Meet the inventor of the electronic spreadsheet | Dan Bricklin

Translator: Crawford Hunt Reviewer: Brian Greene

Перекладач: Olena Liubchenko Утверджено: Khrystyna Romashko

How many of you have used an electronic spreadsheet,

Хто з вас користувався електронними таблицями,

like Microsoft Excel?

такими, як Microsoft Excel?

Very good.

Добре.

Now, how many of you have run a business with a spreadsheet by hand,

Тепер, хто з вас мав справу з таблицями, складеними від руки,

як мій тато робив це для маленького друкарського бізнесу у Філадельфії?

like my dad did for his small printing business in Philadelphia?

Набагато менше.

A lot less.

Well, that's the way it was done for hundreds of years.

Але ж саме так це робилося сотні років.

In early 1978, I started working on an idea

На початку 1978 я почав працювати над ідеєю,

that eventually became VisiCalc.

що з часом втілилася в VisiCalc.

А наступного року вона встановлювалась

And the next year it shipped

на новинці, яку назвали персональним комп'ютером Apple II.

running on something new called an Apple II personal computer.

You could tell that things had really changed when, six years later,

Можна сказати, що зміни справді відбулися, коли шість років потому,

журнал Уолл Стріт надрукував передовицю,

the Wall Street Journal ran an editorial

яка припускала, що ви вже знаєте, що таке VisiCalc

that assumed you knew what VisiCalc was and maybe even were using it.

і, напевно, вже користувалися нею.

Steve Jobs back in 1990

Стів Джобс у 1990

сказав, що "електронні таблиці стимулювали розвиток промисловості".

said that "spreadsheets propelled the industry forward."

"VisiCalc propelled the success of Apple more than any other single event."

"VisiCalc сприяла розвитку Apple більше, ніж будь-яка інша поодинока подія".

On a more personal note,

У особистих записах Стів відмітив:

Steve said, "If VisiCalc had been written for some other computer,

"Якби VisiCalc був написаний для якогось іншого комп'ютера,

you'd be interviewing somebody else right now."

то ви б тепер брали інтерв'ю у когось іншого".

So, VisiCalc was instrumental in getting personal computers on business desks.

Тож, VisiCalc був важливим засобом у поширенні комп'ютерів для бізнесу.

How did it come about?

Як же так сталося?

What was it? What did I go through to make it be what it was?

Що це було? Який шлях я подолав, щоб створити її саме такою?

Well, I first learned to program back in 1966, when I was 15 --

Ну, вперше я вивчав програмування у 1966, коли мені було 15 -

just a couple months after this photo was taken.

лише декілька місяців опісля того, як це фото було зроблене.

Few high schoolers had access to computers in those days.

Небагато школярів мали доступ до комп'ютерів у ці дні.

But through luck and an awful lot of perseverance,

Але завдяки везінню та завзяттю

я зміг отримати доступ до комп'ютерів у місті.

I was able to get computer time around the city.

After sleeping in the mud at Woodstock, I went off to MIT to go to college,

Після спання в бруді у Вудстоку

я попрямував до Массачусетського технологічного інституту,

where to make money, I worked on the Multics Project.

де для заробітку я працював на проекті Multics.

Multics was a trailblazing interactive time-sharing system.

Multics був новаторською

інтерактивною системою з розподіленням часу.

Have you heard of the Linux and Unix operating systems?

Ви чули про операційні системи Лінукс та Юнікс?

They came from Multics.

Вони походять з Multics.

I worked on the Multics versions

Я працював над версією Multics,

of what are known as interpreted computer languages,

яка відома як інтерпретована комп'ютерна мова,

that are used by people in noncomputer fields

що використовувалась людьми у некомп'ютерних галузях,

to do their calculations while seated at a computer terminal.

які виконували розрахунки, сидячи за комп'ютерними терміналами.

After I graduated from MIT,

Після того, як я закінчив МІТ,

I went to work for Digital Equipment Corporation.

я пішов працювати на Діджитал Еквіпмент Корпорейшн.

