Bob Mankoff: Anatomy of a New Yorker cartoon

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Julia Halamay Утверджено: Hanna Leliv

I'm going to be talking about designing humor,

Поговоримо про проектування гумору,

which is sort of an interesting thing, but it goes

to some of the discussions about constraints,

що є досить цікавим явищем, але зводиться

до дискусій щодо нещирості,

and how in certain contexts, humor is right,

і що в одних випадках гумор відповідає дійсності,

and in other contexts it's wrong.

а в інших - ні.

Now, I'm from New York,

Отже, я з Нью-Йорку,

so it's 100 percent satisfaction here.

звідси - 100% відповідності.

Actually, that's ridiculous, because when it comes to humor,

Взагалі-то, це смішно, адже коли говорити про гумор,

75 percent is really absolutely the best you can hope for.

75% - найбільше, на що доводиться розраховувати.

Nobody is ever satisfied 100 percent with humor

Немає особи, яка була б на 100% задоволена від жартів,

except this woman.

окрім цієї панянки.

(Video) Woman: (Laughs)

(Відео) Жінка (сміється)

Bob Mankoff: That's my first wife.

Боб Менкофф: Це моя перша дружина.

(Laughter)

(Сміх)

That part of the relationship went fine.

Принаймні в цьому у нас все складалося.

(Laughter)

(Сміх)

Now let's look at this cartoon.

Тепер погляньте на цю карикатуру.

One of the things I'm pointing out is that

Хочу вказати на те, що

cartoons appear within the context

карикатура представлена з

of The New Yorker magazine,

журналу The New Yorker (Нью-Йоркер),

that lovely Caslon type, and it seems

цей чарівний "кеслонський" тип (вид шрифту),

like a fairly benign cartoon within this context.

тому і виглядають карикатури досить безневинно.

It's making a little bit fun of getting older,

Тут ідеться про невеличкий жарт щодо старіння,

and, you know, people might like it.

і ви знаєте, людям це може навіть подобатися.

But like I said, you cannot satisfy everyone.

Але, як я вже казав, неможливо задовольнити всіх.

You couldn't satisfy this guy.

Неможливо задовольнити і цього добродія:

"Another joke on old white males. Ha ha. The wit.

(e-mail коментар до карикатури) "Ще один жарт про старого білошкірого мужчину. Ха-ха, дотепно.

It's nice, I'm sure to be young and rude,

Це смішно, якщо ви молоді і невиховані,

but some day you'll be old, unless you drop dead as I wish."

але одного дня і ви зістарієтесь, хіба помрете раніше - чого я вам і бажаю".

(Laughter)

(Сміх)

The New Yorker is rather a sensitive environment,

The New Yorker - це радше вразливе середовище,

very easy for people to get their nose out of joint.

дуже легко залишитися з розквашеним носом.

And one of the things that you realize

І одна з речей, яку усвідомлюєш,

is it's an unusual environment.

що це незвичне середовище.

Here I'm one person talking to you.

Ось я - один, хто говорить з вами.

You're all collective. You all hear each other laugh and know each other laugh.

Ви ж - колектив. Ви чуєте і знаєте сміх один одного.

In The New Yorker, it goes out to a wide audience,

У The New Yorker це відходить за межі широкої аудиторії,

and when you actually look at that,

і коли ви власне дивитеся на це,

and nobody knows what anybody else is laughing at,

і коли ніхто не знає, над чим хтось сміється,

and when you look at that the subjectivity involved in humor

і коли ви поглянете на суб'єктивність у даному гуморі,

is really interesting.

то це стає цікаво.

Let's look at this cartoon.

Подивімося на цю карикатуру.

"Discouraging data on the antidepressant."

"Приголомшливі дані про антидепресант".

(Laughter)

(Сміх)

Indeed, it is discouraging.

Справді, це бентежить.

Now, you would think, well, look,

Подумайте тепер,

most of you laughed at that.

більшість із вас сміялася з цього.

Right? You thought it was funny.

Так? Вам здавалося, що це кумедно.

In general, that seems like a funny cartoon,

Ця карикатура здебільшого змушує усміхатися,

but let's look what online survey I did.

але ось он-лайн дослідження, яке я зробив.

