Are China and the US doomed to conflict? | Kevin Rudd

Перекладач: Tetiana Katsimon Утверджено: Hanna Leliv

G'day, my name's Kevin.

Привіт. Мене звати Кевін.

I'm from Australia. I'm here to help.

Я з Австралії. Я тут, щоб допомогти.

(Laughter)

(Сміх)

Tonight, I want to talk about a tale of two cities.

Сьогодні я хочу розповісти вам повість про два міста.

One of those cities is called Washington, and the other is called Beijing.

Одне з тих міст має назву Вашингтон, інше – Пекін.

Because how these two capitals shape their future

Від того, як ці дві столиці визначать своє майбутнє,

and the future of the United States and the future of China

майбутнє США і майбутнє Китаю,

doesn't just affect those two countries,

залежатиме доля не лише цих двох держав,

it affects all of us

це вплине на усіх нас

in ways, perhaps, we've never thought of:

у тих сферах, про які ми навіть не замислюємося:

the air we breathe, the water we drink,

на повітря, яким ми дихаємо, на воду, яку ми п’ємо,

the fish we eat, the quality of our oceans,

на рибу, яку ми їмо, на якість води в наших океанах,

the languages we speak in the future,

на мови, якими ми будемо спілкуватися в майбутньому,

the jobs we have, the political systems we choose,

на нашу роботу, на наші політичні системи

and, of course, the great questions of war and peace.

і, звичайно, на важливі питання війни та миру.

You see that bloke? He's French.

Гляньте на цього типа. Він француз.

His name is Napoleon.

Його звуть Наполеон.

A couple of hundred years ago,

Пару сотень років тому

he made this extraordinary projection:

він зробив неймовірне передбачення:

"China is a sleeping lion, and when she awakes,

«Китай схожий на сплячого лева, але коли

the world will shake."

він прокинеться, ввесь світ здригнеться».

Napoleon got a few things wrong;

Наполеон припустився декількох помилок,

he got this one absolutely right.

але в цьому він виявився абсолютно правим.

Because China is today not just woken up,

Тому що зараз Китай не лише прокинувся,

China has stood up and China is on the march,

Китай встав на ноги і Китай готується до походу.

and the question for us all

Питання для всіх нас полягає в тому,

is where will China go

коди Китай піде,

and how do we engage this giant of the 21st century?

і як ми будемо співпрацювати з цим гігантом у ХХІ столітті?

You start looking at the numbers, they start to confront you in a big way.

За якими би показниками ми не оцінювали,

It's projected that China will become,

чи то за допомогою Паритету купівельної спроможності,

by whichever measure -- PPP, market exchange rates --

чи ринкового обмінного курсу, прогнозується, що Китай

the largest economy in the world

стане найбільшою економікою в світі

over the course of the decade ahead.

через десять років.

They're already the largest trading nation,

Китай вже є найбільшою торгівельною державою,

already the largest exporting nation,

найбільшим експортером,

already the largest manufacturing nation,

найбільшим виробником

and they're also the biggest emitters of carbon in the world.

і він викидає в повітря найбільшу кількість вуглецю в світі.

America comes second.

Другою за цим показником йде Америка.

So if China does become the world's largest economy,

Тож, якщо Китай перетвориться на найбільшу економіку в світі,

think about this:

подумайте про це:

It'll be the first time

вперше,

since this guy was on the throne of England --

з часів правління короля Георга ІІІ,

George III, not a good friend of Napoleon's --

який, до речі, не приятелював з Наполеоном,

that in the world we will have as the largest economy

найбільша в світі економіка буде належати

a non-English speaking country,

не англомовній державі,

a non-Western country,

не західній державі

a non-liberal democratic country.

і не ліберально-демократичній державі.

And if you don't think that's going to affect

І, якщо ви думаєте, що це не вплине на все,

the way in which the world happens in the future,

що відбуватиметься в світі у майбутньому,

then personally, I think you've been smoking something,

тоді, особисто я вважаю, що ви певно чимось обкурилися,

and it doesn't mean you're from Colorado.

