The new American Dream | Courtney Martin

Перекладач: Igor Lytvyn Утверджено: Hanna Leliv

I'm a journalist,

Я - журналістка,

so I like to look for the untold stories,

тож мені подобається вишукувати нерозказані історії,

the lives that quietly play out under the scream of headlines.

життя, музика якого тихо звучить під вереск заголовків.

I've also been going about the business of putting down roots,

Я також проходила всі етапи укорінення на новому місці,

choosing a partner, making babies.

вибору супутника життя та народження дітей.

Тож останні кілька років

So for the last few years,

I've been trying to understand

я намагалась зрозуміти,

what constitutes the 21st-century good life,

чим є гарне життя у 21-му сторіччі,

не тільки через моральне та філософське значення,

both because I'm fascinated by the moral and philosophical implications,

but also because I'm in desperate need of answers myself.

а й тому, що я сама відчайдушно потребую відповіді.

Ми живемо в нестабільний час.

We live in tenuous times.

Фактично вперше в історії Америки

In fact, for the first time in American history,

the majority of parents do not think that their kids will be better off

більшість батьків не вважають, що їхні діти житимуть краще,

than they were.

ніж вони.

This is true of rich and poor, men and women.

Це стосується як багатих, так і бідних, як чоловіків, так і жінок.

Дехто з вас, почувши це, можливо засмутиться.

Now, some of you might hear this and feel sad.

After all, America is deeply invested

Зрештою Америка дуже націлена

in this idea of economic transcendence,

на цю ідею економічної переваги,

that every generation kind of leapfrogs the one before it,

де кожне наступне покоління випереджатиме попереднє,

earning more, buying more, being more.

заробляючи більше, купуючи більше, будучи більшим у всьому.

Ми експортували цю мрію по всьому світу,

We've exported this dream all over the world,

so kids in Brazil and China and even Kenya

тож діти в Бразилії, Китаї і навіть в Кенії

inherit our insatiable expectation

успадкують наше ненаситне бажання

більшого.

for more.

Коли я вперше прочитала це історичне опитування,

But when I read this historic poll for the first time,

it didn't actually make me feel sad.

воно, власне, не засмутило мене.

It felt like a provocation.

Це здавалось провокацією.

Які існують стандарти "заможності" ?

"Better off" -- based on whose standards?

Чи "заможність" - це стабільна робота,

Is "better off" finding a secure job

that you can count on for the rest of your life?

на яку ти можеш розраховувати до кінця свого життя?

Такого вже майже не існує.

Those are nearly extinct.

People move jobs, on average, every 4.7 years,

Люди в середньому змінюють роботу кожні 4,7 років,

and it's estimated that by 2020,

і підраховано, що до 2020 року

nearly half of Americans will be freelancers.

майже половина американців будуть фрілансерами.

Гаразд, чи заможність є всього лише числом?

OK, so is better off just a number?

Is it about earning as much as you possibly can?

Чи означає вона заробляння якомога більше грошей?

За цим єдиним показником ми в програші.

By that singular measurement, we are failing.

Median per capita income has been flat since about 2000,

Лінія середнього доходу на душу населення була прямою приблизно з 2000 року,

adjusted for inflation.

враховуючи інфляцію.

Гаразд, тож бути заможним - це мати великий будинок з білим парканчиком?

All right, so is better off getting a big house with a white picket fence?

Less of us are doing that.

Небагато з нас мають такий.

Nearly five million people lost their homes in the Great Recession,

Майже 5 мільйонів людей втратили своє житло під час Великої рецесії,

and even more of us sobered up about the lengths we were willing to go --

і навіть більшість з нас протверезіли при масштабах, які ми були охочі пройти,

or be tricked into going, in many predatory cases --

чи готові впійматись у пастку хижаків,

to hold that deed.

щоб триматись даного курсу.

Home-ownership rates are at their lowest since 1995.

Рівень володіння житлом перебуває на найнижчому рівні з 1995.

Гаразд, ми не маємо постійної роботи,

All right, so we're not finding steady employment,

we're not earning as much money,

ми не заробляємо так багато грошей

and we're not living in big fancy houses.

і не живемо у великих будинках з парканами.

Нехай звучить похоронний дзвін

Toll the funeral bells

for everything that made America great.

за всім тим, що зробило Америку великою.

