How Boredom Can Lead to Your Most Brilliant Ideas | Manoush Zomorodi | TED

Перекладач: Irina Kozhanova Утверджено: Nadia Havrylyuk

My son and the iPhone were born three weeks apart

Мій син і iPhone народилися з різницею в 3 тижні,

in June 2007.

в червні 2007.

So while those early adopters were lined up outside,

Тож коли перші покупці шикувалися в черги,

waiting to get their hands on this amazing new gadget,

очікуючи нарешті отримати цей крутий новий ґаджет,

I was stuck at home with my hands full of something else

я застрягла вдома із дечим,

that was sending out constant notifications --

що теж постійно надсилало мені сповіщення -

(Laughter)

(Сміх)

a miserable, colicky baby

з нещасною дитиною з коліками,

who would only sleep in a moving stroller with complete silence.

яка спала виключно у візочку на ходу в повній тиші.

I literally was walking 10 to 15 miles a day,

Я, без перебільшення, проходила 15-25 км на день,

and the baby weight came off.

і набрані кілограми зникли.

That part was great.

Це було чудово.

But man, was I bored.

Але, Боже, як же мені було нудно.

Before motherhood, I had been a journalist

До материнства я була журналісткою,

who rushed off when the Concorde crashed.

яка зірвалася на місце подій, коли розбився «Конкорд».

I was one of the first people into Belgrade

Я була однією з перших у Белграді,

when there was a revolution in Serbia.

коли в Сербії почалася революція.

Now, I was exhausted.

А тепер я була виснажена.

This walking went on for weeks.

Ці прогулянки тривали тижнями.

It was only until about three months in that something shifted, though.

І лише через три місяці дещо змінилося.

As I pounded the pavement,

Поки я блукала тротуарами,

my mind started to wander, too.

мій розум теж починав блукати.

I began imagining what I would do when I finally did sleep again.

Я уявляла, що робитиму, коли нарешті знову зможу спати.

So the colic did fade,

Коліки минули,

and I finally got an iPhone

я нарешті купила iPhone

and I put all those hours of wandering into action.

і зробила свої багатогодинні роздуми реальністю.

I created my dream job hosting a public radio show.

Я створила собі роботу мрії, ставши ведучою громадського радіо-шоу.

So there was no more rushing off to war zones,

Більше не треба було їздити в зони бойових дій,

but thanks to my new smartphone,

але завдяки моєму новому смартфону

I could be a mother and a journalist.

я встигала бути і мамою, і журналістом.

I could be on the playground and on Twitter at the same time.

Я могла бути і на дитячому майданчику, і в Twitter одночасно.

Yeah, well, when I thought that,

Коли я про це подумала,

when the technology came in and took over,

коли всім навколо заволоділи технології,

that is when I hit a wall.

от тоді я зайшла в глухий кут.

So, I want you to picture this:

От уявіть собі:

you host a podcast, and you have to prove

ви – ведучий подкасту і маєте довести,

that the investment of precious public radio dollars in you

що інвестувати у вас дорогоцінні гроші громадського радіо -

is worth it.

не марна справа.

My goal was to increase my audience size tenfold.

Мені треба було збільшити аудиторію вдесятеро.

So one day, I sat down to brainstorm,

Якось я сіла все це обмізкувати,

as you do,

як це зазвичай роблять,

and I came up barren.

і не придумала нічого.

This was different than writer's block, right?

Це була не просто творча криза.

It wasn't like there was something there waiting to be unearthed.

Не було чогось, що я ось-ось маю знайти.

There was just nothing.

Не було нічого.

And so I started to think back:

Тоді я почала згадувати:

When was the last time I actually had a good idea?

коли востаннє я придумала щось дійсно цікаве?

Yeah, it was when I was pushing that damn stroller.

Ага, тоді, коли катала той клятий візочок.

Now all the cracks in my day were filled with phone time.

Тепер весь вільний час я проводила з телефоном.

I checked the headlines while I waited for my latte.

Я читала новини, поки чекала на своє латте.

I updated my calendar while I was sitting on the couch.

Записувала щось в календар, поки сиділа на дивані.

