How teachers can help students navigate trauma | Lisa Godwin

Перекладач: dianneé tertichenko Утверджено: Марина Зебра

Everyone has a story,

У кожного є історія,

and that story is filled with chapters

а в ній - купа розділів,

that have made us who we are today.

які зробили нас тими, ким ми є зараз.

Those early chapters of that story

І саме найперші розділи цієї історії

sometimes are the ones that define us the most.

частіше за все визначають наше сьогодення.

The Center for Disease Control

У Центрі з контролю захворювань

has estimated that over half of our nation's children

виявили - більше половини дітей в США

have experienced at least one or two types of childhood trauma.

пережили принаймні 1-2 типи дитячих травм.

That adversity can have lasting effects.

Такі страждання можуть мати тривалі наслідки.

When I began to have opportunities to speak

Коли в мене з'явилась можливість висловлюватись

and advocate for students and for teachers,

і ставати на захист учнів і вчителів,

I found myself uniquely positioned

я виявила в себе унікальну схильність

to be able to speak about childhood trauma.

вільно говорити на тему дитячих травм.

But I had to make a decision first.

Та спершу я мала прийняти рішення.

Я мала зрозуміти для себе,

I had to decide,

did I want to just share the bright and shiny parts of my life,

чи я ділитимуся лише яскравими та щасливими моментами життя,

you know, those ones that we put out on social media

ну, знаєте, як ті, що ми викладаємо в соціальні мережі,

that make us all look perfect,

де всі хочуть здаватися такими ідеальними,

or did I want to make myself vulnerable

чи я хочу бути вразливою

and become an open book?

та стати відкритою книгою?

The choice became very clear.

Вибір був очевидним.

In order to make a difference in the life of a child,

Для того, аби змінити ситуацію в житті дитини,

I had to become transparent.

я мала відкритися повністю.

So I made the commitment to tell my personal story.

І тоді я зобов'язалась розказати власну історію.

And this story is filled with people that have loved me

І ця історія наповнена людьми, які справді

and taken care of me and grown me.

любили мене, піклувались та виростили.

And have helped me overcome and heal.

Які допомогли все пережити та зцілитися.

And now it's time for me to help others do the same.

Настав час мені допомогти іншим зробити те ж саме.

When I first started school, I was the picture of normalcy.

У мій перший день у школі я була прикладом нормальності.

I was from a good family,

Дитина з гарної сім'ї ,

I was always dressed nicely,

завжди добре одягнена,

had a smile on my face,

із посмішкою на обличчі,

I was prepared for school.

Я була по-справжньому готова до школи.

But my life was anything but normal.

Та моє життя було далеким від нормального.

By this time, I had already become a victim of sexual abuse.

На той час я вже стала жертвою сексуального насилля.

And it was still happening.

Це продовжувалось і до тих самих пір.

My parents didn't know,

Мої батьки нічого не знали,

and I had not told anyone else.

і нікому іншому я теж не казала.

When I started school, I felt like this was going to be my safe place.

Коли я пішла до школи, то сподівалася, що вона стане моїм безпечним місцем.

So I was excited.

Тож я була в захваті.

Imagine my dismay when I met my teacher,

Уявіть тепер мою тривогу, коли я побачила свого вчителя.

Mr. Randolph.

Пан Рендольф.

Now Mr. Randolph was not my abuser.

Ні, Пан Рендольф не був моїм насильником.

But Mr. Randolph was the epitome

Але він був утіленням усього,

of everything that scared me the most in my life.

чого у своєму житті я боялася найбільше.

I had already started these self-preservation techniques

Я вже навчилась активно використовувати методи самозбереження,

to where I took myself out of positions where I was going to be alone with a man.

оминаючи ситуації, де є шанс залишитись з будь-яким чоловіком сам на сам.

And here I was, as a student,

І ось вона я, вже учениця,

I was going to be in a classroom with a man every day,

яка мусить знаходитись у класі з чоловіком кожного дня,

for a year of school.

протягом всього навчального року.

