Could a drug prevent depression and PTSD? | Rebecca Brachman

Translator: Joseph Geni Reviewer: Joanna Pietrulewicz

Перекладач: Marina Kobenko Утверджено: Kato Despati

Це - туберкульозна палата,

This is a tuberculosis ward,

і на той час, коли було зроблено це фото, наприкінці 1800-х,

and at the time this picture was taken in the late 1800s,

one in seven of all people

кожна сьома людина

died from tuberculosis.

помирала від туберкульозу.

We had no idea what was causing this disease.

Ми не мали жодного уявлення, що спричиняло цю хворобу.

Існувала навіть гіпотеза,

The hypothesis was actually

it was your constitution that made you susceptible.

що сама конституція людини робила її вразливою.

And it was a highly romanticized disease.

Це хворобу дуже романтизували.

It was also called consumption,

Її також називали сухотами,

і вона була недугою поетів,

and it was the disorder of poets

and artists and intellectuals.

художників і інтелектуалів.

Деякі люди насправді вважали, що вона спричиняла підвищену чутливість

And some people actually thought it gave you heightened sensitivity

and conferred creative genius.

і дарувала геній творчості.

By the 1950s,

у 1950-ті, навпаки,

we instead knew that tuberculosis was caused

нам було відомо, що туберкульоз спричиняла

by a highly contagious bacterial infection,

дуже заразна бактерія,

which is slightly less romantic,

що вже є трохи менш романтично,

але в того був і хороший бік:

but that had the upside

of us being able to maybe develop drugs to treat it.

люди вже могли пробувати розробити ліки від цих бактерій.

So doctors had discovered a new drug, iproniazid,

Тож лікарі винайшли новий препарат, іпроназід,

that they were optimistic might cure tuberculosis,

який давав їм надію вилікувати туберкульоз,

тому вони дали його пацієнтам,

and they gave it to patients,

and patients were elated.

і пацієнти були у захваті.

They were more social, more energetic.

Вони ставали більш соціальними, більш енергійними.

One medical report actually says they were "dancing in the halls."

Один медичний звіт навіть зазначав, що вони "танцювали у коридорах".

And unfortunately,

І, на жаль,

так ставалося не завжди через те, що їм ставало краще.

this was not necessarily because they were getting better.

A lot of them were still dying.

Багато з них так само помирали.

Another medical report describes them as being "inappropriately happy."

Інший медичний звіт описує їх як "неприйнятно щасливих".

And that is how the first antidepressant was discovered.

І саме так винайшли перший антидепресант.

So accidental discovery is not uncommon in science,

Тож випадкове відкриття не є у науці чимось незвичним,

але це потребує дечого більшого, ніж просто щасливого збігу.

but it requires more than just a happy accident.

You have to be able to recognize it for discovery to occur.

Для того, щоб відкриття відбулося, його треба впізнати.

As a neuroscientist, I'm going to talk to you a little bit

Як невролог, я трохи розповідатиму

about my firsthand experience

про мій власний досвід

with whatever you want to call the opposite of dumb luck --

із тим, що ви б назвали протилежністю сліпої вдачі -

let's call it smart luck.

назвемо це запланованим везінням.

But first, a bit more background.

Але спершу трохи додаткової інформації.

Thankfully, since the 1950s,

На щастя, з часів 1950-х,

ми розробили деякі інші ліки і тепер уже можемо лікувати туберкульоз.

we've developed some other drugs and we can actually now cure tuberculosis.

Принаймні у США, хоча це не завжди стосується інших країн,

And at least in the United States, though not necessarily in other countries,

we have closed our sanitoriums

ми закрили медізолятори,

and probably most of you are not too worried about TB.

і, ймовірно, більшість з вас не надто переймається туберкульозом.

But a lot of what was true in the early 1900s

Але багато з того, що у 1900-тих вважали істиною

about infectious disease,

щодо цього інфекційного захворювання,

we can say now about psychiatric disorders.

