Why I risked my life to expose a government massacre | Anjan Sundaram

Перекладач: Оленка Перепічка Утверджено: Мирослава Кругляк

What does it mean to be a witness?

Що означає бути свідком?

Why is it important to bear witness

Чому важливо бути свідком

to people's suffering,

людських страждань,

especially when those people are isolated from us?

особливо, коли ці люди відокремлені від нас?

And what happens when we turn away?

І що стається, коли ми відвертаємося?

Three years ago, I traveled to the Central African Republic

Три роки тому я відвідав Центральноафриканську Республіку,

to report on its ongoing war.

щоб підготувати репортаж про війну.

I'd heard warnings of massacres

Мене застерігали про масові вбивства

in the country's jungles and deserts,

у джунглях і пустелях цієї країни,

but no one could locate these massacres

але ніхто не міг визначити, де саме вбивають людей,

or tell me who was killed, or when.

чи сказати мені, кого саме вбили і коли.

I drove into this war

Я поїхав на цю війну,

with little information.

і не знав про неї нічого.

I witnessed scenes that were tragic and unreal,

Я став свідком трагічних і сюрреалістичних сцен,

and only at the end did I realize

і тільки наприкінці зрозумів,

that I had witnessed the slow preparation of ethnic cleansing.

що я став свідком повільної підготовки етнічної чистки.

The Central African Republic is a country of about five million people

Центральноафриканська Республіка – країна з населенням біля п'яти мільйонів.

the size of Texas

Вона розміром із Техас,

in the center of Africa.

у центрі Африки.

The country has known chronic violence since French colonial rule ended in 1960.

В країні не вщухало насильство з 1960-го, коли закінчилось французьке панування.

The war I reported on

Війна, про яку я готував репортаж,

was between the minority Muslim government,

відбувалася між мусульманським урядом,

called the Seleka,

що називався Селека,

and citizen militias,

і ополченням громадян,

mostly Christian,

в основному християн,

called the anti-balaka.

що називалися антибалака.

The first sign of the impending cleansing

Першою ознакою навислої чистки

was the breakdown of trust within communities.

став кінець довіри між общинами.

Three days after I arrived in the country,

Через три дні після мого приїзду в цю країну

I watched the small city of Gaga be abandoned.

я побачив, як покинули маленьке місто Гага.

A battle was about to break out.

Скоро мала початися битва.

And to save themselves,

І щоб врятуватися,

many people were working as government spies,

багато людей ставали урядовими шпигунами,

identifying friends and neighbors

виказуючи друзів і сусідів,

to be killed.

яких повинні були вбити.

Cities and towns,

Міста і містечка,

any place with humans, had become unsafe.

будь-яке місце, де жили люди, стало небезпечним.

So people moved to the jungle.

Тому люди переселялися в джунглі.

I felt strangely isolated

У мене виникало почуття дивної ізоляції,

as pigs and livestock moved into the empty homes.

коли свині і худоба заходили в пусті будинки.

In a war zone,

У зоні війни ти знаєш,

you know that you are near the killing when people have left.

що, коли люди тікають, десь поблизу відбуваються вбивства.

The war moved across the jungle and reached Gaga,

Війна дійшла до джунглів і Гаги,

and I was surrounded by the thunder of bombs.

а кругом мене вибухали бомби.

Government forces drove into the jungle to attack a town sheltering a militia.

Урядові сили зайшли в джунглі, атакуючи людей з міста, що сховалися там.

I rode on motorcycle for hours,

Я годинами їхав на мотоциклі

crossing jungle streams and tall elephant grass,

через джунглі і траву, що була заввишки зі слона,

but I only got to the town

але коли я добрався до міста,

after the government had burned it

урядові сили вже спалили його

and its people were gone.

і люди покинули місто.

To see if I could speak to someone,

Щоб поговорити з кимось із них,

I shouted out that I was a friend, that I would not hurt them.

я викрикнув, що я їхній друг і не завдам їм шкоди.

A woman in a red shirt ran out of the forest.

Жінка в червоній сорочці вибігла з лісу.

Others cautiously emerged from the trees

Інші обережно виглянули з-за дерев

and asked, "Est-ce les gens savent?"

і запитали "Est-ce que les gens savent?"

"Do people know?"

"Чи знають люди?"

The question surprised me.

Це питання мене здивувало.

Their children were hungry and sick,

Їхні діти були хворими й голодними,

but they didn't ask for food or medicine.

але вони не просили їжі чи ліків.

They asked me,

Вони запитали мене,

"Do people know what is happening to us?"

"Чи знають люди, що сталося з нами?"

