Beeban Kidron: The shared wonder of film

Translator: Timothy Covell Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Natalia Rominska Утверджено: serhij hajdaj

Evidence suggests that humans in all ages and from all cultures

Чимало фактів свідчать про те, що люди різного віку і культур

create their identity in some kind of narrative form.

створюють свою індивідуальність у формі певної розповіді.

From mother to daughter, preacher to congregant,

Від матері до доньки, від проповідника до парафіянина,

teacher to pupil, storyteller to audience.

від учителя до учня, від оповідача до слухача.

Whether in cave paintings

Чи то в наскельному живописі,

or the latest uses of the Internet,

чи в останніх витворах Інтернету,

human beings have always told their histories and truths

люди завжди розповідають свої історії та бувальщини

through parable and fable.

через притчі та байки.

We are inveterate storytellers.

Ми запеклі оповідачі.

But where, in our increasingly secular and fragmented world,

Але де в нашому матеріалістичному і фрагментованому світі

do we offer communality of experience,

існує дух єдності,

unmediated by our own furious consumerism?

на якого не вплинуло наше нестримне споживацтво?

And what narrative, what history,

І яку оповідь, яку історію,

what identity, what moral code

яку самобутність, який моральний кодекс

are we imparting to our young?

ми подаємо нашій молоді?

Cinema is arguably

Кіно, мабуть,

the 20th century's most influential art form.

є найвпливовішим видом мистецтва 20-го століття.

Its artists told stories

Його творці розповідали історії,

across national boundaries,

що долали національні кордони,

in as many languages, genres and philosophies

стількома мовами, жанрами і філософіями,

as one can imagine.

скільки лиш можна собі уявити.

Indeed, it is hard to find a subject

Справді, важко знайти тему,

that film has yet to tackle.

яку б фільм ще не використовував.

During the last decade

Протягом останнього десятиліття

we've seen a vast integration of global media,

ми стали свідками грандіозного розвитку світових медіа,

now dominated by a culture of the Hollywood blockbuster.

у яких наразі панує стиль голлівудського блокбастера.

We are increasingly offered a diet

Нам дедалі частіше пропонують "дієту",

in which sensation, not story, is king.

у якій сенсація, а не розповідь, є панівною.

What was common to us all 40 years ago --

Те, що було спільним для всіх нас 40 років тому --

the telling of stories between generations --

оповідання історій між поколіннями --

is now rarified.

тепер є рідкістю.

As a filmmaker, it worried me.

Як режисера, мене це турбує.

As a human being, it puts the fear of God in me.

Це наводить страх Божий на мене, як на людину.

What future could the young build

Яке майбутнє збудує молодь,

with so little grasp

яка зовсім не розуміє,

of where they've come from

звідки вона походить,

and so few narratives of what's possible?

і яка знає так мало розповідей про те, що їй під силу?

The irony is palpable;

Іронія очевидна;

technical access has never been greater,

доступ до техніки ніколи не був більшим,

cultural access never weaker.

доступ до культури ніколи не був слабшим.

And so in 2006 we set up FILMCLUB,

І тому 2006 року ми створили FILMCLUB,

an organization that ran weekly film screenings in schools

організацію, яка щотижня влаштовувала покази фільмів у школах

followed by discussions.

з подальшим обговоренням.

If we could raid the annals of 100 years of film,

Якби ми могли зробити огляд 100-річного існування кіно,

maybe we could build a narrative

можливо, ми б змогли створити розповідь,

that would deliver meaning

яка б подавала суть

to the fragmented and restless world of the young.

для фрагментованого і неспокійного світу молоді.

Given the access to technology,

Враховуючи доступ до технологій,

even a school in a tiny rural hamlet

навіть школа у крихітному селищі

could project a DVD onto a white board.

може проектувати DVD на білу дошку.

In the first nine months

У перші дев'ять місяців

we ran 25 clubs across the U.K.,

ми провели 25 клубів по всій Великобританії,

with kids in age groups between five and 18

з дітьми у вікових групах від 5 до 18,

watching a film uninterrupted for 90 minutes.

які переглядали фільм безперервно протягом 90 хвилин.

The films were curated and contextualized.

Ми власноруч відбирали плівки.

