Can we edit memories? | Amy Milton

Transcriber: Joseph Geni Reviewer: Camille Martínez

Перекладач: Valeriia Makeionok Утверджено: Valentyna Goch

Memory is such an everyday thing that we almost take it for granted.

Пам'ять – настільки буденна річ, що ми сприймаємо її майже як належне.

We all remember what we had for breakfast this morning

Ми всі пам'ятаємо, що сьогодні снідали

or what we did last weekend.

чи що робили на минулих вихідних.

It's only when memory starts to fail

Тільки тоді, коли пам'ять підводить,

that we appreciate just how amazing it is

починаємо цінувати її дивовижність

and how much we allow our past experiences to define us.

і усвідомлювати, наскільки ми дозволяємо минулому визначати, хто ми такі.

But memory is not always a good thing.

Але пам'ять – це не завжди добре.

As the American poet and clergyman John Lancaster Spalding once said,

Американський поет і священик Джон Ланкастер Спалдінг сказав:

"As memory may be a paradise from which we cannot be driven,

"Пам'ять може бути як раєм, з якого ми не захочемо йти,

it may also be a hell from which we cannot escape."

так і пеклом, з якого немає виходу."

Many of us experience chapters of our lives

Багато з нас пережили те,

that we would prefer to never have happened.

що воліли б, аби ніколи не сталося.

It is estimated that nearly 90 percent of us

Підраховано, що близько 90 відсотків із нас

will experience some sort of traumatic event during our lifetimes.

переживуть трагічну подію в житті.

Many of us will suffer acutely following these events and then recover,

Багато хто буде сильно страждати після цих подій, але згодом зцілюватися,

maybe even become better people because of those experiences.

а, може, навіть стане кращою людиною завдяки такому досвіду.

But some events are so extreme that many --

Але деякі події настільки екстремальні,

up to half of those who survive sexual violence, for example --

що в більшої половини тих, хто переживає сексуальне насилля,

will go on to develop post-traumatic stress disorder,

розвинеться посттравматичний стресовий розлад,

or PTSD.

або ПТСР.

PTSD is a debilitating mental health condition

ПТСР – виснажливий стан психічного здоров'я,

characterized by symptoms such as intense fear and anxiety

який характеризується такими симптомами, як інтенсивний страх, тривога

and flashbacks of the traumatic event.

й спалахи травматичної події з минулого.

These symptoms have a huge impact on a person's quality of life

Ці симптоми мають величезний вплив на якість життя людини

and are often triggered by particular situations

й, частіше за все, притягуються конкретними ситуаціями

or cues in that person's environment.

або сигналами з оточення людини.

The responses to those cues may have been adaptive when they were first learned --

Відповіді на ці сигнали, можливо, були адаптивними, коли їх помітили вперше.

fear and diving for cover in a war zone, for example --

Страх і втеча в укриття в зоні військових дій, наприклад.

but in PTSD,

Але у випадку ПТСР

they continue to control behavior when it's no longer appropriate.

люди продовжують контролювати поведінку, коли це вже недоречно.

If a combat veteran returns home and is diving for cover

Якщо ветеран війни повертається додому й шукає укриття,

when he or she hears a car backfiring

коли він чи вона чує вихлоп машини

or can't leave their own home because of intense anxiety,

або не може вийти з власної домівки через сильну тривогу,

then the responses to those cues, those memories,

тоді реакція на ці сигнали, ці спогади

have become what we would refer to as maladaptive.

стає неадекватною.

In this way, we can think of PTSD as being a disorder of maladaptive memory.

Таким чином, ми можемо сприймати ПТСР як розлад дезадаптивної пам'яті.

Now, I should stop myself here,

Тут мені слід зупинитися,

because I'm talking about memory as if it's a single thing.

бо говорю про пам'ять, ніби вона одна-єдина в собі.

It isn't.

Це не так.

There are many different types of memory,

Є багато різних типів пам'яті,

and these depend upon different circuits and regions within the brain.

і вони залежать від різних циклів та ділянок у мозку.

As you can see, there are two major distinctions in our types of memory.

Як бачите, є дві основні відмінності в наших типах пам’яті.

There are those memories that we're consciously aware of,

Є ті спогади, які ми чітко усвідомлюємо,

where we know we know

де ми знаємо, що знаємо,

and that we can pass on in words.

і можемо передати це словами.