Generally, about 85 percent of the people liked it.

Близько 85% людей вподобали карикатуру.

A hundred and nine voted it a 10, the highest. Ten voted it one.

Сто дев'ять респондентів віддали оцінку 10, найвищу. Десять - лише одиницю.

But look at the individual responses.

Зараз представлені індивідуальні коментарі.

"I like animals!!!!!" Look how much they like them.

"Я люблю тварин!!!" - так, вони дуже люблять їх.

(Laughter)

(Сміх)

"I don't want to hurt them. That doesn't seem very funny to me."

"Я не хочу їм робити боляче. Це зовсім несмішно".

This person rated it a two.

Ця людина поставила оцінку 2.

"I don't like to see animals suffer -- even in cartoons."

"Я не люблю дивитися на страждання тварин, - навіть якщо це карикатура".

To people like this, I point out we use anesthetic ink.

У таких випадках я кажу, що ми використовуємо знеболююче чорнило.

Other people thought it was funny.

Іншим людям було смішно.

That actually is the true nature of the distribution of humor

Це, власне кажучи, і є справжньою природою поширення гумору,

when you don't have the contagion of humor.

коли ви не заражені ним.

Humor is a type of entertainment.

Гумор є своєрідною розвагою.

All entertainment contains a little frisson of danger,

Усім розвагам притаманний подих небезпеки,

something that might happen wrong,

щось, що може піти не так,

and yet we like it when there's protection.

проте ми любимо відчувати себе захищеними.

That's what a zoo is. It's danger. The tiger is there.

Ось зоопарк. Небезпечно. Там є тигр.

The bars protect us. That's sort of fun, right?

Клітка захищає нас. Такий собі різновид забави, еге ж?

That's a bad zoo.

Зараз на екарні - поганий зоопарк.

(Laughter)

(Сміх)

It's a very politically correct zoo, but it's a bad zoo.

Політично коректний, але кепський з цього зоопарк.

But this is a worse one.

Але ось такий варіант - найгірший.

(Laughter)

(Сміх)

So in dealing with humor in the context of The New Yorker,

Отже, маючи справу з гумором від The New Yorker,

you have to see, where is that tiger going to be?

уявіть собі, де ж цей тигр буде знаходитися?

Where is the danger going to exist?

У якому ракурсі існуватиме небезпека?

How are you going to manage it?

Як же вам з цим бути?

My job is to look at 1,000 cartoons a week.

Моя робота - переглядати 1000 карикатур за тиждень.

But The New Yorker only can take 16 or 17 cartoons,

Але The New Yorker може опублікувати лише 16-17,

and we have 1,000 cartoons.

а у нас тисяча карикатур.

Of course, many, many cartoons must be rejected.

Звісно, багато, багато з них ми забраковуємо.

Now, we could fit more cartoons in the magazine

Ми могли б розміщати більше карикатур,

if we removed the articles.

якби не публікували статті.

(Laughter)

(Сміх)

But I feel that would be a huge loss,

Але це була б величезна втрата,

one I could live with, but still huge.

з якою я міг би прожити, проте це не применшувало б її розміру.

Cartoonists come in through the magazine every week.

Карикатуристи приходять до журналу щотижня.

The average cartoonist who stays with the magazine

Звичайний карикатурист, який працює з журналом,

does 10 or 15 ideas every week.

створює від 10 до 15 ідей в тиждень.

But they mostly are going to be rejected.

Але більшість з них забраковуються.

That's the nature of any creative activity.

Така природа будь-якої креативної діяльності.

Many of them fade away. Some of them stay.

Багато з них поступово ідуть геть. Деякі залишаються.

Matt Diffee is one of them.

Мет Діфі - один із них.

Here's one of his cartoons.

Це одна з його карикатур.

(Laughter)

(Сміх)

Drew Dernavich. "Accounting night at the improv."

Дрю Дернавіч "Імпровізована вечірка у бухгалтерів".

"Now is the part of the show when we ask the audience

"А тепер ми попросимо у присутніх

to shout out some random numbers."

викрикнути будь-які числа навмання".

Paul Noth. "He's all right. I just wish he were a little more pro-Israel."

