Our dangerous obsession with perfectionism is getting worse | Thomas Curran

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Khrystyna Romashko

I'm a bit of a perfectionist.

Я трохи перфекціоніст.

Now, how many times have you heard that one?

Скільки разів ви чули ці слова?

Можливо, за пивом з друзями, чи, може, з сім'єю на день Подяки.

Over drinks, maybe, with friends, or perhaps with family at Thanksgiving.

Це улюблений недолік кожного,

It's everyone's favorite flaw,

it's that now quite common response

тепер це досить популярна відмовка

to the difficult, final question at job interviews:

на складне останнє запитання на співбесіді:

"Моя найбільша слабкість?

"My biggest weakness?

Це мій перфекціонізм."

That's my perfectionism."

Бачите, при тому, що ця риса гальмує наш поступ,

You see, for something that supposedly holds us back,

it's quite remarkable how many of us are quite happy to hold our hands up

досить прикметно, що так багато з нас цілком щасливі піднімати руку

and say we're perfectionists.

і говорити, що ми перфекціоністи.

Але тут є цікава та серйозна деталь,

But there's an interesting and serious point

because our begrudging admiration for perfection is so pervasive

оскільки ми настільки захоплені прагненням до досконалості,

that we never really stop to question that concept in its own terms.

що не намагаємось зупинитись і подумати, яким же є це поняття саме по собі.

What does it say about us and our society

Що говорить про нас та наше суспільство та обставина,

that there is a kind of celebration in perfection?

що перфекціонізм для нас став немов предметом поклоніння?

We tend to hold perfectionism up as an insignia of worth.

Ми всі вважаємо перфекціонізм емблемою вартості.

The emblem of the successful.

Емблемою успіху.

Однак, досліджуючи перфекціонізм,

Yet, in my time studying perfectionism,

I've seen limited evidence that perfectionists are more successful.

я знайшов не так багато даних, що перфекціоністи більш успішні.

Quite the contrary --

Навпаки —

they feel discontented and dissatisfied

вони роздратовані та незадоволені,

amid a lingering sense that they're never quite perfect enough.

постійно відчуваючи, що вони ніколи не стануть достатньо ідеальними.

We know from clinician case reports

З клінічної практики нам відомо,

that perfectionism conceals a host of psychological difficulties,

що за перфекціонізмом криється низка психологічних проблем,

including things like depression, anxiety, anorexia, bulimia

таких, як депресія, тривожність, анорексія, булімія,

and even suicide ideation.

та навіть думки про самогубство.

And what's more worrying is that over the last 25 years,

І ще більше хвилює те, що за останні 25 років

перфекціонізм зростає тривожними темпами.

we have seen perfectionism rise at an alarming rate.

І водночас серед молоді

And at the same time,

we have seen more mental illness among young people than ever before.

спостерігається більше психічних хвороб, ніж це було раніше.

Rates of suicide in the US alone

Лише в Америці рівень самогубств

increased by 25 percent across the last two decades.

за останні два десятиріччя зріс на 25%.

And we're beginning to see similar trends emerge across Canada,

Ми спостерігаємо, що подібні тенденції виникають в Канаді,

and in my home country, the United Kingdom.

та у моїй країні, Британії.

Now, our research is suggesting

Наше дослідження висуває гіпотезу,

that perfectionism is rising as society is changing.

що перфекціонізм зростає відповідно до суспільних змін.

And a changed society reflects a changed sense of personal identity

Змінене суспільство відображає відчуття зміни особистої ідентичності,

and, with it, differences in the way in which young people interact

і разом з тим, відмінність у способі взаємодії молодих людей

with each other and the world around them.

одне з одним та зі світом навколо.

And there are some unique characteristics about our preeminent, market-based society

Наше ринкове суспільство відзначається декотрими унікальними характеристиками,

that include things like unrestricted choice

до яких належать необмежений вибір

and personal freedom,

та особиста свобода,

and these are characteristics that we feel are contributing

і ці характеристики, як нам здається,

to almost epidemic levels of this problem.

сприяють тому, що ця проблема сягнула майже епідемічного рівня.

Дозвольте навести приклад.

