From enslavement to rebel gladiator: The life of Spartacus - Fiona Radford

Перекладач: Nadia Havrylyuk Утверджено: Khrystyna Romashko

Коли воїн спав,

As the warrior slept,

a snake coiled around his face.

його обличчя оповила змія.

Instead of a threat, his wife saw an omen–

Замість загрози, його дружина побачила знак -

a fearsome power that would lead her husband to either glory or doom.

безстрашну силу, що або прославить її чоловіка, або погубить.

For now, however, he was only a slave –

Але зараз він був лише рабом,

one of millions taken from the territories

одним з мільйонів, яких забирали з земель,

conquered by Rome to work the mines,

завойованих Римом, аби ті працювали на шахтах,

till the fields,

обробляли поля

or fight for the crowd’s entertainment.

або бились для розваги натовпу.

A nomadic Thracian from what is now Bulgaria,

Кочівник-фракієць з сучасної Болгарії

he had served in the Roman Army but was imprisoned for desertion.

служив у римській армії, але був ув'язнений за втечу.

His name was Spartacus.

Його звали Спартак.

Spartacus had been brought to Capua by Batiatus, a lanista,

Спартака привіз в Капую Батіат, ланіста,

or trainer of gladiators.

або тренер гладіаторів.

And life at the ludus, or gladiator school, was unforgiving.

Життя в лудусі, або школі для гладіаторів, не пробачало помилок.

New recruits were forced to swear an oath

Новобранців змушували принести клятву

“to be burned, to be bound, to be beaten, and to be killed by the sword,”

"бути спаленим, зв'язаним, побитим та вбитим мечем"

and to obey their master’s will without question.

та підкорятись волі хазяїнів беззаперечно.

But even harsh discipline couldn’t break Spartacus’s spirit.

Але навіть сувора дисципліна не могла зламати дух Спартака.

In 73 BCE, Spartacus led 73 other slaves

У 73 р. до н.е., Спартак підбурив 73 інших рабів

to seize knives and skewers from the kitchen and fight their way out,

схопити ножі та рожна з кухні та пробити собі шлях на волю,

hijacking a wagon of gladiator equipment along the way.

викравши по дорозі віз із гладіаторським знаряддям.

They were done fighting for others–

Їх змушували битись для інших,

now, they fought for their freedom.

а зараз вони бились за свободу.

When the news reached Rome,

Коли звістка сягнула Риму,

the Senate was too busy with wars in Spain and the Pontic Empire

сенат був надто занятий війнами в Іспанії та Понтійській імперії,

to worry about some unruly slaves.

аби перейматись бунтівними рабами.

Unconcerned, praetor Claudius Glaber took an army of three thousand men

Без жодних хвилювань претор Клавдій Глабр повів трьохтисячну армію

to the rebel’s refuge at Mount Vesuvius,

до сховку бунтівників біля гори Везувій

and blocked off the only passage up the mountain.

та перекрив єдиний шлях з гори.

All that remained was to wait and starve them out–

Залишалось лише чекати, поки вони помруть з голоду,

or so he thought.

чи так він думав.

In the dead of night,

Посеред ночі

the rebels lowered themselves down the cliffside on ropes made from vines,

повстанці спустились по мотузках, сплетених з лози, донизу

and flanked Glaber’s unguarded camp.

та напали на сонний табір Глабра з флангу.

Thus began the legend of Rome’s defiant gladiator.

Так почалась легенда про зухвалого римського гладіатора.

As news of the rebellion spread,

Коли чутки про повстанців поширились,

its ranks swelled with escaped slaves,

їхні ряди поповнились рабами-втікачами,

deserting soldiers, and hungry peasants.

солдатами-дезертирами та голодними селянами.

Many were untrained,

Багато були непідготованих,

but Spartacus’s clever tactics transformed them

але продумані тактики Спартака перетворили їх

into an effective guerrilla force.

в ефективну партизанську силу.

A second Roman expedition led by praetor Varinius,

Друга римська експедиція, яку очолив претор Варіній,

was ambushed while the officer bathed.

була заскочена зненацька, коли командир приймав ванну.