сьогодні можна застосувати до психічних розладів.

We are in the middle of an epidemic of mood disorders

Ми спостерігаємо епідемію розладів настрою,

like depression and post-traumatic stress disorder, or PTSD.

таких як депресія та посттравматичний стресовий розлад, або ПТСР.

One in four of all adults in the United States

Один із чотирьох дорослих у Сполучених Штатах

suffers from mental illness,

страждає від психічної хвороби,

which means that if you haven't experienced it personally

тобто це означає, що якщо безпосередньо ви

or someone in your family hasn't,

або хтось із вашої сім'ї не стикалися з цим,

it's still very likely that someone you know has,

дуже ймовірно, що стикався хтось з ваших знайомих,

though they may not talk about it.

хоча міг і не розповідати про це.

Depression has actually now surpassed

Депресія сьогодні переганяє

HIV/AIDS, malaria, diabetes and war

ВІЛ/СНІД, малярію, діабет і війну

as the leading cause of disability worldwide.

у списку причин недієздатності у світі.

And also, like tuberculosis in the 1950s,

Також, як із туберкульозом у 1950-ті,

we don't know what causes it.

ми не знаємо, що спричиняє її.

Once it's developed, it's chronic,

Якщо вона розвинулася, - стає хронічною,

lasts a lifetime,

триває протягом всього життя,

and there are no known cures.

і від неї не існує лікування.

The second antidepressant we discovered,

Другим антидепресантом, що ми винайшли

also by accident, in the 1950s,

також випадково у 1950-ті,

from an antihistamine that was making people manic,

на базі антигістаміну, який викликав у людей манії,

imipramine.

був іміпрамін.

And in both the case of the tuberculosis ward and the antihistamine,

І в обох випадках - у туберкульозній палаті й при вживанні антигістаміну,

someone had to be able to recognize

хтось зміг виявити,

that a drug that was designed to do one thing --

що ліки, призначені робити одне -

лікувати туберкульоз чи зупиняти алергію -

treat tuberculosis or suppress allergies --

could be used to do something very different --

могли використовуватися для чогось зовсім іншого -

treat depression.

лікування депресії.

And this sort of repurposing is actually quite challenging.

Така зміна призначення - це доволі складна річ.

When doctors first saw this mood-enhancing effect of iproniazid,

Коли лікарі вперше побачили здатність іпроназіду покращувати настрій,

they didn't really recognize what they saw.

вони не конче зрозуміли, що саме спостерігали.

They were so used to thinking about it

Вони так звикли сприймати його

from the framework of being a tuberculosis drug

як ліки від туберкульозу,

that they actually just listed it

що зазначили зміни настрою,

as a side effect, an adverse side effect.

як побічну дію, небажану побічну дію.

As you can see here,

Як ви тут бачите,

a lot of these patients in 1954 are experiencing severe euphoria.

багато з тих пацієнтів у 1954 переживають жорстку ейфорію.

And they were worried that this might somehow interfere

І лікарі були схвильовані тим, що це може якось зашкодити

with their recovering from tuberculosis.

їхньому одужанню від туберкульозу.

So they recommended that iproniazid only be used in cases of extreme TB

Тож вони радили призначення іпроназіду тільки у випадках важкого ТБ

and in patients that were highly emotionally stable,

і для пацієнтів з високою емоціональною стабільністю,

which is of course the exact opposite of how we use it as an antidepressant.

що, звичайно, протирічить тому, як ми використовуємо антидепресанти.

Вони настільки звикли сприймати це через призму однієї цієї хвороби,

They were so used to looking at it from the perspective of this one disease,

they could not see the larger implications for another disease.

що не вбачали ширшого застосування для іншого захворювання.

And to be fair, it's not entirely their fault.

І, будьмо справедливі, це була не тільки їхня провина.

Функційне зациклення - похибка, що стається із будь-ким.

Functional fixedness is a bias that affects all of us.

It's a tendency to only be able to think of an object

Це схильність думати про об'єкт лише

in terms of its traditional use or function.

