Where joy hides and how to find it | Ingrid Fetell Lee

Перекладач: Yuliia Poliakova Утверджено: Andriy Drozd

It's 2008,

У 2008-му

and I'm just finishing my first year of design school.

завершувався мій перший рік у школі дизайну.

And I'm at my first year-end review,

То була моя перша підсумкова екзаменація.

which is a form of ritual torture for design students,

Це наче обряд тортур для студентів-дизайнерів,

where they make you take everything you made over the course of the year

бо ти повинен зібрати разом усі свої проекти, зроблені за рік,

and lay it out on a table

викласти їх на стіл

and stand next to it while a bunch of professors,

і стояти поруч, в той час, як кілька викладачів,

most of whom you've never seen before,

більшість з яких ти навіть ніколи не бачив,

give you their unfiltered opinions of it.

без зайвих церемоній кажуть, що думають про ті роботи.

So it's my turn and I'm standing next to my table,

Отож, черга дійшла до мене. Я стою біля свого столу,

everything neatly lined up,

все гарненько розкладене,

and I'm just hoping that my professors can see

і я так сподіваюсь, що викладачі бачать,

how much effort I've put into making my designs practical

скільки сил я вклала у те, щоб зробити мої дизайни практичними,

and ergonomic and sustainable.

зручними та вигідними.

And I'm starting to get really nervous,

Мої нерви починають здавати позиції:

because for a long time, no one says anything.

стою там вже довгенько, а ніхто так і не сказав ні слова.

It's just completely silent.

Мертва тиша.

And then one of the professors starts to speak, and he says,

І тоді один викладач нарешті заговорив. Він сказав:

"Your work gives me a feeling of joy."

"Твоя робота вселяє в мене радість".

Joy?

Радість?

I wanted to be a designer because I wanted to solve real problems.

Я ж хотіла стати дизайнером для того, щоб вирішувати серйозні проблеми.

Joy is nice, I guess, but it's kind of light --

Радість - це добре, напевно, проте це щось таке...

легке і несуттєве.

not substantial.

But I was also kind of intrigued,

Однак, мене заінтригувала така оцінка,

because joy is this intangible feeling,

адже радість - невловиме почуття,

як же його можна побачити в цих речах, що лежать на столі поруч мене?

and how does that come from the stuff on the table next to me?

I asked the professors,

Я запитала у викладачів,

"How do things make us feel joy?

"Яким чином речі здатні вселяти радість?

How do tangible things make us feel intangible joy?"

Як фізичний предмет може викликати ефемерне почуття радості?".

They hemmed and hawed and gestured a lot with their hands.

Викладачі відповіли кількома "хм" та "ох", численними жестами,

"They just do," they said.

і врешті-решт сказали: "Просто так виходить".

I packed up my things for the summer,

Розпочалися літні канікули,

but I couldn't stop thinking about this question ...

а те питання про радість так мене й не полишало...

and this launched a journey --

З цього почалася моя подорож -

one that I didn't know at the time would take me 10 years --

я й не підозрювала тоді, що вона триватиме цілих десять років -

to understand the relationship between the physical world

щоб зрозуміти зв'язок

матерільного світу та містичного, незбагненного почуття радості.

and the mysterious, quixotic emotion we call "joy."

And what I discovered is that not only are they linked,

І я збагнула, що вони не лише пов'язані:

but that the physical world can be a powerful resource to us

матеріальний світ може бути потужним джерелом,

in creating happier, healthier lives.

яке живить щастя і добробут у нашому житті.

Після того екзамену я розмірковувала,

After my review,

I thought, "I know what joy feels like,

"Я знаю, як відчувається радість,

but what is it, exactly?"

але чим вона є по суті?".

And I found that even scientists don't always agree,

Виявилося, навіть науковці не дійшли згоди у цьому питанні,

and they sometimes use the words "joy" and "happiness" and "positivity"

і вони частенько вживають слова "радість", "щастя" та "позитив"

more or less interchangeably.

практично як синоніми.

