Governments don't understand cyber warfare. We need hackers | Rodrigo Bijou

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Khrystyna Romashko

In 2008, Burhan Hassan, age 17,

У 2008 році 17-річний Бурхан Хассан

boarded a flight from Minneapolis

сів на рейс з Міннеаполіса

to the Horn of Africa.

до Сомалійського півострова.

And while Burhan was the youngest recruit,

І доки Бурхан був наймолодшим учасником,

he was not alone.

то був не один.

Al-Shabaab managed to recruit over two dozen young men

Аль-Шабаабу вдалося завербувати близько двох десятків молодих людей

in their late teens and early 20s

підліткового, а також приблизно 20-річного віку,

with a heavy presence on social media platforms like Facebook.

котрі рідко з'являлись в соціальних мережах типу Facebook.

With the Internet and other technologies,

Інтернет та інші технології

they've changed our everyday lives,

змінили наше сьогоднішнє життя,

but they've also changed recruitment, radicalization

та вони також змінили і вербування, радикалізацію

and the front lines of conflict today.

та передові лінії сьогоднішніх конфліктів.

What about the links connecting Twitter,

Що пов'язує Twitter,

Google and protesters fighting for democracy?

Google та протестувальників за демократію?

These numbers represent Google's public DNS servers,

Ці числа являють собою відкриті домени Google,

effectively the only digital border crossing

цифрові перехрестя,

protesters had and could use

які можуть використовуватись протестуючими,

to communicate with each other, to reach the outside world

щоб спілкуватись одне з одним, та зовнішнім світом

and to spread viral awareness

для поширення вірусу обізнаності

of what was happening in their own country.

про те, що відбувається у власній країні.

Today, conflict is essentially borderless.

На сьогодні, у конфлікту немає кордонів.

If there are bounds to conflict today,

Якщо сьогодні виникає конфлікт,

they're bound by digital, not physical geography.

він обмежений рамками цифрової, не фізичної географії.

And under all this is a vacuum of power

І на додачу ця порожнеча у владі,

where non-state actors, individuals and private organizations

де не державні діячі, окремі особи та приватні організації

have the advantage over slow, outdated military and intelligence agencies.

отримують перевагу над повільними, застарілими військовими та спецслужбами.

And this is because, in the digital age of conflict,

А все це тому, що в цифрову епоху конфлікту

there exists a feedback loop

існує зворотній зв'язок,

where new technologies, platforms like the ones I mentioned,

де нові технології, платформи, як вищезгадані,

and more disruptive ones,

та більш руйнівні

can be adapted, learned, and deployed by individuals and organizations

організації та приватні особи вивчають, адаптують та розгортають

faster than governments can react.

швидше, ніж відреагує уряд.

To understand the pace of our own government thinking on this,

Для розуміння швидкості мислення уряду щодо цього,

I like to turn to something aptly named

я перейду до теми із влучною назвою

the Worldwide Threat Assessment,

Всесвітня оцінка загрози,

where every year the Director of National Intelligence in the US

де кожного року директор Національної розвідки США

looks at the global threat landscape,

дивиться на карту глобальних загроз,

and he says, "These are the threats, these are the details,

і говорить: "Це загрози, а це дрібниці,

and this is how we rank them."

ми позначимо їх отак."

In 2007, there was absolutely no mention of cyber security.

В 2007 про кібербезпеку навіть не згадували.

It took until 2011, when it came at the end,

Так тривало до 2011, коли цьому настав кінець,

where other things, like West African drug trafficking, took precedence.

коли набув оборотів західно-африканський незаконний обіг наркотиків.

In 2012, it crept up, still behind things like terrorism and proliferation.

Він підкрався в 2012, все ще залишаючись позаду тероризму та його поширенням.

In 2013, it became the top threat,

В 2013 це стало головною загрозою,

in 2014 and for the foreseeable future.

а в 2014 загрожувало всьому майбутньому.

What things like that show us

Такі речі показують нам,

is that there is a fundamental inability today

що на сьогодні існує повна неспроможність уряду

on the part of governments to adapt and learn in digital conflict,

у вивченні цифрового конфлікту,

where conflict can be immaterial, borderless, often wholly untraceable.

де конфлікт може бути нематеріальним, без кордонів, часто не відстежуваним.

And conflict isn't just online to offline, as we see with terrorist radicalization,

І конфлікт не лише від онлайн до офлайн, як у випадку терористичної радикалізації,

but it goes the other way as well.

він відбувається й інакшим чином.

We all know the horrible events that unfolded in Paris this year

Нам відомо про жахливі події, котрі розгорнулись цього року в Парижі,

with the Charlie Hebdo terrorist attacks.

терористичну атаку на журнал Шарлі Ебдо.

What an individual hacker or a small group of anonymous individuals did

Хакери, чи мала група анонімів,

was enter those social media conversations that so many of us took part in.

створили діалоги в соціальних мережах, в яких ми брали участь.

#JeSuisCharlie.

