How young Africans found a voice on Twitter | Siyanda Mohutsiwa

Перекладач: Kateryna Pidenko Утверджено: Khrystyna Romashko

It began with one question:

Все почалося з одного питання:

If Africa was a bar, what would your country be drinking or doing?

якщо б Африка була баром, що б твоя країна пила чи робила?

I kicked it off with a guess about South Africa,

Я почала з Південної Африки,

which wasn't exactly according to the rules

що не було цілком згідно правил,

because South Africa's not my country.

адже Південна Африка не є моєю країною.

But alluding to the country's continual attempts

Але враховуючи постійні спроби цієї країни

to build a postracial society

побудувати суспільство без расової дискримінацї

after being ravaged for decades by apartheid,

після десятиліть спустошень апартеїдом, я опублікувала твіт,

I tweeted, #ifafricawasabar South Africa would be drinking all kinds of alcohol

#ЯкбиАфрикаБулаБаром, Південна Африка пила б різні алкогольні напої,

and begging them to get along in its stomach.

благаючи їх поладнати між собою у шлунку.

And then I waited.

Після цього я чекала.

And then I had that funny feeling where I wondered if I crossed the line.

А потім з'явилося таке дивне відчуття - цікаво, чи не перегнула я палку.

So, I sent out a few other tweets about my own country

Тому я опублікувала ще декілька твітів про мою країну

and a few other African countries I'm familiar with.

та кілька інших африканських країн, які я добре знаю.

And then I waited again,

Після чого знову чекала,

but this time

але цього разу

I read through almost every tweet I had ever tweeted

я перечитала майже кожен твіт, що я коли-небудь опублікувала,

to convince myself,

щоб переконати себе,

no, to remind myself that I'm really funny

ні, щоб нагадати собі, що я насправді кумедна,

and that if nobody gets it, that's fine.

і якщо ніхто не зрозуміє цього, то нічого страшного.

But luckily,

Але, на щастя,

I didn't have to do that for very long.

мені не довелося чекати дуже довго.

Very soon, people were participating.

Дуже скоро люди почали приймати участь.

In fact, by the end of that week in July,

Насправді, наприкінці того тижня в липні

the hashtag #ifafricawasabar

хештег #ЯкбиАфрикаБулаБаром

would have garnered around 60,000 tweets,

отримав близько 60 000 твітів,

lit up the continent

освітлив континент

and made its way to publications all over the world.

та знайшов шлях до публікацій по всьому світу.

People were using the hashtag to do many different things.

Люди використовували хештег для багатьох речей.

To poke fun at their stereotypes:

Щоб висміювати власні стереотипи:

[#IfAfricaWasABar Nigeria would be outside explaining

#ЯкбиАфрикаБулаБаром, Нігерія стояла б за дверима, пояснюючи,

that he will pay the entrance fee,

що вона заплатить за вхід, але їй

all he needs is the bouncer's account details.]

потрібні реквізити банківського рахунку викидайла.

(Laughter)

(Сміх)

To criticize government spending:

Щоб критикувати державні витрати:

[#ifafricawasabar South Africa would be ordering bottles it can't pronounce

#ЯкбиАфрикаБулаБаром, Південна Африка замовляла б напої, які не може вимовити,

running a tab it won't be able to pay]

у кількості, яку не зможе оплатити.

To make light of geopolitical tensions:

Щоб освітити геополітичну напругу: #ЯкбиАфрикаБулаБаром,

[#IfAfricaWasABar South Sudan would be the new guy

Південний Судан був би новим хлопцем із серйозними

with serious anger management issues.]

проблемами щодо контролю агресії.

To remind us that even in Africa

Щоб нагадати, що навіть у Африці

there are some countries we don't know exist:

є країни, про існування яких ми не здогадуємось:

[#IfAfricaWasABar Lesotho would be that person

#ЯкбиАфрикаБулаБаром, Лесото було б тією людиною,

who nobody really knows but is always in the pictures.]

яку ніхто не знає, але яка завжди є на фото.

And also to make fun of the countries that don't think that they're in Africa:

Також, щоб насміхатися над країнами, які не вважають себе частиною Африки:

[#IfAfricaWasABar Egypt, Libya, Tunisia, Algeria and Morocco

#ЯкбиАфрикаБулаБаром, Єгипет, Лівія, Туніс, Алжир і Марокко

be like "What the hell are we doing here?!!"]

поводилися б мов "Якого бісу ми тут робимо?"

