Uri Alon: Why truly innovative science demands a leap into the unknown

Перекладач: Мирослава Кругляк Утверджено: Khrystyna Romashko

In the middle of my Ph.D.,

Посеред навчання в аспірантурі

I was hopelessly stuck.

я безнадійно застряг.

Every research direction that I tried

Всі дослідження, за які я брався,

led to a dead end.

вели в глухий кут.

It seemed like my basic assumptions

Виглядало, ніби мої ключові припущення

just stopped working.

просто не працювали.

I felt like a pilot flying through the mist,

Я почувався як пілот, що летить в тумані

and I lost all sense of direction.

і цілком втратив орієнтири.

I stopped shaving.

Я перестав голитись.

I couldn't get out of bed in the morning.

Вранці я не міг підвестися з ліжка.

I felt unworthy

Я почувався недостойним

of stepping across the gates of the university,

переступати поріг університету,

because I wasn't like Einstein or Newton

бо не нагадував Ейнштейна чи Ньютона,

or any other scientist whose results

або інших вчених, про чиї дослідження читав,

I had learned about, because in science,

адже в науці важить результат,

we just learn about the results, not the process.

а не процес.

And so obviously, I couldn't be a scientist.

А значить, очевидно, що вченого з мене не вийшло.

But I had enough support

Але я мав достатню підтримку,

and I made it through

тож зміг подолати цей стан

and discovered something new about nature.

і відкрити дещо нове про природу.

This is an amazing feeling of calmness,

Це дивовижне відчуття умиротвореності

being the only person in the world

від усвідомлення, що ви

who knows a new law of nature.

єдиний у світі, хто знає новий закон природи.

And I started the second project in my Ph.D,

Згодом я почав нове дослідження у роботі над дисертацією,

and it happened again.

і все повторилося знов.

I got stuck and I made it through.

Я застряг, але зміг це подолати.

And I started thinking,

І я замислився:

maybe there's a pattern here.

може, це закономірність?

I asked the other graduate students, and they said,

Я спитав інших аспірантів, і ті казали:

"Yeah, that's exactly what happened to us,

"Так, це саме те, що було і з нами,

except nobody told us about it."

тільки нам про це ніхто не розповідав".

We'd all studied science as if it's a series

Під час навчання науку нам зображали

of logical steps between question and answer,

як послідовність логічних кроків від запитання до відповіді,

but doing research is nothing like that.

але реальні дослідження відбуваються зовсім не так.

At the same time, I was also studying

Окрім занять фізикою, паралельно я ще вивчав

to be an improvisation theater actor.

акторську імпровізацію.

So physics by day,

Дні були присвячені фізиці,

and by night, laughing, jumping, singing,

а ночі – сміху, стрибкам, співу,

playing my guitar.

грі на гітарі.

Improvisation theater,

Театр імпровізації,

just like science, goes into the unknown,

так само, як і наука, має справу з невідомим,

because you have to make a scene onstage

бо доводиться грати на ходу,

without a director, without a script,

без режисера, без сценарію,

without having any idea what you'll portray

без попередніх уявлень про свою роль,

or what the other characters will do.

чи про ролі інших акторів.

But unlike science,

Але, на відміну від науки,

in improvisation theater, they tell you from day one

в театрі імпровізації вам скажуть у перший же день,

what's going to happen to you when you get onstage.

що станеться, коли ви опинитесь на сцені.

You're going to fail miserably.

Вас чекає грандіозний провал.

You're going to get stuck.

Ви застрягнете.

And we would practice staying creative

Але ми продовжували творити,

inside that stuck place.

незважаючи на труднощі.

For example, we had an exercise

Наприклад, в одній вправі

where we all stood in a circle,

ми всі ставали в коло,

and each person had to do the world's worst tap dance,

і кожен мав якомога гірше станцювати чечітку,

and everybody else applauded

тоді як інші аплодували

and cheered you on,

і підбадьорювали,

supporting you onstage.

підтримуючи свого товариша на сцені.

When I became a professor

Коли я став професором, і мав керувати

and had to guide my own students

роботою своїх студентів

through their research projects,

над їхніми дослідницькими проектами,

I realized again,

я знову відчув,

I don't know what to do.

що не знаю, що робити.

I'd studied thousands of hours of physics,

Я присвятив тисячі годин вивченню фізики,

biology, chemistry,

біології, хімії,

but not one hour, not one concept

та жодної години, жодної теми не відводилось на те,

on how to mentor, how to guide someone

щоб навчити наставництва, навчити, як керувати іншими,

to go together into the unknown,

щоб спільно досліджувати непізнане,

about motivation.