в умовах його традиційного призначення.

And mental set is another thing. Right?

Ментальне упередження - теж проблема.

That's sort of this preconceived framework

Це наче заздалегідь сформовані рамки,

with which we approach problems.

з яких ми розглядаємо проблеми.

And that actually makes repurposing pretty hard for all of us,

І саме це робить зміну призначення доволі складною для всіх нас,

which is, I guess, why they gave a TV show to the guy who was,

саме тому на телебаченні дали ціле шоу одному хлопцеві, який дуже

like, really great at repurposing.

вправно змінював призначення речей.

(Laughter)

(Сміх)

So the effects in both the case of iproniazid and imipramine,

Тож ефекти іпроназіду і іміпраміну

they were so strong --

були настільки сильні -

there was mania, or people dancing in the halls.

маніакальні настрої або танці у коридорах.

It's actually not that surprising they were caught.

- Зовсім не дивно, що їх вдалося помітити.

But it does make you wonder what else we've missed.

Але це примушує замислитись про те, що ще ми могли пропустити.

Тож іпроназід і іміпрамін -

So iproniazid and imipramine,

they're more than just a case study in repurposing.

більше, ніж практичний приклад зміни призначення.

They have two other things in common that are really important.

Вони мають ще дещо спільне, що також дуже важливе.

One, they have terrible side effects.

По-перше: в них обох жахливі побічні дії.

That includes liver toxicity,

Включно із токсичністю для печінки,

weight gain of over 50 pounds,

збільшенням ваги на понад 20 кілограмів,

suicidality.

суїцідальними нахилами.

And two, they both increase levels of serotonin,

І по-друге: вони обидва збільшують рівень серотоніну,

which is a chemical signal in the brain,

хімічного сигналу у мозку

or a neurotransmitter.

або нейротрансмітера.

And those two things together, right, one or the two,

І обидві ці речі окремо, перша чи друга,

may not have been that important,

могли б не бути настільки значні,

but the two together meant that we had to develop safer drugs,

але їхнє поєднання означало, що ми мали розробити безпечніший препарат,

and that serotonin seemed like a pretty good place to start.

і серотонін здавався доволі хорошим початком.

So we developed drugs to more specifically focus on serotonin,

Тож ми розробили ліки, більше сконцентровані на серотоніні,

the selective serotonin reuptake inhibitors, so the SSRIs,

селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, СІЗЗС,

the most famous of which is Prozac.

найвідоміший з яких - Прозак.

Це відбулося 30 років тому,

And that was 30 years ago,

й відтоді, здебільшого, ми лише оптимізували ті ліки.

and since then we have mostly just worked on optimizing those drugs.

And the SSRIs, they are better than the drugs that came before them,

СІЗЗСи є ліпшими за препарати, що були перед ними,

but they still have a lot of side effects,

та вони досі мають забагато побічних ефектів,

включно зі збільшенням ваги, безсонням,

including weight gain, insomnia,

суїцидальними нахилами -

suicidality --

а лікувальний ефект виявляють за дуже значний час,

and they take a really long time to work,

something like four to six weeks in a lot of patients.

від чотирьох до шести тижнів у багатьох пацієнтів.

І то в пацієнтів, на яких вони взагалі діють.

And that's in the patients where they do work.

There are a lot of patients where these drugs don't work.

Є багато хворих, що не реагують на ці ліки.

А це означає, що тепер, у 2016,

And that means now, in 2016,

we still have no cures for any mood disorders,

в нас іще немає ліків від розладів настрою,

just drugs that suppress symptoms,

є лише препарати для пригнічення симптомів,

which is kind of the difference between taking a painkiller for an infection

що дуже нагадує різницю прийому знеболювального від інфекції

versus an antibiotic.

замість антибіотику.

A painkiller will make you feel better,

Знеболювальне допоможе почуватися краще,

but is not going to do anything to treat that underlying disease.