At DEC, I worked on software

У DEC, я працював над програмним забезпеченням

for the new area of computerized typesetting.

для нової галузі комп'ютерного набору тексту.

I helped newspapers replace their reporters' typewriters

Я допомагав газетярам замінити репортерські друкарські машинки

комп'ютерними терміналами.

with computer terminals.

I'd write software

Я написав програмне забезпечення,

and then I'd go out in the field to places like the Kansas City Star,

а потім виїздив у місця такі, як Канзас-Сіті стар,

where I would train users and get feedback.

де я навчав користувачів та вислуховував відгуки.

This was real-world experience

Це був досвід у реальному світі,

який був дуже відмінним від того, що я бачив у лабораторіях МІТ.

that is quite different than what I saw in the lab at MIT.

After that, I was project leader

Після цього я став керівником проекту програмного забезпечення

of the software for DEC's first word processor, again a new field.

для першого текстового редактора DEC,

це ще одна нова галузь.

Like with typesetting, the important thing was crafting a user interface

Нарівні з друкарським набором,

важливим стало створення інтерфейсу користувача,

that was both natural and efficient for noncomputer people to use.

який би був природнім та ефективним для використання не комп'ютерщиками.

After I was at DEC, I went to work for a small company

Після DEC я пішов працювати у маленьку фірму,

that made microprocessor-based electronic cash registers for the fast-food industry.

яка створювала електроніку на основі мікропроцесорів

для касових апаратів індустрії фаст-фудів.

Але я завжди прагнув створити компанію з моїм другом

But I had always wanted to start a company with my friend Bob Frankston

Бобом Франкстоном,

якого я зустрів на проекті Multics у МІТ.

that I met on the Multics project at MIT.

So I decided to go back to school to learn as much as I could about business.

Тож я вирішив повернутися до навчання, щоб дізнатися якомога більше про бізнес.

And in the fall of 1977,

Восени 1977

я включився у програму MBA у Гарвардській школі бізнесу.

I entered the MBA program at Harvard Business School.

I was one of the few percentage of students

Я був одним з небагатьох студентів,

who had a background in computer programming.

які мали навички у комп'ютерному програмуванні.

Це моя фотографія з фотоальбому, я в першому ряду.

There's a picture of me from the yearbook sitting in the front row.

(Laughter)

(Сміх)

Now, at Harvard, we learned by the case method.

У Гарварді нас навчали методом аналізу конкретних справ.

We'd do about three cases a day.

Ми розглядали до трьох справ за день.

Cases consist of up to a few dozen pages describing particular business situations.

Справа надавалася у вигляді більш, ніж дюжини сторінок опису конкретної ситуації.

They often have exhibits, and exhibits often have words and numbers

Вони часто мало додатки, і додатки часто містили слова та цифри,

laid out in ways that make sense for the particular situation.

які розміщені були так, щоб пояснювати ситуацію.

They're usually all somewhat different.

Зазвичай вони мали різноманітні форми.

Here's my homework.

Це моя домашня робота.

Знову: цифри, слова, викладені таким чином, щоб мати сенс.

Again, numbers, words, laid out in ways that made sense.

Lots of calculations -- we got really close to our calculators.

Багато розрахунків,

ми були дуже близькі з нашими калькуляторами.

In fact, here's my calculator.

Ось мій калькулятор.

For Halloween, I went dressed up as a calculator.

На Хелоуін, я одягся, як калькулятор.

(Сміх)

(Laughter)

At the beginning of each class, the professor would call on somebody

На початку кожної справи професор викликав когось,

щоб презентувати справу.

to present the case.

Викликаний пояснював умови ситуації,

What they would do is they would explain what was going on

and then dictate information that the professor would transcribe

потім диктував дані, які професор записував

onto the many motorized blackboards in the front of the class,

на багатьох автоматизованих дошках, встановлених у класі,

and then we'd have a discussion.

а потім ми дискутували.

Найбільш засмучувало, якщо ви виконували домашнє завдання,

One of the really frustrating things is when you've done all your homework,

you come in the next day only to find out that you made an error

приходили наступного для і виявлялося, що ви зробили помилку,

and all of the other numbers you did were wrong.

