Jarrett J. Krosoczka: How a boy became an artist

Translator: Thu-Huong Ha Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Natalya Zabytivska Утверджено: Khrystyna Romashko

Hello. My name is Jarrett Krosoczka,

Привіт. Мене звати Джарет Кросочка

and I write and illustrate books for children for a living.

і я заробляю на життя тим, що пишу та ілюструю дитячі книги.

So I use my imagination as my full-time job.

Тобто постійно використовую свою уяву на роботі.

But well before my imagination was my vocation,

Але перш, ніж моя уява стала моїм покликанням,

my imagination saved my life.

вона врятувала мені життя.

When I was a kid, I loved to draw,

Коли я був малим, любив малювати,

and the most talented artist I knew

і найталановитішим художником, якого я знав,

was my mother,

була моя мама,

but my mother was addicted to heroin.

але вона мала залежність від героїну.

And when your parent is a drug addict,

А коли твоя мама - наркоманка,

it's kind of like Charlie Brown trying to kick the football,

ти як Чарлі Браун, який намагається грати у футбол,

because as much as you want to love on that person,

бо так сильно, як ти хочеш любити цю людину,

as much as you want to receive love from that person,

так само ти хочеш, щоб вона тебе любила,

every time you open your heart, you end up on your back.

кожного разу, коли відкриваєш своє серце, опиняєшся горілиць.

So throughout my childhood, my mother was incarcerated

Все моє дитинство мама була ув'язнена,

and I didn't have my father because

і батька у мене не було теж,

I didn't even learn his first name until I was in the sixth grade.

бо я навіть не знав, як його звати, аж до 6 класу.

But I had my grandparents,

Але в мене були бабуся і дідусь,

my maternal grandparents Joseph and Shirley,

батьки моєї матері - Джозеф і Ширлі,

who adopted me just before my third birthday

які всиновили мене напередодні моїх третіх уродин

and took me in as their own,

і взяли мене за рідного

after they had already raised five children.

після того, як виростили п'ятеро дітей.

So two people who grew up in the Great Depression,

Двоє людей, які виростали в часи Великої депресії,

there in the very, very early '80s took on a new kid.

на початку восьмого десятка років взяли собі ще одну дитину.

I was the Cousin Oliver of the sitcom

Я був наче кузен Олівер з комедійного серіалу

of the Krosoczka family,

в сім'ї Кросочка,

the new kid who came out of nowhere.

дитина, що з'явилась нізвідки.

And I would like to say that life was totally easy with them.

І хочу сказати, що життя з ними було дуже легким.

They each smoked two packs a day, each, nonfiltered,

Кожен із них викурював дві пачки цигарок на день, кожен, без фільтру,

and by the time I was six,

і коли мені сповнилось шість,

I could order a Southern Comfort Manhattan,

я вмів замовити коктейль Southern Comfort Мангеттен,

dry with a twist, rocks on the side,

сухий з родзинкою, льодом збоку,

the ice on the side so you could fit more liquor in the drink.

лід збоку, щоб можна було влити більше лікеру в напій.

But they loved the hell out of me. They loved me so much.

Але вони любили мене до біса сильно. Вони мене так сильно любили.

And they supported my creative efforts,

І підтримували мої творчі зусилля,

because my grandfather was a self-made man.

бо мій дідусь був людиною, яка добилась всього сама, своїми руками.

He ran and worked in a factory.

Він бігав і працював на фабриці.

My grandmother was a homemaker.

Моя бабуся була домогосподаркою.

But here was this kid who loved Transformers

І тут я, малий, який любив Трансформери,

and Snoopy and the Ninja Turtles,

Снупі та Ніндзя Черепашок,

and the characters that I read about, I fell in love with,

я закохувався в героїв, про яких читав,

and they became my friends.

і ми з ними ставали друзями.

So my best friends in life were the characters

Найкращими моїми друзями були герої,

I read about in books.

про яких я читав у книгах.

I went to Gates Lane Elementary School in Worcester, Massachusetts,

Я ходив в початкову школу Гейт Лейн у Вустері, штат Массачусетс,

and I had wonderful teachers there,

і там в мене були чудові вчителі,

most notably in first grade Mrs. Alisch.

з яких в першому класі найбільше запам'яталась місіс Аліш.

And I just, I can just remember the love that she offered

Я просто пам'ятаю ту любов, яку вона давала нам,

us as her students.