(Laughter)

(Сміх)

And to note the countries that had made a big turnaround:

Також, щоб відзначити країни, які пройшли через великі зміни:

[#ifAfricawasabar Rwanda would be that girl

#ЯкбиАфрикаБулаБаром, Руанда була б тією дівчиною,

that comes with no money and no transport but leaves drunk, happy and rich]

що приходить без грошей та транспорту, а вертається п'яною, щасливою і багатою.

But most importantly,

Але найголовніше,

people were using the hashtag to connect.

люди використовували хештег, щоб встановлювати зв'язок.

People were connecting over their Africanness.

Люди поєднувалися завдяки своїй належності до Африки.

So for one week in July,

Тому протягом одного тижня в липні

Twitter became a real African bar.

Twitter став справжнім африканським баром.

And I was really thrilled,

І я була справді вражена,

mainly because I realized that Pan-Africanism could work,

переважно тому, що я усвідомила: панафриканізм може спрацювати.

that we had before us, between us, at our fingertips

Перед нами, поміж нами, в наших руках

a platform that just needed a small spark

існує платформа, якій потрібна була лише мала іскра,

to light in us a hunger for each other.

щоб запалити в нас спрагу до один одного.

My name is Siyanda Mohutsiwa,

Мене звати Сіанда Мохутсіва,

I'm 22 years old

Мені 22 роки

and I am Pan-Africanist by birth.

і я панафриканка за походженням.

Now, I say I'm Pan-Africanist by birth

Так, я кажу, що є панафриканкою за походженням,

because my parents are from two different African countries.

тому що мої батьки походять з двох різних африканських країн.

My father's from a country called Botswana in southern Africa.

Мій батько походить з країни Ботсвана, що на півдні Африки.

It's only slightly bigger than Germany.

Вона лише трохи більша за Німеччину.

This year we celebrate our 50th year of stable democracy.

Цього року ми святкуємо 50 років стабільної демократії.

And it has some very progressive social policies.

І у нас є достатньо прогресивний курс соціальної політики.

My mother's country is the Kingdom of Swaziland.

Моя мама походить із Королівства Свазіленд.

It's a very, very small country, also in southern Africa.

Це дуже-дуже маленька країна, також на півдні Африки.

It is Africa's last complete monarchy.

Це остання в Африці абсолютна монархія.

So it's been ruled by a king and a royal family

Тобто нею керує король та королівська сім'я

in line with their tradition,

згідно їхніх традицій

for a very long time.

вже віддавна.

On paper, these countries seem very different.

На папері ці країни здаються дуже різними.

And when I was a kid, I could see the difference.

І коли я була маленькою, я бачила цю різницю.

It rained a lot in one country, it didn't rain quite as much in the other.

В одній країні часто йшов дощ, в іншій - не дуже.

But outside of that, I didn't really realize

Проте окрім цього, я, насправді, не усвідомлювала,

why it mattered that my parents were from two different places.

чому те, що мої батьки з різних країн, мало значення.

But it would go on to have a very peculiar effect on me.

Але це мало своєрідний влив на мене.

You see, I was born in one country

Річ у тім, що я народилася в одній країні,

and raised in the other.

але виросла в іншій.

When we moved to Botswana,

Коли ми переїхали до Ботсвани,

I was a toddler who spoke fluent SiSwati

я була дитиною, що могла вільно

and nothing else.

розмовляти лише мовою сісваті.

So I was being introduced to my new home,

Тобто я пізнавала свій новий дім,

my new cultural identity,

свою нову культурну приналежність

as a complete outsider,

як цілковитий аутсайдер,

incapable of comprehending anything that was being said to me

неспроможний зрозуміти нічого з того, що мені казали родичі,

by the family and country whose traditions I was meant to move forward.

чи країну, чиї традиції я мала перейняти.

But very soon, I would shed SiSwati.

Але дуже скоро я почала забувати сісваті,

And when I would go back to Swaziland,

І коли ми навідувалися до Свазіленду,

I would be constantly confronted by how very non-Swazi I was becoming.

я постійно зіштовхувалася з тим, наскільки не-сісваті я ставала.

Add to that my entry into Africa's private school system,

Додайте до цього моє зарахування до системи приватної шкільної освіти Африки,

whose entire purpose is to beat the Africanness out of you,

де головною метою є вибити з нас будь-яку африканську приналежність,

and I would have a very peculiar adolescence.

і, в результаті, в мене був дуже своєрідний підлітковий період.

But I think that my interest in ideas of identity was born here,

Але я вважаю, що моя зацікавленість в ідеї особистості почалася тут -

in the strange intersection of belonging to two places at once

в незвичайному перетині двох місць, до яких я належала одночасно,

but not really belonging to either one very well

але у той самий час не належала до жодного з них цілком

and belonging to this vast space in between and around simultaneously.

