4 Powerful Poems about Parkinson's and Growing Older | Robin Morgan | TED Talks

Перекладач: Cristina Kanagina Утверджено: Khrystyna Romashko

When I was only three or four,

Коли мені було всього три чи чотири роки,

I fell in love with poetry,

я захопилась поезією,

with the rhythms and the music of language;

ритмами і музикою мови,

with the power of metaphor and of imagery,

силою метафор та образів,

poetry being the essence of communication --

поезією як самою суттю спілкування.

the discipline, the distillation.

ЇЇ наукою, її вищою суттю.

And all these years later, the poems I'll read today

Пройшло немало років, вірші, які я читатиму сьогодні -

are from my just-finished seventh book of poetry.

усі з моєї нещодавно закінченої сьомої поетичної збірки.

Well, five years ago, I was diagnosed with Parkinson's disease.

Отже, п'ять років тому мені поставили діагноз - хвороба Паркінсона.

Though there's no cure yet,

І хоча поки що вона невиліковна,

advances in treatment are really impressive.

досягнення в лікуванні справді вражаючі.

But you can imagine that I was appalled to learn

Але - можете собі уявити - я була шокована, дізнавшись,

that women are largely left out of research trials,

що жінки здебільшого не беруть участі у наукових дослідженнях,

despite gender-specific medical findings having demonstrated

хоча відкриття гендерно-спеціалізованої медицини доводять,

that we are not actually just small men --

що, насправді, ми не просто маленькі чоловіки,

(Laughter)

(Сміх)

who happen to have different reproductive systems.

із трохи інакшими репродуктивними системами.

Gender-specific medicine is good for men, too.

Гендерно-спеціалізована медицина - це добре і для чоловіків.

But you bring to a crisis the person you already are,

Та це призводить до кризи вашої особистості,

including the, yes, momentum that you've learned to invoke

у тому числі й той імпульс, який ви звикли викликати,

through passionate caring and through action,

пристрасно переживаючи і діючи, -

both of which require but also create energy.

і одне, й інше потребує енергії, але водночас і створює її.

So as an activist, I began working with the Parkinson's Disease Foundation --

Отож, як активіст, я почала співпрацювати з Фондом хвороби Паркінсона -

that's pdf.org --

їх сайт pdf.org -

to create a major initiative to put women on the Parkinson's disease map.

щоб зініціювати появу жінки на карті хвороби Паркінсона.

And as a poet, I began working with this subject matter,

Як поетеса, я почала опрацьовувати цю тему,

finding it tragic, hilarious, sometimes even joyful.

і вважаю її трагічною, смішною, часом навіть радісною.

I do not feel diminished by Parkinson's;

Я не відчуваю себе меншою через Паркінсона:

I feel distilled by it,

Я почуваюсь вдосконаленою,

and I actually very much like the woman I'm distilling into.

і, насправді, мені дуже подобається жінка, якою я стала.

"No Signs of Struggle"

"Без натяку на боротьбу"

Growing small requires enormity of will:

Щоб старіти, потрібна залізна воля.

just sitting still in the doctor's waiting room

Сидіти, чекаючи, у прийомній у лікаря,

watching the future shuffle in and out,

дивлячись, як зовсім близько твоє майбутнє човгає ногами,

watching it stoop; stare at you

сутулиться, витріщається на тебе,

while you try not to look.

поки ти відводиш погляд.

Rare is an exchange:

Зрідка - обмін:

a smile of brief, wry recognition.

Коротка посмішка, глузування в очах,

You are the new kid on the block.

Ти - новенька тут,

Everyone here was you once.

Кожен тут колись був на твоєму місці.

You are still learning that growing small requires a largeness of spirit

І ти ще раз усвідомлюєш: щоб слабшати, потрібен сильний дух.

you can't fit into yet:

Ти поки що не звикла до цього:

acceptance of irritating help from those who love you;

набридлива допомога тих, хто тебе люблять,

giving way and over, but not up.

поступки, паузи - але не поразки.

You've swallowed hard the contents of the "Drink Me" bottle,

Ти ледве ковтнула вміст пляшечки з етикеткою "Випий мене"

and felt yourself shrink.

