Architecture that's built to heal | Michael Murphy

Перекладач: Daria Aza Утверджено: Hanna Leliv

Скільки я себе пам'ятаю, кожні вихідні

Every weekend for as long as I can remember,

my father would get up on a Saturday,

мій батько прокидався в суботу,

put on a worn sweatshirt

одягав стару фуфайку

and he'd scrape away

та йшов працювати

at the squeaky old wheel of a house that we lived in.

над нашим старим будинком.

I wouldn't even call it restoration;

Я б навіть не назвав це ремонтом;

it was a ritual, catharsis.

це був ритуал, очищення.

He would spend all year scraping paint with this old heat gun

Він міг витратити цілий рік, зішкрібаючи фарбу

and a spackle knife,

старим шпателем,

and then he would repaint where he scraped,

а потім фарбуючи відчищені місця,

only to begin again the following year.

починаючи весь процес наступного ж року.

Scraping and re-scraping, painting and repainting:

Зішкрібання та фарбування, а потім все спочатку:

the work of an old house is never meant to be done.

робота над старим будинком ніколи не закінчується.

The day my father turned 52, I got a phone call.

Мені подзвонили наступного дня після 52 дня народження батька.

My mother was on the line

Телефонувала моя мати

to tell me that doctors had found a lump in his stomach --

сказати, що лікарі знайшли пухлину в його шлунку -

terminal cancer, she told me,

остання стадія раку, сказала вона,

and he had been given only three weeks to live.

і йому залишилось жити лише три тижні.

I immediately moved home to Poughkeepsie, New York,

Я відразу ж переїхав до дому - Покіпсі, штат Нью-Йорк,

to sit with my father on death watch,

щоб провести з батьком його останні дні,

not knowing what the next days would bring us.

не знаючи, що вони нам принесуть.

To keep myself distracted,

Щоб відволіктися,

I rolled up my sleeves,

я засукав рукава

and I went about finishing what he could now no longer complete --

та вирішив завершити те, що він більше не міг -

the restoration of our old home.

реставрацію нашого старого будинку.

When that looming three-week deadline came

Минуло три тижні,

and then went,

а батько все ще

he was still alive.

був живий.

And at three months,

А по завершенні трьох місяців

he joined me.

він приєднався до мене.

We gutted and repainted the interior.

Ми відремонтували та пофарбували середину будинку.

At six months, the old windows were refinished,

Пройшло шість місяців, і ми відновили старі вікна,

and at 18 months,

а через півтора року

the rotted porch was finally replaced.

нарешті замінили гнилий ґанок.

And there was my father,

І ось мій батько,

standing with me outside, admiring a day's work,

стоячи перед будинком та оцінюючи нашу роботу,

hair on his head, fully in remission,

абсолютно без волосся після лікування,

when he turned to me and he said,

повернувся до мене та сказав:

"You know, Michael,

"Ти знаєш, Майкл,

this house saved my life."

цей будинок врятував мені життя".

So the following year, I decided to go to architecture school.

Отож наступного року я вирішив вивчати архітектуру.

(Laughter)

(Сміх)

But there, I learned something different about buildings.

Але я дізнався дещо інше про будівлі.

Recognition seemed to come

Здавалось, що визнавали

to those who prioritized novel and sculptural forms,

тих, хто вважав пріоритетними новизну та скульптурні форми,

like ribbons, or ...

як стрічки чи...

pickles?

огірки?

(Laughter)

(Сміх)

And I think this is supposed to be a snail.

І , здається, це мав бути равлик.

Something about this bothered me.

Мене дещо в цьому турбувало.

Why was it that the best architects, the greatest architecture --

Чому найкращі архітектори та найвеличніші споруди -

all beautiful and visionary and innovative --

всі гарні та мріливі та інноваційні -

is also so rare,

також є такими рідкісними

and seems to serve so very few?

та доступні небагатьом?

And more to the point:

До того ж,

With all of this creative talent, what more could we do?

Що можна було створити краще за існуючі креативні споруди?