This would include memories for facts and events.

Сюди відносять згадки фактів та подій.

Because we can declare these memories,

Оскільки ми в змозі озвучити ці спогади,

we refer to these as declarative memories.

можемо віднести їх до декларативної пам'яті.

The other type of memory is non-declarative.

Інший тип пам'яті – недекларативна.

These are memories where we often don't have conscious access

Ми зазвичай не маємо чіткого розуміння таких спогадів,

to the content of those memories

їх змісту,

and that we can't pass on in words.

не можемо передати їх словами.

The classic example of a non-declarative memory

Класичний приклад недекларативної пам’яті –

is the motor skill for riding a bike.

моторне вміння їзди на велосипеді.

Now, this being Cambridge, the odds are that you can ride a bike.

Якщо простіше, припустимо, що ви можете їздити на велосипеді.

You know what you're doing on two wheels.

Ви знаєте, що їдете на двох колесах.

But if I asked you to write me a list of instructions

Але якби я попросила вас написати перелік інструкцій,

that would teach me how to ride a bike,

який навчив би мене їздити на велосипеді,

as my four-year-old son did when we bought him a bike

як зробив мій 4-літній син, коли йому купили велосипед

for his last birthday,

на день народження,

you would really struggle to do that.

насправді, вам би це коштувало немалих зусиль.

How should you sit on the bike so you're balanced?

Як треба сидіти на велосипеді, щоб тримати рівновагу?

How fast do you need to pedal so you're stable?

Як швидко потрібно крутити педалі, щоби не впасти?

If a gust of wind comes at you,

При пориві вітру

which muscles should you tense and by how much

які м’язи слід напружувати й наскільки,

so that you don't get blown off?

щоб не здуло?

I'll be staggered if you can give the answers to those questions.

Я буду приголомшена, якщо ви зможете дати відповіді на ці запитання.

But if you can ride a bike, you do have the answers,

Але якщо ви вмієте їздити на велосипеді, у вас є відповіді,

you're just not consciously aware of them.

ви просто не усвідомлюєте їх.

Getting back to PTSD,

Повертаємося до ПТСР,

another type of non-declarative memory

інший тип недекларативної пам’яті –

is emotional memory.

це емоційна пам’ять.

Now, this has a specific meaning in psychology

Сьогодні вона має особливе значення в психології

and refers to our ability to learn about cues in our environment

і стосується здатності вчитися на підказках із навколишньої обстановки,

and their emotional and motivational significance.

на емоційних і мотиваційних сигналах.

What do I mean by that?

Що я маю на увазі під цим?

Well, think of a cue like the smell of baking bread,

Скажімо, подумайте про асоціацію, коли чуєте запах хлібної випічки;

or a more abstract cue like a 20-pound note.

або більш абстрактну асоціацію, як 20-фунтова банкнота.

Because these cues have been pegged with good things in the past,

Оскільки ці сигнали пов'язані з чимось хорошим у минулому,

we like them and we approach them.

вони нам подобаються, і ми хочемо наблизитися до них.

Other cues, like the buzzing of a wasp, elicit very negative emotions

Інші сигнали, як-от: гудіння оси – викликають дуже негативні емоції

and quite dramatic avoidance behavior in some people.

і досить драматичну реакцію уникнення деякими людьми.

Now, I hate wasps.

Я ненавиджу ос.

I can tell you that fact.

Визнаю цей факт.

But what I can't give you are the non-declarative emotional memories

Але я не можу поділитися недекларативними емоційними спогадами,

for how I react when there's a wasp nearby.

а саме, як я реагую, коли оса неподалік мене.

I can't give you the racing heart,

Я не можу поділися своїм шаленим серцебиттям,

the sweaty palms, that sense of rising panic.

спітнілими долонями, цим почуттям наростаючої паніки.

I can describe them to you,

Я можу описати їх,

but I can't give them to you.

але не можу поділитися ними з вами.

Now, importantly, from the perspective of PTSD,

Що ще важливо для ПТСР,

stress has very different effects on declarative and non-declarative memories

стрес має дуже різноманітний вплив на декларативні та недекларативні спогади,

and the brain circuits and regions supporting them.

цикли та ділянки мозку, що їх підтримують.

Emotional memory is supported by a small almond-shaped structure

Емоційна пам'ять підтримується невеликою мигдалеподібною структурою,

called the amygdala

яку називають мигдалиною,

and its connections.

