A rite of passage for late life | Bob Stein

Перекладач: Anna Kuk Утверджено: Hanna Leliv

I grew up white, secular and middle class

Я виростав серед білошкірого світського середнього класу

in 1950s America.

в Америці у 1950-ті роки.

That meant watching fireworks on the Fourth of July,

Це значить, що я спостерігав за феєрверками на День незалежності,

trick-or-treating on Halloween

випрошував солодощі на Гелловін

and putting presents under a tree at Christmas.

і отримував подарунки під ялинку на Різдво.

But by the time those traditions got to me,

Але допоки я нарешті усвідомив ці традиції,

they were hollow, commercial enterprises,

вони встигли перетворитись на пусті, комерційні заходи,

which just left me feeling empty.

які не викликали в мені ніяких емоцій.

So from a relatively young age,

Отож, ще замолоду

I found myself looking to fill an existential hole,

я вирішив заповнити оту екзистенційну прогалину,

to connect with something bigger than myself.

з'єднатись з чимось більшим, ніж я сам.

There hadn't been a bar mitzvah in my family in over a century,

Понад сотню років у моїй сім'ї не святкували бар-міцви,

so I thought I'd take a shot at that --

тому я думав, що почну з цього ...

(Laughter)

(Сміх)

only to be devastated when my one encounter with the rabbi,

і тому був у страшенному розпачі, коли моя зустріч із равином -

a really tall, godlike figure with flowing white hair,

високим, величним чоловіком із сивим волоссям, що спадало на плечі -

consisted of him asking me for my middle name

складалася з того, що він запитав моє друге ім'я,

so we could fill out a form.

щоб заповнити форму.

Yep, that was it.

І все.

(Laughter)

(Сміх)

So I got the fountain pen,

Я отримав від нього ручку,

but I didn't get the sense of belonging and confidence

але не отримав почуття приналежності та впевненості,

I was searching for.

що їх я шукав.

Many years later,

Багато років потому

I couldn't bear the thought of my son turning 13

я не міг змиритися з думкою, що моєму сину виповниться 13,

without some kind of rite of passage.

а ми не проведемо жодного обряду посвяти.

So I came up with the idea of a 13th birthday trip,

Отож, я вирішив влаштувати поїздку з нагоди його 13-річчя

and I offered to take Murphy anywhere in the world

і запропонував Мерфі поїхати в будь-який куточок світу,

that had meaning for him.

який для нього щось значив.

A budding young naturalist who loved turtles,

Юний натураліст-початківець, який любив черепах,

he immediately settled on the Galapagos.

він одразу вибрав Ґалапаґос.

And when my daughter, Katie, turned 13,

А коли моїй доньці Кеті виповнилося 13 років,

she and I spent two weeks at the bottom of the Grand Canyon,

ми з нею провели два тижні унизу Великого каньйону,

where Katie learned for the first time that she was powerful and brave.

де Кеті вперше дізналася, що вона фізично витривала і хоробра.

Since then, my partner, Ashton, and lots of our friends and relatives

Відтоді моя дружина Ештон, а також багато наших друзів і родичів

have taken their kids on 13th birthday trips,

організовували подорожі, коли їхнім дітям виповнювалось 13,

with everyone finding it transformative for both the child and the parent.

і це змінювало як дітей, так і батьків.

I wasn't brought up saying grace.

Змалку мене не вчили молитись перед трапезою.

But for the last 20 years,

Але останні 20 років

we've been holding hands before every meal.

ми молимось перед кожним прийомом їжі.

It's a beautiful bit of shared silence

Це прекрасний момент спільного мовчання,

that brings us all together in the moment.

що зближує нас усіх.

Ashton tells everyone to "pass the squeeze,"

Аштон каже до кожного: "передавай потиск далі",

while she assures them it's not religious.

запевняючи, що це не релігійно.

(Laughter)

(Сміх)

So recently, when my family asked me

Нещодавно мої родичі запитали,

if I could please do something with the more than 250 boxes of stuff

чи міг би я зробити що-небудь з 250 коробками всілякої всячини,

that I've collected over a lifetime,

які я назбирав протягом життя.

my ritual-making impulse kicked in.

І тут моя любов до обрядів знову дала про себе знати.

I started wondering if I could go further than simple death cleaning.

Я задумався, чи здатний я на щось більше, ніж на просте передсмертне прибирання.

"Death cleaning" is the Swedish term for clearing out your closets,

"Передсмертне прибирання"- так кажуть шведи, коли говорять, що хтось прибирає в шафах,

your basement and your attic before you die,

у підвалі та на горищі до того моменту, як помре,

so your kids don't have to do it later.