I was scared; I didn't trust him.

Я була дуже налякана й не довіряла йому.

But you know what,

Та знаєте що,

Mr. Randolph would turn out to be my greatest advocate.

ця людина виявилась моїм найкращим захисником.

But in the beginning,

Та спочатку,

oh, I made sure he knew I did not like him.

ох, я зробила все, аби він знав про мою неприязнь до нього.

I was noncompliant;

Я не вписувалася.

I was that kid that was disengaged.

Я була не з активних дітей.

And I also made it really hard on my parents, too.

Для моїх батьків це також було нелегким випробуванням.

I didn't want to go to school,

Я не хотіла йти до школи,

so I fought them every morning, getting on the bus.

тож кожного ранку, сідаючи в автобус, ми сварилися з цього приводу.

At night, I couldn't sleep,

Вночі я не могла спати,

because my anxiety was so high.

адже тривога не полишала мене.

So I was going into class exhausted.

Тому до школи я приходила виснажена.

Which, exhausted children are cranky children,

А стомлені діти - завжди примхливі

and they're not easy to teach,

і вчити їх зовсім нелегко,

you know that.

ви розумієте це.

Mr. Randolph could have approached me with frustration,

Пан Рендольф міг розчаруватись і просто не зважати на мене,

like so many teachers do with students like me.

як роблять більшість вчителів із такими учнями, як я.

But not him.

Але він не з тих.

He approached me with empathy

Він виказував мені співчуття

and with flexibility.

і проявляв гнучкість.

I was so grateful for that.

Я була так вдячна за це.

He saw this six-year-old was tired and weary.

У шестирічному дитяті він розгледів втому та виснаження.

And so instead of making me go outside for recess,

Замість того, аби виставити мене за двері за поведінку,

he would let me stay in and take naps,

він дозволяв залишитись і поспати,

because he knew I needed rest.

адже знав - мені потрібен відпочинок.

Instead of sitting at the teacher table at lunch,

Замість того, щоб сидіти за обідом з вчителями,

he would come and sit with the students at the student table.

він сідав поряд з учнями за учнівський стіл.

He would engage me and all my classmates in conversation.

Він заохочував до спілкування мене і моїх однокласників.

And I now look back and I know

Озираючись назад, я розумію,

he had a purpose for that,

це було не просто так,

he was listening, he was asking questions.

він слухав, він запитував.

He needed to find out what was going on.

Для нього було важливо дізнатися, що нас так турбувало.

He built a relationship with me.

Він знайшов спільну мову зі мною.

He earned my trust.

Завоював мою довіру.

And slowly but surely,

І повільно, але впевнено

those walls that I had built around myself

стіни, що я збудувала навколо себе,

he started chipping away at,

він поступово руйнував їх,

and I eventually realized he was one of the good guys.

і тоді я нарешті усвідомила - він був їз тих гідних хлопців.

I know that he felt like he wasn't enough.

Я знаю, він думав, що робить недостатньо.

Because he made the move to talk to my mom.

Бо пішов на те, щоб поговорити з моєю мамою.

And got my mom's permission

Після чого отримав її дозвіл

to let me start seeing a school guidance counselor,

на мої відвідування шкільної консультантки,

Ms. McFadyen.

Пані МакФаден.

I started seeing Ms. McFadyen once or twice a week

Я почала ходити до неї один чи два рази на тиждень

for the next two years.

протягом наступних двох років.

It was a process.

Це був довгий процес.

During that time period,

За весь той час

I never disclosed to her the abuse,

я не змогла розказати їй про акт насилля,

because it was a secret;

адже це такий біль,

I wasn't supposed to tell.

який я намагалася приховати від усіх.

But she connected the dots, I know she did,

Та вона побачила цілісну картину, знаю, що так,

because everything that she did with me

бо всі її дії були для того,

was to empower me and help me find my voice.

щоб надати мені сил та допомогти віднайти свій голос.

She taught me how to use mental images

Вона навчила мене користуватися уявними образами

to push through my fears.

