The Rise of Personal Robots | Cynthia Breazeal | TED Talks

Утверджено: Yelyzaveta Oliferuk

Ever since I was a little girl

З тих пір, як я була маленькою

seeing "Star Wars" for the first time,

і вперше дивилася "Зоряні війни",

I've been fascinated by this idea

мене зачарувала думка про

of personal robots.

персональних роботів.

And as a little girl,

І будучи ще дитиною,

I loved the idea of a robot that interacted with us

я любила думати про робота, який би взаємодіяв з нами

much more like a helpful, trusted sidekick --

більше як корисний, надійний друг

something that would delight us, enrich our lives

який би розважав нас, робити наше життя цікавіщим

and help us save a galaxy or two.

і допоміг би нам врятувати Галактику чи, навіть, дві.

I knew robots like that didn't really exist,

Тоді я знала, що таких роботів, насправді, не існує,

but I knew I wanted to build them.

але я також знала, що хочу їх створити.

So 20 years pass --

І так минуло двадцять років,

I am now a graduate student at MIT

я стала випускницею МІТ ( Массачусецький Інститут Технологій)

studying artificial intelligence,

вивчала штучний інтелект,

the year is 1997,

це було в 1997 році,

and NASA has just landed the first robot on Mars.

і НАСА ,щойно, здійснив посадку першої людинини на Марс.

But robots are still not in our home, ironically.

Іронічно, але роботів все ще не має у наших домівках..

And I remember thinking about

І я все думала,

all the reasons why that was the case.

що може бути цьому причиною.

But one really struck me.

Серед усіх одна дійсно мене вражала.

Robotics had really been about interacting with things,

Роботи були призначені для взаємодії з предметами,

not with people --

а не з людьми -

certainly not in a social way that would be natural for us

звичайно, не в природньо - соціальний спосіб

and would really help people accept robots

і що, в свою чергу, дозволило б нам прийняти роботів

into our daily lives.

у наше щоденне життя.

For me, that was the white space; that's what robots could not do yet.

Для мене, це було прогалиною; це було те, чого роботи все ще не могли робити.

And so that year, I started to build this robot, Kismet,

І так в той рік, я почала створювати цього робота, Кісмет,

the world's first social robot.

першого в світі соціального робота.

Three years later --

Після трьох років

a lot of programming,

виснажливого програмування,

working with other graduate students in the lab --

роботи в лабораторіях з іншими випускниками -

Kismet was ready to start interacting with people.

Кімсет був готовий до співпраці з людьми.

(Video) Scientist: I want to show you something.

( Відео) Науковець: Я хочу вам щось показати.

Kismet: (Nonsense)

Кісмет: ( здивування).

Scientist: This is a watch that my girlfriend gave me.

Науковець: Цей годинник подарувала мені моя подруга.

Kismet: (Nonsense)

Кісмет: ( Здивування)

Scientist: Yeah, look, it's got a little blue light in it too.

Науковець: Ти, подивись, там є також маленький синеньке світло.

I almost lost it this week.

Я ледве не загубив його цього тижня.

Cynthia Breazeal: So Kismet interacted with people

Синтія Брізель: І в такий спосіб, Кісмет спілкувався з людьми

like kind of a non-verbal child or pre-verbal child,

так, як ще не розмовляюча чи агукуюча дитина,

which I assume was fitting because it was really the first of its kind.

що, я вважаю був належним, так як він був першим у своєму роді.

It didn't speak language, but it didn't matter.

Це немало значення, що він не розмавляв.

This little robot was somehow able

Цей маленький робот зміг якимось способом

to tap into something deeply social within us --

приєднати щось глибоко соціалене в нас

and with that, the promise of an entirely new way

і з тим, пообіцяти цілком новий спосіб

we could interact with robots.

нашого можливого взаємозв'язку з роботми.

