Steve Ramirez and Xu Liu: A mouse. A laser beam. A manipulated memory.

Перекладач: Helen Trotsenko Утверджено: Ian Petinov

Steve Ramirez: My first year of grad school,

Стів Рамірез: Мій перший рік навчання в аспірантурі

я провів, не виходячи зі спальні,

I found myself in my bedroom

eating lots of Ben & Jerry's

поїдаючи Бен-Джеріз,

watching some trashy TV

дивлячись якусь маячню по ТБ

and maybe, maybe listening to Taylor Swift.

і можливо, можливо слухаючи Тейлор Свіфт.

I had just gone through a breakup.

Я тільки-но розстався з дівчиною.

(Laughter)

(Сміх)

So for the longest time, all I would do

Тож, досить довгий час

is recall the memory of this person over and over again,

я згадував її знову і знову,

wishing that I could get rid of that gut-wrenching,

прагнучи будь-що позбутися цього неприємного

visceral "blah" feeling.

болісного відчуття.

Now, as it turns out, I'm a neuroscientist,

Вийшло так, що я став неврологом,

so I knew that the memory of that person

і тепер я знаю, що спогадами про ту людину і

and the awful, emotional undertones that color in that memory,

жахливим емоційним станом, що їх супроводжував,

are largely mediated by separate brain systems.

у значній мірі я завдячую різним системам мозку.

And so I thought, what if we could go into the brain

Тож я подумав, а що як зазирнути до мозку,

and edit out that nauseating feeling

та прибрати це нудотне відчуття,

but while keeping the memory of that person intact?

а спогади про людину залишити.

Then I realized, maybe that's a little bit lofty for now.

Це потім я зрозумів, що зараз це зробити не вийде.

So what if we could start off by going into the brain

Можна зазирнути до мозку і

and just finding a single memory to begin with?

просто знайти окремий спогад для початку.

Could we jump-start that memory back to life,

Може ми зможемо повернути його до життя,

maybe even play with the contents of that memory?

або навіть пограти з його змістом?

All that said, there is one person in the entire world right now

Усе що можу сказати, я дуже сподіваюсь,

that I really hope is not watching this talk.

що одна людина у світі не почує цієї розмови.

(Laughter)

(Сміх)

So there is a catch. There is a catch.

Але ось у чому справа.

These ideas probably remind you of "Total Recall,"

Ці ідеї можливо нагадають вам "Згадати все",

"Eternal Sunshine of the Spotless Mind,"

"Вічне сяяння чистого розуму"

or of "Inception."

або "Початок".

But the movie stars that we work with

Але кінозірки, з якими ми працюємо,

are the celebrities of the lab.

є лабораторними знаменитостями.

Xu Liu: Test mice.

Лю Сю: Піддослідні мишки.

(Laughter)

(Сміх)

As neuroscientists, we work in the lab with mice

Як неврологи, ми працюємо з мишами,

trying to understand how memory works.

намагаючись зрозуміти, як працює пам'ять.

And today, we hope to convince you that now

І сьогодні ми сподіваємось переконати вас, що ми можемо

we are actually able to activate a memory in the brain

активувати спогади

at the speed of light.

зі швидкістю світла.

To do this, there's only two simple steps to follow.

Для цього необхідно зробити лише два кроки.

First, you find and label a memory in the brain,

Спершу треба знайти і позначити один зі спогадів у мозку,

and then you activate it with a switch.

а потім просто його увімкнути.

As simple as that.

Отак просто.

(Laughter)

(Сміх)

SR: Are you convinced?

СР: Він вас переконав?

So, turns out finding a memory in the brain isn't all that easy.

Та виявилось, що знайти саме той спогад у мозку не так-то просто.

XL: Indeed. This is way more difficult than, let's say,

ЛС: Атож. Це значно складніше, ніж, скажімо,

finding a needle in a haystack,

знайти голку у скирті сіна,

because at least, you know, the needle is still something

бо, ти принаймні знаєш, що голка це щось,

її можна фізично узяти.

you can physically put your fingers on.

But memory is not.

Спогад же не вийде.

And also, there's way more cells in your brain

До того ж, у мозку значно більше клітин,

than the number of straws in a typical haystack.

ніж соломинок у звичайній скирті.

So yeah, this task does seem to be daunting.

Тож завданнячко й справді важкувате.