як мотивувати їх на це.

So I turned to improvisation theater,

Тож я згадав театр імпровізації,

and I told my students from day one

і з першого ж дня сказав студентам,

what's going to happen when you start research,

що їх чекає, коли вони візьмуться за свої дослідження;

and this has to do with our mental schema

і це стосується ментальної схеми,

of what research will be like.

наших уявлень про те, чим є дослідження.

Because you see, whenever people do anything,

Адже, бачите, коли люди щось роблять,

for example if I want to touch this blackboard,

наприклад, якщо я хочу торкнутись цієї дошки,

my brain first builds up a schema,

у моєму мозку виникає схема,

a prediction of exactly what my muscles will do

прогноз рухів, які робитимуть мої м'язи,

before I even start moving my hand,

це виникає ще до того, як я почну рух рукою,

and if I get blocked,

і якщо я не зможу рухатись,

if my schema doesn't match reality,

якщо моя схема не відповідає реальності,

that causes extra stress called cognitive dissonance.

це викличе стрес, відомий як когнітивний дисонанс.

That's why your schemas had better match reality.

Ось чому треба, щоб ваші схеми відповідали реальності.

But if you believe the way science is taught,

Але якщо ви виходитимете з того, як вам викладають науку,

and if you believe textbooks, you're liable

якщо віритимете підручникам,

to have the following schema of research.

у вас, скоріш за все, складеться така схема досліджень.

If A is the question,

Якщо є запитання А,

and B is the answer,

і відповідь Б,

then research is a direct path.

то дослідження йде прямим шляхом від А до Б.

The problem is that if an experiment doesn't work,

Та проблема в тому, що коли експеримент не працює,

or a student gets depressed,

чи студент відчуває зневіру,

it's perceived as something utterly wrong

то це розглядається як щось вкрай погане,

and causes tremendous stress.

і викликає величезний стрес.

And that's why I teach my students

Ось чому я розповідаю своїм студентам

a more realistic schema.

про значно реалістичнішу схему.

Here's an example

Ось приклад,

where things don't match your schema.

коли дійсність не вписується у вашу схему.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

So I teach my students a different schema.

Тож я навчаю своїх студентів іншої схеми.

If A is the question,

Якщо є запитання А,

B is the answer,

і відповідь Б,

stay creative in the cloud,

будьте креативними у хмарі,

and you start going,

і ви почнете працювати,

and experiments don't work, experiments don't work,

а експерименти не вдаються, експерименти не вдаються,

experiments don't work, experiments don't work,

експерименти не вдаються, експерименти не вдаються,

until you reach a place linked with negative emotions

і ви досягнете точки, пов'язаної з негативними емоціями,

where it seems like your basic assumptions

коли здається, що ваші головні припущення

have stopped making sense,

втратили сенс,

like somebody yanked the carpet beneath your feet.

це так, ніби хтось висмикнув килим з-під ваших ніг.

And I call this place the cloud.

Я називаю цю точку хмарою.

Now you can be lost in the cloud

Ви можете блукати в хмарі

for a day, a week, a month, a year,

день, тиждень, місяць, рік,

a whole career,

ціле життя,

but sometimes, if you're lucky enough

але іноді, якщо вам пощастить,

and you have enough support,

і у вас буде достатня підтримка,

you can see in the materials at hand,

ви можете побачити в своєму матеріалі,

or perhaps meditating on the shape of the cloud,

чи, можливо, роздумуючи над обрисами хмари,

a new answer,

нову відповідь, В,

C, and you decide to go for it.

і вирішуєте дотримуватись її.

And experiments don't work, experiments don't work,

А експерименти не вдаються, вони все не вдаються,

but you get there,

але ви на своєму шляху,

and then you tell everyone about it

і розповідаєте це всім,

by publishing a paper that reads A arrow C,

публікуючи працю, що А веде до В,

which is a great way to communicate,

це чудовий спосіб комунікації,

but as long as you don't forget the path

але лише допоки ви не забули шлях,

that brought you there.

що привів вас туди.

Now this cloud is an inherent part

Ця хмара – невід'ємна частина досліджень,

of research, an inherent part of our craft,

невід'ємна частина нашої діяльності,

because the cloud stands guard at the boundary.

бо ця хмара, мов сторож, стоїть на межі.