Texting turned every spare moment

Переписка перетворила кожну вільну хвилину

into a chance to show to my coworkers and my dear husband

на шанс показати колегам чи коханому чоловікові,

what a responsive person I was,

яка ж я чуйна людина.

or at least it was a chance to find another perfect couch

Або це був шанс знайти ще один ідеальний диван

for my page on Pinterest.

для моєї сторінки на Pinterest.

I realized that I was never bored.

Я зрозуміла, що мені ніколи не нудно.

And anyway, don't only boring people get bored?

Це ж лише нудним людям стає нудно, так?

But then I started to wonder:

Тоді мені стало цікаво:

What actually happens to us when we get bored?

що відбувається, коли нам справді стає нудно?

Or, more importantly: What happens to us if we never get bored?

Чи так: що відбувається, коли нам ніколи не стає нудно?

And what could happen if we got rid of this human emotion entirely?

І що станеться, коли ми повністю позбудемося цієї емоції?

I started talking to neuroscientists and cognitive psychologists,

Я поспілкувалася з нейробіологами і когнітивними психологами,

and what they told me was fascinating.

які розповіли мені дещо вражаюче.

It turns out that when you get bored,

Виявляється, коли нам нудно,

you ignite a network in your brain called the "default mode."

у нашому мозку вмикається так званий "режим за замовчуванням".

So our body, it goes on autopilot while we're folding the laundry

Тоді наше тіло рухається на автопілоті, поки ми складаємо білизну

or we're walking to work,

чи йдемо на роботу.

but actually that is when our brain gets really busy.

Але саме в цей час наш мозок починає активно працювати.

Here's boredom researcher Dr. Sandi Mann.

Це дослідник нудьги доктор Санді Манн.

(Audio) Dr. Sandi Mann: Once you start daydreaming

(Аудіо) Доктор Санді Манн: Коли ви починаєте мріяти

and allow your mind to really wander,

і дозволяєте розуму відволікатися,

you start thinking a little bit beyond the conscious,

ви починаєте мислити за межами свідомості,

a little bit into the subconscious,

трохи використовуючи підсвідомість,

which allows sort of different connections to take place.

що дозволяє формуватися дещо іншим зв'язкам.

It's really awesome, actually.

Це насправді круто.

Manoush Zomorodi: Totally awesome, right?

Мануш Зомороді: Та це взагалі круто, еге ж?

So this is my brain in an fMRI,

Це функціональне МРТ мого мозку.

and I learned that in the default mode is when we connect disparate ideas,

Виявляється, в режимі за замовчуванням ми поєднуємо непоєднуване,

we solve some of our most nagging problems,

вирішуємо найбільш надокучливі проблеми

and we do something called "autobiographical planning."

і виконуємо так зване "автобіографічне планування".

This is when we look back at our lives,

Це коли ми згадуємо своє життя,

we take note of the big moments, we create a personal narrative,

виокремлюємо найважливіші моменти, створюємо особисту історію

and then we set goals

і вже тоді ставимо собі цілі

and we figure out what steps we need to take to reach them.

і визначаємо кроки, необхідні для їх досягнення.

But now we chill out on the couch also while updating a Google Doc

Але тепер ми лежимо на дивані, оновлюючи Google Doc

or replying to email.

чи відповідаючи на електронний лист.

We call it "getting shit done,"

Звемо це "робити справи",

but here's what neuroscientist Dr. Daniel Levitin says

але доктор Деніел Левітін розкаже,

we're actually doing.

що ми насправді робимо.

(Audio) Dr. Daniel Levitin: Every time you shift your attention

(Аудіо) Доктор Деніел Левітін: Щоразу, коли ви перемикаєте увагу

from one thing to another,

з однієї речі на іншу,

the brain has to engage a neurochemical switch

мозок має задіювати нейрохімічний перемикач,

that uses up nutrients in the brain to accomplish that.

якому для цього необхідні поживні речовини в мозку.

So if you're attempting to multitask,

Намагаючись водночас робити багато справ,

you know, doing four or five things at once,

чотири чи п'ять одразу,

you're not actually doing four or five things at once,

ви насправді не робите чотири чи п'ять справ водночас,

because the brain doesn't work that way.