Але,

But,

are those the best measurements of a country's greatness,

чи це найкращі показники величі країни,

of a life well lived?

добре прожитого життя?

What I think makes America great is its spirit of reinvention.

Я вважаю, що великою Америку робить дух самооновлення.

В результаті Великої рецесії

In the wake of the Great Recession,

more and more Americans are redefining what "better off" really means.

дедалі більше американців переглядають справжнє значення "заможності".

Виявляється, тут грають більшу роль спільнота та творчість,

Turns out, it has more to do with community and creativity

than dollars and cents.

ніж долари і центи.

Now, let me be very clear:

Дозвольте мені прояснити ситуацію:

14,8% американців, живучи в бідності, потребують грошей,

the 14.8 percent of Americans living in poverty need money,

plain and simple.

це просто і зрозуміло.

And all of us need policies that protect us from exploitation

Нам усім потрібна політика, яка захищатиме нас від експлуатації

by employers and financial institutions.

роботодавцями та фінансовими закладами.

Нічого із викладеного не говорить про те, що розрив між багатими та бідними

Nothing that follows is meant to suggest that the gap between rich and poor

is anything but profoundly immoral.

є глибоко аморальним.

Але,

But,

too often we let the conversation stop there.

занадто часто наша розмова на цьому і завершується.

We talk about poverty as if it were a monolithic experience;

Ми говоримо про бідність так, начебто це однотипний досвід,

about the poor as if they were solely victims.

про бідних виключно як про жертв.

Мої дослідження та звіти продемонстрували мені,

Part of what I've learned in my research and reporting

що мистецтво добре жити

is that the art of living well

is often practiced most masterfully

часто найвіртуозніше практикують

by the most vulnerable.

найвразливіші групи людей.

Якщо необхідність є матір'ю винаходу,

Now, if necessity is the mother of invention,

I've come to believe

то я схильна вірити,

that recession can be the father of consciousness.

що економічний спад може бути батьком свідомості.

It confronts us with profound questions,

Це ставить нас перед серйозними питаннями,

questions we might be too lazy or distracted to ask

питаннями, для яких ми були занадто спантеличені чи ліниві

in times of relative comfort.

в часи відносного комфорту.

Як ми повинні працювати?

How should we work?

How should we live?

Як ми повинні жити?

Всі ми, незалежно від того, чи ми це усвідомлюємо,

All of us, whether we realize it or not,

шукаємо відповіді на ці питання,

seek answers to these questions,

with our ancestors kind of whispering in our ears.

разом із нашими предками, які ніби шепочуть нам у вуха.

Мій прадід був п'яницею в Детройті,

My great-grandfather was a drunk in Detroit,

who sometimes managed to hold down a factory job.

якому іноді вдавалось втриматись на роботі на фабриці.

Він мав, як би це неймовірно звучало,

He had, as unbelievable as it might sound,

21 children,

21 дитину

with one woman, my great-grandmother,

з однією жінкою, моєю прабабусею,

who died at 47 years old of ovarian cancer.

яка померла в 47 років від раку яєчників.

Now, I'm pregnant with my second child,

Зараз я вагітна другою дитиною

and I cannot even fathom what she must have gone through.

і не можу навіть уявити, через що вона пройшла.

And if you're trying to do the math -- there were six sets of twins.

Якщо ви намагаєтесь підрахувати, то 6 пар близнюків.

So my grandfather, their son,

Тож мій дід, їхній син,

became a traveling salesman,

став комівояжером

and he lived boom and bust.

і жив від підйому до спаду.

So my dad grew up answering the door for debt collectors

Тож мій дід виріс, відповідаючи через двері колекторам, та

and pretending his parents weren't home.

роблячи вигляд, що батьків немає вдома.

He actually took his braces off himself with pliers in the garage,

Він сам зняв із себе брекети плоскогубцями в гаражі,

when his father admitted he didn't have money

коли батько повідомив йому, що немає грошей

to go back to the orthodontist.

знову піти до ортодонта.

So my dad, unsurprisingly,

Тож не дивно, що мій тато

became a bankruptcy lawyer.

став юристом з питань банкрутства.

Couldn't write this in a novel, right?

Можна книгу написати, чи не так?

Він був одержимий забезпеченням матеріального достатку

He was obsessed with providing a secure foundation

for my brother and I.