It stands guard at the boundary

Вона стоїть на межі

between the known

між відомим

and the unknown,

і незнаним,

because in order to discover something truly new,

адже для того, щоб відкрити щось справді нове,

at least one of your basic assumptions has to change,

слід змінити принаймні одне із ваших основоположних припущень,

and that means that in science,

і це означає, що в науці

we do something quite heroic.

ми робимо щось, схоже на подвиг.

Every day, we try to bring ourselves

Щодня ми намагаємось наблизитись

to the boundary between the known and the unknown

до межі між відомим і невідомим,

and face the cloud.

і стикаємося з хмарою.

Now notice that I put B

Також зауважте, що я відніс Б

in the land of the known,

до вже відомого,

because we knew about it in the beginning,

адже ми заздалегідь знаємо про нього,

but C is always more interesting

але зазвичай В цікавіше

and more important than B.

і важливіше, ніж Б.

So B is essential in order to get going,

Тож Б необхідне, як поштовх для пошуку,

but C is much more profound,

але В значно глибше,

and that's the amazing thing about resesarch.

і це захоплива риса наукових досліджень.

Now just knowing that word, the cloud,

Також, саме це слово, "хмара",

has been transformational in my research group,

для моєї групи стало трасформаційним,

because students come to me and say,

бо студенти підходили до мене й казали:

"Uri, I'm in the cloud,"

"Урі, я в хмарі",

and I say, "Great, you must be feeling miserable."

а я відповідав: "Чудово, мабуть, ви почуваєтесь жалюгідно".

(Laughter)

(Сміх)

But I'm kind of happy,

Але я відчував і щастя,

because we might be close to the boundary

бо ми могли наближатись до межі

between the known and the unknown,

між відомим і невідомим,

and we stand a chance of discovering

і ми мали шанс

something truly new,

відкрити щось цілком нове,

since the way our mind works,

адже у нашому мозку

it's just knowing that the cloud

було присутнє усвідомлення того,

is normal, it's essential,

що хмара нормальна, необхідна,

and in fact beautiful,

і насправді прекрасна;

we can join the Cloud Appreciation Society,

ми можемо стати членами фан-клубу Хмари,

and it detoxifies the feeling that something

і це допоможе подолати відчуття,

is deeply wrong with me.

що з вами щось серйозно негаразд.

And as a mentor, I know what to do,

Як наставник, я знаю, що робити,

which is to step up my support for the student,

а саме, активніше підтримую студента,

because research in psychology shows

бо психологічні дослідження

that if you're feeling fear and despair,

демонструють, що якщо ви відчуваєте страх і відчай,

your mind narrows down

ваш розум звужується

to very safe and conservative ways of thinking.

до дуже безпечних і консервативних способів мислення.

If you'd like to explore the risky paths

Та щоб йти ризикованими шляхами,

needed to get out of the cloud,

необхідно вийти із хмари,

you need other emotions --

необхідні інші емоції –

solidarity, support, hope —

солідарність, підтримка, надія –

that come with your connection from somebody else,

ці емоції виникають

so like in improvisation theater,

при взаємодії з іншими,

in science, it's best to walk into the unknown

тож у науці, як і в театрі імпровізації,

together.

мандрувати у невідоме краще разом.

So knowing about the cloud,

Отож, знаючи про хмару,

you also learn from improvisation theater

ви також можете запозичити з театру імпровізації

a very effective way to have conversations

дуже ефективний спосіб спілкування

inside the cloud.

всередині хмари.

It's based on the central principle

Він спирається на головний принцип

of improvisation theater,

театру імпровізації,

so here improvisation theater

тут театр

came to my help again.

знову мені допоміг.

It's called saying "Yes, and"

Принцип називається "Так, і",

to the offers made by other actors.

цю фразу кажуть у відповідь на пропозиції інших акторів.

That means accepting the offers

Це означає схвалення пропозиції,

and building on them, saying, "Yes, and."

і подальший її розвиток, продовжуючи "так, і"

For example, if one actor says,

Наприклад, якщо один актор

"Here is a pool of water,"

каже: "Це басейн",

and the other actor says,

а інший відповідає:

"No, that's just a stage,"

"Ні, це просто сцена",

the improvisation is over.

на цьому імпровізація закінчується.

It's dead, and everybody feels frustrated.

Вона урвалась, і всі відчувають розчарування.

That's called blocking.

Це називається блокуванням.

If you're not mindful of communications,

Якщо не дбати про взаємодію,

scientific conversations can have a lot of blocking.

наукове спілкування може дуже потерпати від блокувань.