По Нот. "З ним все гаразд. Хотілося б лише, щоб був більш проізраїльським".

(Laughter)

(Сміх)

Now I know all about rejection,

Тепер я знаю все про відмову,

because when I quit -- actually, I was booted out of -- psychology school

бо коли я звільнився (насправді мене копнули) зі школи психології

and decided to become a cartoonist, a natural segue,

і вирішив стати карикатуристом, природній перехід,

from 1974 to 1977 I submitted 2,000 cartoons to The New Yorker,

у період з 1974 по 1977 надіслав 2000 карикатур до The New Yorker,

and got 2,000 cartoons rejected by The New Yorker.

і отримав всі 2000 відмов від них.

At a certain point, this rejection slip, in 1977 --

І ось ці відмови зменшилися, а у 1977 --

[We regret that we are unable to use the enclosed material. Thank you for giving us the opportunity to consider it.] —

[Нам шкода, проте не можемо використати Ваші матеріали. Дякуємо за проявлений інтерес]

magically changed to this.

магічно перейшли до такого.

[Hey! You sold one. No shit! You really sold a cartoon to the fucking New Yorker magazine.]

[Овва! Ви продали нарешті. Не може бути! Ви справді продали карикатуру клятому The New Yorker]

(Laughter)

(Сміх)

Now of course that's not what happened,

Звичайно, це було не так насправді,

but that's the emotional truth.

але це були мої емоції на той час.

And of course, that is not New Yorker humor.

І звісно ж, це не гумор The New Yorker.

What is New Yorker humor?

Що ж таке тоді гумор The New Yorker?

Well, after 1977, I broke into The New Yorker and started selling cartoons.

Після 1977 я почав співпрацювати з The New Yorker і продавати карикатури.

Finally, in 1980, I received the revered

А року 1980 я підписав такий бажаний

New Yorker contract,

договір з The New Yorker,

which I blurred out parts because it's none of your business.

де я стер деякі частини, бо це не ваша справа.

From 1980. "Dear Mr. Mankoff, confirming the agreement

Від 1980р. "Дорогий м-р Манкоф, відповідно до узгодженості,

there of -- " blah blah blah blah -- blur --

складеної між нами і т.д. і т.п." --стерто--

"for any idea drawings."

"за будь-які ідеї малюнків."

With respect to idea drawings, nowhere in the contract

З повагою до ідей малюнків, ніде у договорі

is the word "cartoon" mentioned.

не вказується слово "карикатура".

The word "idea drawings," and that's the sine qua non of New Yorker cartoons.

Словом "ідея малюнків" необхідно називати карикатури у The New Yorker.

So what is an idea drawing? An idea drawing is something

Отже, що ж таке ідея малюнку? Це щось таке,

that requires you to think.

що вимагає роздумів.

Now that's not a cartoon. It requires thinking

Це не просто карикатура. Ця ідея вимагає осмислення

on the part of the cartoonist and thinking on your part

з боку карикатуриста і з власного боку,

to make it into a cartoon.

щоб зробити з цього карикатуру.

(Laughter)

(Сміх)

Here are some, generally you get my cast of cartoon mind.

Ось деякі, взагалі ви побачите мою підбірку інтелектуальних карикатур.

"There is no justice in the world. There is some justice in the world. The world is just."

"У світі не існує справделивості. Існує лише трішки справедливості в світі. Світ просто існує".

This is What Lemmings Believe.

Це те, у що вірять лемінги.

(Laughter)

(Сміх)

The New Yorker and I, when we made comments,

Коли The New Yorker і я робили коментарі,

the cartoon carries a certain ambiguity about what it actually is.

ми зрозуміли, що карикатура несе в собі певну невизначеність щодо суті.

What is it, the cartoon? Is it really about lemmings?

От про що ця карикатура? Хіба про лемінгів?

No. It's about us.

Ні, вона - про нас.

You know, it's my view basically about religion,

Це є мій власний погляд на релігію,

that the real conflict and all the fights between religion

на те, що суть справжнього конфлікту - це суперечки всередині релігії,

is who has the best imaginary friend.

у кого ж найкращий уявний друг.

(Laughter)

(Сміх)

And this is my most well-known cartoon.

