Native English Conversation: Facing Your Fears with Bree (Into The Story Podcast)

Hello, and welcome to the English Like a Native Podcast, the listening

Привіт! Ласкаво просимо до подкасту English Like a Native Podcast,

resource for intermediate to advanced-level English learners.

ресурсу аудіювання для тих, хто вивчає англійську на середньому та просунутому рівнях.

My name is Anna, and today I have a very special guest.

Мене звуть Анна, і сьогодні у мене дуже особливий гість.

I would like to introduce to you the lovely Bree, the host of Into

Я хотів би представити вам чудову Брі, ведучу Into

the Story, a fantastic podcast that you should all be listening to.

the Story, фантастичного подкасту, який ви повинні послухати.

Hi Bree, how are you?

Привіт, Брі, як справи?

I'm wonderful.

я чудова

How are you, Anna?

Як справи, Анна?

I'm very well, thank you.

Я дуже добре, дякую.

Now, Bree, I love your podcast, but can you tell our listeners

Брі, мені подобається твій подкаст, але чи можеш ти розповісти нашим слухачам,

who haven't discovered it yet what your podcast is all about?

які ще не знайшли його, про що твій подкаст?

Yes, absolutely.

Так, точно.

So, Into the Story is a podcast also for intermediate to advanced

Отже, Into the Story – це подкаст також для

learners that want to improve their English listening to true stories.

тих, хто навчається середнього та просунутого, які хочуть покращити свою англійську, слухаючи справжні історії.

So, we interview all sorts of interesting and fascinating people from all over

Отже, ми беремо інтерв’ю у різноманітних цікавих і захоплюючих людей з усього

the world, and they tell a true story.

світу, і вони розповідають правдиву історію.

And then we turn that into a little class and listening experience.

А потім ми перетворюємо це на невеликий урок і досвід прослуховування.

And yeah, you came on the podcast.

І так, ви прийшли на подкаст.

I did.

Я зробив.

And you told a beautiful, beautiful story.

І ви розповіли гарну, гарну історію.

I was just amazed the whole time you were telling it.

Я був просто вражений весь час, поки ти це розповідав.

And that's Into the Story.

І це Into the Story.

Fantastic.

фантастично.

What's been your, like highlights of the podcast?

Який ваш подкаст був найцікавішим?

Do you have any standout stories that were told on your podcast?

Чи є у вас якісь видатні історії, розказані у вашому подкасті?

Yes.

Так.

So, for me, the story that perhaps impacted me the most, because it

Отже, для мене найбільше вплинула історія про

is very inspiring and big is the first Canadian to summit Everest.

першого канадця, який підкорив Еверест, тому що він дуже надихаючий і великий.

So, he tells the story, and also since becoming the first Canadian to

Отже, він розповідає історію, а також після того, як став першим канадцем, який

summit Everest, he became a speaker.

підкорив Еверест, він став доповідачем.

So, he just has this presence, I think he's also a shaman, like he's very

Отже, у нього просто така присутність, я думаю, що він також шаман, ніби він дуже

spiritual, and there's a moment in his story where he talks about, they lost

духовний, і в його історії є момент, коли він говорить про те, що вони втратили

a bunch of the climbers and they're at Camp Four, so they're very high up

купу альпіністів, і вони в четвертому таборі, тому вони там дуже високо,

there and he has to get out of the tent.

і він повинен вибратися з намету.

It's minus, I think it's minus 50.

Мінус, здається, мінус 50.

Like it's something insanely cold and he has to go out of the

Ніби щось шалено холодне, і йому треба вийти з

tent and look for these climbers.

намету і шукати цих альпіністів.

And every time I go in for my swim, so the water is a bit cold, I think of him.

І кожного разу, коли я йду плавати, так що вода трохи холодна, я думаю про нього.

I'm like, if he can like go out of his tent so early and minus 50, I can

Я думаю, якщо він може вийти зі свого намету так рано і мінус 50, я можу

go into this water, this cold water.

зайти в цю воду, цю холодну воду.

So yeah, that's probably, that's a highlight, but every story is amazing

Тож так, це, напевно, найцікавіше, але кожна історія дивовижна

and not all of them are extraordinary.

, і не кожна з них надзвичайна.

Some of them are very ordinary, but they're all very beautiful.

Деякі з них дуже звичайні, але всі вони дуже красиві.

Fantastic.

фантастично.

Thank you for sharing that with us.

Дякуємо, що поділилися цим з нами.

So, today's podcast, I thought we'd talk about fear as a topic because

Отже, у сьогоднішньому подкасті я думав, що ми поговоримо про страх як тему, тому що

fear is something that everyone experiences and whereas in the past

страх – це те, що відчуває кожен, і якщо в минулому

fear was something that was there to protect us, it now actually in

страх був чимось, що було там, щоб захищати нас, зараз він фактично в

most cases has become a barrier, an obstacle that people have to overcome.

більшості випадків став бар’єром, перешкода, яку люди повинні подолати.

And particularly when we're talking about language learning, fear really

І особливо коли ми говоримо про вивчення мови, страх справді

plays a big part in people's progression.

відіграє велику роль у розвитку людей.

It kind of stops people from progressing.

Це як би заважає людям прогресувати.

So, I thought we'd talk about fear today.

Отже, я думав, що ми сьогодні поговоримо про страх.

To start with, there are a couple of words and terms that come into the topic

Почнемо з того, що є кілька слів і термінів, які стосуються теми

of fear that sometimes can be confused.

страху, які іноді можна сплутати.

So, the three terms I'm thinking of, firstly are anxiety, anxiety, to

Отже, три терміни, про які я маю на увазі, по-перше, це тривога, тривога,

be anxious, and then the word fear itself, and then the word phobia.

хвилюватися, а потім саме слово страх, а потім слово фобія.

So, these three words are kind of bandied about when talking about

Отже, ці три слова начебто неоднозначні, коли йдеться про

fears, but is there a difference, Bree?

страхи, але чи є різниця, Брі?

Yeah, I think definitely there's a difference.

Так, я думаю, що різниця точно є.

I think nowadays, anxiety is a word we're used to hearing.

Я думаю, що сьогодні тривога - це слово, яке ми звикли чути.

We talk a lot about this concept of anxiety.

Ми багато говоримо про цю концепцію тривоги.

And I think of it more as like a longer state of fear.

І я думаю про це більше як про тривалий стан страху.

You know, you're kind of feeling that feeling in your heart.

Ви знаєте, ви начебто відчуваєте це почуття у своєму серці.

Maybe some people talk about it in their stomach of almost discomfort,

Можливо, деякі люди говорять про це у своєму шлунку майже про дискомфорт,

almost butterflies, you know.

майже про метеликів, знаєте.

We have this talk about butterflies where it just feels kind of strange.

У нас є ця розмова про метеликів, де це виглядає якось дивно.

And it can feel stressful.

І це може викликати стрес.

It can feel uncomfortable.

Це може бути незручно.

And I don't think anxiety is very good for us.

І я не думаю, що хвилювання це дуже добре для нас.

What do you think?

Що ти думаєш?

Yeah, it's something that we can live with long-term, isn't it?

Так, це те, з чим ми можемо жити довго, чи не так?

It's a low-level fear that we can function with.

Це страх низького рівня, з яким ми можемо працювати.

So, we just go through our day feeling anxious, worried about something,

Отже, ми просто проходимо весь день, відчуваючи тривогу, стурбованість про щось,

or in some cases not worried about anything in particular, but still

або в деяких випадках не хвилюючись ні про що конкретне, але все одно

having this sense of anxiety.

відчуваємо тривогу.

When I feel anxious, I have the thing you talked about with that feeling

Коли я відчуваю тривогу, у мене виникає те, про що ви говорили, таке відчуття

in the tummy, like butterflies in the stomach or that feeling

в животі, ніби метелики в животі або відчуття

of a turning over of the stomach.

перевертання живота.

I always sense that it's like adrenaline running through my veins

Я завжди відчуваю, що це ніби адреналін біжить у моїх венах

and this kind of buzzing, shaky feeling that I just can't shake.

і таке дзижчання, тремтяче відчуття, від якого я просто не можу позбутися.

There's another phrase to shake the feeling.

Є ще одна фраза, щоб послабити почуття.

So I have a shaky feeling that I just can't shake, I can't get rid of.

Тож у мене є хитке відчуття, якого я просто не можу позбутися, я не можу позбутися.

What kinds of things would make someone feel anxious?

Які речі викликають у когось відчуття тривоги?

Well, when I think of anxiety in my life these days I'm a mother of two boys,

Ну, коли я думаю про тривогу в моєму житті сьогодні, я мати двох хлопчиків,

and they can cause anxiety sometimes.

і вони іноді можуть викликати тривогу.

Yes.

You know, me and my husband have quite a liberal approach to parenting.

Так. Знаєте, у нас з чоловіком досить ліберальний підхід до виховання.

We like to let them do as much as they can do and experiment with their bodies,

Ми любимо дозволяти їм робити стільки, скільки вони можуть, і експериментувати зі своїм тілом,

but sometimes when you're at the park and you're watching a two year old climb

але іноді, коли ви в парку, ви спостерігаєте, як дворічна дитина піднімається

up a ladder and then hang with one hand.

по драбині, а потім висить на одній руці.

This is a feeling maybe of anxiety, kind of that fear that something could

Можливо, це відчуття тривоги, свого роду страх, що щось може

be happening or the anxiety about, am I doing things well or not well?

статися, або тривога з приводу того, чи добре я роблю щось добре чи погано?

Also anxiety with work.

Також хвилювання з роботою.

When you have projects that you have to finish, it's kind of this constant, like

Коли у вас є проекти, які ви маєте завершити, це постійно, як

you just said, a buzzing kind of feeling of adrenaline and cortisol in your body.

ви щойно сказали, таке дзижчання, відчуття адреналіну та кортизолу у вашому тілі.

And you feel unsettled.

І ти почуваєшся неспокійним.

You don't feel relaxed.

Ви не відчуваєте себе розслабленим.

You don't have a feeling of well-being.

У вас немає відчуття благополуччя.

And for me, when I have this feeling, I use yoga and meditation.

І для мене, коли я відчуваю це, я використовую йогу та медитацію.

That's the only thing that calms me down.

Це єдине, що мене заспокоює.

To kind of just come back to the present moment and think, okay, what happened in

Просто повернутися в теперішній момент і подумати: добре, те, що сталося в

the past is not in the present moment.

минулому, не є в теперішньому моменті.

It's not, shouldn't be feared.

Це не так, не варто боятися.

What's going to come in the future will come, but right now, everything's okay.

Те, що буде в майбутньому, прийде, але зараз все гаразд.

And reminding myself rationally that everything's okay.

І розумно нагадувати собі, що все гаразд.