I felt helpless as I wrote down their question.

Я відчув себе безпомічним, коли записував їхнє запитання.

And I became determined

І я твердо вирішив,

that this moment in their lives

що цей момент їхнього життя не повинен канути в забуття.

should not be forgotten.

Ставши свідком кризи,

In bearing witness to their crisis,

в якій вони опинились,

I felt a small communion with these people.

я відчув певну спорідненість з цими людьми.

From far away, this war had felt like a footnote in world news.

Далеко звідти ця війна здається просто ще одним сюжетом у стрічці новин.

As a witness,

Але для її свідків

the war felt like history unfolding.

ця війна здаватиметься історичною подією.

The government denied that it was committing any violence,

Уряд заперечував будь-яке насильство зі свого боку,

but I continually drove through towns

але я не раз проїздив через міста,

where people described government massacres

де люди описували різанину, здійснену владою

from a day or a week before.

день чи тиждень тому.

I felt overwhelmed

Я був вражений

and tried to calm myself.

і старався заспокоїтися.

As I reported on these massacres,

Коли я описував ці масові вбивства,

I bought and ate

я купляв і їв

little sweets,

маленькі цукерки,

seeking the familiar comfort of their taste.

намагаючись віднайти у їхньому смаку відчуття знайомого комфорту.

Central Africans ate these sweets

У Центральній Африці їдять ці цукерки,

to ease their hunger,

щоб придушити голод,

leaving a trail of thousands of plastic wrappers as they fled.

залишаючи за собою стежку з тисяч пластикових обгорток.

On the few radio stations still operating in the country,

На декількох радіостанціях, що ще працювали в цій країні,

I mostly heard pop music.

я переважно чув поп-музику.

As the war mounted,

Чим більше розгорталась війна,

we received less information about the massacres.

тим менше було інформації про масові вбивства.

It became easier to feel a sense of normalcy.

Дедалі посилювалось враження, що все нормально.

I witnessed the effect of this missing information.

Я відчув на собі цей ефект браку інформації.

Two weeks later, I slowly and anxiously

Два тижні потому, я повільно і занепокоєно

drove into an isolated militia headquarters,

в'їхав до окремого штабу ополченців, розташованого у місті

a town called PK100.

під назвою ПК100.

Here, Christian fighters told me

Там християнські бійці мені сказали,

that all Muslims were foreigners,

що всі мусульмани – іноземці,

evil and allied with the government.

що мусульмани на боці зла і є союзниками уряду.

They likened Muslims to animals.

Бійці порівнювали мусульман з тваринами.

Without neutral observers or media

Без нейтральних спостерігачів і медіа,

to counter this absurd narrative,

які могли б заперечити цей абсурдний погляд,

it became the single narrative in these camps.

він став єдиним поглядом у цих наметах.

The militias began to hunt down Muslims,

Населення почало переслідувати мусульман,

and emptied the capital, Bangui,

і у столиці, Бангі, жертвами чистки

of nearly 140,000 Muslims

стали майже 140 000 мусульман

in just a few months.

всього за декілька місяців.

Most of the killing and fleeing of Muslims went unrecorded by witnesses.

Вбивства чи втеча більшості цих мусульман ніким не були зафіксовані.

I'm telling you about my reporting in the Central African Republic,

Я розповідаю про свій репортаж з Центральноафриканської Республіки,

but I still ask myself why I went there.

але я все ще запитую себе, чому туди поїхав.

Why put myself at risk?

Чому я ризикнув життям?

I do this work

Я зробив це,

because I feel that ignored people in all our communities

тому що відчув, що ігноровані люди, до якої спільноти вони б не належали,

tell us something important

розповідають нам дещо важливе

about who we are.

про те, ким ми є.

When information is missing,

Коли не вистачає інформації,

people have the power to manipulate reality.

у людей з'являється можливість маніпулювати реальністю.

Without witnesses,

Без свідків ми б вірили,

we would believe that those thousands of massacred people are still alive,

що тисячі вбитих у різанині людей все ще живі, а сотні будинків

that those hundreds of burned homes are still standing.

не були спалені.

Воєнна зона може здаватися

A war zone can pass

найбільш мирним місцем,

for a mostly peaceful place

коли цього ніхто не бачить.

when no one is watching.

Свідки можуть бути дуже цінними,

And a witness can become precious,

і їхні свідчення найбільш необхідні тоді,

and their gaze most necessary,

коли жорстокість

when violence passes silently,

здійснюється непомітно, коли її не бачать і не чують.

unseen and unheard.

Дякую.

Thank you.

(Оплески)

(Applause)