The unforeseen consequences of a fast-paced world | Kathryn Bouskill

Перекладач: Nataliya Marenych Утверджено: Sofia Kovalchuk

Do you ever wonder why we're surrounded with things that help us do everything

Ви коли-небудь цікавились тим, чому нас оточують предмети,

faster and faster and faster?

які дозволяють все швидше і швидше справлятися з усіма справами?

Communicate faster,

Спілкуватися швидше,

but also work faster, bank faster,

а також працювати швидше, проводити банківські операції швидше,

travel faster, find a date faster,

швидше подорожувати, швидше знаходити пару,

cook faster, clean faster and do all of it all at the same time?

швидше готувати, прибирати, і все це робити одночасно?

How do you feel about cramming even more into every waking hour?

А що станеться, якщо в кожній годині активності буде ще більше справ?

Скажімо, для покоління моїх однолітків-американців

Well, to my generation of Americans,

speed feels like a birthright.

швидкість -- це невід'ємне право.

Sometimes I think our minimum speed is Mach 3.

Подеколи я думаю, що наша мінімальна швидкість - це швидкість Mach 3.

Anything less, and we fear losing our competitive edge.

Якщо сповільнитись, то стає страшно, що конкуренти залишать тебе позаду.

But even my generation is starting to question

Але навіть моє покоління починає замислюватись,

whether we're the masters of speed

чи це ми керуємо швидкістю,

or if speed is mastering us.

чи вона керує нами.

I'm an anthropologist at the Rand Corporation,

Я – антрополог в корпорації "Rand Corporation",

and while many anthropologists study ancient cultures,

і поки багато антропологів вивчають стародавні культури,

I focus on modern day cultures and how we're adapting

я зосередила увагу на сучасних культурах і на тому, як ми пристосовуємось

to all of this change happening in the world.

до всіх змін, які відбуваються в світі.

Recently, I teamed up with an engineer, Seifu Chonde, to study speed.

Нещодавно разом з інженером Сейфу Чонд я почала вивчати швидкість.

We were interested both in how people are adapting to this age of acceleration

Нам було цікаво, як люди пристосовуються до часів неймовірної швидкості,

and its security and policy implications.

і до того, як вона впливає на безпеку і міри її забезпечення.

What could our world look like in 25 years

Яким стане світ через 25 років,

if the current pace of change keeps accelerating?

якщо теперішній темп змін буде пришвидшуватись?

What would it mean for transportation,

Який це матиме вплив на транспорт,

or learning, communication,

навчання, спілкування,

manufacturing, weaponry

виробництво, озброєння,

or even natural selection?

і навіть природній відбір?

Will a faster future make us more secure and productive?

Чи забезпечить нам швидкість в майбутньому безпеку і продуктивність?

Or will it make us more vulnerable?

Чи зробить нас ще більш вразливими?

Згідно нашого дослідження, для людей прискорення –

In our research, people accepted acceleration as inevitable,

це неминуча реальність, яка як надихає, так і позбавляє контролю.

both the thrills and the lack of control.

They fear that if they were to slow down,

Вони бояться сповільнюватись

через ризик того, що їх спишуть з рахунків.

they might run the risk of becoming obsolete.

They say they'd rather burn out than rust out.

За їхніми словами, ліпше згоріти, ніж заржавіти.

Yet at the same time,

Водночас, вони переймаються тим,

they worry that speed could erode their cultural traditions

що швидкість зруйнує культурні традиції

and their sense of home.

і позбавить відчуття домашнього затишку.

But even people who are winning at the speed game

І навіть переможці перегонів

admit to feeling a little uneasy.

визнають, що їм трохи не по собі.

They see acceleration as widening the gap between the haves,

Для них прискорення – це провалля, яке розходиться між забезпеченими,

the jet-setters who are buzzing around,

багатіями, які гудуть навколо,

and the have-nots,

і незаможними,

who are left in the digital dust.

похованими в цифровому пилу.

Yes, we have good reason to forecast that the future will be faster,

Так, у нас є всі підстави казати про те, що в майбутньому все буде ще швидше,

but what I've come to realize

але я дійшла висновку,

is that speed is paradoxical,

що швидкість – парадоксальна штука,

and like all good paradoxes,

і як всі парадокси,

it teaches us about the human experience,

вона навчає нас життєвому досвіду,

as absurd and complex as it is.

яким би складним і безглуздим він не був.

The first paradox is that we love speed,

По-перше, парадокс в тому, що ми любимо швидкість

and we're thrilled by its intensity.

і нас захоплює її сила.

But our prehistoric brains aren't really built for it,

Але наш доісторичний мозок, насправді, не розрахований на швидкість,

so we invent roller coasters and race cars and supersonic planes,

тому ми будуємо американські гірки, гоночні авто і надзвукові літаки,

but we get whiplash, carsick,

але ми ламаємо шиї, нас нудить в машинах

jet-lagged.

і ми страждаємо від зміни часових поясів.

We didn't evolve to multitask.

Нам ще бракує вміння справлятися з декількома завданнями одночасно.

