How loss helped one artist find beauty in imperfection | Alyssa Monks

Перекладач: Olesia Kulyk Утверджено: Hanna Leliv

I'm a painter.

Я - художниця.

I make large-scale figurative paintings,

Я створюю гіперреалістичні картини,

which means I paint people

тобто малюю людей

like this.

ось так.

But I'm here tonight to tell you about something personal

Але сьогодні я тут, щоб розказати про щось особисте,

that changed my work and my perspective.

що змінило мою роботу і погляди.

It's something we all go through,

Це те, через що ми всі проходимо,

and my hope is that my experience may be helpful to somebody.

і я надіюсь, мій досвід комусь допоможе.

To give you some background on me, I grew up the youngest of eight.

Коротко про мене: я виросла наймолодшою серед восьми дітей.

Yes, eight kids in my family.

Так, вісім дітей у сім'ї.

I have six older brothers and a sister.

У мене шестеро старших братів і сестра.

To give you a sense of what that's like,

Щоб ви розуміли, що це таке,

when my family went on vacation,

коли ми їхали на відпочинок,

we had a bus.

у нас був автобус.

(Laughter)

(Сміх)

My supermom would drive us all over town

Моя супермама возила по усьому місту

to our various after-school activities --

на позашкільні заняття --

not in the bus.

не автобусом.

We had a regular car, too.

Ми мали і звичайну машину.

She would take me to art classes,

Вона водила мене на уроки малювання,

and not just one or two.

і не на один чи два.

She took me to every available art class from when I was eight to 16,

Вона водила мене на усі наявні уроки у віці 8-16 років,

because that's all I wanted to do.

це все, що я хотіла робити.

She even took a class with me in New York City.

Вона навіть брала урок зі мною у Нью-Йорку.

Now, being the youngest of eight, I learned a few survival skills.

Наймолодша дитина в сім'ї, я вивчила уроки виживання.

Rule number one:

Правило номер один:

don't let your big brother see you do anything stupid.

не дозволяй старшому брату бачити дурниці, які ти робиш.

So I learned to be quiet and neat

Тому я стала спокійною і акуратною,

and careful to follow the rules and stay in line.

дотримуюся правил і стою в черзі.

But painting was where I made the rules.

Але у мистецтві я створила свої правила.

That was my private world.

Це мій власний світ.

By 14, I knew I really wanted to be an artist.

Ще до 14 я знала, що хочу стати художницею.

My big plan was to be a waitress to support my painting.

Я також збиралася стати офіціанткою, щоб підтримати свою творчість фінансово.

So I continued honing my skills.

Тому я продовжувала відточувати навики.

I went to graduate school and I got an MFA,

Я стала магістром мистецтв,

and at my first solo show, my brother asked me,

і на моїй першій виставці брат запитав:

"What do all these red dots mean next to the paintings?"

"Що означають усі ці червоні крапки поруч з картинами?"

Nobody was more surprised than me.

Ніхто не був таким здивованим, як я.

The red dots meant that the paintings were sold

Червоні крапки означали, що картини продані,

and that I'd be able to pay my rent

і я можу сплатити оренду

with painting.

завдяки своїй творчості.

Now, my apartment had four electrical outlets,

На цей час у моїй квартирі було лише чотири розетки,

and I couldn't use a microwave and a toaster at the same time,

і я не могла користуватися мікрохвильовою і тостером одночасно,

but still, I could pay my rent.

але я могла оплатити оренду квартири.

So I was very happy.

І я була дуже щаслива.

Here's a painting from back around that time.

Ось картина з цього часу.

I needed it to be as realistic as possible.

Я хотіла, щоб вона була якомога реалістичніша.

It had to be specific and believable.

Конкретна і правдоподібна.

This was the place where I was isolated and in total control.

Тут я була сама по собі і все тримала під контролем.

Since then, I've made a career of painting people in water.

Відтоді я побудувала кар'єру, малюючи людей у воді.

Bathtubs and showers were the perfect enclosed environment.

Ванна і душ були ідеальним середовищем.

It was intimate and private,

Це було інтимно і приватно,

and water was this complicated challenge that kept me busy for a decade.

вода була складним завданням, над яким я працювала десятиліття.

I made about 200 of these paintings,

Я створила 200 таких картин,

some of them six to eight feet,

деякі з них по 6-8 футів,

наприклад ця.

like this one.

For this painting, I mixed flour in with the bathwater to make it cloudy

Я додала борошно у воду, щоб зробити її мутною,

and I floated cooking oil on the surface

вилила олію на поверхню

and stuck a girl in it,

і занурила дівчину в усе це,

and when I lit it up,

і коли я підсвітила,

it was so beautiful I couldn't wait to paint it.

