

Мене охопила непереборна паніка.

I was way more scared than I had ever been in Afghanistan.

Такого страху я не відчував навіть в Афганістані.

Everything I was looking at seemed like it was going to kill me,

Здавалось що все довкола хоче мене вбити,

but I couldn't explain why.

хоча я не міг пояснити чому.

The trains were going too fast.

Поїзди їхали надто швидко.

There were too many people.

Людей було надто багато .

The lights were too bright.

Світло занадто яскраве.

Everything was too loud, everything was moving too quickly.

Все було надто голосним та рухалось занадто швидко.

I backed up against a support column and just waited for it.

Я відійшов, притулився до колони і просто чекав смерті.

When I couldn't take it any longer, I ran out of the subway station

А коли не міг більше терпіти, я вибіг зі станції метро

and walked wherever I was going.

і пішов пішки, куди мені треба було.

Later, I found out that what I had was short-term PTSD:

Пізніше я взнав, що це був короткостроковий ПТСР:

post-traumatic stress disorder.

посттравматичний стресовий розлад.

We evolved as animals, as primates, to survive periods of danger,

Ми еволюціонували як тварини, примати, щоб вижити у періоди небезпеки,

and if your life has been in danger,

і якщо ваше життя під загрозою,

you want to react to unfamiliar noises.

ви починаєте реагувати на незнайомі звуки.

You want to sleep lightly, wake up easily.

Чутливо спати, легко просинатись.

You want to have nightmares and flashbacks

Починають снитися жахи та спогади

of the thing that could kill you.

про речі, які можуть вас убити.

You want to be angry because it makes you predisposed to fight,

Ви починаєте бути злими, бо злість підштовхує до боротьби,

or depressed, because it keeps you out of circulation a little bit.

або пригніченими, що на певний час зменшує вашу активність.

Keeps you safe.

Допомагає вам вберегтись.

It's not very pleasant, but it's better than getting eaten.

Це не дуже приємно, але краще, ніж бути з'їденим.

Most people recover from that pretty quickly.

Більшість людей видужують від цього досить швидко.

It takes a few weeks, a few months.

За кілька тижнів або кілька місяців.

I kept having panic attacks, but they eventually went away.

У мене повторювалися напади паніки, але з часом зникли.

I had no idea it was connected to the war that I'd seen.

Я не уявляв, що це пов'язано з війною.

I just thought I was going crazy,

Я просто думав, що божеволію,

and then I thought, well, now I'm not going crazy anymore.

а потім вирішив, що все минулось.

About 20 percent of people, however,

Проте, для близько 20 відсотків людей

wind up with chronic, long-term PTSD.

це закінчується хронічним довготривалим ПТСР.

They are not adapted to temporary danger.

Вони не адаптовані до тимчасової небезпеки.

They are maladapted for everyday life,

І не можуть повернутись до звичайного життя,

unless they get help.

якщо їм не допомогти.

We know that the people who are vulnerable to long-term PTSD

Відомо, що люди, вразливі до довготривалого ПТСР,

are people who were abused as children,

це люди, з якими жорстоко поводились в дитинстві,

who suffered trauma as children,

які дітьми пережили травму ,

people who have low education levels,

люди із низьким рівнем освіти,

people who have psychiatric disorders in their family.

які мають родичів з психічними розладами.

If you served in Vietnam

Якщо ви служили у В'єтнамі,

and your brother is schizophrenic,

а у вашого брата шизофренія,

you're way more likely to get long-term PTSD from Vietnam.

то у вас набагато більший шанс мати довготривалий ПТСР від В'єтнаму.

So I started to study this as a journalist,

Я почав вивчати це як журналіст

and I realized that there was something really strange going on.

і зрозумів, що відбувається щось дуже дивне.

The numbers seemed to be going in the wrong direction.

Здавалось, що цифри розбігаються в різних напрямках.

Every war that we have fought as a country,

У кожній війні, у якій ми брали участь як країна,

starting with the Civil War,

починаючи із Громадянської війни,

the intensity of the combat has gone down.

інтенсивність боїв меншала.

As a result, the casualty rates have gone down.

Як результат - кількість втрат також меншала.

But disability rates have gone up.

Але рівень інвалідності збільшувався.

They should be going in the same direction,

Вони мали б рухатись в одному напрямку,

but they're going in different directions.

а насправді розійшлись.

The recent wars in Iraq and Afghanistan have produced, thank God,

В Іраку та Афганістані рівень втрат становив

a casualty rate about one third of what it was in Vietnam.

