Playing with space and light | Olafur Eliasson

Перекладач: Maryana Kovalchuk Утверджено: Anton Semyzhenko

I have a studio in Berlin --

У мене є студія в Берліні

let me cue on here --

давайте, я покажу

which is down there in this snow, just last weekend.

он вона, заметена снігом -- буквально на минулому тижні.

In the studio we do a lot of experiments.

У цій студії ми проводимо безліч експериментів.

I would consider the studio more like a laboratory.

Я б сказав, що ця студія є більше лабораторією.

I have occasional meetings with scientists.

Ми іноді проводимо зустрічі з науковцями.

And I have an academy, a part of the University of Fine Arts in Berlin.

І ще в мене є академія при Берлінському університеті.

We have an annual gathering of people,

Ми проводимо щорічні зустрічі

and that is called Life in Space.

під назвою "Життя у просторі".

Life in Space is really not necessarily about

"Життя у просторі" насправді стосується не того

how we do things, but why we do things.

як ми щось робимо, а чому ми робимо саме так.

Do you mind looking, with me, at that little cross in the center there?

Давайте разом поглянемо на цей маленький хрестик у центрі.

So just keep looking. Don't mind me.

Отже, просто дивіться. Не зважайте на мене.

So you will have a yellow circle, and we will do an after-image experiment.

Ми маємо жовтий круг. І зараз ми проведемо експеримент із використанням післяобразу.

When the circle goes away you will have another color, the complementary color.

Коли цей круг зникне -- з'явиться інший, комплементарний колір.

I am saying something. And your eyes and your brain are saying something back.

Я кажу щось. А ваші очі й ваш мозок говорять щось у відповідь.

This whole idea of sharing, the idea of constituting reality

Це сутність ідеї поєднання, ідеї створення реальності --

by overlapping what I say and what you say --

шляхом накладання того, що кажу я, на те, що кажете ви.

think of a movie.

Ось, для прикладу, кіно.

Since two years now, with some stipends from the science ministry in Berlin,

Два роки тому за кошти Міністерства науки Берліну

I've been working on these films

я працював над цими стрічками --

where we produce the film together.

ми спільно створювали фільм.

I don't necessarily think the film is so interesting.

Не скажу, що вважаю фільм аж таким цікавим.

Obviously this is not interesting at all in the sense of the narrative.

Власне, він зовсім нецікавий у плані сюжету.

But nevertheless, what the potential is --

Однак, його суть у тому...

and just keep looking there --

і просто дивіться туди.

what the potential is, obviously,

Його суть у тому,

is to kind of move the border of who is the author,

щоб змістити межу між тим, хто є автором,

and who is the receiver.

і тим, хто є адресатом.

Who is the consumer, if you want,

Або споживачем, якщо бажаєте.

and who has responsibility for what one sees?

І хто відповідальний за те, що певна людина бачить?

I think there is a socializing dimension

Я думаю, що тут грає роль соціальний вимір --

in, kind of, moving that border.

при переміщенні цієї межі.

Who decides what reality is?

Хто вирішує, що таке реальність?

This is the Tate Modern in London.

Це галерея Тейт Модерн у Лондоні.

The show was, in a sense, about that.

Це шоу певною мірою стосувалось цієї теми.

It was about a space in which I put half a semi-circular yellow disk.

Був простір, куди я помістив половину жовтого диска.

I also put a mirror in the ceiling, and some fog, some haze.

А на стелю я прикріпив дзеркало, й додав трохи туману, трохи мряки.

And my idea was to make the space tangible.

Ідея була в тому, щоб зробити простір відчутним на дотик.

With such a big space, the problem is

В настільки великому просторі

obviously that there is a discrepancy

природно з'являється проблема невідповідності

between what your body can embrace,

між тим, що ваше тіло, начебто, може охопити,

and what the space, in that sense, is.

і чим, у даному випадку, є простір.

So here I had the hope that by inserting some natural elements,

Тому я сподівався, що, вводячи певні природні елементи,

if you want -- some fog -- I could make the space tangible.

приміром, туман, мені вдасться зробити простір більш осяжним.

And what happens is that people, they start to see themselves in this space.

А сталось так: люди почали сприймати себе в цьому просторі.

So look at this. Look at the girl.