своїм учням.

When I was in the third grade,

Коли я був у третьому класі,

a monumental event happened.

сталась незабутня подія.

An author visited our school, Jack Gantos.

Один письменник, Джек Ґантос, прийшов до нашої школи.

A published author of books came to talk to us

Автор, чиї книги вже публікувались, прийшов з нами поговорити

about what he did for a living.

про те, чим заробляв на життя.

And afterwards, we all went back to our classrooms

Потім ми всі повернулись у класи

and we drew our own renditions of his main character,

і малювали свою власну інтерпретацію його головного героя,

Rotten Ralph.

Роттена Ральфа.

And suddenly the author appeared in our doorway,

І раптом письменник з'явився у дверях нашого класу,

and I remember him sort of sauntering down the aisles,

я пам'ятаю, як він прогулювався між рядами,

going from kid to kid looking at the desks, not saying a word.

йдучи від дитини до дитини, заглядаючи на парти, нічого не говорив.

But he stopped next to my desk,

Але він зупинився біля моєї парти,

and he tapped on my desk, and he said,

постукав пальцем по ній і сказав:

"Nice cat." (Laughter)

"Гарний кіт". (Сміх)

And he wandered away.

І пішов геть.

Two words that made a colossal difference in my life.

Два слова, що колосально змінили моє життя.

When I was in the third grade, I wrote a book for the first time,

Коли я був у третьому класі, я вперше написав книгу,

"The Owl Who Thought He Was The Best Flyer." (Laughter)

"Сова, яка вважала себе найкращим літуном". (Сміх)

We had to write our own Greek myth,

Ми мали написати свій власний грецький міф,

our own creation story, so I wrote a story about an owl

свою вигадану історію, тому я написав про сову,

who challenged Hermes to a flying race,

яка запросила Гермеса політати навперегони,

and the owl cheated,

і сова шахраювала,

and Hermes, being a Greek god, grew angry and bitter,

а Гермес, грецький бог, розізлився

and turned the owl into a moon,

та перетворив сову на місяць,

so the owl had to live the rest of his life as a moon

тому сова мусила доживати віку в ролі місяця,

while he watched his family and friends play at night.

споглядаючи, як її рідні та друзі ночами бавляться.

Yeah. (Laughter)

Так. (Сміх)

My book had a title page.

Моя книга мала титульну сторінку.

I was clearly worried about my intellectual property when I was eight.

У свої вісім років я безперечно переживав про свою інтелектуальну власність.

(Laughter)

(Сміх)

And it was a story that was told with words and pictures,

Це була історія, розказана словами та малюнками,

exactly what I do now for a living,

саме те, чим я зараз заробляю на життя,

and I sometimes let the words have the stage on their own,

інколи я давав всю владу словам,

and sometimes I allowed the pictures to work on their own

а інколи я дозволяв лише малюнкам

to tell the story.

розповідати історію.

My favorite page is the "About the author" page.

Моя улюблена сторінка - сторінка "Про автора".

(Laughter)

(Сміх)

So I learned to write about myself in third person

Я навчився писати про себе в третій особі

at a young age.

ще в юному віці.

So I love that last sentence: "He liked making this book."

Мені подобається ось це останнє речення: "Йому сподобалось працювати над цією книгою".

And I liked making that book because I loved using my imagination,

І мені подобалось працювати над тією книгою, бо я любив використовувати свою уяву,

and that's what writing is.

а в тому і суть роботи письменника.

Writing is using your imagination on paper,

Писати - це використовувати свою уяву на папері,

and I do get so scared because I travel to so many schools now

а мене охоплює страх, бо я так багато тепер ходжу по школах,

and that seems like such a foreign concept to kids,

і, здається, що для дітей є настільки чужим

that writing would be using your imagination on paper,

поняття використання своєї уяви на папері,

if they're allowed to even write now within the school hours.

при тому, що їм можна писати зараз навіть під час уроків.

So I loved writing so much that I'd come home from school,

Я так любив писати, що приходив зі школи,

and I would take out pieces of paper,

витягав клапті паперу,

and I would staple them together,

скріплював їх докупи

and I would fill those blank pages with words and pictures

і заповнював порожні сторінки словами та малюнками

just because I loved using my imagination.

тільки тому, що любив використовувати свою уяву.

