Artemisia Gentileschi: The woman behind the paintings - Allison Leigh

Перекладач: Natalka Fedorchuk Утверджено: Myroslava Kruhliak

A woman enters an enemy army camp.

Жінка заходить у військовий табір ворога.

When the watchmen stop her,

Коли вартові зупиняють її,

she says she’s willing to tell her people’s secrets to the ranking general.

вона каже, що хоче розказати полководцю секрети її народу.

But she isn’t actually a traitor.

Але насправді вона не зрадниця.

On her fourth day under the general’s protection,

На четвертий день, під захистом полководця,

she waits for him to get drunk and beheads him,

вона чекає, поки він нап’ється, і обезголовлює його,

saving her people from his tyranny.

рятуючи свій народ від його тиранії.

This is the biblical story of how the heroine Judith

Це біблійна історія про те, як героїня на ім’я Юдит

slays the brutal Holofernes.

вбиває жорстокого Олоферна.

It features in countless works of art, including the Sistine Chapel.

Цей сюжет зображений у численних творах мистецтва, включаючи Сікстінську капелу.

But the most iconic depiction of all was painted by an artist

Проте найбільш знакове зображення було створене художницею,

who tackled this ambitious scene when she was just 19 years old.

яка взялася за цю складну сцену, коли їй було лише 19 років.

Her name was Artemisia Gentileschi,

Звати її Артемізія Джентілескі,

though many scholars refer to her simply as Artemisia, like other Italian masters.

хоча багато вчених називають її просто Артемізією, як інших італійських майстрів.

So who was Artemisia, and what sets her depiction apart from the rest?

То ким була Артемізія, та чим її картина виділяється серед інших?

Artemisia received her artistic training from her father Orazio Gentileschi.

Артемізія здобула художню освіту від батька, Ораціо Джентілескі.

He tutored her in the dramatic new style of painting pioneered

Він навчав її нового драматичного стилю малювання,

by the artist Caravaggio.

започаткованого художником Караваджо.

This style, called the Baroque, built upon earlier Renaissance traditions.

Цей стиль, названий бароко, базувався на попередніх ренесансних традиціях.

While Renaissance artists had focused on imitating the classical Greeks,

Якщо художники Ренесансу зосередилися на копіюванні класичних греків,

depicting moments of calmness or poise amidst intensity,

зображенні моментів спокою чи врівноваженості серед напруги,

Baroque artists emphasized the climactic moment of a story with dynamic action.

то художники бароко підкреслювали піковий момент динамічної історії.

Baroque works also dial up the drama through composition

Твори бароко також посилюють драматичність завдяки композиції

and extreme contrasts of light and dark, called chiaroscuro or tenebrism.

та екстремальним контрастам світла й темряви — світлотіні або тенебризму.

Taken together, the effect is a more direct emotional appeal to viewers.

У поєднанні це дозволяє безпосередніше передати емоції глядачам.

Though Artemisia drew from Caravaggio’s style,

Хоча Артемізія черпала натхнення у стилі Караваджо

by many accounts,

у багатьох відношеннях,

her rendering outmatched the older master’s depiction of the same story.

її робота перевершила зображення того ж сюжету старшим майстром.

Like Artemisia, Caravaggio focused on the moment of the beheading,

Як і Артемізія, Караваджо зосередився на моменті обезголовлення,

dramatically contrasting light and dark and emphasizing the gore.

акцентуючи на контрасті світла й темряви та підкреслюючи жорстокість убивства.

But his painting lacks the visceral impact of Artemisia’s.

Але його картині бракує безпосереднього впливу, властивого для Артемізії.

Where Caravaggio’s heroine keeps her distance from the bloody act,

У той час, як героїня Караваджо тримається на відстані від кривавої дії,

Artemisia’s Judith pushed up her sleeves and wedged her knee on the bed

Юдит Артемізії закотила рукави та втиснула коліно в ліжко,

to counter Holofernes’ resistance.

щоби протистояти опору Олоферна.

Her body has a heft that makes the action believable,

Її тіло важке, це додає правдоподібності її дії,

and the viscous streams of blood soaking the sheets are highly naturalistic.

а липкі потоки крові, які просочують простирадла, виглядають дуже природно.

