Wes Moore: How to talk to veterans about the war

Перекладач: Oleksiy Lohvinov Утверджено: Cristina Kanagina

I'm excited to be here to speak about vets,

Я радий бути тут і говорити про ветеранів,

because I didn't join the Army

бо я пішов до армії не тому, що

because I wanted to go to war.

хотів потрапити на війну.

I didn't join the Army because I had a lust

Я не йшов до армії через велике бажання

or a need to go overseas and fight.

поїхати за кордон і воювати там.

Frankly, I joined the Army because

Щиро кажучи, я пішов до армії,

college is really damn expensive,

бо коледж до дідька дорогий,

and they were going to help with that,

а служба могла з цим допомогти,

and I joined the Army because

І я пішов,

it was what I knew,

бо тямив у цій справі

and it was what I knew that I thought I could do well.

і вважав, що робитиму її добре.

I didn't come from a military family.

Я не з військової родини.

I'm not a military brat.

Я не військовий шибайголова.

No one in my family ever had joined the military at all,

У моїй родині ніхто й ніколи взагалі не служив у війську,

and how I first got introduced to the military

і вперше я потрапив до військового середовища

was when I was 13 years old

у віці 13 років,

and I got sent away to military school,

коли мене відправили до військової школи,

because my mother had been threatening me

бо мама лякала мене

with this idea of military school ever since I was eight years old.

військовою школою ще з 8 років.

I had some issues when I was coming up,

У мене були певні проблеми, коли я ріс,

and my mother would always tell me, she's like,

і мама завжди казала мені щось на зразок:

"You know, if you don't get this together,

"Якщо не схаменешся, я відішлю

I'm going to send you to military school."

тебе до військової школи".

And I'd look at her, and I'd say, "Mommy,

А я дивився на неї і казав:

I'll work harder."

"Мамуню, я буду стараннішим".

And then when I was nine years old,

А коли мені було 9 років, вона

she started giving me brochures to show me she wasn't playing around,

стала приносити брошури, показуючи, що не жартує.

so I'd look at the brochures, and I'm like,

Я дивився на них і казав:

"Okay, Mommy, I can see you're serious, and I'll work harder."

"Гаразд, мам, я зрозумів і я буду стараннішим".

And then when I was 10 and 11,

А потім, коли мені було 10 і 11,

my behavior just kept on getting worse.

моя поведінка все погіршувалась.

I was on academic and disciplinary probation

Я був на випробувальному терміні із успішності й поведінки

before I hit double digits,

ще до 10 років,

and I first felt handcuffs on my wrists

а наручники на зап’ястках

when I was 11 years old.

я вперше відчув в 11 років.

And so when I was 13 years old,

І, отже, коли мені було 13 років,

my mother came up to me, and she was like,

мама підійшла до мене і каже:

"I'm not going to do this anymore.

"Я більше не буду це терпіти.

I'm going to send you to military school."

Я відішлю тебе до військової школи".

And I looked at her, and I said, "Mommy,

Я поглянув на неї і кажу: "Мамо,

I can see you're upset, and I'm going to work harder."

я розумію, що ти засмучена, і я буду стараннішим".

And she was like, "No, you're going next week."

А вона каже: "Ні, ти їдеш наступного тижня".

And that was how I first got introduced

Ось так я вперше познайомився

to this whole idea of the military,

зі світом військової служби,

because she thought this was a good idea.

бо мама вважала це гарною ідеєю.

I had to disagree with her wholeheartedly

Я був зовсім іншої думки,

when I first showed up there,

коли вперше потрапив туди,

because literally in the first four days,

адже за перші чотири дні

I had already run away five times from this school.

я втікав з цієї школи п’ять разів.

They had these big black gates that surrounded the school,

В огорожі школи були великі чорні ворота,

and every time they would turn their backs,

і щоразу, коли ніхто мене не бачив,

I would just simply run out of the black gates

я просто тікав через ті чорні ворота,

and take them up on their offer that if we don't want to be there,

ловлячи їх на слові, що ми

we can leave at any time.

