Dalia Mogahed: The attitudes that sparked Arab Spring

Translator: Timothy Covell Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Anastasiya Ratushna Утверджено: Hanna Leliv

My talk today is about something

Сьогодні я говоритиму про те,

maybe a couple of you have already heard about.

про що дехто з вас уже, напевно, чув.

It's called the Arab Spring.

Про Арабську весну.

Anyone heard of it?

Хто-небудь чув про це?

(Applause)

(Оплески)

So in 2011, power shifted,

Отже, у 2011 влада перейшла

from the few to the many,

від меншості до більшості,

from oval offices to central squares,

від овальних офісів до центральних площ,

from carefully guarded airwaves

від ретельно контрольованого ефіру

to open-source networks.

до вседоступності мережі.

But before Tahrir was a global symbol of liberation,

Але перед тим як площа Тахрір стала світовим символом свободи,

there were representative surveys

уже проводили соціологічні опитування,

already giving people a voice

що надавали людям можливість висловитися -

in quieter but still powerful ways.

тихіше, але з великим резонансом.

I study Muslim societies around the world at Gallup.

Я вивчаю мусульманські спільноти з усього світу в Інституті Ґеллапа.

Since 2001,

Ще з 2001 року

we've interviewed hundreds of thousands of people --

ми опитуємо сотні тисяч людей -

young and old, men and women,

юних і дорослих, чоловіків і жінок,

educated and illiterate.

освічених і неграмотних.

My talk today draws on this research

Моя сьогоднішня доповідь опирається на ці дослідження,

to reveal why Arabs rose up

щоб з'ясувати, чому араби повстали

and what they want now.

і чого вони хочуть.

Now this region's very diverse,

Цей регіон надзвичайно різноманітний,

and every country is unique.

і кожна країна особлива.

But those who revolted

Але повстанці

shared a common set of grievances

поділяють спільне невдоволення

and have similar demands today.

і висувають однакові вимоги.

I'm going to focus a lot of my talk on Egypt.

У своїй розповіді я приділю чималу увагу Єгипту.

It has nothing to do with the fact that I was born there, of course.

Звичайно, це не має нічого спільного з тим, що я там народилася.

But it's the largest Arab country

Але це найбільша арабська країна,

and it's also one with a great deal of influence.

яка має широку сферу впливу.

But I'm going to end by widening the lens to the entire region

Наприкінці я розповім про увесь регіон,

to look at the mundane topics

розгляну банальні теми -

of Arab views of religion and politics

релігійні та політичні погляди арабів

and how this impacts women,

і їхній вплив на жінок,

revealing some surprises along the way.

а ще розкрию кілька несподіванок.

So after analyzing mounds of data,

Отже, опрацювавши гору даних,

what we discovered was this:

ми виявили, що

Unemployment and poverty alone

безробіття і бідність - це не єдині чинники,

did not lead to the Arab revolts of 2011.

які призвели до арабських заворушень 2011 року.

If an act of desperation by a Tunisian fruit vendor

Якщо акт відчаю туніських торговців фруктами

sparked these revolutions,

викресав першу іскру революції,

it was the difference between what Arabs experienced

то саме різниця між рівнем життя арабів

and what they expected

і їхніми сподіванками

that provided the fuel.

долила оливи до вогню.

To tell you what I mean,

Ось що я маю на увазі -

consider this trend in Egypt.

розгляньмо розвиток подій у Єгипті.

On paper the country was doing great.

На папері у країні все було добре.

In fact, it attracted accolades

Вона отримала похвалу

from multinational organizations

за економічне зростання

because of its economic growth.

від багатонаціональних організацій.

But under the surface was a very different reality.

Але під цим усім ховалася зовсім інша реальність.

In 2010, right before the revolution,

У 2010, перед революцією -

even though GDP per capita

хоча рівень ВВП на душу населення

had been growing at five percent for several years,

зріс за останні роки на 5 відсотків -

Egyptians had never felt worse about their lives.

єгиптянам жилось як ніколи погано.

Now this is very unusual,

І це дуже дивно,

because globally we find that, not surprisingly,

адже по всьому світу

people feel better as their country gets richer.

людям живеться краще, коли їхня країна процвітає.

And that's because they have better job opportunities

У них з'являються нові перспективи у роботі,

and their state offers better social services.

а їхня держава пропонує кращі соціальні послуги.

But it was exactly the opposite in Egypt.

Але в Єгипті все відбувалося навпаки.

As the country got more well-off,

Коли країна збагачувалася,

unemployment actually rose

безробіття зростало,

and people's satisfaction

а рівень задоволення людей

with things like housing and education plummeted.

житлом і роботою різко падав.

But it wasn't just anger at economic injustice.