But luckily, we got help from the brain itself.

Та на щастя, сам мозок грає на нашому боці.

It turned out that all we need to do is basically

Виявляється, усе що нам треба зробити, це по суті

to let the brain form a memory,

дозволити мозку сформувати спогад,

and then the brain will tell us which cells are involved

а далі він сам нам підкаже, які клітини задіяні

in that particular memory.

у цій конкретній ситуації.

SR: So what was going on in my brain

СР: Тож, що ж відбувалося у моєму мозку,

while I was recalling the memory of an ex?

коли я згадував свою колишню.

If you were to just completely ignore human ethics for a second

Якби ви на одну єдину секунду забули про людську етику,

and slice up my brain right now,

і просто зараз зазирнули до мого мозку,

you would see that there was an amazing number

ви б побачили неймовірну кількість

of brain regions that were active while recalling that memory.

частинок у стані активності, при відтворенні цього спогаду.

Now one brain region that would be robustly active

Одна з частин мозку, що була б особливо активною,

in particular is called the hippocampus,

а саме гіпокампус,

which for decades has been implicated in processing

десятиліттями залучалася до процесу обробки

the kinds of memories that we hold near and dear,

найближчих і найдорожчих спогадів,

which also makes it an ideal target to go into

що робить її ідеальною ціллю

and to try and find and maybe reactivate a memory.

для спроб і пошуків і можливо реактивації памяті.

XL: When you zoom in into the hippocampus,

ЛС: При наближеному дослідженні гіпокампусу,

of course you will see lots of cells,

ви звичайно побачите велику кількість клітин,

but we are able to find which cells are involved

але ви також матимете можливість дізнатися, які з них

in a particular memory,

залучені при відтворенні конкретного спогаду,

because whenever a cell is active,

адже у стані активності,

like when it's forming a memory,

як, наприклад, при формуванні спогаду,

it will also leave a footprint that will later allow us to know

залишається такий собі відбиток, що дає нам змогу зрозуміти,

these cells are recently active.

яка з клітин нещодавно була активною.

SR: So the same way that building lights at night

СР: Тобто, так як світло у будинку вночі

дає знати, що хтось напевне там працює,

let you know that somebody's probably working there at any given moment,

за цим же принципом біологічні сенсори

in a very real sense, there are biological sensors

within a cell that are turned on

всередині комірки вмикаються

only when that cell was just working.

лише під час роботи.

They're sort of biological windows that light up

Спеціальний різновид біологічних віконець загоряються,

to let us know that that cell was just active.

даючи нам знати про активність клітини.

XL: So we clipped part of this sensor,

ЛС: Тож ми з'єднали частину сенсорів

and attached that to a switch to control the cells,

і прикріпили до вимикача, щоб контролювати клітини,

and we packed this switch into an engineered virus

вимикач помістили у розроблений для цього вірус,

and injected that into the brain of the mice.

який і був занурений до мізків мишок.

So whenever a memory is being formed,

Тож коли б не формувався спогад,

any active cells for that memory

будь-яка активна комірка що йому відповідає,

will also have this switch installed.

буде мати вмонтований вимикач.

SR: So here is what the hippocampus looks like

СР: І ось як виглядає гіпокампус

після, наприклад, страшного спогаду.

after forming a fear memory, for example.

The sea of blue that you see here

Море блакиті, яке ви тут бачите,

are densely packed brain cells,

це щільно спаковані клітини мозку,

but the green brain cells,

що ж до зелених клітин,

the green brain cells are the ones that are holding on

то це ті, які зберігають

цей конкретний страшний спогад.

to a specific fear memory.

So you are looking at the crystallization

Отже, ви зараз дивитесь на закристалізовану

of the fleeting formation of fear.

миттєву формацію страху.

You're actually looking at the cross-section of a memory right now.

Ви фактично споглядаєте поперечний зріз пам'яті просто зараз.

XL: Now, for the switch we have been talking about,

ЛС: Що ж до вимикача, про який йшла мова,

ideally, the switch has to act really fast.

в ідеальних умовах він має діяти дійсно швидко.

It shouldn't take minutes or hours to work.

Мова не йде про хвилини чи години.

It should act at the speed of the brain, in milliseconds.

Він має діяти зі швидкістю думки, в мілісекунди.

SR: So what do you think, Xu?

СР: Отже Сю, як ти думаєш?