і всі наступні розрахунки також були невірними.

And you couldn't participate as well.

Тож ви не могли брати участь в обговоренні.

And we were marked by class participation.

А нам ставили оцінки за участь в обговореннях.

So, sitting there with 87 other people in the class, I got to daydream a lot.

Тоді, сидячи з 87 іншими учасниками у класі, я багато мріяв.

Most programmers in those days worked on mainframes,

Більшість програмістів на той час працювала на мейнфреймах,

створюючи системи для інвентаризації,

building things like inventory systems, payroll systems and bill-paying systems.

розрахунку заробітної плати, платіжні системи.

But I had worked on interactive word processing

Але я працював над інтерактивним текстовим процесором

і розрахунками за особистими запитами.

and on-demand personal computation.

Замість того, щоб обмірковувати паперовий друк та перфокарти,

Instead of thinking about paper printouts and punch cards,

I imagined a magic blackboard

я уявляв магічну дошку,

that if you erased one number and wrote a new thing in,

на якій, якщо ви витираєте одне число і вписуєте нове,

то всі інші числа будуть автоматично змінені,

all of the other numbers would automatically change,

like word processing with numbers.

наче текстовий процесор з цифрами.

I imagined that my calculator had mouse hardware on the bottom of it

Я уявляв, що до мого калькулятора можна підключати мишку

and a head-up display, like in a fighter plane.

та дисплей, як на приладовій панелі винищувача.

And I could type some numbers in, and circle it, and press the sum button.

Щоб я міг надрукувати декілька чисел, обвести їх та натиснути кнопку суми.

And right in the middle of a negotiation I'd be able to get the answer.

І прямо посередині перемовин я зможу отримати відповідь.

Now I just had to take my fantasy and turn it into reality.

Тепер мені залишилося лише втілити свої фантазії у реальність.

My father taught me about prototyping.

Мій батько навчив мене працювати з прототипами.

He showed me mock-ups

Він показав мені макети

that he'd make to figure out the placement on the page

і наказав розібратися,

як розміщувати на сторінці елементи,

for the things for brochures that he was printing.

що будуть друкуватися на брошурах.

Він використовував макети для отримання відгуків від клієнтів

And he'd use it to get feedback from customers

і затвердження проектів до того, як він відправляв роботу до друку.

and OKs before he sent the job off to the presses.

The act of making a simple, working version of what you're trying to build

Діяльність по створенню простої, робочої версії того, що ти намагаєшся збудувати,

forces you to uncover key problems.

заставляє вас виявити базові проблеми.

And it lets you find solutions to those problems much less expensively.

І дозволяє вам знайти рішення цих проблем найпростішим чином.

So I decided to build a prototype.

Тож я вирішив побудувати прототип.

I went to a video terminal connected to Harvard's time-sharing system

Я попрямував до відеотерміналу,

зв'язаного з Гарвардською системою розподілення часу,

and got to work.

і почав працювати.

One of the first problems that I ran into was:

Одна з перших проблем, з якими я зіштовхнувся була:

як представити значення у формулах?

How do you represent values in formulas?

Let me show you what I mean.

Я покажу, що я маю на увазі.

Я думав, що можна вказати місце,

I thought that you would point somewhere,

type in some words, then type in some somewhere else,

надрукувати щось, потім надрукувати ще щось,

розмістити декілька чисел і ще декілька чисел,

put in some numbers and some more numbers, point where you want the answer.

вказати, де саме ти хочеш отримати відповідь.

And then point to the first, press minus, point to the second,

А потім вказати на перше число, натиснути мінус, вказати друге

and get the result.

та отримати результат.

The problem was: What should I put in the formula?

Проблема була така: що потрібно вписувати у формулу?

It had to be something the computer knew what to put in.

Це повинно бути чимось, про що комп'ютер знає, де його брати.

And if you looked at the formula,

І якщо ви дивитесь на формулу,

вам необхідно знати, де на екрані те, на що вона посилається.

you needed to know where on the screen it referred to.

