The man who lost his sense of touch - Antonio Cataldo

Перекладач: Настя Золотарьова Утверджено: Олена Сьомак

In 1971, Ian Waterman suddenly collapsed from a severe case

У 1971 році Ян Вотермен раптово знепритомнів від гострої хвороби,

of what seemed to be gastric flu.

схожої на шлунковий грип.

His illness passed after a few days,

Він вилікувався за два дні,

but a stranger set of symptoms lingered.

але зосталися дивні симптоми.

Although his muscles and joints remained healthy,

Хоча його м’язи та суглоби були цілком здорові,

Waterman was unable to move.

Вотермен не міг рухатися.

In fact, he was unable to feel anything from the neck down.

Насправді він не відчував нічого нижче шиї.

Eventually, he was diagnosed with a rare and extreme form of deafferentation,

Зрештою йому поставили діагноз - рідкісна та важка форма глухої деаферентації,

a neurological condition in which certain signals

неврологічний стан, під час якого нервова система

from the nervous system are interrupted or impaired.

перериває або послаблює певні сигнали.

Without his body's constant feedback on how his limbs were moving,

Без зворотного зв’язку зі своїм тілом, а саме як рухалися його кінцівки,

Waterman was unable to sit up, stand, or walk.

Вотермен не міг сісти, встати чи ходити.

But over time, he taught himself to use sight to judge the distance

Але з часом він навчився використовувати зір, щоб оцінювати відстань

of his limbs from other objects.

між своїми кінцівками та іншими предметами.

And eventually he regained complete control of his body—

І зрештою він повернув повний контроль над своїм тілом,

so long as he could see it.

принаймні доти, доки міг його бачити.

We often don’t think of touch as being a vital part of movement.

Ми не замислюємося про дотик як життєво важливу частину руху.

But touch is just one part of the somatosensory system,

Проте дотик - це лише одна частина соматосенсорної системи,

a network that oversees all the sensations

мережа, яка контролює всі відчуття,

arising from the surface and interior of our bodies.

що виникають зовні та всередині нашого тіла.

Touch, pain, temperature, and our awareness of our bodies in space—

Дотик, біль, температура й обізнаність наших тіл у просторі,

also known as proprioception— are regulated by this system.

також відома як пропріоцепція, регулюються цією системою.

And when something goes wrong, the effects can be dramatic.

І коли щось відбувається, наслідки можуть бути поганими.

All these sensations are processed by millions of tiny receptor cells

Усі ці відчуття обробляються мільйонами крихітних рецепторних клітин

embedded in our skin, muscles, tendons, and organs.

вбудованих у нашу шкіру, м’язи, сухожилля та органи.

Every square centimeter of our skin is packed with hundreds of these cells,

Кожен квадратний сантиметр нашої шкіри має сотні таких клітин,

and their shape, size, and depth determine what kind of stimuli they respond to.

і їхні форми, розміри та глибина визначають вид подразників.

Mechanoreceptors sense mechanical deformation of the skin.

Механорецептори відчувають механічну деформацію шкіри.

This could be triggered by low or high frequency vibrations,

Це може бути викликано низькою або високою частотністю вібрацій,

a stretch, or simply light, static pressure.

розтягненням або просто легким, статичним тиском.

Thermoreceptors respond to temperature changes,

Терморецептори реагують на температурні зміни,

while nociceptors sense pain.

в той час, як ноцицептори відчувають біль.

And propriocepters sit deep in your muscles and tendons,

А пропріоцептори, розташовані глибоко у ваших м’язах та сухожиллях,

continually detecting and relaying information

постійно захищають та доставляють інформацію

about the position of your body.

про положення вашого тіла.

Your brain then combines this information with other sensory data

Ваш мозок потім змішує цю інформацію з іншими сенсорними даними,

to move through space without needing to see your limbs.

щоб рухатися в просторі без необхідності бачити ваші кінцівки.

All of these receptors work by sending electrical signals to the brain

Усі ці рецептори працюють, надсилаючи електричні імпульси до мозку

through fibers they’re attached to.

через волокна, до яких вони прикріплені.

And the speed of those signals varies with the fiber’s thickness.

І швидкість цих імпульсів залежить від товщини волокон.

For example, some nociceptors are attached to fibers

Наприклад, деякі ноцицептори прикріплені до волокон

with slightly more conductive, fatty myelin than others.

з більш провідним, жирним мієліном, ніж інші.

So when you get hurt, the electrical impulses from thicker nociceptors

Тому коли ви травмуєтеся, електричні імпульси від більш товстих ноцицепторів

trigger sharp, intense pain,

спрацьовують різко, з інтесивним болем,

while thin, unmyelinated nociceptors are responsible

в той час, як тонкі, немієлінові ноцицептори відповідають

for the dull, aching pain that follows.

за пригнічений, ниючий біль.

And since the fibers carrying tactile information are much thicker

А оскільки волокна, що несуть інформацію про дотик, набагато товщі,

than those carrying nociceptive signals,

ніж ті, що несуть ноцицепторні імпульси,

rubbing an injury can produce temporary relief from the pain

розтирання травми може призвести до тимчасового полегшення болю.

These receptors generate a constant flood of signals

Ці рецептори генерують постійний потік імпульсів,

that travel through the nervous system to the brain.

що переміщуються через нервову систему до мозку.

But if this process is disrupted—

Проте якщо цей процес переривається

either by damage to the skin, the nerves, or the brain—

пошкодженням шкіри, нервів або мозку,

the network breaks down.

мережа зупиняється.

And since it underpins so many bodily functions,

І оскільки це лежить в основі багатьох функцій організму,

damage to the somatosensory system can manifest in a wide variety of ways.

пошкодження може проявлятися різними способами у соматосенсорній системі.

In Waterman’s case, an autoimmune reaction

У випадку Вотермена, аутоімунна реакція

attacked a large swath of his nervous system,

вразила велику частину його нервової системи,

leaving him with no tactile or proprioceptive sensations

залишаючи її з нетактильними або пропріцепторними відчуттями

from the neck down.

від шиї і нижче.

But deafferentation is just one of many somatosensory disorders.

Проте деаферентація - це лише одна з багатьох соматосенсорних розладів.

Individuals can receive damage to a specific brain area or a section of skin,

Люди можуть отримати пошкодження певної ділянки мозку або шкіри,

resulting in the loss of certain sensations in particular locations.

що призводить до втрат деяких відчуттів у певних місцях.

And the impact of this loss can be significant.

І вплив цієї втрати може бути значним.

Losing tactile sensations makes it difficult to gauge how much strength

Втрата тактильних відчуттів ускладнює оцінку того, скільки сили

to use in a situation.

застосувати в ситуації.

Without the warning signals provided by thermal and pain stimuli,

Без попереджувальних сигналів від термічних і больових подразників,

we don’t react when our bodies are damaged.

ми не реагуємо, коли наші тіла пошкоджені.

And, being deprived of social touch can cause a condition

І позбавлення соціального контакту може спричинити стан,

known as touch starvation,

відомий як сенсорне голодування,

characterized by anxiety, depression,

який характеризується занепокоєнням, депресією,

high blood pressure, and even a weakened immune system.

високим артеріальним тиском і навіть ослабленою імунною системою.

Many individuals who face these realities have found innovative ways to adapt.

Люди, які стикаються з цими реаліями, винайшли іноваційні методи адаптування.

But it’s undeniable that all these invisible sensations

Проте всі ці невидимі відчуття беззаперечно

play a vital role in how we navigate the world—

грають важливу роль у тому, як ми орієнтуємося в світі -

even if they can be difficult to put your finger on.

навіть якщо їх важко зловити.