What about you?

Що з вами?

What do you think?

Що ти думаєш?

What causes anxiety for you?

Що у вас викликає занепокоєння?

I'm the same, as a mother, I suffer from anxiety related to my children.

Я так само, як мати, я страждаю від тривоги, пов'язаної з моїми дітьми.

I do this terrible thing of going to bed and lying there in the moment.

Я роблю цю жахливу річ: лягаю спати й лежу там у цей момент.

I take a long time to go to sleep, usually about 20 to 30

Мені потрібно багато часу, щоб лягати спати, зазвичай близько 20-30

minutes of just lying there.

хвилин просто лежати.

And I tend to fall into catastrophising.

І я схильний впадати в катастрофізм.

So, to catastrophise you know, think about terrible things that could possibly happen

Отже, щоб катастрофізувати, подумайте про жахливі речі, які могли статися

and how I would act in that scenario.

, і про те, як би я діяв у такому випадку.

And it usually is about my children.

І зазвичай це стосується моїх дітей.

So, it will be walking my children down the road and a child runs out in front of

Отже, це буде вести моїх дітей по дорозі, і дитина вибігає перед

a car or being on the top of a cliff and my child falling down off the cliff edge

машиною, або опиниться на вершині скелі, а моя дитина падає з краю скелі

and not knowing what I do at that moment.

, не знаючи, що я роблю в цей момент.

You know, these horrendous things that could possibly happen to my kids.

Знаєте, ці жахливі речі можуть статися з моїми дітьми.

And, I do that pretty much every night.

І я роблю це практично щовечора.

So, I have this constant anxiety about something bad happening to

Отже, у мене є ця постійна тривога про те, що з ними станеться щось погане

them, in terms of my child's safety.

з точки зору безпеки моєї дитини.

It gets easier, but separation anxiety is definitely something I struggle with.

Стає легше, але я безумовно страждаю від розлуки.

I think most children struggle with it when they're younger,

Я думаю, що більшість дітей борються з цим, коли вони молодші,

separating from their parents.

розлучаючись із батьками.

But I think parents can struggle with it too, especially when you have your first

Але я думаю, що батьки теж можуть боротися з цим, особливо коли у вас народжується перша

baby, the first time you let them go into the arms of somebody else, even if you

дитина, коли ви вперше відпускаєте її в обійми когось іншого, навіть якщо ви

know and love and trust the other person, you still think something bad will happen

знаєте, любите та довіряєте іншій людині, ви все одно думаєте, що щось погане буде трапитися

because I'm not going to be with my child.

тому, що я не збираюся бути зі своєю дитиною.

So things like that.

Отже, такі речі.

Yeah, I can relate to everything that you just said.

Так, я можу пов’язати все, що ти щойно сказав.

I don't tend to catastrophise, but just yesterday, so, I take my kids

Я не схильний до катастроф, але тільки вчора я веду своїх дітей

swimming on Mondays, and it's like a high anxiety moment because there's

на плавання по понеділках, і це як момент сильної тривоги, тому що є

the two-year-old, the five-year-old, they're jumping in the water.

дворічний, п’ятирічний, вони стрибають вода.

So, I'm very alert, like I'm very aware, like holding one, got the arm or leg of

Отже, я дуже уважний, ніби я дуже усвідомлюю, ніби тримав одного, дістав руку чи ногу іншого

the other one, and at the end we were playing on kind of like the stairs.

, і в кінці ми грали на схожому на сходах.

So, both of them touch the bottom of the pool.

Отже, вони обидва торкаються дна басейну.

But I turned around for literally three to five seconds to start

Але я розвернувся буквально на три-п'ять секунд, щоб почати

putting on my shoes to leave the pool.

взуватися, щоб вийти з басейну.

And I look back down and at this moment my anxiety turned to fear.

І я озирнувся вниз, і в цей момент моя тривога перетворилася на страх.

Like the moment of the adrenaline spiking into your throat or your eyes,

Як момент, коли адреналін заливає ваше горло чи очі,

I don't know, it just, it has this 'hoh' feeling where it just flashes up.

я не знаю, це просто таке відчуття «хох», коли воно просто спалахує.

I look down and I see the two-year-old totally under the water.

Я дивлюся вниз і бачу, що дворічна дитина повністю під водою.

Like, you know when a baby gets scared and they just open their arms?

Наприклад, ви знаєте, коли дитина лякається і вона просто розкриває руки?

If you've ever had a little baby, you know.

Якщо у вас коли-небудь була маленька дитина, ви знаєте.

Eyes fully open like this.

Очі повністю відкриті ось так.

He had just slipped and fallen.

Він просто послизнувся і впав.

And maybe he was under the water for one second, two

І, можливо, він був під водою секунду, дві

seconds, but it was total fear.

секунди, але це був повний страх.

It took me a moment to be like, "what's happening?"

Мені знадобилася хвилина, щоб подумати: "Що відбувається?"

and I just took him out and grabbed him.

і я просто вийняв його і схопив.

But It's kind of that feeling of alertness, anxiety, then switch to

Але це відчуття пильності, тривоги, яке потім переходить у

fear, but it's adaptive, isn't it?

страх, але воно адаптивне, чи не так?

It helps us.

Це нам допомагає.

Yeah.

так Це недаремно.

It's there for a reason.

Your story reminds me of sitting in a rocking chair in my

Ваша історія нагадує мені сидіння в кріслі-гойдалці в

conservatory with the doors shut.

оранжереї із зачиненими дверима.

It was a cold but sunny day and my two children were out in the garden playing

Був холодний, але сонячний день, і мої двоє дітей гралися в саду,

and we had this big, very deep pond.

і у нас був великий, дуже глибокий ставок.

And they know not to play close to the pond, but they were kind of slightly

І вони знають, що не можна гратися поблизу ставка, але вони були трохи

out of sight and I was just sitting and as I got into my rocking chair with

поза полем зору, а я просто сидів і, коли я сів у своє крісло-гойдалка з

my cup of tea, I thought to myself,

чашкою чаю, я подумав про себе:

"If something happens and I have to jump up now, coming out of this rocking

«Якщо щось трапиться, і я зараз треба підстрибнути, вийти з цього

chair is going to be quite difficult."

крісла-гойдалки буде досить важко».

And I had that thought so I'm watching, but they kind of just

У мене була така думка, тому я дивлюся, але вони ніби просто

disappear behind, like a building that we have in the garden.

зникають позаду, як будівля, яку ми маємо в саду.

And then I hear this huge splash and I hear my older son screaming, in a way that

А потім я чую цей гучний сплеск і чую крик мого старшого сина, який просто

just makes you know something's wrong.

змушує вас зрозуміти, що щось не так.

You can tell by the tone of a child's voice that something is seriously up.

За тоном дитячого голосу можна зрозуміти, що щось серйозно.

So, I just knew instantly Caspian, my youngest son, who was two at

Тож я відразу зрозумів, що Каспіан, мій молодший син, якому тоді було два роки

the time, had fallen into the pond.

, впав у ставок.

And so, I put my tea down because I'd already envisaged it.

І тому я поставив свій чай, тому що я вже це передбачав.

I'd already catastrophised about this.

Я вже катастрофував з цього приводу.

So, I knew the first thing I had to do was put down the scalding

Отже, я знав, що перше, що мені потрібно було зробити, це поставити пекучий

hot tea and then try and launch myself out of this rocking chair.

гарячий чай, а потім спробувати вискочити з цього крісла-гойдалки.

Now I had socks on and it's a hard floor, tiled floor.

Тепер у мене були шкарпетки, і це тверда підлога, плиткова підлога.

And you know, when you see the cartoons, when someone's trying to run

І знаєте, коли ви бачите мультфільми, коли хтось намагається бігти,

and their legs are just slipping and their legs are just going around for

а його ноги просто ковзають, і їхні ноги просто крутяться протягом

about three seconds, that was me just trying to run so fast that my legs

приблизно трьох секунд, це я просто намагався бігти так швидко, що мої ноги

were just going around and around in circles and I was making no progress.

просто крутилися і по колу, і я не досягав жодного прогресу.

I wasn't moving.

Я не рухався.

And then I fell.

І тоді я впав.

And I slipped and fell flat down on the floor, got up again, ran out, grabbed

А я послизнулась і впала на підлогу, знову встала, вибігла, схопила

my child and pulled him out of the pond.

дитину і витягла її зі ставка.

And he was fine.

І йому було добре.

He was a bit shocked and had a few scrapes and bruises, but he was fine.

Він був трохи шокований і мав кілька подряпин і синців, але з ним все гаразд.

I think that fear is there to make you act quickly.

Я думаю, що страх існує, щоб змусити вас діяти швидко.

It sends the blood, the adrenaline to the places where it needs to be.

Він посилає кров, адреналін туди, де це потрібно.

It makes your brain fire quickly.

Це змушує ваш мозок швидко працювати.

It makes you super strong, makes your limbs work.

Це робить вас надзвичайно сильним, змушує ваші кінцівки працювати.

And so fear is useful on those occasions, isn't it?

І тому страх корисний у таких випадках, чи не так?

Yeah, it definitely is.

Так, точно так.

And fear is one of these emotions that has roots very, very deep, deep, deep

І страх — це одна з цих емоцій, яка має дуже, дуже глибоке, глибоке, глибоке коріння

in our evolutionary psychology and physiology from the days that we were,

в нашій еволюційній психології та фізіології з тих днів, коли ми,

you know, hunting in a forest and had to run away from bears or lions, and

знаєте, полювали в лісі і змушені були тікати від ведмедів чи левів, і

you can kind of feel it because when you do have that fear, you, or when

ви може відчувати це, тому що коли у вас є цей страх, ви, або коли

you respond in fear, you're extra fast.

ви відповідаєте зі страхом, ви дуже швидкі.

I mean, if you can get grip on the floor when you're trying to run,

Я маю на увазі, якщо ви можете вчепитися за підлогу, коли намагаєтесь бігти,

but you are very quick and strong.

але ви дуже швидкі та сильні.

But of course, it can be a problem if it turns into a phobia.

Але, звичайно, це може бути проблемою, якщо воно перетворюється на фобію.

Or if you're dealing with prolonged anxiety, it's just this

Або якщо ви маєте справу з тривалою тривогою, це просто цей

constant state of discomfort, which we know isn't good for us.

постійний стан дискомфорту, який, як ми знаємо, не є добре для нас.

Yeah.

Our body isn't meant to take this kind of stress hormones

так

Наше тіло не призначене довгостроково приймати такі гормони стресу

long-term, it's not built for that.

, воно не створене для цього.

And so, it does have detrimental effects as well as effects on our

І тому це справді має шкідливий вплив, а також впливає на нашу

diet because we can't eat in the same way when we're stressed and anxious.