для подолання страхів.

She taught me breathing techniques

Навчила дихальним технікам,

to help me get through those anxiety attacks

які допомагали боротися із приступами тривоги,

that I would have so often.

що виникали в мене так часто.

And she role-played with me.

Ми грали в рольові ігри.

And she made sure

Вона хотіла впевнитись,

that I could stand up for myself in situations.

що я можу постояти за себе в будь-якій ситуації.

And the day came

І настав день,

where I was in the room with my abuser

коли я опинилася в одній кімнаті з моїм насильником

and one other adult.

і ще однією дорослою людиною.

And I told my truth.

Я розказала свою правду.

I told about the abuse.

Я розказала про насильство.

Immediately, my abuser began to deny,

Насильник одразу ж почав все заперечувати,

and the person I disclosed to,

і людина, якій я відкрилась,

they just weren't equipped to handle the bombshell

вони просто не були готові впоратись з тією бомбою,

that I had just dropped on them.

що я тільки що на них скинула.

It was easier to believe the abuser

Звичайно, було легше повірити насильнику,

rather than a child.

аніж малій дитині.

So I was told never to speak of it again.

Тому мені веліли більше ніколи такого не говорити.

I was made to feel like I had done something wrong, again.

Мене змусили почуватися так, ніби я зробила щось не так, знову.

It was devastating.

Я була повністю розбита.

But you know what,

Але знаєте що,

something good came out of that day.

у той день сталося й дещо добре.

My abuser knew that I was no longer going to be silent.

Мій насильник побачив, що я більше не буду мовчати.

The power shifted.

Влада перейшла в мої руки.

And the abuse stopped.

І насилля припинилося.

(Applause)

(Оплески)

But the shame

Але сором

and fear of it happening again

та страх, що це може статися знову,

remained.

залишилися.

And it would remain with me

Вони залишились зі мною

for many, many years to come.

ще на довгі-довгі роки.

Mr. Randolph and Ms. McFadyen,

Пан Рендольф та Пані МакФаден

they helped me find my voice.

допомогли мені відчути силу свого голосу.

They helped me find the light out.

Вони віднайшли те світло всередині мене.

But you know what,

Але знаєте що,

there are so many kids that aren't as fortunate as me.

у світі є стільки дітей, яким не пощастило так, як мені.

And you have them in your classrooms.

І вони навчаються у ваших класах.

That is why it's so important for me to talk to you today,

Ось чому для мене так важливо поговорити з вами сьогодні,

so you can be aware

щоб ви знали

and you can start asking the questions that need to be asked

і могли почати ставити запитання, які мають бути поставлені

and paying attention to these students,

та звертали увагу на таких студентів,

so you too can help them find their way.

аби ви теж могли допомогти їм знайти свій шлях.

As a kindergarten teacher,

Як вихователька в дитячому садку,

I start my year off

я починаю свій рік з того,

with my kids making box biographies.

що даю дітям завдання створити коробку-автобіографію.

These are two of my students.

У мене є два таких учні.

And I encourage them

І я заохочую їх

to fill those boxes with things that tell me about them

наповнити коробки тими речами, які без слів розкажуть про них

and about their life,

та їхні життя,

what's important to you, you know?

що є важливим для них, розумієте?

They decorate them,

Вони прикрашають їх,

I mean, they really take time,

я маю на увазі, дійсно витрачають час,

they fill them with pictures of their families and of their pets,

наповнюють їх фотографіями своїх сімей, домашніх улюбленців,

and then I let them present them to me and to the class.

а потім представляють свої роботи мені та всьому класу.

And during that time, I am an active listener.

І в той момент я слухаю дуже уважно.

Because the things they say,

Адже те, що вони говорять,

the facial expressions that they give me,

їхній вираз обличчя,

the things they don't say

та те, що вони замовчують,

can become red flags for me

може стати червоним прапором для мене

and can help me figure out what their needs are.

та допомогти з'ясувати їхні справжні потреби.