Could we use, let's say, pharmacological drugs

Чи можемо ми використовувати, скажімо, наркотичні засоби

to activate or inactivate brain cells?

для пришвидшення, чи, навпаки, сповільнення роботи клітин мозку?

XL: Nah. Drugs are pretty messy. They spread everywhere.

ЛС: Ні! Наркотики це досить брудно. Вони поширюються всюди.

And also it takes them forever to act on cells.

До того ж вони постійно діятимуть на клітини.

So it will not allow us to control a memory in real time.

Отже ми не матимемо змоги контролювати пам'ять у реальному часі.

So Steve, how about let's zap the brain with electricity?

Стіве, а якщо структурувати мозок за допомогою електрики.

SR: So electricity is pretty fast,

СР: Так, електрика досить швидка,

but we probably wouldn't be able to target it

та ми навряд чи зможемо спрямувати її

to just the specific cells that hold onto a memory,

на конкретну ділянку, що містить спогад,

and we'd probably fry the brain.

не підсмаживши увесь мозок.

XL: Oh. That's true. So it looks like, hmm,

ЛС: Здається, ти правий. Дуже схоже на те.

indeed we need to find a better way

Нам дійсно треба пошукати кращий спосіб впливу

to impact the brain at the speed of light.

на мозок зі швидкістю світла.

SR: So it just so happens that light travels at the speed of light.

СР: Виявляється, що саме світло рухається зі швидкістю світла.

So maybe we could activate or inactive memories

Тож, може ми могли б активувати чи згасити спогад,

by just using light --

використовуючи лише світло.

XL: That's pretty fast.

ЛС: Так, це досить швидко.

SR: -- and because normally brain cells

СР: і зважаючи на те, що звичайні клітини мозку не

don't respond to pulses of light,

реагують на пульсації світла,

so those that would respond to pulses of light

тож ті, які проявлять реакцію,

are those that contain a light-sensitive switch.

і будуть частинками зі світлочутливим вимикачем.

Now to do that, first we need to trick brain cells

Та спершу треба зробити так, щоб клітинки мозку

to respond to laser beams.

відреагували на промінь лазера.

XL: Yep. You heard it right.

ЛС: Так, вам не почулося.

We are trying to shoot lasers into the brain.

Ми намагаємось влучити лазером у мозок.

(Laughter)

(Сміх)

SR: And the technique that lets us do that is optogenetics.

Технологія, яка дозволить нам це зробити, називається оптогенетика.

Optogenetics gave us this light switch that we can use

Оптогенетика дала нам цей регулятор світла під назвою "канальний родопсин",

to turn brain cells on or off,

за допомогою якого ми маємо змогу

and the name of that switch is channelrhodopsin,

вмикати і вимикати клітини мозку.

seen here as these green dots attached to this brain cell.

Ось тут він має вигляд зелених точок, прикріплених до клітин мозку.

You can think of channelrhodopsin as a sort of light-sensitive switch

Тож можете вважати канальний родопсин таким собі світлочутливим регулятором,

that can be artificially installed in brain cells

що може вживлюватись до клітин мозку,

so that now we can use that switch

і за його допомогою ми зараз можемо

to activate or inactivate the brain cell simply by clicking it,

активувати чи навпаки знизити активність мозкової клітини одним порухом,

and in this case we click it on with pulses of light.

цього разу за допомогою пульсації світла.

XL: So we attach this light-sensitive switch of channelrhodopsin

ЛС: Отож приєднуємо цей світлочутливий регулятор

to the sensor we've been talking about

до сенсора, про який вже йшла мова,

and inject this into the brain.

і вживлюємо його у мозок.

So whenever a memory is being formed,

Коли б не формувався спогад,

any active cell for that particular memory

будь-яка активна клітина, що йому відповідає,

will also have this light-sensitive switch installed in it

також матиме встановлений світлочутливий регулятор,

so that we can control these cells

тож ми зможемо контролювати ці частинки

by the flipping of a laser just like this one you see.

одним лише порухом лазера.

SR: So let's put all of this to the test now.

СР: Спробуймо.

What we can do is we can take our mice

Візьмемо наших мишок,

and then we can put them in a box that looks exactly like this box here,

розмістимо їх у ящику, що виглядає так само, як оцей

and then we can give them a very mild foot shock

і легенько вдаримо ногою,

so that they form a fear memory of this box.