і це не означає, що ви з Колорадо.

So in short, the question we have tonight is,

Коротко кажучи, сьогодні питання полягає в тому,

how do we understand this mega-change,

як ми маємо розуміти ці колосальні зміни,

which I believe to be the biggest change for the first half of the 21st century?

які, я переконаний, будуть найбільшими у першій половині ХХІ століття?

It'll affect so many things.

Вони вплинуть на силу-силенну речей.

It will go to the absolute core.

Вони стосуватимуться суті речей.

It's happening quietly. It's happening persistently.

Це вже по-трохи відбувається. Це відбувається постійно.

It's happening in some senses under the radar,

Це відбувається, певним чином, поза нашими радарами,

as we are all preoccupied with

оскільки ми всі переймаємося тим,

what's going in Ukraine, what's going on in the Middle East,

що відбувається в Україні та на Близькому Сході,

what's going on with ISIS, what's going on with ISIL,

що відбувається в ІДІЛ,

what's happening with the future of our economies.

що відбувається з майбутнім нашої економіки.

This is a slow and quiet revolution.

Це повільна і спокійна революція.

And with a mega-change comes also a mega-challenge,

А разом з колосальними змінами йдуть і колосальні виклики,

and the mega-challenge is this:

які полягають у тому,

Can these two great countries,

чи зможуть ці дві великі держави,

China and the United States --

Китай та США,

China,

Китай -

the Middle Kingdom,

«центральна держава»

and the United States,

і США -

Měiguó --

Měiguó,

which in Chinese, by the way, means "the beautiful country."

що, до речі, з китайської означає «чудова країна».

Think about that -- that's the name that China has given this country

Подумайте про це. Більше сотні років тому Китай назвав

for more than a hundred years.

цим ім’ям Америку.

Whether these two great civilizations, these two great countries,

Чи зможуть ці дві великі цивілізації, ці дві великі держави,

can in fact carve out a common future

насправді, створити спільне майбутнє

for themselves and for the world?

для себе і всього світу?

In short, can we carve out a future

Коротше кажучи, чи можемо ми створити

which is peaceful and mutually prosperous,

мирне і взаємно процвітаюче майбутнє,

or are we looking at a great challenge

чи ми піддамо великим випробуванням

of war or peace?

питання війни та миру?

And I have 15 minutes to work through war or peace,

У мене є лише 15 хвилин, щоб розв'язати питання

which is a little less time

війни та миру, це трохи менше часу,

than they gave this guy to write a book called "War and Peace."

ніж вони дали цьому хлопцю, щоб написати книжку «Війна і мир».

People ask me, why is it that a kid growing up in rural Australia

Мене питають, чому дитина, яка виросла в сільській місцевості в Австралії,

got interested in learning Chinese?

цікавиться вивченням китайської мови?

Well, there are two reasons for that.

Цьому існує два пояснення.

Here's the first of them.

Перше з них.

That's Betsy the cow.

Це корова.

Now, Betsy the cow was one of a herd of dairy cattle

Це стадо молочної худоби,

that I grew up with on a farm in rural Australia.

біля якого я виріс на фермі у сільській місцевості в Австралії.

See those hands there? These are not built for farming.

Подивіться на ці руки. Вони не пристосовані для фермерства.

So very early on, I discovered that in fact, working in a farm

Ще у ранні роки я зрозумів, що робота на фермі

was not designed for me, and China was a very safe remove

не підходить для мене. І Китай здавався дуже надійним варіантом,

from any career in Australian farm life.

щоб уникнути долі фермера в Австралії.

Here's the second reason.

Ось друга причина.

That's my mom.

Anyone here ever listen to what their mom told them to do?

Це моя мати.

Чи усі з вас завжди прислуховуються до слів матерів?

Everyone ever do what their mom told them to do?

Чи усі з вас завжди роблять те, що кажуть вам матері?