А це моя найвідоміша карикатура.

"No, Thursday's out. How about never — is never good for you?"

"Ні, в четвер не вийде. Як щодо ніколи, ніколи вас влаштує?"

It's been reprinted thousands of times, totally ripped off.

Вона друкувалася тисячі разів, повний плагіат.

It's even on thongs,

Навіть є на стрінгах,

but compressed to "How about never — is never good for you?"

але скорочена до "Як щодо ніколи, ніколи тебе влаштує?"

Now these look like very different forms of humor

Ці приклади представлені як зовсім різні види гумору,

but actually they bear a great similarity.

але вони страшенно схожі.

In each instance, our expectations are defied.

У кожному зразку наші сподівання ігноруються,

In each instance, the narrative gets switched.

розповідь переключається.

There's an incongruity and a contrast.

Тут присутні невідповідність і контраст.

In "No, Thursday's out. How about never — is never good for you?"

У "Ні, в четвер не вийде. Як щодо ніколи, ніколи вас влаштує?"

what you have is the syntax of politeness

ми маємо поєднання ввічливості

and the message of being rude.

і посилання на грубість.

That really is how humor works. It's a cognitive synergy

Так і працює гумор. Це пізнавальна взаємодія,

where we mash up these two things which don't go together

у якій змішуються дві непоєднувальні речі,

and temporarily in our minds exist.

що тимчасово існують у наших думках.

He is both being polite and rude.

Він одночасно і ввічливий, і грубий.

In here, you have the propriety of The New Yorker

Тут ми бачимо пристойність The New Yorker

and the vulgarity of the language.

і вульгарність самої мови.

Basically, that's the way humor works.

По суті таким чином працює гумор.

So I'm a humor analyst, you would say.

Отже, я аналітик гумору, сказали б ви.

Now E.B. White said, analyzing humor is like dissecting a frog.

Е.Б. Вайт сказав: "Аналіз гумору - це як розтин жаби".

Nobody is much interested, and the frog dies.

Нікому це нецікаво, і жаба помирає.

Well, I'm going to kill a few, but there won't be any genocide.

Я планую вбити декілька, але це не буде геноцидом.

But really, it makes me —

Насправді це змушує мене -

Let's look at this picture. This is an interesting picture,

Погляньмо на ці картиинку. Вона є цікавою,

The Laughing Audience.

"Публіка, що сміється".

There are the people, fops up there,

Тут зображені люди, франти зокрема,

but everybody is laughing, everybody is laughing

але всі сміються, сміються всі,

except one guy.

окрім одного парубка.

This guy. Who is he? He's the critic.

Хто ж цей чоловік? Він - критик.

He's the critic of humor,

А саме критик гумору,

and really I'm forced to be in that position,

і я ж змушений бути в тій самій позицій,

when I'm at The New Yorker, and that's the danger

коли я в The New Yorker, і є небезпека,

that I will become this guy.

що я стану таким самим чоловіком.

Now here's a little video made by Matt Diffee, sort of

Маємо невеличке відео, зняте Метом Діфі,

how they imagine if we really exaggerated that.

їх уявлення про те, як ми перебільшуємо.

(Video) Bob Mankoff: "Oooh, no.

(Відео) Боб Манкофф: "Оооо ні!

Ehhh.

Ееех.

Oooh. Hmm. Too funny.

Оооо. Хммм. Занадто смішно.

Normally I would but I'm in a pissy mood.

Можна було б, але у мене не той настрій.

I'll enjoy it on my own. Perhaps.

Буду насолоджувати сам. Можливо.

No. Nah. No.

Ні. Неа. Ні.

Overdrawn. Underdrawn.

Перебільшено. Не до кінця зрозуміло.

Drawn just right, still not funny enough.

Зображено якраз, але таки несмішно.

No. No.

Ні. Ні.

For God's sake no, a thousand times no.

Заради Бога, ні, тисяча раз ні.

(Music)

(Музика)

No. No. No. No. No. [Four hours later]

Ні. Ні. Ні. Ні. НІ. [4 години потому]

Hey, that's good, yeah, whatcha got there?

Хех, а це добре, так, що у нас тут?