#JeSuisCharlie [франц. "Я - Шарлі"]

On Facebook, on Twitter, on Google,

На Facebook, Twitter, Google,

all sorts of places where millions of people, myself included,

повсюди, де мільйони людей, включно зі мною,

were talking about the events

розмовляли про події

and saw images like this,

та бачили ось такі зображення:

the emotional, poignant image of a baby with "Je suis Charlie" on its wrist.

емоційне, зворушливе фото дитини із "Je suis Charlie" на зап'ясті.

And this turned into a weapon.

І це стало зброєю.

What the hackers did was weaponize this image,

Хакери зробили це зображення зброєю.

where unsuspecting victims,

Нічого не підозрюючі жертви,

like all of us in those conversations,

кожен з нас в цих розмовах,

saw this image, downloaded it

бачили цю картинку, завантажували її,

but it was embedded with malware.

а до неї був прив'язаний вірус.

And so when you downloaded this image,

Тож, коли ви завантажували зображення,

it hacked your system.

він ламав вашу систему.

It took six days to deploy a global malware campaign.

Потрібно було шість днів, щоб розгорнути глобальну кампанію проти шкідливих програм.

The divide between physical and digital domains today

Розрив сьогодні між фізичними та цифровим доменами

ceases to exist,

перестає існувати,

where we have offline attacks like those in Paris

де атаки офлайн, як ті в Парижі,

appropriated for online hacks.

застосовані і в онлайн атаках.

And it goes the other way as well, with recruitment.

Відбувається це й іншим шляхом, через вербування.

We see online radicalization of teens,

Ми бачимо радикалізацію онлайн серед підлітків,

who can then be deployed globally for offline terrorist attacks.

яких широко використовують для офлайнових терористичних атак.

With all of this, we see that there's a new 21st century battle brewing,

При всьому цьому, ми бачимо, як розгортається нова битва у 21 сторіччі,

and governments don't necessarily take a part.

і урядам не обов'язково брати участь.

So in another case, Anonymous vs. Los Zetas.

Інший випадок, аноніми проти Лос Зетас.

In early September 2011 in Mexico,

На початку вересня в 2011 в Мехіко

Los Zetas, one of the most powerful drug cartels,

Лос Зетас - один із найпотужніших наркокартелів,

hung two bloggers with a sign that said,

повісили двох блогерів із написом

"This is what will happen to all Internet busybodies."

"Це станеться з усіма, хто суне носа, куди не слід в інтернеті."

A week later, they beheaded a young girl.

Потім вони відтяли голову дівчині.

They severed her head, put it on top of her computer

Вони відрізали голову та поклали на її комп'ютер

with a similar note.

із подібною запискою.

And taking the digital counteroffensive

І прийнявши на себе цифровий контрнаступ, -

because governments couldn't even understand what was going on or act,

тому що уряди навіть не розуміють, що відбувається, чи просто не діють, -

Anonymous, a group we might not associate as the most positive force in the world,

"Аноніми", група, яка не асоціюється з найпозитивнішою силою у світі,

took action,

починають діяти,

not in cyber attacks, but threatening information to be free.

не кібератаками, а погрозами відкрити інформацію.

On social media, they said,

В соціальних мережах вони сказали:

"We will release information

"Ми відкриємо інформацію,

that ties prosecutors and governors to corrupt drug deals with the cartel."

яка зв'яже руки прокурорам та чиновникам з їх таємними угодами із наркокартелями."

And escalating that conflict,

І щоб підігріти конфлікт,

Los Zetas said, "We will kill 10 people for every bit of information you release."

Лос Зетас сказали: "Ми вбиватимемо по 10 людей за кожне написане вами речення".

And so it ended there because it would become too gruesome to continue.

Так все і закінчилось, бо продовження стало б кривавим.

But what was powerful about this

Та найголовнішим було те,

was that anonymous individuals,

що окремі особи,

not federal policia, not military, not politicians,

не федеральна поліція, не військові, не політики

could strike fear deep into the heart

змогли вселити жах у серця

of one of the most powerful, violent organizations in the world.

однієї з наймогутніших насильницьких організацій світу.

And so we live in an era

Ми живемо в епоху,

that lacks the clarity of the past in conflict,

коли не вистачає колишньої ясності в конфліктах,

in who we're fighting, in the motivations behind attacks,

хто бореться; які мотивації стоять за атаками,

in the tools and techniques used,

які знаряддя та техніка використовуються,

and how quickly they evolve.

і як швидко вони розповсюджуються.

And the question still remains:

Питання залишається:

what can individuals, organizations and governments do?

що можуть зробити окремі особи, організації та уряди?

For answers to these questions, it starts with individuals,

Щоб відповісти на ці запитання, варто почати з окремих осіб

and I think peer-to-peer security is the answer.

і, на мою думку, відповіддю буде пірингова мережа.

Those people in relationships that bought over teens online,

Люди, які хочуть заманити підлітків доступом до мережі,

we can do that with peer-to-peer security.

можуть зробити це з піринговою мережею.