So over the past several years

Протягом декілька наступних років,

I've been continuing to explore this interpersonal dimension of robots,

я продовжувала вивчати цей міжособистісний аспект роботів,

now at the media lab

вже в медіа лабараторії

with my own team of incredibly talented students.

разом з власною командою дуже талановитих студентів.

And one of my favorite robots is Leonardo.

Один з моїх улюблених роботів - Леонаодо.

We developed Leonardo in collaboration with Stan Winston Studio.

Ми створили Леонардо у співпраці з Стен Вінстон Студіо.

And so I want to show you a special moment for me of Leo.

І я хочу показати вам особливий для мене момент життя Лео.

This is Matt Berlin interacting with Leo,

Це Метт Берлін спілкується з Лео,

introducing Leo to a new object.

показуючи йому новий предмет.

And because it's new, Leo doesn't really know what to make of it.

Оскільки, він новий, Лео зовсім не знає, що з ним робити.

But sort of like us, he can actually learn about it

Проте, так як ми, він може дізнатися про нього

from watching Matt's reaction.

слідкуючи за реакцією Метта.

(Video) Matt Berlin: Hello, Leo.

( Відео) Метт Берлін: Привіт, Лео.

Leo, this is Cookie Monster.

Лео, це Бесквітний Монстр.

Can you find Cookie Monster?

Можеш знайти Безквітного Монстра?

Leo, Cookie Monster is very bad.

Лео, Безквітний Монстр дуже поганий.

He's very bad, Leo.

Він є дуже поганий, Лео.

Cookie Monster is very, very bad.

Безквітний Монстр дуже, дуже поганий.

He's a scary monster.

Він - страшний монстр.

He wants to get your cookies.

Він хоче забрати твоє печиво.

(Laughter)

( Сміх)

CB: All right, so Leo and Cookie

Синтія:Добре, і так, Лео і Чудовисько,

might have gotten off to a little bit of a rough start,

можливо, почали не так успішно,

but they get along great now.

але вже зараз вони добре справляються.

So what I've learned

І так, що я зрозуміла,

through building these systems

через створення таких систем,

is that robots are actually

ці роботи є дійсно

a really intriguing social technology,

і насправді інтригуючою соціальною технологією,

where it's actually their ability

де в їхній справжніх силах є

to push our social buttons

штовхати наші соціальні струни

and to interact with us like a partner

і взаємодіяти з нами по-дружньому

that is a core part of their functionality.

це є ядро їх призначеності.

And with that shift in thinking, we can now start to imagine

І з цією думкою ми можемо тепер придумати собі

new questions, new possibilities for robots

нові завдання, нові можливості для роботів

that we might not have thought about otherwise.

які ми раніше не могли собі представити.

But what do I mean when I say "push our social buttons?"

Але, що я маю на увазі " штовхати наші соціальні клапани?"

Well, one of the things that we've learned

Ну, те, що ми вже вияснили

is that, if we design these robots to communicate with us

те що, якщо ми змоделюємо цих роботів для спілкування

using the same body language,

з використанням цієї самої мови тіла,

the same sort of non-verbal cues that people use --

тої самої системи невербальних знаків, якими ми користуємося,

like Nexi, our humanoid robot, is doing here --

наприклад, як Нексі, наш гуманоїдний робот,

what we find is that people respond to robots

що ми зрозуміли, це те, як люди відповідають роботам

a lot like they respond to people.

подібне до того, як вони відповідають один одному.

People use these cues to determine things like how persuasive someone is,

Люди використовують ті самі жести, щоб визначити, наприклад, наскільки хтось є переконливим,

how likable, how engaging,

наскільки приємним, наскільки чарівним,

how trustworthy.

чи можна йому довіряти.

It turns out it's the same for robots.

Виявляється, що так само і для роботів.

It's turning out now

Як зараз з'ясовується,

that robots are actually becoming a really interesting new scientific tool

що роботи дійсно стають дуже цікавим новим науковим інструментом,

to understand human behavior.

