How whistle-blowers shape history | Kelly Richmond Pope

Перекладач: Myroslava Krugliak Утверджено: Ilya Rozenberg

How many of us have ever seen something,

Хто із вас стикався з певними порушеннями,

thought that we should report it, but decided not to?

про які варто було заявити, але ви цього не зробили?

And not that I need to see a show of hands,

Я не прошу вас піднімати руку,

but I'm sure this has happened to someone in this room before.

але я впевнена, що це траплялось з кимось із присутніх.

In fact, when this question was asked to a group of employees,

Якось, коли таке питання задали групі службовців,

46 percent of them responded by saying that they had seen something

46% з них відповіли, що вони були свідками певного порушення,

and decided not to report it.

про яке вирішили не доповідати.

So if you raised your hand, or quietly raised your hand,

Тож якщо ви, відкрито чи подумки, підняли руку,

don't feel bad, you're not alone.

не соромтесь, ви не одні такі.

This message of if you see something to say something

Навколо нас чимало нагадувань, які спонукають повідомити

is really all around us.

про порушення, свідком якого ви стали.

Even when driving down the highway, you see billboards like this,

Їдучи трасою, ви бачите такі білборди, що заохочують людей

encouraging us to report crime without revealing ourselves.

повідомляти про порушення, маючи можливість зберегти анонімність.

But I still feel like a lot of us are really uncomfortable

Але я відчуваю, що чимало з нас почуваються дуже незручно,

coming forward in the name of the truth.

коли треба виступити в ім'я справедливості.

I'm an accounting professor, and I do fraud research.

Я викладаю бухоблік, і досліджую шахрайство.

And in my class, I encourage my students to come forward with information

Я заохочую своїх студентів повідомляти, якщо вони стали свідками

if they see it.

чогось негідного.

Or in other words, encouraging my students to become whistle-blowers.

Іншими словами, я їх заохочую бути інформаторами.

But if I'm being completely honest with myself,

Але, якщо бути цілком чесною з собою,

I am really conflicted with this message that I'm sending to my students.

у мене суперечливі відчуття щодо цього заклику, який я озвучую студентам.

And here's why.

І ось чому.

Whistle-blowers are under attack.

Інформатори стикаються із загрозами.

Headline after headline shows us this.

Газетні заголовки знов і знов про це нагадують.

Many people choose not to become whistle-blowers

Багато людей не хочуть бути інформаторами,

due to the fear of retaliation.

побоюючись помсти –

From demotions to death threats,

від пониження в посаді до ризику для життя,

to job loss --

втрати роботи,

perpetual job loss.

і хронічного безробіття.

Choosing to become a whistle-blower is an uphill battle.

Тих, хто вирішив стати інформатором, чекає важка битва.

Their loyalty becomes into question.

Їхню лояльність і мотиви ставитимуть під сумнів,

Their motives, their trustworthiness.

вони стикатимуться з недовірою.

So how can I, as a professor who really cares about her students

Тож як я, викладачка, що турбується про студентів,

encourage them to become whistle-blowers,

можу заохочувати їх до інформаторства,

when I know how the world truly feels about them?

якщо я знаю, як до інформаторів ставляться насправді?

So, one day I was getting ready for my annual whistle-blower lecture

Одного дня я готувала свою щорічну лекцію про інформаторство

with my students.

для своїх студентів.

And I was working on an article for "Forbes,"

Я працювала над статтею у "Форбс"

entitled "Wells Fargo and Millennial Whistle-blowing.

під назвою "Велс Фарго й інформаторство міленіалів.

What Do We Tell Them?"

Що нам казати?"

And as I was working on this piece and reading about the case,

Коли я працювала над цим і прочитала про дану справу,

I became outraged.

я розлютилась.

And what made me angry was when I came to the fact and realized

Мене розлютив той факт, що співробітники,

that the employees that tried to whistle-blow

які повідомили про порушення,

were actually fired.

були звільнені.

And it really made me think

І це мене змусило серйозно

about the message that I was sharing with my students.

замислитись над питанням: до чого я спонукаю студентів?

And it made me think: What if my students had been Wells Fargo employees?

Я подумала: а якби мої студенти пішли працювати у Велс Фарго?