The first thing I thought was the programmer way of doing it.

Першою думкою було використати програмістський підхід.

The first time you pointed to somewhere,

Спочатку вказуєте щось,

the computer would ask you to type in a unique name.

щоб комп'ютер попрохав вас ввести унікальне ім'я.

It became pretty clear pretty fast that that was going to be too tedious.

Досить швидко стало цілком ясно, що це занадто нудно.

The computer had to automatically make up the name and put it inside.

Комп'ютер повинен автоматично створювати імена.

So I thought, why not make it be the order in which you create them?

Тож я думав, чому б не створювати імена у порядку, в якому ви вводите їх?

I tried that. Value 1, value 2.

І пробував так: значення1, значення2.

Дуже швидко я побачив,

Pretty quickly I saw that if you had more than a few values

що якщо у нас більше, ніж декілька значень,

you'd never remember on the screen where things were.

то ми не зможемо запам'ятати, де вони на екрані.

Then I said, why not instead of allowing you to put values anywhere,

Тоді я сказав:

чому б замість того, щоб дозволяти вам розміщувати значення будь-де,

I'll restrict you to a grid?

не використати сітку?

Then when you pointed to a cell,

Тоді, коли ви вказуєте клітинку,

the computer could put the row and column in as a name.

комп'ютер повинен сприймати рядок і колонку ,як ім'я.

And, if I did it like a map and put ABC across the top and numbers along the side,

Отже, якщо я зроблю наче карту

і розташую букви ABC по горизонталі та числа по вертикалі,

if you saw B7 in a formula,

то коли ви побачите B7 у формулі,

you'd know exactly where it was on the screen.

тоді будете точно знати, де це на екрані.

And if you had to type the formula in yourself, you'd know what to do.

Якщо вам буде потрібно надрукувати формулу, ви будете знати, що робити.

Restricting you to a grid helped solve my problem.

Обмеження вас сіткою допомогло вирішити задачу.

It also opened up new capabilities, like the ability to have ranges of cells.

І відкрило нові можливості,

наприклад, можливість використовувати діапазон клітинок.

But it wasn't too restrictive --

Але це не страшне обмеження -

you could still put any value, any formula, in any cell.

ви можете розміщувати будь-які значення, будь-які формули у будь-які клітинки.

Саме так ми чинимо і зараз, майже через 40 років.

And that's the way we do it to this day, almost 40 years later.

Ми з моїм другом Бобом вирішили, що створимо цей продукт разом.

My friend Bob and I decided that we were going to build this product together.

I did more work figuring out exactly how the program was supposed to behave.

Я зробив багато роботи, розбираючись, як саме програма повинна поводитись.

I wrote a reference card to act as documentation.

Я написав пам'ятку у якості документації.

It also helped me ensure that the user interface I was defining

Це також допомогло мені переконатись, що інтерфейс користувача, який я розробив,

could be explained concisely and clearly to regular people.

може бути пояснений коротко і ясно для звичайних людей.

Bob worked in the attic of the apartment he rented in Arlington, Massachusetts.

Боб працював на горищі приміщення,

яке він орендував у Арлінгтоні, Массачусетс.

This is the inside of the attic.

Це всередині горища.

Bob bought time on the MIT Multics System

Боб купував час на MIT,

щоб друкувати програмний код на такому терміналі.

to write computer code on a terminal like this.

And then he would download test versions to a borrowed Apple II

А потім він завантажив тестову версію на запозичений Apple II

over a phone line using an acoustic coupler,

через телефонну мережу, використовуючи акустичний адаптер,

and then we would test.

і ми змогли тестувати.

For one of these tests I prepared for this case about the Pepsi Challenge.

Для одного з таких тестів я використав кейс Pepsi Challenge.

Print wasn't working yet, so I had to copy everything down.

Друк ще не працював, тож я був вимушений переписувати все.

Зберігання не працювало, тож кожного разу, коли система падала,

Save wasn't working, so every time it crashed,

I had to type in all of the formulas again, over and over again.

я повинен був друкувати усі формули знову і знову.