та належала до цього величезного місця на перетині та навколо.

I became obsessed with the idea of a shared African identity.

Я стала одержимою ідеєю спільної африканської особистості.

Since then, I have continued to read about politics

З тих пір, я почала читати про політику,

and geography and identity and what all those things mean.

та географію, та індивідуальність, та про те, що ці слова означають.

I've also held on to a deep curiosity about African philosophies.

Я також глибокою зацікавилась африканською філософією.

When I began to read,

Коли я почала читати,

I gravitated towards the works of black intellectuals

мене притягували роботи африканської інтелегенції,

like Steve Biko and Frantz Fanon,

наприклад, Стіва Біко та Франца Фанона,

who tackled complex ideas

що працювали над складними питаннями,

like decolonization and black consciousness.

наприклад, деколонізацією та африканською самосвідомістю.

And when I thought, at 14, that I had digested these grand ideas,

І коли у 14 років я думала, що зрозуміла ці великі ідеї,

I moved on to the speeches of iconic African statesmen

я переключилася на виступи видатних африканських політиків,

like Burkina Faso's Thomas Sankara

таких як Томас Санкар з Буркіна-Фасо

and Congo's Patrice Lumumba.

та Патріс Лумумба з Конго.

I read every piece of African fiction that I could get my hands on.

Я перечитала кожну книгу африканської літератури, яку тільки змогла знайти.

So when Twitter came,

Тому коли з'явився Twitter,

I hopped on with the enthusiasm of a teenage girl

я загорілася ентузіазмом підлітка,

whose friends are super, super bored of hearing about all this random stuff.

чиїм друзям дуже-дуже набридло слухати усі ці різні ідеї.

The year was 2011

Це було у 2011,

and all over southern Africa and the whole continent,

коли по всій південній Африці та всьому континенту

affordable data packages for smartphones and Internet surfing

доступні пакети даних для смартфонів та інтернету

became much easier to get.

можна було знайти набагато легше.

So my generation, we were sending messages to each other on this platform

Тому разом із моїми однолітками ми переписувалися на цій платформі,

that just needed 140 characters and a little bit of creativity.

що потребувала лише 140 символів та трохи креативності.

On long commutes to work,

Під час довгої поїздки на роботу,

in lectures that some of us should have been paying attention to,

на лекціях, які деякі з нас повинні були б слухати,

on our lunch breaks,

під час обідньої перерви,

we would communicate as much as we could

ми спілкувалися так багато, як могли,

about the everyday realities of being young and African.

про повсякденні реалії життя молодих африканців.

But of course, this luxury was not available to everybody.

Але, звичайно, ця розкіш не була доступною для всіх.

So this meant that if you were a teenage girl in Botswana

Отже це означало, що якщо ти - підліток в Ботсвані

and you wanted to have fun on the Internet,

і хочеш весело провести час в інтернеті,

one, you had to tweet in English.

по-перше, ти повинен твітити англійською мовою.

Two, you had to follow more than just the three other people you knew online.

По-друге, ти повинен слідкувати за більше, ніж трьома людьми, яких знаєш онлайн.

You had to follow South Africans, Zimbabweans, Ghanaians, Nigerians.

Ти повинен слідкувати за людьми з Південної Африки, Зімбабве, Гани, Нігерії.

And suddenly, your whole world opened up.

Але раптово увесь твій світ відкрився.

And my whole world did open up.

І мій світ таки відкрився.

I followed vibrant Africans who were travelling around the continent,

Я слідкувала за повними життя африканцями, які подорожували континентом,

taking pictures of themselves

фотографували себе

and posting them under the hashtag #myafrica.

та публікували фото з хештегом #мояафрика.

Because at that time,

Тому що у той самий час,

if you were to search Africa on Twitter or on Google

якщо б ви вирішили шукати Африку в Twitter чи Google,

or any kind of social media,

або на будь-якій іншій соціальній платформі,

you would think that the entire continent was just pictures of animals

ви би вирішили, що увесь континент - це фотографії тварин

and white guys drinking cocktails in hotel resorts.

та білих людей, що п'ють коктейлі на базах відпочинку.

(Laughter)

(Сміх.)

But Africans were using this platform

Але африканці використовували цю платформу,

to take some kind of ownership of the tourism sectors.

щоб якимось чином отримати контроль над туристичним сектором.

It was Africans taking selfies on the beaches of Nigeria.

Це саме африканці фотографувалися на пляжах Нігерії,

It was Africans in cocktail bars in Nairobi.

Це були африканці в котейль барах у Найробі.