So let me give you an example.

Сьогодні молодь більше переймається досягненням ідеального життя

Young people today are more preoccupied with the attainment of the perfect life

and lifestyle.

та способу життя.

In terms of their image, status and wealth.

Тут йдеться про імідж, статус і багатство.

Data from Pew show that young people

Дані дослідницького центру П'ю показують, що молоді люди,

born in the US in the late 1980s

які народилися у кінці 80-тих,

are 20 percent more likely to report being materially rich

на 20% частіше зазначають, що матеріальна забезпеченість належить

as among their most important life goals,

до їхніх найважливіших життєвих цілей,

relative to their parents and their grandparents.

ніж це робили їхні батьки, та дідусі й бабусі.

Young people also borrow more heavily than did older generations,

Молоді люди також частіше, ніж попередні покоління, беруть у борг,

and they spend a much greater proportion of their income on image goods

та значно більше витрачають зі свого доходу

and status possessions.

на іміджеві та статусні речі.

These possessions, their lives and their lifestyles

Такі статусні речі, своє життя та власний життєвий стиль

are now displayed in vivid detail on the ubiquitous social media platforms

тепер яскраво й детально демонструються у всюдисущих соціальних мережах:

of Instagram, Facebook, Snapchat.

Інстаграмі, Фейсбуці, Снепчаті.

In this new visual culture,

У цій новій візуальній культурі

the appearance of perfection is far more important than the reality.

видимість ідеальності значно важливіша, ніж реальність.

Якщо одна сторона цього сучасного ландшафту,

If one side of the modern landscape

that we have so lavishly furnished for young people

який ми так щедро укомплектували для молодих людей —

is this idea that there's a perfectible life

це ідея, що існує ідеальне життя,

and that there's a perfectible lifestyle,

та ідеальний стиль життя,

then the other is surely work.

то інша сторона — це, певно, робота.

Nothing is out of reach for those who want it badly enough.

Ніщо не є недосяжним для тих, хто справді цього хоче.

Or so we're told.

Принаймні нам так сказали.

This is the idea at the heart of the American dream.

Ця ідея — це серце американської мрії.

Opportunity, meritocracy, the self-made person, hard work.

Можливості, меритократія, людина, що сама всього досягла, тяжка робота.

Переконання в тому, що праця завжди винагороджується.

The notion that hard work always pays off.

And above all, the idea that we're captains of our own destiny.

І головне, ідея того, що ми є капітанами нашої власної долі.

These ideas, they connect our wealth, our status

Ці ідеї пов'язують наше багатство, наш статус та наш імідж

and our image with our innate, personal value.

із уявленням про те, ким ми є, з нашою цінністю як особистості.

Але це, звичайно, цілковита вигадка.

But it is, of course, complete fiction.

Because even if there were equality of opportunity,

Оскільки, навіть якщо б існувала рівність можливостей,

the idea that we are captains of our own destiny

ідея того, що ми є капітанами нашої власної долі,

disguises a much darker reality for young people

приховує від молодих людей набагато темнішу реальність:

that they are subject to an almost ongoing economic tribunal.

вони постійно поставатимуть перед економічним трибуналом.

Metrics, rankings, lead tables

Критерії, рейтинги, таблиці випереджень

виникли як мірки, за якими можна кількісно визначити заслуги

have emerged as the yardsticks for which merit can be quantified

and used to sort young people into schools, classes and colleges.

та розсортувати молодих людей по школах, класах та коледжах.

Освіта — це перша арена,

Education is the first arena

where measurement is so publicly played out

де вимірювання грають таку публічну роль

і де використовуються критерії,

and where metrics are being used

as a tool to improve standards and performance.

як засіб покращення стандартів та показників.

Тож це починається з юного віку.

And it starts young.

Молоді люди в американських старших школах у великих містах

Young people in America's big city high schools

take some 112 mandatory standardized tests

проходять близько 112 обов'язкових стандартизованих тестів

between prekindergarten and the end of 12th grade.

у період від дитячого садочка до 12-го класу.

Не дивно, що молоді люди демонструють сильну потребу змагатися,

No wonder young people report a strong need to strive,

perform and achieve at the center of modern life.