The next day in class, I raised my hand; I got called on, and I presented the case.

Наступного дня у класі, я підняв руку. Мене викликали, і я презентував кейс.

Я показав п'ятирічний прогноз,

I did five-year projections. I did all sorts of different scenarios.

я показав усі типи найрізноманітніших сценаріїв.

I aced the case. VisiCalc was already useful.

Я виконав кейс, VisiCalc вже був корисним.

Професор спитав: - Як ви зробили це?

The professor said, "How did you do it?"

Well, I didn't want to tell him about our secret program.

Мені не хотілося розповідати йому про нашу секретну програму.

(Laughter)

(Сміх)

So I said, "I took this and added this

І я сказав: - Я взяв це і додав це,

і помножив на це, потім відняв те.

and multiplied by this and subtracted that."

He said, "Well, why didn't you use a ratio?"

Він каже: - А чому ви не використали пропорцію?

I said, "Hah! A ratio -- that wouldn't have been as exact!"

- Пропорція не була б такою точною!

What I didn't say was, "Divide isn't working yet."

Я ж не скажу: - Ділення ще не працює.

(Laughter)

(Сміх)

Зрештою, ми достатньо завершили VisiCalc,

Eventually, though, we did finish enough of VisiCalc

to be able to show it to the public.

щоб показати його публіці.

My dad printed up a sample reference card

Мій батько надрукував нам просту брошурку,

that we could use as marketing material.

яку ми змогли використати як маркетинговий матеріал.

In June of 1979, our publisher announced VisiCalc to the world,

У липні 1979, наш видавець анонсував VisiCalc світу

на маленькому стенді

in a small booth at the giant National Computer Conference in New York City.

на величезній Національній комп'ютерній конференції у Нью-Йорку.

The New York Times had a humorous article about the conference.

Нью-Йорк Таймс опублікував гумористичну статтю про конференцію:

"The machines perform what seem religious rites ...

"Машини виконують щось схоже на релігійний ритуал...

Even as the believers gather,

Навіть, як віряни, збираються художники в Колізеумі

the painters in the Coliseum sign room are adding to the pantheon,

та додають до пантеону обережно намальоване "VISICALC"

carefully lettering 'VISICALC' in giant black on yellow.

велетенськими чорними літерами по жовтому.

All hail VISICALC!"

Хай живе VISICALC!"

(Gasp) New York Times: "All hail VISICALC."

(Ойкає) Нью Йорк Таймс: "Хай живе VISICALC!"

(Сміх)

(Laughter)

That was the last mention of the electronic spreadsheet

Це було останньою згадкою електронних таблиць

in the popular business press for about two years.

у популярній діловій пресі протягом наступних двох років.

Most people didn't get it yet.

Більшість ще не зрозуміла, що це.

Але дехто зрозумів.

But some did.

In October of 1979, we shipped VisiCalc.

У жовтні 1979 ми випустили VisiCalc.

It came in packaging that looked like this.

Він поставлявся у пакунках, які виглядали ось так.

And it looked like this running on the Apple II.

І він виглядав ось так, запущеним на Apple II.

А все інше, як то кажуть, то вже історія.

And the rest, as they say, is history.

Страшенно багато чого можна додати до цієї розповіді,

Now, there's an awful lot more to this story,

but that'll have to wait for another day.

але хай то залишиться до наступного разу.

One thing, though, Harvard remembers.

Ось ще дещо: Гарвард пам'ятає.

Here's that classroom.

Це той самий клас.

They put up a plaque to commemorate what happened there.

Вони розмістили дощечку в пам'ять про те, що тут сталось.

(Applause)

(Оплески)

But it also serves as a reminder

Але це ще й нагадування,

that you, too, should take your unique backgrounds, skills and needs

що ви також можете використати ваш досвід, потреби та оточення,

and build prototypes to discover and work out the key problems,

щоб побудувати прототип для вирішення та обробки важливих проблем,

і, завдяки цьому, змінити світ.

and through that, change the world.

Дякую.

Thank you.

(Applause)

(Оплески)