Ось погляньте на це. Подивіться на цю дівчину

Of course they have to look through a bloody camera

Звичайно, вони мають дивитись через кляту музейну камеру.

in a museum. Right? That's how museums are working today.

Вірно? Саме так музеї працюють зараз.

But look at her face there,

Але погляньте на її обличчя,

as she's checking out, looking at herself in the mirror.

коли вона "звіряє" себе, дивиться на себе у дзеркалі.

"Oh! That was my foot there!"

"О! Це ж моя нога там!"

She wasn't really sure whether she was seeing herself or not.

Вона не була впевнена чи себе вона бачить, чи ні.

And in that whole idea,

І, беручи це до уваги,

how do we configure the relationship between our body and the space?

яким чином ми встановлюємо зв'язок між тілом і простором?

How do we reconfigure it?

Як ми змінюємо його?

How do we know that being in a space makes a difference?

Звідки ми знаємо, що наше перебування у просторі створює якусь різницю?

Do you see when I said in the beginning, it's about

Розумієте, коли я на початку казав,

why, rather than how?

що це про "чому", а не про "як",

The why meant really,

Те "чому" насправді означало

"What consequences does it have when I take a step?"

"Які наслідки матиме те, що я зроблю крок?"

"What does it matter?"

"Яке це матиме значення?"

"Does it matter if I am in the world or not?"

"Чи важливо те, що я є в цьому світі, чи ні?"

"And does it matter whether the kind of actions I take

"І чи матиме значення те, що мої вчинки

filter into a sense of responsibility?"

тягнуть за собою відчуття відповідальності?"

Is art about that?

Чи мистецтво також стосується цього?

I would say yes. It is obviously about

І я вважаю, що так. Воно справді не лише

not just about decorating the world, and making it look even better,

прикрашає світ, а робить його кращим.

or even worse, if you ask me.

Або й гіршим, на мою думку.

It's obviously also about taking responsibility,

Воно очевидно стосується відповідальності

like I did here when throwing some green dye in the river

яку я, для прикладу, взяв на себе, кинувши зелену фарбу у річки

in L.A., Stockholm, Norway and Tokyo,

в Лос-Анжелесі, Стокгольмі, Норвегії, та Токіо,

among other places.

серед інших місць.

The green dye is not environmentally dangerous,

Зелена фарба безпечна для довкілля,

but it obviously looks really rather frightening.

але, вочевидь, виглядає досить загрозливо.

And it's on the other side also, I think, quite beautiful,

Це з одного боку, з іншого боку, я вважаю, що це досить гарно.

as it somehow shows the turbulence in these kind of downtown areas,

І це в певній мірі відображає бурхливе життя в цих центральних частинах міст

in these different places of the world.

у різних куточках світу.

The "Green river," as a kind of activist idea, not a part of an exhibition,

Зелена Ріка є ніби активістом, а не частиною якоїсь виставки.

it was really about showing people,

Тобто на меті було показати людям

in this city, as they walk by,

у цьому місті, коли вони проходять поруч,

that space has dimensions. A space has time.

що простір, простір має виміри. Простір має час.

And the water flows through the city with time.

Що вода тече через місто разом з часом.

The water has an ability to make

Що вода наділена здатністю робити

the city negotiable, tangible.

місто доступним для внесення змін, осяжним.

Negotiable meaning that it makes a difference

Доступним для змін у тому сенсі, що те, що ви робите,

whether you do something or not.

або чого не робите -- має значення.

It makes a difference whether you say, "I'm a part of this city.

І має значення те, що ви скажете: "Я частина цього міста.

And if I vote it makes a difference.

І коли я голосую - це щось міняє.

If I take a stand, it makes a difference."

І якщо я висловлюю свою думку, це щось змінює."

This whole idea of a city not being a picture is,

Сама ідея того, що місто -- не картинка,

I think, something that art, in a sense,

думаю, є тим, із чим мистецтво,

always was working with.

в якомусь сенсі, завжди мало справу.

The idea that art can actually evaluate the relationship

Сама ідея того, що мистецтво може оцінювати відношення

between what it means to be in a picture,

між тим, що значить бути на картинці,

and what it means to be in a space. What is the difference?

і що значить перебувати у просторі? І в чому різниця?

The difference between thinking and doing.

Різниця між міркуванням та дією.

So these are different experiments with that. I won't go into them.