бо мозок не так працює.

Instead, you're rapidly shifting from one thing to the next,

Натомість ви швидко перемикаєтеся між завданнями,

depleting neural resources as you go.

в процесі виснажуючи ресурси мозку.

(Audio) MZ: So switch, switch, switch, you're using glucose, glucose, glucose.

(Аудіо) Мануш: То перемикаючись, ми щоразу використовуємо глюкозу.

(Audio) DL: Exactly right, and we have a limited supply of that stuff.

(Аудіо) Левітін: Точно. А в нас обмежений запас цієї речовини.

MZ: A decade ago, we shifted our attention at work

Машун: Ще десятиліття тому ми змінювали фокус уваги

every three minutes.

кожні три хвилини.

Now we do it every 45 seconds,

Тепер ми робимо це кожні 45 секунд,

and we do it all day long.

і це відбувається протягом усього дня.

The average person checks email 74 times a day,

Людина в середньому перевіряє пошту 74 рази на день

and switches tasks on their computer

і перемикається між завданнями на комп'ютері

566 times a day.

566 разів на день.

I discovered all this talking to professor of informatics,

Я дізналася про це, розмовляючи з професором інформатики

Dr. Gloria Mark.

доктором Глорією Марк.

(Audio) Dr. Gloria Mark: So we find that when people are stressed,

(Аудіо) Доктор Глорія Марк: Ми дізналися, що коли в людини стрес,

they tend to shift their attention more rapidly.

вона частіше перемикає свою увагу.

We also found, strangely enough,

Ми також з'ясували, як не дивно,

that the shorter the amount of sleep that a person gets,

що чим менше людина спить,

the more likely they are to check Facebook.

тим вірогідніше, що вона перевірить Facebook.

So we're in this vicious, habitual cycle.

Ми в цьому порочному колі звички.

MZ: But could this cycle be broken?

Мануш: Та чи ми можемо його зламати?

What would happen if we broke this vicious cycle?

Що буде, якщо ми розірвемо це замкнуте коло?

Maybe my listeners could help me find out.

Може, мої слухачі допоможуть мені це з'ясувати.

What if we reclaimed those cracks in our day?

Що як ми знову матимемо проміжки вільного часу?

Could it help us jump-start our creativity?

Чи допоможе це розбудити нашу креативність?

We called the project "Bored and Brilliant."

Ми назвали цей проект "Нудний і геніальний".

And I expected, you know, a couple hundred people to play along,

І я очікувала, що нам допоможуть кількасот людей,

but thousands of people started signing up.

однак записуватися почали тисячі.

And they told me the reason they were doing it

Вони розповіли, що причиною участі було

was because they were worried that their relationship with their phone

занепокоєння щодо їх стосунків з власним телефоном.

had grown kind of ... "codependent," shall we say.

Вони ставали… "взаємозалежними", так би мовити.

(Audio) Man: The relationship between a baby and its teddy bear

(Аудіо) Чоловік: Стосунки між дитиною і її ведмедиком,

or a baby and its binky

чи дитиною і її соскою,

or a baby that wants its mother's cradle

чи дитиною, що хоче до мами на ручки,

when it's done with being held by a stranger --

коли їй набридло, що її тримає незнайомець --

(Laughs)

(Сміється)

that's the relationship between me and my phone.

отакі в мене стосунки з власним телефоном.

(Audio) Woman: I think of my phone like a power tool:

(Аудіо) Жінка: Я вважаю телефон потужним інструментом.

extremely useful, but dangerous if I'm not handling it properly.

Корисним, але небезпечним, якщо неправильно ним користуватися.

(Audio) Woman 2: If I don't pay close attention,

(Аудіо) Жінка 2: Якщо я не контролюю себе,

то несподівано розумію, що витратила годину свого часу,

I'll suddenly realize that I've lost an hour of time

doing something totally mindless.

займаючись чимось безглуздим.

MZ: OK, but to really measure any improvement,

Мануш: Добре, але щоб оцінити будь-який прогрес,

we needed data, right?