Just as I was about to start my final exams,

Перед моїми випускними екзаменами

I decided to take a break from an all-nighter

я вирішив зробити перерву після навчання всю ніч

and go to a lecture by Dr. Paul Farmer,

і відвідати лекцію доктора Пола Фармера,

a leading health activist for the global poor.

видатного діяча з захисту здоров'я бідних у світі.

I was surprised to hear a doctor talking about architecture.

Мене здивувало те, що доктор говорить про архітектуру.

Buildings are making people sicker, he said,

Він сказав, що будівлі сприяють поширенню хвороб,

and for the poorest in the world,

і для найбідніших людей в світі

this is causing epidemic-level problems.

вони створюють проблеми на рівні епідемій.

In this hospital in South Africa,

У цій лікарні в Південній Африці

patients that came in with, say, a broken leg,

пацієнти, що прийшли, скажімо, зі зламаною ногою

to wait in this unventilated hallway,

і очікували в цьому погано провітрюваному коридорі,

walked out with a multidrug-resistant strand of tuberculosis.

залишали лікарню з формою туберкульозу, стійкої до кількох видів ліків.

Simple designs for infection control had not been thought about,

Ніхто не подумав про простий дизайн для контролю інфекцій,

and people had died because of it.

і через це загинули люди.

"Where are the architects?" Paul said.

"Де архітектори?" - запитав Пол.

If hospitals are making people sicker,

Якщо лікарні роблять людей більш хворими,

where are the architects and designers

де архітектори та дизайнери,

to help us build and design hospitals that allow us to heal?

які допоможуть створити лікарні, що сприятимуть лікуванню?

That following summer,

Наступного літа

I was in the back of a Land Rover with a few classmates,

я з кількома одногрупниками подорожував у Land Rover

bumping over the mountainous hillside of Rwanda.

по гористій місцевості в Руанді.

For the next year, I'd be living in Butaro in this old guesthouse,

Весь наступний рік я жив у Бутаро, у цьому гостьовому будинку,

which was a jail after the genocide.

який слугував в'язницею після геноциду.

I was there to design and build a new type of hospital

Я був там для того, щоб спроектувати та побудувати новий вид лікарні

with Dr. Farmer and his team.

з доктором Фармером та його командою.

If hallways are making patients sicker,

Коридори змушують пацієнтів хворіти,

what if we could design a hospital that flips the hallways on the outside,

а що як збудувати лікарню, що має коридори зовні

and makes people walk in the exterior?

та змушує людей ходити по вулиці?

If mechanical systems rarely work,

Якщо механічні системи рідко спрацьовують,

what if we could design a hospital that could breathe

то що як створити лікарню, що дихає

through natural ventilation,

за рахунок природної вентиляції

and meanwhile reduce its environmental footprint?

і, одночасно, зменшує вплив на довкілля?

And what about the patients' experience?

І яким буде враження пацієнтів?

Evidence shows that a simple view of nature

Доведено, що прості пейзажі

can radically improve health outcomes,

можуть значно прискорити одужання.

So why couldn't we design a hospital

То чому б не створити лікарні,

where every patient had a window with a view?

де кожен пацієнт має вікно, з якого відкривається панорама?

Simple, site-specific designs can make a hospital that heals.

Прості конструкції, зосереджені на розташуванні,

можуть створити лікарню, що зцілює.

Designing it is one thing;

Проектування це одне;

getting it built, we learned, is quite another.

побудова ж, як ми дізналися, зовсім інша річ.

We worked with Bruce Nizeye,

Ми працювали з Брюсом Нізай,

a brilliant engineer,

визначним інженером,

and he thought about construction differently

який мав інше уявлення про будування,

than I had been taught in school.

ніж те, якому нас навчили.

When we had to excavate this enormous hilltop

Коли нам подрібно було розрівняти

цей величезний пагорб,

and a bulldozer was expensive and hard to get to site,

а бульдозер був занадто дорогим

і його важко було доставити на місце,

Bruce suggested doing it by hand,

Брюс запропонував зробити це самостійно,

using a method in Rwanda called "Ubudehe,"

використовуючи метод, який в Руанді називають "Убудеге",

which means "community works for the community."

