How to see past your own perspective and find truth | Michael Patrick Lynch

Перекладач: Arthur Voitenko

So, imagine that you had your smartphone miniaturized

Уявіть-но лише, якби ви мали смартфон, зменшений у розмірах

and hooked up directly to your brain.

та вмонтований безпосередньо в мозок.

Якби ви мали щось на кшталт чіпу в голові,

If you had this sort of brain chip,

you'd be able to upload and download to the internet

ви могли б завантажувати та скачувати інформацію з мережі

at the speed of thought.

зі швидкістю думки.

Accessing social media or Wikipedia would be a lot like --

Доступ до соціальних мереж чи Вікіпедії був би подібним до -

well, from the inside at least --

що ж, принаймні з середини -

like consulting your own memory.

запиту до власної пам'яті.

Це було б так само легко й так само наближено до процесу мислення.

It would be as easy and as intimate as thinking.

But would it make it easier for you to know what's true?

Але чи дало б це змогу краще розуміти, що таке "істина"?

Just because a way of accessing information is faster

Тільки тому, що доступ до інформації швидший,

it doesn't mean it's more reliable, of course,

зовсім не означає, що він надійніший;

що ми усі б розцінювали його однаково,

and it doesn't mean that we would all interpret it the same way.

And it doesn't mean that you would be any better at evaluating it.

або ж те, що ви дали б йому кращу оцінку.

In fact, you might even be worse,

Насправді, це може бути навіть гірше,

because, you know, more data, less time for evaluation.

тому що більше даних - менше часу на опрацювання.

Something like this is already happening to us right now.

Щось подібне відбувається з нами просто зараз.

We already carry a world of information around in our pockets,

Доступ до світу інформації - в наших кишенях.

but it seems as if the more information we share and access online,

Здається, що більше ми поширюємо

та отримуємо доступу до інформації онлайн,

the more difficult it can be for us to tell the difference

то складнішою є різниця

between what's real and what's fake.

між тим що є реальністю, а що вигадкою.

It's as if we know more but understand less.

Це наче знати більше, розуміючи при цьому менше.

Я гадаю, що це є особливістю сучасного світу:

Now, it's a feature of modern life, I suppose,

широкі верстви населення живуть в ізольованих інформаційних бульбашках.

that large swaths of the public live in isolated information bubbles.

We're polarized: not just over values, but over the facts.

Ми поділені не тільки за цінностями, а й за фактами,

One reason for that is, the data analytics that drive the internet

і причина цього - засоби аналізу даних, що керують інтернетом

get us not just more information,

і не просто дають нам багато інформації,

but more of the information that we want.

а підсовують саме ту інформацію, яку ми хочемо отримати.

Our online life is personalized;

Наше віртуальне життя персоналізоване:

починаючи з реклами, яку ми читаємо,

everything from the ads we read

to the news that comes down our Facebook feed

до новин, що з'являються на сторінці в Фейсбуці,

is tailored to satisfy our preferences.

- все створено з метою задовольнити наші уподобання.

And so while we get more information,

Більшість інформації, яку ми отримуємо,

a lot of that information ends up reflecting ourselves

відображає нас самих

as much as it does reality.

так само, як це робить реальність.

It ends up, I suppose,

Врешті-решт, це призводить до

inflating our bubbles rather than bursting them.

розширення нашої інформаційної бульбашки, а не її знищення.

And so maybe it's no surprise

Тому, мабуть, немає нічого дивного,

that we're in a situation, a paradoxical situation,

що ми опинилися в парадоксальній ситуації:

of thinking that we know so much more,

ми вважаємо, що знаємо набагато більше,

and yet not agreeing on what it is we know.

і водночас не погоджуємося з тим, що ми знаємо.

So how are we going to solve this problem of knowledge polarization?

Тож, як саме розв'язати цю проблему поділу знань?

One obvious tactic is to try to fix our technology,

Одна з очевидних стратегій - спробувати змінити технології,

перебудувати цифрові платформи,

to redesign our digital platforms,

so as to make them less susceptible to polarization.

аби зробити їх менш сприйнятливими до поділу.

And I'm happy to report

Хочу з радістю повідомити,

що чимало розумних людей з Google та Facebook працюють саме над цим.

that many smart people at Google and Facebook are working on just that.

And these projects are vital.

