Jose Miguel Sokoloff: How we used Christmas lights to fight a war | TED

Перекладач: Maksym Gontar Утверджено: Khrystyna Romashko

So, I thought a lot about the first word I'd say today,

Я довго міркував, яке перше слово сказати сьогодні,

and I decided to say "Colombia."

і вирішив сказати: "Колумбія."

And the reason, I don't know how many of you have visited Colombia,

Тому що, не знаю як багато з вас побувало в Колумбії,

but Colombia is just north of the border with Brazil.

але Колумбія знаходиться на північ від кордону Бразилії.

It's a beautiful country

Це красива країна,

with extraordinary people, like me and others -- (Laughter) --

де живуть надзвичайні люди, такі як я, та інші -- (Сміх) --

and it's populated with incredible fauna, flora.

вона наповнена неймовірною флорою і фауною.

It's got water; it's got everything to be the perfect place.

Там є водойми, там є все, потрібне для ідеальної місцевості.

But we have a few problems.

Але у нас є декілька проблем.

You may have heard of some of them.

Ви могли чути про деякі з них.

We have the oldest standing guerrilla in the world.

У нас найдовша в світі партизанська війна.

It's been around for over 50 years,

Вона триває вже 50 років,

which means that in my lifetime,

а це значить, що за весь час

I have never lived one day of peace in my country.

мого життя, для моєї країни жоден день не був мирним.

This guerrilla -- and the main group is the FARC guerrillas,

Ці бойовики -- а основна група - це бойовики ФАРК,

Revolutionary Armed Forces of Colombia --

Революційні збройні сили Колумбії

they have financed their war by kidnapping, by extortion,

фінансують свою війну за рахунок викрадень, вимагань,

by getting into the drug trade, by illegal mining.

торгівлі наркотиками, нелегальних шахт.

There has been terrorism. There have been random bombs.

Вони займаються тероризмом. Підривають бомби.

So it's not good. It's not really good.

Все це не добре. Дуже не добре.

And if you look at the human cost of this war over 50 years,

І якщо ви поглянете на ціну цієї 50-тирічної війни,

we have had more than 5.7 million displaced population.

у нас більшеЮ ніж 5.7 мільйонів вимушених переселенців.

It's one of the biggest displaced populations in the world,

Це одна з країн із найбільшою кількістю переселенців у світі,

and this conflict has cost over 220,000 lives.

цей конфлікт коштував більше 220 000 життів.

So it's a little bit like the Bolívar wars again.

Отже, це трохи схоже на продовження воєн Болівара.

It's a lot of people who have died unnecessarily.

Багато людей загинуло без жодної потреби.

We are now in the middle of peace talks,

Зараз ми в процесі мирних перемовин,

and we've been trying to help resolve this problem peacefully,

ми намагаємося допомогти вирішити цю проблему мирним шляхом,

and as part of that,

і в рамках цього,

we decided to try something completely lateral and different:

ми вирішили спробувати щось зовсім інше, незвичне:

Christmas lights.

різдвяні вогні.

So Christmas lights, and you're saying,

Отже, різдвяні вогні, ви мабуть скажете,

what the hell is this guy going to talk about?

про що цей хлопець збирається розповісти?

I am going to talk about gigantic trees

Я збираюсь розповісти про велетенські дерева,

that we put in nine strategic pathways in the jungle

котрі ми встановили на дев'яти стратегічних шляхах серед джунглів,

covered with Christmas lights.

дерева, вкриті різдвяними вогнями.

These trees helped us demobilize 331 guerrillas,

Ці дерева допомогли нам демобілізувати 331 бойовика,

roughly five percent of the guerrilla force at the time.

майже п'ять відсотків від усіх сил бойовиків на той час.

These trees were lit up at night,

Ці дерева запалювались на ніч,

and they had a sign beside them

і позаду них був плакат з надписом:

that said, "If Christmas can come to the jungle, you can come home.

"Якщо Різдво прийшло у джунглі, ти можеш повернутись додому.

Demobilize.

Здай зброю.

At Christmas, everything is possible."

На Різдво - все можливе."

So how do we know these trees worked?

Звідки ми знаємо, що це спрацювало?

Well, we got 331, which is okay,

Демобілізовано 331 ососа, і це добре,

but we also know that not a lot of guerrillas saw them,

але ми також знаємо, що небагато бойовиків бачило ці дерева,

but we know that a lot of guerrillas heard about them,

натомість ми знаємо, що багато хто про них чув,

and we know this

ми знаємо це,

because we are constantly talking to demobilized guerrillas.