і відчула себе зморщеною.

Now, familiar furniture looms,

Тепер важче розгледіти речі, підлога хитається,

floors tilt, and doorknobs yield only when wrestled round with both hands.

а дверні ручки піддаються лише, коли натиснути двома руками.

It demands colossal patience, all this growing small:

Щоб старіти, потрібне колосальне терпіння:

your diminished sleep at night,

Погіршився сон,

your handwriting, your voice, your height.

і почерк, і голос, і зріст.

You are more the incredible shrinking woman

Ти ще більш неймовірна, старіюча жінка,

than the Buddhist mystic, serene, making do with less.

ніж буддист, таємничо-безтурботний. що обходиться найменшим.

Less is not always more.

Менше не завжди означає більше

Yet in this emptying space, space glimmers,

Але у цьому майже порожньому місці, що миготить,

becoming visible.

стаючи видимим,

Here is a place behind the eyes of those accustomed

яке ті, що звикли, вже не бачать,

by what some would call diminishment.

а деякі називають зменшенням.

It is a place of merciless poetry,

Тут поезія - безпощадна,

a gift of presence previously ignored,

присутність - тотальна, хоч проігнорована раніше,

drowned in the daily clutter.

коли ми ще тонули в метушні.

Here every gesture needs intention,

Тут кожен жест потребує зусиль,

is alive with consciousness.

а ще - уважності, самосвідомості.

Nothing is automatic.

Ніщо не робиться на автоматі.

You can spot it in the provocation of a button,

Це видно із застібання ґудзиків,

an arm poking at a sleeve,

намагання запхати руку в рукав,

a balancing act at a night-time curb while negotiating the dark.

балансування на узбіччі ночі, переговорів із темрявою.

Feats of such modest valor,

Такі скромні подвиги,

who would suspect them to be exercises in an intimate, fierce discipline,

хто назвав би їх вправами, що вимагають дисципліни й зусиль.

a metaphysics of being relentlessly aware?

метафізикою постійної обізнаності?

Such understated power here,

Тут така стримана сила,

in these tottering dancers who exert stupendous effort

у цих танцівників, що хитаються, докладають нелюдських зусиль,

on tasks most view as insignificant.

щоб зробити найпростіші речі.

Such quiet beauty here, in these,

Тут така тиха краса,

my soft-voiced, stiff-limbed people;

у цих людей з м'якими голосами і закостенілими кінцівками;

such resolve masked by each placid face.

Така рішучість стоїть за кожним спокійним обличчям.

There is immensity required in growing small,

У старінні закладена неосяжність.

so bent on such unbending grace.

Тож вклонімось цій непохитній грації.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую вам.

This one is called "On Donating My Brain to Science."

Цей вірш називається "Жертвуючи мій мозок науці".

(Laughter)

(Сміх)

Not a problem.

Не проблема.

Skip over all the pages reassuring religious people.

Пропустіть всі сторінки, переконуючі релігійних людей.

Already a universal donor: kidneys, corneas, liver, lungs,

Тепер я - універсальний донор: нирки, рогівка, печінка, легені,

tissue, heart, veins, whatever.

тканини, серце, вени, що завгодно.

Odd that the modest brain never imagined its unique value in research,

Дивно, що скромний мозок навіть не уявляв свою цінність для досліджень,

maybe saving someone else from what it is they're not quite sure I have.

що, може, врятують когось від того, що в мене (але точно вони не знають).

Flattering, that.

Це лестить.

So fill in the forms,

Тож заповніть всі бланки,

drill through the answers,

детально вивчайте,

trill out a blithe spirit.

відспівайте.

And slice me, dice me, spread me on your slides.

І ріжте мене скибками чи кубиками, Розкладіть на площині.

Find what I'm trying to tell you.

Зрозумійте, що я хочу сказати.

Earn me, learn me, scan me, squint through your lens.

Заробляйте, вивчайте, скануйте мене, порозглядайте через об'єктиви.

Uncover what I'd hint at if I could.

Відкрийте те, що я б за можливості підказала.

Be my guest, do your best, harvest me, track the clues.

