Marvin Minsky: Health, population and the human mind

Перекладач: Tetiana Baibula Утверджено: Myroslava Krugliak

If you ask people about what part of psychology do they think is hard,

Якщо ви запитаєте людей, яка галузь психології, на їхню думку,

and you say, "Well, what about thinking and emotions?"

є складною, і конкретно спитаєте про мислення та емоції,

Most people will say, "Emotions are terribly hard.

більшість скажуть: "Емоції є надскладними.

They're incredibly complex. They can't -- I have no idea of how they work.

Вони неймовірно складні. Я не уявляю, як вони працюють.

But thinking is really very straightforward:

А от мислення вивчати значно легше:

it's just sort of some kind of logical reasoning, or something.

це певний вид логічного міркування або чогось такого.

But that's not the hard part."

Та це явно не найскладніша частина".

So here's a list of problems that come up.

Перед нами виникає ряд проблем.

One nice problem is, what do we do about health?

Одна з цих проблем полягає в тому, що нам робити зі здоров’ям?

The other day, I was reading something, and the person said

Одного дня я десь прочитав, що, ймовірно,

probably the largest single cause of disease is handshaking in the West.

найбільшою причиною захворювань на Заході є рукостискання.

And there was a little study about people who don't handshake,

Проводилося дослідження, у якому порівняли тих, хто при вітанні

and comparing them with ones who do handshake.

вдається до рукостискання, і тих, хто до цього не вдається.

And I haven't the foggiest idea of where you find the ones that don't handshake,

Я не маю ані найменшого уявлення, де можна знайти тих,

because they must be hiding.

хто не вдається до рукостискання -- мабуть, вони десь ховаються.

And the people who avoid that

Однак серед людей, які уникають рукостискань,

have 30 percent less infectious disease or something.

на 30 відсотків менше інфекційних захворювань.

Or maybe it was 31 and a quarter percent.

Або, можливо, це було 31 з чвертю відсотка.

So if you really want to solve the problem of epidemics and so forth,

Отже, якщо ви дійсно хочете вирішити

let's start with that. And since I got that idea,

проблему епідемій і тому подібного, почніть із цього.

I've had to shake hundreds of hands.

Відколи я дізнався про дану ідею, мені довелося потиснути сотні рук.

And I think the only way to avoid it

І я думаю, що єдиний спосіб уникнути цього -

is to have some horrible visible disease,

це мати якусь жахливу видиму хворобу,

and then you don't have to explain.

і тоді все вирішується само собою.

Education: how do we improve education?

Освіта: як ми можемо вдосконалити освіту?

Well, the single best way is to get them to understand

Найкращий спосіб - це змусити людей зрозуміти,

that what they're being told is a whole lot of nonsense.

що те, що їм розповідали - це абсолютні дурниці.

And then, of course, you have to do something

Та тоді, звичайно, вам доведеться

about how to moderate that, so that anybody can -- so they'll listen to you.

зробити застереження, щоб до вас хоча б прислухалися.

Pollution, energy shortage, environmental diversity, poverty.

Забруднення, нестача енергії, екологічне розмаїття, бідність.

How do we make stable societies? Longevity.

Як нам створити стабільне суспільство? Довгожительство.

Okay, there're lots of problems to worry about.

Звичайно, є багато проблем, якими варто перейматись.

Anyway, the question I think people should talk about --

У будь-якому разі, я думаю, що людей

and it's absolutely taboo -- is, how many people should there be?

має хвилювати тема, що досі була табу: яка допустима кількість населення планети?

And I think it should be about 100 million or maybe 500 million.

І я думаю, що це має бути близько 100 мільйонів чи, може, 500 мільйонів.

And then notice that a great many of these problems disappear.

І тоді, зверніть увагу, дуже багато цих проблем зникне.

If you had 100 million people

Якби на планеті було 100 мільйонів людей,

properly spread out, then if there's some garbage,

рівномірно розподілених по всій території, тоді сміття можна просто викидати,

you throw it away, preferably where you can't see it, and it will rot.

але бажано туди, де нікому не видно, і де воно згниє.

Or you throw it into the ocean and some fish will benefit from it.

Або кинути сміття в океан, і деякі види риб виграють від цього.

The problem is, how many people should there be?

Проблема в тому, скільки людей має бути?

And it's a sort of choice we have to make.

Це свого роду вибір, який ми маємо зробити.