Office worker: Got a ham and swiss on rye?BM: No.

Працівник: "Хочеш канапку з шинкою і сиром?" Б.М.: "Ні".

Office worker: Okay. Pastrami on sourdough?BM: No.

Працівник: "Добре. Яловичина на квашеному хлібі?" Б.М.: "Ні".

Office worker: Smoked turkey with bacon?BM: No.

Працівник: "Копчена індичка з беконом?". Б.М.: "Ні".

Office worker: Falafel?BM: Let me look at it.

Працівник: "Фалафель?" Б.М.: "Дай погляну.

Eh, no.

Еее, ні".

Office worker: Grilled cheese?BM: No.

Працівник: "Смажений сир?" Б.М.: "Ні".

Office worker: BLT?BM: No.

Працівник: "Сендвіч з беконом, латуком і помідором?". Б.М.: "Ні".

Office worker: Black forest ham and mozzarella with apple mustard?BM: No.

Працівник: "Шварцвальдська шинка і моцарела з яблучною гірцицею?" Б.М.: "Ні".

Office worker: Green bean salad?BM: No.

Працівник: "Зелений салат з квасолею?" Б.М.: "Ні".

(Music)

(Музика)

No. No.

Ні. Ні.

Definitely no. [Several hours after lunch]

Точно ні. [Декілька годин після ланчу]

(Siren)

(Сирена)

No. Get out of here.

Ні. Забирайтесь геть.

(Laughter)

(Сміх)

That's sort of an exaggeration of what I do.

Таке собі перебільшення над тим, чим я займаюся.

Now, we do reject, many, many, many cartoons,

Ми забраковуємо дуже багато карикатур,

so many that there are many books called "The Rejection Collection."

так багато, що навіть є книги "Колекція відмов".

"The Rejection Collection" is not quite New Yorker kind of humor.

"Колекція відмов" не зовсім у стилі гумору New Yorker.

And you might notice the bum on the sidewalk here

І ви бачите тут неробу на тротуарті,

who is boozing and his ventriloquist dummy is puking.

який пиячить, а його лялька-черевомовець блює.

See, that's probably not going to be New Yorker humor.

Бачите, це не є гумор від New Yorker.

It's actually put together by Matt Diffee, one of our cartoonists.

Це замальовка від Мета Діфі, одного з наших картуністів.

So I'll give you some examples of rejection collection humor.

Наведу вам деякі приклади гумору від колекції відмов.

"I'm thinking about having a child."

"Я роздумую над тим, щоб взяти дитину".

(Laughter)

(Сміх)

There you have an interesting -- the guilty laugh,

Маєте цікавеньке -- злочинний сміх,

the laugh against your better judgment.

сміх всупереч своїм переконанням.

(Laughter)

(Сміх)

"Ass-head. Please help."

"Дупа-замість-голови. Будь ласка, допоможіть".

(Laughter)

(Сміх)

Now, in fact, within a context of this book,

Тепер, щодо контексту цієї книги,

which says, "Cartoons you never saw and never will see

що каже "Карикатури, які ви ніколи не бачили і не побачите

in The New Yorker," this humor is perfect.

у The New Yorker", такий гумор є ідеальним.

I'm going to explain why.

Спробую пояснити, чому.

There's a concept about humor about it being

Існує думка, що гумор - це таке собі

a benign violation.

добродушне паплюження.

In other words, for something to be funny, we've got to think

Іншими словами, якщо щось є смішним, ми мусимо розуміти,

it's both wrong and also okay at the same time.

що це погано і добре водночас.

If we think it's completely wrong, we say, "That's not funny."

Якщо ми думаємо, що щось геть погане, ми кажемо: "Це несмішно".

And if it's completely okay, what's the joke? Okay?

А якщо щось абсолютно гаразд, то в чому жарт? Так?

And so, this benign, that's true of "No, Thursday's out. How about never — is never good for you?"

Щодо добродушно, то прикладом є "Як щодо ніколи, ніколи тебе влаштує?"

It's rude. The world really shouldn't be that way.

Це грубо. Світ не має бути таким.

Within that context, we feel it's okay.

У цьому ж контексті ми відчуваємо, що це в порядку.