але воно не зробить нічого для лікування корінної хвороби.

And it was this flexibility in our thinking

І саме завдяки гнучкому мисленню

нам вдалося розгледіти, що призначення іпроназіду і іміпраміну

that let us recognize that iproniazid and imipramine

можна було змінити в такий спосіб,

could be repurposed in this way,

який привів до гіпотези про серотонін,

which led us to the serotonin hypothesis,

на котрій ми, як це не іронічно, вже зациклилися.

which we then, ironically, fixated on.

This is brain signaling, serotonin,

Ось це сигнали мозку, серотонін,

from an SSRI commercial.

із реклами про СІЗЗС.

In case you're not clear, this is a dramatization.

Якщо вам не зовсім зрозуміло, це - драматизація.

And in science, we try and remove our bias, right,

І в науці ми намагаємось усунути упередженість,

by running double-blinded experiments

проводячи подвійні сліпі експерименти,

тобто заздалегідь не маючи статистики з приводу майбутніх результатів.

or being statistically agnostic as to what our results will be.

But bias creeps in more insidiously in what we choose to study

Але упередженість все одно неминуче пролізає у те, що ми починаємо вивчати,

and how we choose to study it.

і те, яким чином ми це вивчаємо.

So we've focused on serotonin now for the past 30 years,

Тож протягом останніх 30 років, ми зосереджувалися на серотоніні,

often to the exclusion of other things.

часто не зважаючи на інші речі.

We still have no cures,

В нас так і немає лікування,

and what if serotonin isn't all there is to depression?

а що, як припустити, що серотонін - не єдина складова депресії?

What if it's not even the key part of it?

Що, коли це навіть не ключова складова?

That means no matter how much time

Це означає, що хоч скільки часу,

or money or effort we put into it,

грошей, або зусиль ми вкладемо у дослідження,

it will never lead to a cure.

вони не призведуть до винаходу ліків.

In the past few years, doctors have discovered

Протягом останніх декількох років лікарі винайшли,

ймовірно, перший справді новий антидепресант з часів СІЗЗСів,

probably what is the first truly new antidepressant since the SSRIs,

Calypsol,

Каліпсол,

and this drug works very quickly, within a few hours or a day,

і цей препарат спрацьовує дуже швидко, протягом декількох годин або дня,

and it doesn't work on serotonin.

і він не залучає серотонін.

It works on glutamate, which is another neurotransmitter.

Він працює на глутаматі, який теж є нейромедіатором.

And it's also repurposed.

Його призначення теж змінили.

It was traditionally used as anesthesia in surgery.

Традиційно він використовувався як анестетик під час операцій.

But unlike those other drugs,

Та на відміну від тих інших ліків,

which were recognized pretty quickly,

які розпізнали доволі швидко,

знадобилося 20 років,

it took us 20 years

to realize that Calypsol was an antidepressant,

щоб зрозуміти, що Каліпсол був антидепресантом,

despite the fact that it's actually a better antidepressant,

попри те, що він, власне, був значно кращим антидепресантом,

probably, than those other drugs.

ніж усі ті інші ліки.

It's actually probably because of the fact that it's a better antidepressant

Можливо, саме через те, що він був набагато кращим антидепресантом,

його ефект було так складно помітити.

that it was harder for us to recognize.

Про нього не сигналізувала жодна манія.

There was no mania to signal its effects.

So in 2013, up at Columbia University,

Тож у 2013 у Колумбійському університеті

I was working with my colleague,

я працювала із своєю колегою,

Dr. Christine Ann Denny,

доктором Крістіною Енн Денні:

and we were studying Calypsol as an antidepressant in mice.

ми вивчали вплив Каліпсолу у якості антидепресанту на мишах.

And Calypsol has, like, a really short half-life,

В Каліпсолу дуже короткий час напіврозпаду,

which means it's out of your body within a few hours.

це означає, що він виводиться із організму за декілька годин.

And we were just piloting.

Ми лише "пробували" препарат.