для вивчення поведінки людей

To answer questions like, how is it that, from a brief encounter,

Щоб відповісти питання, як, майже, з першого погляду,

we're able to make an estimate of how trustworthy another person is?

ми можемо оцінити , наскільки можна довіряти особі?

Mimicry's believed to play a role, but how?

Береться до уваги роль імітування, але як?

Is it the mimicking of particular gestures that matters?

Можливо, важливим є наслідування конкретних жестів?

It turns out it's really hard

Виявляється, шо дуже важко

to learn this or understand this from watching people

в цьому розібратися чи зрозуміти, тільки спостерігаючи за людьми,

because when we interact we do all of these cues automatically.

оскільки при взаємодії ми відтворюємо ці жести автоматично.

We can't carefully control them because they're subconscious for us.

Ми не можемо їх контрулювавти, оскільки вони підсвідомі.

But with the robot, you can.

Але з роботами, можемо.

And so in this video here --

Ось на цьому відео,

this is a video taken from David DeSteno's lab at Northeastern University.

знятому в лабароторії Девіда ДеСтено в Північно-східному університеті.

He's a psychologist we've been collaborating with.

Він психолог,один з тих, з ким ми співпрацювали.

There's actually a scientist carefully controlling Nexi's cues

Тут вчений уважно контролює жести Нексі,

to be able to study this question.

щоб вивчити поставлене питання.

And the bottom line is -- the reason why this works is

Результат цього - причина,чому ці дослідження можливі,

because it turns out people just behave like people

тому, що люди ведуть себе як люди,

even when interacting with a robot.

навіть,коли вони мають справу з роботами.

So given that key insight,

Маючи цю ключову ідею на думці,

we can now start to imagine

можна придумати

new kinds of applications for robots.

нові застосування роботів.

For instance, if robots do respond to our non-verbal cues,

Наприклад, якщо роботи відповідають на невербальні жести,

maybe they would be a cool, new communication technology.

можливо, вони стануть новою сучасною технологією комунікації.

So imagine this:

Уявіть собі:

What about a robot accessory for your cellphone?

Що на рахунок робота, як аксесуара для мобільного телефону?

You call your friend, she puts her handset in a robot,

Ви звонете подрузі, вона кладе телефонну трубку в робота,

and, bam! You're a MeBot --

і раз! Ви стаєте Я-Ботом,

you can make eye contact, you can talk with your friends,

ви можете мати візуальний контакт, ви можете говорити з своїми друзями,

you can move around, you can gesture --

можете рухатися, жестикулюювати,

maybe the next best thing to really being there, or is it?

можливо, краще за це може бути тільки особиста присутність, чи не так?

To explore this question,

Щоб висвітлити це питання,

my student, Siggy Adalgeirsson, did a study

мій студент, Сігги Адальгейрсон, провів дослідження,

where we brought human participants, people, into our lab

де ми привели декілька людей - учасників в нашу лабораторію,

to do a collaborative task

щоб вони виконали спільне завдання

with a remote collaborator.

з віддаленим партнером.

The task involved things

Работа включала наступні завдання:

like looking at a set of objects on the table,

подивитись на ряд прдметів на столі,

discussing them in terms of their importance and relevance to performing a certain task --

обговорити, з точки зору, їх важливості і відношення, щодо рішення поставленої задачі

this ended up being a survival task --

в кінцевому виподку - задача на виживання,

and then rating them in terms

і оцінювати,з точки зору,

of how valuable and important they thought they were.

їх значущості і важливості.

The remote collaborator was an experimenter from our group

Віддалений партнер - це експериментатор з нашої групи,

who used one of three different technologies

використовував одну із трьох різних технологій

to interact with the participants.

для взаємодії з учасниками.

The first was just the screen.

Перша - просто екран.

This is just like video conferencing today.

Це схоже на звичайну відеоконференцію.

The next was to add mobility -- so, have the screen on a mobile base.

Наступна добавляла мобільності - екран на переносній основі.