On the one hand, if they whistle-blew, they would have gotten fired.

З одного боку, доповівши про порушення, вони б втратили роботу.

But on the other hand,

Але, з іншого боку,

if they didn't report the frauds that they knew,

якби вони не доповіли про відоме їм шахрайство,

the way current regulation is written,

то, за існуючими правилами,

employees are held responsible

вони були б відповідальними за те,

if they knew something and didn't report it.

що замовчували порушення.

So criminal prosecution is a real option.

А тут вже йдеться про кримінальну відповідальність.

What's a person supposed to do with those type of odds?

Що слід робити людям, які зіткнулись із таким вибором?

I of all people know the valuable contributions

Я чи не найкраще знаю про цінний внесок,

that whistle-blowers make.

який роблять інформатори.

In fact, most frauds are discovered by them.

Насправді, більшість випадків шахрайства викриваються саме завдяки їм.

Forty two percent of frauds are discovered by a whistle-blower

42% шахрайських махінацій виявлено завдяки інформаторам,

in comparison to other methods,

це більше, ніж дає будь-який інший метод,

like measurement review and external audit.

такий, як аналіз показників чи зовнішній аудит.

And when you think about some of the more classic

І якщо згадати декотрі найвідоміші класичні

or historical fraud cases,

випадки шахрайства,

it always is around a whistle-blower.

там завжди присутній інформатор.

Think Watergate -- discovered by a whistle-blower.

Згадаймо Вотергейт, викритий інформатором.

Think Enron -- discovered by a whistle-blower.

Згадаймо Енрон – викриття здійснив інформатор.

And who can forget about Bernard Madoff, discovered by a whistle-blower?

А хіба можна забути Бернарда Мейдофа, викритого завдяки інформатору?

It takes a tremendous amount of courage to come forward in the name of the truth.

Потрібна величезна сміливість, щоб виступити заради правди.

But when we think about the term whistle-blower,

Але коли ми думаємо про інформаторів,

we often think of some very descriptive words:

часто нам спадають на думку дуже непривабливі слова:

rat,

щур,

snake,

змія,

traitor,

зрадник,

tattletale, weasel.

стукач, донощик.

And those are the nice words, the ones I can say from the stage.

І це ще досить пристойні слова, які можна сказати публічно.

And so when I'm not in class,

Крім викладання, я їжджу країною,

I go around the country and I interview white-collar felons,

беручи інтерв'ю в білих комірців, звинувачених у шахрайстві,

whistle-blowers and victims of fraud.

у інформаторів і жертв шахрайства.

Because really I'm trying to understand what makes them tick

Бо я справді намагаюсь збагнути їхні мотиви,

and to bring those experiences back into the classroom.

і висвітлити цей досвід у своїх курсах для студентів.

But it's my interviews with whistle-blowers that really stick with me.

Але саме інтерв'ю з інформаторами мене зачіпають найбільше,

And they stick with me,

вони мене зачіпають,

because they make me question my own courage.

бо змушують замислитись над власною сміливістю.

When given the opportunity, would I actually speak up?

Опинившись у відповідній ситуації, чи наважилася б я виступити?

And so, this is a couple stories that I want to share with you.

Ось пара історій, якими б я хотіла поділитись.

This is Mary.

Це Мері.

Mary Willingham is the whistle-blower from the University of North Carolina

Мері Віллінгем виступила як інформатор в Університеті Північної Кароліни

at Chapel Hill, academic fraud case.

в Чепелл-Гілл з приводу випадку академічного шахрайства.

And Mary was a learning specialist at the university,

Мері була в університеті методистом (спеціалістом з навчання)

and she worked with students, primarily student athletes.

вона працювала переважно зі студентами-спортсменами.

And what she noticed, when she was working with students,

І працюючи з ними, вона виявила,

is they were turning in term papers

що вони здають курсові роботи,

that seemed well beyond their reading levels.

написані значно краще, ніж дозволяє освітній рівень цих студентів.

She started to ask a couple of questions

Вона почала ставити питання,

and she found out that there was a database

і виявила, що існує база даних,

where the student athletes could retrieve papers and turn them in.