I rarely did,

Я рідко робив,

but what my mom said to me was,

але одного дня

one day, she handed me a newspaper,

моя мати простягнула мені газету,

a headline which said, here we have a huge change.

заголовок якої повідомляв, що грядуть великі зміни.

And that change is China entering the United Nations.

Китай став членом ООН.

1971, I had just turned 14 years of age,

Це був 1971 рік. Мені тільки виповнилося 14,

and she handed me this headline.

а вона показує мені цей заголовок.

And she said, "Understand this, learn this,

І вона сказала: «Зрозумій це, запам’ятай це,

because it's going to affect your future."

тому що це вплине на твоє майбутнє».

So being a very good student of history,

Оскільки я дуже старанно вивчав історію,

I decided that the best thing for me to do was, in fact,

я вирішив, що найкраще для мене -

to go off and learn Chinese.

поїхати і вивчити китайську.

The great thing about learning Chinese

Найцікавіша річ у вивченні китайської

is that your Chinese teacher gives you a new name.

полягає в тому, що ваш вчитель китайської дає вам нове ім’я.

And so they gave me this name:

І вони назвали мене:

Kè, which means to overcome or to conquer,

Kè, що означає «перемогти» або «захопити»,

and Wén, and that's the character for literature or the arts.

і Wén, що є персонажем літератури або мистецтва.

Kè Wén, Conqueror of the Classics.

Kè Wén – Завойовник класики.

Any of you guys called "Kevin"?

Чи когось з вас звуть Кевін?

It's a major lift from being called Kevin to be called Conqueror of the Classics.

Це велика різниця, чи тебе називають Кевіном чи Завойовником класики.

(Laughter)

(Сміх)

I've been called Kevin all my life.

Мене називали Кевіном усе моє життя.

Have you been called Kevin all your life?

Вас називали Кевіном усе ваше життя?

Would you prefer to be called Conqueror of the Classics?

Чи хотіли б ви носити ім’я Завойовник класики?

And so I went off after that and joined the Australian Foreign Service,

Тож, після цього я поїхав і влаштувався в Дипломатичну службу Австралії,

but here is where pride -- before pride, there always comes a fall.

але, як то завжди буває, гординя до добра не приведе.

So there I am in the embassy in Beijing,

Я опинився в посольстві в Пекіні,

off to the Great Hall of the People

у Домі народних зборів

with our ambassador, who had asked me to interpret for his first meeting

наш посол попросив мене бути його перекладачем,

in the Great Hall of the People.

коли його будуть вперше представляти.

And so there was I.

І я погодився.

If you've been to a Chinese meeting, it's a giant horseshoe.

Зала, де відбувається з’їзд, схожа на величезну підкову.

At the head of the horsehoe are the really serious pooh-bahs,

На вигині цієї підкови розташовуються справжні можновладці,

and down the end of the horseshoe are the not-so-serious pooh-bahs,

а вниз до кінця підкови знаходяться місця дрібніших посадовців,

the junior woodchucks like me.

молодших помічників, як я.

And so the ambassador began with this inelegant phrase.

Посол почав свою промову досить грубою фразою.

He said, "China and Australia are currently enjoying a relationship

Він сказав: «Китай та Австралія наразі мають

of unprecedented closeness."

безпрецедентно тісні відносини».

And I thought to myself,

А я собі подумав,

"That sounds clumsy. That sounds odd.

що це звучить якось неоковирно, якось дивно.

I will improve it."

Я скажу краще.

Note to file: Never do that.

Запам’ятайте: ніколи так не робіть.

It needed to be a little more elegant, a little more classical,

Хотілося, щоб фраза була трохи елегантнішою,

so I rendered it as follows.

трохи класичнішою, я переклав її ось так.

[In Chinese]

[Китайською]

There was a big pause on the other side of the room.

На іншому кінці зали запанувала довга пауза.