And so these characters would become my friends.

Потім ці герої ставали моїми друзями.

There was an egg, a tomato, a head of lettuce and a pumpkin,

Було яйце, помідор, головка салату та гарбуз,

and they all lived in this refrigerator city,

і всі вони жили в цьому місті-холодильнику,

and in one of their adventures they went to a haunted house

а одного разу вони пішли до закинутого будинку з привидами,

that was filled with so many dangers

переповненого небезпеками:

like an evil blender who tried to chop them up,

там був диявольський блендер, що хотів їх пошматувати,

an evil toaster who tried to kidnap the bread couple,

диявольський тостер, що хотів викрасти пару хлібин,

and an evil microwave who tried to melt their friend

та диявольська мікрохвильовка, що намагалась розтопити їхнього друга,

who was a stick of butter. (Laughter)

пачку масла. (Сміх)

And I'd make my own comics too,

Я також малював свої комікси,

and this was another way for me to tell stories,

і це був для мене ще один спосіб розповідати історії

through words and through pictures.

за допомогою слів та малюнків.

Now when I was in sixth grade,

Коли я був у шостому класі,

the public funding all but eliminated the arts budgets

з бюджету було виключено державне фінансування на уроки малювання

in the Worcester public school system.

в системі загальноосвітніх шкіл міста Вустер.

I went from having art once a week

Кількість уроків малювання з одного разу на тиждень

to twice a month

зменшилась до двох разів на місяць,

to once a month to not at all.

потім до одного разу на місяць, а потім до жодного.

And my grandfather, he was a wise man,

І мій дідусь, а він був чоловік мудрий,

and he saw that as a problem, because he knew

бачив в тому проблему, бо знав,

that was, like, the one thing I had. I didn't play sports.

що це було єдине, що я маю. Я не займався спортом.

I had art.

Я малював.

So he walked into my room one evening,

Одного вечора він зайшов в мою кімнату,

and he sat on the edge of my bed,

сів на краєчок мого ліжка

and he said, "Jarrett, it's up to you, but if you'd like to,

і сказав: "Джарет, тобі вирішувати, але, якщо хочеш,

we'd like to send you to the classes at the Worcester Art Museum."

то я б повів тебе на уроки у Вустерському художньому музеї".

And I was so thrilled.

Я був такий схвильований.

So from sixth through 12th grade,

Отже з шостого по 12-й клас

once, twice, sometimes three times a week,

раз, два, а інколи і три рази на тиждень

I would take classes at the art museum,

я ходив на уроки малювання в музеї,

and I was surrounded by other kids who loved to draw,

і був в оточенні інших дітей, які теж любили малювати,

other kids who shared a similar passion.

інших дітей, які мали подібну пристрасть.

Now my publishing career began when I designed the cover

Моя видавнича кар'єра почалась тоді, коли я зробив дизайн обкладинки

for my eighth grade yearbook,

для книжки, яку написав у восьмому класі,

and if you're wondering about the style of dress I put our mascot in,

і якщо вас дивує стиль одягу, який я вибрав для нашого талісмана,

I was really into Bell Biv DeVoe and MC Hammer

зазначу, що Bell Biv DeVoe, MC Hammer

and Vanilla Ice at the time. (Laughter)

та Vanilla Ice мені тоді дуже подобались. (Сміх)

And to this day, I still can do karaoke to "Ice, Ice Baby"

Я досі можу співати в караоке "Ice, ice baby",

without looking at the screen.

не дивлячись на екран.

Don't tempt me, because I will do it.

Не спокушайте, бо заспіваю.

So I get shipped off to private school,

Отже, мене відправили до приватної школи,

K through eight, public schools, but for some reason

у молодші і середні класи, але чомусь

my grandfather was upset that somebody

мій дідусь засмутився, що когось

at the local high school had been stabbed and killed,

у місцевій загальноосвітній школі вдарили ножем і вбили,

so he didn't want me to go there.

тому він не захотів, щоб я туди ходив.

He wanted me to go to a private school, and he gave me an option.

Він хотів, щоб я ходив до приватної школи і дав мені вибрати.

You can go to Holy Name, which is coed,

"Ти можеш піти в школу "Holy Name", яка є загальноосвітньою,

or St. John's, which is all boys.

або школу Св. Івана, в якій вчаться тільки хлопці".