But the choice was theirs,

Але вибір був за ними,

and our audience quickly grew

і наша аудиторія швидко росла

to choose the richest and most varied diet that we could provide.

і обирала найбагатші та нійрізноманітніші "харчі", які ми могли надати.

The outcome, immediate.

Ми відразу ж побачили результат.

It was an education of the most profound and transformative kind.

Це було навчання, яке вело до глибоких перетворень.

In groups as large as 150 and as small as three,

У групах, до яких входило від 150 до 3 учасників,

these young people discovered new places,

ці молоді люди відкривали для себе нові місця,

new thoughts, new perspectives.

нові думки, нові перспективи.

By the time the pilot had finished,

Коли пілотний проект закінчився,

we had the names of a thousand schools

ми отримали запити від тисячі шкіл,

that wished to join.

які хотіли приєднатися.

The film that changed my life

Фільм, який змінив моє життя --

is a 1951 film by Vittorio De Sica, "Miracle in Milan."

це фільм фільм Вітторіо де Сіка "Чудо в Мілані" 1951 року.

It's a remarkable comment

Це чудова оповідь

on slums, poverty and aspiration.

про нетрі, злидні та прагнення.

I had seen the film on the occasion of my father's 50th birthday.

Я побачила цей фільм на святкуванні 50-річчя мого батька.

Technology then meant we had to hire a viewing cinema,

У тодішніх технічних умовах ми мусили винайняти кінозал,

find and pay for the print and the projectionist.

знайти і оплатити кінокопію та послуги кіномеханіка.

But for my father,

Але на мого батька

the emotional and artistic importance of De Sica's vision was so great

витвір Де Сіка справив таке глибоке емоційне та художнє враження,

that he chose to celebrate his half-century

що він вирішив відсвяткувати свій день народження

with his three teenage children and 30 of their friends,

із трьома дітьми-підлітками і їхніми 30 друзями.

"In order," he said,

"Для того", як він пояснив,

"to pass the baton of concern and hope

"щоб передати естафету турботи і надії

on to the next generation."

молодому поколінню".

In the last shot of "Miracle in Milan,"

В останньому кадрі фільму "Чудо в Мілані",

slum-dwellers float skyward on flying brooms.

мешканці нетрів здіймаються до неба на літаючих мітлах.

Sixty years after the film was made

Шістдесят років після того, як фільм вийшов на екрани,

and 30 years after I first saw it,

і 30 років після того, як я уперше його побачила,

I see young faces tilt up in awe,

я бачу молоді обличчя, що захоплено дивляться на екран.

their incredulity matching mine.

Вони, як і я свого часу, не ймуть віри своїм очам.

And the speed with which they associate it

Їм відразу ж спадає на думку

with "Slumdog Millionaire" or the favelas in Rio

фільм "Мільйонер із нетрів" або фавели в Ріо,

speaks to the enduring nature.

що свідчить про те, що природа людини незмінна.

In a FILMCLUB season about democracy and government,

У сезоні FILMCLUB про демократію і уряд

we screened "Mr. Smith Goes to Washington."

ми демонстрували фільм "Містер Сміт їде до Вашингтона".

Made in 1939, the film is older than most of our members' grandparents.

Знятий у 1939, фільм старший за бабусів і дідусів наших глядачів.

Frank Capra's classic values independence and propriety.

Класичні цінності Френка Капра - це незалежність і пристойність.

It shows how to do right,

Фільм показує, як правильно поводитися,

how to be heroically awkward.

як бути героїчно несміливим.

It is also an expression of faith

Він також сповнений віри

in the political machine as a force of honor.

у політичну машину як силу честі.

Shortly after "Mr. Smith" became a FILMCLUB classic,

Незабаром після того, як "​​Містер Сміт" став класикою FILMCLUB,

there was a week of all-night filibustering in the House of Lords.

відбувся тиждень нічних протестів у Палаті Лордів.

And it was with great delight

Ми страшенно тішилися,

that we found young people up and down the country

що молодь по всій країні

explaining with authority

могла переконливо пояснити,

what filibustering was

що таке ці протести,

and why the Lords might defy their bedtime on a point of principle.

і чому лорди нехтують сном заради принципу.

