Why should you read "Macbeth"? - Brendan Pelsue

Перекладач: Dina Bezsmertna Утверджено: Khrystyna Romashko

["По болю в пальцях відчуваю — щось жахливе наступає".

— Вільям Шекспір, "Макбет"].

There's a play so powerful that an old superstition says

Є п'єса, яка справляє настільки сильне враження, що давнє повір'я говорить,

its name should never even be uttered in a theater,

що її назва ніколи не повинна звучати у театрі,

п'єса, дія якої відкривається відьомством, а завершується кривавим обезголовлюванням.

a play that begins with witchcraft and ends with a bloody severed head,

a play filled with riddles, prophesies, nightmare visions,

П'єса, сповнена загадок, пророцтв, жахаючих образів,

and lots of brutal murder,

безліччю жорстоких убивств, —

a play by William Shakespeare sometimes referred to as the "Scottish Play"

це п'єса Вільяма Шекспіра, що її іноді називають "тою самою п'єсою Барда",

or the "Tragedy of Macbeth."

або "Трагедією Макбета".

П'єса "Макбет" була вперше представлена на сцені лондонського "Глобусу" у 1606 році,

First performed at the Globe Theater in London in 1606,

"Macbeth" is Shakespeare's shortest tragedy.

та є найкоротшою і водночас, найдинамічнішою трагедією Шекспіра.

It is also one of his most action-packed.

Протягом п'яти актів драматург розповідає історію шотландського аристократа,

In five acts, he recounts a story of a Scottish nobleman

who steals the throne,

який заволодіває троном,

presides over a reign of terror,

створює епоху терору,

and then meets a bloody end.

і зустрічає свій кривавий кінець.

Along the way, it asks important questions about ambition,

У ході оповіді вона ставить важливі питання про честолюбство,

power,

владу,

and violence

насилля,

that spoke directly to the politics of Shakespeare's time

що були актуальними у шекспірівські часи,

and continue to echo in our own.

і знаходять своє відображення у сьогоденні.

England in the early 17th century was politically precarious.

У XVII столітті Англія перебувала у нестійкому політичному становищі.

Queen Elizabeth I died in 1603 without producing an heir,

Королева Єлизавета І померла 1603 року, не залишивши по собі спадкоємця,

and in a surprise move,

і несподівано, її радники передали корону Якову І, Королю Шотландії.

her advisors passed the crown to James Stewart, King of Scotland.

Два роки потому проти короля було організовано задум з метою його вбивства,

Two years later, James was subject to an assassination attempt

called the Gunpowder Plot.

що дістав назву Порохова змова.

Questions of what made for a legitimate king

Питання про те, ким треба бути, аби зватися законним королем,

were on everyone's lips.

було в усіх на устах.

Тому Шекспір мав усвідомлювати, що володіє потужним матеріалом,

So Shakespeare must have known he had potent material

when he conflated and adapted the stories

коли він поєднував та адаптував історії

of a murderous 11th century Scottish King named Macbeth

кривавого шотландського короля Макбета, який правив у XI столітті,

and those of several other Scottish nobles.

та деяких шотландських аристократів.

He found their annals in Hollinshed's "Chronicles,"

Він знайшов записи про них у "Хроніках" Холіншеда,

a popular 16th century history of Britain and Ireland.

відомій літописній збірці історії Британії та Ірландії XVI століття.

Shakespeare would also have known he needed to tell his story

Шекспір також розумів, що має розповісти цю історію так,

in a way that would immediately grab the attention

щоб миттєво заволодіти увагою

of his diverse and rowdy audience.

його строкатої та галасливої аудиторії.

У "Глобусі" збиралися представники усіх прошарків тогочасного суспільства.

The Globe welcomed all sections of society.

Wealthier patrons watched the stage from covered balconies

Заможні глядачі спостерігали за дією з критих балконів,

while poorer people paid a penny to take in the show

а чернь за пенні могла дивитися виставу

from an open-air section called the pit.

з сектору під відкритих небом, що називався "яма".

Talking, jeering, and cheering was common during performances.

Дійство на сцені часто супроводжувалося розмовами, насмішками та вигуками публіки.

There are even accounts of audiences throwing furniture when plays were flops.

Є навіть свідчення того, що через невдоволеність п'єсою публіка кидала на сцену меблі.

So "Macbeth" opens with a literal bang.

П'єсу "Макбет" у буквальному сенсі відкриває "бабах!"

Під гуркотіння грому з'являються три відьми.

Thunder cracks and three witches appear.

They announce they're searching

Вони говорять, що шукають шотландського аристократа,

for a Scottish nobleman and war hero named Macbeth,

героя війни на ім'я Макбет,

then fly off while chanting a curse that predicts a world gone mad.