You could see the giant pooh-bahs at the head of the horseshoe,

Ви могли бачити можновладців на вигині підкови,

the blood visibly draining from their faces,

які почали бліднути просто на очах,

and the junior woodchucks at the other end of the horseshoe

і молодших чиновників на іншому кінці підкови,

engaged in peals of unrestrained laughter.

які ледь стримували сміх.

Because when I rendered his sentence,

Тому що мій переклад цього речення

"Australia and China are enjoying a relationship

«Китай та Австралія наразі мають

of unprecedented closeness,"

безпрецедентно тісні відносини»

in fact, what I said was that Australia and China

насправді звучав так: «Австралія і Китай

were now experiencing fantastic orgasm.

наразі зазнають фантастичного оргазму».

(Laughter)

(Сміх)

That was the last time I was asked to interpret.

Це був останній раз, коли мене запрошували перекладати.

But in that little story, there's a wisdom, which is,

Але у цій маленькій історії міститься доля мудрості.

as soon as you think you know something about this extraordinary civilization

Навіть якщо ви думаєте, що знаєте хоча б щось про цю надзвичайну цивілізацію

of 5,000 years of continuing history,

з історією завдовжки 5000 років,

there's always something new to learn.

завжди з’являється щось нове.

History is against us

Історія не на нашій стороні,

when it comes to the U.S. and China

коли справа стосується формування

forging a common future together.

спільного майбутнього для Китаю та США.

This guy up here?

Гляньте на цього хлопця.

He's not Chinese and he's not American.

Він не китаєць і не американець.

He's Greek. His name's Thucydides.

Він грек. Його звати Фукідід.

He wrote the history of the Peloponnesian Wars.

Він написав книгу про історію Пелопоннеських війн.

And he made this extraordinary observation

Він зробив неймовірне спостереження

about Athens and Sparta.

щодо Афін і Спарти.

"It was the rise of Athens and the fear that this inspired in Sparta

«Зміцнення Афін породило страх в Спарті, що призвело

that made war inevitable."

до неминучої війни».

And hence, a whole literature about something called the Thucydides Trap.

І звідси виникла вся література про так звану «пастку Фукідіда».

This guy here? He's not American and he's not Greek. He's Chinese.

А як щодо цього хлопця? Він не американець і не грек. Він китаєць,

His name is Sun Tzu. He wrote "The Art of War,"

на ім'я Сунь-цзи. Він написав «Мистецтво війни».

and if you see his statement underneath, it's along these lines:

Подивіться на це висловлювання нижче, воно стосується все того ж:

"Attack him where he is unprepared, appear where you are not expected."

«Атакуй його там, де він не готовий, з'являйся там, де на тебе не чекають».

Not looking good so far for China and the United States.

Це вже не несе нічого доброго для Китаю та США.

This guy is an American. His name's Graham Allison.

Цей хлопець американець. Його звати Ґрем Еллісон.

In fact, he's a teacher at the Kennedy School

Насправді він вчитель у школі Кеннеді

over there in Boston.

у Бостоні.

He's working on a single project at the moment, which is,

На даний момент він працює над одним-єдиним проектом,

does the Thucydides Trap about the inevitably of war

він хоче зрозуміти, чи «пастка Фукідіда» щодо неминучості війни

between rising powers and established great powers

між зростаючою владою і вже встановленою владою

apply to the future of China-U.S. relations?

стосуватиметься майбутніх відносин Китаю та США.

It's a core question.

Це ключове питання.

And what Graham has done is explore 15 cases in history

Ґрем вже дослідив 15 випадків з історії

since the 1500s

починаючи з 1500 років,

to establish what the precedents are.

намагаючись знайти прецеденти.

And in 11 out of 15 of them,

І дозвольте вам сказати,

let me tell you,

що в 11 випадках з 15, усе закінчувалося

they've ended in catastrophic war.

катастрофічною війною.

You may say, "But Kevin --

Ви можете заперечити: «Але ж, Кевіне,

or Conqueror of the Classics --

Завойовнику класики,

that was the past.

це ж лише історія.

We live now in a world of interdependence and globalization.