Saying "Yes, and" sounds like this.

Принцип "так, і" реалізується, наприклад, так:

"Here is a pool of water." "Yeah, let's jump in."

"Ось басейн" "Так, стрибаймо в нього".

"Look, there's a whale! Let's grab it by its tail.

"Гляньте, це кит! Хапаймо його за хвіст.

It's pulling us to the moon!"

Він нас тягне на Місяць!"

So saying "Yes, and" bypasses our inner critic.

Отож принцип "так, і" дозволяє уникнути внутрішнього критика.

We all have an inner critic

У нас у всіх є цей критик,

that kind of guards what we say,

який нас контролює,

so people don't think that we're obscene

щоб ми не справляли враження грубіянів,

or crazy or unoriginal,

диваків, чи банальних,

and science is full of the fear

а вчені дуже бояться

of appearing unoriginal.

бути банальними.

Saying "Yes, and" bypasses the critic

Принцип "так, і" долає цього критика,

and unlocks hidden voices of creativity

і вивільняє приховані творчі голоси,

you didn't even know that you had,

про які ви й не здогадувались,

and they often carry the answer

а вони часто несуть відповідь

about the cloud.

щодо хмари.

So you see, knowing about the cloud

Отож, як бачите, знання про хмару

and about saying "Yes, and"

і про принцип "так, і"

made my lab very creative.

зробило мою лабораторію дуже креативною.

Students started playing off of each others' ideas,

Студенти почали гратися ідеями один одного,

and we made surprising discoveries

і ми робили несподівані відкриття

in the interface between physics and biology.

на стику фізики й біології.

For example, we were stuck for a year

Наприклад, ми застрягли на рік,

trying to understand the intricate

намагаючись збагнути

biochemical networks inside our cells,

хитромудрі біохімічні мережі всередині наших клітин.

and we said, "We are deeply in the cloud,"

Ми визнали: "Ми глибоко в хмарі",

and we had a playful conversation

і почали жартівливу розмову, в якій

where my student Shai Shen Orr said,

мій студент, Шай Шен Орр, сказав:

"Let's just draw this on a piece of paper, this network,"

"Давайте просто намалюємо цю мережу на аркуші паперу",

and instead of saying,

і замість того, щоб відповісти:

"But we've done that so many times

"Але ми це вже робили багато разів,

and it doesn't work,"

і це не спрацювало",

I said, "Yes, and

я сказав: "Так, і

let's use a very big piece of paper,"

давайте візьмемо дуже великий аркуш".

and then Ron Milo said,

Тоді Рон Міло сказав:

"Let's use a gigantic architect's

"Візьмімо величезний аркуш світлокопіювального

blueprint kind of paper, and I know where to print it,"

паперу, я зможу його роздрукувати".

and we printed out the network and looked at it,

Ми надрукували цю мережу, глянули на неї,

and that's where we made our most important discovery,

і тоді зробили наше найбільше відкриття,

that this complicated network is just made

що ця заплутана мережа насправді складається

of a handful of simple, repeating interaction patterns

з невеликої кількості простих, повторюваних типів взаємодій,

like motifs in a stained glass window.

як візерунок у вітражі.

We call them network motifs,

Ми назвали їх мережевими паттернами,

and they're the elementary circuits

і вони є найпростішими схемами,

that help us understand

які допомагають нам зрозуміти

the logic of the way cells make decisions

принцип, що лежить в основі рішень, властивих клітинам

in all organisms, including our body.

всіх організмів, зокрема і наших тіл.

Soon enough, after this,

Невдовзі після цього,

I started being invited to give talks

мене почали запрошувати

to thousands of scientists across the world,

виступати з доповідями перед тисячами вчених по всьому світу,

but the knowledge about the cloud

але знання про хмару

and saying "Yes, and"

і принцип "так, і"

just stayed within my own lab,

не вийшли за стіни моєї лабораторії,

because you see, in science, we don't talk about the process,

бо, розумієте, в науці ми не обговорюємо

anything subjective or emotional.

сам процес, чи якісь суб'єктивні емоції.

We talk about the results.

Ми обговорюємо результат.

So there was no way to talk about it in conferences.

Тож на конференціях не було можливості

That was unthinkable.

розповісти про таке, це було немислимо.

And I saw scientists in other groups get stuck

І я бачив, як вчені з інших лабораторій

without even having a word to describe

застрягали, і в них не було слів,

what they're seeing,

щоб описати свій досвід,

and their ways of thinking

а їхнє мислення звузилось

narrowed down to very safe paths,

до дуже безпечних шляхів,

their science didn't reach its full potential,

їх дослідження не розкрились сповна,

and they were miserable.