But broadly speaking, when psychologists use the word joy,

Але, якщо говорити в загальному, психологи характеризують радість

what they mean is an intense, momentary experience

як швидкоплинну хвилю

сильних позитивних емоцій -

of positive emotion --

one that makes us smile and laugh and feel like we want to jump up and down.

це вона викликає у нас посмішку, сміх, і нам хочеться стрибати навколо, як діти.

І це явище аж ніяк не позбавлене раціональності.

And this is actually a technical thing.

That feeling of wanting to jump up and down

Оте бажання підстрибувати -

is one of the ways that scientists measure joy.

один з індикаторів, за допомогою яких науковці вимірюють радість.

It's different than happiness,

Радість відрізняєтсья від щастя,

which measures how good we feel over time.

бо щастя стосується тривалого проміжку часу.

Joy is about feeling good in the moment,

А радість - це коли хороші відчуття охоплюють тебе

right now.

тут і зараз, в конкретний момент.

And this was interesting to me

Це мене дуже зацікавило,

because as a culture, we are obsessed with the pursuit of happiness,

адже в нашій культурі панує одержимість гонитвою за щастям,

and yet in the process, we kind of overlook joy.

але у цій гонитві ми забуваємо про радість.

So this got me thinking:

Я замислилася:

Where does joy come from?

звідки з'являється радість?

I started asking everyone I knew,

Я почала розпитувати усіх, кого знаю,

and even people I just met on the street,

і навіть перехожих на вулиці

about the things that brought them joy.

про речі, які приносять їм радість.

On the subway, in a café, on an airplane,

У метро, у кафе, в літаку мої розмови були отакі:

it was, "Hi, nice to meet you. What brings you joy?"

"Привіт, приємно познайомитись! Що Вам приносить радість?".

I felt like a detective.

Я почувалася, як детектив.

I was like, "When did you last see it?

Все допитувалася: "Коли Ви бачили радість востаннє?

Who were you with? What color was it?

З ким Ви були? Якого вона була кольору?

Did anyone else see it?"

Чи бачив її хтось іще?".

I was the Nancy Drew of joy.

Я була Ненсі Дрю в питанні радості.

(Laughter)

(Сміх)

And after a few months of this, I noticed that there were certain things

За кілька місяців такого розслідування я помітила, що деякі радісні речі

that started to come up again and again and again.

зустрічаються у відповідях знов і знов.

They were things like cherry blossoms

Наприклад, вишневий цвіт

і мильні бульбашки...

and bubbles ...

swimming pools and tree houses ...

басейни і будиночки на деревах...

hot air balloons and googly eyes --

повітряні кулі та смішні іграшкові очі...

(Laughter)

(Сміх)

and ice cream cones, especially the ones with the sprinkles.

і вафельки з морозивом, особливо ті, що посипані кольоровими крихтами.

These things seemed to cut across lines of age and gender and ethnicity.

Люди різного віку, статі й національності говорили про одні і ті ж речі.

Якщо подумати над цим,

I mean, if you think about it,

ми дійсно зупиняємо свій крок і повертаємо голову догори,

we all stop and turn our heads to the sky

when the multicolored arc of a rainbow streaks across it.

коли різнобарвна веселкова арка проливає в небі смужку своїх фарб.

And fireworks --

А феєрверки -

we don't even need to know what they're for,

нам і знати не треба, яку вони відзначають подію,

and we feel like we're celebrating, too.

ми одразу почуваємось частиною того свята.

These things aren't joyful for just a few people;

Ці речі видаються радісними не для маленької купки людей,

they're joyful for nearly everyone.

а майже для усіх.

They're universally joyful.

Вони приносять радість усім без винятку.

And seeing them all together,

Те, як вони об'єднують людей,

it gave me this indescribably hopeful feeling.

подарувало мені невимовне почуття надії.

У нашому політизованому світі, розбитому на окремі табори,

The sharply divided, politically polarized world we live in

sometimes has the effect of making our differences feel so vast

може здатись, що розбіжності між нами

утворюють велику нездоланну прірву.

as to be insurmountable.