для мене та мого брата.

Тож я ставлю ці питання, продовжуючи шлях кількох поколінь, які боролись за виживання.

So I ask these questions by way of a few generations of struggle.

My parents made sure that I grew up on a kind of steady ground

Мої батьки впевнились, що я зростаю на твердому ґрунті,

that allows one to question and risk and leap.

який дає мені змогу поставити під сумнів політику ризику та скачку.

And ironically, and probably sometimes to their frustration,

За іронією долі - і, мабуть, це не раз їх розчаровує -

it is their steadfast commitment to security

саме їхнє незмінне прагнення до безпеки

that allows me to question its value,

дає мені змогу поставити під сумнів її цінність

чи принаймні ту цінність, якою ми історично наділили її

or at least its value as we've historically defined it

в 21 сторіччі.

in the 21st century.

Розберімось у першому питанні:

So let's dig into this first question:

як нам працювати?

How should we work?

Ми повинні працювати так, як наші матері.

We should work like our mothers.

Правильно - ми витратили десятиліття,

That's right -- we've spent decades

trying to fit women into a work world built for company men.

підлаштовуючи жінок до світу праці, побудованого для чоловіків.

Чимало прогинались, щоб пробитись туди,

And many have done backbends to fit in,

but others have carved a more unconventional path,

але інші ступили на більш нетрадиційний шлях,

склавши пазл із сенсу та грошей,

creating a patchwork of meaning and money

with enough flexibility to do what they need to do

достатньо гнучкий, щоб робити те, що вони хочуть,

for those that they love.

для тих, кого вони люблять.

My mom called it "just making it work."

Моя мама звала це: "просто зробити так, щоб усе працювало".

Today I hear life coaches call it "a portfolio career."

Сьогодні, я чую, що тренери називають це "набором кар'єр".

Whatever you call it,

Та хоч як ви це назвете,

more and more men are craving these whole, if not harried, lives.

щораз більше людей прагнуть такого цілісного, неквапливого життя.

У них прокидається бажання та обов'язок стати батьками та синами, які беруть участь у житті сім'ї.

They're waking up to their desire and duty to be present fathers and sons.

Художниця Енн Гамільтон говорила:

Now, artist Ann Hamilton has said,

"Праця - це спосіб пізнання".

"Labor is a way of knowing."

Праця - це спосіб пізнання.

Labor is a way of knowing.

In other words, what we work on

Іншими словами, те, над чим ми працюємо -

is what we understand about the world.

це те, як ми розуміємо світ.

Якщо це правда, а я думаю це справді так,

If this is true, and I think it is,

then women who have disproportionately cared for the little ones

тоді жінки, які в різних масштабах дбали про маленьких,

and the sick ones and the aging ones,

хворих, старих,

have disproportionately benefited

мали й різного типу користь

from the most profound kind of knowing there is:

від найскладнішого виду пізнання:

knowing the human condition.

пізнання людської природи.

Ставлячи допомогу на перше місце,

By prioritizing care,

men are, in a sense, staking their claim

чоловіки, можна сказати, ставлять свої вимоги

to the full range of human existence.

всьому спектру людського існування.

Це означає, що робота на повну ставку вже не діє.

Now, this means the nine-to-five no longer works for anyone.

Punch clocks are becoming obsolete, as are career ladders.

Табельний таймер стає застарілим, як і кар'єрні сходи.

Whole industries are being born and dying every day.

Щодня з'являються та зникають цілі підприємства.

It's all nonlinear from here.

Звідси вся нестабільність.

Тому варто припинити запитувати дітей:

So we need to stop asking kids,

"What do you want to be when you grow up?"

"Ким ти хочеш стати, коли виростеш?"

and start asking them, "How do you want to be when you grow up?"

і почати питати їх: "Як ти хочеш бути, коли виростеш?"

Їхня робота буде постійно змінюватись.

Their work will constantly change.

The common denominator is them.

Лише вони будуть спільним знаменником.

So the more they understand their gifts

Що більше вони розумітимуть свої таланти

and create crews of ideal collaborators,

та створюватимуть команди ідеальних співробітників,

the better off they will be.

то кращими стануть.

Перед нами виклик - заново створити мережу соціального захисту,

The challenge ahead is to reinvent the social safety net

to fit this increasingly fragmented economy.