This is like, if you're familiar with any of the telepresence robots today --

Якщо ви ознайомлені з будь-якими видами телеприсутності роботів,

this is mirroring that situation.

це є відображення такої ситуації.

And then the fully expressive MeBot.

І тоді повністю емоційний Я-Бот.

So after the interaction,

Після участі,

we asked people to rate their quality of interaction

ми попросили людей оцінити якість взаємодії

with the technology, with a remote collaborator

з технологією, з віддаленим партнером

through this technology, in a number of different ways.

при застосуванні кожної з технологій в деяких аспектах.

We looked at psychological involvement --

Ми дивилися на психологічну принадлежність:

how much empathy did you feel for the other person?

наскільки добре ви відчували партнера?

We looked at overall engagement.

Ми спостерігали за загальним станом справи.

We looked at their desire to cooperate.

Дивились на їх бажання співпрацювати.

And this is what we see when they use just the screen.

І ось, що ми побачили, коли використовували тільки екран.

It turns out, when you add mobility -- the ability to roll around the table --

Виявляється, коли добавляєш мобільності, здатності переміщатися по столі -

you get a little more of a boost.

ви отримуєте невеликий приріст.

And you get even more of a boost when you add the full expression.

І переважно більший приріс отримується, коли додаєш повний вигляд.

So it seems like this physical, social embodiment

І так, здається, що така фізична, соціальна інтеграія,

actually really makes a difference.

насправді, має значення.

Now let's try to put this into a little bit of context.

Давайте попробуємо вмістити сказане у деякий контекст.

Today we know that families are living further and further apart,

На сьогоднішній час ми знаємо, що члени сімей живуть далеко один від одного,

and that definitely takes a toll on family relationships

і цей фактор відповідно виявляється на сімейних відношеннях

and family bonds over distance.

і на сімейних вузлах на відстані.

For me, I have three young boys,

Щодо мене, я маю трьох меленьких синів,

and I want them to have a really good relationship

і хочу, щоб вони підтримували хороші відносини

with their grandparents.

з бабцею і дідусем.

But my parents live thousands of miles away,

Проте, мої батьки живуть за тисячу кілометрів звідси

so they just don't get to see each other that often.

і тому вони не можуть так часто приїжджати в гості.

We try Skype, we try phone calls,

Ми намагалися з'єднуватися через Скайп, по телефону,

but my boys are little -- they don't really want to talk;

Але сини ще надто маленькі і не хочуть розмовляти,

they want to play.

а хочуть забавлятись.

So I love the idea of thinking about robots

Їм подобається думати про роботів,

as a new kind of distance-play technology.

як про навий вид технології дистанційних ігор.

I imagine a time not too far from now --

Я уявляю, як у недалекому майбутньому,

my mom can go to her computer,

моя мама зможе підійти до комп'ютера,

open up a browser and jack into a little robot.

запустити браузер і "стати" маленьким роботом.

And as grandma-bot,

І як бабця-бот,

she can now play, really play,

вона зможе по-справжньому гратись

with my sons, with her grandsons,

з моїми синами і своїми онуками,

in the real world with his real toys.

в реальному світі з справжніми іграшками.

I could imagine grandmothers being able to do social-plays

Я можу тільки уявити, як бабці зможуть грати в соціальні ігри

with their granddaughters, with their friends,

з своїми внучками, з їх друзями,

and to be able to share all kinds of other activities around the house,

і зможуть допомагати дітям виконувати обов'язки по домі,

like sharing a bedtime story.

також розказувати казку перед сном.

And through this technology,

З допомогою цієї технології,

being able to be an active participant

вони зможуть стати активним учасником

in their grandchildren's lives

в житті своїх онуків,

in a way that's not possible today.

в такий спосіб, як неможливо сьогодні.

Let's think about some other domains,

Давайте подумаємо про інші сфери,

like maybe health.

наприклад, про здоров'я.