не зобов’язані бути там, якщо не хочемо.

So I just said, "Well, if that's the case,

Тож я казав: "Ну, в такому разі

then I'd like to leave." (Laughter)

я хотів би піти". (Сміх)

And it never worked.

Але це ніколи не працювало.

And I kept on getting lost.

І я продовжував тікати.

But then eventually,

Але потім, врешті-решт,

after staying there for a little while,

пробувши там певний час,

and after the end of that first year

і після першого року навчання

at this military school,

у цій військовій школі,

I realized that I actually was growing up.

я усвідомив, що дорослішаю.

I realized the things that I enjoyed about this school

Я зрозумів: те, що мені подобається у цій школі

and the thing that I enjoyed about the structure

і в цій структурі, це щось таке,

was something that I'd never found before:

із чим я раніше не стикався, --

the fact that I finally felt like I was part of something bigger,

я нарешті почувався частиною чогось більшого, частиною команди.

part of a team, and it actually mattered to people

І для людей справді була важлива

that I was there,

моя присутність там.

the fact that leadership wasn't just a punchline there,

Лідерство було не порожнім словом,

but that it was a real, actually core part

а справжньою, дійсно центральною частиною

of the entire experience.

всього процесу.

And so when it was time for me to actually

Отже, коли шкільне навчання

finish up high school,

добігало кінця,

I started thinking about what I wanted to do,

я став міркувати, чим мені хотілося б займатися,

and just like probably most students,

і, напевно, як і більшість учнів,

had no idea what that meant or what I wanted to do.

я не мав жодного уявлення про те, що хотів робити.

And I thought about the people who I

Я подумав про людей, яких я

respected and admired.

поважав і якими захоплювався.

I thought about a lot of the people,

Я подумав про багатьох людей

in particular a lot of the men, in my life

у своєму житті, особливо про чоловіків,

who I looked up to.

на яких я рівнявся.

They all happened to wear the uniform

Усі вони носили уніформу

of the United States of America,

Сполучених Штатів Америки,

so for me, the question and the answer

тож проблема з питанням і відповіддю

really became pretty easy.

вирішилась досить легко.

The question of what I wanted to do

Я відповів на це питання

was filled in very quickly with saying,

дуже швидко, сказавши:

I guess I'll be an Army officer.

"Гадаю, я буду військовим".

So the Army then went through this process

Отже, тоді армія взялася до справи

and they trained me up,

і вишколила мене.

and when I say I didn't join the Army

Коли я кажу, що пішов до армії

because I wanted to go to war,

не через бажання воювати,

the truth is, I joined in 1996.

то, правду кажучи, я пішов у 1996.

There really wasn't a whole lot going on.

Нчого особливого тоді не відбувалося.

I didn't ever feel like I was in danger.

Я не відчував жодної небезпеки.

When I went to my mom,

Коли я пішов до мами --

I first joined the Army when I was 17 years old,

я пішов до армії в 17 років,

so I literally needed parental permission

тож потрібен був дозвіл батьків,

to join the Army,

щоб мене прийняли --

so I kind of gave the paperwork to my mom,

отже, я дав мамі папери, і вона

and she just assumed it was kind of like military school.

подумала, що це якась військова школа.

She was like, "Well, it was good for him before,

Вона думала: "Воно пішло

so I guess I'll just let him keep doing it,"

йому на користь раніше, тож нехай продовжує", --

having no idea that the paperwork that she was signing

і не мала гадки, що, підписуючи ті папери,

was actually signing her son up

насправді записувала свого сина

to become an Army officer.

до армії.

And I went through the process,

Я пройшов через увесь процес,

and again the whole time still just thinking,

знову ж таки, постійно думаючи:

this is great, maybe I'll serve on a weekend,

"Чудово! Може, я служитиму по вихідних,

or two weeks during the year, do drill,

або два тижні на рік, тренуватимусь".

and then a couple years after I signed up,

А потім, через кілька років після вступу,

a couple years after my mother signed those papers,

після того, як мама підписала ті папери,

the whole world changed.