щоб сформувати у них страшний спогад про цей ящик.

They learn that something bad happened here.

Вони запам'ятають, що тут трапилось щось лихе.

Now with our system, the cells that are active

Відповідно до нашої системи, лише клітини гіпокампусу, які активно

in the hippocampus in the making of this memory,

беруть участь у створенні цього спогаду,

only those cells will now contain channelrhodopsin.

міститимуть у собі канальний родопсин.

XL: When you are as small as a mouse,

ЛС: Коли ви маленькі, як мишка,

it feels as if the whole world is trying to get you.

здається весь світ намагається вас зловити.

So your best response of defense

Тож найкращий спосіб самозахисту -

is trying to be undetected.

намагатися залишитись непоміченим.

Whenever a mouse is in fear,

У будь-якому місці, відчуваючи страх, миша

it will show this very typical behavior

демонструє досить типову поведінку,

залишаючись в одному з кутків ящика,

by staying at one corner of the box,

trying to not move any part of its body,

вона намагається не ворушитися жодною частинкою тіла

and this posture is called freezing.

і ця поза називається "заціпеніння".

So if a mouse remembers that something bad happened in this box,

Отже, якщо мишка пам'ятає, що у цьому ящику сталося щось лихе,

and when we put them back into the same box,

то після того, як ми знову помістимо її у той самий ящик,

it will basically show freezing

вона, як правило, заціпеніє,

because it doesn't want to be detected

бо не захоче бути поміченою

by any potential threats in this box.

однією з потенційних загроз.

SR: So you can think of freezing as,

СР: Щоб зрозуміти, чим для нас є заціпеніння,

you're walking down the street minding your own business,

уявіть, що ви крокуєте вулицею, заглибившись у власні думки,

and then out of nowhere you almost run into

і раптом, практично нізвідки, наштовхуєтесь

на свою "колишню" чи "колишнього",

an ex-girlfriend or ex-boyfriend,

and now those terrifying two seconds

і протягом двох жахливих секунд,

where you start thinking, "What do I do? Do I say hi?

панічно проминають думки "Що мені робити?", "Казати "Привіт"?

Do I shake their hand? Do I turn around and run away?

"Потиснути руку?", "Може розвернутися і бігти геть?"

Do I sit here and pretend like I don't exist?"

"Краще присісти і зробити вигляд, що мене немає".

Those kinds of fleeting thoughts that physically incapacitate you,

Такі думки, промайнувши у голові, роблять вас фізично безпорадним,

that temporarily give you that deer-in-headlights look.

на короткий проміжок часу надають безглуздо-переляканого вигляду.

XL: However, if you put the mouse in a completely different

СЛ: Та якщо помістити мишку у зовсім іншу коробку,

new box, like the next one,

таку як ось ця,

it will not be afraid of this box

вона не відчуватиме страху,

because there's no reason that it will be afraid of this new environment.

не матиме причини боятися цього нового середовища.

But what if we put the mouse in this new box

Але що ж станеться, якщо ми помістимо мишку у новий ящик,

but at the same time, we activate the fear memory

і водночас активуємо страшний спогад,

using lasers just like we did before?

використавши лазер, як раніше?

Are we going to bring back the fear memory

Чи повернеться страх, який відчувався у першому ящику,

for the first box into this completely new environment?

у це абсолютно нове середовище?

SR: All right, and here's the million-dollar experiment.

СР: Тож, маємо експеримент на мільйон доларів.

Now to bring back to life the memory of that day,

Оживляючи у пам'яті той день,

I remember that the Red Sox had just won,

я згадую, що напередодні виграли Red Sox,

it was a green spring day,

то була весняна пора,

perfect for going up and down the river

ідеальний час для сплаву річкою,

and then maybe going to the North End

і, можливо походу у Норт Енд

to get some cannolis, #justsaying.

за десертом.

Now Xu and I, on the other hand,

Та ми ж із Сю

were in a completely windowless black room

знаходились у темній кімнаті абсолютно без вікон,

not making any ocular movement that even remotely resembles an eye blink

не роблячи жодного видимого поруху, що хоча б віддалено нагадував кліпання очима,

because our eyes were fixed onto a computer screen.

тому що наш зір був прикутий до екрану комп'ютера.