це було так красиво, що я не могла дочекатись, коли почну малювати.

I was driven by this kind of impulsive curiosity,

Мене спонукала імпульсивна цікавість,

я завжди була в пошуках чогось нового, що додати:

always looking for something new to add:

vinyl, steam, glass.

вініл, пара, скло.

Одного разу я вилила вазелін на голову і волосся,

I once put all this Vaseline in my head and hair

щоб побачити, як це виглядає.

just to see what that would look like.

Не робіть цього.

Don't do that.

(Laughter)

(Сміх)

Усе йшло добре.

So it was going well.

I was finding my way.

Я шукала свій шлях.

I was eager and motivated

Я була енергійною і вмотивованою,

and surrounded by artists,

в оточенні художників,

always going to openings and events.

завжди ходила на відкриття і заходи.

I was having some success and recognition

У мене був успіх і визнання,

я перебралася у квартиру з більш ніж чотирма розетками.

and I moved into an apartment with more than four outlets.

My mom and I would stay up very late

Ми з мамою сиділи до пізнього вечора,

розмовляли про ідеї та надихали одна одну.

talking about our latest ideas and inspiring each other.

Вона виготовляла чудову кераміку.

She made beautiful pottery.

У мене є друг Бо, він намалював цю картину,

I have a friend named Bo who made this painting

of his wife and I dancing by the ocean,

ми з його дружиною танцюємо біля океану,

and he called it "The Light Years."

він назвав її "Світлі роки".

I asked him what that meant, and he said,

Я запитала, що він має на увазі, і він сказав:

"Well, that's when you've stepped into adulthood, you're no longer a child,

"Коли ти вступаєш у доросле життя, ти вже більше не дитина,

but you're not yet weighed down by the responsibilities of life."

але ти ще не обтяжений обов'язками".

І це все. Це були світлі роки.

That was it. It was the light years.

On October 8, 2011,

8 жовтня 2011 року

the light years came to an end.

світлі роки завершилися.

My mom was diagnosed with lung cancer.

Моїй мамі діагностували рак легенів.

It had spread to her bones, and it was in her brain.

Він поширився на її кістки і мозок.

When she told me this, I fell to my knees.

Коли вона це сказала, я впала на коліна.

I totally lost it.

Мені запаморочилося у голові.

And when I got myself together and I looked at her,

Коли я зібралася з силами і глянула на неї,

я зрозуміла, що йдеться не про мене.

I realized, this isn't about me.

This is about figuring out how to help her.

Треба з'ясувати, як допомогти мамі.

Мій батько - лікар,

My father is a doctor,

and so we had a great advantage having him in charge,

тому нам пощастило, що він про все подбав,

він опікувався нею так добре, як тільки міг.

and he did a beautiful job taking care of her.

But I, too, wanted to do everything I could to help,

Але я теж хотіла допомогти, усім чим могла.

so I wanted to try everything.

і я хотіла спробувати усе можливе.

Усі ми хотіли.

We all did.

I researched alternative medicines,

Я ретельно шукала таблетки,

diets, juicing, acupuncture.

дієти, соки, голковколювання.

Finally, I asked her,

Нарешті я запитала маму:

"Is this what you want me to do?"

"Це те, що ти хочеш, щоб я робила?"

І вона відповіла: "Ні".

And she said, "No."

She said, "Pace yourself. I'm going to need you later."

Мама сказала: "Заспокійся. Ти мені будеш потрібна пізніше".

She knew what was happening,

Вона розуміла, що коїться,

and she knew what the doctors

і розуміла, що лікарі,

and the experts and the internet didn't know:

експерти та Інтернет не знають,

how she wanted to go through this.

як вона хоче пройти через це.

I just needed to ask her.

Я мусила запитати про це в неї.

I realized that if I tried to fix it,

Я зрозуміла, що якщо сама намагатимусь якось зарадити,

I would miss it.

то потім шкодуватиму про це.

So I just started to be with her,

Тому я була поруч з нею,

whatever that meant and whatever situation came up,

у будь-яких ситуаціях,

just really listen to her.

просто слухала її.

If before I was resisting, then now I was surrendering,

Якщо раніше я пручалася, то тепер піддалася,

giving up trying to control the uncontrollable

відмовилася контролювати те, що не піддається контролю,

and just being there in it with her.

і просто була біля мами.

Time slowed down,

Час сповільнився,

and the date was irrelevant.

і дата вже не мала значення.

We developed a routine.

У нас виникли свої традиції.

Early each morning I would crawl into bed with her and sleep with her.

Кожного ранку я залазила до маминого ліжка і спала з нею.