So in the United States today,

В Сполучених Штатах Америки сьогодні

over 65 percent of people are either overweight or obese,

більшість 65% населення мають зайву вагу чи ожиріння,

and now it's a big problem with our children as well.

і з нашими дітьми таж проблема.

And we know that as you get older in life,

І ми знаємо, що коло ми старіємо,

if you're obese when you're younger, that can lead to chronic diseases

якщо ви в молодості страждали ожирінням, це може призвести до хронічної хвороби,

that not only reduce your quality of life,

і це не тільки зменшує якість життя,

but are a tremendous economic burden on our health care system.

а становиться також надзвичайно тяжкою ношею для збереження здоров'я.

But if robots can be engaging,

Але якщо роботи зможуть розважати нас,

if we like to cooperate with robots,

якщо ми захочемо з ними співпраювати,

if robots are persuasive,

якщо роботи будуть переконливі,

maybe a robot can help you

можливо, зможуть допомогти вам

maintain a diet and exercise program,

слідкувати за дієтою і виконувати програму,

maybe they can help you manage your weight.

можливо, вони поможуть вам контрулювати вашу вагу.

Sort of like a digital Jiminy --

На рахунок цифрового Джима-

as in the well-known fairy tale --

як у відомій казці-

a kind of friendly, supportive presence that's always there

вид дружньої підтримки, яка завжди поруч,

to be able to help you make the right decision

готова допомогти вам зробити правильне рішення

in the right way at the right time

в потрібний момент і в потрібний час,

to help you form healthy habits.

допомагаючи сформувати здорові звички.

So we actually explored this idea in our lab.

І ми дійсно розробили цю задумкув лабораторії.

This is a robot, Autom.

Це є робот, Автом

Cory Kidd developed this robot for his doctoral work.

Кори Кідд створив його для своєї докторської дисертації.

And it was designed to be a robot diet-and-exercise coach.

І він був розроблений на зразок робота - дієтолога і тренера.

It had a couple of simple non-verbal skills it could do.

В нього були заложені декілька простих невербальних навиків.

It could make eye contact with you.

Він міг встановити зоровий контакт з вами.

It could share information looking down at a screen.

Він міг розказувати про щось дивлячись на екран.

You'd use a screen interface to enter information,

Ви використовуєте моніторний інтерфейс для вводу інформації,

like how many calories you ate that day,

наприклад, про кількість калорій, що ви вживаєте на день,

how much exercise you got.

скільки вправ ви зробили.

And then it could help track that for you.

І так він зміг допомагти вам за цим слідкувати.

And the robot spoke with a synthetic voice

Робот говорив стинтетичним голосом,

to engage you in a coaching dialogue

спонукаючи вас до розмови,

modeled after trainers

сформаваний за зразком тренерів

and patients and so forth.

і пацієнтів, і так далі.

And it would build a working alliance with you

І так ви з роботом зможете збудувати робочуй зв'язок

through that dialogue.

через такий діалог.

It could help you set goals and track your progress,

Він допомаже вам поставити мету і слідкувати за вашими успіхами,

and it would help motivate you.

і буде вас спонукати до роботи.

So an interesting question is,

Цікаве питання:

does the social embodiment really matter? Does it matter that it's a robot?

чи дісно важливе соціальне втілення? Чи має значення, що це робот?

Is it really just the quality of advice and information that matters?

Чи наспрвді важливо тільки корисність поради і інформації?

To explore that question,

Щоб вирішити це питання,

we did a study in the Boston area

ми провели дослідження в Бостоні,

where we put one of three interventions in people's homes

де ми дали людям одного із трьох помічників

for a period of several weeks.

на декілька тижнів.

One case was the robot you saw there, Autom.

В першому випадку - робота Автома, ви вже його бачили.

Another was a computer that ran the same touch-screen interface,

В другому - комп'ютер з таким самим сенсорним інтерфейсом,

ran exactly the same dialogues.

з точно таким самим вмінням спілкуватись.