And these were the same Africans that I began to meet

І це були ті самі африканці, яких я зустрічала

in my own travels around the continent.

під час власних подорожей континентом.

We would discuss African literature, politics, economic policy.

Ми обговорювали африканську літературу, політику, економічну політику.

But almost invariably, every single time,

Однак у більшості випадків, кожного разу,

we would end up discussing Twitter.

врешті-решт, ми обговорювали Twitter.

And that's when I realized what this was.

І тоді я усвідомила, чим це було.

We were standing in the middle of something amazing,

Ми знаходилися посеред чогось великого,

because for the first time ever

тому що вперше молоді африканці

young Africans could discuss the future of our continent in real time,

могли обговорювати майбутнє нашого континенту у режимі реального часу,

without the restriction of borders, finances and watchful governments.

без обмежень кордоном, фінансами та пильним урядом.

Because the little known truth is

Тому маловідома правда в тому,

many Africans know a lot less about other African countries

що багато африканців знають значно менше про інші африканські країни,

than some Westerners might know about Africa as a whole.

ніж деякі мешканці західних країн можуть знати про Африку в цілому.

This is by accident,

Це буває випадково,

but sometimes, it's by design.

але інколи, це навмисно.

For example, in apartheid South Africa,

Наприклад, під час апартеїду Південної Африки

black South Africans were constantly being bombarded

темношкірих південно-африканців постійно засипали ідеями,

with this message that any country ruled by black people

що будь-яка країна, якою керують темношкірі -

was destined for failure.

приречена на провал.

And this was done to convince them

І це робилося, щоб переконати їх,

that they were much better off under crushing white rule

що їм набагато краще під нищівним керівництвом білих,

than they were living in a black and free nation.

аніж жити у темношкірому та вільному суспільстві.

Add to that Africa's colonial, archaic education system,

Додайте до цього колоніальну архаїчну систему освіти Африки,

which has been unthinkingly carried over from the 1920s --

яку бездумно не змінювали ще з 1920-х років,

and at the age of 15, I could name all the various causes

і, в результаті, в 15 років я могла назвати усілякі різні причини

of the wars that had happened in Europe in the past 200 years,

війни в Європі за останні 200 років,

but I couldn't name the president of my neighboring country.

але не могла назвати ім'я президента сусідньої держави.

And to me, this doesn't make any sense

І для мене - це не має ніякого сенсу,

because whether we like it or not,

тому що неважливо подобається це нам чи ні,

the fates of African people are deeply intertwined.

але долі африканських народів глибоко переплетені.

When disaster hits, when turmoil hits,

Коли приходить лихо, коли настає безлад,

we share the consequences.

ми розділяємо наслідки.

When Burundians flee political turmoil,

Коли люди Бурунді втікають від політичних потрясінь,

they go to us,

вони приходять до нас,

to other African countries.

до інших африканських країн.

Africa has six of the world's largest refugee centers.

В Африці знаходяться шість найбільших у світі центрів для біженців.

What was once a Burundian problem

Що колись було проблемою Бурунді,

becomes an African problem.

стає проблемою Африки.

So to me, there are no Sudanese problems

Так що для мене немає проблем Судану,

or South African problems or Kenyan problems,

чи проблем Південної Африки,

only African problems

є лише проблеми Африки в цілому,

because eventually, we share the turmoil.

тому що в кінці кінців, ми розділяємо хвилювання.

So if we share the problems,

Тому, якщо ми ділимося проблемами,

why aren't we doing a better job of sharing the successes?

чому ми не можемо радше ділитися успіхами?

How can we do that?

Як ми можемо це робити?

Well, in the long term,

У довгостроковій перспективі

we can shoot towards increasing inter-African trade,

ми можемо збільшити міжафриканську торгівлю,

removing borders and putting pressure on leaders

прибрати кордони та тиснути на лідерів

to fulfill regional agreements they've already signed.

для виконання регіональних домовленостей, що вони вже підписали.

But I think that the biggest way for Africa to share its successes

Але я думаю, що найбільший шлях для Африки ділитися своїми успіхами

is to foster something I like to call social Pan-Africanism.

полягає в сприянні тому, що я називаю соціальним панафриканізмом.

Now, political Pan-Africanism already exists,

Політичний панафриканізм вже існує,

so I'm not inventing anything totally new here.

так що я не вигадую нічого абсолютно нового тут.

But political Pan-Africanism

Але політичний панафриканізм -

is usually the African unity of the political elite.

це зазвичай африканська єдність політичної еліти.

And who does that benefit?

І для кого це вигідно?

Well, African leaders, almost exclusively.

Ну, для африканських лідерів, майже цілковито.