і вони почувались жалюгідно.

I thought, that's the way it is.

Я подумав: ось що ми маємо зараз.

I'll try to make my lab as creative as possible,

Я постараюсь зробити свою лабораторію

and if everybody else does the same,

якомога більш творчою,

science will eventually become

і якщо інші теж це робитимуть,

more and more better and better.

наука поступово ставатиме все кращою й кращою.

That way of thinking got turned on its head

Я по-новому глянув на це,

when by chance I went to hear Evelyn Fox Keller

коли випадково почув, як Евелін Фокс Келлер

give a talk about her experiences

розповідає про свій досвід

as a woman in science.

як жінки в науці.

And she asked,

Вона запитала:

"Why is it that we don't talk about the subjective

"Чому ми не обговорюємо суб'єктивні

and emotional aspects of doing science?

й емоційні сторони наукового пізнання?

It's not by chance. It's a matter of values."

Це не випадково. Це питання цінностей".

You see, science seeks knowledge

Бачите, наука шукає знання,

that's objective and rational.

що є об'єктивним й раціональним.

That's the beautiful thing about science.

Це її чудова риса.

But we also have a cultural myth

Але існує культурний міф,

that the doing of science,

що вчені у своїй роботі,

what we do every day to get that knowledge,

у своєму повсякденному пошуку нового знання,

is also only objective and rational,

теж є цілком об'єктивними й раціональними,

like Mr. Spock.

як містер Спок.

And when you label something

І коли ви щось називаєте

as objective and rational,

об'єктивним і раціональним,

automatically, the other side,

з іншого боку, автоматично

the subjective and emotional,

суб'єктивне й емоційне

become labeled as non-science

вважається ненауковим, антинауковим,

or anti-science or threatening to science,

чи таким, що становить загрозу для науки,

and we just don't talk about it.

тож воно не удостоюється уваги.

And when I heard that,

І коли я це почув,

that science has a culture,

почув, що наука має свою культуру,

everything clicked into place for me,

для мене все стало на свої місця,

because if science has a culture,

бо якщо наука має культуру,

culture can be changed,

цю культуру можна змінити,

and I can be a change agent

і я можу бути агентом змін,

working to change the culture of science wherever I could.

використовуючи кожну можливість для змін у науковій культурі.

And so the very next lecture I gave in a conference,

Отож, у своєму наступному виступі на конференції

I talked about my science,

я розповів про свої дослідження,

and then I talked about the importance

а потім перейшов до важливості

of the subjective and emotional aspects of doing science

суб'єктивних і емоційних аспектів досліджень,

and how we should talk about them,

як їх слід обговорювати.

and I looked at the audience,

Я дивився на слухачів,

and they were cold.

вони це сприймали холодно.

They couldn't hear what I was saying

Вони не змогли сприйняти мою думку в контексті конференції,

in the context of a 10 back-to-back

на якій паралельно були

PowerPoint presentation conference.

десяток презентацій у PowerPoint.

And I tried again and again, conference after conference,

Я пробував знов і знов, конференція за конференцією,

but I wasn't getting through.

але безрезультатно.

I was in the cloud.

Я був у хмарі.

And eventually I managed to get out the cloud

І зрештою я вибрався з хмари,

using improvisation and music.

використовуючи імпровізацію й музику.

Since then, every conference I go to,

Відтоді, на кожній конференції, на якій я виступаю,

I give a science talk and a second, special talk

я роблю наукову доповідь, а також інший, окремий виступ,

called "Love and fear in the lab,"

під назвою "Любов і страх в лабораторії",

and I start it off by doing a song

я починаю її з пісні

about scientists' greatest fear,

про найбільший страх вчених, який полягає в тому,

which is that we work hard,

що, наполегливо працюючи,

we discover something new,

ми відкриємо щось нове,

and somebody else publishes it before we do.

а хтось інший опублікує це раніше за нас.

We call it being scooped,

Це означає, що нас обійшли, нас випередили,

and being scooped feels horrible.

і це породжує жахливі відчуття.