щоб вписатись у цю все більш фрагментарну економіку.

We need portable health benefits.

Нам потрібні портативні переваги для здоров'я.

We need policies that reflect that everyone deserves to be vulnerable

Нам потрібна політика, яка говоритиме, що кожен має право бути вразливим

or care for vulnerable others,

чи дбати про вразливих,

without becoming destitute.

не ставши самому злиденним.

We need to seriously consider a universal basic income.

Потрібно серйозно обміркувати питання загального базового доходу.

We need to reinvent labor organizing.

Потрібно заново розробити організацію праці.

The promise of a work world that is structured to actually fit

Перспектива робочого світу, який відповідатиме

our 21st century values,

цінностям 21-го сторіччя,

not some archaic idea about bringing home the bacon,

а не якоїсь архаїчної ідеї, як заробити на хліб з маслом,

is long overdue --

вона вже давно назріла --

just ask your mother.

запитайте вашу маму.

Now, how about the second question:

Як щодо другого питання:

How should we live?

Як нам жити?

Нам варто жити так,

We should live

like our immigrant ancestors.

як колись жили наші предки-емігранти.

When they came to America,

Коли вони прибули до Америки,

they often shared apartments, survival tactics, child care --

то ділились житлом, порадами з виживання і догляду за дітьми --

always knew how to fill one more belly,

вони завжди знали, як знайти їжу ще для одного,

no matter how small the food available.

незалежно від того, як мало було їжі.

But they were told that success meant leaving the village behind

Та вони говорили, що успіх значить покинути село

and pursuing that iconic symbol of the American Dream,

і йти до культового символу Американської Мрії,

the white picket fence.

білого парканчику.

І навіть сьогодні, коли ми бачимо білий паркан,

And even today, we see a white picket fence

and we think success, self-possession.

то бачимо успіх та впевненість.

But when you strip away the sentimentality,

Та відкиньте всю сентиментальність,

what it really does is divides us.

і побачите, що саме це нас розділяє.

Чимало американців відкидають ідею білого парканчику

Many Americans are rejecting the white picket fence

and the kind of highly privatized life that happened within it,

і дуже приватного життя всередині нього,

and reclaiming village life,

та повертаються до сільського життя,

reclaiming interdependence instead.

наголошуючи на взаємозалежності.

Наприклад, 50 мільйонів

Fifty million of us, for example,

live in intergenerational households.

живуть у будинках, які належать різним поколінням.

Це число зросло під час Великого спаду,

This number exploded with the Great Recession,

but it turns out people actually like living this way.

але, так чи інакше, людям подобається так жити.

Two-thirds of those who are living with multiple generations under one roof

Дві третини з тих, хто живе під одним дахом з різними поколіннями

say it's improved their relationships.

говорять, що це покращує відносини.

Дехто ділить будинок не з сім'єю,

Some people are choosing to share homes not with family,

but with other people who understand the health and economic benefits

а з іншими людьми, які розуміють переваги для економіки та здоров'я

of daily community.

при щоденному житті в спільноті.

CoAbode, an online platform for single moms looking to share homes

Онлайн-платформа CoAbode для одиноких мам, які хочуть знімати квартиру

with other single moms,

з іншими одинокими матусями,

has 50,000 users.

налічує 50,000 користувачів.

And people over 65 are especially prone

І люди за 65 особливо схильні

to be looking for these alternative living arrangements.

до пошуку таких альтернативних життєвих укладів.

Вони розуміють, що якість їхнього життя

They understand that their quality of life

depends on a mix of solitude and solidarity.

залежить від поєднання самотності та взаємодопомоги.

Так само і для нас, якщо подумати,

Which is true of all of us when you think about it,

young and old alike.

чи для молодих чи старих.

For too long, we've pretended that happiness is a king in his castle.

Занадто довго ми робили вигляд, що щастя - це бути королем у своєму замку.

Та всі дослідження показують протилежне.

But all the research proves otherwise.

Вони доводять, що найздоровішими, найщасливішими та найзахищенішими --

It shows that the healthiest, happiest and even safest --

in terms of both climate change disaster, in terms of crime, all of that --

як від кліматичних катастроф, так і від злочинності, від всього цього --

are Americans who live lives intertwined with their neighbors.