дієту, тому що ми не можемо харчуватися однаково, коли відчуваємо стрес і тривогу.

Mm-hmm.

Мм-мм.

And our sleep, which we all also know is so important.

І наш сон, про який ми всі також знаємо, дуже важливий.

But what is a phobia?

Але що таке фобія?

So a phobia is like, it's usually focused on one thing, isn't it?

Отже, фобія зазвичай зосереджена на чомусь одному, чи не так?

Yeah.

A phobia.

так фобія.

I, myself, I don't think that I have any phobias, but my understanding of the

Я сам не вважаю, що у мене є фобії, але я розумію слово

word phobia is like a very, very intense fear, and usually irrational, and just

фобія як дуже, дуже інтенсивний страх, і зазвичай ірраціональний, і просто

like a very strong aversion to something.

як дуже сильна відраза до чогось.

Do you have any phobias?

Чи є у вас якісь фобії?

I don't, but I did.

Я ні, але я зробив.

So, I had a couple of the typical phobias.

Отже, у мене була пара типових фобій.

I used to have a severe phobia of needles.

Колись у мене була сильна фобія голок.

And so, whenever I had to have an injection, or blood

І тому щоразу, коли мені потрібно було зробити ін’єкцію чи

taken, I would be freaking out.

взяти кров, я злякався.

I'd get clammy palms, I'd be shaking, I'd feel sick.

У мене липкі долоні, я б тремтів, мені було б погано.

And the thing that changed it for me was a psychological switch.

І те, що змінило для мене це психологічний перемикач.

I remember seeing a documentary about a guy with leukemia.

Я пам’ятаю, як бачив документальний фільм про хлопця, хворого на лейкемію.

He was only early twenties.

Йому було лише близько двадцяти.

When you are in need of blood when you need a blood donation

Коли вам потрібна кров, коли вам потрібна донорська кров

or a bone marrow donation.

або кістковий мозок.

It has to come obviously from your blood type.

Очевидно, це має випливати з вашої групи крові.

And this guy was like, look, I need more people to come forward and donate

І цей хлопець сказав: дивіться, мені потрібно, щоб більше людей виступили і здали

blood to see if we can find a bone marrow donor for me cause I need a bone

кров, щоб побачити, чи зможемо ми знайти для мене донора кісткового мозку, бо мені потрібна донорська

marrow donation or I'm going to die.

донація кісткового мозку, інакше я помру.

And they were out on the street and trying to get people to donate blood saying,

Вони виходили на вулицю і намагалися спонукати людей здавати кров, кажучи:

"could you just do a little blood test?

«Чи не могли б ви зробити невеликий аналіз крові?

Would you think of donating blood?

Чи не думаєте ви здати кров?

Can you help?"

Чи можете ви допомогти?»

And people were saying "no" because they were scared of needles.

А люди казали «ні», бо боялися голок.

Hmm.

These people could potentially save this man's life, but they're scared of

Хм. Ці люди потенційно можуть врятувати життя цій людині, але вони бояться

needles, so they're not going to do it.

голок, тому не збираються цього робити.

And that made me think how silly my fear of needles was when you can think of,

І це змусило мене подумати, яким безглуздим був мій страх перед голками, коли можна подумати про

like, the pros of me donating blood.

плюси моєї здачі крові.

How many people I could help if I donated blood?

Скільком людям я міг би допомогти, якби здав кров?

And actually, I have a slightly more rare blood type.

І насправді у мене трохи рідкісніша група крові.

I'm a B positive, which is about 15 per cent of the population.

Я маю позитивний результат B, а це приблизно 15 відсотків населення.

I'm also a B positive.

Я також B позитивний.

Are you?

We have so much in common!

Ти?

У нас так багато спільного!

We do!

Ми робимо!

It's crazy!

Це божевілля!

So I think our blood type is about 15 per cent and we help

Тож я думаю, що наша група крові становить близько 15 відсотків, і ми допомагаємо

people with sickle cell anaemia.

людям із серповидноклітинною анемією.

And so I started taking myself to donate blood and they're quite big

І тому я почав здавати кров, і це досить великі

needles they use for the blood donation.

голки, які вони використовують для здачі крові.

And from that point on I'm now okay with needles.

І з цього моменту я тепер добре ставлюсь до голок.

I don't like them.

я їх не люблю.

I don't think anyone does, but I'm okay.

Я не думаю, що хтось знає, але я в порядку.

Now, the other phobias are things like, fear of heights, fear of deep water.

Інші фобії - це страх висоти, страх глибокої води.

So, I started climbing, I started scuba diving and dealt with those.

Тож я почав займатися скелелазінням, пірнати з аквалангом і займатися цим.

It sounds like you do like exposure therapy where you like go to

Схоже, вам подобається експозиційна терапія, коли ви любите звертатися до

the thing that makes you afraid and you do it often and okay.

речі, яка змушує вас боятися, і ви робите це часто і добре.

The silliest fear I've ever had was a phobia of wet tea bags, used tea bags.

Найдурнішим страхом, який я коли-небудь мав, була фобія мокрих чайних пакетиків, використаних чайних пакетиків.

And this all comes from, I'm a tea drinker, I'm British, I love a cup of tea.

І все це походить від того, що я п’ю чай, я британець, я люблю чашку чаю.

I was going to say, Anna, this is like, this has got to be the most British

Я збирався сказати, Анно, це, напевно, найбільш британська

thing I've ever heard in my life!

річ, яку я коли-небудь чув у своєму житті!

Yeah.

так

Yeah.

So, I had a bad dream one night that I was chewing on a wet teabag.

так

Отже, однієї ночі мені наснився поганий сон, ніби я жував мокрий пакетик чаю.

And even just saying that makes me feel a little bit queasy.

І навіть від того, що я це кажу, мені стає трохи нудотно.

But I have this dream and sometimes in my dream, I don't know if you

Але мені сниться цей сон, і іноді уві сні, я не знаю, чи

have this, I feel like I sense using other senses, so I feel like

є у вас це, я відчуваю, ніби я відчуваю за допомогою інших органів чуття, тому мені здається, що

I can smell and taste in my dreams.

я відчуваю запахи та смаки у своїх снах.

Wow, I don't have that.

Вау, у мене такого немає.

And I, it's very odd.

І я, це дуже дивно.

I went through this period of having these bad dreams where there were

Я пройшов через цей період, коли мені снилися погані сни, у яких були

things that had very strong tastes and smells like petrol and things, and I

речі, які мали дуже сильний смак і запах, схожий на бензин тощо, і я

was ingesting them and it really gave me an aversion to certain things.

ковтав їх, і це справді викликало у мене відразу до певних речей.

So, I don't like being in a petrol station because of the smell, because I

Отже, я не люблю сидіти на заправці через запах, тому що мені

had a bad dream about drinking petrol.

приснився поганий сон, як я п'ю бензин.

It's very odd.

Це дуже дивно.

But yeah, I dreamt about chewing on a wet teabag and it made me feel

Але так, я бачив уві сні, як жую мокрий пакетик чаю, і

really nauseous when I woke up.

коли я прокидався, мене дуже нудило.

And then the next time I saw a wet teabag, I was like,

А потім наступного разу, коли я побачив мокрий пакетик чаю, я подумав:

"Oh my goodness me, get that out of my sight.

«Боже, геть це з очей.

I can't look at it."

Я не можу на це дивитися».

Every time I'd see it, it would make me feel sick to the point

Кожного разу, коли я це бачив, мені ставало так погано, що

where my mouth was watering.

з рота йшла сльоза.

And this went on for months and months and months.

І це тривало місяці, місяці, місяці.

I just couldn't look at or handle wet teabags.

Я просто не міг дивитися чи брати в руки мокрі чайні пакетики.

Other people had to make me tea and take the tea bag out of my cup.

Інші люди змушені були готувати мені чай і діставати пакетик з моєї чашки.

Sometimes when you go to hotels or cafes, they would serve your tea, and

Іноді, коли ви йдете в готелі чи кафе, вам подають чай, а

we have tea with milk here, so you can't see the teabag in the cup because of

у нас тут чай з молоком, тому ви не можете побачити пакетик у чашці через

the milk, but usually, the teabag is strained and taken out quite quickly.

молоко, але зазвичай пакетик проціджують і виймають досить швидко.

But sometimes they serve it to you in hotels and cafes with the

Але іноді вам його подають в готелях і кафе зі своїм

teabag still in so you can have it at the strength you like.

чайний пакетик ще є, тож ви можете пити його в тій міцності, яка вам подобається.

And if you ever go to take a sip of tea with a teabag still in there and you get

І якщо ви коли-небудь підете зробити ковток чаю з чайним пакетиком і притиснете

it up against your lips if you are afraid of wet teabags, it's the worst thing.

його до губ, якщо боїтеся мокрих пакетиків, це найгірше.

It's the worst.

It's the worst thing ever.

Це найгірше.

Це найгірше, що будь-коли.

The way I got over that was when I first moved to London, I was taking any job

Коли я вперше переїхав до Лондона, я взявся за будь-яку роботу,

going cause I just needed the money.

тому що мені просто потрібні були гроші.

And I was working for an agency where they'd send you to different

І я працював в агентстві, де вас відправляли в різні

places doing like hosting work, waitressing work, welcoming work.

місця, наприклад, виконували роботу хостингу, роботу офіціантки, роботу прийому гостей.

And I did one where I was a tea lady in like a solicitor's firm and I had to make

І я робила таку, де я була чайною леді в адвокатській фірмі, і мені довелося зробити

these huge vats of tea and then take away the old ones and empty them and there'd

ці величезні чани з чаєм, а потім забрати старі та спорожнити їх, і там було б

be like 10 teabags in the bottom and...

приблизно 10 пакетиків чаю на дні і...

This is crazy!

Це божевілля!

...I'd have to empty them and take them out of the sink and I

...Мені довелося спорожнити їх і вийняти з раковини, і я

just had to deal with my issue.

просто мав вирішити свою проблему.

I'm okay now, but if anyone still, my partner sometimes teases me and

Зараз я в порядку, але якщо хтось ще, мій партнер інколи дражнить мене та

puts a wet teabag close to my face.

прикладає до мого обличчя мокрий пакетик чаю.

I'm just like, just don't, just don't, just keep it away from me.

Я просто не роби, просто не роби, просто тримай це подалі від мене.

I would definitely...

Я б точно...

I mean, I wouldn't classify it maybe as a phobia, but it is a bit irrational.

я б не класифікував це як фобію, але це трохи ірраціонально.

Yeah.

так

I describe it as an irrational fear.

Я описую це як ірраціональний страх.

But for me, I think I have one thing that I don't like, and maybe this is common.

Але мені здається, що у мене є одна річ, яка мені не подобається, і, можливо, це звичайне явище.