показувати результати та досягнення, це найголовніше в житті.

They've been conditioned to define themselves

Їх привчили дивитись на самих себе крізь призму

in the strict and narrow terms of grades, percentiles and lead tables.

строгих та вузьких рамок оцінок, процентилів та місць у рейтингу.

Наше суспільство експлуатує їхнє відчутті незахищеності.

This is a society that preys on their insecurities.

Відчуття непевності від того, як вони показують себе,

Insecurities about how they are performing

and how they are appearing to other people.

якими вони здаються іншим людям.

This is a society that amplifies their imperfections.

Саме суспільство підкреслює їх неідеальні сторони.

Every flaw, every unforeseen setback

Кожен недолік, кожен непередбачений відступ

increases a need to perform more perfectly next time, or else,

підвищує потребу показати наступного разу більш ідеальний результат, а якщо ні,

bluntly, you're a failure.

то скажімо прямо, ви невдаха.

Це відчуття своєї недосконалості особливо поширене —

That feeling of being flawed and deficient is especially pervasive --

just talk to young people.

просто послухайте молодих людей.

"How should I look, how should I behave?"

"Як мені виглядати, як мені варто поводитися?"

"I should look like that model,

"Мені потрібно виглядати, як модель,

I should have as many followers as that Instagram influencer,

мені потрібно мати стільки ж фоловерів, як у того інстаграмщика,

I must do better in school."

мені потрібно краще навчатися."

In my role as mentor to many young people,

Будучи наставником багатьох молодих людей,

I see these lived effects of perfectionism firsthand.

я на власні очі бачу ці живучі ефекти перфекціонізму.

Один студент запам'ятався мені особливо яскраво.

And one student sticks out in my mind very vividly.

Джон (це не його справжнє ім'я) був амбітним,

John, not his real name, was ambitious,

hardworking and diligent

працьовитим та старанним,

and on the surface, he was exceptionally high-achieving,

і, на перший погляд, він досягав дуже високих результатів,

often getting first-class grades for his work.

бо часто отримував найвищі оцінки за свою роботу.

Yet, no matter how well John achieved,

Та якими б чудовими не були його результати,

he always seemed to recast his successes as abject failures,

він, здавалося, завжди говорив про свої успіхи як про повний провал,

and in meetings with me,

і на зустрічах зі мною

he would talk openly about how he'd let himself and others down.

відкрито говорив про те, як розчарував себе та інших.

John's justification was quite simple:

Пояснення Джона були цілком прості:

How could he be a success

Як він може бути успішним,

when he was trying so much harder than other people

коли він старається більше за інших,

just to attain the same outcomes?

але отримує ті ж самі результати?

See, John's perfectionism, his unrelenting work ethic,

Бачите, перфекціонізм Джона, його невпинна робоча етика

was only serving to expose what he saw as his inner weakness

служили розкриттям того, що він вважав внутрішніми слабкостями

як у себе, так і в інших.

to himself and to others.

Такі випадки, як у Джона, свідчать про шкідливість перфекціонізму

Cases like John's speak to the harmfulness of perfectionism

as a way of being in the world.

як способу перебування у світі.

Contrary to popular belief,

На відміну від популярної ідеї,

perfectionism is never about perfecting things or perfecting tasks.

перфекціонізм не означає доводити до ідеалу речі чи завдання.

It's not about striving for excellence.

Мова ніколи не йшла про бажання кращості.

John's case highlights this vividly.

Випадок Джона дуже яскраво це ілюструє.

At its root, perfectionism is about perfecting the self.

По своїй суті перфекціонізм означає вдосконалення самого себе.

Чи більш точніше, вдосконалення неідеального себе.

Or, more precisely, perfecting an imperfect self.

Якщо уявити це як гору із досягнень,

And you can think about it like a mountain of achievement

that perfectionism leads us to imagine ourselves scaling.

то перфекціонізм зображає нас скалолазами.

And we think to ourselves, "Once I've reached that summit,

Ми думаємо про себе: "Як тільки я досягну тієї вершини,

then people will see I'm not flawed, and I'll be worth something."