є ті американці, котрі тісно спілкуються зі своїми сусідами.

Я відчула це на собі.

Now, I've experienced this firsthand.

Останні кілька років я живу в сусідській спільноті.

For the last few years, I've been living in a cohousing community.

It's 1.5 acres of persimmon trees,

Це півтора акра хурми,

this prolific blackberry bush that snakes around a community garden,

ось ці пишні ожинові кущі, які огинають наш сад,

all smack-dab, by the way, in the middle of urban Oakland.

до речі, прямісінько в центрі урбаністичного Окланду.

Всі 9 будинків побудовані дуже різними,

The nine units are all built to be different,

different sizes, different shapes,

різного розміру та стилю,

but they're meant to be as green as possible.

однак вони призначені бути, наскільки це можливо, екологічними.

So big, shiny black solar cells on our roof

А великі, блискучі чорні сонячні батареї на даху

mean our electricity bill rarely exceeds

означають, що наш рахунок за електроенергію рідко перевищує

more than five bucks in a month.

5 доларів на місяць.

The 25 of us who live there are all different ages and political persuasions

Всі 25 людей, які тут живуть, мають різний вік та політичні переконання

and professions,

та профессії,

and we live in homes that have everything a typical home would have.

ми живемо в будинках, у яких є все те, що і в звичайних домівках.

But additionally,

Крім того,

we share an industrial-sized kitchen and eating area,

ми разом ділимо промислового рівня кухню та їдальню,

where we have common meals twice a week.

де двічі на тиждень всі разом їмо.

Now, people, when I tell them I live like this,

Коли я говорю про свій спосіб життя,

often have one of two extreme reactions.

то отримую дві протилежні реакції.

Either they say, "Why doesn't everyone live like this?"

Одні кажуть: "Чому кожен так не живе?"

Or they say, "That sounds totally horrifying.

Інші говорять: "Звучить жахливо.

I would never want to do that."

Я б ніколи так не жив".

So let me reassure you: there is a sacred respect for privacy among us,

Дозвольте мені вас запевнити: для нас приватність - священна,

but also a commitment to what we call "radical hospitality" --

відчуття обов'язку до того, що ми звемо "радикальною гостинністю" --

не тією розрекламованою в готелях "Чотири сезони",

not the kind advertised by the Four Seasons,

а та, що стверджує, що кожна людина заслуговує на доброту,

but the kind that says that every single person is worthy of kindness,

full stop, end of sentence.

ось і все.

Найбільший сюрприз від проживання у такій спільноті?

The biggest surprise for me of living in a community like this?

Ви виконуєте разом всю роботу по дому -- ремонт, приготування їжі, весілля --

You share all the domestic labor -- the repairing, the cooking, the weeding --

but you also share the emotional labor.

крім того, ви розділяєте й емоційну працю.

Rather than depending only on the idealized family unit

Замість того, щоб залежати тільки від від однієї ідеалізованої сім'ї,

to get all of your emotional needs met,

яка задовольняє всі ваші емоційні потреби,

you have two dozen other people that you can go to

у вас є два десятки інших людей до яких ви можете піти

to talk about a hard day at work

і поговорити про тяжкий робочий день,

or troubleshoot how to handle an abusive teacher.

чи як дати раду з неприємним вчителем.

Підлітки у нашій спільноті часто ходять до дорослих, які не є їхніми батьками,

Teenagers in our community will often go to an adult that is not their parent

to ask for advice.

щоб спитати поради.

Белл Гукс називала це "революційним батьківством",

It's what bell hooks called "revolutionary parenting,"

this humble acknowledgment

це скромне визнання того,

that kids are healthier when they have a wider range of adults

що діти будуть здоровішими, маючи широке коло дорослих,

to emulate and count on.

на яких можна розраховувати та наслідувати їх.

Виявляється, що й дорослі стають здоровішими.

Turns out, adults are healthier, too.

It's a lot of pressure,

Занадто великий тиск відчувають всі ті,

trying to be that perfect family behind that white picket fence.

хто намагаються бути ідеальною сім'єю за білим парканчиком.