тому що ми постійно спілкуємось з демобілізованими бойовиками.

So let me take you back four years before the trees.

Давайте повернемось на чотири роки до встановлення дерев.

Four years before the trees, we were approached by the government

Чотири роки перед деревами, ми звернулися до уряду,

to help them come up with a communications strategy

щоб допомогти їм віднайти стратегію спілкування,

to get as many guerrillas as we could out of the jungle.

щоб витягнути з джунглів щонайбільше бойовиків.

The government had a military strategy,

В уряду була військова стратегія,

it had a legal strategy,

а також правова стратегія,

it had a political strategy, but it said,

у них була політична стратегія, але вони сказали,

"We don't really have a communications strategy,

"У нас немає комунікативної стратегії,

and it probably would be a good thing to have,"

і, мабуть, було б чудово, якби вона у нас з'явилась,"

so we decided to immediately jump into this,

отже ми вирішили одразу за це взятися,

because it is an opportunity to affect the outcome of the conflict

тому що це можливість вплинути на результати конфлікту

with the things that we do, with the tools that we have.

тим, що ми робимо, наявними у нас інструментами.

But we didn't know very much about it.

Та ми знали про це небагато.

We didn't understand in Colombia, if you live in the cities,

Там, в Колумбії, ми не розуміли, адже коли ви живете в містах,

you're very far away from where the war is actually happening,

ви дуже далекі від тих місць, де, власне, відбувається війна,

so you don't really understand it,

отже ви, насправді, не розумієте цієї війни,

and we asked the government to give us access

тому ми попросили уряд дати нам доступ

to as many demobilized guerrillas as possible.

до якомога більшої кількості демобілізованих бойовиків.

And we talked to about 60 of them

Ми спілкувалися з близько 60,

before we felt we fully understood the problem.

аж доки не відчули, що повністю розуміємо проблему.

We talked about -- they told us why they had joined the guerrillas,

Ми спілкувалися, і вони розповіли нам, чому вони стали бойовиками,

why the left the guerrillas, what their dreams were,

чому вони склали зброю, які в них були мрії,

what their frustrations were,

якими були їхні розчарування,

and from those conversations came the underlying insight

з цих розмов виросло базове розуміння,

that has guided this whole campaign,

вирішальне для всієї кампанії,

which is that guerrillas are as much prisoners of their organizations

суть якого в тому, що бойовики є такими ж в'язнями своїх організацій,

as the people they hold hostage.

як і люди, що їх вони утримують заручниками.

And at the beginning, we were so touched by these stories,

Спочатку ми були дуже зворушені цими розповідями,

we were so amazed by these stories,

ми були так вражені їхніми розповідями,

that we thought that maybe the best way to talk to the guerrillas

що ми думали: можливо, найкращий спосіб промовляти до бойовиків -

was to have them talk to themselves,

дати можливість говорити колишнім бойовикам.

so we recorded about a hundred different stories during the first year,

Отже, протягом першого року ми записали близько сотні різних історій,

and we put them on the radio and television

та передавали їх по радіо та телебаченню,

so that the guerrillas in the jungle could hear stories, their stories,

щоб бойовики в джунглях могли почути ці історії, історії з їхнього життя,

or stories similar to theirs,

історії, схожі на їхні,

and when they heard them, they decided to go out.

вони чули ці історії, і приймали рішення скласти зброю.

I want to tell you one of these stories.

Я розповім вам одну з цих історій.

This person you see here is Giovanni Andres.

Людина, яку ви бачите, це Джованні Андрес.

Giovanni Andres is 25 when we took that picture.

Джованні було 25, коли ми зробили це фото.

He had been seven years in the guerrilla, and he had demobilized very recently.

Він сім років був бойовиком, і демобілізувався незадовго до фото.

His story is the following:

Його історія була такою:

He was recruited when he was 17,

Його завербували, коли йому було 17,

and sometime later, in his squadron, if you will,

і через деякий час в його роту

this beautiful girl was recruited, and they fell in love.

завербували красиву дівчину, і вони закохалися одне в одного.

Their conversations were about what their family was going to be like,

Вони розмовляли про те, якою буде їхня сім'я,

what their kids' names would be,

як вони назвуть своїх дітей,

how their life would be when they left the guerrilla.