то люди побачать, що у мене немає недоліків і я чогось вартий."

Але перфекціонізм не говорить нам,

But what perfectionism doesn't tell us

is that soon after reaching that summit,

що скоро після досягнення тієї вершини,

we will be called down again to the fresh lowlands of insecurity and shame,

нас знову позвуть вниз до земель невпевненості та сорому,

just to try and scale that peak again.

просто щоб ми знову дісталися тієї вершини.

This is the cycle of self-defeat.

Це цикл самопоразок.

In the pursuit of unattainable perfection, a perfectionist just cannot step off.

У гонитві за недосяжною ідеальністю перфекціоніст просто не може зійти зі шляху.

Саме тому із цим так важко боротися.

And it's why it's so difficult to treat.

Десятиліттями нам відомо,

Now, we've known for decades and decades

that perfectionism contributes to a host of psychological problems,

що перфекціонізм сприяє розвитку психологічних проблем,

but there was never a good way to measure it.

але ніколи не було гарного способу це виміряти.

That was until the late 1980s

Це було до 1980-тих,

when two Canadians, Paul Hewitt and Gordon Flett,

коли два канадці Пол Хевіт та Гордон Флет

came along and developed a self-report measure of perfectionism.

прийшли та створили самозвітні показники перфекціонізму.

So that's right, folks, you can measure this,

Саме так, народ, ви можете це виміряти,

це включає три основні елементи перфекціонізму.

and it essentially captures three core elements of perfectionism.

The first is self-oriented perfectionism,

Перший - це самоорієнтований перфекціонізм,

the irrational desire to be perfect:

нераціональне бажання бути ідеальним:

"I strive to be as perfect as I can be."

"Я хочу бути настільки ідеальним, настільки це можливо."

Другий - це приписаний соціумом перфекціонізм,

The second is socially prescribed perfectionism,

відчуття, що соціальне середовище неймовірно вимогливе:

the sense that the social environment is excessively demanding:

"Я відчуваю, що інші занадто багато вимагають від мене."

"I feel that others are too demanding of me."

And the third is other-oriented perfectionism,

Третій - це перфекціонізм орієнтований на інших,

накладення нереалістичних стандартів на інших людей:

the imposition of unrealistic standards on other people:

"If I ask somebody to do something, I expect it to be done perfectly."

"Якщо я попрохаю когось щось зробити, то думаю, що він це виконає ідеально."

Дослідники доводять, що всі три елементи перфекціонізму

Now, research shows that all three elements of perfectionism

associate with compromised mental health,

пов'язані зі зниженим психічним здоров'ям,

including things like heightened depression,

разом із такими речами як тяжка депресія,

heightened anxiety and suicide ideation.

тривожність та думки про самогубство.

But, by far, the most problematic element of perfectionism

У більшості найбільш проблематичним елементом перфекціонізму

is socially prescribed perfectionism.

є перфекціонізм приписаний суспільством.

That sense that everyone expects me to be perfect.

Це відчуття, що кожен очікує від мене бути ідеальним.

This element of perfectionism

Цей елемент перфекціонізму

has a large correlation with serious mental illness.

має сильний зв'язок із серйозними психологічними хворобами.

And with today's emphasis on perfection at the forefront of my mind,

Із сьогоднішніми передовими ідеями наголосу на перфекціонізмі,

I was curious to see whether these elements of perfectionism were changing.

мені було цікаво побачити чи змінюються ці елементи перфекціонізму.

To date, research in this area is focused on immediate family relations,

На сьогоднішній день дослідження в цій галузі орієнтовані на сімейні відносини,

but we wanted to look at it at a broader level.

але ми хотіли поглянути на це ширше.

So we took all of the data that had ever been collected

Тож ми взяли всі дані, зібрані за 27 років

in the 27 years since Paul and Gordon developed that perfectionism measure,

відтоді, як Пол та Гордон розвинули ідею вимірювання перфекціонізму,

and we isolated the data in college students.

та відділили дані студентів коледжів.

This turned out to be more than 40,000 young people

Це було 40 000 молодих людей

from American, Canadian and British colleges,

з американських, канадських та британських коледжів,

and with so much data available, we looked to see if there was a trend.