Very wise man, because he knew I would,

Дуже мудрий чоловік, він знав, що в мене

I felt like I was making the decision on my own,

складеться враження, наче я сам приймаю рішення,

and he knew I wouldn't choose St. John's,

і знав, що я не виберу школу Св. Івана,

so I went to Holy Name High School,

тому я пішов до середньої школи "Holy Name",

which was a tough transition because, like I said,

що було досить важким переходом для мене, як я вже казав,

I didn't play sports,

я не займався спортом,

and it was very focused on sports,

а школа була спеціалізована на фізкультурі,

but I took solace in Mr. Shilale's art room.

та я знаходив розраду в класі малювання містера Шилейла.

And I just flourished here.

Там я просто розцвітав.

I just couldn't wait to get to that classroom every day.

Я щодня просто не міг дочекатися того уроку.

So how did I make friends?

Як же я знаходив собі друзів?

I drew funny pictures of my teachers -- (Laughter) --

Малював смішні портрети своїх вчителів --(Сміх)--

and I passed them around.

і передавав по класу.

Well, in English class, in ninth grade,

Ну, і якось на уроці англійської, у дев'ятому класі,

my friend John, who was sitting next to me,

мій друг Джон, який сидів поруч,

laughed a little bit too hard.

засміявся трішки засильно.

Mr. Greenwood was not pleased.

Містерові Ґрінвуду це не надто сподобалось.

(Laughter)

(Сміх)

He instantly saw that I was the cause of the commotion,

Він завжди бачив, що я був причиною занепокоєння і шуму,

and for the first time in my life, I was sent to the hall,

і мене, вперше в житі, відправили в коридор,

and I thought, "Oh no, I'm doomed.

і я подумав: "О, ні, я приречений.

My grandfather's just going to kill me."

Мій дідусь мене вб'є".

And he came out to the hallway and he said,

А він вийшов у коридор і сказав:

"Let me see the paper."

"Покажи мені листок".

And I thought, "Oh no. He thinks it's a note."

І я подумав: "О, ні. Він думає, що це записка".

And so I took this picture, and I handed it to him.

Я взяв той малюнок і вручив йому.

And we sat in silence for that brief moment,

Пару хвилин ми сиділи мовчки,

and he said to me,

а потім він сказав мені:

"You're really talented." (Laughter)

"Ти справді талановитий". (Сміх)

"You're really good. You know, the school newspaper

"У тебе справді добре виходить. Знаєш, що шкільна газета

needs a new cartoonist, and you should be the cartoonist.

шукає нового каратуриста, ти маєш ним стати.

Just stop drawing in my class."

Просто перестань малювати на моїх уроках".

So my parents never found out about it.

Мої батьки нічого про це не знали.

I didn't get in trouble. I was introduced to Mrs. Casey,

Нічого поганого зі мною не сталося. Мене представили місіс Кейсі,

who ran the school newspaper,

яка очолювала шкільну газету,

and I was for three and a half years

і протягом трьох з половиною років я був

the cartoonist for my school paper,

карикатуристом для шкільної газети,

handling such heavy issues as,

розв'язуючи такі складні проблеми як

seniors are mean,

скупість старшокласників,

freshmen are nerds,

новачки - ботани,

the prom bill is so expensive. I can't believe how much it costs to go to the prom.

надмірна вартість випускної вечірки. Не можу повірити в те, як дорого коштує піти на випускний.

And I took the headmaster to task

Я керував завданнями

and then I also wrote an ongoing story about a boy named Wesley

і ще писав історію про хлопця на ім'я Веслі,

who was unlucky in love, and I just swore up and down

якому не щастило в коханні, я клявся і божився,

that this wasn't about me,

що ця історія не про мене,

but all these years later it was totally me.

але через стільки років зізнаюсь, що абсолютно все це було про мене.

But it was so cool because I could write these stories,

Було так кльово, що я міг писати ці історії.

I could come up with these ideas,

Я придумував їх,

and they'd be published in the school paper,

їх публікували в шкільній газеті,

and people who I didn't know could read them.

і люди, яких я не знав, могли їх читати.

And I loved that thought, of being able to share my ideas

Мені подобалась думка про те, що я можу ділитись своїми ідеями

through the printed page.

на друкованих сторінках газети.