та її зв’язками.

Declarative memory, especially the what, where and when of event memory,

Декларативна пам’ять, а саме: що, де і коли у пам'яті про події,

is supported by a seahorse-shaped region of the brain

знаходиться в частині мозку, схожій на морського коня,

що називається гіпокамп.

called the hippocampus.

The extreme levels of stress experienced during trauma

Екстремальний рівень стресу, пережитий під час травми,

have very different effects on these two structures.

має різний вплив на ці дві структури.

As you can see, as you increase a person's level of stress

Як бачите, по мірі збільшення рівня стресу людини

from not stressful to slightly stressful,

від ненапруженого до злегка стресового

the hippocampus,

гіпокамп

acting to support the event memory,

підтримує пам'ять про події.

increases in its activity

підвищує її активність

and works better to support the storage of that declarative memory.

та працює краще для зберігання цієї декларативної пам'яті.

But as you increase to moderately stressful, intensely stressful

Але по мірі збільшення від помірно напруженого до інтенсивно напруженого,

and then extremely stressful, as would be found in trauma,

а потім до надзвичайно напруженого стану, наприклад, при травмі,

the hippocampus effectively shuts down.

гіпокамп ефективно відключається.

This means that under the high levels of stress hormones

Це означає, що за наявності високого рівня гормонів стресу,

that are experienced during trauma,

які з'являються під час травми,

we are not storing the details,

ми не запам'ятовуємо деталі,

the specific details of what, where and when.

а особливо деталі про що, де й коли.

Now, while stress is doing that to the hippocampus,

Тепер, коли стрес так впливає на гіпокампі,

look at what it does to the amygdala,

подивіться, що він робить у мигдалині,

that structure important for the emotional, non-declarative memory.

ця структура важлива для емоційної недекларативної пам’яті.

Its activity gets stronger and stronger.

Його активність стає все сильнішою та сильнішою.

So what this leaves us with in PTSD

Отже, те, що залишається з нами в ПТСР,

is an overly strong emotional -- in this case fear -- memory

є надмірно емоційним, у цьому випадку пам’ять на страхи

that is not tied to a specific time or place,

не прив'язана до конкретного часу чи місця,

because the hippocampus is not storing what, where and when.

бо гіпокамп не зберігає що, де й коли.

In this way, these cues can control behavior

Таким чином, ці згадки можуть контролювати поведінку,

when it's no longer appropriate,

коли це вже недоречно,

and that's how they become maladaptive.

і ось як вони стають дезадаптивними.

So if we know that PTSD is due to maladaptive memories,

Тож якщо ми знаємо, що ПТСР відноситься до дезадаптаційних спогадів,

can we use that knowledge to improve treatment outcomes

чи можемо використовувати ці знання, щоб покращити лікування

for patients with PTSD?

пацієнтів із ПТСР?

A radical new approach being developed to treat post-traumatic stress disorder

Розробляється новий радикальний підхід для лікування ПТСР

aims to destroy those maladaptive emotional memories

з ціллю зруйнувати невдалі емоційні спогади,

that underlie the disorder.

які лежать у основі розладу.

This approach has only been considered a possibility

Такий підхід розглядався як перспектива на майбутнє

because of the profound changes in our understanding of memory

через глибокі зміни в нашому розумінні пам’яті

in recent years.

в останні роки.

Traditionally, it was thought that making a memory

Традиційно люди думали, що спогади створюються так,

was like writing in a notebook in pen:

як записи ручкою в зошиті:

once the ink had dried, you couldn't change the information.

як тільки чорнило висохло, ви не можете змінити інформацію.

It was thought that all those structural changes

Вважалося, що всі ті структурні зміни,

that happen in the brain to support the storage of memory

які відбуваються в мозку для зберігання пам'яті,

were finished within about six hours,

завершуються десь через шість годин

and after that, they were permanent.

і після цього стають постійними.

This is known as the consolidation view.

Це відоме як консолідація пам'яті.

However, more recent research suggests that making a memory

Однак останні дослідження показують, що створення спогаду

is actually more like writing in a word processor.

насправді більше схоже на писання в текстовому процесорі.

We initially make the memory and then we save it or store it.

Спочатку ми створюємо спогад, а потім зберігаємо його.

But under the right conditions, we can edit that memory.