We were looking at this mouse here trying to activate a memory

Ми спостерігали за мишкою, перший раз активуючи її пам'ять

за нашою технологією.

for the first time using our technique.

ЛС: І ось що ми побачили.

XL: And this is what we saw.

When we first put the mouse into this box,

Коли ми перший раз поклали тваринку до ящика,

it's exploring, sniffing around, walking around,

вона почала його досліджувати, нюхати, бігати навколо

minding its own business,

у власних справах,

because actually by nature,

бо за своєю природою

mice are pretty curious animals.

миші - істоти досить допитливі.

They want to know, what's going on in this new box?

Вони бажають знати, що відбувається у новій коробці.

It's interesting.

Їм це цікаво.

But the moment we turned on the laser, like you see now,

Та, як бачите, у той момент, коли ми увімкнули лазер,

all of a sudden the mouse entered this freezing mode.

мишка миттю перейшла у стан заціпеніння.

It stayed here and tried not to move any part of its body.

Вона зупинилася і намагалась не ворушити жодною частинкою тіла.

Clearly it's freezing.

Абсолютно ясно, що це заціпеніння.

So indeed, it looks like we are able to bring back

Тож дійсно, виглядає так, ніби ми змогли

the fear memory for the first box

перенести лякаючий спогад про першу коробку

in this completely new environment.

у абсолютно нове середовище.

While watching this, Steve and I

Побачивши це, ми із Стівом

are as shocked as the mouse itself.

були такі ж шоковані як і мишка.

(Laughter)

(Сміх)

So after the experiment, the two of us just left the room

Тож після експерименту, двоє з нас полишили кімнату,

without saying anything.

нічого не промовивши.

After a kind of long, awkward period of time,

Досить довгий проміжок часу пройшов,

Steve broke the silence.

поки Стів зруйнував мовчанку.

SR: "Did that just work?"

СР: "Це спрацювало?"

XL: "Yes," I said. "Indeed it worked!"

ЛС: Я сказав: "Так, це справді спрацювало!"

We're really excited about this.

Ми були дійсно вражені.

And then we published our findings

Потім ми надрукували свої відкриття

in the journal Nature.

у журналі "Nature" ("Природа").

Ever since the publication of our work,

Після публікації нашої роботи

we've been receiving numerous comments

ми отримали численні коментарі

from all over the Internet.

з Інтернету.

Maybe we can take a look at some of those.

Можливо переглянемо деякі з них.

["OMGGGGG FINALLY... so much more to come, virtual reality, neural manipulation, visual dream emulation... neural coding, 'writing and re-writing of memories', mental illnesses. Ahhh the future is awesome"]

"О-О, НАРЕШТІ! так багато усілякого має трапитися, віртуальна реальність, нейронні маніпуляції, візуалізація снів, нейронне кодування, "написання й переписування спогадів, усілякі душевні хвороби. Так, прекрасне майбутнє"

SR: So the first thing that you'll notice is that people

СР: Насамперед ми помітили, що люди

have really strong opinions about this kind of work.

мають справді чітке уявлення про цей вид робіт.

Now I happen to completely agree with the optimism

Зараз я цілком погоджуюсь із оптимізмом,

of this first quote,

висловленим у першому уривку,

because on a scale of zero to Morgan Freeman's voice,

тому що, за шкалою від нуля до голосу Морґана Фрімена,

it happens to be one of the most evocative accolades

це має бути одна з найбільш згадуваних почестей,

that I've heard come our way.

які я чув на нашому шляху.

(Сміх)

(Laughter)

But as you'll see, it's not the only opinion that's out there.

Але, як бачите, це не єдина висловлена думка.

["This scares the hell out of me... What if they could do that easily in humans in a couple of years?! OH MY GOD WE'RE DOOMED"]

"Це лякає мене більше за пекло... Якщо вони змогли таке зробити, що буде з людством за декілька років?! О БОЖЕ, МИ ВСІ ПРИРЕЧЕНІ!"

XL: Indeed, if we take a look at the second one,

ЛС: Дійсно, якщо поглянемо на другий уривок,

I think we can all agree that it's, meh,

то я думаю усі погодяться, якби це сказати,

probably not as positive.

він не дуже позитивний.

But this also reminds us that,

Але у той же час це нагадує нам,

although we are still working with mice,

що, хоча ми до сих пір працюємо із мишами,

it's probably a good idea to start thinking and discussing

можливо вже час розпочати думати і обговорювати

about the possible ethical ramifications

ймовірні етичні наслідки

of memory control.