On my 14th birthday, my grandfather and my grandmother

На мої 14-ті уродини, мій дідусь і бабуся

gave me the best birthday present ever:

подарували найкращий в світі подарунок:

a drafting table that I have worked on ever since.

креслярський стіл, за яким я відтоді працюю.

Here I am, 20 years later,

Ось я тут, через 20 років,

and I still work on this table every day.

і досі працюю за цим столом щодня.

On the evening of my 14th birthday,

Ввечері на мої 14-ті уродини

I was given this table, and we had Chinese food.

мені подарували цей стіл, і ми їли китайську їжу.

And this was my fortune:

І це було моє пророцтво:

"You will be successful in your work."

"Ти будеш успішним у своїй справі".

I taped it to the top left hand of my table,

Я приклеїв його зліва вгорі на своєму столі

and as you can see, it's still there.

і, як бачите, напис досі там.

Now I never really asked my grandparents for anything.

Я ніколи ні про що не просив бабусю і дідуся.

Well, two things: Rusty, who was a great hamster

Ну, хіба про дві речі: Расті, який був чудовим хом'ячком

and lived a great long life when I was in fourth grade.

і прожив довге чудове життя, коли я був в четвертому класі.

(Laughter)

(Сміх)

And a video camera.

і відеокамеру.

I just wanted a video camera.

Я просто хотів відеокамеру.

And after begging and pleading for Christmas,

І після благань і молінь на Різдво,

I got a second-hand video camera,

я отримав вживану камеру

and I instantly started making my own animations

і почав одразу ж знімати власні анімації

on my own,

самотужки,

and all throughout high school I made my own animations.

і весь час, поки вчився в школі, знімав анімації.

I convinced my 10th grade English teacher to allow me

У 10-у класі переконав свого вчителя з англійської дозволити мені

to do my book report on Stephen King's "Misery"

зробити доповідь по роману Стівена Кінга "Мізері"

as an animated short. (Laughter)

у вигляді короткометражної анімації. (Сміх)

And I kept making comics.

І далі малював комікси.

I kept making comics, and at the Worcester Art Museum,

Продовжував малювати комікси і у Вустерському художньому музеї.

I was given the greatest piece of advice by any educator I was ever given.

Один учитель дав мені найкращу пораду, яку тільки можна було дати.

Mark Lynch, he's an amazing teacher

Марк Лінч, він надзвичайний вчитель,

and he's still a dear friend of mine,

ми з ним досі близькі друзі.

and I was 14 or 15,

Мені було 14 чи 15,

and I walked into his comic book class halfway through the course,

я зайшов в його клас на половині курсу про комікси,

and I was so excited, I was beaming.

я був у захопленні, просто світився від щастя.

I had this book that was how to draw comics in the Marvel way,

Я мав книгу про те, як малювати комікси в стилі Марвел,

and it taught me how to draw superheroes,

і вчився як маю малювати супергероїв,

how to draw a woman, how to draw muscles

як малювати жінку, як малювати мускули

just the way they were supposed to be

такими якими вони мали бути,

if I were to ever draw for X-Men or Spiderman.

якщо б я колись малював Людей Ікс або Людину-павука.

And all the color just drained from his face,

Він зблід,

and he looked at me, and he said,

подивився на мене і сказав:

"Forget everything you learned."

"Забудь все, що тебе навчили".

And I didn't understand. He said, "You have a great style.

Я не зрозумів. Він сказав: "В тебе гарний стиль.

Celebrate your own style. Don't draw the way you're being told to draw.

Плекай свій власний стиль. Не малюй так, як тобі сказали малювати.

Draw the way you're drawing and keep at it,

Малюй так, як малюєш і бережи цей стиль,

because you're really good."

бо в тебе дуже добре виходить".

Now when I was a teenager, I was angsty as any teenager was,

Коли я був підлітком, я був боязким, як і всі підлітки,

but after 17 years of having a mother

але після 17-років життя з мамою,

who was in and out of my life like a yo-yo

яка то була зі мною, то ні,

and a father who was faceless, I was angry.

і невідомим батьком, я був лютий.

And when I was 17, I met my father for the first time,

А коли мені виповнилось 17, я вперше побачив свого батька,

upon which I learned I had a brother and sister I had never known about.

від якого дізнався, що маю брата і сестру, про яких я ніколи не чув.

