How I unlearned dangerous lessons about masculinity | Eldra Jackson

Перекладач: Ілона Феактістова Утверджено: Khrystyna Romashko

Big boys don't cry.

Хлопці не плачуть.

Suck it up.

Зберись.

Shut up and rub some dirt on it.

Замовкни та візьми себе в руки.

Stop crying before I give you something to cry about.

Припини ревіти через дрібниці.

These are just a few of the phrases

Це тільки декілька фраз,

that contribute to a disease in our society,

які сприяють поширенню хвороби нашого суспільства,

and more specifically, in our men.

а конкретніше, чоловіків.

It's a disease that has come to be known as "toxic masculinity."

Ця хвороба має назву "токсична маскулінність".

It's one I suffered a chronic case of,

Я був хронічно хворий нею настільки,

so much so that I spent 24 years of a life sentence in prison

що провів у в'язниці 24 роки з довічного ув'язнення

for kidnapping, robbery, and attempted murder.

за викрадення, пограбування та спробу вбивства.

Yet I'm here to tell you today that there's a solution for this epidemic.

Та сьогодні я тут, щоб розповісти, що позбутись цієї епідемії можна.

I know for a fact the solution works, because I was a part of human trials.

І я точно знаю, що це працює, бо випробував це на собі.

The solution is a mixture of elements.

Вирішення цієї проблеми включає суміш елементів.

It begins with the willingness to look at your belief system

Воно починається з готовності переглянути систему своїх поглядів

and how out of alignment it is

і те, наскільки неузгодженою вона є,

and how your actions negatively impact not just yourself,

і те, як ваші дії негативно впливають не тільки на вас,

but the people around you.

але і на людей навколо.

The next ingredient is the willingness to be vulnerable with people

Наступний елемент - це готовність бути вразливими з людьми,

who would not just support you, but hold you accountable.

які не тільки вас підтримають, але і притягнуть до відповідальності.

But before I tell you about this,

Та перш ніж я про це розкажу,

I need to let you know that in order to share this,

вам варто знати, що для того, щоб поділитись,

I have to bare my soul in full.

я мушу повністю оголити свою душу.

And as I stand here,

І поки я стою тут,

with so many eyes fixed on me,

перед поглядами, прикованими до мене,

I feel raw and naked.

я почуваюсь голим та вразливим.

When this feeling is present,

Коли це почуття присутнє,

I'm confident that the next phase of healing is on the horizon,

я впевнений, що наступна фаза зцілення вже на горизонті,

and that allows me to share my story in full.

що дає мені повністю поділитись своєю історією.

For all appearances' sake, I was born into the ideal family dynamic:

Щоб змалювати повну картину, скажу, що народився я в ідеальній сім'ї:

mother, father, sister, brother.

мама, тато, сестра, брат.

Bertha, Eldra Jr., Taydama and Eldra III.

Берта, Ельдра-молодший, Тедіма та Ельдра Третій.

That's me.

Це я.

My father was a Vietnam veteran who earned a Purple Heart

Мій батько був ветераном В'єтнаму, який отримав Пурпурове Серце,

and made it home to find love, marry, and begin his own brood.

та повернувся додому, де знайшов любов, одружився та розпочав свій рід.

So how did I wind up serving life in the California prison system?

Як же я тоді закінчив пожиттєвим ув'язненням у Каліфорнії?

Keeping secrets,

Зберігаючи таємниці,

believing the mantra that big boys don't cry,

повторюючи мантру, що хлопці не плачуть,

not knowing how to display any emotion confidently other than anger,

не знаючи, як впевнено висловлювати будь-які емоції окрім гніву,

participating in athletics

займаючись атлетикою

and learning that the greater the performance on the field,

та усвідомлюючи, що чим кращим буду на полі,

the less the need to worry about the rules off it.

тим менше мені варто переживати про правила поза ним.