- робили мишам ін'єкцію

So we would give an injection to mice,

and then we'd wait a week,

і чекали тиждень,

and then we'd run another experiment to save money.

а вже тоді проводили інший дослід, щоб заощадити гроші.

І в одному з моїх експериментів

And one of the experiments I was running,

we would stress the mice,

ми викликали у мишей стрес,

and we used that as a model of depression.

щоб використати це як модель депресії.

Спершу все виглядало так, ніби це зовсім не працювало.

And at first it kind of just looked like it didn't really work at all.

So we could have stopped there.

Тож ми могли на тому й зупинитися.

But I have run this model of depression for years,

Але я використовувала цю модель депресії роками,

and the data just looked kind of weird.

і ці дані виглядали дещо дивними.

It didn't really look right to me.

Щось у них здавалося мені неправильним.

So I went back,

Тож я повернулася до них,

and we reanalyzed it

і ми ще раз проаналізували результати,

взявши до уваги, чи отримали миші ту єдину ін'єкцію Каліпсолу

based on whether or not they had gotten that one injection of Calypsol

a week beforehand.

тижнем раніше.

And it looked kind of like this.

Картина була десь така.

So if you look at the far left,

Подивіться у дальній лівий кут:

якщо ви помістите мишу у новий простір -

if you put a mouse in a new space,

this is the box, it's very exciting,

це нова клітка, дуже цікаво -

a mouse will walk around and explore,

- миша буде обходити і вивчати її,

тут ви бачите рожеву лінію, яка повторює їхні пересування.

and you can see that pink line is actually the measure of them walking.

And we also give it another mouse in a pencil cup

Ми також помістили туди мишу у склянці для олівців,

that it can decide to interact with.

з якою миша могла повзаємодіяти.

This is also a dramatization, in case that's not clear.

Це також драматизація, якщо це не очевидно.

And a normal mouse will explore.

Нормальна миша вивчатиме простір.

It will be social.

І буде спілкуватись.

Check out what's going on.

Подивіться, що відбувається.

Якщо стресувати її у цій моделі депресії,

If you stress a mouse in this depression model,

which is the middle box,

як мишу у середній клітці,

- вона не взаємодіє і припиняє рухатись.

they aren't social, they don't explore.

Здебільшого, миші ніби ховаються у дальньому куті за склянкою.

They mostly just kind of hide in that back corner, behind a cup.

І все ж таки, ті миші, що отримали ін'єкцію Каліпсолу,

Yet the mice that had gotten that one injection of Calypsol,

ось тут праворуч,

here on your right,

продовжували досліджувати і спілкуватися.

they were exploring, they were social.

They looked like they had never been stressed at all,

Вони виглядали так, ніби не відчули жодного стресу,

що було неможливо.

which is impossible.

So we could have just stopped there,

І ми могли зупинитися на цьому,

but Christine had also used Calypsol before as anesthesia,

але Крістін у минулому використовувала Каліпсол у якості анестезії

і кілька років тому бачила,

and a few years ago she had seen

that it seemed to have some weird effects on cells

що він мав дещо дивний ефект на клітини,

а також на поведінку,

and some other behavior

that also seemed to last long after the drug,

і ці зміни тривали ще довго після використання препарату,

maybe a few weeks.

іноді навіть тижні.

So we were like, OK,

Тож ми подумали: добре,

maybe this is not completely impossible,

може це не так вже й зовсім не можливо,

та ми були справді скептично налаштовані.

but we were really skeptical.

So we did what you do in science when you're not sure,

Тож зробили те, що роблять науковці, коли сумніваються -

and we ran it again.

повторили експеримент.

And I remember being in the animal room,

Я пам'ятаю, що була у кімнаті з тваринами

moving mice from box to box to test them,

і пересаджувала мишей із клітки до клітки, щоб протестувати,

and Christine was actually sitting on the floor with the computer in her lap

а Крістін сиділа на підлозі з комп'ютером на колінах,

so the mice couldn't see her,

щоб миші не бачили її,

and she was analyzing the data in real time.