увесь світ перевернувся.

And after 9/11, there was an entirely new context

Після 9/11 значення обраної мною професії

about the occupation that I chose.

змінилося цілком.

When I first joined, I never joined to fight,

Коли я йшов до армії, я не планував воювати,

but now that I was in,

але, оскільки тепер я був в армії,

this is exactly what was now going to happen.

саме це і мало трапитись.

And I thought about so much about the soldiers

Я дуже багато думав про тих солдатів,

who I eventually had to end up leading.

якими я, врешті-решт, мав би командувати.

I remember when we first, right after 9/11,

Пригадую, коли ми вперше, одразу після 9/11,

three weeks after 9/11, I was on a plane heading overseas,

три тижні по тому, я летів на літаку за кордон,

but I wasn't heading overseas with the military,

але я летів туди не з військовими,

I was heading overseas because I got a scholarship

я прямував туди, бо отримав стипендію

to go overseas.

на навчання за кордоном.

I received the scholarship to go overseas

Я отримав стипендію,

and to go study and live overseas,

щоб поїхати за кордон, щоб жити і вчитися там,

and I was living in England and that was interesting,

тож я жив у Англії і це було цікаво.

but at the same time, the same people who

Але в той самий час ті люди,

I was training with,

з якими я проходив підготовку,

the same soldiers that I went through all my training with,

ті солдати, з якими я пройшов тренування,

and we prepared for war,

з якими ми готувалися до війни,

they were now actually heading over to it.

зараз вони вирушали туди.

They were now about to find themselves

Незабаром вони мали опинитися

in the middle of places the fact is

у таких місцях, які

the vast majority of people,

переважна більшість людей,

the vast majority of us as we were training,

більшість з нас, під час тренувань,

couldn't even point out on a map.

навіть не могла показати на карті.

I spent a couple years finishing graduate school,

Я витратив кілька років в аспірантурі

and the whole entire time while I'm sitting there

і весь той час, що я провів там,

in buildings at Oxford

у будівлях Оксфорду,

that were literally built hundreds of years

побудованих за сотні років до того, як

before the United States was even founded,

було створено Сполучені Штати,

and I'm sitting there talking to dons

і говорив з викладачами

about the assassination of Archduke Ferdinand,

про вбивство ерцгерцога Фердинанда,

and how that influenced the start of World War I,

і як воно вплинуло на початок Першої світової війни,

where the entire time my heart and my head

увесь цей час моє серце і думки

were on my soldiers

були з моїми солдатами,

who were now throwing on Kevlars

які в той самий час вдягали свої шоломи,

and grabbing their flak vests

хапали бронежилети

and figuring out how exactly do I change around

і вирішували, як їм змінити позицію

or how exactly do I clean a machine gun

або як почистити кулемет

in the darkness.

у темряві.

That was the new reality.

Така була нова дійсність.

By the time I finished that up and I rejoined

На той час як я випустився і повернувся

my military unit and we were getting ready to deploy to Afghanistan,

до свого підрозділу, який мав вирушати до Афганістану,

there were soldiers in my unit who were now

у підрозділі були солдати,

on their second and third deployments

для яких це була вже друга або третя ротація,

before I even had my first.

а я ще не нюхав пороху.

I remember walking out with my unit for the first time,

Пригадую, як вперше йшов зі своїм загоном.

and when you join the Army

Коли ви служите в армії

and you go through a combat tour,

і брали участь у військових діях,

everyone looks at your shoulder,

усі дивляться на ваше плече,

because on your shoulder is your combat patch.

бо на плечі має бути шеврон.

And so immediately as you meet people,

Отже, при зустрічі

you shake their hand,

ви тиснете людині руку,

and then your eyes go to their shoulder,

а тоді одразу дивитесь на плече,

because you want to see where did they serve,

адже вам цікаво, де вона служила

or what unit did they serve with?