Нове "покращення", як я назвало його,

The "new better off," as I've come to call it,

is less about investing in the perfect family

вже означає менше інвестування в ідеальну сім'ю

and more about investing in the imperfect village,

та більше інвестування в неідеальне селище,

whether that's relatives living under one roof,

чи це родичі, які живуть під одним дахом,

a cohousing community like mine,

чи в сусідському співмешканні, як у мене,

or just a bunch of neighbors who pledge to really know

чи просто групка сусідів, які обіцяють цікавитись

and look out for one another.

та приглядати одне за одним.

Тут присутній здоровий глузд, чи не так?

It's good common sense, right?

Тим не менше, гроші часто роблять нас німими,

And yet, money has often made us dumb

about reaching out.

коли ми намагаємось отримати їх.

Найнадійніше багатство

The most reliable wealth

is found in relationship.

знаходиться у відносинах.

Нове "покращення" - це вже не індивідуальна перспектива.

The new better off is not an individual prospect at all.

Фактично, якщо ви невдаха або ви про себе так думаєте,

In fact, if you're a failure or you think you're a failure,

I've got some good news for you:

у мене для вас є хороші новини:

you might be a success by standards you have not yet honored.

ви можете бути успішними за стандартами, на яких ви ще не звернули увагу.

Ви можете бути посереднім працівником, але відмінним батьком.

Maybe you're a mediocre earner but a masterful father.

Можливо, ви не можете дозволити собі будинок мрії,

Maybe you can't afford your dream home,

but you throw legendary neighborhood parties.

зате можете влаштовувати легендарні вечірки для сусідів.

Якщо маєте успіх з книгами,

If you're a textbook success,

the implications of what I'm saying could be more grim for you.

наслідки того, що я кажу можуть бути похмурішими для вас.

Ви можете не відповідати стандартам, що їх ви вважаєте важливими

You might be a failure by standards you hold dear

but that the world doesn't reward.

та якими не дорожить світ.

Only you can know.

Лише ви можете знати.

Я знаю, що не віддам належне

I know that I am not a tribute

to my great-grandmother,

моїй прабабусі,

who lived such a short and brutish life,

яка прожила таке коротке та скотське життя,

if I earn enough money to afford every creature comfort.

якщо зароблю достатньо грошей, щоб забезпечити комфорт кожній істоті.

Ви не зможете купити собі життя без страждань та зі змістом.

You can't buy your way out of suffering or into meaning.

There is no home big enough

Не існує настільки великого будинку,

to erase the pain that she must have endured.

який би стер весь той біль, що вона пережила.

Я віддам їй данину поваги,

I am a tribute to her

if I live a life as connected and courageous as possible.

якщо житиму якомога сміливішим та прив'язанішим до суспільства життям.

У розпал такої поширеної невпевненості,

In the midst of such widespread uncertainty,

we may, in fact, be insecure.

ми можемо почуватись незахищеними.

Ми можемо дозволити цьому почуттю зробити нас крихкими

But we can let that insecurity make us brittle

чи м'якими.

or supple.

We can turn inward, lose faith in the power of institutions to change --

Ми можемо зануритись у себе, втратити віру в здатність організацій щось змінити ---

even lose faith in ourselves.

навіть втратити віру в себе.

Або ж можемо відкритись світу,

Or we can turn outward,

культивувати віру в нашу спроможність досягнути, створити, поєднатись.

cultivate faith in our ability to reach out, to connect, to create.

Виявляється, що найбільша небезпека -

Turns out, the biggest danger

це не невдача в досягненні Американської Мрії.

is not failing to achieve the American Dream.

Найбільша небезпека полягає в досягнення мрії,

The biggest danger is achieving a dream

that you don't actually believe in.

в яку ви, власне, не вірили.

Тож не робіть цього.

So don't do that.

Робіть складніші, цікавіші речі,

Do the harder, more interesting thing,

which is to compose a life where what you do every single day,

які наповнюватимуть ваше життя, де те, що ви робите щодня,

the people you give your best love and ingenuity and energy to,

люди, яким ви віддаєте свою любов, і винахідливість, і енергію,

aligns as closely as possible with what you believe.

якомога більше співпадатиме з тим, у що ви вірите.

Щось не таке приземлене, як гроші,

That, not something as mundane as making money,

is a tribute to your ancestors.

буде даниною вашим предкам.

That is the beautiful struggle.

Ось це і є чудова боротьба.

Thank you.

Дякую вам.

(Оплески)

(Applause)