The profound power of an authentic apology | Eve Ensler

Перекладач: Nataliya Marenych Утверджено: Sofia Kovalchuk

For the past few years, we've been calling men out.

Протягом останніх декількох років ми відкрито висміювали чоловіків.

It had to be done.

Так було потрібно.

(Applause)

(Оплески)

But lately, I've been thinking we need to do something even harder.

Але нещодавно я подумала про те, що нам потрібно ускладнити завдання.

We need, as my good friend Tony Porter says,

Нам потрібно, як каже мій добрий друг, Тоні Портер,

to find a way to call men in.

знайти спосіб запросити чоловіків до діалогу.

My father began to sexually abuse me when I was five years old.

Мій батько почав сексуально знущатись наді мною, коли мені було п'ять.

He would come into my room in the middle of the night.

Він приходив в мою кімнату посеред ночі.

He appeared to be in a trance.

Здавалося, що він у трансі.

The abuse continued until I was 10.

Знущання продовжувалось до 10 років.

When I tried to resist him,

Коли я спробувала протистояти йому,

when I was finally able to say no,

коли нарешті я спромоглась сказати "ні",

he began to beat me.

він почав бити мене.

He called me stupid.

Він обзивав мене дурепою.

He said I was a liar.

Він казав, що я брешу.

The sexual abuse ended when I was 10,

Сексуальне насилля припинилось в 10,

but actually, it never ended.

але насправді воно ніколи не припинялось.

It changed who I was.

Воно змінило мене.

I was filled with anxiety and guilt and shame all the time,

Весь час я була сповнена тривоги, вини та сорому

and I didn't know why.

і не знала причини цього.

I hated my body, I hated myself,

Я ненавиділа своє тіло, я ненавиділа себе,

I got sick a lot,

я часто хворіла,

I couldn't think,

я не могла мислити,

I couldn't remember things.

я не запам'ятовувала.

I was drawn to dangerous men and women

Мене тягло до небезпечних чоловіків і жінок,

who I allowed -- actually, I invited -- to treat me badly,

котрим, я насправді дозволяла, запрошувала поводитись зі мною погано,

because that is what my father taught me love was.

тому що такої любові навчив мене батько.

I waited my whole life for my father to apologize to me.

Я чекала все своє життя, поки батько попросить вибачення в мене.

He didn't.

Він не попросив.

He wouldn't.

І не попросить.

And then, with the recent scandals of famous men,

І ось після останніх скандалів з відомими чоловіками,

as one after another was exposed,

яких один за одним викрили,

I realized something:

я дещо збагнула:

I have never heard a man

я ніколи не чула, щоб чоловік --

who has committed rape or physical violence

ґвалтівник чи насильник --

ever publicly apologize to his victim.

коли-небудь публічно вибачався перед жертвою.

I began to wonder,

Я почала цікавитись,

what would an authentic, deep apology be like?

яким могло би бути справжнє глибоке вибачення?

So, something strange began to happen.

І тут почало відбуватись щось дивне.

I began to write,

Я почала писати,

and my father's voice began to come through me.

і крізь мене звучав голос мого батька.

He began to tell me what he had done

Він почав розповідати мені, що він зробив

and why.

і чому.

He began to apologize.

Він почав просити вибачення.

My father is dead almost 31 years,

Мого батька немає в живих вже 31 рік,

and yet, in this apology,

і в цьому вибаченні,

the one I had to write for him,

яке я мала писати за нього,

I discovered the power of an apology

я відкрила для себе силу пробачення,

and how it actually might be the way to move forward

і те, як воно може стати рушійною силою,

in the crisis we now face

яка виводить з кризи

with men and all the women they abuse.

чоловіків і жінок, які пережили насилля.

Apology is a sacred commitment.

Вибачення -- це священа рішучість.

It requires complete honesty.

Для нього потрібні цілковита чесність,

It demands deep self-interrogation and time.

глибоке самодослідження та час.

It cannot be rushed.

Воно не терпить поспіху.

I discovered an apology has four steps,

Я виявила, що вибачення приходить за чотири етапи,

and, if you would, I'd like to take you through them.

про які, з вашого дозволу, я вам розкажу.

The first is you have to say what, in detail, you did.

На першому етапі потрібно детально розказати про свій вчинок.

Your accounting cannot be vague.

Звіт повинен бути чітким.

"I'm sorry if I hurt you"

"Вибач, що зробив тобі боляче"

or "I'm sorry if I sexually abused you"

чи "Вибач, що скоїв сексуальне насилля",

doesn't cut it.

тут не допоможе.

You have to say what actually happened.

Ви повинні розповісти, що ж насправді сталось.

"I came into the room in the middle of the night,

"Я зайшов в кімнату посеред ночі,

and I pulled your underpants down."

і стягнув твої трусики."

"I belittled you because I was jealous of you

"Я принизив тебе, тому що заздрив тобі

and I wanted you to feel less."

і хотів, щоб ти почувалась нікчемною."

The liberation is in the details.

Свобода приходить з вичерпністю розповіді.

An apology is a remembering.

Вибачення -- це спогади.

It connects the past with the present.

Воно пов'язує минуле з теперішнім.

It says that what occurred actually did occur.

Воно підтверджує дійсність події, яка сталася.

The second step is you have to ask yourself why.

На другому етапі вам потрібно спитати себе "чому".

Survivors are haunted by the why.

Тих, хто пережив насилля, переслідує це "чому".

Why? Why would my father want to sexually abuse his eldest daughter?

Чому? Чому мій батько вирішив зґвалтувати старшу дочку?

Why would he take my head and smash it against a wall?

Чому він хапав мене за голову і бив нею об стіну?