Однак гнів був спрямований не тільки проти економічної несправедливості.

It was also people's deep longing for freedom.

Це була також палка жага до свободи.

Contrary to the clash of civilizations theory,

Напротивагу теорії про зіткнення цивілізацій,

Arabs didn't despise Western liberty,

араби не ставилися з презирством до свободи Заходу -

they desired it.

вони прагнули її.

As early as 2001,

Ще 2011 року

we asked Arabs, and Muslims in general around the world,

ми опитали арабів і мусульман по цілому світу,

what they admired most about the West.

що їх найбільше приваблює на Заході.

Among the most frequent responses

Найчастіше люди відповідали -

was liberty and justice.

свобода і справедливість.

In their own words to an open-ended question

Ось яку відповідь вони давали

we heard, "Their political system is transparent

на відкриті запитання: "Їхня політична система прозора

and it's following democracy in its true sense."

і служить демократії у її первинному розумінні".

Another said it was "liberty and freedom

Інші говорили, що це "воля і свобода,

and being open-minded with each other."

а також можливість відкрито висловлювати свою думку".

Majorities as high as 90 percent and greater

Більшість мешканців - 90 відсотків, а то й більше -

in Egypt, Indonesia and Iran

у Єгипті, Індонезії та Ірані,

told us in 2005

сказали нам у 2005 році,

that if they were to write a new constitution

що якби їм довелося написати нову конституцію

for a theoretical new country

для уявної нової держави,

that they would guarantee freedom of speech

вони б гарантували свободу слова

as a fundamental right,

як основне право,

especially in Egypt.

особливо в Єгипті.

Eighty-eight percent said moving toward greater democracy

88 відсотків заявили, що зміцнення демократії

would help Muslims progress --

стане рушійною силою прогресу у мусульманських країнах -

the highest percentage of any country we surveyed.

- і це найвищий відсоток зі всіх країн, які ми досліджували.

But pressed up against these democratic aspirations

Але день у день

was a very different day-to-day experience,

демократичні прагнення арабів придушували,

especially in Egypt.

особливо у Єгипті.

While aspiring to democracy the most,

Спраглі демократії,

they were the least likely population in the world

вони мали найменший шанс у світі

to say that they had actually voiced their opinion

висловити свою думку

to a public official in the last month --

державним посадовцям за останній місяць -

at only four percent.

- на це спромоглись тільки 4 відсотки опитаних.

So while economic development made a few people rich,

Кілька людей збагатилося завдяки економічному зростанню,

it left many more worse off.

тоді як решта зубожіла.

As people felt less and less free,

Люди відчували щораз меншу свободу,

they also felt less and less provided for.

а також те, що держава про них більше не дбає.

So rather than viewing their former regimes

Таким чином, вони більше не вважали колишніх вождів

as generous if overprotective fathers,

щедрими батьками, які про них піклуються день і ніч -

they viewed them as essentially prison wardens.

а справжніми наглядачами в'язниці.

So now that Egyptians have ended Mubarak's 30-year rule,

Єгиптяни, які поклали край 30-річному правлінню Мубарака,

they potentially could be

могли б стати взірцем

an example for the region.

для всього мусульманського світу.

If Egypt is to succeed

Якщо Єгипет зможе

at building a society based on the rule of law,

створити суспільство, побудоване на верховенстві права,

it could be a model.

його візьмуть за зразок і інші.

If, however,

Однак якщо проблеми,

the core issues that propelled the revolution aren't addressed,

що призвели до революції, проігнорують,

the consequences could be catastrophic --

то наслідки будуть катастрофічні

not just for Egypt,

не тільки для Єгипту,

but for the entire region.

а й для усього регіону.

The signs don't look good, some have said.

Дехто скаже, що прогнози не з найкращих.

Islamists, not the young liberals that sparked the revolution,

Більшість місць у парламенті отримали

won the majority in Parliament.

ісламісти, а не молоді ліберали, що розпалили революцію.

The military council

Військова рада

has cracked down on civil society and protests

вжила суворих заходів щодо мирного населення і протестуючих,

and the country's economy continues to suffer.

а економіка держави і далі зазнає краху.

Evaluating Egypt on this basis alone, however,

Однак якщо ми будемо оцінювати Єгипет тільки за цією міркою,

ignores the real revolution.

то знехтуємо справжньою революцією.

Because Egyptians are more optimistic

Адже єгиптяни налаштовані найоптимістичніше

than they have been in years,

за багато років.

far less divided on religious-secular lines

Поділ на релігійне і світське вже не такий різкий,

than we would think

як ми собі гадаємо.

and poised for the demands of democracy.

Вони по-справжньому готові до вимог демократії.