І все ж, за вуаллю тих розбіжностей

And yet underneath it all,

there's a part of each of us that finds joy in the same things.

криється наша єдність, у якій радість від якоїсь однієї речі охоплює нас усіх.

And though we're often told that these are just passing pleasures,

І хоча нас часто повчають, що радість незначна й скороминуща,

in fact, they're really important,

вона, насправді, дуже важлива.

because they remind us of the shared humanity we find

Моменти радості нагадують нам про неподільність людства,

in our common experience of the physical world.

це одне з почуттів, які ми переживаємо усі разом.

But I still needed to know:

Проте, я хотіла знати от що:

What is it about these things that makes them so joyful?

Що саме у тих речах робить їх такими радісними?

Я повісила їхні зображення на стіні своєї майстерні.

I had pictures of them up on my studio wall,

and every day, I would come in and try to make sense of it.

Щодня я дивилася на них і намагалася знайти їм пояснення.

And then one day, something just clicked.

І раптом одного дня щось відкрило мені очі.

I saw all these patterns:

Я помітила певні закономірності:

round things ...

округлі предмети...

pops of bright color ...

яскраві кольори...

symmetrical shapes ...

симетричні форми...

a sense of abundance and multiplicity ...

відчуття багатства й многократності,

a feeling of lightness or elevation.

легкості й піднесення.

When I saw it this way,

Побачивши це,

I realized that though the feeling of joy is mysterious and elusive,

я усвідомила, що радість, хоч яку загадкову і несповідиму,

we can access it through tangible, physical attributes,

можна передати через фізичні атрибути матеріальних речей,

or what designers call aesthetics,

які загалом дизайнери називають естетикою.

a word that comes from the same root as the Greek word "aísthomai,"

Цей термін має спільний корінь із грецьким словом "aísthomai",

which means, "I feel," "I sense," "I perceive."

що означає "я відчуваю", "я сприймаю".

And since these patterns were telling me that joy begins with the senses,

Ті закономірності підтверджували, що радість починається із фізичних чуттів,

і тому я почала називати їх "Естетикою радості",

I began calling them "Aesthetics of Joy";

the sensations of joy.

сенсорикою радості.

And in the wake of this discovery,

Після цього відкриття

I noticed something that as I walked around,

я зловила себе на тому, що почала помічати

I began spotting little moments of joy everywhere I went --

маленькі моменти радості, куди б я не йшла -

як це вінтажне жовте авто,

a vintage yellow car

or a clever piece of street art.

або потішний стріт-арт.

It was like I had a pair of rose-colored glasses,

На мене наче надягли рожеві окуляри,

and now that I knew what to look for,

і оскільки я тепер знала, що шукати,

воно виринало звідусіль переді мною.

I was seeing it everywhere.

It was like these little moments of joy were hidden in plain sight.

Ті маленькі шматочки радості ховалися просто в мене перед носом.

And at the same time,

Зрештою,

I had another realization,

я запитала себе:

that if these are the things that bring us joy,

якщо такі прості речі приносять нам радість,

then why does so much of the world look like this?

чому наш світ здебільшого виглядає отак?

(Laughter)

(Сміх)

Why do we go to work here?

Чому ми працюємо в таких офісах?

Why do we send our kids to schools that look like this?

Чому відправляємо дітей до ось таких шкіл?

Why do our cities look like this?

Чому наші міста мають такий вигляд?

And this is most acute for the places that house the people

Це питання гострішає, коли справа стосується тих місць,

де живуть найвразливіші з нас:

that are most vulnerable among us:

nursing homes,

це будинки для літніх людей,

hospitals,

лікарні,

homeless shelters,

притулки для безхатченків,

housing projects.

житло для малозабезпечених.

How did we end up in a world that looks like this?

Як ми докотилися до світу, що виглядає так?

We all start out joyful,

Ми усі починаємо своє життя в радості,

but as we get older,

але в дорослому світі

being colorful or exuberant opens us up to judgment.

яскравий і позитивний світогляд нерідко осуджують.