So within this context, "Asshead. Please help"

Тож у контексті "Дупа-замість-голови. Будь ласка, допоможіть".

is a benign violation.

маємо добродушне паплюження.

Within the context of The New Yorker magazine ...

Якщо ми говорим про статтю у журналі The New Yorker...

"T-Cell Army: Can the body's immune response

"Армія Т-клітин: Чи може імунна реакція тіла

help treat cancer?" Oh, goodness.

допомогти лікувати рак?" Заради Бога!

You're reading about this smart stuff,

Ви от читаєте про ці розумні речі,

this intelligent dissection of the immune system.

науковий аналіз імунної системи.

You glance over at this, and it says,

Тут глип догори, а там маємо:

"Asshead. Please help"? God.

"Дупа-замість-голови. Будь ласка, допоможіть". Жах.

So there the violation is malign. It doesn't work.

Тут паплюження згубне. Так воно не працює.

There is no such thing as funny in and of itself.

Немає такого поняття, як смішно саме по собі.

Everything will be within the context and our expectations.

Усе залежатиме від контексту і наших сподівань.

One way to look at it is this.

Можна дивитися на це таким чином.

It's sort of called a meta-motivational theory about how we look,

Це є вид так званої мотиваційної теорії про наш вигляд,

a theory about motivation and the mood we're in

теорія про мотивацію і про наш настрій,

and how the mood we're in determines the things we like

і як наш настрій визначає речі, які нам подобаються

or dislike.

або не подобаються.

When we're in a playful mood, we want excitement.

Коли ми у веселому настрої, нам хочеться пригод.

We want high arousal. We feel excited then.

Ми прагнемо активності. Тоді ми відчуваємо хвилювання.

If we're in a purposeful mood, that makes us anxious.

Коли ж ми у цілеспрямованому настрої, ми стривожені.

"The Rejection Collection" is absolutely in this field.

"Колекція відмов" якраз із цієї частини.

You want to be stimulated. You want to be aroused.

Вам хочеться стимулу, хвилювання.

You want to be transgressed.

Хочеться переходити межі.

It's like this, like an amusement park.

Це як парк розваг.

Voice: Here we go. (Screams)

Голос: "Поїхали". (Крики)

He laughs. He is both in danger and safe,

Він сміється. Загроза і безпека водночас,

incredibly aroused. There's no joke. No joke needed.

неймовірна збудженість. Жарту немає. Його і не треба.

If you arouse people enough and get them stimulated enough,

Якщо ви достатньо схивлюєте і простимулюєте людей,

they will laugh at very, very little.

вони будуть сміятися з найменшого.

This is another cartoon from "The Rejection Collection."

Це ще одна карикатура з "Колекції відмов".

"Too snug?"

"Дуже затишно?"

That's a cartoon about terrorism.

Ця карикатура про тероризм.

The New Yorker occupies a very different space.

The New Yorker охоплює дуже різні сфери.

It's a space that is playful in its own way, and also purposeful,

Ця сфера по-своєму жартівлива, але і сповнена певним змістом,

and in that space, the cartoons are different.

і у цій сфері карикатури різні.

Now I'm going to show you cartoons The New Yorker did

Зараз покажу карикатури, які The New Yorker зробив

right after 9/11, a very, very sensitive area when humor could be used.

одразу після вересня 2011, дуже вразливий простір для використання гумору.

How would The New Yorker attack it?

Як би The New Yorker нападав тут?

It would not be with a guy with a bomb saying, "Too snug?"

Це не було б щось у стилі хлопця з бомбою, який каже: "Дуже затишно?"

Or there was another cartoon I didn't show because

Або ще ця карикатура, яку я не показав,

actually I thought maybe people would be offended.

бо подумав, що це могло б бути образливо.

The great Sam Gross cartoon, this happened

Карикатура великого Сема Гроса, події відбуваються

after the Muhammad controversy where it's Muhammad in heaven,

після дискусії Мухаммеда, де Мухаммед на небі,

the suicide bomber is all in little pieces,

терорист-смертник весь розірваний на шматки,

and he's saying to the suicide bomber,

і він каже до смертника:

"You'll get the virgins when we find your penis."

"Отримаєш незайманих, коли ми знайдемо твій член".