А при належних умовах ми можемо редагувати цю пам'ять.

This reconsolidation view suggests that those structural changes

Реконсолідація пам'яті передбачає, що структурні зміни,

that happen in the brain to support memory

які відбуваються в мозку для підтримки пам’яті,

can be undone,

можна скасувати

even for old memories.

навіть для давніх спогадів.

Now, this editing process isn't happening all the time.

Цей процес редагування не відбувається постійно.

It only happens under very specific conditions

Це відбувається тільки за особливих умов

of memory retrieval.

відновлення пам'яті.

So let's consider memory retrieval as being recalling the memory

Отож розглянемо відновлення пам'яті як процес згадування

or, like, opening the file.

або як відкривання файлу.

Quite often, we are simply retrieving the memory.

Досить часто ми просто оживляємо спогади.

We're opening the file as read-only.

Ми відкриваємо файл лише для читання.

But under the right conditions,

Але в належних умовах

we can open that file in edit mode,

ми можемо відкрити цей файл у режимі редагування

and then we can change the information.

й тоді змінити інформацію.

In theory, we could delete the content of that file,

Теоретично ми могли б видалити зміст цього файлу,

and when we press save,

а коли натискаємо зберегти,

that is how the file -- the memory --

то так файл пам'яті

persists.

стає стійкішим.

Not only does this reconsolidation view

Не тільки консолідація пам'яті

allow us to account for some of the quirks of memory,

дозволяє нам вичислити деякі примхи пам’яті,

like how we all sometimes misremember the past,

наприклад, ми інколи неправильно згадуємо минуле,

it also gives us a way to destroy those maladaptive fear memories

це також дає нам cпосіб зруйнувати ці дезадаптивні спогади страху,

that underlie PTSD.

які лежать в основі ПТСР.

All we would need would be two things:

Все, що нам буде потрібно, це дві речі:

a way of making the memory unstable -- opening that file in edit mode --

зробити пам'ять нестабільною – відкрити файл у режимі редагування

and a way to delete the information.

й видалити інформацію.

We've made the most progress

Ми досягли найбільшого прогресу

with working out how to delete the information.

у процесі видалення інформації.

It was found fairly early on

Було відкрито досить давно,

that a drug widely prescribed to control blood pressure in humans --

що препарат, який часто виписують для контролю артеріального тиску, –

a beta-blocker called Propranolol --

бета-блокатор під назвою пропранолол –

could be used to prevent the reconsolidation

може бути використаний для запобігання реконсолідації

of fear memories in rats.

спогадів страху в пацюків.

Якщо пропранолол давали, поки пам'ять була в режимі редагування,

If Propranolol was given while the memory was in edit mode,

rats behaved as if they were no longer afraid of a frightening trigger cue.

пацюки поводилися так, ніби вони більше не боялися викликаного лякаючого сигналу.

It was as if they had never learned to be afraid of that cue.

Це було так, ніби вони ніколи не вчилися боятися того сигналу.

And this was with a drug that was safe for use in humans.

Так було з препаратом, безпечним для людей.

Now, not long after that,

Невдовзі після цього

it was shown that Propranolol could destroy fear memories in humans as well,

було показано, що пропранолол міг зруйнувати спогади страху в людей також,

but critically, it only works if the memory is in edit mode.

але це працює, лише якщо пам'ять знаходиться в режимі редагування.

Now, that study was with healthy human volunteers,

Цей дослід був проведений на здорових добровольцях,

but it's important because it shows that the rat findings

це важливо, тому що одержані дані про пацюків

can be extended to humans and ultimately, to human patients.

можуть поширюватися й на людей і в кінцевому підсумку, на пацієнтів,

And with humans,

На людях

you can test whether destroying the non-declarative emotional memory

можна перевірити, чи руйнування недекларативної емоційної пам’яті

does anything to the declarative event memory.

якось впливає на декларативну пам'ять про події.

And this is really interesting.

І це справді цікаво.

Even though people who were given Propranolol

Хоча люди, яким давали пропранолол,

while the memory was in edit mode

поки пам'ять редагували,

were no longer afraid of that frightening trigger cue,

більше не боялися лякаючого тригера,

they could still describe the relationship

вони все ще могли описати спорідненість

between the cue and the frightening outcome.

між сигналом і причиною страху.