No, what I'm talking about

Ні, те, про що я кажу -

is the Pan-Africanism of the ordinary African.

це панафриканізм звичайної Африки.

Young Africans like me,

Молоді африканці, такі як я,

we are bursting with creative energy,

нас переповнює творча енергія,

with innovative ideas.

інноваційні ідеї.

But with bad governance and shaky institutions,

Але з поганим керівництвом та хиткими установами,

all of this potential could go to waste.

увесь цей потенціал міг бути витрачений дарма.

On a continent where more than a handful of leaders

На континенті, де декілька лідерів

have been in power longer

правлять довше,

than the majority of the populations has been alive,

ніж більшість населення живе,

we are in desperate need of something new,

ми відчайдушно потребуємо чогось нового,

something that works.

чогось, що спрацює.

And I think that thing is social Pan-Africanism.

Я вважаю, що це соціальний панафриканізм.

My dream is that young Africans

Моя мрія в тому, щоб молоді африканці

stop allowing borders and circumstance to suffocate our innovation.

припинили дозволяти кордонам чи обставинам душити наше новаторство.

My dream is that when a young African comes up with something brilliant,

Моя мрія в тому, що, коли молодий африканець придумує щось геніальне,

they don't say, "Well, this wouldn't work in my country,"

щоб йому не сказали: "Ну, це не спрацює в нашій країні",

and then give up.

а тоді облишили його ідею.

My dream is that young Africans begin to realize

Моя мрія в тому, щоб молоді африканці почали усвідомлювати,

that the entire continent is our canvas, is our home.

що увесь континент - це наше полотно, це наш дім.

Using the Internet, we can begin to think collaboratively,

Використовуючи інтернет, ми здатні почати думати разом,

we can begin to innovate together.

ми можемо почати створювати інновації разом.

In Africa, we say, "If you want to go fast, you go alone,

В Африці ми говоримо: "Якщо хочете йти швидко, ідіть окремо,

but if you want to go far, you go together."

але якщо хочеш іти далеко, ідіть разом."

And I believe that social Pan-Africanism is how we can go far together.

І я вірю, що соціальний панафриканізм - це те, як ми можемо йти далеко разом.

And this is already happening.

І це вже відбувається.

Access to these online networks has given young Africans

Доступ до цих інтернет-мереж дав молодим африканцям те,

something we've always had to violently take: a voice.

що нам доводилося виборювати силою: голос.

We now have a platform.

Тепер у нас є платформа.

Before now, if you wanted to hear from the youth in Africa,

До сьогодні, якщо ти хотів почути про молодь Африки,

you waited for the 65-year-old minister of youth --

ти чекав доки 65-річний міністр молоді -

(Laughter)

(Сміх)

to wake up in the morning,

прокинеться зранку,

take his heartburn medication

прийме свої ліки від печії,

and then tell you the plans he has for your generation

а за тим розкаже тобі про свої плани для твого покоління

in 20 years time.

на наступні 20 років.

Before now, if you wanted to be heard by your possibly tyrannical government,

До сьогодні, якщо ти хотів бути почутим своїм, можливо, тиранічним урядом,

you were pushed to protest, suffer the consequences

ти був вимушений протестувати, страждати від наслідків

and have your fingers crossed

та схрестивши пальці чекати,

that some Western paper somewhere might make someone care.

що якісь західні газети де-небудь, можливо, змусять когось не бути байдужим.

But now we have opportunities to back each other up

Але тепер у нас є можливості підтримувати один одного так,

in ways we never could before.

як не могли ніколи раніше. Ми підтримуємо

We support South African students

марш південно-африканських студентів

who are marching against ridiculously high tertiary fees.

проти сміховинно високих третинних зборів.

We support Zimbabwean women who are marching to parliament.

Ми підтримуємо марш жінок Зімбабве до парламенту.

We support Angolan journalists who are being illegally detained.

Ми підтримуємо журналістів Анголи, яких незаконно утримують.

For the first time ever,

Вперше за весь час

African pain and African aspiration

біль Африки та прагнення Африки

has the ability to be witnessed

отримали шанс бути побаченими тими,

by those who can empathize with it the most:

хто спроможний співпереживати найбільше:

other Africans.

іншими африканцями.

I believe that with a social Pan-Africanist thinking

Я вірю, що із соціальним панафриканським мисленням

and using the Internet as a tool,

та використанням Інтернету як засобу

we can begin to rescue each other,

ми можемо почати рятувати один одного.

and ultimately, to rescue ourselves.

І врешті-решт, врятувати самих себе.

Thank you.

Дякую.

(Applause)