А ми живемо зараз у світі взаємозалежності і глобалізації.

It could never happen again."

Таке не може трапитися знову».

Guess what?

Знаєте що?

The economic historians tell us that in fact,

Історики економіки насправді заявляють,

the time which we reached the greatest point

що ми досягли найвищої точки

of economic integration and globalization

економічної інтеграції та глобалізації

was in 1914,

у 1914 році,

just before that happened, World War I,

якраз перед початком Першої світової війни.

a sobering reflection from history.

Тверезий погляд на історію.

So if we are engaged in this great question

Тож, якщо ми залучаємося до цього великого питання,

of how China thinks, feels,

що Китай думає, відчуває

and positions itself towards the United States,

і як він себе позиціонує відносно США,

and the reverse,

і навпаки,

how do we get to the baseline

як нам зрозуміти основи,

of how these two countries and civilizations

на яких ці дві держави і цивілізації

can possibly work together?

можуть працювати разом?

Let me first go to, in fact,

Дозвольте мені спочатку розказати

China's views of the U.S. and the rest of the West.

про погляди Китаю на США та решту західного світу.

Number one: China feels as if it's been humiliated

По-перше, Китай протягом сотні років,

at the hands of the West through a hundred years of history,

починаючи з Опіумних війн,

beginning with the Opium Wars.

відчуває себе приниженим Заходом.

When after that, the Western powers carved China up into little pieces,

Після того, як західні держави поділили Китай на маленькі шматочки,

so that by the time it got to the '20s and '30s,

до 20-30-х років

signs like this one appeared on the streets of Shanghai.

знаки, подібні до цього, з’являлися на вулицях Шанхая.

["No dogs and Chinese allowed"]

[Собаки і китайська заборонені]

How would you feel if you were Chinese,

Як би ви почували себе на місці китайців,

in your own country, if you saw that sign appear?

спостерігаючи за такими знаками у власній країні?

China also believes and feels

Китай також вірить і відчуває,

as if, in the events of 1919, at the Peace Conference in Paris,

що у 1919 на Мирній конференції в Парижі,

when Germany's colonies were given back

коли німецькі колонії віддавали

to all sorts of countries around in the world,

різним країнам по всьому світу,

what about German colonies in China?

а як щодо німецьких колоній в Китаї?

They were, in fact, given to Japan.

Їх насправді віддали Японії.

When Japan then invaded China in the 1930s

Коли у 1930-х Японія вторглася в Китай,

the world looked away and was indifferent to what would happen to China.

світ відвернувся і виявив байдужість до цих подій.

And then, on top of that, the Chinese to this day believe

Крім того, Китай досі вірить,

that the United States and the West

що США і Захід

do not accept the legitimacy of their political system

не приймають легітимності його політичної системи

because it's so radically different from those of us who come

через те, що вона радикально інша для нас, людей з країн

from liberal democracies,

ліберальної демократії.

and believe that the United States to this day is seeking

Китай також вірить, що до цього дня США шукає можливості

to undermine their political system.

підірвати його політичну систему.

China also believes that it is being contained

Китай переконаний, що його стримують

by U.S. allies and by those with strategic partnerships with the U.S.

союзники Америки і ті, хто мають стратегічне партнерство з США

right around its periphery.

по всьому світу.

And beyond all that, the Chinese have this feeling

І поза усім цим, китайці відчувають

in their heart of hearts and in their gut of guts

серцем і нутрощами,

that those of us in the collective West

що всі ми з західного світу

are just too damned arrogant.

дуже пихаті.

That is, we don't recognize the problems in our own system,

Ми не розуміємо проблем нашої власної системи,

in our politics and our economics,

нашої політики і економіки,

and are very quick to point the finger elsewhere,

проте ми охоче вказуємо на вади інших

and believe that, in fact, we in the collective West

і, повірте, ми на Заході,

are guilty of a great bunch of hypocrisy.

винні у великій кількості лицемірства.

Of course, in international relations,

Звичайно, міжнародні відносини -

it's not just the sound of one hand clapping.