It was as if they knew they should be afraid,

Так, ніби вони знали, чого слід було б боятися,

and yet they weren't.

і все ж не боялися.

This suggests that Propranolol can selectively target

Це говорить про те, що пропранолол може вибірково націлюватися

the non-declarative emotional memory

на недекларативну емоційну пам’ять,

but leave the declarative event memory intact.

але залишати декларативну пам'ять про події неушкодженою.

But critically, Propranolol can only have any effect on the memory

Дуже важливо, що пропранолол може мати певний вплив на пам'ять тільки тоді,

if it's in edit mode.

коли вона в режимі редагування.

So how do we make a memory unstable?

Отже, як зробити пам'ять нестабільною?

How do we get it into edit mode?

Як перевести її в режим редагування?

Well, my own lab has done quite a lot of work on this.

Що ж, моя лабораторія провела досить багато досліджень.

We know that it depends on introducing some but not too much new information

Ми знаємо, що це залежить від появи невеликої кількості нової інформації

to be incorporated into the memory.

для включення в спогад.

We know about the different chemicals the brain uses

Ми знаємо про хімічні речовини в мозку,

to signal that a memory should be updated

які сигналізують про те, що пам'ять слід оновити,

and the file edited.

а файл відредагувати.

Now, our work is mostly in rats,

Зараз ми працюємо переважно з пацюками,

but other labs have found the same factors allow memories to be edited in humans,

а є лабораторії, що використовують те саме для редагування пам'яті людей,

even maladaptive memories like those underlying PTSD.

навіть дезадаптивних спогадів, як тих, що лежать в основі ПТСР.

In fact, a number of labs in several different countries

Фактично, ряд лабораторій у кількох різних країнах

have begun small-scale clinical trials of these memory-destroying treatments

розпочали невеликі клінічні випробування цих методів, що руйнують спогади

for PTSD

при ПТСР,

і дійшли до справді багатообіцяючих результатів.

and have found really promising results.

Now, these studies need replication on a larger scale,

Сьогодні ці дослідження потребують тиражування в більшому масштабі,

but they show the promise of these memory-destroying treatments

але вони дають надію, що ці ліки руйнують спогади

for PTSD.

при ПТСР.

Maybe trauma memories do not need to be the hell from which we cannot escape.

Можливо, спогади про травми не мусять бути пеклом, з якого нема виходу.

Now, although this memory-destroying approach holds great promise,

Хоча цей підхід до руйнування пам'яті багатообіцяючий,

that's not to say that it's straightforward

не можна сказати, що він не викликає труднощів

or without controversy.

і суперечок.

Is it ethical to destroy memories?

Чи етично руйнувати спогади?

What about things like eyewitness testimony?

Як щодо свідчень очевидців?

What if you can't give someone Propranolol

Що, як комусь не можна давати пропранолол,

because it would interfere with other medicines that they're taking?

бо він не застосовний при інших ліках, які приймає пацієнт?

Well, with respect to ethics and eyewitness testimony,

Ну, що стосується етики й свідчень очевидців,

I would say the important point to remember

скажу важливу річ, яку слід пам’ятати, –

is the finding from that human study.

це відкриття з дослідження щодо людей.

Because Propranolol is only acting on the non-declarative emotional memory,

Через те, що пропранолол діє лише на недекларативну емоційну пам’ять,

it seems unlikely that it would affect eyewitness testimony,

здається малоймовірним, що це вплине на свідчення очевидців,

which is based on declarative memory.

які базуються на декларативній пам'яті.

Essentially, what these memory-destroying treatments

По суті, ліки для руйнування спогадів

are aiming to do

використовуються

is to reduce the emotional memory,

для зменшення емоційної пам'яті,

not get rid of the trauma memory altogether.

а не позбавлення від травматичної пам'яті взагалі.

This should make the responses of those with PTSD

Це більше розраховано на тих, хто має ПТСР

more like those who have been through trauma

або пережив травму,

and not developed PTSD

але в них ПТСР не розвинулося,

than people who have never experienced trauma in the first place.

ніж на людей, які ніколи не переживали травми.

I think that most people would find that more ethically acceptable

Я думаю, що більшість людей буде вважати це більш етичним,

than a treatment that aimed to create some sort of spotless mind.

ніж лікування, яке спрямоване створити якийсь чистий розум.

What about Propranolol?

Як щодо пропранололу?