My brother would come for breakfast

Мій брат приїжджав на сніданок,

and we'd be so glad to hear his car coming up the driveway.

ми раділи, коли чули, як наближається його машина.

So I'd help her up and take both her hands

Я допомагала їй піднятися, брала за обидві руки,

and help her walk to the kitchen.

і ми йшли до кухні.

She had this huge mug she made

Мама брала великий кухоль, який сама зробила,

she loved to drink her coffee out of,

пила з нього каву

and she loved Irish soda bread for breakfast.

і їла на сніданок хліб з прісного тіста.

Afterwards was the shower,

Потім був душ,

and she loved this part.

вона любила це заняття.

She loved the warm water,

Мама любила теплу воду,

so I made this as indulgent as I could,

а я потурала їй як могла,

like a spa.

як у СПА.

My sister would help sometimes.

Інколи нам допомагала моя сестра.

We had warm towels

У нас були теплі рушники

and slippers ready immediately

і приготовані капці,

so she never got cold for a second.

тому мама ніколи не мерзла, навіть на секунду.

I'd blow-dry her hair.

Я сушила їй волосся.

Ввечері приїжджали мої брати з дітьми,

My brothers would come in the evenings and bring their kids,

і це було головним моментом її дня.

and that was the highlight of her day.

Over time, we started to use a wheelchair,

З часом ми перейшли на інвалідний візок,

and she didn't want to eat so much,

вона не дуже хотіла їсти

and she used the tiniest little teacup we could find to drink her coffee.

і користувалася найменшою чашкою, яку ми знайшли, щоб пити каву.

I couldn't support her myself anymore,

Я більше не могла її доглядати сама,

тому ми найняли помічницю, щоб допомагати їй приймати душ.

so we hired an aide to help me with the showers.

These simple daily activities

Усі щоденні прості дії

became our sacred ritual,

стали священним ритуалом,

and we repeated them day after day

і ми повторювали його день за днем,

as the cancer grew.

поки рак поширювався.

It was humbling and painful

Це було принизливо і боляче,

and exactly where I wanted to be.

але я хотіла бути саме там.

We called this time "the beautiful awful."

Ми називали цей час "прекрасний жах".

She died on October 26, 2012.

Мама померла 26 жовтня 2012.

It was a year and three weeks after her diagnosis.

Через рік і три тижні після діагнозу.

She was gone.

Вона пішла.

My brothers, sister, and father and I

Мої брати, сестра, тато і я -

all came together in this supportive and attentive way.

усі ми зблизилися, дбаючи про маму.

It was as though our whole family dynamic

Здавалося, що все наше сімейне життя змінилося,

and all our established roles vanished

всі наші встановлені ролі стерлися,

and we were just all together in this unknown,

і ми просто опинилися всі разом у незвіданому,

feeling the same thing

відчували одне і теж

and taking care of each other.

і дбали одне про одного.

I'm so grateful for them.

Я така вдячна їм.

As someone who spends most of my time alone in a studio working,

Як людина, яка переважно працює наодинці в майстерні.

I had no idea that this kind of connection

я не мала уявлення, що такий зв'язок

could be so important, so healing.

може бути таким важливим, таким цілющим.

This was the most important thing.

Це було найважливішим.

It was what I always wanted.

Це те, що я завжди хотіла.

So after the funeral, it was time for me to go back to my studio.

Отже, після похоронів, настав час іти у майстерню.

So I packed up my car and I drove back to Brooklyn,

Я зібрала все в машину і повернулася у Бруклін,

and painting is what I've always done, so that's what I did.

малювати, як завжди, адже я цим займалася раніше.

And here's what happened.

Але сталася одна річ.

It's like a release of everything that was unraveling in me.

Я немовби випустила з себе все, що нуртувало в моїй душі.

That safe, very, very carefully rendered safe place

Оте акуратно намальоване безпечне місце,

that I created in all my other paintings,

яке я творила у своїх картинах,

it was a myth.

виявилося міфом.

It didn't work.

І це міф розтанув.

And I was afraid, because I didn't want to paint anymore.

Мені було страшно, бо я не хотіла більше малювати.

So I went into the woods.

Тому я пішла у ліс.

I thought, I'll try that, going outside.

Я думала, що спробую малювати просто неба.

I got my paints, and I wasn't a landscape painter,

Я взяла фарби, але я не була пейзажистом,

but I wasn't really much of any kind of painter at all,

втім, я не належала до жодного типу художників,

so I had no attachment, no expectation,

тому не мала якихось схильностей чи очікувань,

which allowed me to be reckless and free.

що дало мені змогу бути сміливою і вільною.