це не гра одного актора.

There's another country too, and that's called the U.S.

Також є інша країна, і це США.

So how does the U.S. respond to all of the above?

Як США відповідає на все вищевикладене?

The U.S. has a response to each of those.

Америка має відповідь на кожен пункт.

On the question of is the U.S. containing China,

На питання, чи США стримує Китай,

they say, "No, look at the history of the Soviet Union. That was containment."

вони кажуть: «Ні, подивіться на історію Радянського Союзу.

Instead, what we have done in the U.S. and the West

Це було стримування». Натомість, США і Захід

is welcome China into the global economy,

вітають Китай у світовій економіці

and on top of that, welcome them into the World Trade Organization.

і, до того ж, запрошують його в Світову організацію торгівлі.

The U.S. and the West say China cheats

США та Захід заявляють, що Китай

on the question of intellectual property rights,

шахраює щодо прав інтелектуальної власності,

and through cyberattacks on U.S. and global firms.

а також здійснює кібератаки на американські та світові компанії.

Furthermore, the United States says that the Chinese political system

Більше того, США заявляють, що китайська політична система

is fundamentally wrong

є неправильною по своїй суті

because it's at such fundamental variance

через її фундаментальні розбіжності

to the human rights, democracy, and rule of law that we enjoy

у питаннях прав особистості, демократії і норм права,

in the U.S. and the collective West.

з системою, яку ми маємо в США і у західних країнах.

And on top of all the above, what does the United States say?

І до всього цього, що ще говорить Америка?

That they fear that China will, when it has sufficient power,

Вона боїться, що Китай, коли матиме достатньо могутності,

establish a sphere of influence in Southeast Asia and wider East Asia,

встановить сферу впливу у Південній Азії, розширить її на Східну Азію

boot the United States out,

і виживе звідти США.

and in time, when it's powerful enough,

А коли стане ще могутнішим,

unilaterally seek to change the rules of the global order.

то самостійно змінить правила світового порядку.

So apart from all of that, it's just fine and dandy,

За винятком цього всього, відносини між

the U.S.-China relationship.

США та Китаєм просто чудові.

No real problems there.

Немає ніяких справжніх проблем.

The challenge, though, is given those deep-rooted feelings,

Проте, завдання полягає в тому, щоб осмислити ці глибоко вкорінені почуття,

those deep-rooted emotions and thought patterns,

ці глибоко вкорінені емоції і способи мислення,

what the Chinese call "Sīwéi," ways of thinking,

які китайці називають «Sīwéi»,

how can we craft a basis for a common future between these two?

і зрозуміти, як створити основу для спільного майбутнього цих двох держав.

I argue simply this:

Я стверджую:

We can do it on the basis on a framework

ми можемо це зробити на основі

of constructive realism for a common purpose.

конструктивного реалізму для спільних цілей.

What do I mean by that?

Що я маю на увазі під цим?

Be realistic about the things that we disagree on,

Бути реалістичними щодо наших розбіжностей

and a management approach that doesn't enable

та розробити розумний підхід, який унеможливить

any one of those differences to break into war or conflict

початок війни або конфлікту,

until we've acquired the diplomatic skills to solve them.

до часу, поки ми не залагодимо розбіжності дипломатичним шляхом.

Be constructive in areas of the bilateral, regional and global engagement

Бути конструктивними щодо двосторонніх, регіональних і глобальних

between the two,

зобов'язань між ними,

which will make a difference for all of humankind.

від яких може виграти все людство.

Build a regional institution capable of cooperation in Asia,

Створити регіональний орган, який сприятиме кооперації в Азії

an Asia-Pacific community.

та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

And worldwide, act further,

І по всьому світу діяти далі,

like you've begun to do at the end of last year

як ви почали це робити наприкінці минулого року,

by striking out against climate change

виступаючи проти змін клімату,

with hands joined together rather than fists apart.

взявшись за руки, а не наставивши кулаки один на одного.