Most people are about 60 inches high or more,

Зріст більшості людей становить 1,5 метри або більше.

and there's these cube laws. So if you make them this big,

А якщо, враховуючи закони об'єму, зробити їх ось такими маленькими,

by using nanotechnology, I suppose --

використовуючи нанотехнології, то, на мою думку,

(Laughter)

(Сміх)

-- then you could have a thousand times as many.

тоді може бути у тисячу разів більше людей.

That would solve the problem, but I don't see anybody

Це розв'яже проблему, але я не помічав,

doing any research on making people smaller.

щоб хтось робив якісь дослідження, як зменшити розмір людей.

Now, it's nice to reduce the population, but a lot of people want to have children.

Далі, зменшення населення - гарна мета, але багато людей хочуть мати дітей.

And there's one solution that's probably only a few years off.

Є одне рішення, яке, мабуть, з’явиться лише через кілька років.

You know you have 46 chromosomes. If you're lucky, you've got 23

Ви знаєте, що у вас 46 хромосом. Якщо ви щасливчик, ви отримуєте 23

from each parent. Sometimes you get an extra one or drop one out,

від батька і матері. Іноді можна отримати одну додаткову, чи на одну менше,

but -- so you can skip the grandparent and great-grandparent stage

але – так, що ви можете пропустити прабатьківський і прадідівський етап

and go right to the great-great-grandparent. And you have 46 people

і йти зразу до пра-пра-прабатьків. Ви маєте 46 людей,

and you give them a scanner, or whatever you need,

ви даєте їм сканер чи все, що потрібно,

and they look at their chromosomes and each of them says

вони дивляться на свої хромосоми, і кожен з них говорить,

which one he likes best, or she -- no reason to have just two sexes

що йому подобається більше, чи їй -- зрештою, статей може бути більше, ніж дві.

any more, even. So each child has 46 parents,

Отже, кожна дитина має 46 батьків, і я припускаю,

and I suppose you could let each group of 46 parents have 15 children.

можна навіть дозволити кожній групі із 46 батьків мати 15 дітей.

Wouldn't that be enough? And then the children

Певно, цього буде цілком досить?

would get plenty of support, and nurturing, and mentoring,

І тоді діти отримають більшу підтримку, виховання, наставництво,

and the world population would decline very rapidly

а населення світу швидко зменшуватиметься,

and everybody would be totally happy.

і при цьому всі будуть цілком задоволеними.

Timesharing is a little further off in the future.

А трохи далі в майбутньому нас чекає мультивласність.

And there's this great novel that Arthur Clarke wrote twice,

Артур Кларк двічі написав про це чудовий роман,

called "Against the Fall of Night" and "The City and the Stars."

під назвою «Проти приходу ночі» та «Місто й зірки».

They're both wonderful and largely the same,

Вони обидва чудові і в основному схожі, тільки між появою

except that computers happened in between.

першого і другого були створені комп’ютери.

And Arthur was looking at this old book, and he said, "Well, that was wrong.

Тож Артур подивився на свою стару книжку, і сказав «Що ж, це було неправильно.

The future must have some computers."

У майбутньому повинні бути комп’ютери».

So in the second version of it, there are 100 billion

Отже, у його другій версії, на Землі існує 100 мільярдів або 1000 мільярдів людей,

or 1,000 billion people on Earth, but they're all stored on hard disks or floppies,

однак вони зберігаються на жорстких дисках чи дискетах,

or whatever they have in the future.

або інших носіях, які будуть у майбутньому.

And you let a few million of them out at a time.

Почергово кілька мільйонів із них виходять в світ на деякий час.

A person comes out, they live for a thousand years

Люди виходять, вони живуть протягом тисячі років,

doing whatever they do, and then, when it's time to go back

займаючись своїми справами, а потім їм час повертатися назад

for a billion years -- or a million, I forget, the numbers don't matter --

на мільярд, чи мільйон -- я забув, та цифри не мають значення, --

but there really aren't very many people on Earth at a time.

але в один і той же час на Землі живе небагато людей.

And you get to think about yourself and your memories,

Ви маєте час обдумати себе та свої спогади,

and before you go back into suspension, you edit your memories

і перед тим, як повернутись у стан "збереження", ви редагуєте свої спогади,

and you change your personality and so forth.

змінюєте свою особистість, і так далі.