Ось різні експерименти на цю тему. Я не вдаватимусь у деталі.

Iceland, lower right corner, my favorite place.

Ісландія, внизу з правого боку, моє улюблене місце.

These kinds of experiments, they filter into architectural models.

Експерименти такого типу перетворюються на архітектурні моделі.

These are ongoing experiments.

Це досліди, що проходять у реальному часі.

One is an experiment I did for BMW,

Один із них я провів для компанії БМВ,

an attempt to make a car.

це була спроба створити автомобіль.

It's made out of ice.

Він зроблений з льоду.

A crystalline stackable principle in the center on the top,

Створений за принципом нарощення кристалів від центру вгорі,

which I am trying to turn into a concert hall in Iceland.

який я намагаюсь застосувати у концертному залі в Ісландії.

A sort of a run track, or a walk track,

Це щось на зразок бігової доріжки чи доріжки для ходьби,

on the top of a museum in Denmark,

на даху музею у Данії.

which is made of colored glass, going all around.

Вона скляна, з кольорового скла, у формі кола.

So the movement with your legs

Таким чином рух ваших ніг

will change the color of your horizon.

мінятимете колір вашого горизонту.

And two summers ago at the Hyde Park in London,

І минулого літа, у Гайд Парку в Лондоні,

with the Serpentine Gallery:

спільно з галереєю Серпентайн.

a kind of a temporal pavilion where

Свого роду тимчасовий павільйон, де

moving was the only way you could see the pavilion.

рух був єдиним способом цей павільйон побачити.

This summer, in New York:

Цього літа, у Нью-Йорку.

there is one thing about falling water which is very much about

Падаюча вода має одну цікаву особливість, а саме

the time it takes for water to fall.

час, за який вона падає.

It's quite simple and fundamental.

Це досить просто і фундаментально.

I've walked a lot in the mountains in Iceland.

Я багато ходив горами Ісландії.

And as you come to a new valley,

І коли ви підходите до нової долини,

as you come to a new landscape, you have a certain view.

коли наближаєтесь до нового пейзажу -- бачите перед собою певну панораму.

If you stand still, the landscape

І якщо ви просто стоятимете --

doesn't necessarily tell you how big it is.

то не зможете визначити розміри цього простору.

It doesn't really tell you what you're looking at.

Ви, по суті, не знатимете, на що дивитесь.

The moment you start to move, the mountain starts to move.

Коли ви починаєте рухатись - гори починають рухатись також.

The big mountains far away, they move less.

Великі гори вдалині рухаються повільніше.

The small mountains in the foreground, they move more.

Менші гори, що попереду, рухаються швидше.

And if you stop again, you wonder,

І якщо ви на мить задумаєтесь:

"Is that a one-hour valley?

Чи цю долину можна пройти за годину?

Or is that a three-hour hike, or is that a whole day I'm looking at?"

Або ж це тригодинна прогулянка, чи переді мною шлях на цілий день?"

If you have a waterfall in there,

Якщо перед вами буде водоспад,

right out there at the horizon; you look at the waterfall

прямо на горизонті, ви дивитиметесь на водоспад,

and you go, "Oh, the water is falling really slowly."

і подумаєте: "О, вода падає дуже повільно."

And you go, "My god it's really far away and it's a giant waterfall."

І тоді: "Боже мій, це справді далеко, і це величезний водоспад."

If a waterfall is falling faster,

Якщо вода падатиме швидше --

it's a smaller waterfall which is closer by --

це менший водоспад, який знаходиться ближче.

because the speed of falling water is pretty constant everywhere.

Оскільки швидкість падаючої води є однаковою всюди.

And your body somehow knows that.

І вашому тілу це якимось чином відомо.

So this means a waterfall is a way of measuring space.

Отже, це означає, що водоспад є засобом вимірювання простору.

Of course being an iconic city like New York,

Звичайно ж, для такого величного міста, як Нью-Йорк,

that has had an interest in somehow

де є інтерес у тому,

playing around with the sense of space, you could say that New York

щоб погратись з відчуттям простору,

wants to seem as big as possible.

де намагають створити щось якомога велике --

Adding a measurement

Додати сюди шкалу вимірювання

to that is interesting:

було б цікавим у тому плані,

the falling water suddenly gives you a sense

що падаюча вода раптово дає вам відчуття типу:

of, "Oh, Brooklyn is exactly this much --

"О, Бруклін насправді ось такої величини --

the distance between Brooklyn and Manhattan, in this case

такою є відстань між Брукліном і Мангеттеном, в цьому випадку

the lower East River is this big."