Прошу дуже, робіть, що у ваших силах, збирайте врожаї, слідуйте за підказками,

This was a good brain while alive.

Цей мозок добре служив, поки був живий.

This was a brain that paid its dues.

Він справно виконував свої обов'язки.

So slice me, dice me, smear me on your slides,

Ріжте мене скибками чи кубиками, Розмажте, якщо буде треба,

stain me, explain me, drain me like a cup.

Заплямуйте мене, поясніть, спустоште, ніби горнятко.

Share me, hear me:

Діліться мною, почуйте мене:

I want to be used I want to be used

Я хочу бути використаною, Я хочу бути використаною,

I want to be used up.

Я хочу бути використаною До кінця.

(Applause)

(Оплески)

(Applause ends)

(Оплески стихають)

And this one's called "The Ghost Light."

А цей вірш називається "Примарне світло".

Lit from within is the sole secure way

Світло зсередини - єдиний безпечний спосіб

to traverse dark matter.

пройти через темні матерії.

Some life forms -- certain mushrooms, snails, jellyfish, worms --

Деякі форми життя - певні гриби, равлики, медузи, черв'яки -

glow bioluminescent,

біолюмінісцентно світяться,

and people as well;

люди, до речі, теж.

we emit infra-red light from our most lucent selves.

Ми випромінюємо інфрачервоне світло.

Our tragedy is we can't see it.

Трагедія лише в тім, що самі ми його не бачимо.

We see by reflecting.

Хіба що, коли воно відбивається.

We need biofluorescence to show our true colors.

Нам потрібні біофлуорисценти, щоб побачити себе справжніх.

External illumination can distort, though.

Хоча зовнішнє світло може спотворити все.

When gravity bends light,

Коли гравітація згинає світло,

huge galaxy clusters can act as telescopes,

величезні скупчення галактик можуть бути телескопами,

elongating background images of star systems to faint arcs --

подовжуючи фонові зображення зоряних систем до мороку дуги -

a lensing effect

ефект лінзи,

like viewing distant street lamps through a glass of wine.

ніби дивишся на ліхтарі через келих вина.

A glass of wine or two now makes me weave

Від бокалу-другого в мене тепер заплітається язик,

as if acting the drunkard's part;

ніби я граю роль п'яниці,

as if, besotted with unrequited love

одурманеного невзаємним коханням

for the dynamic Turner canvasses spied out by the Hubble,

до динамічних полотен Тернера, оглянутих Хабблом.

I could lurch down a city street set

Я могла би хитнутися вниз вулицею,

without provoking every pedestrian walk-on stare.

не змушуючи кожного перехожого витріщатися.

Stare as long as you need to.

Витріщайтесь, скільки влізе.

If you think about it, walking, even standing, is illogical --

Якщо подумати, то ходити пішки, навіть стояти - так нелогічно.

such tiny things, feet! --

Кроки такі маленькі!

(Laughter)

(Сміх)

especially when one's body is not al dente anymore.

Особливо, якщо тіло вже не al dente.

(Laughter)

(Сміх)

Besides, creature of extremes and excess,

А крім цього, я, створіння з крайнощів та надлишків,

I've always thought Apollo beautiful but boring,

завжди вважала Аполлона прекрасним і нудним,

and a bit of a dumb blonde.

А ще трошки дурним, як блондинка.

Dionysians don't do balance.

Динозаври не тримають рівноваги,

Balance, in other words, has never been my strong point.

Іншими словами, рівновага завжди була моєю Ахілесовою п'ятою.

But I digress.

Але я відволіклась.

More and more these days,

Останнім часом

digression seems the most direct route through

відволікатись - це, навпаки, більше не збиватись з дороги,

from where I've lost or found myself

де я себе загубила чи знайшла,

out of place, mind, turn, time.

загубивши місце, розум, спробу, час.

Place your foot just so, mind how you turn:

Ступай просто так. уважніше на поворотах,

too swift a swivel can bring you down.

на них можна не впоратись з керуванням.

Take your time ushering the audience out,

Побудь з глядачами стільки, скільки хочеш.

saying goodbye to the actors.