з такою кількістю доступних даних ми шукали чи був там певний тренд.

Всього це зайняло більш ніж три роки,

And in all, it took us more than three years

to collate all of this information, crunch the numbers,

тобто зібрати цю інформацію, розгризти цифри

and write our report.

та написати наш звіт.

But it was worth it because our analysis uncovered something alarming.

Але це було варто того, оскільки наш аналіз розкрив дещо тривожне.

Всі три елементи перфекціонізму з часом збільшувалися.

All three elements of perfectionism have increased over time.

Але приписаний соціумом перфекціонізм демонстрував найшвидший ріст.

But socially prescribed perfectionism saw the largest increase, and by far.

In 1989,

В 1989 році

just nine percent of young people report clinically relevant levels

лише 9% молодих людей демонстрували серйозні показники

of socially prescribed perfectionism.

приписаного соціумом перфекціонізму.

Those are levels that we might typically see in clinical populations.

Ті рівні, які ми могли бачити у досліджуваного населення.

До 2017-го це число подвоїлося до 18%.

By 2017, that figure had doubled to 18 percent.

А до 2050-го проекти протестованих моделей,

And by 2050, projections based on the models that we tested

indicate that almost one in three young people

показують, що майже кожна третя людина

will report clinically relevant levels of socially prescribed perfectionism.

буде відповідати високим показникам приписаного соціумом перфекціонізму.

Пам'ятайте, що це елемент перфекціонізму,

Remember, this is the element of perfectionism

that has the largest correlation with serious mental illness,

який має найтісніший зв'язок із психологічними хворобами

and that's for good reason.

і на це є своя причина.

Socially prescribed perfectionists feel a unrelenting need

Перфекціоністи через соціум відчувають невблаганну потребу

to meet the expectations of other people.

відповідати очікуванням інших людей.

And even if they do meet yesterday's expectation of perfection,

І навіть якщо вони відповідають вчорашнім показникам перфекціонізму,

they then raise the bar on themselves to an even higher degree

то вони піднімуть планку навіть ще вище,

because these folks believe that the better they do,

оскільки ці люди вірять, чим краще вони працюють,

the better that they're expected to do.

тим більше від них очікують.

This breeds a profound sense of helplessness and, worse, hopelessness.

Це породжує глибоке відчуття безпомічності та, що гірше, безпорадності.

But is there hope?

Але чи є надія?

Of course there's hope.

Звичайно, надія є.

Perfectionists can and should hold on to certain things --

Перфекціоністи можуть та мають дотримуватися певних речей --

they are typically bright, ambitious, conscientious and hardworking.

вони зазвичай яскраві, амбіційні, добросовісні та працьовиті.

І так, лікування складне.

And yes, treatment is complex.

Але трохи самолюбства,

But a little bit of self-compassion,

going easy on ourselves when things don't go well,

краще до себе відношення, коли речі не йдуть так, як хотілося,

can turn those qualities into greater personal peace and success.

можуть обернути ці якості у мир із собою та успіх.

А ще ж є ми, доглядальники.

And then there's what we can do as caregivers.

Перфекціонізм розвивається у роки нашого становлення,

Perfectionism develops in our formative years,

and so young people are more vulnerable.

тому молоді люди найбільш вразливі.

Батьки можуть допомогти своїм дітям

Parents can help their children

by supporting them unconditionally when they've tried but failed.

своєю підтримкою незалежно від того, чи провалилася їх спроба.

And Mom and Dad can resist their understandable urge

І мама, і тато можуть опиратися цілком зрозумілому бажанню

in today's highly competitive society to helicopter-parent,

у сьогоднішньому повному конкуренції суспільстві бути гіперопікунами,

as a lot of anxiety is communicated

і спостерігається чимало тривоги,

коли батьки сприймають успіхи та невдачі дітей, як свої власні.

when parents take on their kids' successes and failures as their own.

But ultimately, our research raises important questions

Але врешті, наше дослідження піднімає важливі питання,

about how we are structuring society

про те, як ми формуємо наше суспільство,

і чи допомагає молодим людям сильний наголос,

and whether our society's heavy emphasis on competition, evaluation and testing

is benefiting young people.