що означає "суспільство працює для суспільства".

Hundreds of people came with shovels and hoes,

Сотні людей прийшли з лопатами та мотиками,

and we excavated that hill

і ми розрівняли той пагорб

in half the time and half the cost of that bulldozer.

вдвічі швидше та вдвічі дешевше, ніж бульдозером.

Instead of importing furniture, Bruce started a guild,

Замість імпорту меблів, Брюс започаткував спілку

and he brought in master carpenters to train others

і запросив майстрів-тесель, щоб навчити інших,

in how to make furniture by hand.

як самостійно зробити меблі.

And on this job site,

І під час цієї побудови,

15 years after the Rwandan genocide,

15 років після геноциду в Руанді,

Bruce insisted that we bring on labor from all backgrounds,

Брюс наполягав, щоб ми запрошували робочу силу усіх кваліфікацій

and that half of them be women.

і щоб половину складали жінки.

Bruce was using the process of building to heal,

Брюс використовував процес будування для зцілення

not just for those who were sick,

не лише хворих,

but for the entire community as a whole.

а й усього суспільства.

We call this the locally fabricated way of building, or "lo-fab,"

Ми називаємо це місцевим способом будування, або "ло-фаб",

and it has four pillars:

і воно засноване на чотирьох стовпах:

hire locally,

наймай місцевих працівників,

source regionally,

використовуй місцеву сировину,

train where you can

навчай, де можливо,

and most importantly,

і, найголовніше,

think about every design decision as an opportunity

сприймай кожне рішення дизайну як можливість

to invest in the dignity of the places where you serve.

внеску до гідності місцевості, де ти працюєш.

Think of it like the local food movement,

Сприймай це як рух з підтримки місцевої їжі,

but for architecture.

але для архітектури.

And we're convinced that this way of building

І ми впенені, що такий спосіб будування

can be replicated across the world,

можна повторити по всьому світі

and change the way we talk about and evaluate architecture.

і це змінить наше сприйняття та оцінку архітектури.

Using the lo-fab way of building,

Використовуючи спосіб будування ло-фаб,

even aesthetic decisions can be designed to impact people's lives.

навіть естетичні рішення можна спроектувати для впливу на людські життя.

In Butaro, we chose to use a local volcanic stone

У Бутаро ми вирішили використати місцеве вулканічне каміння,

found in abundance within the area,

яке було у надлишку навколо,

but often considered a nuisance by farmers,

але часто спричинювало незручності фермерам,

and piled on the side of the road.

тому його нагромаджували на узбіччях.

We worked with these masons to cut these stones

Ми працювали з каменярами, щоб обтесати каміння

and form them into the walls of the hospital.

та створити з них стіни лікарні.

And when they began on this corner

І коли вони почали з цього краю

and wrapped around the entire hospital,

і охопили всю лікарню,

they were so good at putting these stones together,

їм так добре вдавалося складати це каміння,

they asked us if they could take down the original wall and rebuild it.

що вони спитали нас, чи можна їм знести стару стіну та побудувати її знову.

And you see what is possible.

І ви бачите, що є можливим.

It's beautiful.

Це прекрасно.

And the beauty, to me,

І краса для мене полягає в тому,

comes from the fact that I know that hands cut these stones,

що я знаю, що руки обточили це каміння

and they formed them into this thick wall,

і вони сформувалу цю товсту стіну,

made only in this place with rocks from this soil.

яка була створена лише у цьому місці за допомогою каміння з цієї землі.

When you go outside today and you look at your built world,

Коли ви вийдете сьогодні на вулицю та поглянете на свій збудований світ,

ask not only:

запитайте не лише:

"What is the environmental footprint?" -- an important question --

"Який від цього вплив на довкілля?" - важливе питання -

but what if we also asked,

але що якщо також спитати,

"What is the human handprint of those who made it?"

"Скільки людей брало участь у будуванні?"