або в якому підрозділі.

And I was the only person walking around

Я був єдиним, на чиєму плечі

with a bare shoulder,

нічого не було,

and it burned every time someone stared at it.

і плече пекло коли хтось дивився на нього.

But you get a chance to talk to your soldiers,

Але ви можете поговорити з солдатами

and you ask them why did they sign up.

і запитати, чому вони пішли до армії.

I signed up because college was expensive.

Я пішов, тому що коледж був дорогий.

A lot of my soldiers signed up for completely different reasons.

Багато моїх солдатів пішли на службу зовсім з інших причин.

They signed up because of a sense of obligation.

Хтось -- з почуття обов’язку,

They signed up because they were angry

інші -- через злість

and they wanted to do something about it.

і бажання щось із цим зробити.

They signed up because

Хтось пішов, тому що

their family said this was important.

їхні рідні сказали, що це було важливо

They signed up because they wanted some form of revenge.

або через бажання якось помститися.

They signed for a whole collection of different reasons.

Причини були найрізноманітніші.

And now we all found ourselves overseas

І ось тепер ми всі опинилися за кордоном

fighting in these conflicts.

і воювали у цих конфліктах.

And what was amazing to me was that I

Якимось дивом я почав

very naively started hearing this statement

наївно прислухатися до цієї фрази,

that I never fully understood,

яку ніколи до пуття не розумів,

because right after 9/11, you start hearing this idea

бо відразу після 9/11 з’явилась ця ідея,

where people come up to you and they say,

що люди підходять і кажуть:

"Well, thank you for your service."

"Дякую за вашу службу!"

And I just kind of followed in and started saying

Наслідуючи приклад, я став казати

the same things to all my soldiers.

те саме своїм солдатам,

This is even before I deployed.

ще навіть не маючи бойового досвіду,

But I really had no idea what that even meant.

але я справді й гадки не мав, що це значило.

Я просто так казав, бо це здавалося слушним,

I just said it because it sounded right.

I said it because it sounded like the right thing to say

казати такі слова

to people who had served overseas.

людям, які служили за кордоном.

"Thank you for your service."

"Дякую за вашу службу".

But I had no idea what the context was

Але я не мав гадки про контекст фрази,

or what that even,

що вона значила і як сприймалася

what it even meant to the people who heard it.

людьми, які чули її.

When I first came back from Afghanistan,

Коли я вперше повернувся з Афганістану,

I thought that if you make it back from conflict,

я вважав, що, повертаючись із зони конфлікту,

then the dangers were all over.

ти залишаєш усі небезпеки позаду.

I thought that if you made it back from a conflict zone

Я думав -- якщо ти зміг повернутися з війни,

that somehow you could kind of

то можеш витерти піт з чола

wipe the sweat off your brow and say,

і сказати:

"Whew, I'm glad I dodged that one,"

"Оце так так! Цього разу я викрутився".

without understanding that for so many people,

Я не розумів, що для багатьох людей,

as they come back home,

навіть після повернення додому,

the war keeps going.

війна все ще триває.

It keeps playing out in all of our minds.

Вона триває у наших думках.

It plays out in all of our memories.

Вона триває у нашій пам’яті

It plays out in all of our emotions.

і в наших почуттях.

Please forgive us

Будь ласка, вибачте нам,

if we don't like being in big crowds.

якщо нам незатишно у великому натовпі.

Please forgive us

Будь ласка, вибачте,

when we spend one week in a place

якщо ми цілий тиждень сидимо

that has 100 percent light discipline,

у місці зі 100-відсотковим світломаскуванням,

because you're not allowed to walk around with white lights,

бо не можна пересуватися з білим світлом,

because if anything has a white light,

бо будь-яке біле світло

it can be seen from miles away,

помітне за кілька кілометрів,

versus if you use little green

на відміну від невеличких зелених

or little blue lights,

або синіх ліхтариків --

they cannot be seen from far away.