і аналізувала дані у реальному часі.

And I remember us yelling,

І я пам'ятаю, як ми заверещали -

which you're not supposed to do in an animal room where you're testing,

чого не радять робити у кімнаті з тваринами під час експериментів -

because it had worked.

бо це спрацювало.

It seemed like these mice were protected against stress,

Здавалося, що ті миші були захищені від стресу

or they were inappropriately happy, however you want to call it.

або були незвичайно щасливі, не має значення, як ви це назвете.

And we were really excited.

А ми були справді у захваті.

And then we were really skeptical, because it was too good to be true.

Потім ми стали ще скептичнішими - це здавалося надто ідеальним, щоб бути правдою.

So we ran it again.

Тож ми ще повторили тест.

And then we ran it again in a PTSD model,

І тоді ще раз у ПТСР моделі,

and we ran it again in a physiological model,

а потім ще раз у фізіологічній моделі,

where all we did was give stress hormones.

в якій ми просто давали гормони стресу.

And we had our undergrads run it.

І доручили такий тест студентам.

And then we had our collaborators halfway across the world in France run it.

А тоді попросили колег із Франції повторити тест на іншій півкулі.

And every time someone ran it, they confirmed the same thing.

І щоразу, ставлячи цей дослід, всі підтверджували наш результат.

Виявлялося, що одна ін'єкція Каліпсолу

It seemed like this one injection of Calypsol

was somehow protecting against stress for weeks.

якимось чином захищала від стресу протягом кількох тижнів.

And we only published this a year ago,

Ми опублікували це тільки рік тому,

але відтоді цей ефект підтвердили інші незалежні лабораторії.

but since then other labs have independently confirmed this effect.

So we don't know what causes depression,

Тож, невідомо, що спричиняє депресію,

but we do know that stress is the initial trigger

але ми знаємо, що саме стрес є причиною

in 80 percent of cases,

розладу у 80 відсотках випадків,

and depression and PTSD are different diseases,

і що депресія і ПТСР - це різні захворювання,

but this is something they share in common.

але саме це в них є спільним.

Right? It is traumatic stress

Травматичний стрес від

like active combat or natural disasters

активного бою або стихійного лиха,

or community violence or sexual assault

чи колективного насильства, або сексуального насилля

спричиняє посттравматичний стресовий розлад,

that causes post-traumatic stress disorder,

and not everyone that is exposed to stress develops a mood disorder.

і не в кожного, хто пережив стрес, розвивається розладу настрою.

And this ability to experience stress and be resilient

І це вміння - зазнати стресу та відпружинити,

and bounce back and not develop depression or PTSD

відскочити від удару й не розвинути депресію або ПТСР,

is known as stress resilience,

- називається стійкістю до стресу,

and it varies between people.

і вона різна у кожного.

And we have always thought of it as just sort of this passive property.

Ми завжди думали про неї, як про пасивну якість.

Це - відсутність схильності

It's the absence of susceptibility factors

and risk factors for these disorders.

і факторів ризику розвитку цих розладів.

But what if it were active?

Але що, коли б це було активною якістю?

Maybe we could enhance it,

Яку ми, може, підсилили б,

sort of akin to putting on armor.

немовби покрили б бронею.

We had accidentally discovered the first resilience-enhancing drug.

Ми випадково винайшли перші ліки, що покращують стійкість до стресу.

And like I said, we only gave a tiny amount of the drug,

І, як я зазначала, ми давали дуже малу дозу препарату,

and it lasted for weeks,

що діяла протягом тижнів,

і це зовсім не схоже на ефект від антидепресантів.

and that's not like anything you see with antidepressants.

But it is actually kind of similar to what you see in immune vaccines.

Але доволі подібне на ефект імунних щеплень.