We started a new practice based around these questions,

Ми розпочали нову практику, засновану наколо цих питань,

and we tested it around the world.

і перевірили її по всьому світі.

Like in Haiti,

Наприклад, у Гаїті,

where we asked if a new hospital could help end the epidemic of cholera.

де ми спитали, чи нова лікарня змогла б допомогти побороти епідемію холери.

In this 100-bed hospital,

У цій лікарні на 100 місць

we designed a simple strategy

ми створили просту стратегію

to clean contaminated medical waste before it enters the water table,

очищення заражених медичних відходів до того, як ті потрапляють у ґрунтові води,

and our partners at Les Centres GHESKIO

і наші партнери у Les Centres GHESKIO

are already saving lives because of it.

завдяки цьому вже зараз рятують життя.

Or Malawi:

Чи Малаві:

we asked if a birthing center could radically reduce

ми спитали, чи пологовий центр може різко знизити

maternal and infant mortality.

смертність серед матерів та немовлят.

Malawi has one of the highest rates of maternal and infant death

Смертність серед породіль та немовлят у Малаві є однією з

in the world.

найвищих у світі.

Using a simple strategy to be replicated nationally,

Використовуючи просту стратегію, що її наслідуватимуть по всій країні,

we designed a birthing center

ми створили пологовий центр,

that would attract women and their attendants

що змусить жінок та їхніх відвідувачів

to come to the hospital earlier and therefore have safer births.

завчасно приходити до лікарні і, завдяки цьому, пологи будуть безпечнішими.

Or in the Congo, where we asked

Або в Конго, де ми спитали,

if an educational center could also be used

чи центр з освіти також можна використати

to protect endangered wildlife.

для захисту дикої природи під ризиком вимирання.

Poaching for ivory and bushmeat

Браконьєрство за слоновою кісткою

is leading to global epidemic, disease transfer and war.

та м'ясом диких тварин

призводить до війн, глобальних епідемій

In one of the hardest-to-reach places in the world,

та передачі хвороб.

В одному з найвіддаленіших куточків світу

we used the mud and the dirt and the wood around us

ми використали багно та землю та дерево навколо нас,

to construct a center

щоб побудувати центр,

that would show us ways to protect and conserve our rich biodiversity.

що допоможе нам зберегти наше біологічне розмаїття.

Even here in the US,

Навіть тут, у Сполучених Штатах,

we were asked to rethink

нас попросили переглянути

the largest university for the deaf and hard of hearing in the world.

найбільший у світі університет для глухих та людей з проблемами слуху.

The deaf community, through sign language,

Завдяки мові жестів, суспільство глухих

shows us the power of visual communication.

демонструє нам силу візуального спілкування.

We designed a campus that would awaken the ways

Ми створили університет, що оживить способи,

in which we as humans all communicate,

за допомогою яких спілкуються всі люди

both verbally and nonverbally.

як вербально, так і не вербально.

And even in Poughkeepsie, my hometown,

І навіть у моєму рідному місті, Покіпсі,

we thought about old industrial infrastructure.

ми думали про стару промислову інфраструктуру.

We wondered:

Нас цікавило:

Could we use arts and culture and design to revitalize this city

чи можемо ми використати мистецтво, культуру та дизайн, щоб оживити це місто

and other Rust Belt cities across our nation,

та інші промислові міста по всій країні

and turn them into centers for innovation and growth?

та перетворити їх на центри інновації та зростання?

In each of these projects, we asked a simple question:

Під час кожного з цих проектів ми міркували над простим питанням:

What more can architecture do?

Що ще може зробити архітектура?

And by asking that question,

Задумуючись над цим питанням,

we were forced to consider how we could create jobs,

ми були змушені враховувати, яким чином ми могли створити робочі місця,

how we could source regionally

як можна використати місцеві ресурси

and how we could invest in the dignity of the communities

і як ми могли б інвестувати у гідність суспільства,

in which we serve.

якому ми слугуємо.

I have learned

Я дізнався,

that architecture can be a transformative engine for change.