їх не видно з великої відстані.

So please forgive us if out of nowhere,

Тож, будь ласка, пробачте, якщо раптом

we go from having 100 percent light discipline

після тижня світломаскування

to then a week later being back in the middle of Times Square,

ми опиняємось посеред Таймз Сквер

and we have a difficult time adjusting to that.

і нам важко призвичаїтись до цього.

Please forgive us

Будь ласка, пробачте нам,

when you transition back to a family

що, повертаючись до родин,

who has completely been maneuvering without you,

які перебивалися без нас,

and now when you come back, it's not that easy

вже перебуваючи вдома, нам нелегко

to fall back into a sense of normality,

повернутися до відчуття "нормальності",

because the whole normal has changed.

тому що значення норми цілком змінилося.

I remember when I came back, I wanted to talk to people.

Я пригадую, що, коли повернувся, мені хотілося спілкуватися.

I wanted people to ask me about my experiences.

Хотілося, щоб люди розпитували мене про мої пригоди.

I wanted people to come up to me and tell me,

Хотілося щоб люди запитували:

"What did you do?"

"Що ти робив?"

I wanted people to come up to me and tell me,

Я хотів, щоб вони запитували:

"What was it like? What was the food like?

"Як там було? Яка була їжа?

What was the experience like? How are you doing?"

Які враження? Як ся маєш?".

And the only questions I got from people was,

А єдине питання, яке я чув, було:

"Did you shoot anybody?"

"Ти когось вбив?"

And those were the ones who were even curious

І це від тих, що були досить допитливі,

enough to say anything.

щоб взагалі щось запитати.

Because sometimes there's this fear

Адже інколи у людей є страх

and there's this apprehension that if I say anything,

чи побоювання, що, сказавши щось,

I'm afraid I'll offend,

вони можуть образити

or I'm afraid I'll trigger something,

або спричинити щось,

so the common default is just saying nothing.

тож зазвичай люди не кажуть взагалі нічого.

The problem with that

Проблема такого підходу в тому, що тоді

is then it feels like your service

ти почуваєшся так, ніби про твою службу взагалі не знають,

was not even acknowledged,

like no one even cared.

ніби усім байдуже.

"Thank you for your service,"

"Дякую за службу",

and we move on.

і поїхали далі.

What I wanted to better understand

Я хотів краще зрозуміти,

was what's behind that,

що за цим було

and why "thank you for your service" isn't enough.

і чому слів "дякую за службу" недостатньо.

The fact is, we have literally

В дійсності, ми маємо, буквально,

2.6 million men and women

2,6 мільйона чоловіків та жінок,

who are veterans of Iraq or Afghanistan

ветеранів Іраку та Афганістану,

who are all amongst us.

які живуть серед нас.

Sometimes we know who they are,

Інколи ми знаємо, хто вони,

sometimes we don't,

інколи -- не знаємо,

but there is that feeling, the shared experience,

але є те відчуття, той спільний досвід,

the shared bond

спільний зв’язок, де ми знаємо,

where we know that that experience

що той досвід

and that chapter of our life,

і та сторінка життя,

while it might be closed,

можливо, перегорнута,

it's still not over.

але ще не дописана.

We think about "thank you for your service,"

Ми говоримо про цю фразу і люди питають:

and people say, "So what does 'thank you for your service' mean to you?"

"Що ж для вас значить "Дякую за службу?""

Well, "Thank you for your service" means to me,

Для мене "Дякую за службу" означає

it means acknowledging our stories,

визнання наших історій,

asking us who we are,

того, ким ми є,

understanding the strength

розуміння сили

that so many people, so many people who we serve with, have,

тих багатьох людей, з якими ми служимо,

and why that service means so much.

і того, чому ця служба є такою важливою.

"Thank you for your service" means acknowledging the fact

"Дякую за службу" - це визнання того,

that just because we've now come home

що, хоча ми й повернулися додому

and we've taken off the uniform

і вже не носимо уніформу,

does not mean our larger service to this country

але наше служіння своїй країні

is somehow over.