To elude the remaining Roman forces,

Аби вислизнути від решти римського війська,

the rebels used their enemy’s corpses as decoy guards,

повстанці використали трупи ворогів, щоб обманути вартових,

stealing Varinius’s own horse to aid their escape.

а для втечі викрали коня самого Варінія,

Thanks to his inspiring victories and policy of distributing spoils equally,

Завдяки цим блискучим перемогам та політиці рівного розподілу трофеїв,

Spartacus continued attracting followers,

Спартак приваблював прихильників

and gained control of villages

та утримував контроль над селами,

where new weapons could be forged.

де можна було кувати зброю.

The Romans soon realized they were no longer facing ragtag fugitives,

Римляни невдовзі зрозуміли, що їхні противники - це не купка нікчем,

and in the spring of 72 BCE,

та весною 72 р. до н.е.,

the Senate retaliated with the full force of two legions.

сенат застосував цілих два легіони.

The rebels left victorious,

Повстанці перемогли,

but many lives were lost in the battle,

але багато життів було загублено у битві,

including Spartacus’ lieutenant Crixus.

включаючи лейтенанта Спартака, Кріксуса.

To honor him, Spartacus held funeral games,

Аби вшанувати його пам'ять, Спартак провів поховальні ігрища,

forcing his Roman prisoners to play the role his fellow rebels had once endured.

змушуючи полонених римлян грати ролі рабів.

By the end of 72 BCE,

Наприкінці 72р. до н.е.

Spartacus’ army was a massive force of roughly 120,000 members.

армія Спартака була могутньою силою чисельністю близько 120 000 воїнів.

But those numbers proved difficult to manage.

Але такою кількістю людей важко управляти.

With the path to the Alps clear,

Маючи вільний шлях до Альп,

Spartacus wanted to march beyond Rome’s borders,

Спартак хотів провести армію поза кордонами Риму,

where his followers would be free.

де його послідовники були би вільними.

But his vast army had grown brash.

Але така гігантська армія стала зухвалою.

Many wanted to continue pillaging,

Багато хто хотів займатись мародерством,

while others dreamed of marching on Rome itself.

а інші - піти на Рим.

In the end, the rebel army turned south–

Зрештою, армія повстанців пішла на південь,

forgoing what would be their last chance at freedom.

відмовившись від останнього шансу на свободу.

Meanwhile, Marcus Licinius Crassus had assumed control of the war.

В той час Марк Ліціній Красс взяв контроль над війною.

As Rome’s wealthiest citizen,

Так як найбагатші римляни

he pursued Spartacus with eight new legions,

переслідували Спартака з вісьмома новими легіонами,

eventually trapping the rebels in the toe of Italy.

їм, зрештою, вдалося загнати повстанців у пастку на півдні Італії.

After failed attempts to build rafts,

Після невдалих спроб збудувати плоти

and a stinging betrayal by local pirates,

та підступної зради місцевих піратів,

the rebels made a desperate run to break through Crassus’s lines–

повстанці вчинили відчайдушну спробу пробитись крізь ряди Красса,

but it was no use.

але це було марно.

Roman reinforcements were returning from the Pontic wars,

Римляни дочекались підкріплення - воїнів з Понтійської війни,

and the rebels’ ranks and spirits were broken.

і дух та ряди повстанців були розгромлені.

In 71 BCE, they made their last stand.

В 71р. до н.е. вони виступили востаннє.

Spartacus nearly managed to reach Crassus before being cut down by centurions.

Спартаку майже вдалось дістатись до Красса, але шлях йому відрізали центуріони.

His army was destroyed,

Його армія була зруйнована,

and 6000 captives were crucified along the Appian Way–

і 6000 полонених було розіп'ято вздовж Аппієвого шляху -

a haunting demonstration of Roman authority.

жахаюча демонстрація влади римлян.

Crassus won the war,

Красс переміг у війні,

but it is not his legacy which echoes through the centuries.

Але не його досягнення лунають крізь століття.

Thousands of years later,

Тисячі років потому

the name of the slave who made the world’s mightiest empire tremble

ім'я раба, який змусив тремтіти наймогутнішу імперію світу,

has become synonymous with freedom–

стало синонімом свободи

and the courage to fight for it.

та мужності боротись за неї.