And on the day I met my father for the first time,

У день, коли я вперше зустрів свого батька,

I was rejected from the Rhode Island School of Design,

мене не взяли в школу дизайну в штаті Род-Айленд,

my one and only choice for college.

в єдиний коледж, який я обрав.

But it was around this time I went to Camp Sunshine

Десь у той час я поїхав у табір "Саншайн"

to volunteer a week and working with the most amazing kids,

волонтером на тиждень і працював там з найдивовижнішими дітьми,

kids with leukemia, and this kid Eric changed my life.

дітьми, хворими на лейкемію, і один такий малюк Ерік змінив моє життя.

Eric didn't live to see his sixth birthday,

Ерік не дожив до свого шостого дня народження,

and Eric lives with me every day.

але він живе в мені щодня.

So after this experience, my art teacher, Mr. Shilale,

Після цього досвіду мій вчитель з малювання, містер Шилейл,

he brought in these picture books,

приніс з собою книжки з малюнками,

and I thought, "Picture books for kids!"

і я подумав: "Ілюстровані книжки для дітей!"

and I started writing books for young readers

і почав писати книги для юних читачів,

when I was a senior in high school.

коли я вчився у старших класах.

Well, I eventually got to the Rhode Island School of Design.

Ну, врешті-решт я таки потрапив до школи дизайну в Род-Айленді.

I transferred to RISD as a sophomore,

Я перейшов на другий курс школи дизайну

and it was there that I took every course that I could on writing,

і там ходив на всі можливі курси письменництва,

and it was there that I wrote a story about a giant orange slug

тоді я написав історію про велетенського помаранчевого слимака,

who wanted to be friends with this kid.

який хотів дружити з малюком.

The kid had no patience for him.

Малюк не мав терпіння до нього.

And I sent this book out to a dozen publishers

Я відіслав цю книгу до десятків видавців,

and it was rejected every single time,

і кожного разу отримував відмову,

but I was also involved with the Hole in the Wall Gang Camp,

але тоді я також був задіяний в таборі "Хоул ін зе вол ґенґ кемп",

an amazing camp for kids with all sorts of critical illnesses,

дивовижний табір для дітей з різними видами критичних захворювань,

and it's those kids at the camp that read my stories,

і ці діти в таборі читали мої історії,

and I read to them, and I saw that they responded to my work.

я сам їм читав і бачив, що вони реагували на мою роботу.

I graduated from RISD. My grandparents were very proud,

Я закінчив школу дизайну. Мої бабуся і дідусь дуже мною пишались,

and I moved to Boston, and I set up shop.

я переїхав до Бостона і заснував магазин.

I set up a studio and I tried to get published.

Заснував студію і намагався видаватися.

I would send out my books. I would send out hundreds of postcards

Розсилав свої книги. Розсилав сотні листівок

to editors and art directors,

редакторам та арт-директорам,

but they would go unanswered.

але вони не відповідали.

And my grandfather would call me every week,

Мій дідусь щотижня мені дзвонив

and he would say, "Jarrett, how's it going? Do you have a job yet?"

і питав: "Джарете, як справи? Вже маєш роботу?"

Because he had just invested a significant amount of money

Він же ж недавно вклав значну суму грошей

in my college education.

в моє навчання в коледжі.

And I said, "Yes, I have a job. I write and illustrate children's books."

І я казав: "Так, маю. Я пишу та ілюструю дитячі книжки",

And he said, "Well, who pays you for that?"

а він: "Ну, а хто тобі за це платить?"

And I said, "No one, no one, no one just yet.

а я казав: "Ніхто, ніхто, поки що ніхто.

But I know it's going to happen."

Але знаю, що колись це станеться".

Now, I used to work the weekends at the Hole in the Wall off-season programming

Зазвичай на вихідних я працював у таборі "Хоул і зе вол" в міжсезонних програмах,

to make some extra money as I was trying to get my feet off the ground,

щоб заробити трохи грошей додатково, бо намагався врешті зрушитися з місця.

and this kid who was just this really hyper kid,

Там був один малюк, просто гіперактивна дитина,

I started calling him "Monkey Boy,"

якого я називав "Хлопченя-мавпеня".

and I went home and wrote a book called "Good Night, Monkey Boy."

Потім я пішов додому і написав книжку під назвою "Надобраніч, Хлопченя-мавпеня".

And I sent out one last batch of postcards.

І розіслав останню партію листівок.