нижня Іст-Ривер має такі розміри."

So it was not just necessarily about putting nature into the cities.

Отже, не було мети помістити природу в контекст міста.

It was also about giving the city a sense of dimension.

Вони також давали місту відчуття простору.

And why would we want to do that?

Але чому ми цього прагнули?

Because I think it makes a difference

Тому що, як на мене, є різниця

whether you have a body

між тим, що ваше тіло

that feels a part of a space,

відчуває себе частиною простору,

rather than having a body which is just in front of a picture.

і тим, що ваше тіло знаходиться просто перед картинкою.

And "Ha-ha, there is a picture and here is I. And what does it matter?"

І "Хе-хе, ось картинка і ось я. І яке це має значення?"

Is there a sense of consequences?

Чи є тут якась послідовність?

So if I have a sense of the space,

Отже, якщо в мене є відчуття простору,

if I feel that the space is tangible,

якщо я відчуваю, що простір можна осягнути,

if I feel there is time,

якщо я відчуваю, що існує час --

if there is a dimension I could call time,

якщо є вимір, який я можу назвати часом --

I also feel that I can change the space.

я також відчуваю, що я можу змінити простір.

And suddenly it makes a difference

І раптово це таки має значення

in terms of making space accessible.

для того, щоб зробити простір доступним.

One could say this is about

Хтось може сказати, що це стосується

community, collectivity.

суспільства, спільноти.

It's about being together.

Це стосується відчуття єдності.

How do we create public space?

Як ми створюємо громадський простір?

What does the word "public" mean today anyway?

Що, зрештою, сьогодні означає "громадський", так?

So, asked in that way,

Тобто, поставивши запитання таким чином,

I think it raises great things about

на мою думку, ми піднімаємо багато чудових запитань

parliamentary ideas, democracy, public space,

щодо парламентарних ідей, демократії, громадського простору,

being together, being individual.

єдності з іншими, індивідуальності.

How do we create

Як ми це робимо? Як ми створюємо

an idea which is both tolerant to individuality,

ідею, прийнятну як для індивідуума,

and also to collectivity,

так і для суспільства,

without polarizing the two

не спрямовуючи їх

into two different opposites?

у два протилежні напрямки.

Of course the political agendas in the world

Звичайно, політичний порядок у світі

has been very obsessed, polarizing the two against each other

надзвичайно переймається їх протиставленням один проти одного

into different, very normative ideas.

у різних, дуже нормативних ідеях.

I would claim that art and culture,

І я стверджую, що мистецтво і культура,

and this is why art and culture are so incredibly interesting

і власне з цієї причини мистецтво і культура настільки цікаві

in the times we're living in now,

в наш час,

have proven that one can

вони доводять, що ми можемо

create a kind of a space

створювати такий вид простору,

which is both sensitive to individuality

який враховує як індивідуальність,

and to collectivity.

так і колективність.

It's very much about this causality, consequences.

І це великою мірою стосується причинного зв'язку, наслідків.

It's very much about the way we link

Це великою мірою стосується того, як ми поєднуємо

thinking and doing.

думки та дії.

So what is between thinking and doing?

Так що ж знаходиться між думкою і дією?

And right in-between thinking and doing,

І саме між думкою і дією,

I would say, there is experience.

я вважаю, є досвід.

And experience is not just

І досвід -- це не просто,

a kind of entertainment in a non-casual way.

знаєте, вид розваг без жодних наслідків.

Experience is about responsibility.

Досвід передбачає відповідальність.

Having an experience is taking part in the world.

Мати досвід означає бути частиною цього світу.

Taking part in the world is really about sharing responsibility.

Бути частиною цього світу насправді означає розділяти відповідальність.

So art, in that sense,

Тому мистецтво, у цьому розумінні,

I think holds an incredible relevance

на мою думку, є надзвичайно важливим

in the world in which we're moving into,

у світі, до якого ми рухаємось.

particularly right now.

Зокрема просто зараз.

That's all I have. Thank you very much.

Отже, в мене все. Дуже вам дякую.

(Applause)

(Аплодисменти)