що архітектура може бути трансформуючим локомотивом до змін.

About a year ago, I read an article

Приблизно рік тому я прочитав статтю

about a tireless and intrepid civil rights leader

про невтомного та безстрашного лідера боротьби за громадянські права,

named Bryan Stevenson.

якого звуть Браян Стівенсон.

(Applause)

(Оплески)

And Bryan had a bold architectural vision.

І Браян мав сміливий погляд на архітектуру.

He and his team had been documenting

Він та його команда зафіксували

the over 4,000 lynchings of African-Americans

більше 4000 випадків лінчування над афро-американцями,

that have happened in the American South.

що відбулися на півдні Америки.

And they had a plan to mark every county where these lynchings occurred,

І у нього в планах було відмітити кожну область, де відбувся самосуд,

and build a national memorial to the victims of lynching

та побудувати національний пам'ятник жертвам самосуду

in Montgomery, Alabama.

у місті Монтгомері, Алабама.

Countries like Germany and South Africa

Такі країни як Німеччина, Південна Африка

and, of course, Rwanda,

і, звичайно, Руанда,

have found it necessary to build memorials

вирішили, що пам'ятники необхідно будувати

to reflect on the atrocities of their past,

для того, щоб пам'ятати про жахи свого минулого,

in order to heal their national psyche.

для того, щоб зцілити національну психіку.

We have yet to do this in the United States.

Ми все ще не робимо цього у Сполучених Штатах.

So I sent a cold email to [email protected]:

Тому я відправив "холодний" лист на [email protected]:

"Dear Bryan," it said,

"Шановний Браяне, - написав я.

"I think your building project

- Я вважаю, що ваша ідея, можливо, є

is maybe the most important project we could do in America

найважливішим із будівельних проектів, що ми могли б здійснити в Америці

and could change the way we think about racial injustice.

і, таким чином, змінити наш спосіб мислення про расову несправедливість.

By any chance,

Ви, випадково,

do you know who will design it?"

не знаєте, хто його проектуватиме?"

(Laughter)

(Сміх)

Surprisingly, shockingly,

Несподівано, навіть шокуюче,

Bryan got right back to me,

Браян відразу мені відповів

and invited me down to meet with his team and talk to them.

та запросив мене познайомитися з його командою та поговорити з ними.

Needless to say, I canceled all my meetings

Само собою зрозуміло, я скасував всі свої зустрічі

and I jumped on a plane to Montgomery, Alabama.

та сів у літак до Монтгомері, штат Алабама.

When I got there,

Коли я туди приїхав,

Bryan and his team picked me up, and we walked around the city.

Браян та його команда зустріли мене, і ми гуляли по місту.

And they took the time to point out

І вони показали мені

the many markers that have been placed all over the city

багато місць по всьому місті,

to the history of the Confederacy,

що розповідали про історію Конфедерації,

and the very few that mark the history of slavery.

але було так мало місць, що розповідали про історію рабства.

And then he walked me to a hill.

І потім він повів мене до пагорба.

It overlooked the whole city.

З нього було видно все місто.

He pointed out the river and the train tracks

Він вказав на річку та залізницю,

where the largest domestic slave-trading port in America

де колись процвітав найбільший порт

had once prospered.

з обміну рабами в Америці.

And then to the Capitol rotunda,

А потім вказав на ротонду Капітолію,

where George Wallace had stood on its steps

на східцях якої стояв Джордж Воллас

and proclaimed, "Segregation forever."

та проголосив: "Сегрегація назавжди".

And then to the very hill below us.

А потім він вказав на пагорб, на якому ми стояли.

He said, "Here we will build a new memorial

Він сказав: "Тут ми збудуємо новий пам'ятник,

that will change the identity of this city and of this nation."

що змінить ідентичність цього міста та цієї нації".

Our two teams have worked together over the last year

Наші дві команди працювали разом упродовж минулого року,

to design this memorial.

щоб спроектувати цей пам'ятник.