нам потрібні дані, так?

Because that's what we do these days.

Бо саме так сьогодні все робиться.

So we partnered with some apps that would measure how much time

Тому ми скооперувалися з розробниками додатків, що фіксують час,

we were spending every day on our phone.

який ми щодня витрачаємо на свій телефон.

If you're thinking it's ironic

Якщо гадаєте, що іронічно було

that I asked people to download another app

просити людей встановити ще один додаток,

so that they would spend less time on their phones:

щоб вони менше користувалися телефоном -

yeah, but you gotta meet people where they are.

так, але з ними треба розмовляти їх же мовою.

(Laughter)

(Сміх)

So before challenge week,

Перед початком тижневого випробування,

we were averaging two hours a day on our phones

ми в середньому проводили по 2 години з телефоном

and 60 pickups,

і перевіряли його 60 разів.

you know, like, a quick check, did I get a new email?

Ну, знаєте, як подивитися, чи не прийшов новий лист?

Here's what Tina, a student at Bard College,

От що Тіна, студентка коледжу Бард,

discovered about herself.

дізналася про себе.

(Audio) Tina: So far, I've been spending

(Аудіо) Тіна: Наразі я проводжу

between 150 and 200 minutes on my phone per day,

з телефоном по 150-200 хвилин на день

and I've been picking up my phone 70 to 100 times per day.

і перевіряю його 70-100 разів на день.

And it's really concerning,

І це мене турбує,

because that's so much time that I could have spent

адже це купа часу, який я могла б витратити

doing something more productive, more creative, more towards myself,

на щось більш продуктивне і творче, на щось для себе.

because when I'm on my phone, I'm not doing anything important.

Бо коли я з телефоном, то не роблю нічого важливого.

MZ: Like Tina, people were starting to observe their own behavior.

Мануш: Як і Тіна, люди почали спостерігати за власною поведінкою.

They were getting ready for challenge week.

Вони готувалися до тижня випробування.

And that Monday,

І з понеділка

they started to wake up to instructions in their inbox,

з самого ранку їм на пошту надходили вказівки

an experiment to try.

і опис одного експерименту.

Day one:

День перший:

"Put it in your pocket."

"Покладіть його в кишеню."

Take that phone out of your hand.

Не беріть телефон до рук.

See if you can eliminate the reflex to check it all day long,

Дізнайтеся, чи зможете опиратися рефлексу постійно його перевіряти

just for a day.

хоча б один день.

And if this sounds easy,

І якщо вам здається, що це легко,

you haven't tried it.

то спробуйте самі.

Here's listener Amanda Itzko.

Це наша слухачка Аманда Ітцко.

(Audio) Amanda Itzko: I am absolutely itching.

(Аудіо) Аманда Ітцко: В мене аж руки сверблять.

I feel a little bit crazy,

Мені здається, що я божеволію,

because I have noticed that I pick up my phone

бо я помітила, що перевіряю телефон,

when I'm just walking from one room to another,

коли просто йду до іншої кімнати,

getting on the elevator,

заходжу в ліфт,

and even -- and this is the part that I am really embarrassed

і навіть – а от про це мені справді соромно

to actually say out loud --

комусь розповідати -

in the car.

коли я в авто.

MZ: Yikes.

Мануш: Ов!

Yeah, well, but as Amanda learned,

Так, але Аманда дізналася,

this itching feeling is not actually her fault.

що це непереборне бажання – не її провина.

That is exactly the behavior that the technology is built to trigger.

Ґаджети було створено, щоб провокувати саме таку поведінку.

(Laughter)

(Сміх)

I mean, right?

Ні, ну серйозно.

Here's former Google designer, Tristan Harris.

Це колишній дизайнер Google, Трістан Гарріс.

(Audio) Tristan Harris: If I'm Facebook or I'm Netflix or I'm Snapchat,

(Аудіо) Трістан Гарріс: Якщо я Facebook, чи Netflix, чи Snapchat,

I have literally a thousand engineers

то в мене є тисячі інженерів,

whose job is to get more attention from you.

робота яких полягає в тому, щоб отримати вашу увагу.