з якої ці студенти-спортсмени можуть скачати роботу і здати як свою.

And then she found out that some of her colleagues

А згодом вона виявила, що декотрі її колеги

were funneling students into fake classes, just to keep them eligible to play.

зараховували студентам "липові" курси, щоб цих студентів допустили до змагань.

Now, when Mary found this out, she was outraged.

Коли Мері це виявила, вона була розлючена.

And so what she tried to do was go to her direct supervisor.

Спершу вона звернулась до свого безпосереднього начальника.

But they didn't do anything.

Але це не дало результатів.

And then Mary tried to go to some internal university administrators.

Тоді Мері звернулась до університетської адміністрації.

And they didn't do anything.

Це теж не дало результатів.

So, what happens when nobody listens?

То що ж залишається, коли ніхто не хоче слухати?

You blog.

Власний блог.

So Mary decided to develop a blog.

Тож Мері вирішила використати блог.

Her blog went viral within 24 hours,

За добу її блог здобув шалену популярність,

and she was contacted by a reporter.

і з нею зв'язався репортер.

Now, when she was contacted by this reporter,

Після спілкування з ним її особа стала відомою,

her identity was known.

і Мері більше не могла

She was exposed.

залишатись анонімною.

And when she was exposed, she received a demotion,

Після цього її понизили в посаді, вона отримувала погрози,

death threats, over collegiate sports.

в тому числі і погрози вбивства, через студентський спорт.

Mary didn't do anything wrong. She didn't participate in the fraud.

Мері не зробила нічого поганого. Вона не брала участі в обмані.

She really thought that she was giving voice

Вона справді думала, що є голосом студентів,

to students that were voiceless.

які досі мовчали.

But her loyalty was questioned.

Але були поставлені під сумнів її лояльність,

Her trustworthiness and her motives.

її мотиви та її правдивість.

Now, whistle-blowing doesn't always have to end

Звісно, не всі інформатори в результаті отримують

in demotions or death threats.

пониження в посаді чи погрози.

Actually, in 2002, this was the cover of "Time" magazine,

Справді, в 2002-му на обкладинці часопису "Тайм"

where we were actually honoring three brave whistle-blowers

відзначили трьох сміливих інформаторів

for their decision to come forward in the name of the truth.

за їхнє рішення виступити на захист правди.

And when you look at the research,

І, як показують дослідницькі дані,

22 percent of whistle-blowers actually report retaliation.

22% інформаторів сказали про те, що зіткнулись із відплатою.

So there is a huge population of people that report and are not retaliated against

Тож існує значна кількість інформаторів, яким не помстились за їхні заяви,

and that gives me hope.

і це мене обнадіює.

So this is Kathe.

А це Кетi.

Kathe Swanson is a retired city clerk from the city of Dixon.

Зараз вона на пенсії, вона була муніципальним службовцем міста Діксон.

And one day, Kathe was doing her job, just like she always did,

Одного дня Кетi працювала, як зазвичай,

and she stumbled upon a pretty interesting case.

і раптом зіткнулась із дуже цікавим випадком.

See, Kathe was at the end of the month,

Це було наприкінці місяця,

and she was doing her treasures report for the city,

коли Кетi готувала казначейський звіт.

and typically, her boss, Rita Crundwell, gave her a list of accounts and said,

Зазвичай її начальниця, Ріта Крандвел, давала їй список рахунків і казала:

"Kathe, call the bank and get these specific accounts."

"Кетi, зателефонуйте в банк щодо цих рахунків".

And Kathe did her job.

Кетi так і робила.

But this particular day,

Але саме того дня

Rita was out of town, and Kathe was busy.

Ріти не було на місці, а Кетi була зайнята,

She picks up the phone, she calls the bank and says, "Fax me all of the accounts."

тож вона зателефонувала у банк і попросила надіслати їй всі рахунки.

And when she gets the fax, she sees that there is an account

Отримавши ці рахунки, вона побачила, що серед них є один,

that has some withdrawals and deposits in it

з якого здійснювались виплати й поповнення,

that she did not know about.

про які вона не знала.

It was an account controlled only by Rita.

Цей рахунок контролювала тільки Ріта.