яким буде їхнє життя, коли вони підуть з лав бойовиків.

But it turns out

Проте виявилось,

that love is very strictly forbidden in the lower ranks of the guerrilla,

що серед рядових бойовиків закохуватись заборонено,

so their romance was discovered and they were separated.

отже їхній роман було виявлено і їх розлучили.

He was sent very far away, and she was left behind.

Його відіслали дуже далеко, а вона залишилась позаду.

She was very familiar with the territory,

Вона добре знала місцевість,

so one night, when she was on guard,

і однієї ночі, коли вона стояла на варті,

she just left,

вона просто пішла,

and she went to the army, she demobilized,

вона звернулась в армію та демобілізувалась,

and she was one of the persons that we had the fortune to talk to,

і вона була серед тих людей, з якими нам пощастило спілкуватись,

and we were really touched by this story,

ми були зворушені її історією,

so we made a radio spot,

і ми записали радіопередачу,

and it turns out, by chance,

і так сталося?

that far away, many, many kilometers north,

що на великій віддалі, багато кілометрів на північ,

he heard her on the radio,

він почув її на радіо,

and when he heard her on the radio, he said, "What am I doing here?

і коли він почув її на радіо, він спитав себе: "Що я тут роблю?

She had the balls to get out. I need to do the same thing."

Вона мала сміливість піти. Я повинен зробити те саме."

And he did.

І він це зробив.

He walked for two days and two nights,

Він йшов два дні та дві ночі,

and he risked his life and he got out,

він ризикував своїм життям і вийшов,

and the only thing he wanted was to see her.

і єдине, чого він хотів - зустрітись з нею.

The only thing that was in his mind was to see her.

Єдине, про що він думав - зустрітися з нею.

The story was, they did meet.

В цій історії, вони зустрілися.

I know you're wondering if they did meet.

Я знаю, що вам цікаво, чи вони зустрілися.

They did meet.

Вони зустрілися.

She had been recruited when she was 15, and she left when she was 17,

Її завербували, коли їй було 15, а коли вона пішла, їй було 17,

so there were a lot of other complications,

тож були й інші складнощі,

but they did eventually meet.

але вони врешті зустрілися.

I don't know if they're together now, but I can find out. (Laughter)

Я не знаю, чи тепер вони разом, але я можу дізнатися. (Сміх)

But what I can tell you is that our radio strategy was working.

Та я можу сказати, що наша радіо стратегія працює.

The problem is that it was working in the lower ranks of the guerrilla.

Проблема в тому, що вона працює серед рядових бойовиків.

It was not working with the commanders,

Вона не працює серед командирів,

the people that are more difficult to replace,

людей, яких важче замінити,

because you can easily recruit but you can't get the older commanders.

адже завербувати можна рядових, але не старших командирів.

So we thought, well, we'll use the same strategy.

Тож ми подумали, гаразд, ми використаємо таку ж стратегію.

We'll have commanders talking to commanders.

Ми візьмемо командирів, поговоримо з командирами.

And we even went as far as asking ex-commanders of the guerrilla

І ми зайшли так далеко, що попросили колишніх командирів

to fly on helicopters with microphones

полетіти на гелікоптерах з мікрофонами

telling the people that used to fight with them,

та сповіщати людей, їх колишніх побратимів:

"There is a better life out there,"

"Там є краще життя,"

"I'm doing good," "This is not worth it," etc.

"У мене все гаразд," "Це не вартує цього," і т. д.

But, as you can all imagine, it was very easy to counteract,

Але, як ви здогадуєтесь, цьому було дуже просто протидіяти,

because what was the guerrilla going to say?

адже що думали собі бойовики?

"Yeah, right, if he doesn't do that, he's going to get killed."

"Ну звісно, якщо він так не говоритиме, вони його просто вб'ють."

So it was easy, so we were suddenly left with nothing,

Отже ми залишились з нічим,

because the guerrilla were spreading the word

тому що бойовики поширили чутку,

that all of those things are done

мовляв, те що роблять колишні командири,

because if they don't do it, they're in danger.

робиться лише зі страху небезпеки.

And somebody, some brilliant person in our team,

Тоді хтось чудовий з нашої команди

came back and said, "You know what I noticed?

сказав: "Знаєте, що я помітив?

I noticed that around Christmastime,

Я помітив, що на час Різдва

there have been peaks of demobilization

припадає зростання демобілізації,

since this war has started."