The plot of the book is that there's not enough diversity,

Сюжет книги в тому, що там не вистачає різноманітності особистостей,

so that the people who designed the city

тому люди, які створили місто,

make sure that every now and then an entirely new person is created.

потурбувалися, щоб час від часу там з’являлися зовсім нові люди.

And in the novel, a particular one named Alvin is created. And he says,

Один із героїв роману, на ім'я Елвін, був створений саме так.

maybe this isn't the best way, and wrecks the whole system.

Та він каже, що це - не найкращий вихід, і руйнує всю систему.

I don't think the solutions that I proposed

Я не вважаю, що рішення,

are good enough or smart enough.

яке я запропонував, досить хороше чи розумне.

I think the big problem is that we're not smart enough

На мою думку, існує велика проблема, пов'язана з тим, що ми недостатньо розумні,

to understand which of the problems we're facing are good enough.

щоб збагнути, які з проблем, з якими ми стикаємося, є пріоритетними.

Therefore, we have to build super intelligent machines like HAL.

Таким чином, ми повинні будувати такі суперінтелектуальні машини, як HAL.

As you remember, at some point in the book for "2001,"

Як ви пам’ятаєте, в якийсь момент в книзі «2011»

HAL realizes that the universe is too big, and grand, and profound

HAL розуміє, що Всесвіт занадто великий, грандіозний, глибокий

for those really stupid astronauts. If you contrast HAL's behavior

для цих вельми тупих астронавтів. Якщо порівняти поведінку HAL

with the triviality of the people on the spaceship,

з пересічністю людей на космічному кораблі,

you can see what's written between the lines.

ви зможете побачити, що написано між рядками.

Well, what are we going to do about that? We could get smarter.

Що ми будемо робити з цим? Ми могли б стати розумнішими.

I think that we're pretty smart, as compared to chimpanzees,

Я думаю, що ми досить розумні, в порівнянні з шимпанзе,

but we're not smart enough to deal with the colossal problems that we face,

але наш розум заслабкий, щоб вирішити величезні проблеми, з якими ми стикаємося

either in abstract mathematics

чи то в абстрактній математиці,

or in figuring out economies, or balancing the world around.

чи в економіці, чи в побудові збалансованого середовища.

So one thing we can do is live longer.

Отже, одне з того, що ми можемо зробити - це жити довше.

And nobody knows how hard that is,

І ніхто не знає, як це важко,

but we'll probably find out in a few years.

але ми, ймовірно, знайдемо рішення протягом кількох років.

You see, there's two forks in the road. We know that people live

Як вам відомо, еволюція здатна породжувати нові гілки.

twice as long as chimpanzees almost,

Ми знаємо, що люди живуть майже удвічі довше, ніж шимпанзе,

and nobody lives more than 120 years,

але верхня межа тривалості життя - 120 років,

for reasons that aren't very well understood.

і причини такого обмеження не дуже добре вивчені.

But lots of people now live to 90 or 100,

Але тепер багато людей живуть до 90 або 100 років,

unless they shake hands too much or something like that.

якщо вони не дуже часто вдаються до рукостискань чи чогось подібного.

And so maybe if we lived 200 years, we could accumulate enough skills

І тому, можливо, якщо б ми жили 200 років, ми могли б накопичувати

and knowledge to solve some problems.

достатньо навичок і знань, що вирішувати деякі проблеми.

So that's one way of going about it.

Тож це один із можливих варіантів.

And as I said, we don't know how hard that is. It might be --

І як я казав, ми не знаємо, як це важко. І може бути --

after all, most other mammals live half as long as the chimpanzee,

зрештою, більшість інших ссавців живуть вдвічі менше, ніж шимпанзе,

so we're sort of three and a half or four times, have four times

тож наша тривалість життя в три з половиною чи в чотири рази

the longevity of most mammals. And in the case of the primates,

перевищує тривалість життя більшості ссавців.

we have almost the same genes. We only differ from chimpanzees,

А наші гени майже такі ж, як і в інших приматів.

in the present state of knowledge, which is absolute hogwash,

Людство відрізняється від шимпанзе лише обсягом накопичених знань,

maybe by just a few hundred genes.

генетична ж різниця мізерна.

What I think is that the gene counters don't know what they're doing yet.

Я думаю, що любителі рахувати гени не уявляють, що вони роблять.