Adults who exhibit genuine joy are often dismissed as childish

Дорослих, які сяють щирою радістю, часто називають інфантильними,

фемінними,

or too feminine

or unserious

несерйозними

or self-indulgent,

і навіть cамозакоханими.

and so we hold ourselves back from joy,

Через це ми намагаємось триматися від радості подалі.

and we end up in a world that looks like this.

Як результат - ми опинилися в такому от світі.

But if the aesthetics of joy can be used

Але якщо естетикою радості можна послуговуватися,

to help us find more joy in the world around us,

щоб знаходити все більше радості навколо нас,

then couldn't they also be used to create more joy?

хіба не можна з її допомогою також створювати цю радість?

I spent that last two years scouring the planet,

Я провела останні два роки розшукуючи по всій земній кулі

looking for different ways that people have answered this question.

різноманітні відповіді на це питання.

And this led me to the work of the artist Arakawa

Це привело мене до праці митця Аракави

and the poet Madeline Gins,

та поетеси Меделін Ґінз.

who believed that these kinds of environments are literally killing us.

Вони були переконані, що наше звичне середовище нас буквально вбиває,

And so they set out the create an apartment building

тому й вирішили створити квартирний будинок,

that they believed would reverse aging.

який, як вони вірили, міг би реверсувати старіння.

And this is it.

Ось він.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

It's a real place, just outside Tokyo.

Цей будинок справжній, знаходиться на околицях Токіо.

I spent a night there, and it's a lot.

Я провела там усього ніч, та й цього було забагато.

(Laughter)

(Сміх)

Підлога непомітно переходить у стіну,

The floors undulate,

so you don't end up walking around

тож ти не стільки ходиш по тій квартирі,

so much as kind of bouncing around the apartment,

скільки відстрибуєш від поверхні.

and there are bright colors in every direction.

І куди не глянь - повсюди яскраві кольори.

I'm not sure I left any younger,

Не знаю, чи я там помолоділа,

but it's as if, by trying to create an apartment

але здається, що у спробі створити житло,

яке допомагає почуватись молодим,

that would make us feel youthful,

they ended up creating one that was joyful.

митці створили таке, що приносить радість.

І так, у повсякденному житті - це трохи занадто,

And yes, this is a bit much for everyday life,

but it made me wonder: What about the rest of us?

але воно змусило мене замислитися: Як щодо решти з нас?

How do we bring these ideas back into the real world?

Як ми можемо перенести такі ідеї у наш буденний світ?

So I started finding people who were doing just that.

Я заходилася шукати людей, які займаються саме цим.

For example, this hospital, designed by the Danish artist Poul Gernes.

Ось лікарня, спроектована датським митцем Полом Жерном,

Or these schools,

а ось школи,

transformed by the non-profit Publicolor.

перевтілені благодійною організацією Publicolor.

What's interesting is that Publicolor has heard from school administrators

Що цікаво, Publicolor отримує відгуки від шкільних адміністрацій,

who say that attendance improves,

які повідомляють, що у них покращується відвідування занять,

graffiti disappears

зникають графіті,

and kids actually say they feel safer in these painted schools.

а діти говорять, що почуваються захищеними у цих розмальованих школах.

And this aligns with research conducted in four countries,

Такими ж є висновки дослідження, проведеного в чотирьох країнах,

which shows that people working in more colorful offices

яке показує, що люди, котрі працюють в яскравих офісах -

are actually more alert,

більш бадьорі,

more confident

більш упевнені

and friendlier than those working in drab spaces.

і більш привітні, ніж ті, що працюють у сірих, одноманітних приміщеннях.

Why would this be the case?

Чому так?

Well, as I started to trace back our love of color,

Я вирішила віднайти витоки нашої любові до кольору

I found that some researchers see a connection to our evolution.

і виявила, що деякі дослідники знайшли її зв'язок з нашою еволюцією.

Color, in a very primal way, is a sign of life, a sign of energy.

Колір, у своєму первинному сенсі, - ознака життєвої енергії,

ознака достатку.

And the same is true of abundance.