So Kathe looked at the information, she reported it to her direct supervisor,

Виявивши цю інформацію, вона повідомила свого начальника,

which was then-mayor Burke,

тодішнього мера Берка,

and this led into a huge investigation, a six-month investigation.

і це дало початок великому розслідуванню, яке тривало шість місяців.

Come to find out, Kathe's boss, Rita Crundwell, was embezzling money.

Виявилось, що Ріта Крандвел привласнювала кошти.

Rita was embezzling 53 million dollars over a 20-year period,

За 20 років Ріта привласнила 53 мільйони доларів,

and Kathe just happened to stumble upon it.

і Кетi випадково це виявила.

Kathe is a hero.

Кетi – героїня.

And actually, I had the opportunity

До речі, я мала нагоду

of interviewing Kathe for my documentary, "All the Queen's Horses."

взяти у Кетi інтерв'ю для документального фільму "Всі коні королеви".

And Kathe wasn't seeking fame.

Та Кетi не шукала слави.

In fact, she really didn't want to talk to me for a really long time,

Насправді, вона дуже довго не хотіла зі мною спілкуватись,

but through strategic stalking, she ended up doing the interview.

та моя настирливість нарешті переконала її дати інтерв'ю.

(Laughter)

(Сміх)

But she was seeking fairness, not fame.

Але вона прагнула до чесності, а не до слави.

And if it wasn't for Kathe,

Якби не Кетi,

who's to say this fraud would have ever been discovered?

то це шахрайство могло б ніколи не бути викритим.

So, remember that "Forbes" article I was talking about,

Пам'ятаєте, я згадала статтю з "Форбс",

that I was working on before my lecture?

над якою працювала перед лекцією?

Well, I posted it and something really fantastic happened.

Я її опублікувала, і сталось щось просто фантастичне.

I started receiving emails from whistle-blowers all over the world.

Мені почали надходити мейли від інформаторів з різних куточків світу.

And as I was receiving these emails and responding back to them,

Коли я читала ці листи і відповідала на них,

there was a common theme in the message that I received,

я помітила, що у них є спільна риса, всі автори листів

and this is what it was:

казали приблизно таке:

they all said this, "I blew the whistle, people really hate me now.

"Я став інформатором, мене ненавидять,

I got fired, but guess what?

я втратив роботу, але знаєте що?

I would do it all over again if I could."

Я б це зробив знову, якби міг".

And so as I kept reading this message, all these messages,

Читаючи такий лист, всі ці отримані листи,

I wanted to think, what could I share with my students?

я думала: що я можу звідси винести для своїх студентів?

And so, I pulled it all together and this is what I learned.

Звівши все це докупи, я дійшла такого висновку.

It's important for us to cultivate hope.

Важливо плекати надію.

Whistle-blowers are hopeful.

Інформатори її мають.

Despite popular belief,

Всупереч популярному стереотипу,

they're not all disgruntled employees that have a beef with the company.

багато з них не є невдоволеними працівниками, ображеними на компанію.

Their hopefulness really is what drives them to come forward.

Саме їхнє сподівання, надія на краще змушує їх виступити.

We also have to cultivate commitment.

Слід також плекати відчуття обов'язку.

Whistle-blowers are committed.

Інформатори мають це відчуття.

And it's that passion to their organization

Саме прихильність до організації

that makes them want to come forward.

змушує їх виступити.

Whistle-blowers are humble.

Інформатори скромні.

Again, they're not seeking fame, but they are seeking fairness.

Ще раз скажу: вони прагнуть не слави, а справедливості.

And we need to continue to cultivate bravery.

І нам необхідно й далі плекати сміливість.

Whistle-blowers are brave.

Інформатори сміливі.

Often, they underestimated

Часто вони недооцінювали наслідки,

the impact whistle-blowing had on their family,

з якими довелося зіткнутись їхнім сім'ям,

but what they continue to comment on is how hard it is to withhold the truth.

але інформатори й далі підкреслювали, яким тягарем є замовчування правди.

With that, I want to leave you with one additional name:

У зв'язку з цим я хочу згадати ще одне ім'я:

Peter Buxtun.

Пітер Бакстон.