It's hard to pin down any one specific ingredient

Важко виділити один конкретний фактор

of the many symptoms that ailed me.

з тих багатьох симптомів, які мене турбували.

Growing up as a young black male in Sacramento, California in the 1980s,

Як для молодого темношкірого жителя Сакраменто, штату Каліфорнія в 80-ті,

there were two groups I identified as having respect:

для мене було дві групи, які мали авторитет:

athletes and gangsters.

атлети та гангстери.

I excelled in sports,

Я був успішним у спорті,

that is until a friend and I chose to take his mom's car for a joyride and wreck it.

поки я та мій друг не вирішили взяти машину його мами та не розбили її.

With my parents having to split the cost of a totaled vehicle,

Моїм батькам довелось сплатити частину грошей за розбиту машину,

I was relegated to a summer of household chores and no sports.

а мені світило літо з хатніми справами і відсутністю спорту.

No sports meant no respect.

Відсутність спорту означала відсутність поваги.

No respect equaled no power.

Відсутність поваги означала відсутність влади.

Power was vital to feed my illness.

Влада була джерелом, що живило мою хворобу.

It was at that point the decision to transition from athlete to gangster

І в той момент рішення про перехід від атлета до гангстера

was made and done so easily.

я прийняв досить легко.

Early life experiences had set the stage for me to be well-suited

Досвід ранніх років сприяв тому, що я був схильним

to objectify others,

об'єктивувати інших,

act in a socially detached manner,

поводитись байдужо,

and above all else, seek to be viewed as in a position of power.

і, найважливіше, прагнути, щоб мене сприймали як того, хто має владу.

A sense of power

Відчуття влади

(Sighs)

(Зітхає)

equaled strength in my environment,

в моєму оточенні означало силу,

but more importantly, it did so in my mind.

та, головніше, я сам вірив у це.

My mind dictated my choices.

Віра в це впливала на мої рішення.

My subsequent choices put me on the fast track to prison life.

Мої наступні рішення вивели мене на швидку дорогу до життя у в'язниці.

And even once in prison, I continued my history

І навіть опинившись у в'язниці, я продовжував

of running over the rights of others,

утискати права інших,

even knowing that that was the place that I would die.

навіть знаючи, що це те місце, де я помру.

Once again, I wound up in solitary confinement

І знову, я опинився у карцері

for stabbing another prisoner nearly 30 times.

за те, що штрикнув ножем іншого в'язня майже 30 разів.

I'd gotten to a place where I didn't care how I lived or if I died.

Я дійшов до того, що мені було байдуже і до свого життя, і до смерті.

But then, things changed.

Але потім все змінилось.

One of the best things that happened in my life to that point

Одна з найкращих речей, що траплялись зі мною до того часу -

was being sent to New Folsom Prison.

це перехід у Фолсомську в'язницю.

Once there, I was approached to join a group called Inside Circle.

Там мені порадили приєднатись до групи під назвою Внутрішнє Коло.

Initially, I was hesitant to join a group referred to around the yard

Спочатку я вагався приєднуватись до групи, яку інші називали

as "hug-a-thug."

"Обійми для головоріза".

(Laughter)

(Сміх)

Initially, yeah, that was a little much,

Спочатку це було трохи занадто,

but eventually, I overcame my hesitancy.

але згодом я поборов свої вагання.

As it turned out, the circle was the vision of a man named Patrick Nolan,

Виявилось, це коло було проектом чоловіка на ім'я Патрик Нолан,

who was also serving life

який також відбував пожиттєве,

and who had grown sick and tired of being sick and tired

і який став ситим по горло тим, що був ситий по горло

of watching us kill one another

тим, що ми вбиваємо одне одного

over skin color,

через колір шкіри,

rag color,

одяг,

being from Northern or Southern California,

через те з Північної ти чи з Південної Каліфорнії,

or just plain breathing in the wrong direction on a windy day.