After all, Jimmy Stewart filibustered for two entire reels.

Адже Джиммі Стюарт протестував протягом двох частин фільму.

In choosing "Hotel Rwanda,"

Обравши фільм "Готель Руанда",

they explored genocide of the most brutal kind.

учасники клубу стали свідками найжорстокішого геноциду.

It provoked tears as well as incisive questions

Кіно викликало сльози, а також гострі запитання

about unarmed peace-keeping forces

про неозброєні миротворчі підрозділи

and the double-dealing of a Western society

та лицемірство західного суспільства,

that picks its moral fights with commodities in mind.

яке використовує мораль заради власної вигоди.

And when "Schindler's List" demanded that they never forget,

А коли "Список Шиндлера" заявив, що вони ніколи не повинні забувати,

one child, full of the pain of consciousness, remarked,

одна дитина, яку мучили докори совісті, зауважила:

"We already forgot,

"Ми вже забули,

otherwise how did 'Hotel Rwanda' happen?"

адже як трапився "Готель Руанда"?"

As they watch more films their lives got palpably richer.

Що більше фільмів вони переглядали, то багатшим ставало їхнє життя.

"Pickpocket" started a debate about criminality disenfranchisement.

"Кишеньковий злодій" розпочав дискусію про позбавлення злочинців громадянських прав.

"To Sir, with Love" ignited its teen audience.

"З любов'ю до Вас" сповнив ентузіазмом підлітків.

They celebrated a change in attitude

Вони тішилися, що змінилося ставлення

towards non-white Britons,

до небілошкірих бритонців,

but railed against our restless school system

але обурювалися шкільною системою,

that does not value collective identity,

що не цінує колективної ідентичності,

unlike that offered by Sidney Poitier's careful tutelage.

на відміну від дбайливого виховання Сідні Пуатьє.

By now, these thoughtful, opinionated, curious young people

Досі ці розважливі, впевнені, цікаві молоді люди

thought nothing of tackling films of all forms --

навіть не думали про те, щоб свідомо обрати фільм будь-якої форми --

black and white, subtitled,

чорно-білий, із субтитрами,

documentary, non-narrative, fantasy --

документальний, безсюжетний, фентезі --

and thought nothing of writing detailed reviews

і тим більше не планували писати докладні рецензії,

that competed to favor one film over another

які описують переваги одного фільму над іншим

in passionate and increasingly sophisticated prose.

у розкішному, інтелектуальному стилі.

Six thousand reviews each school week

Шість тисяч відгуків щотижня

vying for the honor of being review of the week.

змагаються за честь стати рецензією тижня.

From 25 clubs, we became hundreds, then thousands,

Із 25 клубів, ми стали сотнею, потім тисячею,

until we were nearly a quarter of a million kids

поки не набрали майже чверть мільйона дітей

in 7,000 clubs right across the country.

у 7 000 клубах по всій країні.

And although the numbers were, and continue to be, extraordinary,

Ці цифри здаються неймовірними,

what became more extraordinary

але ще дивовижніше,

was how the experience of critical and curious questioning

як досвід критичного і зацікавленого підходу до справи

translated into life.

втілювався у життя.

Some of our kids started talking with their parents,

Деякі діти почали говорити з батьками,

others with their teachers,

інші з учителями

or with their friends.

або зі своїми друзями.

And those without friends

А ті, хто не мав друзів,

started making them.

почали знаходити їх.

The films provided communality across all manner of divide.

Фільми створили відчуття спільноти.

And the stories they held provided a shared experience.

А історії, які вони розповіли, стали спільним досвідом.

"Persepolis" brought a daughter closer to her Iranian mother,

"Персеполіс" зблизив доньку зі своєю матір'ю-іранкою,

and "Jaws" became the way in which one young boy

а "Щелепи" допомогли одному хлопчику

was able to articulate the fear he'd experienced

чітко сформулювати страх, який він відчував,

in flight from violence

утікаючи від жорстокості,

that killed first his father then his mother,

що спершу вбила його батька, а потім матір,

the latter thrown overboard on a boat journey.

яку викинуло за борт у корабельній подорожі.

Who was right, who wrong?

Хто був правий, а хто ні?

What would they do under the same conditions?