Peter Buxtun was a 27-year-old employee for the US Public Health Service.

Він був 27-річним працівником у службі охорони здоров'я США.

And he was hired to interview people

Його найняли для інтерв'ювання пацієнтів,

that had sexually transmitted diseases.

які мали хвороби, що передаються статевим шляхом.

And through the course of his work,

У процесі своєї роботи Бакстон звернув увагу

he noticed a clinical study that was going on within the organization.

на клінічне дослідження, що проводилось цією службою охорони здоров'я.

And it was a study that was looking at the progression of untreated syphilis.

Це дослідження мало на меті виявити, як перебігає сифіліс без лікування.

And so, there were 600 African American males

Це дослідження охоплювало 600 афроамериканських чоловіків,

that were in this study.

які були його учасниками.

They were enticed into the study

Їх привабили пропозицією

through being given free medical exams, burial insurance.

безкоштовних медичних обстежень і страховки на випадок смерті.

And so, what happened through the course of this study,

Під час перебігу дослідження,

is penicillin was discovered to help treat syphilis.

було виявлено, що пеніцилін допомагає при сифілісі.

And what Peter noticed was,

Однак Пітер помітив,

the participants in this study were not given the penicillin

що учасникам цього дослідження не давали пеніцилін

to treat their syphilis.

для лікування сифілісу.

And the participants didn't know.

І учасники про це не знали.

So similar to Mary, Peter tried to report and talk to his internal supervisors,

Тож, як і Мері, Пітер спробував повідомити своїх керівників,

but no one listened.

але з цього нічого не вийшло.

And so Peter thought this was completely unfair

Пітер не хотів замовчувати серйозну несправедливість,

and he tried to report again,

і спробував заявити знов,

and finally talked to a reporter -- very similar to Mary.

зрештою звернувшись до репортера, як і Мері.

And in 1972, this was the front page of the "New York Times":

І в 1972 році на обкладинці "Нью-Йорк Таймс" був заголовок:

"Syphilis Victims in US Study Went Untreated for 40 Years."

"Жертв сифілісу не лікували 40 років заради дослідження".

This is known to us today as the Tuskegee syphilis experiment.

Сьогодні це відомо як експеримент з сифілісу в Таскіджі.

And Peter was the whistle-blower.

І Пітер був інформатором.

What happened to the 600 men, you may wonder, the 600 original men?

Може, ви поцікавитесь: що ж сталось із учасниками, яка доля тих 600 чоловіків?

Twenty eight men died from syphilis.

Двадцять вісім з них померли від сифілісу.

One hundred died from syphilis complications,

Ще сотня померли від ускладнень, пов'язаних із сифілісом,

forty wives were infected

чоловіки заразили 40 жінок,

and 10 children were born with congenital syphilis.

і десятеро дітей народились із вродженим сифілісом.

Who's to say what these numbers would be

Хто знає, скільки ще б могло бути жертв,

if it wasn't for the brave, courageous act of Peter?

якби не сміливий вчинок Пітера?

We're all connected to Peter, actually.

До речі, ми всі йому зобов'язані.

If you know anybody that's in a clinical trial,

Сьогодні при проведенні клінічних досліджень

the reason why we have informed consent today

повинна бути забезпечена інформована згода учасників,

is because of Peter's courageous act.

і це завдяки сміливому вчинку Пітера.

So let me ask you a question.

Тож дозвольте задати питання.

That original question, a variation of the original question.

Це дещо незвичний варіант питання, що звучало на початку.

How many of us have ever used the term

Скільки з нас вживали слова:

snitch, rat

стукач, щур,

tattletale,

базікало,

snake,

змія,

weasel,

донощик,

leak?

зрадник?

Anybody?

Ніхто і ніколи?

Before you get the urge to do that again,

Коли у вас виникне спокуса знову вжити ці слова,

I want you to think a little bit.

я хочу, щоб ви трохи замислились.

It might be the Mary, the Peter, the Kathes of the world.

Це можуть бути люди як Мері, Пітер, Кеті.

You might be the person that could shape history,

Ви можете бути людиною, яка вплине на історію,

or they could be the person that shapes yours.

чи вони можуть бути людьми, які впливають на вас.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)