Why great architecture should tell a story | Ole Scheeren

Перекладач: Tania Dobrianska Утверджено: Hanna Leliv

Більшу частину попереднього століття

For much of the past century,

architecture was under the spell of a famous doctrine.

архітектура перебувала під впливом відомої доктрини.

"Form follows function" had become modernity's ambitious manifesto

"Функціональність визначає форму" - амбітний девіз сучасності,

and detrimental straitjacket,

котрий водночас є і шкідливою гамівною сорочкою,

as it liberated architecture from the decorative,

оскільки позбавив архітектуру декоративної функції,

but condemned it to utilitarian rigor and restrained purpose.

примусивши її служити суворій необхідності та практичності.

Of course, architecture is about function,

Звісно, архітектура - це передусім функціональність,

but I want to remember a rewriting of this phrase by Bernard Tschumi,

проте хочу нагадати, як Бернар Чумі переформулював цю фразу,

and I want to propose a completely different quality.

і запропонувати нове бачення його переформулювання.

If form follows fiction,

Якщо фантазія визначає форму,

we could think of architecture and buildings as a space of stories --

тоді архітектура та будівлі - це простір історій:

stories of the people that live there,

історій людей, які живуть у них,

of the people that work in these buildings.

людей, які працюють у них.

And we could start to imagine the experiences our buildings create.

Можна уявляти, який саме простір для досвіду творять наші будівлі.

In this sense, I'm interested in fiction

У цьому сенсі я бачу фантазію

not as the implausible but as the real,

не як щось ефемерне,

as the reality of what architecture means

а як реальність, котру означає архітектура

for the people that live in it and with it.

для людей, що живуть у ній та з нею.

Our buildings are prototypes, ideas for how the space of living

Наші будівлі - це ідеї того, як простір для проживання

or how the space of working could be different,

та простір для роботи різняться між собою,

and what a space of culture or a space of media could look like today.

як простір культури та простір медіа можуть виглядати сьогодні.

Our buildings are real; they're being built.

Наші будівлі справжні; їх будують.

They're an explicit engagement in physical reality

Вони втілюють у собі фізичну реальність

and conceptual possibility.

та ідейну можливість.

I think of our architecture as organizational structures.

Я уявляю нашу архітектуру як організаційні структури.

At their core is indeed structural thinking, like a system:

У їхній основі - структурне мислення:

How can we arrange things in both a functional

як ми можемо зробити речі одночасно функціональними

and experiential way?

та цікавими з погляду ідеї?

Як можна створити структури, котрі дають поштовх для ряду

How can we create structures that generate a series

of relationships and narratives?

людських взаємодій та історій?

And how can fictive stories

Як можуть історії

of the inhabitants and users of our buildings

мешканців та користувачів наших будівель

script the architecture,

визначати архітектуру,

while the architecture scripts those stories at the same time?

коли водночас архітектура впливає на ці історії.

And here comes the second term into play,

Тож перейдемо до другого поняття,

what I call "narrative hybrids" --

котре я називаю "наративні гібриди" -

structures of multiple simultaneous stories

це сукупність усіх одночасних історій,

that unfold throughout the buildings we create.

котрі проживають люди у наших будівлях.

So we could think of architecture as complex systems of relationships,

У цьому сенсі архітектура - складна система взаємодій

both in a programmatic and functional way

одночасно і в функціональному вимірі,

and in an experiential and emotive or social way.

і в досвідному та соціальному вимірі.

This is the headquarters for China's national broadcaster,

На фото - будівля Китайського національного телеканалу,

which I designed together with Rem Koolhaas at OMA.

котру ми розробили разом із Ремом Колгасом в ОМА.

When I first arrived in Beijing in 2002, the city planners showed us this image:

Коли я вперше приїхав у Пекін 2002-го, міські планувальники показали нам ось це:

a forest of several hundred skyscrapers

ліс із кількасот хмарочосів

to emerge in the central business district,

у центральному діловому районі.

except at that time, only a handful of them existed.

От тільки на той час лише купка з них була справді збудована.

So we had to design in a context that we knew almost nothing about,

Тож ми мали розробити будівлю для майже невідомого для нас середовища.

except one thing: it would all be about verticality.

Ми знали одне: будівля має бути вертикальною.