Як вчинили б вони за таких самих умов?

Was the tale told well?

Чи майстерною є оповідь?

Was there a hidden message?

Чи містить вона приховане повідомлення?

How has the world changed? How could it be different?

Як змінився світ? Чи міг він виглядати по-іншому?

A tsunami of questions flew out of the mouths of children

Величезна хвиля запитань хлинула з вуст дітей,

who the world didn't think were interested.

яким, здавалося, світ не був цікавим.

And they themselves had not known they cared.

Та вони й самі не знали, чим вони так перейнялися.

And as they wrote and debated,

І оскільки вони писали і обговорювали фільм,

rather than seeing the films as artifacts,

а не просто якийсь абстрактний витвір мистецтва,

they began to see themselves.

вони почали розуміти самих себе.

I have an aunt who is a wonderful storyteller.

Я маю тітку, яка є чудовим оповідачем.

In a moment she can invoke images

Вона за якусь мить може викликати у вас відчуття,

of running barefoot on Table Mountain and playing cops and robbers.

нібито ви бігаєте босоніж горою Тейбл або бавитеся в поліцейських і грабіжників.

Quite recently she told me

Зовсім недавно вона сказала мені,

that in 1948, two of her sisters and my father

що 1948 року, дві її сестри і мій батько

traveled on a boat to Israel without my grandparents.

подорожували кораблем в Ізраїль без моїх бабусі й дідуся.

When the sailors mutinied at sea in a demand for humane conditions,

Коли матроси збунтувалися у морі, вимагаючи людських умов праці,

it was these teenagers that fed the crew.

саме ці підлітки підтримали команду.

I was past 40 when my father died.

Мені було за 40, коли помер мій батько.

He never mentioned that journey.

Він ніколи не згадував ту подорож.

My mother's mother left Europe in a hurry

Мама моєї мами покинула Європу у поспіху

without her husband, but with her three-year-old daughter

без свого чоловіка, але з трьохлітньою донькою

and diamonds sewn into the hem of her skirt.

і діамантами, зашитими в подолі спідниці.

After two years in hiding,

Мій дідусь два роки був утікачем,

my grandfather appeared in London.

а згодом з'явився у Лондоні.

He was never right again.

Він ніколи не виправився знову.

And his story was hushed as he assimilated.

І його історія затихла, коли він асимілювався.

My story started in England

Моя історія почалася в Англії

with a clean slate and the silence of immigrant parents.

з чистого аркуша і мовчання батьків-іммігрантів.

I had "Anne Frank," "The Great Escape,"

Я дивилась фільми "Анна Франк", "Велика втеча",

"Shoah," "Triumph of the Will."

"Шоа", "Тріумф волі".

It was Leni Riefenstahl

Лені Ріфеншталь

in her elegant Nazi propaganda

у формі виточненої пропаганди нацизму

who gave context to what the family had to endure.

розповіла про те, що довелося пережити її сім'ї.

These films held what was too hurtful to say out loud,

Ці фільми розповідали про те, що було занадто боляче сказати вголос,

and they became more useful to me

і вони стали кориснішими для мене,

than the whispers of survivors

ніж шепіт тих, хто вижив,

and the occasional glimpse of a tattoo

чи випадково побачене татуювання

on a maiden aunt's wrist.

на зап'ясті тітки.

Purists may feel that fiction dissipates

Пуристи гадають, що художня література заважає

the quest of real human understanding,

пошукові справжнього людського розуміння,

that film is too crude

що фільм занадто грубий,

to tell a complex and detailed history,

щоб розповісти складну і детальну історію,

or that filmmakers always serve drama over truth.

або що режисери завжди віддають перевагу драмі, ніж правді.

But within the reels lie purpose and meaning.

Але всередині рулонів кінострічки лежать мета і сенс.

As one 12-year-old said after watching "Wizard of Oz,"

Як сказав один 12-річний підліток після перегляду "Чарівник країни Оз":

"Every person should watch this,

"Кожна людина мусить подивитися цей фільм,

because unless you do

тому що доки ви не зробите цього,

you may not know that you too have a heart."

ви не дізнаєтеся, що і у вас є серце."

We honor reading, why not honor watching with the same passion?