Of course, all that happens if you've got a common mechanism

Усе це стане можливим, якщо ми матимемо спільні механізми

and political will to achieve the above.

і політичну волю для досягнення цього.

These things are deliverable.

Це можна зробити.

But the question is, are they deliverable alone?

Але питання в тому, чи можна це зробити одному?

This is what our head tells us we need to do,

Це те, що говорить нам зробити наша голова,

but what about our heart?

а як щодо серця?

I have a little experience in the question back home

Вдома я отримав трохи досвіду у питанні

of how you try to bring together two peoples

примирення двох націй,

who, frankly, haven't had a whole lot in common in the past.

які, чесно кажучи, мали дуже мало спільного у минулому.

And that's when I apologized to Australia's indigenous peoples.

І це сталося, коли я вибачився перед корінними жителями Австралії.

This was a day of reckoning in the Australian government,

Це був день розплати в австралійському уряді,

the Australian parliament, and for the Australian people.

парламенті і для австралійців.

After 200 years of unbridled abuse towards the first Australians,

Після 200 років жорстокого поводження з корінними жителями Австралії,

it was high time that we white folks said we were sorry.

це був правильний час для білих людей вибачитися.

The important thing --

Для мене було дуже важливо.

(Applause)

(Оплески)

The important thing that I remember is staring in the faces

Для мене було дуже важливо,

of all those from Aboriginal Australia

спостерігати за виразами облич аборигенів

as they came to listen to this apology.

Австралії, які прийшли послухати вибачення.

It was extraordinary to see, for example,

Наприклад, було неймовірно бачити

old women telling me the stories of when they were five years old

старих жінок, які розповідали, як у віці п’яти років

and literally ripped away from their parents,

їх буквально відривали від батьків,

like this lady here.

як цю жінку.

It was extraordinary for me to then be able to embrace

Для мене було неймовірно мати можливість обійняти

and to kiss Aboriginal elders as they came into the parliament building,

і поцілувати старійшин аборигенів, коли вони входили в будинок парламенту.

and one woman said to me,

Одна жінка сказала мені,

it's the first time a white fella had ever kissed her in her life,

що це вперше біла людина поцілувала її,

and she was over 70.

а їй вже більше 70 років.

That's a terrible story.

Отака жахлива історія.

And then I remember this family saying to me,

А ще я пам’ятаю одну сім’ю, вони розповіли мені:

"You know, we drove all the way from the far North down to Canberra

«Ви знаєте, ми проїхали увесь цей довгий шлях з далекої півночі до Канберри,

to come to this thing,

щоб долучитися до цього,

drove our way through redneck country.

проїхали через усю країну фермерів.

On the way back, stopped at a cafe after the apology for a milkshake."

По дорозі додому, ми зупинилися біля кафе, щоб випити молочний коктейль».

And they walked into this cafe quietly, tentatively, gingerly,

І вони зайшли в це кафе тихо, нерішуче, обережно

a little anxious.

і трохи стривожено.

I think you know what I'm talking about.

Гадаю ви розумієте, що я маю на увазі.

But the day after the apology, what happened?

Але, що трапилося на наступний день після вибачення?

Everyone in that cafe, every one of the white folks,

Усі люди у тому кафе, усі білі люди,

stood up and applauded.

встали і аплодували.

Something had happened in the hearts of these people in Australia.

Щось змінилося в серцях цих австралійців.

The white folks, our Aboriginal brothers and sisters,

Білі люди, наші брати і сестри з корінного населення,

and we haven't solved all these problems together,

і ми не розв'язували всі ці проблеми разом.

but let me tell you, there was a new beginning

Але дозвольте сказати вам, що це був новий початок,

because we had gone not just to the head,

тому що ми сягнули не лише голів людей,

we'd gone also to the heart.

а також і їхніх сердець.

So where does that conclude in terms of the great question

Який висновок напрошується з огляду на наше велике питання,

that we've been asked to address this evening,

яке ми намагаємося вирішити сьогодні ввечері,

which is the future of U.S.-China relations?

