The press trampled on my privacy. Here's how I took back my story | Kate Stone

Перекладач: Myroslava Krugliak Утверджено: Khrystyna Romashko

Five years ago, I stood on the TED stage, and I spoke about my work.

П'ять років тому я вже виступала на TED, тоді я розповідала про свою роботу.

But one year later,

Але через рік після цього

I had a terrible accident as I left a pub one dark night with friends,

зі мною стався жахливий нещасний випадок, коли я, вночі разом з друзями,

in Scotland.

вийшла із пабу в Шотландії.

As we followed the path through a forest, I suddenly felt a massive thud,

Йдучи лісовою стежкою, я раптом відчула сильний удар,

then a second thud,

а потім ще один,

and I fell to the ground.

після чого я впала на землю.

I had no idea what had hit me.

Я не розуміла, звідки був цей удар.

I later found out that when the gate was opened on a garden,

Пізніше я з'ясувала, що через ворота, відчинені в сад,

a wild stag stampeded along the path and ran straight into me.

на стежку вибіг олень, і врізався прямо в мене.

Its antler penetrated my trachea and my esophagus

Його ріг проткнув мені трахею і стравохід,

and stopped at my spinal cord and fractured my neck.

штрикнув у хребет і зламав шию.

My best friend found me lying on the floor,

Моя подруга знайшла мене, коли я лежала

gurgling for help through a hole in my neck.

із діркою в шиї, намагаючись кликати на допомогу.

And we locked eyes, and although I couldn't speak,

Ми зустрілись поглядами, і хоча я не могла розмовляти,

she could understand what I was thinking.

вона збагнула мої думки.

And she told me, "Just breathe."

Вона мені сказала "Ти тільки дихай".

And so, whilst focusing on my breath, I had a strong sense of calmness,

Сфокусувавшись на диханні, я відчула себе значно спокійніше,

but I was certain that I was going to die.

хоча й була певна, що помираю.

Somehow, I was content with this,

Я чомусь не боялась смерті,

because I've always tried to do my best in life whenever I can.

адже завжди намагалась зробити все в житті по максимуму.

So I just continued to enjoy each breath as one more moment --

Тож я продовжувала насолоджуватись кожним подихом,

one breath in and one breath out.

вдих-видих, вдих-видих.

An ambulance came, I was still fully conscious,

Коли приїхала швидка, я все ще була при тямі,

and I analyzed everything on the journey, because I'm a scientist:

і дорогою, як вчений, я фіксувала те, що відбувається навколо:

the sound of the tires on the road, the frequency of the street lights

звук коліс на дорозі, частоту, з якою траплялись ліхтарі по дорозі,

and eventually, the city street lights.

а згодом ліхтарі на вулицях міста.

And I thought, "Maybe I will survive."

І я подумала: "Може, я виживу". А потім зомліла.

And then I passed out.

У місцевій лікарні

I was stabilized at a local hospital and then airlifted to Glasgow,

мій стан стабілізували, а згодом мене перевезли вертольотом у Глазго,

where they reconstructed my throat and put me in a coma.

де мені відновили горло і ввели мене в коматозний стан.

And while I was in the coma, I had many alternate realities.

У стані комі я побувала в багатьох альтернативних реальностях.

It was like a crazy mix of "Westworld" and "Black Mirror."

Це схоже на дику суміш серіалів "Світ дикого Заходу" і "Чорне дзеркало".

But that's a whole other story.

Але це вже інша історія.

My local TV station reported live from outside the hospital

На місцевому телебаченні у прямому ефірі повідомили про те,

of a Cambridge scientist who was in a coma,

що дослідниця з Кембриджу перебуває в комі,

and they didn't know if she would live or die or walk or talk.

і невідомо, чи вона виживе, чи зможе ходити й розмовляти.

And a week later, I woke up from that coma.

А через тиждень я вийшла з коми.

And that was the first gift.

Це був перший дар.

Then I had the gift to think, the gift to move,

Далі до мене повернувся дар мислити, дар рухатись,

the gift to breathe

дар дихати,

and the gift to eat and to drink.

дар їсти й пити.

That took three and a half months.

Це зайняло три з половиною місяці.

But there was one thing that I never got back, though,

Але дещо мені так і не вдалось відновити:

and that was my privacy.

а саме, право на приватне життя.

The tabloid press made the story about gender.

Жовта преса здійняла справжній галас навколо моєї статі.

Look -- I'm transgender, it's not that big a deal.

Так, я трансгендер. То й що?

Like, my hair color or my shoe size is way more interesting.

Це варто уваги не більше, ніж мій колір волосся чи розмір взуття.

When I last spoke here --

Виступаючи минулого разу –

(Applause)

(Оплески)

When I last spoke here --

Минулого разу –

(Applause)

(Оплески)

at TED, I didn't talk about it, because it's boring.

на TED, я про це не згадувала. Бо це нецікаво.

And one Scottish newspaper ran with the headline:

В одній шотландській газеті був заголовок:

"Sex Swap Scientist Gored by Stag."

"Вченого, що змінив стать, атакував олень".

And five others did similar things.

І ще з півдесятка газет написали щось подібне.

And for a minute, I was angry.

Спершу я розсердилась.

But then I found my calm place.

Але згодом все ж заспокоїлась.

And what ran through my head was, "They've crossed the wrong woman,

У мене майнула думка: "Вони не на ту напали.

and they're not going to know what's hit them."

Вони не уявляють, що їх чекає".

(Laughter)

(Сміх)

I'm a kindness ninja.

Я добра ніндзя.