не скінчилося.

The fact is, there's still a tremendous amount

Насправді ми ще дуже багато можемо

that can be offered and can be given.

запропонувати батьківщині.

When I look at people

Я дивлюсь на таких людей,

like our friend Taylor Urruela,

як мій друг Тейлор Урруела,

who in Iraq loses his leg,

який втратив ногу в Іраку

had two big dreams in his life.

і який мав дві заповітні мрії.

One was to be a soldier. The other was to be a baseball player.

Одна -- стати солдатом. Інша -- грати в бейсбол.

He loses his leg in Iraq.

Він втратив ногу в Іраку.

He comes back

Він повернувся додому

and instead of deciding that,

і замість того, щоб сказати:

well, now since I've lost my leg, that second dream is over,

"У мене немає ноги, тож з другою мрією покінчено",

he decides that he still has that dream of playing baseball,

він тримався за свою мрію грати в бейсбол

and he starts this group called VETSports,

і створив організацію ВетСпорт,

which now works with veterans all over the country

яка зараз працює з ветеранами по всій країні

and uses sports as a way of healing.

і використовує спорт як метод відновлення.

People like Tammy Duckworth,

Я дивлюсь на людей, таких як Теммі Дакуорс,

who was a helicopter pilot

яка була пілотом гелікоптера.

and with the helicopter that she was flying,

Для керування гелікоптером

you need to use both your hands

потрібні обидві руки

and also your legs to steer,

і обидві ноги.

and her helicopter gets hit,

Її гелікоптер підбили,

and she's trying to steer the chopper,

і вона намагалась керувати,

but the chopper's not reacting

але гелікоптер не слухався

to her instructions and to her commands.

її наказів і команд.

She's trying to land the chopper safely,

Вона намагалась безпечно приземлитися,

but the chopper doesn't land safely,

але їй це не вдалося.

and the reason it's not landing safely

А не вдалося тому, що

is because it's not responding to the commands that her legs are giving

гелікоптер не реагував на команди її ніг,

because her legs were blown off.

бо їй відірвало ноги.

She barely survives.

Вона ледве вижила.

Medics come and they save her life,

Лікарі врятували їй життя,

but then as she's doing her recuperation back at home,

але потім, вже відновлюючись вдома,

she realizes that, "My job's still not done."

вона усвідомлює: "Моя робота ще не завершена".

And now she uses her voice

Тож зараз вона продовжує боротьбу,

as a Congresswoman from Illinois

вже як член конгресу від Іллінойсу,

to fight and advocate for a collection of issues

розв'язуючи цілу низку проблем,

to include veterans issues.

включно з проблемами ветеранів.

We signed up because

Ми пішли до армії, тому що

we love this country we represent.

ми любимо країну, яку представляємо.

We signed up because

Ми пішли до армії, тому що

we believe in the idea and we believe in the people

віримо в ідею і віримо в людей,

to our left and to our right.

з якими стоїмо пліч-о-пліч.

And the only thing we then ask is that

І єдине, чого ми просимо, - це щоб

"thank you for your service"

"дякую за службу"

needs to be more than just a quote break,

не було просто порожніми словами,

that "thank you for your service" means

щоб "дякую за службу" означало

honestly digging in

відверту спробу зрозуміти

to the people who have stepped up

людей, які зголосилися до служби

simply because they were asked to,

просто тому, що їх попросили.

and what that means for us not just now,

Зрозуміти, що це означає для нас зараз, --

not just during combat operations,

не лише під час військових дій,

but long after the last vehicle has left

а й довгий час по тому, як повернувся останній солдат

and after the last shot has been taken.

і пролунав останній постріл.

These are the people who I served with,

Це ті люди, з якими я служив,

and these are the people who I honor.

і люди, яких я шаную.

So thank you for your service.

Отже, дякую вам за службу.

(Applause)

(Оплески)