(Laughter)

(Сміх)

Better left undrawn.

Краще не було б малювати.

The first week we did no cartoons.

Першого тижня ми не публікували карикатур.

That was a black hole for humor, and correctly so.

Це була чорна діра для гумору, і правильно.

It's not always appropriate every time.

ВІн не завжди доречний.

But the next week, this was the first cartoon.

Але наступного тижня з'явилася така карикатура.

"I thought I'd never laugh again. Then I saw your jacket."

"Думала, що більше ніколи не сміятимусь. А тоді побачила твій піджак".

It basically was about, if we were alive,

Суть її в тому, що якби ми були живі,

we were going to laugh. We were going to breathe.

ми б ходили кудись сміятися. Ходили б просто дихати.

We were going to exist. Here's another one.

Ходили, щоб існувати. Ось ще одна.

"I figure if I don't have that third martini, then the terrorists win."

"Якщо не вип'ю третє мартіні - терористи переможуть".

These cartoons are not about them. They're about us.

Ці карикатури не про них, а про нас.

The humor reflects back on us.

Гумор відображається на нас.

The easiest thing to do with humor, and it's perfectly legitimate,

Найпростіше, як можна використати гумор (і цілком законно), -

is a friend makes fun of an enemy.

це дружньо пожартувати над ворогом.

It's called dispositional humor.

Це називається диспозиційний гумор.

It's 95 percent of the humor. It's not our humor.

Таким є 95% гумору. Тільки не в нас.

Here's another cartoon.

Ось ще одна карикатура.

"I wouldn't mind living in a fundamentalist Islamic state."

"Я б не проти жити у фундаментально ісламістському штаті".

(Laughter)

(Сміх)

Humor does need a target.

Гумору не потрібна мішень.

But interestingly, in The New Yorker, the target is us.

У The New Yorker мішенню є ми.

The target is the readership and the people who do it.

Тобто читачі і карикатуристи.

The humor is self-reflective

Гумор є самомислячим

and makes us think about our assumptions.

і змушує нас задумуватися над зарозумілістю.

Look at this cartoon by Roz Chast, the guy reading the obituary.

Карикатура Роза Часта: хлопець, який читає некролог.

"Two years younger than you, 12 years older than you,

"На 2 роки молодший за тебе, на 12 років старший,

three years your junior, your age on the dot,

на 3 роки молодший, вік хвилина в хвилину,

exactly your age."

саме твого віку".

That is a deeply profound cartoon.

Напрочуд мудра карикатура.

And so The New Yorker is also trying to, in some way,

The New Yorker також певним чином намагається

make cartoons say something besides funny

показувати у карикатурах щось, окрім жартів,

and something about us. Here's another one.

щось про нас. От іще одна.

"I started my vegetarianism for health reasons,

"Я стала вегетаріанкою, бо це корисно.

Then it became a moral choice, and now it's just to annoy people."

Потім це стало питанням моралі, а тепер - щоб подратувати людей".

(Laughter)

(Сміх)

"Excuse me — I think there's something wrong with this

"Вибачте, здається, це якось неправильно,

in a tiny way that no one other than me would ever be able to pinpoint."

що лише я можу щезнути з поля зору".

So it focuses on our obsessions, our narcissism,

Тут акцент зроблено на наші манії, нарцисизм,

our foils and our foibles, really not someone else's.

крах надій і слабкості, саме наші, а не чиїсь іще.

The New Yorker demands

The New Yorker вимагає

some cognitive work on your part,

виконувати певну пізнавальну роботу,

and what it demands is what Arthur Koestler,

і ми можем побачити це в Артура Кестлера,

who wrote "The Act of Creation" about the relationship

який виконав "Акт створення" про стосунки

between humor, art and science,

між гумором, мистецтвом і наукою,

is what's called bisociation.

що можна назвати бісоціацією.

You have to bring together ideas from different frames of reference,

Потрібно скласти докупи ідеї з різних систем координат

and you have to do it quickly to understand the cartoon.

і робити це щвидко, щоб зрозуміти карикатуру.

If the different frames of reference don't come together

Якщо різні системи координат не сходяться разом

in about .5 seconds, it's not funny,

у приблизно перших 0,5 секунд - це не смішно,

but I think they will for you here.