який ставить суспільство на змаганні і тестуванні,

It's become commonplace for public figures to say

Відомі люди взяли за звичку говорити,

that young people just need a little bit more resilience

що молодим лише потрібно трохи більше стійкості

in the face of these new and unprecedented pressures.

перед обличчям цих нових та непередбачуваних тисків.

Але я вважаю, що головною проблемою є те, що ми умиваємо руки,

But I believe that is us washing our hands of the core issue

оскільки у нас є спільна відповідальність

because we have a shared responsibility

to create a society and a culture in which young people need less perfection

за створення суспільства і культури, де молодим людям потрібно менше ідеальності,

перш за все.

in the first place.

Давайте не дурити себе.

Let's not kid ourselves.

Creating that kind of world is an enormous challenge,

Створення нового світу - це неймовірний виклик,

and for a generation of young people

і для покоління молодих людей,

that live their lives in the 24/7 spotlight

які проживають 24/7 свого життя у світлі софітів

of metrics, lead tables and social media,

метрики, таблиць рейтингів та соціальних мереж,

перфекціонізм є неминучим;

perfectionism is inevitable,

so long as they lack any purpose in life

як тільки їм забракне мети у житті,

greater than how they are appearing

то більшими вони видаватимуться

or how they are performing to other people.

чи видаватимуть себе перед іншими.

What can they do about it?

Що їм із цим робити?

Every time they are knocked down from that mountaintop,

Кожного разу, коли їх скидатимуть з вершини гори,

they see no other option but to try scaling that peak again.

вони не бачитимуть іншого виходу, окрім як знову зійти на той пік.

The ancient Greeks knew

Давні греки знали,

that this endless struggle up and down the same mountain

що постійна боротьба при підйомі і спуску на ту ж саму гору

is not the road to happiness.

не веде до щастя.

Їх уявлення пекла втілилося у чоловікові на ім'я Сізіф,

Their image of hell was a man called Sisyphus,

doomed for eternity to keep rolling the same boulder up a hill,

який має вічно котити вгору валун

only to see it roll back down and have to start again.

лише для того, щоб той скотився вниз і він почав усе знову.

Допоки ми вчитимемо нашу молодь,

So long as we teach young people

that there is nothing more real or meaningful in their lives

що в житті немає нічого більш справжнього чи значущого,

than this hopeless quest for perfection,

ніж їх безнадійна подорож за ідеалом,

then we are going to condemn future generations

доти ми будемо прирікати майбутні покоління

to that same futility and despair.

на ті ж самі нікчемність та відчай.

And so we're left with a question.

Тож постає питання.

Коли ж ми будемо цінувати,

When are we going to appreciate

that there is something fundamentally inhuman

розуміти, що дещо нелюдське існує

about limitless perfection?

у необмеженій ідеальності.

No one is flawless.

У всіх є недоліки.

If we want to help our young people escape the trap of perfectionism,

Якщо ми хочемо допомогти молодим людям оминути стежку перфекціонізму,

then we will teach them that in a chaotic world,

то нам потрібно навчити їх, що у світі хаосу

life will often defeat us, but that's OK.

життя нас часто перемагає, але це нормально.

Поразка - це не слабкість.

Failure is not weakness.

Якщо ми хочемо допомогти нашій молоді оминути пастку

If we want to help our young people outgrow this self-defeating snare

of impossible perfection,

неймовірної ідеальності,

then we will raise them in a society that has outgrown that very same delusion.

то ми маємо виростити їх у суспільстві, яке переросло ту саму ілюзію.

Але більше за все,

But most of all,

if we want our young people to enjoy mental, emotional

якщо ми хочемо, щоб наші молоді люди насолоджувалися духовним, емоційним

and psychological health,

та психологічним здоров'ям,

then we will invite them to celebrate the joys

то ми спонукатимемо їх насолоджуватись радістю

and the beauties of imperfection

та красою неідеальності,

as a normal and natural part of everyday living and loving.

як нормальної та природної частини буденного життя та любові.

Дякую.

Thank you very much.

(Applause)

(Оплески)