I actually left one of these wet paintings

Одну з картин я так і залишила вологою

outside overnight

надворі на цілу ніч,

next to a light in the woods.

поруч із вогниками у лісі.

By the morning it was lacquered with bugs.

До ранку картина була вкрита жучками.

But I didn't care. It didn't matter. It didn't matter.

Але мені було байдуже. Яка різниця?

I took all these paintings back to my studio,

Я забрала ці картини назад у майстерню,

and scraped them, and carved into them,

дряпала їх, вирізала,

and poured paint thinner on them,

вилила на них розчинник,

put more paint on top, drew on them.

наклала ще більше фарби і малювала.

I had no plan,

Я не мала ніяких намірів,

but I was watching what was happening.

а просто спостерігала, що відбувається.

This is the one with all the bugs in it.

Це та картина з жучками.

I wasn't trying to represent a real space.

Я не хотіла зобразити реальність.

It was the chaos and the imperfections that were fascinating me,

Мене зачарували хаос і недосконалість,

and something started to happen.

і щось почало відбуватися.

I got curious again.

Повернулась допитливість.

This is another one from the woods.

А це ще одна картина з лісу.

There was a caveat now, though.

Але є один нюанс.

I couldn't be controlling the paint like I used to.

Я не могла контролювати процес, як колись.

It had to be about implying and suggesting,

Йшлося про припущення і натяки,

not explaining or describing.

а не пояснення чи опис.

And that imperfect, chaotic, turbulent surface

І ця недосконалість, хаотична, бурхлива поверхня

is what told the story.

і перетворилась на історію.

I started to be as curious as I was when I was a student.

Я стала допитливою, як колись.

So the next thing was I wanted to put figures in these paintings, people,

Далі я хотіла помістити в ці картини фігури, людей,

and I loved this new environment,

я полюбила це нове середовище

so I wanted to have both people and this atmosphere.

і хотіла показати і людей, і атмосферу.

When the idea hit me of how to do this,

Коли мені спала на думку ідея, як це зробити,

I got kind of nauseous and dizzy,

я відчула запаморочення,

which is really just adrenaline, probably,

що тільки підкреслило,

but for me it's a really good sign.

що цехороший знак.

And so now I want to show you what I've been working on.

Я покажу вам, над чим я працювала.

It's something I haven't shown yet, and it's like a preview, I guess,

Цього ще ніхто не бачив, тож це буде анонс

of my upcoming show,

моєї нової виставки,

what I have so far.

підготовка до якої триває.

Expansive space

Багато простору

instead of the isolated bathtub.

замість ізольованої ванни.

I'm going outside instead of inside.

Все ззовні, а не у приміщенні.

Loosening control,

Менше контролю,

savoring the imperfections,

насолода недосконалістю,

allowing the --

дозвіл на...

allowing the imperfections.

дозвіл на недосконалість.

And in that imperfection,

І в цій недосконалості

you can find a vulnerability.

можна побачити вразливість.

I could feel my deepest intention, what matters most to me,

Я відчула свій сокровенний намір, те, що найважливішим для мене є

that human connection

зв'язок з людиною,

that can happen in a space where there's no resisting or controlling.

який трапляється у просторі, де нема контролю.

I want to make paintings about that.

І я хочу це малювати.

So here's what I learned.

І ось що я зрозуміла.

We're all going to have big losses in our lives,

Усі ми переживемо в житті великі втрати:

maybe a job or a career,

робота чи кар'єра,

relationships, love, our youth.

стосунки, любов чи молодість.

We're going to lose our health,

Ми втратимо здоров'я,

people we love.

людей, яких любимо.

These kinds of losses are out of our control.

І ці втрати непідконтрольні нам.

They're unpredictable,

Вони непередбачувані

and they bring us to our knees.

і збивають нас з ніг.

І я кажу: впустіть їх.

And so I say, let them.

Fall to your knees. Be humbled.

Упадіть на коліна. Змиріться.

Let go of trying to change it

Не намагайтеся змінити їх

or even wanting it to be different.

і не бажайте, щоб усе було по-іншому.

It just is.

Просто так є.

And then there's space,

А потім з'являється простір,

and in that space feel your vulnerability,

що відчуває вашу вразливість,

what matters most to you,

те, що є важливим для вас,

your deepest intention.

ваші сокровенні прагнення.

And be curious to connect

Спробуйте встановити зв'язок

to what and who is really here,

з тими, хто є тут,

awake and alive.

реальний і живий.

It's what we all want.

Це те, чого ми всі хочемо.

Let's take the opportunity to find something beautiful

Скористаймося можливістю знайти щось красиве

in the unknown, in the unpredictable,

у невідомому, непередбачуваному

and even in the awful.

і навіть жахливому.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)