The quality of advice was identical.

Користь порад була ідентичною.

And the third was just a pen and paper log,

У третьому випадку був лише олівець і листок паперу,

because that's the standard intervention you typically get

стандартний метод, який є звичним для використання,

when you start a diet-and-exercise program.

коли ви сідаєте на дієту і виконуєте вправи.

So one of the things we really wanted to look at

В реальності ми хотіли поспостерігати не за тим,

was not how much weight people lost,

скільки кілограм скинули люди,

but really how long they interacted with the robot.

а як довго вони проводили час з роботом.

Because the challenge is not losing weight, it's actually keeping it off.

Так як випробовування заключається не у втраті ваги, про це мова не йшла.

And the longer you could interact with one of these interventions,

І чи довше ви взаємодіяли з роботом,

well that's indicative, potentially, of longer-term success.

тим більша вирогідність потенційного успіху у майбутньому.

So the first thing I want to look at is how long,

Перше, на що я звернула увагу,

how long did people interact with these systems.

я довго люди працювали з цими системами.

It turns out that people interacted with the robot

Виявилось, що люди спілкувались з роботом,

significantly more,

значно більше,

even though the quality of the advice was identical to the computer.

не дивлячись на те, що якість порад була ідентична якості порад комп'ютера.

When it asked people to rate it on terms of the quality of the working alliance,

Коли людей попросили розглянути помічників в якості взаємної співпраці,

people rated the robot higher

люди оцінили робота значно більше,

and they trusted the robot more.

тобто,вони більше довіряли роботу.

(Laughter)

( Сміх )

And when you look at emotional engagement,

І коли ви звернети увагу на емоційне залучення,

it was completely different.

ви побачити зовсім інше відношення.

People would name the robots.

Люди називали роботів.

They would dress the robots.

Одягали їх в одяг.

(Laughter)

( Сміх )

And even when we would come up to pick up the robots at the end of the study,

І навіть, коли дослідження наближалось до завершення,

they would come out to the car and say good-bye to the robots.

і ми приїхали забрати роботів, люди виходили до машини і прощались з ними.

They didn't do this with a computer.

З комп'ютерами вони так не поводилися.

The last thing I want to talk about today

І останнє, про що я хочу разказати сьогодні,

is the future of children's media.

Це майбутнє дитячих медіа.

We know that kids spend a lot of time behind screens today,

Ми знаємо, що діти проводять багато часу перед екранами,

whether it's television or computer games or whatnot.

чи це компютері,. чи це телевізорів, чи чогось іншого.

My sons, they love the screen. They love the screen.

Мої сини люблять екран. Їм подобається монітор.

But I want them to play; as a mom, I want them to play,

Але як мати, я хочу, щоб вони розважались. Я хочу, щоб вони грали

like, real-world play.

в справжні ігри.

And so I have a new project in my group I wanted to present to you today

І тому я із своєю групою запустила новий проект і сьогодні хочу його вам представити,

called Playtime Computing

він називається " Ігрові Вистежування",

that's really trying to think about how we can take

і його ціль - подумати про те,

what's so engaging about digital media

що ж такого приваблюючого в цифрових медіа

and literally bring it off the screen

і, буквально, перенести їх з екрану

into the real world of the child,

в реальне життя дитини,

where it can take on many of the properties of real-world play.

де вони зможуть отримати великі переваги реальних ігор.

So here's the first exploration of this idea,

Тут перше пояснення цього задуму,

where characters can be physical or virtual,

де герої можуть бути природніми і віртуальними,

and where the digital content

і де цифрове наповнення

can literally come off the screen

зможе, буквально, зійти з екрану

into the world and back.

у справжній світ і назад.

I like to think of this

Мені подобається думати про це,

as the Atari Pong

як про Атарі Понг (ігрова приставка)

of this blended-reality play.

з її змішаною реально - віртуальною грою.

But we can push this idea further.

Але ми зможемо продовжити цю ідею.