And whatever you do, don't read anything about genetics

І ким би ви не були, не читайте публікацій з генетики,

that's published within your lifetime, or something.

які вийшли впродовж вашого життя чи приблизно в цей період.

(Laughter)

(Сміх)

The stuff has a very short half-life, same with brain science.

Інформація в галузі генетики, як і в науках про мозок, дуже швидко старіє.

And so it might be that if we just fix four or five genes,

Так що може виявитись, що досить просто виправити 4 або 5 генів,

we can live 200 years.

щоб люди змогли жити 200 років.

Or it might be that it's just 30 or 40,

Або це може бути лише 30 чи 40,

and I doubt that it's several hundred.

і я сумніваюся, що це буде кілька сотень.

So this is something that people will be discussing

Отже, ця проблема стане дуже дискусійною,

and lots of ethicists -- you know, an ethicist is somebody

і багато фахівців з етики, знаєте, фахівець з етики -- це той,

who sees something wrong with whatever you have in mind.

хто бачить у будь-яких ваших думках щось не те.

(Laughter)

(Сміх)

And it's very hard to find an ethicist who considers any change

І дуже важко знайти фахівця з етики, який би не ставився до змін

worth making, because he says, what about the consequences?

із застереженням, тому що, як він каже: а як же наслідки?

And, of course, we're not responsible for the consequences

Однак хіба ми відповідаємо за наслідки того, що робимо зараз?

of what we're doing now, are we? Like all this complaint about clones.

Як всі ці скарги на клонів.

And yet two random people will mate and have this child,

Зараз дві випадкові людини можуть спаруватися і народити дитину,

and both of them have some pretty rotten genes,

обоє батьків можуть мати кілька досить кволих генів,

and the child is likely to come out to be average.

і дитина, швидше за все, успадкує щось середнє.

Which, by chimpanzee standards, is very good indeed.

Що, за стандартами шимпанзе, насправді буде дуже добре.

If we do have longevity, then we'll have to face the population growth

Якщо зросте тривалість життя, то перенаселення не уникнути.

problem anyway. Because if people live 200 or 1,000 years,

Адже, якщо люди будуть жити 200 чи 1000 років,

then we can't let them have a child more than about once every 200 or 1,000 years.

тоді не можна дозволяти людям мати дітей частіше, ніж раз на 200 чи 1000 років.

And so there won't be any workforce.

А це означає цілковитий дефіцит трудових ресурсів.

And one of the things Laurie Garrett pointed out, and others have,

Лорі Гарретт та інші підкреслювали одну дуже важливу обставину:

is that a society that doesn't have people

суспільство, у якому немає людей працездатного віку,

of working age is in real trouble. And things are going to get worse,

стикається зі справжньою катастрофою. Умови життя погіршаться,

because there's nobody to educate the children or to feed the old.

тому що не буде нікого, щоб виховувати дітей чи доглядати старих.

And when I'm talking about a long lifetime, of course,

І коли я говорю про довге життя,

I don't want somebody who's 200 years old to be like our image

звісно, я не хочу, щоб 200-літні були такими, якими вони уявляються зараз --

of what a 200-year-old is -- which is dead, actually.

200-літні старі, насправді, це мертві.

You know, there's about 400 different parts of the brain

Знаєте, у мозку є близько 400 ділянок,

which seem to have different functions.

які відповідають за різні функції.

Nobody knows how most of them work in detail,

Ніхто в деталях не знає, як більшість із них працює,

but we do know that there're lots of different things in there.

але ми знаємо, що там є багато різних речей.

And they don't always work together. I like Freud's theory

І вони не завжди працюють разом.

that most of them are cancelling each other out.

Мені подобається теорія Фрейда, що більшість із них компенсують одна одну.

And so if you think of yourself as a sort of city

І якщо ви бачите своїм аналогом місто із сотнею ресурсів,

with a hundred resources, then, when you're afraid, for example,

тоді, коли ви, скажімо, боїтеся, ви можете відкласти свої довгострокові цілі

you may discard your long-range goals, but you may think deeply

і натомість зосередитись та сконцентруватись

and focus on exactly how to achieve that particular goal.

на досягненні певної окремої мети.

You throw everything else away. You become a monomaniac --

Ви відкидаєте геть усе інше. Ви стаєте маніяком,

all you care about is not stepping out on that platform.

який дбає лише про одне -- а саме, не зійти з наміченої колії.

And when you're hungry, food becomes more attractive, and so forth.