It makes us afraid to talk to each other,

Це викликає настороженість у спілкуванні,

which is no fun,

і це прикро,

because we came to science to share our ideas

бо ми приходимо в науку, щоб ділитися своїми ідеями,

and to learn from each other,

вчитись один в одного,

and so I do a blues song,

тож я співаю пісню в стилі блюз,

which — (Applause) —

(Оплески)

called "Scooped Again,"

яка називається "Знов нас обійшли",

and I ask the audience to be my backup singers,

і прошу слухачів підспівувати,

and I tell them, "Your text is 'Scoop, Scoop.'"

кажучи: "Співайте: Обійшли, Обійшли".

It sounds like this: "Scoop, scoop!"

Це звучить так: "Обійшли, обійшли!"

Sounds like this.

Це звучить так.

♪ I've been scooped again ♪

♪ Мене знов обійшли ♪

♪ Scoop! Scoop! ♪

♪ обійшли, обійшли ♪

And then we go for it.

І далі ми продовжуємо:

♪ I've been scooped again ♪

♪ Мене знов обійшли ♪

♪ Scoop! Scoop! ♪

♪ обійшли, обійшли ♪

♪ I've been scooped again ♪

♪ Мене знов обійшли ♪

♪ Scoop! Scoop! ♪

♪ обійшли, обійшли ♪

♪ I've been scooped again ♪

♪ Мене знов обійшли ♪

♪ Scoop! Scoop! ♪

♪ обійшли, обійшли ♪

♪ I've been scooped again ♪

♪ Мене знов обійшли ♪

♪ Scoop! Scoop! ♪

♪ обійшли, обійшли ♪

♪ Oh mama, can't you feel my pain ♪

♪ О мамо, мій біль невимовний ♪

♪ Heavens help me, I've been scooped again ♪

♪ небеса, допоможіть мені, мене знов обійшли ♪

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

Thank you for your backup singing.

Дякую, що підспівували.

So everybody starts laughing, starts breathing,

Тож всі починають сміятись, вільніше дихати,

notices that there's other scientists around them

помічають, що навколо них є інші вчені

with shared issues,

з такими ж проблемами,

and we start talking about the emotional

і ми починаємо розмову про емоційні

and subjective things that go on in research.

й суб'єктивні аспекти досліджень.

It feels like a huge taboo has been lifted.

Це схоже на подолання суворого табу.

Finally, we can talk about this in a scientific conference.

Нарешті таке можна обговорювати на науковій конференції.

And scientists have gone on to form peer groups

Далі вчені формували групи однодумців,

where they meet regularly

де вони регулярно зустрічались,

and create a space to talk about the emotional

щоб обговорити емоційні

and subjective things that happen as they're mentoring,

й суб'єктивні аспекти наставництва,

as they're going into the unknown,

дослідження невідомого;

and even started courses

і навіть створили курси,

about the process of doing science,

присвячені дослідницькому процесу,

about going into the unknown together,

співпраці в науковому пошуку,

and many other things.

і багатьом іншим речам.

So my vision is that,

Тож я хотів би,

just like every scientist knows the word "atom,"

щоб так само, як кожен вчений знає слово "атом",

that matter is made out of atoms,

чи що матерія складається з атомів,

every scientist would know the words

щоб кожен вчений знав слова,

like "the cloud," saying "Yes, and,"

такі як "хмара", принцип "так, і",

and science will become much more creative,

й тоді наука стане значно більш творчою,

make many, many more unexpected discoveries

принесе нам значно більше несподіваних відкриттів,

for the benefit of us all,

для загального блага усіх нас,

and would also be much more playful.

і разом з цим наука стане значно веселішою.

And what I might ask you to remember from this talk

Я хотів би, щоб ви пам'ятали:

is that next time you face

коли наступного разу зіткнетеся з проблемою

a problem you can't solve

в роботі чи в особистому житті,

in work or in life,

яку не знаєте, як вирішити,

there's a word for what you're going to see:

є слово, яке вам допоможе –

the cloud.

хмара.

And you can go through the cloud

Ви можете пройти крізь хмару

not alone but together

не самі, а разом з кимось,

with someone who is your source of support

хто є для вас джерелом підтримки,

to say "Yes, and" to your ideas,

і казатиме "так, і", чуючи ваші ідеї,

to help you say "Yes, and" to your own ideas,

допомагаючи вам сказати "так, і" власним ідеям,

to increase the chance that,

і це підвищуватиме ваш шанс,

through the wisps of the cloud,

пробираючись крізь хмару,

you'll find that moment of calmness

відчути ту умиротвореність,

where you get your first glimpse

коли вам майне перший здогад,

of your unexpected discovery,

перший проблиск вашого несподіваного відкриття,

your C.

вашого С.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)