In my father's case,

Що стосується мого батька,

he was a child born long after the other children.

він народився з великим відривом від інших дітей.

He was an accident that became "the miracle."

З незапланованої дитини він став "дивом."

He was adored and treated as the golden boy.

Його обожнювали і пестили.

But adoration, it turns out, is not love.

Але як виявляється, обожнювання -- це не любов.

Adoration is a projection

Обожнювання -- це проекція на вас

of someone's need for you to be perfect

чиєїсь потреби бути ідеальним.

onto you.

My father had to live up to this impossible ideal,

Мій батько мусив відповідати цьому недосяжному ідеалу,

and so he was never allowed to be himself.

і тому йому ніколи не дозволялось бути собою.

He was never allowed to express tenderness

Йому ніколи не дозволяли виражати ніжність,

or vulnerability, curiosity, doubt.

вразливість, цікавість чи сумніви.

He was never allowed to cry.

Йому ніколи не дозволяли плакати.

І тому він був змушений заховати всі ці почуття,

And so he was forced to push all those feelings underground,

котрі зрештою перетворились на злоякісну пухлину.

and they eventually metastasized.

Ці пригнічені почуття пізніше перетворились на Тінь,

Those suppressed feelings later became Shadowman,

and he was out of control,

яка вийшла з-під контролю,

and he eventually unleashed his torrent on me.

і зрештою цей потік був спрямований на мене.

The third step is you have to open your heart

На третьому етапі вам потрібно відкрити серце

and feel what your victim felt as you were abusing her.

і відчути те, що відчувала ваша жертва, коли ви знущалися над нею.

You have to let your heart break.

Вам потрібно розбити собі серце.

You have to feel the horror and betrayal

Вам потрібно відчути весь жах і віроломство,

and the long-term impacts of your abuse on your victim.

і довгострокові наслідки для жертв насилля.

You have to sit with the suffering you have caused.

Вам потрібно пережити всі заподіяні страждання.

And, of course, the fourth step

І нарешті, на четвертому етапі

is taking responsibility for what you have done

взяти відповідальність за вчинене

and making amends.

і загладити провину.

So, why would anyone want to go through such a grueling and humbling process?

І для чого комусь проходити такий виснажливий і принизливий процес?

Why would you want to rip yourself open?

Кому захочеться розпороти себе?

Because it is the only thing that will set yourself free.

Тому що лише так ви можете звільнитись.

It is the only thing that will set your victim free.

Лише так ви звільните вашу жертву.

You didn't just destroy your victim.

Ви не лише знищили вашу жертву.

You destroyed yourself.

Ви знищили і себе.

There is no one who enacts violence on another person

Немає нікого, хто б, причиняючи насилля іншій людині,

who doesn't suffer from the effects themselves.

не страждав би сам.

It creates an incredibly dark and contaminating spirit,

Від цього все життя стає оповитим неймовірно брудним мороком

та залишається таким до останнього подиху.

and it spreads throughout your entire life.

The apology I wrote -- I learned something

Через вибачення, яке я написала,

about a different lens we have to look through

я зрозуміла, що нам потрібно подивитись

to understand the problem of men's violence

під іншим кутом на проблему насилля чоловіків,

that I and one billion other women have survived.

від якого постраждала я та мільярд інших жінок.

We often turn to punishment first.

Ми часто спочатку звертаємось до покарання.

It's our first instinct, but actually,

Це початкова реакція, але насправді,

although punishment sometimes is effective,

якщо покарання деколи є дієвим,

on its own, it is not enough.

його не достатньо як такого.

My father punished me.

Мій батько карав мене.

I was shut down,

Я закрилась і зламалась.

and I was broken.

I think punishment hardens us, but it doesn't teach us.

На мою думку, покарання загартовує нас, але нічому не вчить.

Humiliation is not revelation.

Приниження -- це не одкровення.

We actually need to create a process that may involve punishment,

Нам потрібно створити процес, в якому буде і покарання,

whereby we open a doorway

але й вихід для чоловіків

where men can actually become something and someone else.

туди, де вони стануть іншими.

For so many years, I hated my father.

Багато років я ненавиділа свого батька.

I wanted him dead. I wanted him in prison.

Я бажала йому смерті. Я бажала, щоб він потрапив за ґрати.

But actually, that rage kept me connected to my father's story.

Але, насправді, ця лють пов'язувала мене з батьком і його історією.

What I really wanted wasn't just for my father to be stopped.

Я насправді хотіла не лише зупинити батька,

I wanted him to change.

але й змінити його.

I wanted him to apologize.

Я хотіла, щоб він попросив вибачення.

That's what we want.

Ось чого ми прагнемо.

We don't want men to be destroyed,

Ми не хочемо знищувати чоловіків,

we don't want them to only be punished.

ми не хочемо їх лише карати.

We want them to see us, the victims that they have harmed,

Ми хочемо, щоб вони зрозуміли нас, скривджених ними жертв,

and we want them to repent

ми хочемо, щоб вони розкаялись

and change.

та змінились.

And I actually believe this is possible.

І я насправді вірю в те, що це можливо.

And I really believe it's our way forward.

І я справді вірю в цей поступ.

But we need men to join us.

Але нам потрібно залучити чоловіків.

We need men now to be brave and be part of this transformation.

Потрібно, щоб чоловіки мужньо пішли на ці зміни.

I have spent most of my life calling men out,

Більшу частину життя я запрошую чоловіків до діалогу.

and I am here now,

І сьогодні я тут,

right now,

прямісінько зараз,

to call you in.

запрошую вас до діалогу.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you, thank you.

Дякую, дякую.

(Applause)

(Оплески)