але зараз буде.

Different frames of reference.

Різні системи координат.

"You slept with her, didn't you?"

"Ти ж спав з нею, правда?"

(Laughter)

(Сміх)

"Lassie! Get help!!"

"Лессі! Клич на допомогу!"

(Laughter)

(Сміх)

It's called French Army Knife.

Французький армійський ніж.

(Laughter)

(Сміх)

And this is Einstein in bed. "To you it was fast."

А це Айнштайн у ліжку: "Для тебе це було швидко".

(Laughter)

(Сміх)

Now there are some cartoons that are puzzling.

Тепер карикатури, що спантеличують.

Like, this cartoon would puzzle many people.

Ось ця заплутала б багатьох.

How many people know what this cartoon means?

Скільки людей знають, що вона означає?

The dog is signaling he wants to go for a walk.

Собака показує, що хоче погуляти.

This is the signal for a catcher to walk the dog.

Це сигнал для ловця у бейсболі, щоб вигуляти собаку. [Тут: гра слів, walk - вигуляти, але також це ситуація в бейсболі]

That's why we run a feature in the cartoon issue every year

Тому ми запускаємо фільм про проблемні карикатури,

called "I Don't Get It: The New Yorker Cartoon I.Q. Test."

який називається "Я не розумію: IQ тест із карикатур The New Yorker".

(Laughter)

(Сміх)

The other thing The New Yorker plays around with

Ще одне, чим The New Yorker заплутує, -

is incongruity, and incongruity, I've shown you,

це невідповідність, і невідповідність, яку я вам показую,

is sort of the basis of humor.

є певною основою гумору.

Something that's completely normal or logical isn't going to be funny.

Щось, що є абсолютно нормальним або логічним, не має бути смішним.

But the way incongruity works is, observational humor

Але невідповідність діє так, що спостережний гумор -

is humor within the realm of reality.

це гумор усередині сфери реальності.

"My boss is always telling me what to do." Okay?

"Мій начальник завжди вказує, що мені робити". Так?

That could happen. It's humor within the realm of reality.

Таке буває. Це гумор усередині реального життя.

Here, cowboy to a cow:

Інше, ковбой каже корові:

"Very impressive. I'd like to find 5,000 more like you."

"Неймовірно. Я б хотів знайти 5 тис таких, як Ви".

We understand that. It's absurd. But we're putting the two together.

Ми розуміємо, що це безглуздо. Але ми співставляємо.

Here, in the nonsense range:

По шкалі безглуздя маємо таке:

"Damn it, Hopkins, didn't you get yesterday's memo?"

"Чорт забирай, Гопкінсе, хіба ти вчора не отримав службової записки?"

Now that's a little puzzling, right? It doesn't quite come together.

Якось трохи заплутано, не сходиться докупи.

In general, people who enjoy more nonsense,

Загалом, люди, яким більше до вподоби нісенітниці,

enjoy more abstract art,

насолоджуються абстрактним мистецтвом,

they tend to be liberal, less conservative, that type of stuff.

вони більш ліберальні, менш помірковані.

But for us, and for me, helping design the humor,

Та коли і ви, і я вигадуємо гумор,

it doesn't make any sense to compare one to the other.

немає жодного змісту порівнювати одне з іншим.

It's sort of a smorgasbord that's made all interesting.

Це такий собі "шведський стіл", який поєднав усе цікаве.

So I want to sum all this up with a caption to a cartoon,

Отже, підведу підсумок написом з карикатури,

and I think this sums up the whole thing, really,

який узагальнить усе

about The New Yorker cartoons.

про карикатури The New Yorker.

"It sort of makes you stop and think, doesn't it."

[Напис на таблиці: Зупинись і подумай] "Це таки змушує тебе зупинитись і подумати, чи не так?"

(Laughter)

(Сміх)

And now, when you look at New Yorker cartoons,

І тепер, коли ви дивитесь на карикатури New Yorker,

I'd like you to stop and think a little bit more about them.

я б хотів, щоб ви зупинились і подумали над ними трішки більше.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you. (Applause)

Дякую. (Оплески)