I know my sister has it.

Я знаю, що це є у моєї сестри.

It's the drain of a pool.

Це злив басейну.

Okay.

Гаразд.

Right, okay.

Правильно, добре.

So, when I go to the pool, I will avoid the lane where I'll

Тому, коли я піду до басейну, я уникатиму доріжки, де мені доведеться

have to swim over the drain.

перепливати каналізацію.

Oh, is that because you're worried about it sucking you in?

О, це тому, що ти хвилюєшся, що це тебе затягне?

I don't really know.

Я насправді не знаю.

Have you seen the movie 'It'?

Ви бачили фільм "Воно"?

Yes.

Ahh I hated that moment!

Так.

Ах, я ненавидів цей момент!

Okay, I think it comes from there.

Гаразд, я думаю, що це звідти.

So scary.

Так страшно.

Yeah.

I think it comes from there.

так

Я думаю, що це звідти.

Like I would never go and like touch a drain, but maybe that's normal.

Ніби я б ніколи не пішов і не хотів торкнутися каналізації, але, можливо, це нормально.

Like, does anyone want to touch a drain?

Мовляв, хтось хоче торкнутися каналізації?

I don't know.

I don't know.

Не знаю.

Не знаю.

Isn't that crazy?

Хіба це не божевілля?

So 'It' scarred me as a child.

Тож «це» завдало мені шрамів у дитинстві.

Okay.

Гаразд. так

Yeah.

It scarred me.

Yeah.

Це завдало мені шрамів.

так

Like I was afraid of letting the water out of the bath.

Ніби я боявся випустити воду з ванни.

Really?

справді?

That sound of it going down.

Цей звук, що він падає.

I was like, oh, that was terrifying.

Я думав, о, це було жахливо.

Yeah.

так

Isn't it funny how a film, one story can have such a deep impact,

Хіба це не смішно, як фільм, одна історія може справити

long-lasting impact on you?

на вас такий глибокий, тривалий вплив?

That's also, I mean that is the power of stories.

Це також, я маю на увазі, це сила історій.

I know that you are a very gifted storyteller and you're a

Я знаю, що ти дуже талановитий оповідач, ти

trained storyteller and actress.

досвідчена оповідач і актриса.

And I love stories obviously, the podcast.

І я люблю історії, очевидно, подкаст.

Yeah.

так

But stories, they can mark our brains.

Але історії, вони можуть позначити наш мозок.

We actually, when we're listening to a story that we're really into, that

Насправді, коли ми слухаємо історію, яка нам дуже подобається,

we're really feeling the emotions, it's just that, that, our brains use what's

ми справді відчуваємо емоції, це просто те, що наш мозок використовує так звані

called mirror neurons and we're mirroring the emotion happening in the story.

дзеркальні нейрони, і ми відображаємо емоції, що відбуваються в історія.

So, if it's something scary, we can get so into a story that we

Тож, якщо це щось страшне, ми можемо настільки проникнути в історію, що

actually feel that we're there.

справді відчуємо, що ми там.

And then that almost, it marks us, you know, when I think about that

І тоді це майже, це позначає нас, знаєте, коли я думаю про того

clown from 'It', I feel that fear.

клоуна з «Воно», я відчуваю цей страх.

Like I feel that feeling of total terror.

Ніби я відчуваю повний жах.

Yeah.

так

Anyways.

У всякому разі.

Yeah.

We don't watch horror films anymore.

так Фільми жахів ми більше не дивимося.

My partner is just completely against horror films.

Мій партнер просто категорично проти фільмів жахів.

He's like, I don't want to feel scared.

Він такий, що я не хочу відчувати страх.

There's enough going on in my life to worry about.

У моєму житті достатньо хвилювань.

I don't want to feel scared about something that's not necessary.

Я не хочу боятися чогось непотрібного.

So, for the time that we've been together, which is a long time now,

Отже, за той час, що ми разом, а це вже багато часу,

we haven't watched a horror film.

ми не дивилися жодного фільму жахів.

And now I'm almost at the point where I'm scared to watch a horror film

І зараз я майже на тому етапі, коли мені страшно дивитися фільм жахів,

because it's been so long and I'd probably have to watch it on my own.

тому що минуло так багато часу, і мені, мабуть, доведеться дивитися його самому.

So yeah, we don't do horror films.

Так, ми не знімаємо фільмів жахів.

I used to love them when I was younger, until like 18, but now I

Я любив їх, коли був молодшим, приблизно до 18 років, але зараз я

can't watch them like I can't, I feel the same way, like why would I want

не можу дивитися на них, ніби не можу, я відчуваю те саме, наприклад, чому я хочу

to expose myself to feeling afraid when I have enough stress in my daily

піддавати себе страху, коли у мене достатньо стресу у моєму повсякденному

life, but I just don't enjoy them.

житті, але я просто не насолоджуюся ними.

Maybe it's something that comes with age, I'm not sure.

Можливо, це щось приходить з віком, я не впевнений.

Yeah, it's funny because when I was younger, I always wanted to watch

Так, це смішно, тому що коли я був молодшим, я завжди хотів дивитися

something that either made me laugh out loud, cry, or feel scared.

те, що змушувало мене голосно сміятися, плакати або відчувати страх.

It's like this need to feel something, to feel a connection

Це як потреба щось відчути, відчути зв’язок

with the story that I was watching.

із історією, яку я дивився.

Okay, so a few other words that I would use when talking about fear, on the

Гаразд, кілька інших слів, які я б використав, коли говорив про страх, зі

flip side of fear would be resilience.

зворотного боку страху – це стійкість.

So, building up that resilience, which is the capacity to recover or

Отже, розвинути цю стійкість, тобто здатність відновлюватися або

to deal with these difficult times.

справлятися з цими важкими часами.

The resilience is like being tough, isn't it?

Стійкість схожа на бути жорстким, чи не так?

Yeah.

так

I think of it like that, being tough, being able to deal with fear.

Я думаю про це так, бути жорстким, вміти впоратися зі страхом.

Like a nice phrase is to be thick-skinned, which we use.

Як гарна фраза бути товстошкірим, яку ми вживаємо.

That's a good one.

It's like your skin is so thick, nothing can pierce it.

Це хороший. Ніби твоя шкіра така товста, ніщо не може її пробити.

So, you can deal with hardship and attack.

Отже, ви можете впоратися з труднощами та атакувати.

I think when you work online, you certainly have to build up a level of

Я вважаю, що коли ви працюєте в Інтернеті, вам, безсумнівно, потрібно підвищити рівень

resilience because you're putting yourself out there to be criticised and to be

стійкості, тому що ви виставляєте себе на критику та засудження

judged by complete strangers who have the ability to just say whatever they want.

абсолютно незнайомих людей, які мають можливість просто говорити все, що їм заманеться.

Initially, I found that quite hurtful and difficult, because

Спочатку я вважав це досить болячим і важким, тому що

I was, I felt quite vulnerable.

я відчував себе дуже вразливим.

And that's it.

І це все.

That's another word that we'd use a lot around this subject is

Це ще одне слово, яке ми б часто використовували в цій темі, це

vulnerability, to be vulnerable, which is that feeling of exposure.

вразливість, бути вразливим, тобто відчуття відкритості.

Did you ever feel vulnerable when you first came on online

Чи відчували ви себе вразливими, коли вперше зайшли в Інтернет

and into the public forum?

і на публічний форум?

Yes, I mean absolutely.

Так, я маю на увазі абсолютно.

I am not a thick-skinned person.

Я не товстошкіра людина.

I'm certainly more thick-skinned.

Я звичайно більш товстошкірий.

I'm more resilient now than I than I first was.

Зараз я більш витривалий, ніж раніше.

I remember before I came online but I was just working, me and my husband

Пам’ятаю, до того, як я вийшла в Інтернет, я просто працювала, ми з чоловіком

have an academy and we opened it first as a physical brick-and-mortar space.

маємо академію, і ми спочатку відкрили її як фізичний простір.

It was an actual academy and I remember this feeling of wanting everyone to be

Це була справжня академія, і я пам’ятаю це відчуття бажання, щоб усі були

happy and wanting to give their best.

щасливі, і бажання викластися якнайкраще.

A woman came in, she was a mother, and I had initially told her that

Увійшла жінка, вона була матір’ю, і я спочатку сказав їй, що

we had a class for her two sons.

у нас є заняття для двох її синів.

I remember very well.

Я дуже добре пам'ятаю.

She had thick, short, curly, black hair.

У неї було густе, коротке, кучеряве, чорне волосся.

Very black.

Дуже чорний.

And she came in and I had to tell her, actually we don't have

І вона увійшла, і я був змушений сказати їй, що врешті-решт у нас немає

a class in the end, we couldn't put together a group, whatever.

класу, ми не змогли зібрати групу, що завгодно.

She really yelled at me.

Вона справді накричала на мене.

Really, really, really yelled at me.

Справді, справді, дійсно кричав на мене.

And I felt so vulnerable and so attacked, that actually to

І я відчував себе настільки вразливим і настільки нападеним, що досі

this day, I have an aversion.

відчуваю відразу.

I do not like curly, dark-haired women.

Мені не подобаються кучеряві, темноволосі жінки.

They make me afraid, yes.

Вони мене лякають, так.

I think they're going to be mean, and it's just this crazy thing.

Я думаю, що вони будуть злими, і це просто така божевілля.

But no, I'm definitely someone who, I like podcasting,

Але ні, я точно той, хто, мені подобається подкастинг,

because it feels less exposure.

тому що відчувається менша експозиція.

I'm not one to feel very comfortable being out on social media and YouTube.

Я не з тих, хто відчуває себе комфортно в соціальних мережах і на YouTube.

I am doing it a little bit more now, but it can be, feel scary to have

Зараз я роблю це трохи більше, але це може бути страшно, коли

you know, yourself out there for people to say whatever they wish.

ти знаєш, що ти там, щоб люди могли говорити все, що вони хочуть.

But I think the way that I kind of deal with it now is just not really reading

Але я вважаю, що зараз я справляюся з цим просто не читаючи

anything, not really looking at things.

нічого, не дивлячись на речі.

But I know for you because the story that you told on my podcast

Але я знаю для вас, тому що історія, яку ви розповіли в моєму подкасті,

is about singing, you describe this moment at one point where you felt

стосується співу, ви описуєте цей момент в один момент, коли ви відчуваєте,

like maybe your voice wasn't great.

що, можливо, ваш голос не був чудовим.

And then someone told you something that confirmed that.

А потім хтось сказав вам щось, що підтвердило це.

And isn't that kind of funny that a lot of us are very afraid of using

І хіба це не смішно, що багато хто з нас дуже боїться використовувати

our voices, specifically singing?

свій голос, зокрема співати?