Of course, the skyscraper is vertical -- it's a profoundly hierarchical structure,

Звісно, хмарочос - вертикальна структура з яскраво вираженою ієрархією:

the top always the best, the bottom the worst,

вгорі - найкраще, внизу - найгірше.

and the taller you are, the better, so it seems.

Що вище ти є, то нібито краще.

And we wanted to ask ourselves,

Тоді ми спитали себе,

could a building be about a completely different quality?

чи може будівля бути зовсім іншої якості?

Could it undo this hierarchy, and could it be about a system

Чи можна позбутися ієрархічності і створити структуру,

that is more about collaboration, rather than isolation?

котра символізуватиме співпрацю, а не ізоляцію?

So we took this needle and bent it back into itself,

Тож ми взяли цю голку і вигнули її головою до низу

into a loop of interconnected activities.

у форму, що нагадує петлю діяльної співпраці.

Our idea was to bring all aspects of television-making

Ми хотіли відобразити усі аспекти телевиробництва

into one single structure: news, program production, broadcasting,

в одній структурі: новини, виробництво телепрограм, трансляцію,

research and training, administration --

дослідження та навчання, адміністрування -

all into a circuit of interconnected activities

у петлю взаємопов'язаних діяльностей,

where people would meet in a process of exchange and collaboration.

де люди перетинатимуться у процесі взаємодії та співпраці.

I still very much like this image.

Мені досі дуже подобається це зображення.

It reminds one of biology classes, if you remember the human body

Воно нагадує шкільні уроки біології, якщо згадати схеми людського тіла

with all its organs and circulatory systems, like at school.

разом із органами та системами циркуляції.

And suddenly you think of architecture no longer as built substance,

І раптом архітектура почне здаватися не просто збудованим предметом,

but as an organism, as a life form.

а живим організмом.

And as you start to dissect this organism,

Якщо почнеш аналізувати цей організм,

you can identify a series of primary technical clusters --

то визначиш кілька основних технічних кластерів:

program production, broadcasting center and news.

програмне виробництво, трансляційний центр та новини.

Those are tightly intertwined with social clusters:

Усі вони нерозривно пов'язані з соціальними кластерами:

meeting rooms, canteens, chat areas --

конференц-залами, їдальнями, зонами відпочинку -

informal spaces for people to meet and exchange.

неформальними місцями, де люди зустрічаються та взаємодіють.

So the organizational structure of this building was a hybrid

Отже, організаційна структура цієї будівлі стала гібридом

between the technical and the social,

технічного та соціального,

the human and the performative.

людського та функціонального.

And of course, we used the loop of the building as a circulatory system,

Звісно, ми використали петлю цієї будівлі як систему циркуляції,

to thread everything together and to allow both visitors and staff

аби персонал та відвідувачі нашої будівлі

to experience all these different functions in a great unity.

могли виконувати усі необхідні функції у єдності.

With 473,000 square meters,

Маючи площу 473 000 кв. м,

it is one of the largest buildings ever built in the world.

ця будівля є однією з найбільших у світі.

It has a population of over 10,000 people,

У ній працюють одночасно 10 000 людей.

and of course, this is a scale that exceeds the comprehension

Звісно, така кількість - не те, з чим стикається типова архітектура.

of many things and the scale of typical architecture.

Таку кількість важко уявити.

So we stopped work for a while

Тож ми призупинили моделювання,

and sat down and cut 10,000 little sticks and glued them onto a model,

сіли, вирізали 10 000 маленьких паличок і приклеїли їх до моделі,

just simply to confront ourselves with what that quantity actually meant.

лише для того, аби уявити, що насправді означає ця кількість.

But of course, it's not a number,

Ясна річ, це не просто число,

it is the people, it is a community that inhabits the building,

це - люди, це - спільнота, котра мешкає у будівлі.

and in order to both comprehend this, but also script this architecture,

І для того, щоб уявити це і сформувати цю архітектуру,

we identified five characters, hypothetical characters,

ми визначили п'ять гіпотетичних типів людей

and we followed them throughout their day in a life in this building,

і постаралися уявити собі типовий день для всіх п'яти у цій будівлі:

thought of where they would meet, what they would experience.

де саме вони перетинатимуться, де саме їм доведеться бувати.

So it was a way to script and design the building, but of course,

Отже, саме таким чином ми спроектували цю будівлю,

also to communicate its experiences.

врахувавши усі її можливі призначення.