What is driving them

Що спонукає їх

to maybe have the behaviors that they're showing me in class.

поводити себе так, як вони поводяться в класі.

How can I be a better teacher

Як я можу стати кращим викладачем,

by listening to their voices?

прислухаючись до їхніх голосів?

I also make times to develop relationships with them,

Я також виділяю час на те, щоб вибудувати з ними стосунки,

much like Mr. Randolph did with me.

як робив Пан Рендольф у випадку зі мною.

I sit with them at lunch,

Я сідаю поряд під час обіду,

I have conversations with them at recess,

ми спілкуємось у перерві між роботою,

I go to their games on the weekends,

я ходжу на їхні ігри на вихідних

I go to their dance recitals.

та на танцювальні виступи.

I become a part of their life.

Я стаю частиною їхнього життя.

Because in order to really know a student,

Адже щоб по-справжньому зрозуміти людину,

you've got to infuse yourself into their lives.

вам доведеться вникнути в їх життя.

Now I know some of you are middle school teachers

Я знаю, що дехто з вас вчителі середньої школи

and high school teachers,

та вчителі старшої школи,

and you might think that those kids

і ви можете подумати, що ці діти

have already kind of developed, and you know,

вже ніби досягли певного рівня розвитку

they're on autopilot at that point.

і тепер живуть на автопілоті.

But don't be deceived.

Але не обманюйте себе.

Especially the kids that you think have it all together,

Особливо ті, хто виглядають душевно і фізично зібраними,

because those are the ones that might need you the most.

найчастіше є тими, кому ви потрібні найбільше.

If you were to look at my yearbook,

Якби ви переглянули мій щорічник,

you would see me on about every page,

то побачили б мене на кожній сторінці,

because I was involved in everything.

бо я залучалась до всіх видів діяльності.

I even drove a school bus.

Я навіть водила шкільний автобус.

(Laughs)

(Сміється)

So I was that kid

Тож я була тією дитиною,

that teachers thought was the overachiever,

яку вчителі вважали успішною,

the popular person,

популярною особистістю,

the one that had it together.

яка не мала жодних комплексів.

But guys, I was lost.

Але, друзі, я була розгублена.

I was lost,

Я заплуталась

and I wanted someone to ask me,

і хотіла, щоб хтось спитав мене:

"Lisa, why are you here all the time,

"Ліза, чому ти постійно тут,

why are you throwing yourself into all these things?"

навіщо хапаєшся за все це?"

Did they ever wonder,

Чи замислювались вони коли-небудь про те,

was I running away from someone,

чи тікала я таким чином від когось,

was I running away from something?

чи може тікала від чогось?

Why did I not want to be in my community

Чому я не хотіла бути в своєму районі

or in my home?

чи в себе вдома?

Why did I want to be at school all the time?

Чому я хотіла бути в школі весь час?

No one ever asked.

Ніхто ніколи мене не питав.

Now don't get me wrong,

Не зрозумійте мене неправильно,

all overachievers in your schools

всі відмінники в ваших школах

are not victims of abuse or trauma.

не є жертвами насильства чи інших травм.

But I just want you to take the time to be curious.

Я лише хочу, щоб ви знайшли час, аби поцікавитись.

Ask them why.

Спитайте їх, "чому?"

You may find out that there is a reason behind it.

І можливо, дізнаєтесь, що причина, насправді, є.

You could be the reason that they move forward

Ви можете стати причиною, чому вони почнуть рухатися далі

with their story.

зі своєю історією.

Be careful not to assume

Будьте обережні, аби не припустити,

that you already know the ending to their story.

що ви знаєте кінець їхньої історії.

Don't put a period where a semicolon should be.

Не ставте крапку там, де мала стояти крапка з комою.

Keep that story going

Нехай історія не закінчується

and help them know that even if something has happened traumatic to them,

і допоможіть їм зрозуміти, що навіть, якщо щось травматичне сталося з ними,

that their life is still worth telling.

їхнє життя варте, щоб про нього говорили.

Their story is worth telling.