Individuals have more power than ever before

У окремих осіб тепер більше влади, ніж будь-коли,

to affect national and international security.

щоб вплинути на національну та міжнародну політику.

And we can create those positive peer-to-peer relationships

І ми можемо створити чудові пірингові мережі

on and offline,

онлайн та офлайн,

we can support and educate the next generation of hackers, like myself,

ми можемо підтримати та виховати наступне покоління хакерів, таких як я,

instead of saying, "You can either be a criminal or join the NSA."

замість говорити " Ти можеш стати або злочинцем, або приєднатись до АНБ".

That matters today.

Це зараз важливо.

And it's not just individuals -- it's organizations, corporations even.

Це не тільки окремі особи - а цілі організації та корпорації.

They have an advantage to act across more borders,

Вони мають перевагу, діють через більшу кількість кордонів,

more effectively and more rapidly than governments can,

ефективніше та швидше, ніж уряди,

and there's a set of real incentives there.

тут сховано чимало стимулів.

It's profitable and valuable

Це вигідно і варте того,

to be seen as trustworthy in the digital age,

щоб бути вартим довіри в цифрову епоху,

and will only be more so in future generations to come.

і таких буде більше в майбутніх поколіннях.

But we still can't ignore government,

Та ми не можемо ігнорувати уряди,

because that's who we turn to for collective action

тому що до них ми звертаємось для колективних дій,

to keep us safe and secure.

щоб тримати нас у безпеці.

But we see where that's gotten us so far,

Та ми бачимо, куди це нас веде -

where there's an inability to adapt and learn in digital conflict,

до нездатності адаптуватись та навчатись у цифрового конфлікту,

where at the highest levels of leadership,

де в найвищих ланках керівництва,

the Director of the CIA, Secretary of Defense,

директор ЦРУ, міністр оборони

they say, "Cyber Pearl Harbor will happen." "Cyber 9/11 is imminent."

кажуть: "Станеться кібер Перл Харбор." "Кібер 11 вересня є неминучим."

But this only makes us more fearful, not more secure.

Та це лише вселяє жах, але не робить нас більш захищеними.

By banning encryption in favor of mass surveillance and mass hacking,

Забороняючи шифрування на користь масового спостереження та злому,

sure, GCHQ and the NSA can spy on you.

СУЗ та АНБ можуть шпигувати за вами.

But that doesn't mean that they're the only ones that can.

Та це не значить, що вони єдині, хто може це робити.

Capabilities are cheap, even free.

Можливості дешеві, навіть безкоштовні.

Technical ability is rising around the world,

Технічні можливості зростають по всьому світу,

and individuals and small groups have the advantage.

окремі особи та малі групи отримують перевагу.

So today it might just be the NSA and GCHQ,

Сьогодні ними можуть бути ЦУЗ та АНБ,

but who's to say that the Chinese can't find that backdoor?

та хто скаже, що завтра китайці не знайдуть таємний прохід?

Or in another generation, some kid in his basement in Estonia?

Чи в іншому поколінні якась дитина в підвалі в Естонії?

And so I would say that it's not what governments can do,

Я б сказав, що це не те, що уряди можуть зробити ,

it's that they can't.

а те, чого вони не можуть.

Governments today need to give up power and control

Сьогодні урядам потрібно відмовитись від влади та контролю,

in order to help make us more secure.

щоб домогтися більшої безпеки для нас.

Giving up mass surveillance and hacking and instead fixing those backdoors

Облишення масового спостереження та злому даних замість зміцнення захисту

means that, yeah, they can't spy on us,

означає, що вони не зможуть шпигувати,

but neither can the Chinese

але не зможуть ні китайці,

or that hacker in Estonia a generation from now.

ні той хакер в Естонії з наступного покоління.

And government support for technologies like Tor and Bitcoin

І державна підтримка таких технологій як тор та біткоін

mean giving up control,

означатиме припинення контролю,

but it means that developers, translators, anybody with an Internet connection,

а також, що розробники, перекладачі, всі, хто матиме доступ до інтернету

in countries like Cuba, Iran and China, can sell their skills, their products,

в таких країнах як Куба, Іран та Китай зможуть продавати свої уміння та продукти

in the global marketplace,

на світовому ринку

but more importantly sell their ideas,

та, ще важливіше, продаватимуть власні ідеї,

show us what's happening in their own countries.

показуватимуть нам, що ж відбувається у їх власних країнах.

And so it should be not fearful,

Та цього не варто боятись,

it should be inspiring to the same governments

це повинно бути надихаючим для тих самих урядів,

that fought for civil rights, free speech and democracy

які боролись за людські права, свободу слова та демократію

in the great wars of the last century,

у великих війнах минулого століття.

that today, for the first time in human history,

І сьогодні, вперше в історії людини,

we have a technical opportunity

у нас є технічна можливість

to make billions of people safer around the world

створити безпеку для мільйонів людей у світі,

that we've never had before in human history.

чого раніше ніколи не траплялось в історії.

It should be inspiring.

Цим варто надихатись.

(Applause)

(Оплески)