Why do you think that is that we feel so exposed to sing or use our voice

Чому, на вашу думку, ми так схильні співати або використовувати свій голос

in front of people, public speaking, for example, or singing specifically?

перед людьми, наприклад, публічні виступи чи спів?

Go ahead, sorry.

Давай, вибач.

With singing specifically, there's a science behind it.

Зокрема, за співом стоїть наука.

When we cry, our larynx tilts forward into what we call the cry position.

Коли ми плачемо, наша гортань нахиляється вперед у те, що ми називаємо положенням плачу.

In tilting forward, it stretches our vocal folds.

Нахиляючись вперед, він розтягує наші голосові складки.

So, when our vocal folds are stretched, they sound like this.

Отже, коли наші голосові складки розтягнуті, вони звучать так.

So, when people cry, it's because their larynx is tilting and stretching.

Отже, коли люди плачуть, це тому, що їх гортань нахиляється і розтягується.

And so when we cry, we tend to talk like this, and that's the same position

І тому, коли ми плачемо, ми схильні говорити так, і це та сама ситуація

that you are in for the majority of singing, what we call legit singing.

, в якій ви перебуваєте під час більшості співів, того, що ми називаємо законним співом.

So, when we sing, we sing like this, and that's the same as when we cry.

Отже, коли ми співаємо, ми так співаємо, а це те саме, що коли ми плачемо.

Okay.

Гаразд.

So, that tilt is the same position.

Отже, цей нахил є таким же положенням.

I've often been in a room when I'm teaching singing or when I'm with

Я часто бував у кімнаті, коли викладав спів або коли я був з

other singers in a very like exposed class and they have to get up and

іншими співаками на дуже відкритому уроці, і їм доводилося вставати і

sing something they feel uncomfortable with and they're not used to singing.

співати те, що їм було незручно і вони не звикли співати.

You see people cry, they get up and they really work on this tilt

Ви бачите, як люди плачуть, вони встають і справді працюють над таким нахилом,

position and they just start crying.

і вони просто починають плакати.

And if you ask them why they're crying, they'll say, I don't know.

І якщо ви їх спитаєте, чому вони плачуть, вони скажуть, що я не знаю.

And the thing is, if you smile, you tell your body in some

І справа в тому, що якщо ти посміхаєшся, ти якимось

way, I'm smiling, I'm happy.

чином кажеш своєму тілу: «Я посміхаюся, я щасливий».

That's why people are told, even if you don't feel happy, smile because

Ось чому людям кажуть, навіть якщо ви не почуваєтесь щасливими, посміхніться, тому що

you're telling your brain, "we're happy, let's release happy hormones".

ви говорите своєму мозку: «Ми щасливі, давайте виділимо гормони щастя».

And it's the same for tilting your larynx.

І те саме для нахилу гортані.

You tilt your larynx and you start to feel sad, you tell your

Ви нахиляєте гортань і починаєте сумувати, ви говорите своєму

brain, oh, we're, we're crying.

мозку: о, ми, ми плачемо.

We're upset.

We're crying.

Ми засмучені.

Ми плачемо.

Let's send tears.

Пошлемо сльози.

Let's send all those things that we normally send for crying.

Давайте надішлемо всі ті речі, які ми зазвичай надсилаємо для плачу.

And feeling vulnerable perhaps, aswell.

І, можливо, також відчувати себе вразливим.

And feeling vulnerable.

І відчувати себе вразливим.

So, we feel in the same position as we would if we were crying.

Таким чином, ми почуваємося в такому ж положенні, як коли б плакали.

And so, that's a part of it is that putting your voice into that tilt

І ось частина цього полягає в тому, що ваш голос перебуває в такому нахиленому

position, which we wouldn't normally do.

положенні, чого ми зазвичай не робили б.

It's like people feel afraid to actually, adults not children,

Це як люди насправді бояться, дорослі, а не діти,

feel afraid to scream and shout.

бояться кричати.

I know this because of being with actors who are generally quite confident

Я знаю це, тому що спілкуюся з акторами, які, як правило, досить впевнені в собі

people willing to try anything and doing scream workshops and people

люди, готові спробувати що завгодно, і проводять майстер-класи з крику, і люди,

being scared to actually scream.

які насправді бояться кричати.

It's because it's normally something we do when we're in a very

Це тому, що ми зазвичай це робимо, коли перебуваємо в дуже

heightened, frightening situation.

загостреній, страшній ситуації.

So, being asked to scream just randomly is quite a big thing to ask someone to do.

Отже, просити когось про це кричати досить серйозно.

It's like, well, I'm not in that mode.

Я ніби не в такому режимі.

I'm not fearful at the moment.

На даний момент я не боюся.

And also I think, you know, just raising your voice, singing out loud, you're

І я також думаю, знаєте, просто підвищуючи голос, співаючи вголос, ви

both putting yourself out to be judged because we all love to listen to a singer.

обоє виставляєте себе на суд, тому що ми всі любимо слухати співака.

So we're being judged, but also you're just making yourself heard.

Отже, нас судять, але ви просто змушуєте себе почути.

It's making yourself big.

Це робить себе великим.

Yeah, mm-hmm.

Так, мм-хм.

And for many people that doesn't come naturally.

І для багатьох людей це не природно.

Most of us just want to fit in.

Більшість із нас просто хоче вписуватися.

Yeah, to fit in, to be safe.

Так, вписуватися, бути в безпеці.

And all of these things come back, I think, to fear, really,

І все це повертається, я думаю, до страху перед

of this evolutionary kind of mechanism of wanting to be safe

цим еволюційним механізмом бажання бути в безпеці

in our cave, away from the bears.

в нашій печері, подалі від ведмедів.

This thing that you said about screaming or raising your

Те, що ви сказали про крик або підвищення

voice, I have this in yoga.

голосу, я маю це в йозі.

This feeling as well of when you do the 'ohm', at first it was very hard because

Це відчуття також, коли ви виконуєте «ом», спочатку це було дуже важко, тому що

it's kind of like raising your voice and singing and it has to be very consistent.

це ніби підвищувати голос і співати, і це має бути дуже послідовним.

Yeah.

And never...

так

І ніколи...

So you're talking about when they ask you to make a constant 'ohm'.

Отже, ви говорите про те, коли вас просять зробити постійне «ом».

'Ohm' and then dragging it out all the way until the end.

«Ом», а потім перетягніть його до кінця.

And you can kind of get the feeling for other people in the classroom,

І ви можете начебто відчути інших людей у ​​класі,

the kind of type of person they are.

які вони люди.

I mean, some people like really 'ohm' and wow, they're really full and

Я маю на увазі, що деяким людям подобається «ой» і вау, вони справді повні та

present in their body and they're comfortable in their space and other

присутні у своєму тілі, їм комфортно у своєму просторі та іншим

people who can't make that sound.

людям, які не можуть вимовляти цей звук.

And it's kind of hard to raise your voice up over others and say, this is my voice.

І якось важко підвищити голос на інших і сказати, що це мій голос.

This is who I am.

Ось хто я.

You feel very exposed.

Ви відчуваєте себе дуже оголеним.

Mm-hmm, you reminded me of being a child and I'd go to church and people would

Мм-мм, ти нагадав мені дитинство, і я ходив до церкви, і люди

be singing in church, you know, that the organ would start up and you get some

співали в церкві, знаєш, запускався орган

people going, "de dee da dee da do".

, і ти спонукав деяких людей говорити: "де-ді-да-ді-да-до" .

Was that you?

це був ти?

I did it.

Я зробив це.

I've always enjoyed choral singing.

Мені завжди подобався хоровий спів.

Often I wouldn't know the tune, you know, 'cause they have all

Часто я не знав мелодії, знаєте, тому що в них є всі

these, I dunno, hymns and things that some people know very well.

ці, я не знаю, гімни та речі, які деякі люди знають дуже добре.

I didn't.

Я цього не зробив.

So, I'd just be kind of singing along, hoping to get the right tune.

Отже, я б просто підспівував, сподіваючись отримати правильну мелодію.

But you would always have the people at the front singing

Але ви завжди мали б людей на фронті, які б

really loudly and going for it.

дуже голосно співали і йшли на це.

And you're like, wow.

А ти як, вау.

And then you had to have the timid people who were just moving their lips and

І тоді вам довелося мати боязких людей, які просто ворушили губами, а

there's nothing coming out of their mouth.

з рота нічого не випливало.

And you're like, hang on a minute, are you singing?

А ти кажеш, постривай, ти співаєш?

Or are you miming?

Або ти мімікуєш?

Exactly.

точно.

But that brings me to think of another word that's quite interesting.

Але це спонукає мене думати про інше досить цікаве слово.

It's the word to overcome, to overcome something.

Це слово подолати, подолати щось.

The reason I think this is interesting is to overcome something

Причина, чому я вважаю це цікавим, полягає в тому, щоб подолати щось

is to succeed in dealing with it.

, щоб досягти успіху впоратися з цим.

So, if you have a fear or a phobia and you face it, you confront it.

Отже, якщо у вас є страх або фобія, і ви стикаєтеся з ними, ви протистояте їм.

So, you go and deal with it.

Отже, ви йдете і розбираєтеся з цим.

Then you have overcome that fear.

Тоді ви подолали цей страх.

You've literally jumped over it.

Ви буквально перестрибнули через це.

You've overcome that hurdle.

Ви подолали цю перешкоду.

But then there's another phrase to be overcome by an emotional,

Але є ще одна фраза бути подоланим емоційним,

to be overcome by something.

бути подоланим чимось.

And that's different.

І це інше.

That's almost to have to surrender to something.

Це майже доведеться на щось здатися.

So, you could say I was overcome with anxiety or I was overcome with joy.

Отже, можна сказати, що мене охопила тривога або мене охопила радість.

So, it's usually to do with emotions, isn't it?

Отже, зазвичай це пов’язано з емоціями, чи не так?

Yeah.

It's a common collocation, to be overcome with joy.

так Це звичайне словосполучення, щоб бути подоланим від радості.

Yeah.

так

That you, exactly like you said, you surrender to it.

Щоб ти, саме так, як ти сказав, ти піддався цьому.

Yeah.

так

It's like a wave of emotion and you just go, I'm not going to fight this.

Це як хвиля емоцій, і ти просто йдеш, я не збираюся з цим боротися.

I'm just going to let it just take me.

Я просто дозволю цьому просто взяти мене.

It's just so overwhelming.

Це просто так приголомшливо.

I can't deal with it.

Я не можу з цим впоратися.

I'm overcome with it.

Я вражений цим.

But you overcome your problems, but emotions can overcome you.

Але ти долаєш свої проблеми, але емоції можуть перемогти тебе.

Well, I have a thing that I've been trying to overcome, and

Ну, у мене є річ, яку я намагався подолати, і

it's actually a wave, literally.