I'm very good at this,

В мене це добре виходить

and I don't want you to ever stop.

і я не хочу, щоб ви зупинялися.

And you know, the CEO of Netflix recently said,

Знаєте, нещодавно голова Netflix сказав:

"Our biggest competitors are Facebook, YouTube and sleep."

"Наші найбільші конкуренти – Facebook, YouTube і сон".

I mean, so there's a million places to spend your attention,

Є тисячі місць, на яких можна зупинити свою увагу,

but there's a war going on to get it.

але за неї точиться війна.

MZ: I mean, you know the feeling:

Мануш: Вам знайоме це почуття:

that amazing episode of "Transparent" ends,

скінчилась крутезна серія серіалу "Очевидне",

and then the next one starts playing

і починає програватися наступна.

so you're like, eh, OK fine, I'll just stay up and watch it.

І ви такі: "Ну добре, подивлюся ще одну".

Or the LinkedIn progress bar says you are this close

Чи індикатор прогресу на LinkedIn каже, що лишилось от стільки

to having the perfect profile,

до створення ідеального профілю,

so you add a little more personal information.

тому ви додаєте ще трохи інформації про себе.

As one UX designer told me,

Як мені колись сказав один UX-дизайнер,

the only people who refer to their customers as "users"

є 2 категорії людей, які називають своїх клієнтів "користувачами" –

are drug dealers and technologists.

це наркотороговці і технологи.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

And users, as we know, are worth a lot of money.

І як нам відомо, користувачі чимало коштують.

Here's former Facebook product manager and author,

Це колишній менеджер з продукції Facebook і письменник

Antonio García Martínez.

Антоніо Ґарсія Мартінес.

(Audio) Antonio García Martínez: The saying is, if any product is free

(Аудіо) Антоніо: В нас кажуть, що якщо продукт безкоштовний,

then you're the product; your attention is the product.

значить, продукт – це ви; ваша увага і є продуктом.

But what is your attention worth?

Але скільки вона коштує?

That's why literally every time you load a page,

Тому щоразу, коли ви завантажуєте сторінку,

not just on Facebook or any app,

не лише на Facebook, будь-яку,

there's an auction being held instantly, billions of times a day,

кілька мільйонів разів на день відбувається аукціон

for exactly how much that one ad impression cost.

за те, скільки коштує враження від однієї рекламки.

MZ: By the way, the average person will spend two years of their life

Мануш: До речі, людина в середньому проводить 2 роки свого життя

on Facebook.

на Facebook.

So, back to challenge week.

Повернімося до випробування.

Immediately, we saw some creativity kick in.

Ми відразу побачили приплив креативності.

Here's New Yorker Lisa Alpert.

Це Ліза Алперт з Нью-Йорку.

(Audio) Lisa Alpert: I was bored, I guess.

(Аудіо) Ліза Алперт: Думаю, мені було нудно.

So I suddenly looked at the stairway that went up to the top of the station,

Тоді я поглянула на сходи, що вели нагору,

and I thought, you know,

і подумала,

I had just come down that stairway, but I could go back up

що можу спуститися ними, а потім піднятися знову,

and then come back down and get a little cardio.

ще раз спуститися і так зробити кардіотренування.

So I did,

Так я і вчинила.

and then I had a little more time, so I did it again and I did it again,

В мене лишався час, тому я зробила це ще раз і ще раз.

and I did it 10 times.

Я повторила це 10 разів.

And I had a complete cardio workout.

В мене було повноцінне кардіотренування.

I got on that R train feeling kind of exhausted,

Я сіла в потяг виснажена,

but, like, wow, that had never occurred to me.

але подумала: "Ого, чому я раніше не здогадалася".

How is that possible?

Як таке можливо?

(Laughter)

(Сміх)

MZ: So creativity, I learned, means different things to different people.

Мануш: Так я дізналася, що креативність для кожного має своє значення.

(Laughter)

(Сміх)

But everyone found day three's challenge the hardest.

Але третій день випробування видався для всіх найважчим.

It was called "Delete that app."

Він називався "Видали той додаток".