щодо майбутніх відносини між США та Китаєм.

The head says there's a way forward.

Головою ми розуміємо, що є шлях вперед.

The head says there is a policy framework, there's a common narrative,

Ми розуміємо, що є політична основа, спільна ідея і механізм

there's a mechanism through regular summitry

регулярних зустрічей на вищому рівні,

to do these things and to make them better.

щоб робити ці речі і покращувати їх.

But the heart must also find a way to reimagine the possibilities

Але серце також має знайти шлях для переосмислення перспективи

of the America-China relationship,

відносин між Америкою та Китаєм

and the possibilities of China's future engagement in the world.

і перспективи залучення Китаю до співробітництва у світі.

Sometimes, folks, we just need to take a leap of faith

Іноді, люди, нам просто треба зробити крок у невідоме,

not quite knowing where we might land.

не знаючи напевне, що на нас чекає.

In China, they now talk about the Chinese Dream.

В Китаї наразі говорять про «китайську мрію».

In America, we're all familiar with the term "the American Dream."

В Америці, ми всі знаємо, існує «американська мрія».

I think it's time, across the world,

Я думаю, що настав час, для всього світу

that we're able to think also of something we might also call

замислитися над тим, що ми могли би назвати

a dream for all humankind.

«мрією людства».

Because if we do that,

Оскільки, якщо ми це зробимо,

we might just change the way

ми, ймовірно, змінимо і спосіб

that we think about each other.

сприйняття одне одного.

[In Chinese]

[Китайською]

That's my challenge to America. That's my challenge to China.

Це мій виклик Америці. Це мій виклик Китаю.

That's my challenge to all of us,

Це мій виклик усім нам.

but I think where there's a will and where there is imagination

Я впевнений, де є воля і винахідливість,

we can turn this into a future

там ми можемо побудувати

driven by peace and prosperity

мирне і процвітаюче майбутнє,

and not once again repeat

і більше не повторювати

the tragedies of war.

трагедій війни.

I thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Chris Anderson: Thanks so much for that. Thanks so much for that.

Кріс Андерсон: Дуже дякую за це. Дуже дякую за це.

It feels like you yourself have a role to play in this bridging.

Здається, що ви маєте власну роль у поєднанні цих держав,

You, in a way, are uniquely placed to speak to both sides.

і, до певної міри, ваше положення дозволяє вам звертатися до обох сторін.

Kevin Rudd: Well, what we Australians do best is organize the drinks,

Кевін Радд: Австралійці, краще за всіх, організовують гулянки.

so you get them together in one room, and we suggest this and suggest that,

Ви запрошуєте їх в одну кімнати, ви пропонуєте одне, потім інше,

then we go and get the drinks.

а далі всі йдуть і п'ють.

But no, look, for all of us who are friends

Але ні, зачекайте, для всіх нас, друзів

of these two great countries, America and China,

обох цих великих країн, Америки та Китаю,

you can do something.

ви можете дещо зробити.

You can make a practical contribution,

Ви можете зробити практичний внесок.

and for all you good folks here,

Наступного разу,

next time you meet someone from China,

зустрівши когось з Китаю,

sit down and have a conversation.

сядьте і поговоріть:

See what you can find out about where they come from and what they think,

дізнайтеся звідки вони і що думають.

and my challenge for all the Chinese folks

І я закликаю всіх китайців,

who are going to watch this TED Talk at some time

хто дивитиметься цей виступ на TED,

is do the same.

зробити те ж саме.

Two of us seeking to change the world can actually make a huge difference.

Ми двоє, прагнучи змінити світ, можемо це фактично зробити.

Those of us up the middle, we can make a small contribution.

Ті з нас, хто посередині, також можуть зробити малий внесок.

CA: Kevin, all power to you, my friend. Thank you.

КА: Кевін, мій друже, вам і карти в руки.

KR: Thank you. Thank you, folks.

КР: Дякую. Дякую.

(Applause)

(Оплески)