Так, якщо ви голодні, ви зосереджуєте увагу на пошуку їжі, і так далі.

So I see emotions as highly evolved subsets of your capability.

Тож я вважаю емоції високорозвиненими підмножинами ваших здібностей.

Emotion is not something added to thought. An emotional state

Емоції це не щось, що існує на додачу до думок.

is what you get when you remove 100 or 200

Емоційний стан - це те, що ви отримуєте,

of your normally available resources.

коли видаляєте 100 або 200 ресурсів, наявних за звичайних умов.

So thinking of emotions as the opposite of -- as something

Отже, таке уявлення про емоції, на противагу до теперішнього

less than thinking is immensely productive. And I hope,

уявлення про емоції як про недосконале мислення, є надзвичайно продуктивним.

in the next few years, to show that this will lead to smart machines.

І я сподіваюся, в наступні кілька років це призведе до появи розумних машин.

And I guess I better skip all the rest of this, which are some details

Думаю, мені краще дещо пропустити,

on how we might make those smart machines and --

не зупинятись на деталях, як саме створити цю розумну машину --

(Laughter)

(Сміх)

-- and the main idea is in fact that the core of a really smart machine

та основна ідея полягає в тому, що ключова ознака справді розумної машини --

is one that recognizes that a certain kind of problem is facing you.

це здатність визначати тип проблем, з якими ми стикаємось.

This is a problem of such and such a type,

Тобто, що перед нами проблема такого і такого типу,

and therefore there's a certain way or ways of thinking

і значить, є певний спосіб, чи певні способи мислення,

that are good for that problem.

які підходять для вирішення цієї проблеми.

So I think the future, main problem of psychology is to classify

Отже, я думаю, що в майбутньому головним завданням психології буде класифікувати

types of predicaments, types of situations, types of obstacles

з одного боку, різні типи ситуацій, складнощів, перешкод, а з іншого --

and also to classify available and possible ways to think and pair them up.

наявні та можливі способи мислення, щоб поставити їх у взаємну відповідність.

So you see, it's almost like a Pavlovian --

Отже, це майжеЮ як із теорією Павлова --

we lost the first hundred years of psychology

ми витратили перше сторіччя психології

by really trivial theories, where you say,

на вкрай тривіальні теорії, скажімо,

how do people learn how to react to a situation? What I'm saying is,

як люди вчаться реагувати на ситуації? Тож я хочу сказати, що після того,

after we go through a lot of levels, including designing

як ми пройдемо безліч рівнів, включаючи проектування

a huge, messy system with thousands of ports,

величезних, безладних систем з тисячами зв'язків,

we'll end up again with the central problem of psychology.

у кінцевому підсумку ми знову зіткнемося з головною проблемою психології.

Saying, not what are the situations,

Нам треба буде зосередитись не на типах ситуацій,

but what are the kinds of problems

а навколо типів проблем і стратегій,

and what are the kinds of strategies, how do you learn them,

як їх вивчати, як їх поєднувати;

how do you connect them up, how does a really creative person

а ознакою справді творчої людини стане вміння

invent a new way of thinking out of the available resources and so forth.

знайти новий спосіб мислення на основі наявних ресурсів, і так далі.

So, I think in the next 20 years,

Отож, я думаю, що у наступні 20 років,

if we can get rid of all of the traditional approaches to artificial intelligence,

якщо ми зможемо позбутися традиційних підходів до штучного інтелекту, таких як

like neural nets and genetic algorithms

нейтронні мережі, генетичні алгоритми

and rule-based systems, and just turn our sights a little bit higher to say,

і засновані на правилах системи, натомість перейдемо на рівень вище, щоб побачити,

can we make a system that can use all those things

чи вдасться створити систему, яка зможе все це

for the right kind of problem? Some problems are good for neural nets;

застосувати для відповідних проблем? Нейронні системи дуже добре підходять

we know that others, neural nets are hopeless on them.

при одних проблемах, але при інших ці системи просто безнадійні.

Genetic algorithms are great for certain things;

Генетичні алгоритми є чудовим рішенням для певних проблем;

I suspect I know what they're bad at, and I won't tell you.

я підозрюю, що знаю і ті проблеми, де вони є поганим рішенням, та вам цього не скажу.

(Laughter)

(Сміх)

Thank you.

Дякую вам.

(Applause)

(Оплески)