приблизно втроє менше, ніж у В'єтнамі.

But they've also created --

Але водночас

they've also produced three times the disability rates.

втричі зріс рівень інвалідності.

Around 10 percent of the US military is actively engaged in combat,

Близько 10 відсотків військових США беруть активну участь у бойових діях,

10 percent or under.

10 відсотків або менше.

They're shooting at people, killing people,

Вони стріляють у людей, вбивають людей,

getting shot at, seeing their friends get killed.

у них стріляють, на їхніх очах вбивають їхніх друзів.

It's incredibly traumatic.

Це неймовірно травматично.

But it's only about 10 percent of our military.

Але це лише 10 відсотків наших військових.

But about half of our military has filed

Та близько половини наших військових

for some kind of PTSD compensation from the government.

подали позови на компенсацію від держави за різного роду ПТСР.

And suicide doesn't even fit into this in a very logical way.

Рівень самогубств теж не має логічного пояснення.

We've all heard the tragic statistic of 22 vets a day, on average,

Ми усі чули трагічну статистику - в цій державі щодня себе вбиваються

in this country, killing themselves.

в середньому 22 ветерани.

Most people don't realize

Більшість людей не підозрюють,

that the majority of those suicides are veterans of the Vietnam War,

що це переважно ветерани війни у В'єтнамі,

that generation,

те покоління.

and their decision to take their own lives actually might not be related

Власне, їхнє рішення позбавити себе життя, може бути не пов'язаним

із війною, у якій вони брали участь 50 років тому.

to the war they fought 50 years earlier.

In fact, there's no statistical connection between combat and suicide.

Насправді, немає статистичного зв'язку між війною та суїцидом.

If you're in the military and you're in a lot of combat,

Військовий, учасник бойових дій

you're no more likely to kill yourself than if you weren't.

має не більше шансів на самогубство, ніж цивільний.

In fact, one study found

Власне, одне дослідження виявило,

that if you deploy to Iraq or Afghanistan,

що ті, хто служив в Іраку чи Афганістані,

you're actually slightly less likely to commit suicide later.

менш схильні до самогубства після війни.

I studied anthropology in college.

Я вивчав антропологію в коледжі.

I did my fieldwork on the Navajo reservation.

Вивчав життя індіанців навахо.

I wrote a thesis on Navajo long-distance runners.

Написав дисертацію про бігунів навахо на довгі дистанції.

And recently, while I was researching PTSD,

А нещодавно, коли я проводив дослідження щодо ПТСР,

I had this thought.

у мене з'явилася ця думка.

I thought back to the work I did when I was young,

Я пригадав свої юнацькі дослідження

and I thought, I bet the Navajo, the Apache, the Comanche --

і мені спало на думку, що навахо, апачі, команчі -

I mean, these are very warlike nations --

тобто, ці дуже войовничі племена -

I bet they weren't getting PTSD like we do.

закладаюся, не страждали на ПТСР як ми.

When their warriors came back from fighting the US military

Коли їхні воїни повертались після битви з урядовими військами

or fighting each other,

або сусіднім племенем,

I bet they pretty much just slipped right back into tribal life.

вони дуже легко повертались до звичного життя.

And maybe what determines

Можливо, те, що визначає

the rate of long-term PTSD

рівень довготривалого ПТСР,

isn't what happened out there,

це не те, що сталось там,

but the kind of society you come back to.

а те, у яке суспільство повертаються.

And maybe if you come back to a close, cohesive, tribal society,

І, можливо, якщо ви повертаєтесь до близького, згуртованого племінного суспільства,

you can get over trauma pretty quickly.

ви швидко впораєтеся з пережитим потрясінням.

And if you come back to an alienating, modern society,

І якщо ви повертаєтесь до сучасного відчуженого суспільства,

you might remain traumatized your entire life.

то ви можете залишитись травмованими на довгий час.

In other words, maybe the problem isn't them, the vets;

Іншими словами, можливо, проблема не у них, ветеранах;

maybe the problem is us.

можливо, проблема в нас.

Certainly, modern society is hard on the human psyche

Звичайно, у сучасному суспільстві тяжко людській психіці,

by every metric that we have.

за будь-яким із показників.

As wealth goes up in a society,

Коли зростає добробут у суспільстві,

the suicide rate goes up instead of down.

то зростає, а не зменшується рівень самогубств.

If you live in modern society,

Перебуваючи у сучасному суспільстві,

you're up to eight times more likely

ви маєте у вісім разів більшу імовірність

to suffer from depression in your lifetime

страждати від депресії протягом життя,

than if you live in a poor, agrarian society.