так є від початку війни."

And that was incredible,

Це було неймовірно,

because that led us to think that we needed to talk to the human being

адже це привело нас до думки, що ми мусимо промовляти до людини,

and not to the soldier.

а не до воїна.

We needed to step away from talking

Ми повинні відійти від розмов

from government to army, from army to army,

уряду з військом, війська з військом,

and we needed to talk about the universal values,

ми повинні були говорити про загальнолюдські цінності,

and we needed to talk about humanity.

і ми повинні були говорити про людяність.

And that was when the Christmas tree happened.

І саме в цей час з'явилася різдвяна ялинка.

This picture that I have here,

Ось це фото, яке ви бачите,

you see this is the planning of the Christmas trees,

ви бачите планування різдвяних ялинок,

and that man you see there with the three stars,

і цей чоловік з трьома зірками на пагонах,

he's Captain Juan Manuel Valdez.

це капітан Хуан Мануель Вальдес.

Captain Valdez was the first high-ranking official

Капітан Вальдес був першим високопоставленим службовцем,

to give us the helicopters and the support we needed

який надавав нам гелікоптери та всю необхідну підтримку,

to put these Christmas trees up,

щоб розставити різдвяні ялинки,

and he said in that meeting something that I will never forget.

і він сказав на цій зустрічі щось, чого я ніколи не забуду.

He said, "I want to do this because being generous makes me stronger,

Він сказав: "Я хочу зробити це, бо великодушність робить мене сильним,

makes my men feel stronger."

робить сильними моїх солдатів."

And I get very emotional when I remember him

І мене проймають емоції, коли я згадую його,

because he was killed later in combat and we really miss him,

тому що згодом він загинув у бою, і ми насправді за ним сумуємо.

but I wanted you all to see him, because he was really, really important.

Я хотів, щоб ви побачили його, бо він був для нас справді важливим.

He gave us all the support to put up the first Christmas trees.

Він підтримав нас у всьому, щоб поставити перші різдвяні ялинки.

What happened later is that the guerrillas who came out

І ось що сталось згодом, бойовики, котрі склали зброю

during the Christmas tree operation and all of that

під час операції "Різдвяна ялинка",

said, "That's really good, Christmas trees are really cool,

сказали: "Це справді добре, різдвяні ялинки - це чудово,

but you know what? We really don't walk anymore.

але знаєте що? Ми вже не ходимо пішки.

We use rivers."

Ми використовуємо річки."

So rivers are the highways of the jungle,

Річки перетворились на автостради джунглів,

and this is something we learned,

ми зрозуміли це.

and most of the recruiting was being done in and around the river villages.

Здебільшого рекрутинг відбувався поблизу селищ на берегах річок.

So we went to these river villages,

Отже ми пішли в ці річкові селища,

and we asked the people,

і розпитали людей,

and probably some of them were direct acquaintances of the guerrillas.

мабуть, більшість з них були безпосередньо знайомі з бойовиками.

We asked them, "Can you send guerrillas a message?"

Ми просили їх: "Чи не могли б ви передати бойовикам звістку?"

We collected over 6,000 messages.

Ми наготували більше 6000 звісток.

Some of them were notes saying, get out.

Деякі з них були записками, проханнями покинути війну.

Some of them were toys. Some of them were candy.

Деякі з них були іграшками. Деякі з них були цукерками.

Even people took off their jewelry, their little crosses and religious things,

Люди навіть віддавали свої прикраси, натільні хрестики, релігійну атрибутику,

and put them in these floating balls that we sent down the rivers

клали це у плавучі кулі та відсилали річками по течії,

so that they could be picked up at night.

щоб бойовики могли підібрати їх вночі.

And we sent thousands of these down the rivers,

Ми вислали тисячі звісток по річках,

and then picked them up later if they weren't.

а потім підбирали їх, якщо це не робили вони.

But lots of them were picked up.

Але багато з них вони підібрали.

This generated, on average, a demobilization every six hours,

В результаті цього кожних шість годин один бойовик складав зброю,

so this was incredible and it was about: Come home at Christmas.

це було неймовірно, ми говорили їм: Повертайтесь додому на Різдво.

Then came the peace process,

Тоді почався мирний процес,

and when the peace process started,

і коли він розпочався,

the whole mindset of the guerrilla changed.

у бойовиків змінився спосіб мислення.