це насправді хвиля, буквально.

Right.

It's, yes, I have a fear of surfing.

правильно.

Це, так, я боюся серфінгу.

Ah.

Now, it's not like something I would describe as a fear.

Ах Тепер це не те, що я б описав як страх.

When I think about surfing, I would love to be able to do it better and

Коли я думаю про серфінг, я хотів би робити це краще і

more often, but when I get to the space of surfing, my body takes over.

частіше, але коли я потрапляю в простір серфінгу, моє тіло бере верх.

You know, my amygdala, that animal brain back here, it takes over and I

Ви знаєте, мій мигдалеподібне тіло, цей тваринний мозок тут, він бере на себе, і я

don't get as much blood to my frontal cortex, which is more about planning

не отримую стільки крові до моєї лобової кори, яка більше стосується планування

and thinking and rational thought.

, мислення та раціонального мислення.

Now, just a little bit of context.

А тепер трохи контексту.

My husband is a surfer.

Мій чоловік серфер.

It's his love, his joy, his passion.

Це його любов, його радість, його пристрасть.

Something that he cannot live without.

Те, без чого він не може жити.

That's why we live in Spain on the coast and not in central Canada because

Ось чому ми живемо в Іспанії на узбережжі, а не в центральній Канаді, тому що

he would just die if I took him there.

він би просто помер, якби я відвіз його туди.

And when I met him, I had gone surfing a few times back home in

І коли я зустрів його, я кілька разів займався серфінгом вдома в

Canada and also in Portugal, and it's something I really loved.

Канаді, а також у Португалії, і це те, що мені дуже сподобалося.

I love swimming.

Я люблю плавати.

I'm a very strong swimmer.

Я дуже сильний плавець.

I love being in the sea, in the ocean.

Я люблю бути в морі, в океані.

It just seemed like something we could do together, you know, when

Це просто здавалося, що ми могли б зробити разом, знаєте, коли

you first meet someone, in love, and you picture your future together.

ти вперше зустрічаєш когось, закоханий, і ти уявляєш своє спільне майбутнє.

We would surf, and we'd be together, and the reality was different because

Ми займалися серфінгом і були разом, але реальність була іншою, тому що

something happened that I can't describe is that I just got really scared.

сталося те, що я не можу описати, я просто дуже злякався.

And I tried a lot.

І я багато пробував.

So, for the first seven years of our relationship together, before we had

Отже, протягом перших семи років наших спільних стосунків, до того, як у нас народилися

kids, I would really try to keep up with him, to keep at the same pace.

діти, я справді намагалася не відставати від нього, триматися в одному темпі.

Now, he's like a very good surfer and I'm not a good surfer, but I

Він дуже хороший серфінгіст, а я не дуже хороший серфер, але я

can get on a board and take a wave.

можу сісти на дошку і взяти хвилю.

And, we would go on small waves here in the Mediterranean.

І ми б пішли на невеликі хвилі тут, у Середземному морі.

We would go to big waves in Indonesia.

Ми б пішли на великі хвилі в Індонезії.

One of the biggest waves that I went on was in Similu, which is

Одна з найбільших хвиль, на яких я ходив, була в Сімілу, біля

off of the north coast of Sumatra.

північного узбережжя Суматри.

And, I would kind of do what you did, this exposure type therapy, like going

І я б робив те ж саме, що й ти, таку терапію експозиційного типу, наприклад,

a little bit each time, but not pushing myself to the point where I got afraid.

щоразу трохи йшов, але не доводив себе до того, що мені стало страшно.

And then at a certain point I kind of just was overcome by the fear and I

А потім у певний момент мене просто охопив страх, і я

just stopped and I haven't been back in the water since my second was born.

просто зупинився, і я не повертався у воду відтоді, як народився мій другий.

And now when I think about it, my husband will say,

І тепер, коли я думаю про це, мій чоловік скаже:

"Oh, today's the perfect day for you.

«О, сьогодні ідеальний день для тебе.

Like, let's go to the beach all together and you go and I'll stay with the kids."

Мовляв, давай підемо всі разом на пляж, а ти підеш, а я залишуся з дітьми».

And I'm like,

"No, no, no, no, no, no.

А я кажу:

«Ні, ні, ні, ні, ні, ні.

I don't want, like, don't even ask me."

Я не хочу, наприклад, навіть не питай мене».

Like the feeling of being able to go and then not doing it, even though I

Як відчуття, коли я можу піти, а потім не роблю цього, навіть якщо я

know I want to do it makes me angry.

знаю, що хочу це зробити, мене злить.

So, I just avoid it altogether.

Тому я просто уникаю цього взагалі.

Total avoidance.

Повне уникнення.

So, that's really sad.

Отже, це справді сумно.

I feel really sad for you that you've lost that ability to face that.

Мені дуже сумно за вас, що ви втратили здатність змиритися з цим.

Do you think that if your partner was able to say,

Як ви думаєте, якби ваш партнер міг сказати,

"Hey, let's go out together."

«Гей, давай підемо разом».

If someone else was looking after the kids, do you think that would

Якби хтось інший доглядав за дітьми, як ви думаєте, чи

be an opportunity that you take if you weren't going out on your own?

скористалися б ви цією можливістю, якби не виходили на вулицю самі?

Yes, probably.

Так, мабуть.

Because I'm more comfortable.

Тому що мені зручніше.

It would be a way to start again.

Це був би спосіб почати знову.

Because when you're surfing, there's a lot of variables.

Тому що коли ви займаєтеся серфінгом, є багато змінних.

There's...

Там...

Sharks.

Акули.

There are no sharks here, but just thinking about the waves here, you know,

Тут немає акул, але згадуючи про хвилі тут, ви знаєте, що

in the Mediterranean, the waves are small, usually, unless there's a huge storm.

в Середземному морі хвилі зазвичай невеликі, якщо немає сильного шторму.

But there's a lot of surfers.

Але там багато серферів.

So, the few waves that are here, there's a lot of surfers.

Отже, на тих небагатьох хвилях, які тут є, є багато серферів.

So, there's that element of worrying about, maybe it's something

Отже, є елемент хвилювання, можливо, це щось

similar to this thing of singing.

подібне до цього співу.

Like, I don't want to get in the way of real surfers doing their thing, you know?

Мовляв, я не хочу заважати справжнім серферам робити свою справу, розумієш?

The idea of having your board and going under, duck diving under waves, the

Думка про те, що твоя дошка йде під воду, качка пірнає під хвилями, відчуття

feeling of losing control of my board and it hitting me or hitting someone else.

втрати контролю над дошкою, і вона вдаряє мене чи когось іншого.

But if I went with my husband, he could maybe like, help me, you know,

Але якби я пішла зі своїм чоловіком, він, можливо, міг би допомогти мені, знаєте,

like push me into the wave, like do things that he did when I was a total

наприклад, підштовхнути мене до хвилі, наприклад зробити те, що він робив, коли я була повним

beginner and I could kind of start again.

початківцем, і я могла б почати знову.

I don't know.

I think that would maybe be an option.

Не знаю.

Я думаю, що це може бути варіантом.

Maybe that's a good idea to go with some friends and they can watch the kids.

Можливо, це гарна ідея піти з друзями, і вони зможуть поспостерігати за дітьми.

Yeah.

так

Yeah.

Or maybe switch to paddle boarding or something that maybe is better suited.

так

Або, можливо, перейдіть на падлбординг або щось, що, можливо, краще підходить.

Yeah.

No, I do paddle boarding all the time, but yeah.

так Ні, я весь час займаюся паддлбордингом, але так.

Yeah, I think as we get older and I think when you become a parent,

Так, я думаю, що коли ми стаємо старшими, і я думаю, що коли ти стаєш батьком,

there definitely is this like level of caution that's introduced

то точно з’являється такий рівень обережності, якого

that maybe you didn't have before.

, можливо, ти не мав раніше.

I'm much more cautious now than I ever have been, and maybe a little bit more

Зараз я набагато обережніший, ніж будь-коли, і, можливо, трохи більше

fearful of things there than I would have been before having children.

боюся цього, ніж був би до народження дітей.

I think you just become more aware of your own mortality once you have kids.

Я думаю, що ви починаєте краще усвідомлювати свою смертність, коли у вас є діти.

Definitely.

Безумовно.

I remember when my first was born that was strangely an overcoming

Я пам’ятаю, коли народився мій первісток, це було дивним чином долаюче

feeling of my own mortality.

відчуття моєї власної смертності.

But almost a relief in the sense that I felt at that point, I still feel like,

Але майже полегшення в тому сенсі, яке я відчув у той момент, я все ще відчуваю, що

okay, now I don't have to worry so much about my mortality because I don't matter.

добре, тепер мені не потрібно так хвилюватися про свою смертність, тому що я не маю значення.

I want him to be okay, you know?

Я хочу, щоб він був добре, розумієш?

Yeah.

What you said reminds me of my sister.

так

Те, що ти сказав, нагадує мені мою сестру.

I have two sisters.

В мене дві сестри.

I'm the youngest, but the middle one, she's the bravest person I know.

Я наймолодший, але середній, вона найсміливіша людина, яку я знаю.

She is like fearless.

Вона ніби безстрашна.

All sorts of crazy things.

Всілякі божевільні речі.

She has twins and she drove, well, this is only like very brave if

У неї є близнюки, і вона їхала, добре, це дуже сміливо, якщо

you're a parent, but she drove her two five-year-old twins in a van, with a

ти мати, але вона возила своїх двох п’ятирічних близнюків у фургоні з причепом

trailer, from Calgary, Canada, down to St.

з Калгарі, Канада, до Сент-Луїса.

Louis, where she lives.

Луї, де вона живе.

That's like 30 hours.

Це приблизно 30 годин.

Oh, my goodness me.

Ой боже я.

With twins!

З близнюками!

Anyways, skydiving, doing all sorts of things, but she told a story on the

У будь-якому випадку, стрибки з парашутом, робила всілякі речі, але вона розповіла історію в

podcast, where she does deep sea diving, and totally, not prepared, like she was

подкасті, де вона займається глибоководним зануренням, і абсолютно не підготовлена, ніби вона була

a diver, but she didn't check her second oxygen tank, she, all sorts of things.

дайвером, але вона не перевірила свій другий кисневий баллон, вона , всякі речі.

She runs out of oxygen, it's a huge problem.

У неї закінчується кисень, це величезна проблема.

In any case, at the end, I say like, so Andrea, what's the moral of the story?

У будь-якому випадку, наприкінці я кажу: Андреа, яка мораль цієї історії?

She's like,

"Well, now that I'm a parent, I'm more cautious."

Вона каже:

«Тепер, коли я стала батьком, я стала обережнішою».