Не поспішай, прощаючись з акторами.

The ghost light

Примарне світло -

is what they call the single bulb

так вони називають єдину лампочку,

hanging above the bare stage in an empty theater.

що ще висить на порожній сцені пустого театру.

In the empty theater of such a night,

У таку ніч у пустому театрі

waking to meet no external radiance,

йдучи без надії побачити хоч якесь зовнішнє світло,

this is the final struggle left to win,

це фінальна, переможна, битва.

this the sole beacon to beckon the darkness in

Це єдиний маячок, щоб вклонитися темряві

and let the rest begin,

і піти на спочинок.

this the lens through which at last to see both Self and Other

Це об'єктив, через який зрештою побачиш Себе та Інших

arrayed with the bright stain of original sin:

з яскравими плямами первородного гріха,

lit from within.

освітлених зсередини.

(Applause)

(Оплески)

And this is the last one.

І останній вірш.

"This Dark Hour"

"Темний час".

Late summer, 4 A.M.

Пізнє літо, четверта ранку.

The rain slows to a stop,

Дощ стишився, майже закінчився,

dripping still from the broad leaves

ще накрапає на широке листя

of blue hostas unseen in the garden's dark.

синіх дерев, невидимих у темряві саду.

Barefoot, careful on the slick slate slabs,

Боса, обережна, йду слизькими сланцевими плитками.

I need no light, I know the way,

Не треба світла, я знаю дорогу.

stoop by the mint bed,

Схиляюсь біля куща м'яти,

scoop a fistful of moist earth,

беру пригорщу вологої землі,

then grope for a chair,

намацую крісло,

spread a shawl, and sit,

розстеляю шаль і сідаю,

breathing in the wet green August air.

дихаю вологим зеленим серпневим повітрям.

This is the small, still hour

Ця коротка тиха година,

before the newspaper lands in the vestibule like a grenade,

коли ранкова газета - бомба сповільненої дії - ще не лежить у вестибюлі,

the phone shrills, the computer screen blinks and glares awake.

телефон мовчить, комп'ютер ще не миготить.

There is this hour:

Це той самий час:

poem in my head, soil in my hand:

вірш у моїй голові, трохи ґрунту в руках,

unnamable fullness.

невимовна повнота навколо.

This hour, when blood of my blood

Це час, коли кров моєї крові,

bone of bone, child grown to manhood now --

кістяк мого кістяка, дитина, що стала дорослою -

stranger, intimate, not distant but apart --

незнайомцем і близьким другом, що поруч, хоч і далеко,

lies safe, off dreaming melodies

лежить у безпеці, і сняться йому мелодії,

while love sleeps, safe, in his arms.

поки любов спить у його руках.

To have come to this place,

Прийти сюди,

lived to this moment:

жити зараз, у даний момент -

immeasurable lightness.

непомірна легкість.

The density of black starts to blur umber.

Густо розсипані чорні зорі, заплямовані умброю.

Tentative, a cardinal's coloratura,

Мабуть, то колоратура кардинала.

then the mourning dove's elegy.

Тоді - елегія траурного голуба.

Sable glimmers toward grey;

Поволі сіріє,

objects emerge, trailing shadows;

у речей з'являється тінь,

night ages toward day.

ніч старіє, перетворюється на день.

The city stirs.

Місто розрухується.

There will be other dawns, nights, gaudy noons.

Будуть інші світанки, ночі, крикливі зеніти.

Likely, I'll lose my way.

Швидше за все, я ще зіб'юся з дороги.

There will be stumbling, falling,

Будуть блукання, падіння,

cursing the dark.

проклинання темряви.

Whatever comes,

Що б не трапилось,

there was this hour when nothing mattered,

була ця година, коли ніщо не мало значення,

all was unbearably dear.

коли все було нестерпно цінним.

And when I'm done with daylights,

І коли я зникну, як ця ніч,

should those who loved me grieve too long a while,

якщо ті, що любили мене, надто довго горюватимуть,

let them remember that I had this hour --

хай пам'ятають, що була ця година -

this dark, perfect hour --

така темна, досконала година -

and smile.

і усміхнуться.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)