Ми шануємо читання, то чому б не шанувати перегляд фільмів?

Consider "Citizen Kane" as valuable as Jane Austen.

"Громадянин Кейн" не менш цінний, ніж Джейн Остін.

Agree that "Boyz n the Hood," like Tennyson,

Погодьтеся, що "Хлопці в капюшонах", як і романи Теннісона,

offers an emotional landscape and a heightened understanding

сповнені емоцій і глибокого розуміння,

that work together.

що творять одне ціле.

Each a piece of memorable art,

Кожен твір мистецтва, який нам запам'ятався,

each a brick in the wall of who we are.

є цеглиною у стіні нашої особистості.

And it's okay if we remember Tom Hanks

І це нормально, якщо ми пам'ятаємо Тома Генкса

better than astronaut Jim Lovell

краще, ніж астронавта Джима Ловелла,

or have Ben Kingsley's face superimposed onto that of Gandhi's.

чи порівнюємо обличчя Бена Кінґслі з обличчям Ґанді.

And though not real, Eve Harrington, Howard Beale, Mildred Pierce

Єва Гаррінгтон, Говард Біл, Мілдред Пірс

are an opportunity to discover

дають нам змогу збагнути,

what it is to be human,

що значить бути людиною.

and no less helpful to understanding our life and times

І допомагають зрозуміти наше життя і час

as Shakespeare is in illuminating the world of Elizabethan England.

не гірше за Шекспіра, який змальовував світ єлизаветинської Англії.

We guessed that film,

Ми припустили, що фільм,

whose stories are a meeting place

розповідь якого поєднує

of drama, music, literature and human experience,

драму, музику, літературу і життєвий досвід,

would engage and inspire the young people participating in FILMCLUB.

зацікавить і надихатиме молодь, яка бере участь у FILMCLUB.

What we could not have foreseen

Але навіть не уявляли,

was the measurable improvements

що ці молоді люди настільки поліпшать

in behavior, confidence and academic achievement.

поведінку, впевненості та навчальні досягнення.

Once-reluctant students now race to school, talk to their teachers,

Колишні двієчники тепер біжать до школи, говорять до своїх учителів,

fight, not on the playground,

б'ються - але не на ігровому майданчику,

but to choose next week's film --

а за вибір фільму на наступний тиждень.

young people who have found self-definition, ambition

Ці молоді люди знайшли себе, свою мету

and an appetite for education and social engagement

і смак до навчання та соціальних дій

from the stories they have witnessed.

з історій, очевидцями яких вони стали.

Our members defy the binary description

Наші учасники зневажають подвійні стандарти,

of how we so often describe our young.

якими зазвичай наділяють нашу молодь.

They are neither feral nor myopically self-absorbed.

Вони цивілізовані і зовсім не егоцентричні.

They are, like other young people,

Вони, як і інші молоді люди,

negotiating a world with infinite choice,

ведуть перемовини зі світом безкінечного вибору,

but little culture of how to find meaningful experience.

але малої культури, щоб віднайти важливий для себе досвід.

We appeared surprised at the behaviors

Ми були здивовані поведінкою

of those who define themselves

тих, хто колись заявляв про себе

by the size of the tick on their shoes,

брендом свого взуття,

yet acquisition has been the narrative we have offered.

допоки вони не оволоділи оповіддю, яку ми запропонували.

If we want different values

Якщо ми хочемо інших цінностей,

we have to tell a different story,

ми повинні розповісти іншу історію,

a story that understands that an individual narrative

історію, яка розуміє, що оповідь про окрему особу

is an essential component of a person's identity,

є важливим компонентом особистості людини,

that a collective narrative

а розповідь про колектив

is an essential component of a cultural identity,

є невід'ємною складовою культурної самобутності,

and without it it is impossible to imagine yourself

і без цього неможливо уявити себе

as part of a group.

частиною групи.

Because when these people get home

Коли ці люди приходять додому

after a screening of "Rear Window"

після фільму "Вікно у двір"

and raise their gaze to the building next door,

і піднімають свій погляд на сусідню будівлю,

they have the tools to wonder who, apart from them,

вони вже вміють зрозуміти тих, хто проживає там,

is out there

окрім них,

and what is their story.

і якою є їхня історія.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)