This was part of an exhibition with the Museum of Modern Art

З цією будівлею ми брали участь у виставці Музею сучасного мистецтва

in both New York and Beijing.

і в Нью-Йорку, і в Пекіні.

This is the main broadcast control room,

Це головна кімната телетрансляції.

a technical installation so large,

Технічна інсталяція настільки велика,

it can broadcast over 200 channels simultaneously.

що може одночасно транслювати більше 200 каналів.

And this is how the building stands in Beijing today.

А ось як будівля виглядає у пекінському міському пейзажі сьогодні.

Its first broadcast live was the London Olympics 2012,

Її першою трансляцією наживо були Олімпійські ігри 2012 у Лондоні,

after it had been completed from the outside for the Beijing Olympics.

після того, як закінчили зовнішні роботи для Олімпійських ігор у Пекіні.

And you can see at the very tip of this 75-meter cantilever,

На самій верхівці 75-метрової конструкції

можна побачити три маленьких кола.

those three little circles.

And they're indeed part of a public loop that goes through the building.

Вони є частиною петлі вільного доступу, котра проходить крізь усю будівлю.

They're a piece of glass that you can stand on

ЦІ кола - це вікна у підлозі, на яких можна стояти

and watch the city pass by below you in slow motion.

і розглядати, як під тобою повільно рухається місто.

The building has become part of everyday life in Beijing.

Ця будівля стала частиною повсякденного життя Пекіну.

It is there.

Ось вона.

It has also become a very popular backdrop

Вона також стала популярним тлом

for wedding photography.

для весільних фотосесій.

(Laughter)

(Сміх)

But its most important moment is maybe sill this one.

Але найважливіший момент в історії цієї будівлі, можливо, ось цей.

"That's Beijing" is similar to "Time Out,"

"Це Пекін" подібний до "Ето Кієв, дєтка",

a magazine that broadcasts what is happening in town during the week,

це тижневик, що висвітлює, що трапляється у місті за тиждень.

and suddenly you see the building portrayed no longer as physical matter,

І раптом розумієш, що ця будівля - не просто чергова збудована конструкція.

but actually as an urban actor,

Вона - дійова особа міста,

as part of a series of personas that define the life of the city.

унікальна риса його характеру.

So architecture suddenly assumes the quality of a player,

Тож архітектура раптом набуває рис особистості,

of something that writes stories and performs stories.

котра пише історії та відображає історії.

And I think that could be one of its primary meanings

Гадаю, це одне з її первинних значень,

that we believe in.

у котрі ми віримо.

But of course, there's another story to this building.

Звісно, є й інша історія, пов'язана з даною будівлею.

It is the story of the people that made it --

Це історія людей, що збудували її, -

400 engineers and architects that I was guiding

400 інженерів та архітекторів, дії котрих я скеровував

over almost a decade of collaborative work

протягом майже десятиліття співпраці,

that we spent together in scripting this building,

котрі ми провели пліч-о-пліч, проектуючи цю будівлю,

in imagining its reality

уявляючи, якою буде її реальність,

and ultimately getting it built in China.

і, власне, будуючи її у Китаї.

This is a residential development in Singapore, large scale.

Перед вами житловий комплекс у Сингапурі, у збільшеному масштабі.

If we look at Singapore like most of Asia and more and more of the world,

У Сингапурі, як і у більшій частині Азії, а також все більше і більше у світі

of course, it is dominated by the tower,

у міському дизайні домінує форма вежі

a typology that indeed creates more isolation than connectedness,

- форма, котра скоріше створює простір для ізольованості, аніж для взаємодії.

and I wanted to ask, how could we think about living,

Тож я поставив собі запитання: як можна розглядати життя у будівлі

not only in terms of the privacy and individuality of ourselves

не лише у контексті приватності та індивідуальності нас самих

and our apartment,

та нашого житла,

but in an idea of a collective?

а в контексті простору для колективного?

How could we think about creating a communal environment

Як можна створити спільне середовище,

in which sharing things was as great as having your own?

в якому ділитися речами буде настільки ж приємно, як і володіти ними самому?