Цей проект є конче необхідним.

I think that fixing technology is obviously really important,

Налагодження технологій дійсно важливе,

but I don't think technology alone, fixing it, is going to solve the problem

але я не думаю, що цей один спосіб допоможе нам розв'язати проблему

of knowledge polarization.

поляризації знань.

На мою думку, це

I don't think that because I don't think, at the end of the day,

не технологічна проблема:

it is a technological problem.

I think it's a human problem,

я думаю, що це людська проблема

having to do with how we think and what we value.

з категорії: "як ми думаємо" та "чому надаємо значення".

In order to solve it, I think we're going to need help.

І для розв'язання цієї проблеми нам знадобиться допомога.

We're going to need help from psychology and political science.

Допомога психології та політології.

But we're also going to need help, I think, from philosophy.

А ще, я гадаю, нам не обійтись без філософії.

Because to solve the problem of knowledge polarization,

Адже для розв'язання проблеми поділу знань

we're going to need to reconnect

нам необхідно буде повернутись до однієї

with one fundamental, philosophical idea:

фундаментальної філософської ідеї:

that we live in a common reality.

"Ми живемо в реальності, яка є єдиною для усіх нас".

The idea of a common reality is like, I suppose,

Сама ідея про спільну реальність

a lot of philosophical concepts:

належить до тих філософських ідей,

easy to state

які легко сформулювати,

but mysteriously difficult to put into practice.

але надзвичайно важко втілити практично.

Аби насправді прийняти її,

To really accept it,

I think we need to do three things,

нам потрібно три речі,

each of which is a challenge right now.

кожна з яких є справжнім викликом.

First, we need to believe in truth.

По-перше, ми повинні повірити у правду.

You might have noticed

Можливо, ви помітили,

that our culture is having something of a troubled relationship

що наша культура перебуває, до певної міри, у натягнутих стосунках

with that concept right now.

з цією ідеєю саме зараз.

Здається, ми не віримо у правду до такої міри,

It seems as if we disagree so much that,

as one political commentator put it not long ago,

що, як заявив один із політичних оглядачів,

фактів немовби взагалі не залишилось.

it's as if there are no facts anymore.

But that thought is actually an expression

Але ця думка, зрештою, просто вислів,

of a sort of seductive line of argument that's in the air.

своєрідний "зручний" агрумент, що осів у головах інших.

It goes like this:

І звучить він так:

we just can't step outside of our own perspectives;

Ми просто не в силах вийти за межі нашої власної точки зору;

ми не можемо вийти за межі наших переконань.

we can't step outside of our biases.

Every time we try,

Щоразу намагаючись,

отримуємо лише більше інформації на користь нашої точки зору.

we just get more information from our perspective.

So, this line of thought goes,

Тож, продовжуючи думку,

можна додати, що об'єктивна правда - це всього лиш ілюзія,

we might as well admit that objective truth is an illusion,

or it doesn't matter,

яка не має великого значення,

because either we'll never know what it is,

тому що ми ніколи не дізнаємось, що це насправді,

або, може, її взагалі не існує.

or it doesn't exist in the first place.

І це зовсім не нова філософська думка -

That's not a new philosophical thought --

skepticism about truth.

оцей скептицизм щодо правди.

During the end of the last century, as some of you know,

Наприкінці минулого століття, як можливо, дехто з вас знає,

it was very popular in certain academic circles.

вона була досить популярна в певних академічних колах.

But it really goes back all the way to the Greek philosopher Protagoras,

Але насправді все почалось набагато раніше,

за часів давньогрецього філософа Протагора,

if not farther back.

якщо не раніше.

Protagoras said that objective truth was an illusion

Протагор сказав, що об'єктивна правда - це вигадка,

because "man is the measure of all things."

бо "мірилом усього є людина".

Man is the measure of all things.

Мірилом усього є людина.

Це здається чимось на кшталт

That can seem like a bracing bit of realpolitik to people,

політичного прагматизму,

або ж думкою, що дає свободу, адже

or liberating,

because it allows each of us to discover or make our own truth.

це дає змогу віднайти та встановити свою власну правду.

But actually, I think it's a bit of self-serving rationalization

Але, фактично, це судження є помилковим,

disguised as philosophy.

лише замаскованим під філософію.