чи через те, що ти дихав не в тому напрямку у вітряний день.

Circle time is men sitting with men

Час у колі - це час, коли чоловіки сидять з чоловіками

and cutting through the bullshit,

та розбираються з усім лайном,

challenging structural ways of thinking.

кидаючи виклик усталеним поглядам.

I think the way that I think

Я думаю так, як думаю,

and I act the way that I act

і я поводжусь так, як поводжусь

because I hadn't questioned that.

тому, що не ставлю це під сумнів.

Like, who said I should see a woman walking down the street,

Хто сказав, що коли я бачу жінку, яка йде по вулиці,

turn around and check out her backside?

то мушу повернутись, щоб оцінити її зад?

Where did that come from?

Звідки це пішло?

If I don't question that, I'll just go along with the crowd.

Якщо я не ставлю це під сумнів, то просто йду вслід за натовпом.

The locker-room talk.

Чоловіча розмова.

In circle, we sit and we question these things.

В колі ми сидимо та ставимо під сумнів ці речі.

Why do I think the way that I think?

Чому я думаю так, як думаю?

Why do I act the way that I act?

Чому я поводжусь так, як поводжусь?

Because when I get down to it, I'm not thinking,

Тому, що коли це відбувається, я не думаю,

I'm not being an individual,

я не поводжусь як індивід,

I'm not taking responsibility for who I am

я не беру на себе відповідальність за те, хто я є

and what it is I put into this world.

і те, який внесок роблю в цей світ.

It was in a circle session that my life took a turn.

Саме під час зібрань в колі моє життя почало змінюватись.

I remember being asked who I was,

Пам'ятаю, мене спитали про те, хто я,

and I didn't have an answer,

і я не мав відповіді,

at least not one that felt honest

принаймні такої, яка була б правдивою

in a room full of men who were seeking truth.

в кімнаті, повній чоловіків, які прагнули правди.

It would have been easy to say,

Було б легко сказати:

"I'm a Blood,"

"Я гангстер",

or, "My name is Vegas,"

або "Мене звуть Вегас",

or any number of facades I had manufactured to hide behind.

або використати будь-які інші назви, за якими я звик ховатись.

It was in that moment and in that venue that the jig was up.

Саме в той момент і в тому місці гра закінчилась.

I realized that as sharp as I believed I was,

Хоч я вважав себе кмітливим, я зрозумів,

I didn't even know who I was

що навіть не знав, ким був насправді,

or why I acted the way that I acted.

і чому робив те, що робив.

I couldn't stand in a room full of men who were seeking to serve and support

Я не міг знаходитись в кімнаті, повній чоловіків, що хотіли допомогти

and present an authentic me.

та показати справжнього мене.

It was in that moment that I graduated to a place within

Саме в той момент я побачив своє внутрішнє "Я",

that was ready for transformation.

яке було готове до змін.

For decades,

Тривалий час

I kept being the victim of molestation at the hands of a babysitter a secret.

я тримав в секреті те, що був жертвою розбещення з боку няньки.

I submitted to this under the threat of my younger sister being harmed.

Я зізнався в цьому лише через те, що боявся за свою сестру.

I was seven, she was three.

Мені було сім, їй було три.

I believed it was my responsibility to keep her safe.

Я вірив, що оберігати її було моїм обов'язком.

It was in that instant

Саме той момент

that the seeds were sown for a long career of hurting others,

став вирішальним для мого майбутнього, в якому я тільки завдавав болю іншим,

be it physical, mental or emotional.

болю фізичного, душевного чи емоційного.

I developed, in that instant,

Я сформував у той момент,

at seven years old,

у 7 років,

the belief that going forward in life,

переконання, що в подальшому,

if a situation presented itself where someone was going to get hurt,

якщо буде виникати ситуація, в якій комусь неодмінно зроблять боляче,

I would be the one doing the hurting.

я буду тим, хто робить боляче.