The blood spraying from the severed artery in Caravaggio’s

Кров, що бризкає з розрізаної артерії в картині Караваджо,

looks stilted and artificial by comparison.

виглядає штучно та неприродно у порівнянні з цією картиною.

And yet this isn't even her most celebrated painting of the scene.

Однак ця робота навіть не є її найкращим зображенням цієї сцени.

She finished this painting in 1613,

Вона завершила цю картину у 1613,

shortly after marrying and moving to Florence,

одразу після того, як вийшла заміж та переїхала до Флоренції,

where she found professional success

де вона досягла професійного успіху

following a very difficult period in her life.

після надзвичайно складного періоду в її житті.

In 1611, a colleague of her father’s, Agostino Tassi,

У 1611 колега її батька, Агостіно Тассі,

nicknamed “lo Smargiasso,” or “the bully,” raped her.

який мав кличку “lo Smargiasso”, або ”хуліган“, зґвалтував її.

When Artemisia told her father,

Коли Артемізія розказала про це батькові,

he filed charges for the crime of “forcible violation of a virgin”—

той подав у суд через звинувачення у примусовому збезчещенні незайманої —

a designation that meant Tassi had damaged Orazio’s property.

це означало, що Тассі пошкодив власність Ораціо.

Rape laws centered almost entirely on young women's bodies

Закони щодо зґвалтування майже завжди базувалися на твердженні, що тіла дівчат —

as commodities owned by their fathers.

це товар, власником яких є їхні татусі.

Tassi’s trial lasted for seven months,

Суд над Тассі тривав сім місяців,

during which Artemisia was subjected to interrogation

протягом яких Артемізію допитували

and torture with thumbscrews as she testified against him.

та мучили лещатами для великих пальців, коли вона свідчила проти нього.

Tassi was ultimately found guilty,

Тассі зрештою визнали винним,

but his powerful patrons managed to have his sentence revoked.

але його потужним патронам вдалося скасувати це рішення.

Some scholars have suggested that Artemisia started the painting

Деякі науковці вважають, що Артемізія почала малювати,

while the trial was still underway.

коли ще тривали суди.

Many have debated whether the rape influenced her work.

Багато хто сперечався, чи зґвалтування вплинуло на її роботу.

Artemisia revisited the subject of Judith repeatedly.

Артемізія поверталася до теми Юдит неодноразово.

One painting shows Judith and her maidservant

На одній картині зображено Юдит та її служницю

trying to leave the enemy encampment.

під час спроби покинути табір ворога.

Here, Artemisia added a tiny ornament in Judith’s hair,

Тут Артемізія додала до волосся Юдит крихітну прикрасу,

possibly referencing David, the protector of Florence,

можливо, посилаючись на Давида, захисника Флоренції,

with a nod to Michelangelo.

з натяком на Мікеланджело.

On the sword’s hilt there’s a screaming Gorgon or Medusa—

На ручці меча міститься горгона або Медуза, яка кричить —

both female archetypes evoking rage and power

обидва жіночі архетипи, які пробуджують лють та міць,

which link the work to Caravaggio.

пов’язуючи цю роботу з Караваджо.

Artemisia painted her most famous portrayal of Judith between 1618 and 1620.

Артемізія створила своє найбільш відоме зображення Юдит між 1618 та 1620.

The composition is similar to that of her first painting from 1613,

Композиція схожа на композицію її першої картини з 1613,

but has meaningful details for those who look closely.

але якщо уважно придивитися, можна помітити значущі деталі.

The sword more directly resembles a crucifix,

Меч більш відверто нагадує розп’яття,

heightening the sense that Judith's vengeance was a holy act ordained by God.

підкреслюючи ідею, що помста Юдит була священним актом, наказом від Бога.

Artemisia also added a bracelet featuring the goddess of the hunt—

Артемізія також додала браслет, із зображенням богині полювання —

her namesake, Artemis.

її тезки, Артеміди.

This signature is one of the many ways her art holds true to a sentiment

Цей підпис — один із багатьох прикладів відповідності її мистецтва тій ідеї,

that she expressed near the end of her life:

яку вона виразила наприкінці свого життя:

“The works will speak for themselves.”

“Твори говоритимуть за себе“.