I don't really know what a ninja does,

Я точно не знаю, що роблять ніндзя,

but to me, they slip through the shadows, crawl through the sewers,

але думаю, що вони крадуться в темряві, пролазять по ринвах,

skip across the rooftops,

пробираються по дахах,

and before you know it, they're behind you.

і перш ніж ви помітите, вони вже біля вас.

They don't turn up with an army or complain,

Вони не чекають підтримки, не скаржаться,

and they're laser-focused on a plan.

а цілеспрямовано йдуть до мети.

So when I lay in my hospital bed,

Тож, лежачи у лікарняному ліжку,

I thought of my plan to help reduce the chances

я обдумувала план, як зменшити ймовірність того,

of them doing this to somebody else,

що хтось іще стане жертвою

by using the system as is, and paying the price of sacrificing my privacy.

існуючої системи, коли доведеться поплатитись своєю приватністю.

What they told one million people, I will tell 10 million people.

Те, що вони розповіли одному мільйону, я розповім десяти мільйонам.

Because when you're angry, people defend themselves.

Адже якщо ви гніваєтесь, люди захищаються.

So I didn't attack them,

Тож я на них не нападала,

and they were defenseless.

і вони були беззахисні.

I wrote kind and calm letters to these newspapers.

Я написала спокійні, доброзичливі листи до редакцій цих газет.

And The Sun newspaper, the kind of "Fox News" of the UK,

Газета The Sun, британський аналог Fox News,

thanked me for my "reasoned approach."

подякувала мені за "обґрунтований підхід".

I asked for no apology, no retraction, no money,

Я не вимагала ні публічних вибачень, ні спростувань, ні грошей,

just an acknowledgment that they broke their own rules,

а лише визнання, що вони порушили власні правила,

and what they did was just wrong.

і що вони зробили помилку.

And on this journey, I started to learn who they are,

В процесі я почала ліпше розуміти, що це за люди,

and they began to learn who I am.

а вони почали краще розуміти мене.

And we actually became friends.

І ми навіть заприятелювали.

I've even had a few glasses of wine with Philippa from The Sun since then.

Пару разів я навіть перехилила келишок із Філіппою, яка працювала в The Sun.

And after three months, they all agreed,

Через три місяці вони дійшли згоди,

and the statements were published on a Friday,

і в п'ятницю опублікували заяву,

and that was the end of that.

на чому все й закінчилось.

Or so they thought.

Чи їм так здавалось.

On the Saturday, I went on the evening news,

В суботу у вечірніх новинах транслювали мою історію

with the headline "Six National Newspapers Admit They Were Wrong."

під заголовком: "Шість національних газет визнали свою помилку".

And the anchor said to me,

Ведучий мене запитав:

"But don't you think it's our job as journalists

"Чи вам не здається, що така вже робота журналістів –

to sensationalize a story?"

подавати події в сенсаційному світлі?"

And I said, "I was laying on a forest floor, gored by a stag.

Я відповіла: "Я лежала на землі у лісі, розтерзана рогами оленя.

Is that not sensational enough?"

Невже це не досить сенсаційно?"

(Laughter)

(Сміх)

And I was now writing the headlines.

Тепер заголовки писала я.

My favorite one was,

Моїм улюбленим став такий:

"The stag trampled on my throat, and the press trampled on my privacy."

"Олень розтоптав моє горло, а ЗМІ розтоптали моє приватне життя".

It was the most read piece of BBC News online that day.

Того дня це була найпопулярніша новина на сайті BBC News.

And I was kind of having fun.

Мене це повеселило.

And by the end of my week of media,

І наприкінці свого медійного тижня

I started to use my newfound voice and platform

я почала використовувати знов набутий голос і цю платформу,

to spread a message of love and kindness.

щоб поширювати любов і доброту.

And when I had the minute of anger and hatred

І в хвилини, коли мене сповнювали гнів і ненависть

towards those press and journalists,

до цієї преси й журналістів.

I had to identify my inner bigotry towards them.

мені довелось розпізнавати свою внутрішню нетерпимість до них.

And I had to meet and speak with these people

Мені доводилось зустрічатись і спілкуватись із ними,

without judgment.

не виказуючи осуду.

I had to let myself understand them,

Я мала спробувати зрозуміти їх,

and in return, they began to understand me.

а вони, у свою чергу, почали розуміти мене.

Well, six months later, they asked me to join the committee

Через півроку вони попросили мене приєднатись до комітету,

that regulates the press.

що регулює стандарти для преси.

And a few times a year, I sip tea and dip biscuits

Кілька разів на рік я п'ю чай разом із людьми на кшталт Пола Дейкра,

with the likes of Daily Mail editor Paul Dacre, who says to me,

редактора Daily Mail, і він у мене цікавиться:

"So, Kate, how have your last few months been?"

"Ну що, Кейт, як у вас справи останнім часом?"

And I respect them.

І я поважаю цих людей.

And I'm now one of three members of the public

Я – одна із трьох представників громадськості,

who has a seat at the table --

запрошених за стіл переговорів,

not because I'm different,

і не тому, що я якась особлива,

but because my voice counts, just like anybody else.

а тому, що моя думка важить, так само, як і думка інших.

And the irony is,

Іронія в тому, що час від часу

every now and again, I'm asked to visit those printing presses

мене запрошують відвідати типографії

of this declining industry,

цієї занепадаючої галузі,

because some people think

тому що дехто вважає,

that the technology I spoke about here, last time at TED, my interactive print,

що технологія, про яку я розповідала у своєму минулому виступі на TED –

might actually help save them.

інтерактивний друк – міг би їх виручити.

So beware of your inner bigot,

Так що остерігайтесь своїх упереджень

and make friends from your enemies.

і спробуйте перетворити ворогів на друзів.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)