Whether they support Islamists or liberals,

Кого б єгиптяни не підтримували - ісламістів чи лібералів -

Egyptians' priorities for this government are identical,

головні вимоги до уряду незмінні:

and they are jobs, stability and education,

робочі місця, стабільність і освіта,

not moral policing.

а не дотримання моральних норм.

But most of all,

Але найважливіше,

for the first time in decades,

що вперше за десятиліття,

they expect to be active participants, not spectators,

вони прагнуть брати активну участь

in the affairs of their country.

у вирішенні справ своєї країни, а не стояти осторонь.

I was meeting with a group of newly-elected parliamentarians

Я зустрічалася із групою новообраних парламентарів

from Egypt and Tunisia

з Єгипту і Тунісу

a couple of weeks ago.

декілька тижнів тому.

And what really struck me about them

І була вражена тим,

was that they weren't only optimistic,

що вони були не тільки позитивно налаштовані,

but they kind of struck me as nervous,

а й дещо схвильовані,

for lack of a better word.

якщо можна так сказати.

One said to me,

Один із них сказав мені:

"Our people used to gather in cafes to watch football" --

"Наші люди зазвичай збиралися в кафе, щоб дивитися футбол" -

or soccer, as we say in America --

чи то сокер, як ми кажемо в Америці -

"and now they gather to watch Parliament."

"а зараз вони збираються разом, щоб дивитися парламентські сесії".

(Laughter)

(Сміх)

"They're really watching us,

"Вони й справді спостерігають за нами,

and we can't help but worry

і ми не можемо не хвилюватися,

that we're not going to live up to their expectations."

що ми не виправдаємо їхніх сподівань.

And what really struck me

Мене страшенно зворушило те, що

is that less than 24 months ago,

менш ніж 24 місяці тому

it was the people that were nervous

ці люди самі хвилювалися,

about being watched by their government.

що за ними спостерігає уряд.

And the reason that they're expecting a lot

Вони мають такі великі сподіванки тому,

is because they have a new-found hope for the future.

що у них з'явилися нові надії на майбутнє.

So right before the revolution

Отже, перед самою революцією

we said that Egyptians had never felt worse about their lives,

ми говорили, що єгиптянам жилося як ніколи погано.

but not only that, they thought their future would be no better.

До того ж, вони були переконані, що їхнє майбутнє не поліпшиться.

What really changed after the ouster of Mubarak

Після відставки Мубарака дещо змінилося -

wasn't that life got easier.

життя не стало легшим.

It actually got harder.

Насправді воно стало важчим.

But people's expectations for their future

Але людські надії щодо майбутнього

went up significantly.

значно зросли.

And this hope, this optimism,

І ця надія, цей оптимізм

endured a year of turbulent transition.

витримали рік бурхливих змін.

One reason that there's this optimism

Люди не втрачають оптимізму,

is because, contrary to what many people have said,

бо хоч би що там не казали,

most Egyptians think things really have changed in many ways.

а більшість єгиптян вважають, що насправді все дуже змінилося.

So while Egyptians were known

Раніше, до революції, єгиптяни

for their single-digit turnout

не приходили

in elections before the revolution,

на виборчі дільниці,

the last election had around 70 percent voter turnout --

тоді як на останніх виборах проголосувало 70 відсотків мешканців -

men and women.

чоловіків і жінок.

Where scarcely a quarter believed in the honesty of elections in 2010 --

Там, де ще 2010 року тільки чверть населення вірила у чесні вибори.

I'm surprised it was a quarter --

Я здивована, що знайшлася чверть, яка все-таки вірила.

90 percent thought that this last election was honest.

90 відсотків вважають, що це голосування було чесним.

Now why this matters

Це важливо,

is because we discovered a link

адже ми віднайшли зв'язок

between people's faith in their democratic process

між вірою людей у демократичний процес

and their faith that oppressed people

і переконанням, що пригноблений народ

can change their situation

може змінити ситуацію

through peaceful means alone.

мирним шляхом.

(Applause)

(Оплески)

Now I know what some of you are thinking.

Я знаю, що дехто з вас зараз думає, що

The Egyptian people,

єгипетський народ

and many other Arabs who've revolted and are in transition,

як і багато інших арабських народів, що повстали чи переживають перехідний період,

have very high expectations of the government.

сподівається надзвичайно багато від свого уряду.

They're just victims of a long-time autocracy,

Вони всього-на-всього жертви довготривалого самодержавства,

expecting a paternal state

які гадають, що успадковані гроші

to solve all their problems.

розв'яжуть усі їхні проблеми.

But this conclusion would ignore

Але цей висновок не бере до уваги

a tectonic shift taking place in Egypt

шалених змін, які відбуваються у Єгипті

far from the cameras in Tahrir Square.