The typical answer to the question -- we had to design 1,040 apartments --

Типова відповідь на це питання - нам треба було спроектувати 1040 квартир -

would have looked like this:

була б такою:

24-story height limit given by the planning authorities,

зважаючи на дозволений міською владою максимум висоти - 24 поверхи,

12 towers with nothing but residual in between --

будуємо 12 веж із нічим суттєвим поміж ними -

a very tight system that, although the tower isolates you,

це дуже жорстке рішення. І хоча вежа й ізолює людину,

it doesn't even give you privacy, because you're so close to the next one,

вона не створює справжньої приватності, бо дуже близька до сусідньої.

Тож це не ефективне рішення.

that it is very questionable what the qualities of this would be.

So I proposed to topple the towers, throw the vertical into the horizontal

Отож я запропонував повалити вежі на бік, перетворити вертикальне на горизонтальне,

and stack them up,

а потім скласти їх.

and what looks a bit random from the side,

Те, що здається дещо хаотичним збоку,

if you look from the viewpoint of the helicopter,

з висоти польоту гелікоптера

you can see its organizational structure is actually a hexagonal grid,

виглядає як організована структура - гексагональна сітка,

in which these horizontal building blocks are stacked up

в котрій горизонтальні блоки складені так,

to create huge outdoor courtyards -- central spaces for the community,

щоб створити величезні внутрішні дворики - центральний простір для спільноти,

programmed with a variety of amenities and functions.

розроблений із низкою корисних функцій.

And you see that these courtyards are not hermetically sealed spaces.

Як бачите, ці дворики не є замкнутими просторами.

They're open, permeable; they're interconnected.

Вони відкриті, легкодоступні та пов'язані між собою.

We called the project "The Interlace,"

Ми назвали проект "Переплетення",

thinking that we interlace and interconnect

уявляючи, що ми переплітаємо та пов'язуємо

the human beings and the spaces alike.

як людей, так і простори.

And the detailed quality of everything we designed

Ми так ретельно розробляли кожну деталь,

was about animating the space and giving the space to the inhabitants.

аби оживити середовище і дати мешканцям більше простору.

And, in fact, it was a system

Фактично, це була система,

where we would layer primarily communal spaces,

де ми шар за шаром приєднували зони спільного користування

stacked to more and more individual and private spaces.

із індивідуальними, приватними зонами.

So we would open up a spectrum

Тож ми працювали у широкому спектрі

between the collective and the individual.

між спільним та особистим.

A little piece of math:

Дрібка математики:

if we count all the green that we left on the ground,

якщо порахувати площу зелені, котру ми залишили унизу,

minus the footprint of the buildings,

відняти площу землі під самими будинками

and we would add back the green of all the terraces,

і додати площу зелені на усіх терасах,

we have 112 percent green space,

отримаємо 112% початкової площі зелені -

so more nature than not having built a building.

тобто більше природи, ніж якби ми взагалі не будували будинок.

And of course this little piece of math shows you that we are multiplying

Це також показує, що ми збільшуємо в рази

the space available to those who live there.

кількість простору, придатного для проживання.

This is, in fact, the 13th floor of one of these terraces.

Ось 13 поверх однієї з цих терас.

So you see new datum planes, new grounds planes for social activity.

Тут можна побачити нові види простору для соціальної взаємодії.

We paid a lot of attention to sustainability.

Багато уваги ми приділили питанню сталого розвитку.

In the tropics, the sun is the most important thing to pay attention to,

У тропіках найголовніший фактор, що потребує уваги, - це сонце.

and, in fact, it is seeking protection from the sun.

Точніше, захист від сонця.

Тож ми переконалися, що всі квартири матимуть достатньо денного світла

We first proved that all apartments would have sufficient daylight

through the year.

протягом року.

We then went on to optimize the glazing of the facades

Далі ми оптимізували покриття фасаду будівель,

to minimize the energy consumption of the building.

аби мінімізувати їхнє енергоспоживання.

But most importantly, we could prove that through the geometry

Проте найголовніше, ми довели, що геометричне рішення

of the building design,

для даної споруди

the building itself would provide sufficient shading to the courtyards

забезпечує достатнє затінення для внутрішніх двориків.

so that those would be usable throughout the entire year.

Тож ними зручно користуватися протягом усього року.

We further placed water bodies along the prevailing wind corridors,

Далі ми розмістили водні об'єкти вздовж основних вітрових коридорів:

so that evaporative cooling would create microclimates

випаровування створюватиме охолоджений мікроклімат,

that, again, would enhance the quality of those spaces

що, своєю чергою, ще більше поліпшить якість цього простору

available for the inhabitants.