You can't give Propranolol to everyone,

Не можна давати пропранолол будь-кому,

and not everyone wants to take drugs to treat mental health conditions.

і не кожен хоче приймати препарати для лікування психічного здоров’я.

Well, here Tetris could be useful.

Ну, у цьому випадку може бути корисним Тетріс.

Yes, Tetris.

Так, Тетріс.

Working with clinical collaborators,

Працюючи зі співробітниками клініки,

we've been looking at whether behavioral interventions

ми розглядали, чи втручання в поведінку

can also interfere with the reconsolidation of memories.

можуть також впливати на відновлення спогадів.

Now, how would that work?

Як би це спрацювало?

Well, we know that it's basically impossible

Ну, ми знаємо, що впринципі, неможливо

to do two tasks at the same time

робити два завдання одночасно,

if they both depend on the same brain region for processing.

якщо їх обробка залежить від однієї ділянки мозку.

Think trying to sing along to the radio

Уявіть намагання співати разом із радіо

while you're trying to compose an email.

й писати електронного листа в той же час.

The processing for one interferes with the other.

Робота над одним заважає іншому.

Well, it's the same when you retrieve a memory,

Що ж, так само і при відновленні пам'яті,

especially in edit mode.

особливо при редагуванні.

If we take a highly visual symptom like flashbacks in PTSD

Якщо взяти зоровий симптом, як флешбеки у ПТСР,

and get people to recall the memory in edit mode

і змусити людей пригадати спогади в режимі редагування,

and then get them to do a highly engaging visual task

а потім змусити їх зробити дуже захоплююче зорове завдання,

like playing Tetris,

як, наприклад, пограти в Тетріс,

it should be possible to introduce so much interfering information

можна буде побачити, наскільки сильно інформація втручається

into that memory

в цю пам'ять,

that it essentially becomes meaningless.

і та, по суті, стає безглуздою.

That's the theory,

Це теорія,

and it's supported by data from healthy human volunteers.

і вона підтримується даними від здорових добровольців.

Now, our volunteers watched highly unpleasant films --

Наші волонтери спостерігали дуже неприємні відео:

so, think eye surgery, road traffic safety adverts,

хірургію очей, рекламу безпеки дорожнього руху,

Scorsese's "The Big Shave."

"Велике гоління" Скорсезе.

These trauma films produce something like flashbacks

Ці драматичні відео виробляли щось на кшталт флешбеків

in healthy volunteers for about a week after viewing them.

у добровольців приблизно через тиждень після їх перегляду.

We found that getting people to recall those memories,

Ми виявили, що згадуючи їх,

the worst moments of those unpleasant films,

найгірші моменти тих неприємних відео,

and playing Tetris at the same time,

і граючи в Тетріс одночасно,

massively reduced the frequency of the flashbacks.

волонтери знижували частоту флешбеків.

And again: the memory had to be in edit mode for that to work.

І знову ж таки: пам’ять мала бути в режимі редагування, щоб це працювало.

Now, my collaborators have since taken this to clinical populations.

З тих пір мої співробітники застосовували це до клінічних груп.

They've tested this in survivors of road traffic accidents

Вони випробували це на тих, хто вижив після ДТП,

and mothers who've had emergency Caesarean sections,

на матерях, які мали екстрені кесареві розтини,

both types of trauma that frequently lead to PTSD,

обидва типи травм часто призводять до ПТСР,

and they found really promising reductions in symptoms

і вони виявили дійсно багатообіцяюче зменшення симптомів

in both of those clinical cases.

у обох клінічних випадках.

So although there is still much to learn and procedures to optimize,

Тож хоча багато чого ще треба вивчити та оптимізувати,

these memory-destroying treatments hold great promise

ці способи руйнування пам'яті дають велику надію

for the treatment of mental health disorders

на лікування психічних розладів здоров'я,

like PTSD.

таких як ПТСР.

Maybe trauma memories do not need to be a hell from which we cannot escape.

Можливо, спогади про травми не мають бути пеклом, з якого нема виходу.

I believe that this approach

Я вважаю, що такий підхід

should allow those who want to

повинен дозволити бажаючим

перегорнути сторінку їхнього життя,

to turn the page on chapters of their lives

that they would prefer to never have experienced,

яку вони б воліли ніколи не читати,

and so improve our mental health.

і таким чином, покращити своє психічне здоров'я.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)