And I received an email from an editor at Random House

Я отримав листа від редактора видавництва "Рендом Хаус"

with a subject line, "Nice work!" Exclamation point.

з темою листа: "Гарна робота!" Знак оклику.

"Dear Jarrett, I received your postcard.

"Дорогий Джарете, я отримав твою листівку.

I liked your art, so I went to your website

Мені сподобався малюнок, тому я зайшов на твій вебсайт

and I'm wondering if you ever tried writing any of your own stories,

і мені стало цікаво, чи ти коли-небудь пробував писати свої власні історії,

because I really like your art and it looks like there are some stories that go with them.

бо мені справді подобаються твої малюнки і, здається, що вони мають свої історії.

Please let me know if you're ever in New York City."

Будь ласка, дай знати, якщо колись випадково будеш у Нью-Йорку".

And this was from an editor at Random House Children's Books.

І це писав редактор видавництва дитячої книги " Рендом Хаус".

So the next week I "happened" to be in New York.

Тому наступного тижня я "випадково" був у Нью-Йорку.

(Laughter)

(Сміх)

And I met with this editor,

Зустрівся з цим редактором

and I left New York for a contract for my first book,

і повернувся з Нью-Йорку з контрактом на свою першу книгу

"Good Night, Monkey Boy,"

"Надобраніч, Хлопченя-мавпеня",

which was published on June 12, 2001.

яку видали 12 червня 2001 року.

And my local paper celebrated the news.

Моя місцева газета зробила з цього сенсаційну новину.

The local bookstore made a big deal of it.

Місцеві книгарні зробили з цього велику подію.

They sold out of all of their books.

Вони розпродали всі свої книжки.

My friend described it as a wake, but happy,

Мій друг казав, що це ніби прокинутись щасливим,

because everyone I ever knew was there in line to see me,

бо кожен, хто мене колись знав, стояв у черзі, щоб мене побачити,

but I wasn't dead. I was just signing books.

але не тому, що я помер. Я просто підписував книжки.

My grandparents, they were in the middle of it.

Мої бабуся з дідусем теж там були.

They were so happy. They couldn't have been more proud.

Вони були такі щасливі. Дуже сильно мною пишались.

Mrs. Alisch was there. Mr. Shilale was there. Mrs. Casey was there.

Місіс Аліш, містер Шилайл і місіс Кейсі були там.

Mrs. Alisch cut in front of the line and said,

Місіс Аліш стала перед чергою і сказала:

"I taught him how to read." (Laughter)

"Я вчила його читати". ( Сміх)

And then something happened that changed my life.

І тоді сталось дещо, що змінило моє життя.

I got my first piece of significant fan mail,

Я вперше отримав листа від мого справжнього шанувальника,

where this kid loved Monkey Boy so much

в якому ця дитина писала, що любить Хлопченя-мавпеня так сильно,

that he wanted to have a Monkey Boy birthday cake.

що хоче на свої уродини отримати торт з Хлопченям-мавпеням.

For a two-year-old, that is like a tattoo. (Laughter)

Для дворічного, це наче тату. (Сміх)

You know? You only get one birthday per year.

Знаєте? Уродини ж лише раз на рік.

And for him, it's only his second.

А для нього це лише другі уродини.

And I got this picture, and I thought,

Я отримав це фото і подумав:

"This picture is going to live within his consciousness

"Ця картина житиме в його свідомості

for his entire life. He will forever have this photo

ціле його життя. Він завжди матиме цю світлину

in his family photo albums."

в сімейному фотоальбомі".

So that photo, since that moment,

Тому, з того моменту, це фото

is framed in front of me while I've worked on all of my books.

стояло в рамці переді мною, завжди, коли я писав свої книги.

I have 10 picture books out.

Я видав 10 ілюстрованих книг.

"Punk Farm," "Baghead," "Ollie the Purple Elephant."

"Панкова ферма", "Голова в мішку", "Оллі та пурпуровий слоник".

I just finished the ninth book

Я щойно закінчив дев'яту книгу

in the "Lunch Lady" series, which is a graphic novel series

з серії "Ланч Леді", яка є серією графічних романів

about a lunch lady who fights crime.

про жінку, яка працює в шкільній їдальні та бореться зі злочинами.

I'm expecting the release of a chapter book

Зараз очікую виходу наступної книги

called "Platypus Police Squad: The Frog Who Croaked."