It confuses the difficulty of being certain

Воно плутає складне завдання - бути впевненим у чомусь -

with the impossibility of truth.

із неможливістю правди.

Look --

Лише погляньте:

of course it's difficult to be certain about anything;

звичайно, важко бути впевненим у будь-чому;

we might all be living in "The Matrix."

ми всі можемо жити в "матриці",

у вас у голові може бути чіп,

You might have a brain chip in your head

що надає вам неправильну інформацію.

feeding you all the wrong information.

But in practice, we do agree on all sorts of facts.

Але з практичної точки зору, ми погоджуємось із фактами.

We agree that bullets can kill people.

Ми погоджуємось із тим, що кулі можуть вбити людину;

We agree that you can't flap your arms and fly.

ви не можете злетіти, просто розмахуючи руками.

Ми погоджуємось, або ж повинні повірити в те,

We agree -- or we should --

що об'єктивна реальність існує,

that there is an external reality

and ignoring it can get you hurt.

і її ігнорування може вам зашкодити.

Nonetheless, skepticism about truth can be tempting,

Хай там як, а скептецизм щодо правди може бути досить спокусливим,

because it allows us to rationalize away our own biases.

бо він дає змогу пояснити наші власні переконання.

When we do that, we're sort of like the guy in the movie

І коли ми робимо це, ми, неначе той персонаж із фільму,

who knew he was living in "The Matrix"

який знав, що жив у "Матриці",

but decided he liked it there, anyway.

але, так чи інакше, полюбив це.

Врешті-решт, ми почуваємось добре, отримуючи все, що хочемо.

After all, getting what you want feels good.

Being right all the time feels good.

Мати рацію весь час - теж приємно.

So, often it's easier for us

Тому нам часто простіше

to wrap ourselves in our cozy information bubbles,

оточити себе зручними інформаційними бульбашками,

жити в омані

live in bad faith,

and take those bubbles as the measure of reality.

і сприймати інформацію з них за реальність.

An example, I think, of how this bad faith gets into our action

Гарним прикладом того, як це впливає на нас,

is our reaction to the phenomenon of fake news.

є реакція на явище фальшивих новин.

The fake news that spread on the internet

Фальшиві новини, які були поширені в інтернеті

during the American presidential election of 2016

під час виборів президента США у 2016 році,

was designed to feed into our biases,

були розроблені з метою підсилити наші стереотипи

й розширити наші

designed to inflate our bubbles.

інформаційні бульбашки.

But what was really striking about it

Але дійсно приголошливим було не те, що

was not just that it fooled so many people.

в оману ввели стільки людей:

What was really striking to me about fake news,

приголомшливим для мене було те, як швидко

the phenomenon,

фальшиві новини стали предметом поляризації знань.

is how quickly it itself became the subject of knowledge polarization;

so much so, that the very term -- the very term -- "fake news"

Так швидко, що лише термін, сам лише термін "фальшиві новини"

now just means: "news story I don't like."

сьогодні означає лише "новини, що мені не подобаються".

That's an example of the bad faith towards the truth that I'm talking about.

Це приклад недобросовісності, про який я веду мову.

But the really, I think, dangerous thing

Але по-справжньому небезпечний

about skepticism with regard to truth

скептицизм щодо правди тому,

is that it leads to despotism.

що цей шлях веде до свавілля.

"Man is the measure of all things"

"Мірилом усіх речей є людина"

inevitably becomes "The Man is the measure of all things."

неминуче перетворюється на "Одна людина є мірилом усіх речей".

Just as "every man for himself"

Так само як "Кожен сам за себе"

always seems to turn out to be "only the strong survive."

в результаті завжди означає "Виживає лише найсильніший".

At the end of Orwell's "1984,"

У кінці роману Орвела "1984"

поліцейський думок О'Браян змушує головного героя Вінстона Сміта

the thought policeman O'Brien is torturing the protagonist Winston Smith

into believing two plus two equals five.

повірити, мов два плюс два дорівнює п'ять.

What O'Brien says is the point,

І вся суть у словах О'Браяна;

is that he wants to convince Smith that whatever the party says is the truth,

він хоче запевнити Сміта в тому, що будь-які слова партії - правда,

and the truth is whatever the party says.

і правда - це все те, що каже партія.