I also formulated the belief that loving put me in harm's way.

Я також переконався, що любов робить мене вразливим.

I also learned that caring about another person made me weak.

Я також зрозумів, що турбота про когось робить мене слабким.

So not caring, that must equal strength.

Тому відсутність турботи мала б означати силу.

The greatest way to mask a shaky sense of self

Найкращий спосіб приховати слабке уявлення про себе -

is to hide behind a false air of respect.

це ховатись за фальшивою завісою поваги.

Sitting in circle resembles sitting in a fire.

Сидіти в колі - це наче сидіти у вогні.

It is a crucible that can and does break.

Це випробовування, яке може зламати і таки ламає.

It broke my old sense of self,

Воно зламало моє колишнє уявлення про себе,

diseased value system

заражену систему цінностей,

and way of looking at others.

і моє сприйняття інших.

My old stale modes of thinking were invited into the open

Моїм колишнім усталеним поглядам кинули виклик,

to see if this is who I wanted to be in life.

щоб побачити, чи це те, ким би я хотів бути.

I was accompanied by skilled facilitators

Мене супроводжували досвідчені куратори

on a journey into the depths of myself

під час подорожі в глибини самого себе,

to find those wounded parts that not only festered

аби знайти ті рани, які не просто гнили,

but seeped out to create unsafe space for others.

але і розповсюджувались, щоб становити загрозу для інших.

At times, it resembled an exorcism,

Інколи це нагадувало обряд екзорцизму,

and in essence, it was.

і по суті, так і було.

There was an extraction of old, diseased ways of thinking,

Ми позбувались старих, заражених способів мислення,

being and reacting

існування та реагування,

and an infusion of purpose.

і отримували мету.

Sitting in those circles saved my life.

Зібрання в колі врятували моє життя.

I stand here today as a testament to the fact of the power of the work.

Я стою сьогодні тут як доказ тієї сили, яку має праця.

I was paroled in June 2014,

Мене звільнили достроково у червні 2014,

following my third hearing before a panel of former law-enforcement officials

після 3-го засідання комітету колишніх працівників правоохоронних органів,

who were tasked with determining my current threat level to society.

завданням яких було оцінити мій рівень загрози суспільству.

I stand here today for the first time since I was 14 years old

Сьогодні тут я стою вперше, відколи мені було 14,

not under any form of state supervision.

не перебуваючи під державним контролем.

I'm married to a tremendous woman named Holly,

Я одружений з неймовірною жінкою на ім'я Холлі,

and together, we are raising two sons

і разом ми виховуємо двох синів,

who I encourage to experience emotions in a safe way.

яких я заохочую виражати емоції безпечним шляхом.

I let them hold me when I cry.

Я дозволяю їм обіймати мене, коли я плачу.

They get to witness me not have all the answers.

Вони бачать, що я не завжди знаю що робити.

My desire is for them to understand

Моє бажання - навчити їх розуміти,

that being a man is not some machismo caricature,

що чоловік - це не якась жалюгідна імітація мужності,

and that characteristics usually defined as weaknesses

і якості, які зазвичай визначають як слабкі,

are parts of the whole healthy man.

є частиною повноцінного здорового чоловіка.

So today, I continue to work not just on myself,

Тому сьогодні я продовжую працювати не тільки над собою,

but in support of young males in my community.

але і щоб підтримати молодих чоловіків у моїй громаді.

The challenge is to eradicate this cycle

Завданням є вийти з цього замкненого кола

of emotional illiteracy and groupthink

емоційної безграмотності та стадного мислення,

that allows our males to continue to victimize others as well as themselves.

яке дозволяє чоловікам продовжувати робити жертвами як себе, так і інших.

As a result of this,

В результаті,

they develop new ways of how they want to show up in the world

вони знаходять нові способи того, як вони хочуть показати себе світові,

and how they expect this world to show up on their behalf.

та як вони будуть цей світ представляти.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)