Rather, we evolved to do one thing with incredible focus,

І навпаки, ми можемо робити щось одне з неймовірною зосередженістю,

like hunt -- not necessarily with great speed

наприклад, полювати, не обов'язково блискавично,

but with endurance for great distance.

але долаючи великі відстані.

But now there's a widening gap between our biology and our lifestyles,

Однак все більше і більше наша природа та стиль життя розходяться,

a mismatch between what our bodies are built for and what we're making them do.

утворюючи розрив між можливостями тіла і тим, до чого ми його спонукаємо.

It's a phenomenon my mentors have called "Stone Agers in the fast lane."

Це явище мої наставники назвали "кам'яним віком на швидкісній трасі."

(Laughter)

(Сміх)

A second paradox of speed is that it can be measured objectively. Right?

По-друге, парадокс швидкості в тому, що його можливо виміряти об'єктивно.

Miles per hour, gigabytes per second.

Чи не так? Км/год, Гб/сек.

But how speed feels,

Але відчуття швидкості

and whether we like it,

і наше вдоволення нею

is highly subjective.

надзвичайно суб'єктивне.

So we can document

Так, ми маємо підтвердження того,

that the pace at which we are adopting new technologies is increasing.

що нові технології впроваджуються зростаючими темпами.

For example, it took 85 years from the introduction of the telephone

Наприклад, після появи телефонного зв'язку пройшло 85 років,

to when the majority of Americans had phones at home.

перш ніж у більшості американців з'явився телефон вдома.

In contrast, it only took 13 years for most of us to have smartphones.

На противагу цьому, смартфони поширились серед нас лише за 13 років.

And how people act and react to speed

Те, як люди діють і реагують на швидкість,

varies by culture and among different people within the same culture.

залежить від культури та від самих представників певної культури.

Interactions that could be seen as pleasantly brisk and convenient

Те, що в одній культурі здається приємно жвавим і зручним,

in some cultures

в іншій –

could be seen as horribly rude in others.

страшенно грубим.

I mean, you wouldn't go asking for a to-go cup at a Japanese tea ceremony

Скажімо, ви ж не попросите з собою чашку чаю на японській чайній церемонії,

so you could jet off to your next tourist stop.

щоб далі полетіти по туристичному маршруту?

Would you?

Чи не так?

A third paradox is that speed begets speed.

По-третє, парадокс у тому, що швидкість породжує швидкість.

Чим швидше я реагую, тим більше реакцій я отримую,

The faster I respond, the more responses I get,

the faster I have to respond again.

і тим швидше я маю далі реагувати.

Having more communication

Вважається, що чим більше у нас зв'язків

and information at our fingertips

та інформації на руках

at any given moment

в певний момент,

тим легше і раціональніше ми приймаємо рішення.

was supposed to make decision-making easier and more rational.

But that doesn't really seem to be happening.

Але насправді все не так, як гадається.

Here's just one more paradox:

І ось вам ще один парадокс:

If all of these faster technologies were supposed to free us from drudgery,

якщо всі ці швидкісні технології

повинні були би звільнити нас від метушні,

why do we all feel so pressed for time?

то чому ж тоді нам так бракує часу?

Why are we crashing our cars in record numbers,

Чому ми розбиваємо рекордну кількість машин

because we think we have to answer that text right away?

тільки тому, що нам негайно потрібно відповісти на повідомлення?

Shouldn't life in the fast lane feel a little more fun

Хіба на швидкісній трасі життя не повинне бути веселим

and a little less anxious?

і трішки менш тривожним?

German speakers even have a word for this:

У німців навіть є поняття "Eilkrankheit,"

"Eilkrankheit."

In English, that's "hurry sickness."

яке перекладається як "хвороба поспіху."

When we have to make fast decisions,

Коли нам потрібно швидко прийняти рішення,

autopilot brain kicks in,

мозок переходить в режим автопілоту,

and we rely on our learned behaviors,

і ми покладаємось на завчені моделі поведінки,

our reflexes, our cognitive biases,

на рефлекси та когнітивні упередження,

to help us perceive and respond quickly.

які допомагають швидко сприймати та реагувати.

Sometimes that saves our lives, right?

Правда, це інколи рятує нам життя.

Fight or flight.

Бийся або ж тікай!

But sometimes, it leads us astray in the long run.

Але інколи збиває з пантелику, врешті-решт.

Oftentimes, when our society has major failures,

Дуже часто, коли суспільство зазнає серйозних невдач,

they're not technological failures.

то не йдеться про технологічні невдачі.

They're failures that happen when we made decisions too quickly

Це ті невдачі, які стаються через поспішні рішення

on autopilot.

на автопілоті.

Нам було не до творчого або критичного мислення, яке необхідне

We didn't do the creative or critical thinking required

для того, щоб з'єднати всі координати,

to connect the dots

or weed out false information

або відсіяти хибну інформацію,

or make sense of complexity.

або ж розібратися в тонкощах ситуації.

That kind of thinking can't be done fast.

Це не робиться швидко.

That's slow thinking.

Це повільне розмірковування.

Two psychologists, Daniel Kahneman and Amos Tversky,

Два психологи Деніел Канеман та Амос Тверскі

started pointing this out back in 1974,

ще в 1974 почали про це говорити,

and we're still struggling to do something with their insights.