And that really is what it took for her to become more cautious and not

І справді, це те, що їй знадобилося, щоб стати більш обережною та не

so brave in terms of doing scary, fearful things was to have children.

такою сміливою в тому, щоб робити страшні та страшні речі, — мати дітей.

But now that she's a parent, she does these things like drive 30

Але тепер, коли вона стала батьком, вона робить такі речі, як-от 30

hours with her five-year-olds.

годин їзди зі своїми п’ятирічними дітьми.

She does like brave mom things.

Їй подобаються речі відважної мами.

I'm often inspired by other parents who are just seemingly coping, doing

Мене часто надихають інші батьки, які, здавалося б, справляються, роблячи

things that I think are too difficult.

речі, які, на мою думку, надто складні.

It's like, well, if you can do it, then I can do it.

Це як, якщо ти можеш це зробити, то я зможу.

Yeah, that's definitely something that one of my fears would be that

Так, це точно те, чого я боявся, що

I couldn't handle my own children.

я не зможу впоратися зі своїми дітьми.

So, I always try to do things that feel difficult and, you know, taking

Тому я завжди намагаюся робити речі, які здаються складними, і, знаєте, веду

them to the pool alone, or just, you know, things that I feel are

їх до басейну наодинці, або просто, знаєте, речі, які, на мою думку, важко

difficult to show that I can handle them, you know, I can deal with it.

показати, що я можу з ними впоратися, знаєте, я можу з ними впоратися це.

And not being so afraid of what other people think, because often

І не боятися того, що думають інші люди, тому що часто,

when we're out there, I look like chaotic and crazy and I'd be like,

коли ми там, я виглядаю хаотичним і божевільним, і я був би таким,

well, that's just the way it is.

ну так воно і є.

That's my life right now.

Це моє життя прямо зараз.

And there are children and I'm just, you know, making sure that they're alive.

А там є діти, і я просто, знаєте, переконаюся, що вони живі.

That's my standard at the current time.

Це мій стандарт на даний момент.

Yeah, I was in the pool not long ago and I often struggle with my two

Так, нещодавно я був у басейні, і мені часто важко з двома моїми

boys, similar age to yours, and I often struggle if I'm alone with them.

хлопчиками, такого ж віку, як ваш, і мені часто важко, коли я з ними наодинці.

I'm very mild-mannered and I like things to be very minimal and

Я дуже м’який, і мені подобається, щоб усе було дуже мінімальним і

controlled and my children are loud and they are just like whirlwinds and

контрольованим, а мої діти голосні, вони просто як вихори,

so, they are completely opposite to me and how I like to live my life.

тому вони абсолютно протилежні мені і тому, як я люблю жити своїм життям.

So, they really test me all the time.

Отже, вони дійсно перевіряють мене весь час.

And I struggle like, you know, you talk about taking them swimming and I

І я борюся, як, знаєте, ви говорите про те, щоб взяти їх на плавання, і я

know how hard it is to take two young children swimming when you're on your

знаю, як важко взяти на плавання двох маленьких дітей, коли ти сам

own and the coping, the logistics of everything and keeping them alive.

і справляєшся, матеріально-технічне забезпечення всього і тримати їх живими.

And then I was sitting in the little hot tub at the end of our swimming

А потім я сидів у маленькій джакузі в кінці нашого басейну,

pool and this lady gets in and then her children all start piling in

і ця жінка заходить туди, а потім усі її діти почали нагромаджуватися,

and she had three sets of twins.

і вона народила три двійні.

And she's on her own.

І вона сама по собі.

She's got six kids.

У неї шестеро дітей.

I don't know if she's alone in life, but she was on her own in the pool and they

Я не знаю, чи вона одна в житті, але вона була сама в басейні, і їх,

probably ranged from about 12 down to six.

мабуть, було від 12 до шести.

And so, six children.

І так шестеро дітей.

And I just looked at them all and she seemed so relaxed and

І я просто подивився на них усіх, і вона здавалася такою розслабленою, і

I was like, this is amazing.

я подумав, що це неймовірно.

I would love to have a huge family.

Я хотів би мати велику сім'ю.

It's not on the cards for us, but I would love to have a big family like that.

Це не в наших планах, але я хотів би мати таку велику сім’ю.

And I thought, but it must be a nightmare for her.

І я подумав, а для неї це, мабуть, кошмар.

And then I saw her in the changing rooms, just kind of standing guard while she was

А потім я побачив її в роздягальнях, вона просто стояла на варті, поки вона

organising them to all have the showers, get their clothes, get dried, get dressed.

організовувала їх прийняти душ, отримати одяг, висушитися, одягнутися.

And she was, you know, completely organised, completely cool and calm.

І вона була, знаєте, абсолютно організованою, абсолютно холодною та спокійною.

And all the children were like,

І всі діти казали:

"Mummy, mummy, mummy, mummy, this, that, this, that."

«Мамо, мамо, мамо, мамо, це, це, це, це».

And I was in my head going, I couldn't cope with all this noise.

І я був у своїй голові, я не міг впоратися з усім цим шумом.

Towels there, clothes are there, showers there, wash your hair, dry your feet,

Рушники є, одяг є, душ є, мийте голову, висушіть ноги,

put your shoes on, you know, she just had it all in hand and I thought, I cannot

взувайтеся, знаєте, у неї все це було під рукою, і я подумав: я не можу

complain about struggling with my two kids when she is managing fine with six.

скаржитися на те, що мені важко з моїми двома дітьми, коли вона керує добре з шістьма.

It's just mental, inspirational, but mental.

Це просто ментально, надихаюче, але ментально.

You mentioned quite a few times about Canada.

Ви багато разів згадували про Канаду.

That's where you're from, but you're living in Spain.

Ви звідти, але живете в Іспанії.

So, talk to me about this transition.

Отже, поговоріть зі мною про цей перехід.

Moving over to Spain.

Переїзд до Іспанії.

How was that for you?

Як це було для вас?

Well, I can say that when I moved here, which is a long time ago now, it was

Ну, я можу сказати, що коли я переїхав сюди, а це було дуже давно, це було

13 years ago, I was completely and utterly naive, which is, I think, the

13 років тому, я був абсолютно і абсолютно наївним, що, як я думаю, є найкращим

best way to go into most adventures.

способом вдатися до більшості пригод.

Yeah.

так

Because if you're not a little bit naive, then a lot of us wouldn't do things

Тому що якщо ви не трішки наївні, то багато хто з нас нічого б не робив,

because we think I'm safe here in my cave.

тому що думає, що я в безпеці тут, у своїй печері.

I don't want to go and go out there and be exposed and put myself into

Я не хочу йти і йти туди, бути викритим і ставити себе в

uncomfortable, fearful positions.

незручне, страшне становище.

But in fact, that's what happened.

Але насправді так і сталося.

So, I was travelling around Europe doing what lots of North Americans

Отже, я мандрував Європою, роблячи те, що

like to do after university, put on our backpacks and travel around and

любить робити багато північноамериканців після університету, одягав рюкзаки та подорожував,

see the world and discover ourselves.

дивився світ і відкривав себе.

So, that's what I did.

Отже, ось що я зробив.

And at the end of my trip, I thought, I would love to spend a year in Spain.

І в кінці моєї подорожі я подумав, що хотів би провести рік в Іспанії.

I loved Barcelona, so I'll just go back there.

Мені сподобалася Барселона, тому я просто туди повернуся.

And I'd have always wanted to learn Spanish and, you know, I thought of

І я завжди хотів вивчити іспанську, і, знаєте, я думав про

it like, just like a little detail, like, oh, I can just, I'll do, I'll

це як про маленьку деталь, наприклад, о, я можу просто, я зроблю, я заплачу

pay for a course and I'll learn Spanish in three months and that'll be that.

за курс і я Я вивчу іспанську за три місяці, і все.

And then I'll get a job and I'll just live my life and drink café and,

А потім я влаштуюся на роботу і буду просто жити своїм життям, пити в кафе і,

you know, do what Spanish people do.

знаєте, робитиму те, що роблять іспанці.

So, I got here and I got to my first class, my Spanish class,

Отже, я прийшов сюди, і я потрапив до свого першого класу, свого класу іспанської мови,

and I was like the worst student.

і я був ніби найгіршим учнем.

I was terrible.

Мені було жахливо.

I didn't know how to learn another language.

Я не знала, як вивчити іншу мову.

Right.

правильно. Що справді часто зустрічається у нас, одномовних, а це більшість

Which is really common with us monolinguals, which is most

of the English-speaking world.

англомовного світу.

You know, Canada, the US, the UK, South Africa, Australia, New Zealand.

Ви знаєте, Канада, США, Великобританія, Південна Африка, Австралія, Нова Зеландія.

We tend to only speak English, which is probably has a lot of reasons,

Ми, як правило, розмовляємо лише англійською, на що, мабуть, є багато причин,

but it's because a lot of other people speak English, so we're never

але це тому, що багато інших людей розмовляють англійською, тому ми ніколи не

forced to learn another language.

змушений вивчати іншу мову.

So, I didn't even know how to get my mind around language learning,

Отже, я навіть не знав, як орієнтуватися у вивченні мови,

like what's a verb, what's a noun, what are we talking about?

наприклад, що таке дієслово, що таке іменник, про що ми говоримо?

And it was at that point that I also had for the first time, like this

І саме тоді у мене вперше з’явилося таке

meta-linguistic awareness of like, what it means to be myself in another language and

металінгвістичне усвідомлення подібного, що означає бути собою іншою мовою і

what it means to speak another language, how other people are going to perceive me.

що означає говорити іншою мовою, як інші люди сприймуть мене .

When we only ever operate in our own native language, we're used to

Коли ми працюємо лише рідною мовою, ми звикли

just being able to show who we are.

просто показувати, хто ми є.

Without there being like a language barrier, right?

Без мовного бар’єру, чи не так?

So, we don't have to worry that people aren't going to see who we really are.

Отже, нам не потрібно хвилюватися, що люди не побачать, хто ми насправді.

And that was the biggest fear for me.

І це був для мене найбільший страх.

When I started learning and started speaking Spanish, say going to a

Коли я почав вивчати і почав говорити іспанською, скажімо, йшов на вечірку

party, and my language skills allowed me to say what I had for lunch that

, і мої мовні навички дозволили мені сказати, що я їв на обід того

day, whereas I was like, no, but I'm actually like a normal person.

дня, тоді як я сказав, ні, але я насправді як нормальна людина.

Like, I don't want you to think I'm not intelligent, you know,

Мовляв, я не хочу, щоб ви думали, що я не розумний, знаєте,

not like I'm a genius, but I just want you to see me really.

не те, що я геній, але я просто хочу, щоб ви бачили мене по-справжньому.

Like the difference between being like a 3D version of yourself...