ніж якби ви жили в бідному, аграрному середовищі.

Modern society has probably produced the highest rates of suicide

Сучасне суспільство, напевно, спричинило найвищий рівень суїцидів,

and depression and anxiety and loneliness and child abuse

депресій, тривог, самотності і жорстокості до дітей

ever in human history.

за всю історію людства.

I saw one study

Я бачив одне дослідження,

that compared women in Nigeria,

яке порівнювало жінок у Нігерії,

one of the most chaotic and violent and corrupt

одній із найбільш хаотичних, жорстоких, корумпованих

and poorest countries in Africa,

та найбідніших країн в Африці

to women in North America.

з жінками Північної Америки.

And the highest rates of depression were urban women in North America.

І найвищий рівень депресії був у жительок міст Північної Америки.

That was also the wealthiest group.

Це також була і найбагатша група.

So let's go back to the US military.

Тож давайте повернемось до військових США.

Ten percent are in combat.

Десять відсотків у активних бойових діях.

Around 50 percent have filed for PTSD compensation.

Приблизно 50 відсотків подали на компенсацію через ПТСР.

So about 40 percent of veterans really were not traumatized overseas

Тож біля 40 відсотків ветеранів насправді не були травмовані за морями,

but have come home to discover they are dangerously alienated

але, повернувшись додому, відчули себе небезпечно відчуженими

and depressed.

та у депресії.

So what is happening with them?

То що ж відбувається з ними?

What's going on with those people,

Що сталось із тими людьми,

the phantom 40 percent that are troubled but don't understand why?

фантомними 40 відсотками, що мають проблеми, але не розуміють причини.

Maybe it's this:

Можливо, ось це:

maybe they had an experience of sort of tribal closeness

можливо, вони пережили щось на кшталт племінної близькості

in their unit when they were overseas.

у своєму підрозділі під час бойових дій.

They were eating together, sleeping together,

Вони їли разом, спали разом,

doing tasks and missions together.

виконували разом накази та операції.

They were trusting each other with their lives.

Вони довіряли один одному свої життя.

And then they come home

А потім вони вертаються додому

and they have to give all that up

і повинні відмовитись від усього цього.

and they're coming back to a society, a modern society,

Вони повертаються до суспільства, сучасного суспільства,

which is hard on people who weren't even in the military.

в якому важко жити навіть тим, що не воювали.

It's just hard on everybody.

Тут усім важко.

And we keep focusing on trauma, PTSD.

А ми все фокусуємось на травмі, ПТСР.

But for a lot of these people,

Та для багатьох із цих людей,

maybe it's not trauma.

можливо, це не травма.

I mean, certainly, soldiers are traumatized

Тобто, звісно, солдати отримують травми,

and the ones who are have to be treated for that.

і ті, хто отримав їх, потребують лікування.

But a lot of them --

Але багатьох із них

maybe what's bothering them is actually a kind of alienation.

турбує певне відчуження.

I mean, maybe we just have the wrong word for some of it,

Можливо, ми називаємо все це неправильними словами.

and just changing our language, our understanding,

Можливо, зміна висловлювань, нашого розуміння,

would help a little bit.

трішки допомогла б.

"Post-deployment alienation disorder."

"Синдром післявоєнного відчуження".

Maybe even just calling it that for some of these people

Можливо, завдяки такій назві ці люди

would allow them to stop imagining

перестануть уявляти собі

trying to imagine a trauma that didn't really happen

неіснуючі травми і зрозуміють

in order to explain a feeling that really is happening.

свій реальний стан.

And in fact, it's an extremely dangerous feeling.

Адже це надзвичайно небезпечний стан.

That alienation and depression can lead to suicide.

Відчуження і депресія можуть довести до суїциду.

These people are in danger.

Ці люди в небезпеці.

It's very important to understand why.

Дуже важливо зрозуміти чому.

The Israeli military has a PTSD rate of around one percent.

Ізраїльські війська мають рівень ПТСР близько одного процента.

The theory is that everyone in Israel is supposed to serve in the military.

Це пояснюють тим, що кожен в Ізраїлі повинен відслужити.

When soldiers come back from the front line,

Коли солдати повертаються з передових ліній,

they're not going from a military environment to a civilian environment.

вони не переходять із військового оточення до цивільного.

They're coming back to a community where everyone understands

Вони повертаються до громади, де кожен розуміє,

about the military.

що таке військова служба.

Everyone's been in it or is going to be in it.

Одні вже були там, інші готуються.