під назвою "Загін поліції качкодзьобів: Жаба, що померла".

And I travel the country visiting countless schools,

А ще їжджу по країні з безліччю візитів у школи,

letting lots of kids know that they draw great cats.

повідомляючи багатьом дітям, що вони малюють гарних котів.

And I meet Bagheads.

і зустрічаю Голови-в-мішках.

Lunch ladies treat me really well.

Працівниці шкільних їдалень ставляться до мене дуже добре.

And I got to see my name in lights

І я бачив своє ім'я на дошці пошани,

because kids put my name in lights.

бо діти причепили туди моє ім'я.

Twice now, the "Lunch Lady" series has won

Уже вдруге серія "Ланч Леді" виграла

the Children's Choice Book of the Year in the third or fourth grade category,

нагороду "Вибір року" серед дитячих книг у категорії для третіх-четвертих класів,

and those winners were displayed

і цих переможців показували

on a jumbotron screen in Times Square.

на великому екрані на Таймс-сквер.

"Punk Farm" and "Lunch Lady" are in development to be movies,

На основі "Панкової ферми" та "Ланч леді" планують зробити однойменні фільми,

so I am a movie producer

я є і кінопродюсером

and I really do think, thanks to that video camera

і насправді думаю, що це завдяки тій відеокамері,

I was given in ninth grade.

яку мені дали в дев'ятому класі.

I've seen people have "Punk Farm" birthday parties,

Я бачив, як люди влаштовують вечірки з нагоди уродин в стилі "Панкової ферми",

people have dressed up as "Punk Farm" for Halloween,

як вдягаються в костюми героїв "Панкової ферми" на Гелловін,

a "Punk Farm" baby room,

бачив дитячу кімнату в стилі "Панкової ферми",

which makes me a little nervous for the child's well-being in the long term.

що змушує мене хвилюватись за добре майбутнє тієї дитини.

And I get the most amazing fan mail,

Я отримую найдивовижніші листи від фанів,

and I get the most amazing projects,

отримую найдивовижніші проекти,

and the biggest moment for me came last Halloween.

і найбільш пам'ятний момент для мене стався минулого року на Гелловін.

The doorbell rang and it was a trick-or-treater

Задзвонив дзвінок у дверях, прийшла по гостинці дитина,

dressed as my character. It was so cool.

яка була вдягнена як мій герой. Це так круто.

Now my grandparents are no longer living,

Зараз мої бабуся і дідусь вже на тому світі,

so to honor them, I started a scholarship at the Worcester Art Museum

тому, щоб вшанувати їх, в художньому музеї міста Вустер я заснував програму стипендій

for kids who are in difficult situations

для дітей, які є у важких життєвих ситуаціях,

but whose caretakers can't afford the classes.

а їхні опікуни не можуть дозволити собі оплатити їм уроки.

And it displayed the work from my first 10 years of publishing,

Вони виставили мої роботи, які видавались протягом перших десяти років моєї діяльності,

and you know who was there to celebrate? Mrs. Alisch.

і знаєте, хто туди радо завітав? Місіс Аліш.

I said, "Mrs. Alisch, how are you?"

Я сказав: "Місіс Аліш, як Ви?"

And she responded with, "I'm here." (Laughter)

І вона відповіла: "Я тут". (Сміх)

That's true. You are alive, and that's pretty good right now.

Це правда. Ти живий-здоровий, і цим треба тішитись.

So the biggest moment for me, though,

Це був найважливіший момент для мене, хоча

my most important job now is I am a dad myself,

моє найважливіше завдання зараз, коли я вже батько

and I have two beautiful daughters,

двох чарівних доньок -

and my goal is to surround them by inspiration,

надихати їх книжками,

by the books that are in every single room of our house

які мають бути в кожній кімнаті нашого дому,

to the murals I painted in their rooms

розписами, які я робив в їхніх кімнатах,

to the moments for creativity where you find, in quiet times,

моментами творчості, які знаходиш, коли в тихий спокійний час

by making faces on the patio

сидиш у внутрішньому дворику і просто корчиш міміки

to letting her sit in the very desk

через те, що дозволяєш їй сидіти за тим же столом,

that I've sat in for the past 20 years.

за яким я сидів останні 20 років.

Thank you. (Applause)

Дякую. (Оплески)