контролювання спогадів.

SR: Now, in the spirit of the third quote,

СР: А зараз у дусі третього уривку,

we want to tell you about a recent project that we've been

ми б хотіли розповісти вам про останній проект,

working on in lab that we've called Project Inception.

над яким працюємо у лабораторії, його назва "Проект "Початок"

["They should make a movie about this. Where they plant ideas into peoples minds, so they can control them for their own personal gain. We'll call it: Inception."]

"Вони могли б зняти фільм про це. Де б думки вирощували у розумі людей, так, що їх можна було б вільно контролювати задля власної користі. Назвемо це: "Початок"

So we reasoned that now that we can reactivate a memory,

Тож ми прийшли до висновку, що якщо ми можемо відновити спогади,

what if we do so but then begin to tinker with that memory?

то чому б не спробувати їх підправити.

Could we possibly even turn it into a false memory?

Можливо ми навіть можемо підмінити їх на фальшиві.

XL: So all memory is sophisticated and dynamic,

ЛС: Взагалі пам'ять є дуже динамічною і складною,

but if just for simplicity, let's imagine memory

але для спрощення уявімо її

as a movie clip.

у вигляді відеокліпу.

So far what we've told you is basically we can control

Отже, як ми вже казали, у цілому можливо контролювати

this "play" button of the clip

кліп кнопкою "Пуск",

so that we can play this video clip any time, anywhere.

так, що це відео можна переглянути у будь-який час і будь-де.

But is there a possibility that we can actually get

Та чи є можливість фактично

inside the brain and edit this movie clip

зазирнути до мозку і відкорегувати цей кліп,

so that we can make it different from the original?

щоб він відрізнявся від оригіналу?

Yes we can.

Так, є.

Turned out that all we need to do is basically

Виявляється, нам треба лише

reactivate a memory using lasers just like we did before,

реактивувати пам'ять за допомогою лазера, як ми це робили раніше,

but at the same time, if we present new information

але водночас, якщо ми представляємо нову інформацію

and allow this new information to incorporate into this old memory,

і даємо їй змогу співіснувати зі старими спогадами,

this will change the memory.

це змінить пам'ять.

It's sort of like making a remix tape.

Це щось на зразок випуску ремікса.

SR: So how do we do this?

СР: Тож як це зробити?

Rather than finding a fear memory in the brain,

Замість пошуку страшного спогаду у мозку,

we can start by taking our animals,

візьмемо наших звіряток,

and let's say we put them in a blue box like this blue box here

покладемо їх у блакитну коробку, таку як ось ця,

and we find the brain cells that represent that blue box

і ідентифікуємо клітини мозку, що її представляють,

and we trick them to respond to pulses of light

змусимо їх відповісти на пульсації світла,

exactly like we had said before.

точно так, як вже розповідали.

Now the next day, we can take our animals and place them

Наступного дня помістимо звіряток

in a red box that they've never experienced before.

у червону коробку, із якою вони ніколи не стикалися.

We can shoot light into the brain to reactivate

Спрямуємо світло на мозок, щоб реактивувати

the memory of the blue box.

спогад про блакитну коробку.

So what would happen here if, while the animal

Тож що відбуватиметься, якщо

is recalling the memory of the blue box,

у момент нагадування звірятку про блакитну коробку,

we gave it a couple of mild foot shocks?

ми зробимо декілька легких поштовхів ногою.

So here we're trying to artificially make an association

Таким чином ми штучно створимо асоціацію між

between the memory of the blue box

блакитною коробкою

and the foot shocks themselves.

і стусанами.

We're just trying to connect the two.

Зараз ми намагаємось їх пов'язати.

So to test if we had done so,

Щоб перевірити, чи вдалося нам це зробити,

we can take our animals once again

візьмемо знову нашу тваринку

and place them back in the blue box.

і помістимо її у блакитний ящик.

Again, we had just reactivated the memory of the blue box

Ми знову реактивуємо спогад про блакитну коробку,

while the animal got a couple of mild foot shocks,

коли звірятку дісталася пара легких поштовхів,

and now the animal suddenly freezes.

і тваринка раптово завмирає.