а ми все ще не знаємо, що робити з їхніми ідеями.

All of modern history can be thought of as one spurt of acceleration after another.

Всю сучасну історію можна назвати пришвидшенням за пришвидшенням.

It's as if we think if we just speed up enough,

Ми думаємо що, якщо достатньо пришвидшитися,

we can outrun our problems.

то ми втечемо від проблем.

But we never do.

Але нам це ніколи не вдається.

We know this in our own lives,

Ми знаємо це з власного досвіду,

and policymakers know it, too.

і це відомо також і політикам.

So now we're turning to artificial intelligence

І тепер ми звертаємось до штучного інтелекту,

to help us make faster and smarter decisions

який допомагав би приймати швидкі та розумні рішення,

to process this ever-expanding universe of data.

обробляючи постійно зростаючі масиви даних.

But machines crunching data are no substitute

Але ж машини, які обчислюють дані,

не замінять людей з критичним і послідовним мисленням,

for critical and sustained thinking

by humans,

чиї мізки з кам'яного віку потребують трішки часу для заспокоєння

whose Stone Age brains need a little time to let their impulses subside,

to slow the mind

і уповільнення мислення,

and let the thoughts flow.

щоб відновити хід думок.

If you're starting to think that we should just hit the brakes,

Якщо ви починаєте думати, що нам потрібно натиснути на гальма,

that won't always be the right solution.

то це не зовсім так.

We all know that a train that's going too fast around a bend can derail,

Загальновідомо, що якщо потяг йтиме повним ходом на поворот,

він може зійти з рейок,

but Seifu, the engineer,

але інженер Сейфу розказав мені про те,

taught me that a train that's going too slowly around a bend can also derail.

що потяг, який заповільно йде на поворот, також може зійти з рейок.

So managing this spurt of acceleration starts with the understanding

Приборкання прискорення починається з розуміння,

that we have more control over speed than we think we do,

що ми маємо більше влади над швидкістю, ніж ми думаємо,

individually and as a society.

як поодинці, так і в цілому як суспільство.

Sometimes, we'll need to engineer ourselves to go faster.

Інколи нам потрібно пристосувати себе для швидкого руху.

We'll want to solve gridlock,

Ми захочемо вийти з безвиході,

speed up disaster relief for hurricane victims

швидко допомогти постраждалим ліквідувати наслідки урагану

or use 3-D printing to produce what we need on the spot,

або відразу ж надрукувати на 3D принтері те,

just when we need it.

що нам потрібно і коли нам потрібно.

Sometimes, though, we'll want to make our surroundings feel slower

Подекуди нам захочеться уповільнити реальність,

to engineer the crash out of the speedy experience.

щоб подумати про невдачі, які могли б статись через поспіх.

And it's OK not to be stimulated all the time.

Це нормально - бути неактивним деякий час.

It's good for adults

Це добре як для дорослих,

and for kids.

так і для дітей.

Maybe it's boring, but it gives us time to reflect.

Можливо, стане нудно, але у нас буде час для роздумів.

Slow time is not wasted time.

Уповільнення – це не марнування часу.

And we need to reconsider what it means to save time.

Нам потрібно по-іншому поглянути на те, що означає берегти час.

Culture and rituals around the world build in slowness,

Всесвітні культури і обряди виникли з непоспіху,

because slowness helps us reinforce our shared values and connect.

тому що не поспішаючи, ми укріпляємось в загальних цінностях

і відчуваємо взаємозв'язок, який є важливою складовою людського буття.

And connection is a critical part of being human.

We need to master speed,

Нам потрібно опанувати швидкість,

and that means thinking carefully about the trade-offs of any given technology.

тобто ретельно обдумувати всі мінуси будь-якої технології.

Will it help you reclaim time that you can use to express your humanity?

Чи вивільнить це час, щоб відчути себе людиною?

Will it give you hurry sickness? Will it give other people hurry sickness?

Чи заразить вас хворобою поспіху? Чи заразить інших цією хворобою?

If you're lucky enough to decide the pace that you want to travel through life,

Це щастя, коли ви можете обирати темп,

в якому йти по життю.

it's a privilege.

Use it.

Насолоджуйтесь цим!

You might decide that you need both to speed up

Ви можете обирати, коли вам потрібно прискоритись

and to create slow time:

чи сповільнитись, для того,

time to reflect,

щоб мати час на роздуми,

to percolate

щоб профільтрувати щось

at your own pace;

в зручному для себе темпі;

time to listen,

час вислухати,

to empathize,

поспівчувати,

to rest your mind,

дати відпочинок мозку,

to linger at the dinner table.

засидітись за обіднім столом.

So as we zoom into the future,

Тому коли ми наближаємо майбутнє,

let's consider setting the technologies of speed,

давайте подумаємо про те, як налаштувати швидкісні технології,

the purpose of speed

цілі швидкості

and our expectations of speed

і наші очікування від швидкості

to a more human pace.

на більш людяний темп.

Thank you.

Дякую!

(Applause)

(Оплески)