Take that app -- you know the one;

Ну той додаток – ви знаєте, який саме.

that one that always gets you, it sucks you in --

Той, що муляє. Він вас поглинає.

take it off your phone,

Видаліть його з телефону

even if just for the day.

хоча б на день.

I deleted the game Two Dots and nearly cried.

Я видалила гру "Two Dots" і майже ридала.

(Laughter)

(Сміх)

Yeah, Two Dots players know what I'm talking about.

Так, ті, хто грає, знають, про що я.

But my misery had good company.

Але в мене була хороша компанія.

(Audio) Man 2: This is Liam in Los Angeles,

(Аудіо) Чоловік 2: Я - Ліам з Лос-Анджелесу.

and I deleted Twitter, Facebook, Instagram, Tumblr, Snapchat and Vine

Я видалив Twitter, Facebook, Instagram, Tumblr, Snapchat і Vine

from my phone

зі свого телефону

in one fell swoop.

одним махом.

And it was kind of an embarrassingly emotional experience at first.

Спершу мене переповнювали такі емоції, що аж соромно.

It felt weirdly lonely to look at that lock screen

Було якось самотньо: я дивлюся на екран,

with no new notifications on it.

а там немає нових повідомлень.

But I really liked deciding for myself

Але мені сподобалося самому вирішувати,

when to think about or access my social networks,

коли мені думати про соціальні мережі чи заходити в них,

not giving my phone the power to decide that for me.

забираючи в телефона владу вирішувати це за мене.

So thank you.

Тому дякую.

(Audio) Woman 3: Deleting the Twitter app was very sad,

(Аудіо) Жінка 3: Мені було дуже сумно видаляти Twitter,

and I feel I maybe, over the last year when I've been on Twitter,

і я відчувала, що за рік, який я ним користуюся,

have developed an addiction to it,

в мене розвинулась залежність,

and this "Bored and Brilliant" challenge has really made me realize it.

а ваш експеримент допоміг мені це зрозуміти.

After a brief period of really horrible withdrawal feeling,

Після короткого періоду жахливої ломки,

like lack-of-caffeine headache,

наче той головний біль, коли не пив каву,

I now feel lovely.

я почуваюся чудово.

I had a lovely dinner with my family,

В мене була чудова сімейна вечеря

and I hope to continue this structured use of these powerful tools.

і сподіваюся, я зможу і далі структуровано користуватися цими потужними інструментами.

(Audio) Woman 4: I don't have that guilty gut feeling

(Аудіо) Жінка 4: В мене зникло те відчуття сорому,

I have when I know I'm wasting time on my phone.

що виникає, коли я знаю, що марную час на телефон.

Maybe I'll have to start giving myself challenges and reminders like this

Може варто робити собі завдання і нагадування

every morning.

щоранку.

MZ: I mean, yes, this was progress.

Мануш: Так, це вже прогрес.

I could not wait to see what the numbers said

Мені не терпілося побачити цифри

at the end of that week.

наприкінці тижня.

But when the data came in,

Але коли я побачила дані,

it turned out that we had cut down,

виявилося, що ми скоротили

on average,

в середньому,

just six minutes --

лише шість хвилин:

from 120 minutes a day on our phones

зі 120 хвилин, що ми витрачаємо на телефон,

to 114.

до 114.

Yeah. Whoop-de-do.

Так. Не дуже весело.

So I went back to the scientists feeling kind of low,

Тому до науковців я йшла не в найкращому настрої.

and they just laughed at me,

Та вони лише посміялися з мене,

and they said, you know, changing people's behavior

і сказали, що змінити поведінку людини

in such a short time period

за такий короткий проміжок часу –

was ridiculously ambitious,

сміховинно амбітний задум,

and actually what you've achieved is far beyond what we thought possible.

і те, чого я досягла, перевершило будь-які їхні прогнози.

Because more important than the numbers, were the people's stories.

Тому що важливішими за цифри були історії людей.

They felt empowered.

Вони відчули в собі силу.

Their phones had been transformed

Їх телефони знову перетворилися

from taskmasters

з наглядачів

back into tools.

на інструменти.

And actually, I found what the young people said most intriguing.