щоб їхнім дітям не довелось потім то все розгрібати.

(Laughter)

(Сміх)

I pictured my children opening up box after box

Я уявив своїх дітей, які відкривають коробку за коробкою

and wondering why I'd kept any of that stuff.

і не можуть зрозуміти, нащо я зберігав усе це.

(Laughter)

(Сміх)

And then I imagined them looking at a specific picture

А потім уявив, як вони дивляться на одне фото,

of me with a beautiful young woman,

де я з чарівною молодою жінкою,

and asking, "Who on earth is that with Dad?"

і питають: "А хто це такий поруч з татком?"

(Laughter)

(Сміх)

And that was the aha moment.

І тоді мене осяяло.

It wasn't the things I'd saved that were important;

Насправді мені важили не речі, що їх я зберігав,

it was the stories that went with them that gave them meaning.

а історії, пов'язані з ними.

Could using the objects to tell the stories

Чи можуть речі, що розповідають історії,

be the seed of a new ritual,

закласти новий обряд,

a rite of passage -- not for a 13-year-old,

обряд ініціації - не лише для 13-річних,

but for someone much further down the road?

а й для майбутніх поколінь?

So I started experimenting.

Отож, я почав експериментувати.

I got a few dozen things out of the boxes,

Витягнув кілька десятків речей із коробки,

I put them about in a room,

розмістив їх у кімнаті

and I invited people to come in

і запросив людей зайти

and ask me about anything that they found interesting.

і питати мене про все, що їх зацікавить.

The results were terrific.

Результати мене вразили.

A good story became a launching pad for a much deeper discussion,

Цікаві історії підштовхували до глибших дискусій,

in which my visitors made meaningful connections

під час яких мої слухачі проводили певні аналогії

to their own lives.

з власним життям.

Derrius [Quarles] asked me about a Leonard Peltier T-shirt

Дерріус Кворлс запитав мене про футболку Leonard Peltier,

that I'd worn a lot in the '80s,

яку я часто носив у 80-х роках

that, sadly, is still relevant today.

і яка, на жаль, актуальна і сьогодні.

Our conversation moved quickly,

Наша розмова швидко перейшла

from a large number of political prisoners in American jails,

від політичних в'язнів в американських в'язницях

to Derrius wondering about the legacy

до роздумів Дерріуса про наслідки

of the Black Liberation Movement of the '60s,

Визвольного руху чорношкірого населення у 60-х роках,

and how his life might be different if he'd come of age then,

і того, як би змінилось його життя, якби він був повнолітнім тоді,

instead of 30-odd years later.

а не 30 років пізніше.

At the end of our conversation,

Наприкінці нашої розмови

Derrius asked me if he could have the T-shirt.

Дерріус запитав, чи може він забрати цю футболку.

And giving it to him felt just about perfect.

Я подумав, що це ідеальний варіант.

As these conversations established common ground,

Ці розмови стали основою для спільних тем,

especially across generations,

особливо між представниками різних поколінь,

I realized I was opening a space

і я зрозумів, що створюю простір,

for people to talk about things that really mattered to them.

де люди можуть поговорити про справді важливі для них речі.

And I started seeing myself with a renewed sense of purpose --

Я усвідомив, що маю нову ціль -

not as the old guy on the way out,

не як стариган за два кроки від смерті,

but as someone with a role to play

а яка людина, яка має певну роль

going forward.

у майбутньому.

When I was growing up,

Коли я був малий,

life ended for most people in their 70s.

для більшості людей життя закінчувалось у 70.

People are living far longer now,

Тепер люди живуть набагато довше,

and for the first time in human history,

і вперше в історії людства

it's common for four generations to be living side by side.

стало цілком нормально, що чотири покоління можуть жити поруч.

I'm 71,

Мені 71,

and with a bit of luck,

і, на щастя,

I've got 20 or 30 more years ahead of me.

у мене ще 20 чи 30 років попереду.

Giving away my stuff now

Сьогодні я дарую свої речі,

and sharing it with friends, family, and I hope strangers, too,

ділюся ними з друзями, сім'єю і незнайомцями.

seems like the perfect way to enter this next stage of my life.

Здається, це ідеальний спосіб почати нову сторінку у моєму житті.

Turns out to be just what I was looking for:

Як виявилось, саме цього я шукав:

a ritual that's less about dying

обряду, що стосується не так смерті,

and more about opening the door

як того, щоб прочинити двері

to whatever comes next.

для всього, що буде далі.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Onward!

Далі буде!

(Applause)

(Оплески)