And what O'Brien knows is that once this thought is accepted,

Адже О'Браян добре знає, що тільки-но ця думка сприйнята,

critical dissent is impossible.

критичне мислення - неможливе.

You can't speak truth to power

Ти не в змозі говорити правду до влади,

if the power speaks truth by definition.

якщо влада говорить правду за замовчуванням.

I said that in order to accept that we really live in a common reality,

Як я сказав, на підтвердження того, що ми дійсно живемо в єдиній реальності,

ми повинні виконати три речі,

we have to do three things.

The first thing is to believe in truth.

перша з яких - повірити в правду;

The second thing can be summed up

а другу можна підсумувати

сентенцією, що її Кант узяв за просвітницьке кредо:

by the Latin phrase that Kant took as the motto for the Enlightenment:

"Sapere aude,"

"Sapere aude",

or "dare to know."

або ж "Зважся на свою думку",

Or as Kant wants, "to dare to know for yourself."

або ж, як Кант бажає, "Ризикни дізнатись для себе".

I think in the early days of the internet,

Я думаю, що коли інтернет тільки з'явився,

чимало з нас гадали,

a lot of us thought

that information technology was always going to make it easier

що інформаційні технології повинні завжди

допомагати нам пізнавати самих себе,

for us to know for ourselves,

і, звісно ж, у багатьох випадках це так.

and of course in many ways, it has.

But as the internet has become more and more a part of our lives,

Але в міру того, як інтернет стає щораз більшою частиною нашого життя,

our reliance on it, our use of it,

наша довіра та користь від нього

has become often more passive.

стають дедалі меншими.

Much of what we know today we Google-know.

Більшість того, що знаємо ми, це те, що знає Ґуґл.

We download prepackaged sets of facts

Ми завантажуємо підготовлений набір фактів

та перемішуємо їх по виробничому конвеєру в соціальних мережах.

and sort of shuffle them along the assembly line of social media.

Now, Google-knowing is useful

Наразі, знання Ґуґл корисні

precisely because it involves a sort of intellectual outsourcing.

здебільшого тому, що вони включають

залучення стороннього інтелектуального запасу.

We offload our effort onto a network of others and algorithms.

Ми завантажуємо наші праці в мережу від інших і так далі.

And that allows us, of course, to not clutter our minds

І це дає нам змогу не тримати в голові

with all sorts of facts.

різні види фактів.

We can just download them when we need them.

Ми можемо просто завантажувати їх за потребою,

And that's awesome.

і це класно.

But there's a difference between downloading a set of facts

Але існує різниця між завантажуванням низки фактів

and really understanding how or why those facts are as they are.

та розумінням, чому той чи інший факт такий, який він є.

Understanding why a particular disease spreads,

Розуміння, чому поширюється

певна хвороба;

or how a mathematical proof works,

як працює математичне доведення,

or why your friend is depressed,

або ж чому ваш друг пригнічений

involves more than just downloading.

- для цього замало простого завантажування.

It's going to require, most likely,

Скоріш за все, вимагається

doing some work for yourself:

трішки самостійної роботи...

having a little creative insight;

Наявність креативного підходу,

using your imagination;

застосування власного мислення,

getting out into the field;

doing the experiment;

занурення у сферу,

проведення експерементів,

working through the proof;

праця над фактами,

talking to someone.

розмова з іншим, урешті-решт!

Now, I'm not saying, of course, that we should stop Google-knowing.

Звісно ж, я не кажу, що нам варто припинити використовувати знання з Ґуґл,

I'm just saying

просто не варто його переоцінювати.

we shouldn't overvalue it, either.

We need to find ways of encouraging forms of knowing that are more active,

Наша ціль - знайти дієвіший шлях для отримання знань,

що не спрямовуватимем наш порив до них назад у бульбашку.

and don't always involve passing off our effort into our bubble.

Because the thing about Google-knowing is that too often it ends up

Адже знання з Ґуґл досить часто

being bubble-knowing.

лише розширюять наші бульбашки знань.

And bubble-knowing means always being right.

І ми вважаємо, що дані з цієї бульбашки завжди достовірні.

But daring to know,

Але жага довідатись правду, зрозуміти,

daring to understand,

є ризиком усвідомити власне невігластво.

means risking the possibility that you could be wrong.

It means risking the possibility

Ризик зрозуміти,

that what you want and what's true are different things.