І якщо чесно, найцікавішим було те, що розповідала молодь.

Some of them told me

Дехто казав мені,

that they didn't recognize some of the emotions

що вони не могли розпізнати деякі емоції,

that they felt during challenge week,

які вони відчували протягом цього тижня,

because, if you think about it,

бо якщо над цим замислитися,

if you have never known life without connectivity,

коли ти ніколи не жив без цього постійного зв'язку,

you may never have experienced boredom.

то, можливо, ніколи не відчував нудьги.

And there could be consequences.

І це може мати наслідки.

Researchers at USC have found -- they're studying teenagers

Дослідники з Університету Південної Каліфорнії вивчають підлітків,

who are on social media while they're talking to their friends

які сидять в соціальних мережах, коли зустрічаються з друзями

or they're doing homework,

чи роблять домашнє завдання.

and two years down the road, they are less creative and imaginative

Минає два роки і вони менш творчі і винахідливі в тому,

about their own personal futures

що стосується їх власного майбутнього,

and about solving societal problems, like violence in their neighborhoods.

і в тому, що стосується вирішення суспільних проблем, таких як насилля.

And we really need this next generation

А нам просто необхідно, щоб це наступне покоління

мало змогу сфокусуватися на вирішенні великих проблем:

to be able to focus on some big problems:

climate change, economic disparity,

кліматичні зміни, економічна нерівність,

massive cultural differences.

культурні відмінності.

No wonder CEOs in an IBM survey

Не дивно, що керівники в опитуванні IBM

identified creativity as the number one leadership competency.

назвали креативність головною якістю лідера.

OK, here's the good news, though:

Гаразд, а ось і гарна новина:

In the end, 20,000 people did "Bored and Brilliant" that week.

Зрештою, у випробуванні того тижня взяло участь 20 000 учасників.

Ninety percent cut down on their minutes.

90% скоротили час, який витрачають на телефон.

Seventy percent got more time to think.

У 70% з’явилося більше часу на роздуми.

People told me that they slept better.

Люди розповідали, що почали краще спати.

They felt happier.

Почувалися щасливішими.

My favorite note was from a guy who said he felt like he was waking up

Мені більш за все сподобався хлопець, який сказав, що наче прокинувся

from a mental hibernation.

після розумової сплячки.

Some personal data and some neuroscience

Персональні дані і трохи нейронауки

gave us permission to be offline a little bit more,

дозволили нам частіше бути оффлайн.

and a little bit of boredom gave us some clarity

А нудьга принесла нам ясність розуму

and helped some of us set some goals.

і допомогла декому з визначенням цілей.

I mean, maybe constant connectivity

Можливо, за кілька років

won't be cool in a couple of years.

буде не круто постійно бути на зв'язку.

But meanwhile, teaching people, especially kids,

Але зараз, освіта людей, особливо дітей,

how to use technology to improve their lives

щодо того, як використовувати технологію, щоб покращити життя,

and to self-regulate

і навчання саморегулюванню

needs to be part of digital literacy.

мають стати частиною цифрової грамотності.

So the next time you go to check your phone,

Тож коли наступного разу захочете перевірити телефон,

remember that if you don't decide how you're going to use the technology,

згадайте: якщо ви самі не вирішите, як користуватися технологіями,

the platforms will decide for you.

за вас це зроблять платформи.

And ask yourself:

Запитайте себе:

What am I really looking for?

чого я насправді хочу?

Because if it's to check email, that's fine -- do it and be done.

Бо якщо просто перевірити пошту, то добре. Робіть, що треба.

But if it's to distract yourself from doing the hard work

Але якщо ви хочете відволікти себе від виконання роботи,

that comes with deeper thinking,

яка потребує більш глибокого мислення,

take a break,

то відпочиньте,

stare out the window

подивіться у вікно

and know that by doing nothing

і знайте, що нічого не роблячи,

you are actually being your most productive and creative self.

насправді, ви стаєте найбільш продуктивною і творчою версією себе.

It might feel weird and uncomfortable at first,

Спочатку це може бути дивно і незручно,

but boredom truly can lead to brilliance.

але нудьга справді може вести до геніальності.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)