And it changed because

Він змінився, тому що

it makes you think, "Well, if there's a peace process,

вони думали так: "Що ж, йде мирний процес,

this is probably going to be over.

мабуть, все закінчиться.

At some point I'm going to get out."

В певний момент я звідси піду."

And their fears completely changed,

Їхні страхи повністю змінилися,

and their fears were not about, "Am I going to get killed?"

вони вже не думали: "А раптом мене вб'ють?"

Their fears were, "Am I going to be rejected?

Їхні побоювання були: "Раптом мене не приймуть?

When I get out of this, am I going to be rejected?"

Коли я складу зброю, раптом мене не приймуть?"

So the past Christmas, what we did was we asked --

Ось що ми зробили минулого Різдва -

we found 27 mothers of guerrillas,

ми розшукали 27 матерів бойовиків,

and we asked them to give us pictures of their children,

ми попросили у них фотографії їхніх дітей,

when they only could recognize themselves, so as not to put their lives in danger,

на яких тільки вони могли себе впізнати, щоб не наражати їх на небезпеку,

and we asked them to give the most motherly message you can get,

і ми попросили їх сказати найбільш материнські слова:

which is, "Before you were a guerrilla, you were my child,

"До того як ти став бойовиком, ти був моєю дитиною,

so come home, I'm waiting for you."

тож повертайся додому, я чекаю на тебе."

You can see the pictures here. I'll show you a couple.

Дивіться, тут є декілька таких фото.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

And these pictures were placed in many different places,

Ми розмістили ці фото у багатьох місцях,

and a lot of them came back,

і багато хто повернувся,

and it was really, really beautiful.

і це було справді гарно.

And then we decided to work with society.

Тоді ми вирішили працювати з суспільством.

So we did mothers around Christmastime.

На Різдво ми працювали з матерями.

Now let's talk about the rest of the people.

А тепер поговорімо про решту людей.

And you may be aware of this or not, but there was a World Cup this year,

Можливо, ви вже про це чули, та цього року відбувся Кубок Світу з футболу,

and Colombia played really well, and it was a unifying moment for Colombia.

і Колумбія грала справді непогано, це був об'єднуючий момент для країни.

And what we did was tell the guerrillas,

І ось що ми зробили - ми сказали бойовикам:

"Come, get out of the jungle. We're saving a place for you."

"Давайте, виходьте з джунглів. У нас є для вас місце."

So this was television, this was all different types of media saying,

Це передавали по телебаченню, по різних засобах інформації:

"We are saving a place for you."

"У нас є для вас місце."

The soldier here in the commercial says,

Військовий у цій рекламі каже:

"I'm saving a place for you right here in this helicopter

"У мене є для тебе місце, тут у гелікоптері,

so that you can get out of this jungle and go enjoy the World Cup."

щоб ти міг вийти з джунглів і потрапити на Кубок Світу."

Ex-football players, radio announcers,

Колишні футболісти, радіо коментатори,

everybody was saving a place for the guerrilla.

усі притримували місця для бойовиків.

So since we started this work a little over eight years ago,

Відколи ми розпочали цю роботу, більше ніж вісім років тому,

17,000 guerrillas have demobilized.

17 000 бойовиків склали зброю.

I do not -- (Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

I don't want to say in any way that it only has to do with what we do,

Я в жодному випадку не стверджую, що це пов'язано лише з нашою діяльністю,

but what I do know is that our work and the work that we do

та я точно знаю - те що ми робимо,

may have helped a lot of them start thinking about demobilization,

могло допомогти багатьом бойовикам почати думати про роззброєння,

and it may have helped a lot of them take the final decision.

і також могло допомогти багатьом з них прийняти остаточне рішення.

If that is true, advertising is still one of the most powerful tools of change

Якщо це правда, тоді реклама залишається одним з наймогутніших інструментів впливу,

that we have available.

наявних у нас.

And I speak not only my behalf,

Я говорю не тільки від власного імені,

but on behalf of all the colleagues I see here

але від імені всіх колег, яких тут бачу,

who work in advertising,

хто працює у рекламній галузі,

and of all the team that has worked with me to do this,

та від імені всієї команди, що працювала зі мною -

that if you want to change the world,

якщо ви хочете змінити світ,

or if you want to achieve peace, please call us.

або якщо ви хочете досягти миру, покличте нас.

We'd love to help.

Ми з радістю допоможемо.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)