It's as though it's recalling being mildly shocked in this environment

Так як би вона пам'ятала, що отримала легкі стусани у цьому місці,

even though that never actually happened.

навіть якщо такого ніколи не відбувалося.

So it formed a false memory,

Тож формується фальшивий спогад,

because it's falsely fearing an environment

підробний страх середовища,

where, technically speaking,

у якому практично

нічого поганого не відбувалося.

nothing bad actually happened to it.

XL: So, so far we are only talking about

ЛС: До цього часу ми говорили

this light-controlled "on" switch.

лише про контрольований світлом "вмикач".

In fact, we also have a light-controlled "off" switch,

Насправді є також і вимикач,

and it's very easy to imagine that

і досить легко уявити,

by installing this light-controlled "off" switch,

що встановивши цей світлочутливий "вимикач"

we can also turn off a memory, any time, anywhere.

ми також можемо вимкнути пам'ять будь-коли і будь-де.

So everything we've been talking about today

Тож усе про що ми сьогодні говорили

is based on this philosophically charged principle of neuroscience

базується на одному з філософських розумінь неврології

that the mind, with its seemingly mysterious properties,

про те, що розум зі всіма його містичними властивостями

is actually made of physical stuff that we can tinker with.

є фактично фізичним матеріалом, який ми можемо за необхідності підправити.

SR: And for me personally,

СР: А щодо мене особисто,

I see a world where we can reactivate

я бачу світ, де ми можемо реактивувати

any kind of memory that we'd like.

будь-який спогад.

I also see a world where we can erase unwanted memories.

Я також бачу світ, де небажані спогади можна просто стерти.

Now, I even see a world where editing memories

Більш того, я бачу світ у якому підкорегувати спогади

is something of a reality,

абсолютно реально,

because we're living in a time where it's possible

бо ми живемо у часи, коли можливо

to pluck questions from the tree of science fiction

зірвати питання з дерева наукової фантастики

and to ground them in experimental reality.

і проростити їх у експериментальній реальності.

XL: Nowadays, people in the lab

ЛС: У наш час дослідники у лабораторіях

and people in other groups all over the world

використовують ті ж методи активації і редагування

are using similar methods to activate or edit memories,

пам'яті, як і звичайні люди по всьому світу,

whether that's old or new, positive or negative,

йде мова про старі чи нові, позитивні чи негативні спогади,

all sorts of memories so that we can understand

будь-які з них,

how memory works.

якщо нам відомо як працює пам'ять.

SR: For example, one group in our lab

СР: Наприклад, одна з груп у лабораторії

was able to find the brain cells that make up a fear memory

змогла виділити клітини мозку, які відповідають за страшний спогад

and converted them into a pleasurable memory, just like that.

і перетворити їх у приємний, як ось тут.

That's exactly what I mean about editing these kinds of processes.

Це те, що я мав на увазі, коли говорив про редагування такого роду процесів.

Now one dude in lab was even able to reactivate

А один чувак навіть спромігся реактивувати

memories of female mice in male mice,

спогади миші самця про його подружку.

which rumor has it is a pleasurable experience.

Кажуть, досить приємний досвід.

XL: Indeed, we are living in a very exciting moment

ЛС: Дійсно, ми живемо у вражаючий час,

where science doesn't have any arbitrary speed limits

коли наука не має жодних обмежень

but is only bound by our own imagination.

і стримується лише нашою уявою.

SR: And finally, what do we make of all this?

СР: І насамкінець, що ми будемо з цим робити?

How do we push this technology forward?

Як дати хід цій технології?

These are the questions that should not remain

Це питання, які не повинні залишатись

just inside the lab,

у стінах лабораторії,

and so one goal of today's talk was to bring everybody

тож однією з цілей цієї розмови

up to speed with the kind of stuff that's possible

було донести кожному можливості

in modern neuroscience,

сучасної неврології,

but now, just as importantly,

і що особливо важливо,

to actively engage everybody in this conversation.

залучити кожного до розмови.

So let's think together as a team about what this all means

Поміркуймо разом, що це все для нас означає

і куди ми звідси маємо йти,

and where we can and should go from here,

because Xu and I think we all have

бо ми із Сю вважаємо,

some really big decisions ahead of us.

що кожен із нас має справді великі рішення попереду.

Thank you. XL: Thank you.

Дякую. ЛС: Дякую

(Applause)

(Оплески)