для проживання.

And it was the idea of creating this variety of choices,

Це була ідея створення ряду можливих виборів,

of freedom to think where you would want to be,

свобода думки про те, що ти хочеш створити,

where you would want to escape, maybe,

чого ти хочеш уникнути,

within the own complexity of the complex in which you live.

розробляючи комплекс, в якому ти житимеш.

But coming from Asia to Europe:

А тепер із Азії назад до Європи:

a building for a German media company based in Berlin,

це будівля для німецької медійної компанії у Берліні,

transitioning from the traditional print media to the digital media.

компанії в процесі перетворення тради- ційного друкованого на цифрове видання.

And its CEO asked a few very pertinent questions:

Її генеральний директор поставив кілька влучних запитань:

Why would anyone today still want to go to the office,

чому сьогодні досі є ті, хто хоче працювати в офісі,

because you can actually work anywhere?

коли насправді можна працювати будь-де?

And how could a digital identity of a company be embodied

І як цифрову природу компанії можна втілити

in a building?

у будівлі?

We created not only an object, but at the center of this object

Ми створили не лише об'єкт, всередині цього об'єкта

we created a giant space,

ми створили гігантський простір,

and this space was about the experience of a collective,

простір для колективних видів діяльності,

the experience of collaboration and of togetherness.

для співпраці та відчуття спільності.

Communication, interaction as the center of a space

Комунікація, взаємодія - центральні поняття простору,

that in itself would float,

котрий зависатиме у повітрі,

like what we call the collaborative cloud,

подібний на так звану хмару співпраці,

in the middle of the building,

усередині будівлі,

surrounded by an envelope of standard modular offices.

оточеної стандартними модульними офісами.

So with only a few steps from your quiet work desk,

Тож лише за кілька кроків від вашого тихого робочого місця

you could participate in the giant collective experience

ви зможете брати участь у взаємодії величезного масштабу

of the central space.

у центральному просторі.

Finally, we come to London, a project commissioned

Врешті-решт, перенесемося у Лондон, де ми розробляли проект

by the London Legacy Development Corporation

для Лондонської організації розвитку спадщини

of the Mayor of London.

під керівництвом мера Лондона.

We were asked to undertake a study

Нас попросили провести дослідження

and investigate the potential of a site

і оцінити потенціал ділянки

out in Stratford in the Olympic Park.

Олімпійського парку у Стредфорді.

In the 19th century, Prince Albert had created Albertopolis.

У 19 столітті принц Альберт створив Альбертополіс.

And Boris Johnson thought of creating Olympicopolis.

А Борис Джонсон придумав створити Олімпікополіс.

The idea was to bring together some of Britain's greatest institutions,

В його основі була ідея поєднати одні з найкращих британських інституцій,

some international ones, and to create a new system of synergies.

деякі міжнародні і створити для них новий простір для синергії.

Prince Albert, as yet, created Albertopolis in the 19th century,

Принц Альберт, плануючи Альбертополіс у 19 столітті,

thought of showcasing all achievements of mankind,

думав про інсталяцію усіх досягнень людства,

bringing arts and science closer together.

про поєднання мистецтва та науки.

And he built Exhibition Road, a linear sequence of those institutions.

Тож він збудував Виставкову Дорогу - лінійне поєднання тих інституцій.

But of course, today's society has moved on from there.

Певна річ, нинішнє суспільство пішло далі від лінійного мислення.

We no longer live in a world

Ми більше не живемо у світі,

in which everything is as clearly delineated

де все чітко поєднано

or separated from each other.

або розмежовано.

We live in a world in which boundaries start to blur

Ми живемо у світі, де межі між різними об'єктами

between the different domains,

починають стиратися

and in which collaboration and interaction becomes far more important

і де співпраця та взаємодія стають значно важливішими,

than keeping separations.

ніж "триматися окремо".

So we wanted to think of a giant culture machine,

Отже, ми захотіли створити гігантську культурну машину,

a building that would orchestrate and animate the various domains,

будівлю, котра б об'єднувала представлені у ній організації,

but allow them to interact and collaborate.

дозволяючи їм взаємодіяти та співпрацювати.

В її основі дуже простий модуль,

At the base of it is a very simple module,

кільцевий модуль.

a ring module.