The memorial will take us on a journey

Він поведе нас у подорож

through a classical, almost familiar building type,

через класичну, майже знайому будівлю,

like the Parthenon or the colonnade at the Vatican.

як Парфенон чи колонада у Ватикані.

But as we enter,

Але щойно ми ввійдемо всередину,

the ground drops below us and our perception shifts,

земля вислизне з-під ніг, та наше сприйняття зміниться,

where we realize that these columns evoke the lynchings,

коли ми усвідомимо, що ці колони пробуджують в уяві лінчування,

which happened in the public square.

що трапились на цій площі.

And as we continue,

І, проходячи далі,

we begin to understand the vast number

ми поступово усвідомимо, як багато тих,

of those who have yet to be put to rest.

кого так і не захоронили.

Their names will be engraved on the markers that hang above us.

Їхні імена будуть вирізьблені на позначках, що висітимуть над нами.

And just outside will be a field of identical columns.

І на виході буде поле з однакових колон.

But these are temporary columns, waiting in purgatory,

Але це тимчасові колони, що очікують в чистилищі,

to be placed in the very counties where these lynchings occurred.

доки їх не розмістять на самих ділянках, де відбулися ці лінчування.

Over the next few years,

Протягом наступних декількох років

this site will bear witness,

це місце стане свідком того,

as each of these markers is claimed

як кожен із цих знаків буде визнаний

and visibly placed in those counties.

та розміщений на огляд в тих ділянках.

Our nation will begin to heal from over a century of silence.

Наша нація почне зцілюватися від тиші, що тривала понад століття.

When we think about how it should be built,

Коли ми думали про те, як його потрібно збудувати,

we were reminded of Ubudehe,

ми згадали про Убудеге,

the building process we learned about in Rwanda.

будівельний процес, якому ми навчились в Руанді.

We wondered if we could fill those very columns

Нас цікавило, чи могли б ми заповнити всі ті колони

with the soil from the sites of where these killings occurred.

землею з місць, де відбулись ці вбивства.

Brian and his team have begun collecting that soil

Браян та його команда почали збирати цю землю

and preserving it in individual jars

та зберігати її в окремих банках

with family members, community leaders and descendants.

за допомогою членів сім'ї, місцевих лідерів та нащадків.

The act of collecting soil itself

Саме лише збирання землі

has lead to a type of spiritual healing.

призвело до певного духовного зцілення.

It's an act of restorative justice.

Це акт відновного правосуддя.

As one EJI team member noted

Як зауважив один із членів команди EJI

in the collection of the soil from where Will McBride was lynched,

під час збирання землі з місця, де відбулось лінчування Вілла Макбрайда,

"If Will McBride left one drop of sweat,

"Якщо Вілл Макбрайд залишив тут краплинку поту,

one drop of blood,

краплинку крові,

one hair follicle --

одну волосину -

I pray that I dug it up,

я сподіваюсь, що я її викопав,

and that his whole body would be at peace."

і тепер все його тіло і душа покояться з миром".

We plan to break ground on this memorial later this year,

Ми плануємо розпочати будівництво цього меморіалу цього року,

and it will be a place to finally speak of the unspeakable acts

і це буде місце, де нарешті можна буде говорити про жахливі вчинки,

that have scarred this nation.

що пошрамували цю націю.

(Applause)

(Оплески)

When my father told me that day that this house --

Коли мій батько сказав мені того дня, що цей будинок -

our house --

наш будинок -

had saved his life,

врятував його життя,

what I didn't know

я не знав,

was that he was referring to a much deeper relationship

що він мав на увазі набагато глибший зв'язок

between architecture and ourselves.

між нами та архітектурою.

Buildings are not simply expressive sculptures.

Споруди - це не просто експресивні скульптури.

They make visible our personal and our collective aspirations

Вони роблять видимими наші особисті та колективні прагнення

as a society.

як суспільства.

Great architecture can give us hope.

Велика архітектура може дати нам надію.

Great architecture can heal.

Видатна архітектура може зцілювати.

Thank you very much.

Дуже дякую.

(Applause)

(Оплески)