So in immune vaccines, you'll get your shots,

В імунних щепленнях ви отримуєте свою ін'єкцію,

а потім тижні, місяці, роки,

and then weeks, months, years later,

when you're actually exposed to bacteria,

коли ви реально стикаєтеся з бактерією,

it's not the vaccine in your body that protects you.

вас захищає не щеплення.

It's your own immune system

Це ваша імунна система,

that's developed resistance and resilience to this bacteria that fights it off,

яка виробила стійкість і опірність до бактерії, відбиває удар,

and you actually never get the infection,

і ви дійсно ніколи не інфікуєтесь,

що дуже відрізняється від того, як ми лікуємо хвороби. Так?

which is very different from, say, our treatments. Right?

In that case, you get the infection, you're exposed to the bacteria,

Бо зазвичай ви інфікуєтесь, ви незахищені від бактерії,

ви хворієте, і тоді вам треба прийняти, скажімо, антибіотик, який її вилікує,

you're sick, and then you take, say, an antibiotic which cures it,

and those drugs are actually working to kill the bacteria.

і ці ліки, насправді, націлені на те, щоб вбити бактерію.

Or similar to as I said before, with this palliative,

Чи, як я описувала, у випадку з паліативними ліками:

you'll take something that will suppress the symptoms,

ви вип'єте щось, що придушить симптоми,

but it won't treat the underlying infection,

але не вилікує інфекцію,

and you'll only feel better during the time in which you're taking it,

і ви почуватиметесь краще протягом часу, поки питимете ці ліки,

which is why you have to keep taking it.

тому ви муситимете далі їх пити.

And in depression and PTSD --

А у випадку з депресією і ПТСР -

here we have your stress exposure --

де ви піддаєтеся стресу -

we only have palliative care.

в нас є тільки паліативне лікування.

Antidepressants only suppress symptoms,

Антидепресанти тільки придушують симптоми,

і саме тому ви фактично мусите приймати їх

and that is why you basically have to keep taking them

for the life of the disease,

протягом усієї хвороби,

which is often the length of your own life.

що часто значить - "протягом усього життя".

So we're calling our resilience-enhancing drugs "paravaccines,"

Отже, ми називаємо наші ліки підвищенням стійкості до стресу, "паравакциною",

which means vaccine-like,

що означає, "подібні до вакцини",

because it seems like they might have the potential

бо здається, що вони можуть потенційно

to protect against stress

захистити від стресу

і запобігти розвиненню у мишей

and prevent mice from developing

depression and post-traumatic stress disorder.

депресії і посттравматичного стресового розладу.

Also, not all antidepressants are also paravaccines.

Також, не всі антидепресанти є паращепленнями.

We tried Prozac as well,

Ми випробовували Прозак,

and that had no effect.

він не дав бажаного ефекту.

Якби ми перенесли це на людей,

So if this were to translate into humans,

ми мали б змогу допомогти людям,

we might be able to protect people

who are predictably at risk

які знаходяться у групі ризику

against stress-induced disorders like depression and PTSD.

розвитку розладів, спричинених стресом, як-от депресії та ПТСР.

So that's first responders and firefighters,

Такі люди - це службовці оперативного реагування та пожежники,

біженці, в'язні та охоронці у тюрмах,

refugees, prisoners and prison guards,

soldiers, you name it.

військові, та багато інших.

And to give you a sense of the scale of these diseases,

І щоб ви зрозуміли масштаби розповсюдженості цих захворювань,

in 2010, the global burden of disease

у 2010 глобальні витрати на лікування таких хвороб

was estimated at 2.5 trillion dollars,

сягнули 2,5 трильйона доларів,

а оскільки вони хронічні,

and since they are chronic,

that cost is compounding and is therefore expected to rise

необхідність у коштах тільки зростає, і очікується, що вони сягнуть

up to six trillion dollars in just the next 15 years.

шести трильйонів доларів за наступні 15 років.

As I mentioned before,

Як я зазначала раніше,

зміна призначення може бути складною через наші упередження.

repurposing can be challenging because of our prior biases.