Варто розказувати про їх життя.

Now in order to do that,

Аби зробити це,

I really feel like we have to embrace our own personal stories as educators.

я справді відчуваю, що ми маємо охопити наші власні особисті історії як педагоги.

Many of you might be sitting there

Багато з вас, можливо, сидять там

and thinking, "Yeah.

і думають, "Так.

That happened to me.

Це сталося зі мною.

But I'm not ready to share."

Але я не готовий поділитися."

And that's OK.

І це абсолютно нормально.

The time will come

Настане час,

when you will feel it inside your soul

коли ви відчуєте всередині,

that it's time to turn your past pain

що настав час перетворити ваш біль минулого

into purpose for the future.

в ціль у майбутньому.

These children are our future.

Ці діти - наше майбутнє.

I just encourage you to take it day by day.

Я лишень закликаю вас сприймати це день у день.

Talk to someone.

Поговоріть із кимось.

Be willing and just open.

Будьте щирими і просто відкрийтеся.

My life story came full circle

Історія мого життя повністю змінилась

in the spring of 2018,

навесні 2018 року,

where I was invited to speak

коли мене запросили виступити

to a group of beginning teachers and mentors.

перед групою наставників та вчителів-початківців.

I shared my story, much like today with you,

Я розповіла свою історію, так само, як вам сьогодні,

and afterwards I had a lady approach me.

і згодом до мене звернулась одна пані.

She had tears in her eyes and she quietly said, "Thank you.

Зі сльозами на очах вона тихо сказала, "Дякую.

Thank you for sharing.

Дякую, що поділились цим.

I cannot wait to tell my dad

Не можу дочекатися, коли розповім своєму батькові

everything that I heard today."

все, що я сьогодні почула."

She must have seen the perplexed look on my face,

Думаю, вона побачила збентежений вираз мого обличчя,

because she followed up by saying,

адже одразу додала наступне:

"Mr. Randolph is my dad."

"Пан Рендольф - мій тато."

Audience: Aww.

Аудиторія: Ооо.

Lisa Godwin: "And he often wonders:

"Він часто замислюється:

Did he make a difference?

Чи вдалося йому щось змінити?

Today, I get to go home and tell him,

Сьогодні, я піду додому і скажу йому:

'You definitely made a difference.'"

'Тобі однозначно вдалося щось змінити.'"

What a gift.

Який дар!

What a gift.

Який подарунок долі!

And that prompted me

І це спонукало мене

to reach out to Ms. McFadyen's daughter as well,

звернутися також до доньки пані МакФаден

and to share with her

і поділитися з нею тим,

what an impact Ms. McFadyen had made.

який вплив справила пані МакФаден.

And I wanted her to know

І я хотіла, щоб вона знала,

I have advocated for more funding

що я виступаю за підвищення фінансових послуг

for guidance counselors, for school social workers,

для консультантів з профорієнтації, шкільних соціальних працівників,

for psychologists, for nurses,

психологів та медсестер,

because they are so vital to the mental and physical health

тому що вони неймовірно важливі для ментального та фізичного здоров'я

of our children.

наших дітей.

I'm thankful for Ms. McFadyen.

Я дуже вдячна пані МакФаден.

(Applause)

(Оплески)

I once heard someone say,

Я одного разу почула, як хтось казав,

in order to find your way out of the darkness,

що для того, щоб знайти вихід із темряви,

you have to find the light.

потрібно шукати світло.

Today, I hope that you leave this place

Сподіваюсь, сьогодні ви залишите це місце

and you seek opportunities to be the light.

і почнете шукати можливості, аби стати цим світлом.

For not only students

Не тільки для учнів,

but for adults in your classrooms,

але й для дорослих у ваших класах,

in your schools, in your communities.

у ваших школах, у вашому оточенні.

You have the gift

У вас є дар

to help someone navigate

допомогти комусь пережити,

through their trauma

впоратися з їхньою травмою

and make their story worth telling.

та зробити їхню історію такою, яку варто розповісти.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)