We evolved in a world where scarcity is dangerous,

Ми еволюціонували у світі, де нестача провіщає біду,

and abundance meant survival.

а достаток - успішне виживання.

So, one confetto --

Отож, одне конфето -

which happens to be the singular of confetti,

це однина від конфеті,

in case you were wondering --

якщо вам цікаво -

(Laughter)

(Сміх)

isn't very joyful,

одне конфето - це не вельми радісно,

but multiply it,

але візьміть їх багато,

and you have a handful of one of the most joyful substances

і ви маєте одну з найбільш радісних речей

on the planet.

на всій планеті.

The architect Emmanuelle Moureaux uses this idea in her work a lot.

Архітектор Емануель Моро завзято використовує цю ідею у своїх роботах.

Ось спроектований нею будинок для літніх людей,

This is a nursing home she designed,

where she uses these multicolored spheres to create a feeling of abundance.

в якому такі різнокольорові кулі створюють відчуття достатку.

And what about all those round things I noticed?

Що ж такого особливого у кулястих форм?

Well, it turns out neuroscientists have studied this, too.

Нейронауковці вивчали і це питання.

They put people into fMRI machines,

Вони помістили людей до МРТ-апаратів

and they showed them pictures of angular objects and round ones.

і показували їм зображення гострих та кулястих предметів.

Під час цього експерименту мигдалеподібна залоза -

And what they found is that the amygdala,

a part of the brain associated in part with fear and anxiety,

частина мозку, яка відповідає за відчуття страху та тривоги,

світилася на сенсорах, коли люди бачили гострі предмети,

lit up when people looked at angular objects,

but not when they looked at the round ones.

але цього не траплялося із кулястими об'єктами.

They speculate that because angles in nature

Науковці припускають, це через те, що кути

are often associated with objects that might be dangerous to us,

нагадують нам про предмети, які несуть небезпеку,

that we evolved an unconscious sense of caution around these shapes,

тож ми підсвідомо реагуємо з осторогою на такі форми,

в той час, як округлості приносять нам спокій.

whereas curves set us at ease.

You can see this in action in the new Sandy Hook Elementary School.

Цей принцип застосований у новому дизайні початкової школи Сенді Хук.

Після тамтешньої стрілянини у 2012 році

After the mass shooting there in 2012,

the architects Svigals + Partners

архітектори з компанії "Свігалс і партнери"

knew that they needed to create a building that was secure,

розуміли, що мають створити будівлю, яка була б надійним прихистком,

but they wanted to create one that was joyful,

але вони також хотіли, щоб вона виглядала радісно.

and so they filled it with curves.

Тому архітектори обрамили її плавними вигинами.

There are waves running along the side of the building,

Школа "омивається" такими хвилями,

and these squiggly canopies over the entryway,

і ось цей піддашок звивається над входом,

and the whole building bends toward the entrance

і вся будівля немов усім своїм єством

in a welcoming gesture.

запрошує дітей.

Each moment of joy is small,

Кожен момент радості - маленький,

but over time, they add up to more than the sum of their parts.

але з часом вони разом утворюють щось більше, ніж суму своїх частин.

And so maybe instead of chasing after happiness,

Тож можливо, замість гнатися за щастям,

what we should be doing is embracing joy

ми повинні прийняти радість

and finding ways to put ourselves in the path of it more often.

і частіше знаходити способи, щоб стати на шлях, що веде до неї.

Deep within us,

Глибоко всередині

we all have this impulse to seek out joy in our surroundings.

щось кличе нас шукати радість навколо.

And we have it for a reason.

І цей поклик має вагоме пояснення.

Joy isn't some superfluous extra.

Радість - не просто якийсь надлишковий додаток до життя.

It's directly connected to our fundamental instinct for survival.

Радість тісно пов'язана з нашим фундаментальним інстинктом виживання.

On the most basic level,

На первозданному рівні,

the drive toward joy is the drive toward life.

жага до радості - це жага до життя.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

Thank you,

Дякую,

thank you.

дякую вам!

(Applause)

(Оплески)