що правда, і те, що ми вважаємо за правду, - зовсім різні речі.

Це наштовхнуло мене на третю річ, яку потрібно виконати,

Which brings me to the third thing that I think we need to do

if we want to accept that we live in a common reality.

аби погодитись, що ми живемо у спільній реальності.

That third thing is: have a little humility.

Третя річ - смиренність.

By humility here, I mean epistemic humility,

Під цим терміном я маю на увазі

смиренність щодо пізнання,

which means, in a sense,

усвідомлення,

knowing that you don't know it all.

що ви не можете знати всього.

Але йдеться не лише про це.

But it also means something more than that.

It means seeing your worldview as open to improvement

Це означає бути відкритим для вдосконалення,

by the evidence and experience of others.

прислухатись до доказів та досвіду інших.

Seeing your worldview as open to improvement

Вдосконалюватись, прислухуючись.

by the evidence and experience of others.

Це більше, ніж просто бути готовим змінитись.

That's more than just being open to change.

Це більше, ніж просто бути готовим до самовдосконалення.

It's more than just being open to self-improvement.

It means seeing your knowledge as capable of enhancing

Розуміти, що знання здатні ставати кращими,

or being enriched by what others contribute.

збагачуватись завдяки внеску інших.

That's part of what is involved

І це лише частина з того, що потрібно,

in recognizing there's a common reality

аби розпізнати, що ми живемо у спільній реальності.

that you, too, are responsible to.

До якої ви також причетні.

I don't think it's much of a stretch to say

Не думаю, що буде перебільшенням сказати,

that our society is not particularly great at enhancing or encouraging

що наше суспільство не особливо заохочує

that sort of humility.

таке смирення.

Частково тому,

That's partly because,

well, we tend to confuse arrogance and confidence.

що ми плутаємо впевненість і зарозумілість.

And it's partly because, well, you know,

А ще тому - і не мені вам казати -

arrogance is just easier.

що бути зазнайкою легше.

It's just easier to think of yourself as knowing it all.

Легше думати, ніби ти знаєш усе.

It's just easier to think of yourself as having it all figured out.

Легше думати, що ти маєш відповіді на все.

But that's another example of the bad faith towards the truth

І це ще один приклад

недобросовісності щодо правди,

that I've been talking about.

про яку я вів мову.

So the concept of a common reality,

Тому сама ідея спільної реальності,

like a lot of philosophical concepts,

як і інші філософські ідеї,

can seem so obvious,

може здаватись такою очевидною,

that we can look right past it

що ми проминемо її увагою

and forget why it's important.

і забудемо, чому вона важлива.

Democracies can't function if their citizens don't strive,

Демократія не працюватиме, коли мешканці не докладають зусиль,

at least some of the time,

бодай інколи,

to inhabit a common space,

аби бути у спільному просторі,

a space where they can pass ideas back and forth

просторі, де вони можуть вільно поширювати ідеї.

Особливо тоді, коли

when -- and especially when --

they disagree.

вони не погоджуються.

But you can't strive to inhabit that space

Ви не можете навмисно вдертись у цей простір,

if you don't already accept that you live in the same reality.

не прийнявши ідеї про спільну реальність.

А щоб прийняти її, необхідно вірити у правду,

To accept that, we've got to believe in truth,

we've got to encourage more active ways of knowing.

заохочувати нові підходи до отримання знань.

And we've got to have the humility

І, звісно ж, пам'ятати про людяність,

to realize that we're not the measure of all things.

аби залишатись людьми.

Що ж, одного дня, ми зможемо реалізувати ідею

We may yet one day realize the vision

of having the internet in our brains.

про доступ до мережі інтернет силою думки.

But if we want that to be liberating and not terrifying,

Але, якщо ми хочемо, аби це надавало

відчуття сводоби, а не жаху,

if we want it to expand our understanding

справді розширювало наші знання,

and not just our passive knowing,

а не хибне уявлення, мовляв, "я і так усе знаю",

we need to remember that our perspectives,

- ми повинні пам'ятати, що наші погляди -

as wondrous, as beautiful as they are,

хоч які прекрасні й дивовижні -

є лишень

are just that --

perspectives on one reality.

поглядом з однієї перспективи.

Дякую.

Thank you.

(Applause)

(Оплески)