Calypsol has another name,

В Каліпсола є інша назва:

кетамін,

ketamine,

which also goes by another name,

який ще відомий під назвою

Special K,

Особливий К -

which is a club drug and drug of abuse.

це клубний наркотик, яким зловживають.

It's still used across the world as an anesthetic.

Його досі використовують у всьому світі як анестетик.

It's used in children. We use it on the battlefield.

Його використовують на дітях. Ми користуємося ним на війні.

It's actually the drug of choice in a lot of developing nations,

У багатьох країнах, що розвиваються, обирають саме цей препарат

because it doesn't affect breathing.

через те, що він не впливає на дихання.

It is on the World Health Organization list of most essential medicines.

Він у списку найважливіших ліків Міжнародної організації охорони здоров'я.

If we had discovered ketamine as a paravaccine first,

Якби ми спершу винайшли кетамін як паращеплення,

it'd be pretty easy for us to develop it,

нам було б достатньо легко розвинути його виготовлення,

but as is, we have to compete with our functional fixedness

але тепер ми мусимо пересилювати нашу функціональну фіксацію

and mental set that kind of interfere.

і ментальне упередження, які наразі сильно заважають.

Fortunately, it's not the only compound we have discovered

На щастя, це не єдина речовина з тих, що ми винайшли,

that has these prophylactic, paravaccine qualities,

яка має ті профілактичні якості паращеплення,

but all of the other drugs we've discovered,

але всі інші препарати, що ми винайшли,

or compounds if you will, they're totally new,

або, якщо бажаєте, сполуки, - цілком нові,

they have to go through the entire FDA approval process --

і мають пройти процес схвалення в Управлінні з саннагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів -

if they make it before they can ever be used in humans.

тільки після цього ми зможемо використовувати їх для лікування людей.

And that will be years.

На це підуть довгі роки.

So if we wanted something sooner,

Тож, якщо нам щось потрібно раніше,

ketamine is already FDA-approved.

кетамін вже схвалений цим Управлінням.

It's generic, it's available.

Він універсальний, він доступний.

We could develop it for a fraction of the price and a fraction of the time.

Ми могли б здійснити розробку на його базі за копійки та за дуже короткий час.

But actually, beyond functional fixedness and mental set,

Але, крім функціональної фіксації та ментальної упередженості,

there's a real other challenge to repurposing drugs,

у зміні призначення ліків є ще інша проблема,

which is policy.

а саме - політика.

Не існує ніяких матеріальних стимулів -

There are no incentives in place

once a drug is generic and off patent and no longer exclusive

коли препарат є похідним, коли термін його патенту закінчився і він не ексклюзивний -

щоб фармакологічні компанії розробляли такі ліки,

to encourage pharma companies to develop them,

because they don't make money.

бо вони не зароблять гроші.

And that's not true for just ketamine. That is true for all drugs.

І це стосується не лише кетаміну, а всіх ліків.

Regardless, the idea itself is completely novel in psychiatry,

Незважаючи на це, сама ідея використання медикаментів задля

to use drugs to prevent mental illness

запобігання психічному захворюванню є цілком новітньою для психіатрії,

as opposed to just treat it.

на противагу лікуванню хвороби.

It is possible that 20, 50, 100 years from now,

Цілком можливо, що через 20, 50, 100 років

we will look back now at depression and PTSD

ми озиратимемося на депресію та ПТСР

the way we look back at tuberculosis sanitoriums

так само, як ми дивимося зараз на туберкульозні санаторії -

as a thing of the past.

як на речі з минулого.

This could be the beginning of the end of the mental health epidemic.

Це могло б стати початком кінця епідемії психічних недуг.

But as a great scientist once said,

Але, як сказав колись один вчений:

"Only a fool is sure of anything.

"Тільки дурень у чомусь впевнений.

A wise man keeps on guessing."

Мудра людина продовжує вгадувати".

Дякую, друзі.

Thank you, guys.

(Applause)

(Оплески)