Він може бути коридором подвійного заванта- ження, має доступ денного світла, вентиляцію.

It can function as a double-loaded corridor, has daylight, has ventilation.

It can be glazed over

Його поверхню

and turned into a giant exhibitional performance space.

можна перетворити на величезний інсталяційний простір.

These modules were stacked together

Ці модулі ми приєднали один до одного,

with the idea that almost any function could, over time,

аби з часом їх можна було використовувати

occupy any of these modules.

майже для будь-якого призначення.

So institutions could shrink or contract,

Інституції можуть зменшуватися або зникати.

as, of course, the future of culture is, in a way, the most uncertain of all.

Як, власне, і майбутнє культури, найнепевніше з усього.

This is how the building sits, adjacent to the Aquatics Centre,

Ось як розташована будівля: приєднана до Акватикс Центру

opposite the Olympic Stadium.

та навпроти Олімпійського стадіону.

Можна побачити, як структурні частини будівлі

And you can see how its cantilevering volumes

project out and engage the public space

вписуються у міський простір

and how its courtyards animate the public inside.

і як динамічно виглядають внутрішні двори, оточені модулями.

Ми мали на меті створити систему,

The idea was to create a complex system

in which institutional entities could maintain their own identity,

у якій інституції могли б зберігати свою ідентичність,

in which they would not be subsumed in a singular volume.

де б вони не розчинилися у єдиному ансамблі.

Here's a scale comparison to the Centre Pompidou in Paris.

Погляньте для порівняння на Центр Помпіду у Парижі.

It both shows the enormous scale and potential of the project,

Він також демонструє масштабність та потенціал проекту,

but also the difference:

але є одна відмінність:

here, it is a multiplicity of a heterogeneous structure,

у нашому випадку ми створили множину неоднорідних структур,

in which different entities can interact

у якій кожен взаємодіє з іншими,

without losing their own identity.

не втрачаючи при цьому своєї ідентичності.

And it was this thought: to create an organizational structure

У цьому полягала ідея: створити організаційну структуру,

that would allow for multiple narratives to be scripted --

що давала б змогу творитися багатьом окремим історіям одночасно:

for those in the educational parts that create and think culture;

історіям освітніх частин, що творять і осмислюють культуру,

for those that present the visual arts, the dance;

історіям візуального мистецтва, історіям танцю;

and for the public to be admitted into all of this

і щоб люди,

with a series of possible trajectories,

подорожуючи усіма можливими траекторіями,

to script their own reading of these narratives

могли прочитувати ці історії

and their own experience.

у свій власний спосіб.

And I want to end on a project that is very small,

На останок я б хотів показати вам невеличкий проект,

in a way, very different:

котрий є дуже своєрідним:

a floating cinema in the ocean of Thailand.

плавучий кінотеатр у Таїланді.

Friends of mine had founded a film festival,

Мої друзі започаткували кінофестиваль,

and I thought,

і я подумав,

if we think of the stories and narratives of movies,

якщо уявляти кіношні історії,

we should also think of the narratives of the people that watch them.

варто також думати і про історії глядачів, котрі дивитимуться кіно.

So I designed a small modular floating platform,

Тож я розробив модульну плавучу платформу,

based on the techniques of local fishermen,

в основі котрої - технологія місцевих рибалок:

how they built their lobster and fish farms.

те, як вони будують ферми для риб та омарів.

We collaborated with the local community

Ми співпрацювали з місцевим населенням

and built, out of recycled materials of their own,

і збудували, використавши перероблені їхні матеріали,

this fantastical floating platform

цю фантастичну плавучу платформу,

that gently moved in the ocean

котра плавно рухалася в океан,

as we watched films from the British film archive,

тоді як ми дивилися фільми з Британського кіноархіву,

[1903] "Alice in Wonderland," for example.

наприклад, "Алісу в країні чудес" 1904-го.

The most primordial experiences of the audience

Глядачі спостерігали за пригодами на екрані,

merged with the stories of the movies.

самі при цьому будучи частиною пригоди.

Я вірю, що архітектура простягається

So I believe that architecture exceeds the domain of physical matter,

of the built environment,

далеко за межі фізичного виміру,

but is really about how we want to live our lives,

вона більше про те, як ми хочемо проживати свої життя,

how we script our own stories and those of others.

як ми творимо свої історії та впливаємо на історії інших.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)