Everyone understands the situation they're all in.

Кожен розуміє ситуацію, в якій вони опинились.

It's as if they're all in one big tribe.

Вони наче в одній великій родині.

We know that if you take a lab rat

Ми знаємо, що якщо нанести травму

and traumatize it and put it in a cage by itself,

піддослідному щуреві, а потім посадити його в окрему клітку,

you can maintain its trauma symptoms almost indefinitely.

то симптоми хвороби проявлятимуться весь подальший час.

And if you take that same lab rat and put it in a cage with other rats,

А якщо цього самого щура поселити разом з іншими,

after a couple of weeks, it's pretty much OK.

він одужає через кілька тижнів.

After 9/11,

Після 11 вересня

the murder rate in New York City went down by 40 percent.

рівень вбивств у Нью Йорку впав на 40 відсотків.

The suicide rate went down.

Кількість самогубств теж зменшилась.

The violent crime rate in New York went down after 9/11.

Рівень насильницьких злочинів у Нью-Йорку понизився.

Even combat veterans of previous wars who suffered from PTSD

Навіть бойові ветерани попередніх війн, що страждали від ПТСР,

said that their symptoms went down after 9/11 happened.

сказали, що їхні симптоми зменшилися після подій 11 вересня.

The reason is that if you traumatize an entire society,

Причина в тому, що якщо травму переживе все суспільство,

we don't fall apart and turn on one another.

люди не роз'єднуються і не нападають один на одного.

We come together. We unify.

Вони гуртуютья, єднаються.

Basically, we tribalize,

По суті, стають єдиною родиною.

and that process of unifying feels so good and is so good for us,

Цей процес об'єднання має настільки позитивний вплив,

that it even helps people

що навіть допомагає людям

who are struggling with mental health issues.

з психічними розладами.

During the blitz in London,

Під час бомбардувань Лондона

admissions to psychiatric wards went down during the bombings.

різко зменшилась кількість звернень до психіатричних лікарень.

For a while, that was the kind of country

Був час, коли американські солдати

that American soldiers came back to -- a unified country.

повертались саме до такого суспільства - згуртованого.

We were sticking together.

Ми тримались разом.

We were trying to understand the threat against us.

Ми намагались зрозуміти, що нам загрожує.

We were trying to help ourselves and the world.

Ми намагались допомогти собі і світові.

But that's changed.

Але це змінилось.

Now, American soldiers,

Зараз американські солдати,

American veterans are coming back to a country that is so bitterly divided

американські ветерани повертаються до країни, що настільки розділена,

that the two political parties are literally accusing each other

що дві політичні партії фактично звинувачують одна одну

of treason, of being an enemy of the state,

у зраді, називають першим ворогом країни,

of trying to undermine the security and the welfare of their own country.

або намагаються підірвати безпеку і добробут власної країни.

The gap between rich and poor is the biggest it's ever been.

Прірва між багатими і бідними більша, ніж будь-коли.

It's just getting worse.

І стає ще більшою.

Race relations are terrible.

Жахливі расові проблеми.

There are demonstrations and even riots in the streets

Расова несправедливість спричинила

because of racial injustice.

демонстрації та вуличні заворушення.

And veterans know that any tribe that treated itself that way -- in fact,

І ветерани знають, що якби плем'я, так ставилось до себе,

тобто, якби якийсь загін так ставився до себе, то не мав би шансів вижити.

any platoon that treated itself that way -- would never survive.

We've gotten used to it.

Ми звикли до такого становища.

Veterans have gone away and are coming back

А ветерани повертаються з далеких країв

and seeing their own country with fresh eyes.

і бачать свою країну свіжими очима.

And they see what's going on.

Вони бачать, що відбувається.

This is the country they fought for.

Це країна, за яку вони воювали.

No wonder they're depressed.

Не дивно, що вони впадають в депресію.

No wonder they're scared.

Не дивно, що вони бояться.

Sometimes, we ask ourselves if we can save the vets.

Інколи ми запитуємо себе, чи можемо врятувати ветеранів.

I think the real question is if we can save ourselves.

Думаю, що справжнє питання в тому, чи ми можемо врятувати себе.

If we can,

Якщо так,

I think the vets are going to be fine.

то я думаю, з ветеранами все буде добре.

It's time for this country to unite,

Настав час цій країні об'єднатись,

if only to help the men and women who fought to protect us.

хоча б заради допомоги чоловікам і жінкам, які воювали за нас.

Thank you very much.

Велике дякую.

(Applause)

(Оплески)