а потім відлітають геть, викрикуючи прокляття, що віщує божевілля світу.

"Fair is foul and foul is fair. Hover through the fog and filthy air."

"Є зло в добрі, добро у злі; Летім мерщій в туманній млі!"

As seen later, they find Macbeth and his fellow nobleman Banquo.

В наступній дії вони зустрічають Макбета та його генерала Банко.

"All hail Macbeth," they prophesize, "that shalt be king hereafter!"

"Макбете, славен будь, король майбутній!" — пророкують вони.

"King?" Macbeth wonders.

"Король?" — дивується Макбет.

Just what would he have to do to gain the crown?

На що ж йому доведеться піти, щоб отримати корону?

Macbeth and his wife Lady Macbeth

Макбет зі своєю дружиною леді Макбет

soon chart a course of murder, lies, and betrayal.

стають на хибну стежку вбивств, брехні та зради.

In the ensuing bloodbath,

Криваву різню, що слідує за цим,

Shakespeare provides viewers with some of the most memorable passages

Шекспір описує найбільш пам'ятними потужними рядками

in English literature.

в англійській літературі.

"Геть, проклята плямо! Геть, кажу!" — скрикує леді Макбет,

"Out, damned spot! Out, I say!" Lady Macbeth cries when she believes

she can't wipe her victim's blood off her hands.

вірячи, що не може змити кров своєї жертви з рук.

Her obsession with guilt is one of many themes that runs through the play,

Її одержимість виною є однією з провідних тем твору,

along with the universal tendency to abuse power,

нарівні зі схильністю до зловживання владою,

the endless cycles of violence and betrayal,

порочним колом насильства та зради,

the defying political conflict.

відвертим політичним конфліктом.

As is typical with Shakespeare's language,

Як це зазвичай трапляється з мовою Шекспіра,

a number of phrases that got their start in the play

чимала кількість виразів, народжених п'єсою,

have been repeated so many times that they now feel commonplace.

була повторена безліч разів, і тепер вважається широко уживаною.

They include "the milk of human kindness,"

До них входять "всмоктав ти надмір людяності разом з молоком",

"what's done is done,"

"що зроблено, те зроблено!",

and the famous witches' spell,

і відоме відьмине прокляття

"Double, double toil and trouble; Fire burn, and caldron bubble."

"Булькай, пахкай, чахкай, чан! Варіться, трута і дурман!"

Та Шекспір лишає найкращі рядки своєму головному героєві.

But Shakespeare saves the juiciest bit of all for Macbeth himself.

Towards the end of the play, Macbeth reflects on the universality of death

Наприкінці п'єси Макбет поринає у роздуми про всезагальність смерті

and the futility of life.

та марність життя.

"Out, out, brief candle!" he laments.

"Гасни ж, куца свічко!" — голосить він.

"Життя — рухлива тінь, актор на сцені,

"Life's but a walking shadow,

a poor player that struts and frets his hour upon the stage

Пограв, побігав, погаласував свою часину

and then is heard no more.

— та й пропав.

It is a tale told by an idiot, full of sound and fury

Воно — це дурня казка, вся зі слів гучних

signifying nothing."

І геть безглузда".

Life may be a tale told my an idiot, but "Macbeth" is not.

Можливо, життя — це і справді казка, розказана дурнем,

та "Макбет" такою казкою не є.

Shakespeare's language and characters have entered our cultural consciousness

Шекспірівська мова та персонажі увійшли у наш культурний простір

to a rare extent.

навдивовижу легко.

Directors often use the story to shed light on abuses of power,

Режисери часто звертаються до історії, щоб пролити світло на зловживання владою,

ranging from the American mafia

від американської мафії

to dictators across the globe.

до диктаторів по всьому світу.

The play has been adapted to film many times,

П'єсу багато разів адаптували для екранізацій,

including Akira Kurosawa's "Throne of Blood,"

серед яких стрічка "Трон в крові" Акіри Куросави,

which takes place in feudal Japan,

дія якої відбувається у феодальній Японії,

and a modernized version called "Scotland, PA,"

осучаснена версія "Скотланд, Пенсільванія",

in which Macbeth and his rivals

де Макбет та його противники

are managers of competing fast food restaurants.

працюють менеджерами у конкуруючих фаст-фуд ресторанах.

No matter the presentation,

Не зважаючи на оболонку,

questions of morality,

питання моральності,

politics,

політики

and power are still relevant today,

та влади залишаються актуальними й сьогодні,

and so, it seems, is Shakespeare's "Macbeth."

як, здається, і Шекспірів "Макбет".