далеко від об'єктивів камер на площі Тахрір.

And that is Egyptians' elevated expectations

Великі сподівання єгиптяни

are placed first on themselves.

насамперед покладають на самих себе.

In the country once known for its passive resignation,

У країні, де панувала горезвісна пасивна байдужість,

where, as bad as things got,

де все було вкрай погано,

only four percent expressed their opinion to a public official,

тільки 4 відсотки жителів висловлювали свої погляди державним посадовцям,

today 90 percent tell us

а сьогодні 90 відсотків кажуть нам,

that if there's a problem in their community,

що якщо виникає проблема у їхній громаді,

it's up to them to fix it.

то вони самі її залагодять.

(Applause)

(Оплески)

And three-fourths

І три чверті вірять,

believe they not only have the responsibility,

що вони не тільки несуть відповідальність,

but the power to make change.

а й у силах щось змінити.

And this empowerment

Розширилися права і можливості

also applies to women,

жінок,

whose role in the revolts

чию роль у повстаннях

cannot be underestimated.

неможливо недооцінити.

They were doctors and dissidents,

Вони були лікарями й дисидентами,

artists and organizers.

митцями й організаторами.

A full third of those who braved tanks and tear gas

Третина з тих, хто cтерпів танки і сльозогінний газ,

to ask or to demand liberty and justice in Egypt

щоб просити й вимагати свободу і справедливість,

were women.

були жінками.

(Applause)

(Оплески)

Now people have raised some real concerns

Сьогодні люди по-справжньому занепокоїлися тим,

about what the rise of Islamist parties means for women.

що означає для жіноцтва зростання ісламістських партій.

What we've found about the role of religion in law

Ми дослідили місце релігії у законі

and the role of religion in society

та її роль у суспільстві і дізналися,

is that there's no female consensus.

що закон і суспільство по-різному ставляться до жінок.

We found that women in one country

Ми виявили, що жінки в одній країні

look more like the men in that country

схожі радше на чоловіків у цій країні,

than their female counterparts across the border.

ніж на жінок, що мешкають за кордоном.

Now what this suggests

Це свідчить про те, що

is that how women view religion's role in society

погляди жінок на роль релігії у суспільстві

is shaped more by their own country's culture and context

залежать від культури їхньої країни,

than one monolithic view

а не від закам'янілого переконання,

that religion is simply bad for women.

що релігія вважає жінок злом.

Where women agree, however,

Але усі жінки погоджуються,

is on their own role,

що їхня роль

and that it must be central and active.

має бути центральною і активною.

And here is where we see the greatest gender difference within a country --

Саме у цьому і полягає найбільша гендерна відмінність усередині країни -

on the issue of women's rights.

щодо прав жінок.

Now how men feel about women's rights

Те, як чоловіки ставляться до прав жінок,

matters to the future of this region.

визначає майбутнє цього регіону.

Because we discovered a link

Тому що ми виявили зв'язок між тим,

between men's support for women's employment

наскільки чоловіки підтримують працевлаштування жінок,

and how many women are actually employed

і тим, скільки жінок фактично працюють

in professional fields in that country.

у професійних галузях країни.

So the question becomes,

Отже, виникає запитання:

What drives men's support for women's rights?

що заохочує чоловіків підтримувати права жінок?

What about men's views of religion and law?

А як щодо поглядів чоловіків на релігію і право?

[Does] a man's opinion

Чи чоловічі погляди

of the role of religion in politics

на роль релігії у політиці

shape their view of women's rights?

формують їхнє ставлення до прав жінок?

The answer is no.

Відповідь - ні.

We found absolutely no correlation,

Ми не знайшли жодних співвідношень,

no impact whatsoever,

ніякої залежності

between these two variables.

між цими двома змінними.

What drives men's support for women's employment

Чи підтримуватимуть чоловіки працевлаштування жінок залежить від того,

is men's employment,

чи ці чоловіки самі працюють,

their level of education

який рівень освіти вони мають,

as well as a high score

і який рейтинг за шкалою

on their country's U.N. Human Development Index.

індексу розвитку людського потенціалу має їхня країна.

What this means

Це означає,

is that human development,

що людський розвиток,

not secularization,

а не секуляризація,

is what's key to women's empowerment

є ключем до розширення прав і можливостей жінок

in the transforming Middle East.

у перетворенні Близького Сходу.

And the transformation continues.

І ця зміна триває.

From Wall Street to Mohammed Mahmoud Street,

Від Волл-стріт до Могаммед-Магмуд-стріт.

it has never been more important

Ще ніколи не було так важливо

to understand the aspirations

зрозуміти сподівання

of ordinary people.

простих людей.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)