The philosophy of cynicism - William D. Desmond

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Анна Гончаренко

In the 4th century BCE,

У 4-му столітті до н.е.

a banker’s son threw the city of Sinope into scandal by counterfeiting coins.

у місті Сіноп вибухнув скандал,

коли виявилося, що син банкіра підроблював монети.

When the dust finally settled, the young man, Diogenes of Sinope,

Коли вся пилюка, врешті, уляглася, молодого чоловіка, Діогена із Синопу,

had been stripped of his citizenship, his money, and all his possessions.

позбавили громадянства, грошей та всього майна.

At least, that’s how the story goes.

Врешті, саме так розгортається історія.

While many of the details of Diogenes’ life are shadowy,

В той час, коли чимало подробиць життя Діогена залишаються в тіні,

the philosophical ideas born out of his disgrace survive today.

народжені з його ганьби філософські ідеї живуть і сьогодні.

In exile, Diogenes decided that by rejecting the opinions of others

У вигнанні Діоген вирішив, що, відкинувши думку інших

and societal measures of success, he could be truly free.

та соціальну мірку успіху, він зможе по-справжньому стати вільним.

He would live self-sufficiently, close to nature, without materialism,

Він житиме повним життям, поруч з природою, без матеріалізму,

vanity, or conformity.

марнославства та конформізму.

In practice, this meant he spent years wandering around Greek cities

На практиці він роками блукав побіля грецьких міст

with nothing but a cloak, staff, and knapsack—

без жодних речей: плаща чи торбини —

outdoors year-round, forgoing technology, baths, and cooked food.

круглий рік на відкритому повітрі, без технологій, ванни та вареної їжі.

He didn’t go about this new existence quietly,

Він не прийняв своє нове існування тихо;

but is said to have teased passers-by and mocked the powerful,

говорять, що його часто дражнили перехожі, він сам насміхався над сильними,

eating, urinating and even masturbating in public.

їв, мочився та навіть мастурбував на публіці.

The citizens called him a kyôn— a barking dog.

Місцеві жителі звали його кіоном — гавкаючим псом.

Though meant as an insult,

Хоча це й було образою,

dogs were actually a good symbol for his philosophy—

та в його філософії собаки були гарним символом—

they’re happy creatures,

щасливі створіння,

free from abstractions like wealth or reputation.

вільні від таких абстракцій як багатство чи репутація.

Diogenes and his growing number of followers

Діоген та зростаюча кількість його послідовників

became known as “dog philosophers,” or kynikoi,

стали відомими як "собачі філософи", або кінікої,

a designation that eventually became the word “Cynic.”

назва, яка врешті стала словом "цинік". (грец.kynikoi - анг. сynic)

These early Cynics were a carefree bunch,

Ці ранні кініки були безтурботною компанією,

drawn to the freedom of a wandering lifestyle.

яку манила свобода мандрівного способу життя.

As Diogenes’ reputation grew, others tried to challenge his commitment.

Із посиленням репутації Діогена інші намагалися ставити під сумнів його слова.

Alexander the Great offered him anything he desired.

Александр Великий запропонував йому все, чого він побажає.

But instead of asking for material goods,

Але замість того, щоб попросити матеріальних благ,

Diogenes only asked Alexander to get out of his sunshine.

Діоген тільки попросив Александра не затуляти йому сонце.

After Diogenes’ death,

Після смерті Діогена

adherents to his philosophy continued to call themselves Cynics

послідовники його філософії продовжували звати себе циніками

for about 900 years, until 500 CE.

ще 900 років, до 500-го року н.е.

Some Greek philosophers, like the Stoics,

Деякі грецькі філософи, як-от стоїки,

thought everyone should follow Diogenes’ example.

вважали, що всі мають слідувати прикладу Діогена.

They also attempted to tone down his philosophy

Вони навіть намагалися пом'якшити його філософію,

to be more acceptable to conventional society—

щоб зробити її більш прийнятною для традиційного суспільства,

which, of course,

що, звичайно,

was fundamentally at odds with his approach.

докорінно відрізнялося від його підходу.