What if --

Що якщо

(Game) Nathan: Here it comes. Yay!

( гра) Натан: Ось воно. Ура!

CB: -- the character itself could come into your world?

Синтія: персонаж сам зможе потрапити в наш світ?

It turns out that kids love it

Виявляється, дітям подобається,

when the character becomes real and enters into their world.

коли герой стає реальним і приходить в їх світ.

And when it's in their world,

І коли він існує у їхньому світі,

they can relate to it and play with it in a way

вони можуть звертатись до нього і грати з ним,

that's fundamentally different from how they play with it on the screen.

що фундаментальним образом відрізняється від того, коли персонаж на екрані.

Another important idea is this notion

Друга важлива їдея закючається в тому,

of persistence of character across realities.

щоб герой існував між реальностями.

So changes that children make in the real world

Тому зміни, які діти роблять насправді,

need to translate to the virtual world.

повинні відображатись у світі віртуальному.

So here, Nathan has changed the letter A to the number 2.

Ось тут, Натан змінив букву "А" на число "2".

You can imagine maybe these symbols

Можна уявити, наприклад, що ці символи

give the characters special powers when it goes into the virtual world.

дають персонажу особисті можливості в віртуальному світі.

So they are now sending the character back into that world.

І вони відправляють його назад у світ.

And now it's got number power.

І тепер у нього сила цифри.

And then finally, what I've been trying to do here

І останнє, що я хочу зробити,

is create a really immersive experience for kids,

це створити у дітях відчуття цілковитого залучення,

where they really feel like they are part of that story,

коли вони, по-справжньму, відчувають себе частиною історії,

a part of that experience.

частиною цього світу.

And I really want to spark their imaginations

І я дійсно хочу стимулювати їх уяву так,

the way mine was sparked as a little girl watching "Star Wars."

як колись " зоряні Війни"стимулювали уяву маленької дівчинки,якою була я.

But I want to do more than that.

Проте, я хочу зробити більше.

I actually want them to create those experiences.

Я хочу, щоб тільки вони створювали ці світи.

I want them to be able to literally build their imagination

Буквально, я хочу, щоб вони могли реалізувати своє уявлення

into these experiences and make them their own.

в цих площинах і зробили їх частиною себе.

So we've been exploring a lot of ideas

І так, ми розробили велику кількість ідей,

in telepresence and mixed reality

у телеприсутностіі у змішаній реальністі,

to literally allow kids to project their ideas into this space

бувально для того, щоб дозволить дітям проектувати свої задуми в простір,

where other kids can interact with them

де інші діти зможуть з ними взаємодіяти

and build upon them.

і розвивати свої ідеї.

I really want to come up with new ways of children's media

Я дійсно хочу, щоб у дітей появились інструменти,

that foster creativity and learning and innovation.

щоб розвивали їхню креативність, ерудицію і новаторство.

I think that's very, very important.

Я думаю, що це дуже важливо.

So this is a new project.

Це новий проект.

We've invited a lot of kids into this space,

Ми запросили багатьох дітей у цей простір,

and they think it's pretty cool.

і вони вважають його забавним.

But I can tell you, the thing that they love the most

Але, я скажу вам, що вони люблять найбільше

is the robot.

це робота.

What they care about is the robot.

Вони піклуються про робота.

Robots touch something deeply human within us.

Роботи торкають щось глибоко людське у нас.

And so whether they're helping us

І чи допомагають вони нам

to become creative and innovative,

стати творцями і новаторами,

or whether they're helping us

чи допомагають нам

to feel more deeply connected despite distance,

відчути глибокий зв'язок на відстані,

or whether they are our trusted sidekick

і чи стають вони нашими вірними друзями,

who's helping us attain our personal goals

які допомагають досягти наших цілей,

in becoming our highest and best selves,

насправді, стати самими собою,

for me, robots are all about people.

я вважаю, що роботи - для людей.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

( Аплодисменти)