Others viewed the Cynics less charitably.

Інші були менш поблажливі до циніків.

In the Roman province of Syria in the 2nd century CE,

В 2 ст. н.е. в римській провінції Сирії

the satirist Lucian described the Cynics of his own time as unprincipled,

сатирик Лукіан описував циніків свого часу як безпринципних,

materialistic, self-promoting hypocrites,

матеріалістичних, самовихваляючих лицемірів,

who only preached what Diogenes had once actually practiced.

які лишень проповідували те, що колись саме практикував Діоген.

Reading Lucian’s texts centuries later,

Сторіччя потому, читаючи тексти Лукіана, можна помітити,

Renaissance and Reformation writers called their rivals cynics as an insult—

що письменники епохи Відродження та Реформації

звали своїх суперників циніками в якості образи —

meaning people who criticized others without having anything worthwhile to say.

маючи на увазі тих, які критикували інших, але самі не могли сказати чогось вартого.

This usage eventually laid the groundwork for the modern meaning

Таке використання врешті-решт стало основою для сучасного значення

of the word “cynic:"

слова "цинік"—

a person who thinks everyone else is acting out of pure self-interest,

людини, яка вважає, що інший діє з чисто власного інтересу,

even if they claim a higher motive.

навіть якщо проголошує високі мотиви.

Still, the philosophy of cynicism had admirers,

У філософії цинізму є свої прихильники,

especially among those who wished to question

особливо серед тих, у кого є сумніви

the state of society.

щодо стану суспільства.

The 18th-century French philosopher Jean-Jacques Rousseau

Французького філософа 18-го сторіччя Жан-Жака Руссо

was called the “new Diogenes”

звали "новим Діогеном",

when he argued that the arts, sciences, and technology,

коли він стверджував, що мистецтво, наука та технології

corrupt people.

псують людей.

In 1882, Friedrich Nietzsche reimagined a story

У 1882 Фрідріх Ніцше заново уявив історію,

in which Diogenes went into the Athenian marketplace

де Діоген зайшов на ринок Афін

with a lantern,

з ліхтарем

searching in vain for a single honest person.

у марних пошуках єдиної чесної людини.

In Nietszche’s version,

У версії Ніцше

a so-called madman rushes into a town square

так званий божевільний проривається на міський сквер

to proclaim that “God is dead.”

проголосити, що "Бог помер."

This was Nietzsche’s way of calling for a “revaluation of values,”

Ніцше закликав до "переоцінки цінностей"

and rejecting the dominant Christian and Platonic idea

та відкидав домінуючі ідеї Платона та християнства —

of universal, spiritual insights beyond the physical world.

існування всесвітніх, духовних начал поза фізичним світом.

Nietzsche admired Diogenes for sticking stubbornly

Ніцше захоплювався Діогеном за його вперту прихильність

to the here-and-now.

до "тут і зараз".

More recently,

Вже потім

the hippies of the 1960s have been compared with Diogenes

хіппі 60-тих років порівнювали з Діогеном

as counter-cultural rebels.

як контркультурних повстанців.

Diogenes’ ideas have been adopted

Знову і знову ідеї Діогена

and reimagined over and over again.

приймали та переосмислювали.

The original cynics might not have approved

Справжнім цинікам, можливо, свіжі ідеї були б не до смаку:

of these fresh takes:

they believed that their values of rejecting custom

вони вважали, що тільки їх потреби у відкиданні звичаїв

and living closely with nature were the only true values.

та життя поруч з природою були справжніми цінностями.

Whether or not you agree with that, or with any of the later incarnations,

Чи згодні ви з цим або з будь-яким пізнішим твердженням, чи ні,

all have one thing in common: they questioned the status quo.

однак всі вони мали спільну рису — вони кидали виклик статусу кво.

And that’s an example we can still follow:

Саме цьому прикладу ми досі можемо слідувати:

not to blindly follow conventional or majority views,

не сліпо йти за звичаями чи за більшістю,

а задуматись над тим, що дійсно варте.

but to think hard about what is truly valuable.