Як різниця між тим, щоб бути 3D-версією самого себе...

Exactly!

...and a 2D version of yourself.

Саме так!

...і 2D-версію себе.

And unfortunately, that can happen when there's a language barrier

І, на жаль, це може статися, коли є мовний бар’єр

and you just don't see the person.

і ви просто не бачите людину.

You don't see who they really are because they can't communicate it with you.

Ви не бачите, хто вони насправді, тому що вони не можуть повідомити про це вам.

And then I can say that a fear that I had for a very, very long time, and it's so

І тоді я можу сказати, що страх, який я мав дуже-дуже довго, і це так

silly, maybe it's even in the realm of phobia was making phone calls in Spanish.

безглуздо, можливо, це навіть у сфері фобії, — це телефонувати іспанською.

Right.

правильно.

And it was like the fear that I would call and we would have a problem, you

І це було як страх, що я подзвоню і у нас виникнуть проблеми, знаєте

know, something in the communication.

, щось у спілкуванні.

When you're in person, you've got your hands, you can point, you can,

Коли ви особисто, у вас є руки, ви можете вказувати, ви можете,

you know, there's a lot of oral agility skills that you can do.

ви знаєте, є багато навичок усної спритності, які ви можете використовувати.

You can kind of explain it this way or explain it that way, but when you can't

Ви можете пояснити це так чи інакше, але коли ви не можете

see the person, when you're just using your voice, feels very scary and it was

бачити людину, коли ви просто використовуєте свій голос, це відчуває себе дуже страшно, і це було

terrifying for me and still, I will, very ashamed to say this, but if it's me and

жахливо для мене, і все одно мені буде дуже соромно сказати це, але якщо це я і

my husband, and we have to call the school or call, I don't know, somewhere, call the

мій чоловік, і нам доведеться подзвонити в школу чи подзвонити, я не знаю, кудись, подзвонити в

phone company to renegotiate something, I'll try to make him do it for me.

телефонну компанію, щоб щось переглянути, я спробую змусити його зробити це за мене.

And he's like,

"No, no, no, no, no, you're not, this, no, no, no, you speak perfect Spanish.

А він каже:

«Ні, ні, ні, ні, ні, ти не, це, ні, ні, ні, ти ідеально розмовляєш іспанською.

You're not going to make me make your phone calls for you."

Ти не збираєшся змушувати мене дзвонити замість тебе».

Can't get out of it.

Не можу вибратися з цього.

You can't get out of it.

Ви не можете вибратися з нього.

You can't get out of it.

Ви не можете вибратися з нього.

But yeah, it was very difficult, but it gets better with time.

Але так, це було дуже важко, але з часом стає краще.

And little by little, speaking more and more, practising more and more

І потроху говорити все більше і більше, практикувати все більше і більше

is, I can say, as my experience as a language learner and also someone who

, я можу сказати, оскільки мій досвід як людини, що вивчає мову, а також людини, яка

has taught lots and lots of students over 10 years, the only way to get

навчала багатьох студентів протягом 10 років, єдиний спосіб покращити

better at speaking and listening.

розмову і слухати.

And a lot of us have a fear of it.

І багато хто з нас боїться цього.

A lot.

Багато.

I can say probably 95 per cent of students are the ones who hold in instead of

Я можу сказати, що, ймовірно, 95 відсотків студентів є тими, хто тримається, а не

just like, whatever, I'll just say it.

просто любить, будь-що, я просто скажу це.

The only way to get over it is doing it.

Єдиний спосіб подолати це - зробити це.

The only way, you know.

Єдиний спосіб, знаєте.

And starting with passive.

І починаючи з пасиву.

So, listening, listening to podcasts, watching movies, starting with that

Отже, прослуховування, прослуховування подкастів, перегляд фільмів, починаючи з цієї

skill and then speaking more and just looking for opportunities is the only

навички, а потім більше розмовляючи та просто шукаючи можливості, є єдиним

way to get over that fear and just get more comfortable and face it.

способом подолати цей страх, просто влаштуватися зручніше та зіткнутися з ним.

And it's the only way to cope.

І це єдиний спосіб впоратися.

So, yeah.

Отже, так.

So, that's like exposure therapy.

Отже, це як експозиційна терапія.

We've talked about that.

That's kind of like, yeah, exposure therapy.

Ми про це говорили.

Це щось на кшталт, так, експозиційної терапії.

I think we both have that thing of if I'm afraid of something,

Мені здається, у нас обох є те, що якщо я чогось боюся,

then I need to go out and do it.

то мені потрібно піти і зробити це.

Go and face it.

Ідіть і дивіться в очі.

Confront it.

Face it.

Протистояти цьому.

Визнай це.

Exactly.

Confronting your fears.

точно.

Протистояння своїм страхам.

They won't get easier if you just avoid them.

Їм не стане легше, якщо ви просто уникатимете їх.

No, we, lots of people online talk about the importance

Ні, ми, багато людей в Інтернеті говорять про важливість

of students making mistakes.

того, щоб учні робили помилки.

So you'll tend to see videos and shorts of people saying like,

Тож ви, як правило, бачите відео та короткі фільми людей, які кажуть, що

you've got to make mistakes.

ви повинні робити помилки.

Don't avoid mistakes.

Не уникайте помилок.

Mistakes are how you learn, how you grow.

Помилки - це те, як ви вчитеся, як ви ростете.

And the same goes for being vulnerable.

І те саме стосується вразливості.

Like you say, you've just got to go out there and do it.

Як ви сказали, ви просто повинні піти туди і зробити це.

My children, and you probably have the same, watching them develop

Мої діти, і у вас, мабуть, те саме, спостерігати за тим, як вони розвивають

their language is so fascinating as a language teacher, seeing how

свою мову, так захоплююче, як вчитель мови, бачачи, як

like little inhibition they have.

мало гальмування вони мають.

They're not nervous or scared.

Вони не нервують і не бояться.

Even when I correct them a thousand times.

Навіть коли я виправляю їх тисячу разів.

So, like my son, my eldest son, who's five is struggling with irregular verbs.

Тож, як і мій син, мій старший син, якому п’ять, має проблеми з неправильними дієсловами.

So, he will say, oh, what does he say?

Отже, він скаже, о, що він каже?

Go-ed.

Го-ред.

I go-ed.

Yeah.

Я пішов.

так

When I go-ed to school.

Коли я пішов до школи.

And so, I'll correct him when I went to, when I went to, and so I'm always,

І тому я виправлю його, коли звернуся до, коли звернувся до, і тому я завжди,

I'm not saying what you've said is wrong, but I always just repeat

я не кажу, що те, що ви сказали, є неправильним, але я завжди просто повторюю

and give him the correct version.

і даю йому правильну версію.

And then he'll repeat again or when I went to school.

А потім він знову повторить або коли я пішов до школи.

But he struggles with that a lot, but he's never embarrassed or he doesn't

Але він дуже бореться з цим, але він ніколи не соромиться і не

feel ashamed when I correct him.

соромиться, коли я його виправляю.

He doesn't shy away from saying anything.

Він не соромиться нічого говорити.

It's just this, okay, well, you know, you got the message and you've corrected

Це просто ось що, добре, ви знаєте, ви отримали повідомлення, ви виправили

me and I've taken the correction.

мене, і я прийняв виправлення.

I might forget it.

Я можу це забути.

I might remember it.

Я можу це запам'ятати.

Who knows, but I'm just going to keep speaking.

Хто знає, але я просто збираюся продовжувати говорити.

And it's that just lack of care works really well for him.

І справа в тому, що просто відсутність догляду йому дуже добре діє.

And for, you know, everyone learning a language.

І для, знаєте, кожного, хто вивчає мову.

I think we all learn how to walk.

Я думаю, ми всі вчимося ходити.

We just keep, even if we're wobbly and we're falling over, we just keep doing it.

Ми просто продовжуємо, навіть якщо ми хитаємось і ми падаємо, ми просто продовжуємо це робити.

And eventually, we can all walk.

І зрештою ми всі зможемо ходити.

Obviously able-bodied and with no issues, we all learn to walk.

Очевидно здорові та без проблем, ми всі вчимося ходити.

And it's the same with speaking.

І те саме з розмовою.

You just have to keep going.

Ви просто повинні продовжувати.

And doing it.

І робить це.

Right?

Exactly.

правильно?

точно.

You have to, and yeah, kids, like you said, are amazing models to look

Ви повинні, і так, діти, як ви сказали, дивовижні моделі, на які

at that they don't, it's funny, like people, and myself included, are

вони не дивляться, це смішно, як люди, і я в тому числі,

very fearful of being corrected or saying the wrong thing, you know?

дуже бояться бути виправленими або сказати неправильні речі, розумієте?

Something as silly in Spanish is using the wrong ending, like

Настільки ж дурним в іспанській мові є використання неправильного закінчення, наприклад

the masculine or feminine, like mixing something like that up.

чоловічого або жіночого роду, як-от змішування чогось подібного.

It's very easy to happen, but when it happens, you feel embarrassed.

Це дуже легко статися, але коли це трапляється, тобі стає ніяково.

Maybe now I wouldn't because I'm just used to making mistakes.

Можливо, зараз я б цього не зробив, тому що я просто звик робити помилки.

But I think the best thing you can do as a language learner, and perhaps

Але я вважаю, що найкраще, що ви можете зробити як той, хто вивчає мову, і, можливо,

a human, from my humble opinion, is getting comfortable making mistakes.

як людина, на мою скромну думку, це навчитися робити помилки.

Yeah.

And I think that's a fantastic place to end this discussion today.

так

І я думаю, що це фантастичне місце для завершення сьогоднішньої дискусії.

Wonderful.

So face your fears and just enjoy being in your own skin.

чудово

Тож зіткніться зі своїми страхами та просто насолоджуйтеся перебуванням у власній шкірі.

Be courageous, and overcome those things that are holding you back, especially

Будьте сміливими та подолайте те, що стримує вас, особливо

if it's having an impact on your life, like not being able to enjoy surfing

якщо це впливає на ваше життя, наприклад, ви не можете насолоджуватися серфінгом

with your partner and your family.

зі своїм партнером і своєю родиною.

That's definitely something to tackle and overcome.

Це, безперечно, щось, за що потрібно впоратися та подолати.

I'm going to get out there and do that.

Я збираюся вийти туди і зробити це.

Find someone to watch my kids and I'm going to get back on that wave.

Знайдіть когось, хто спостерігатиме за моїми дітьми, і я повернусь на цю хвилю.

Fantastic.

Fantastic.

фантастично.

фантастично.

Bree, it's been an absolute joy having you here.

Брі, це було справжнє щастя, що ти тут.

So, thank you for accepting my invitation.

Отже, дякую, що прийняли моє запрошення.

Where can my listeners find you?

Де вас можуть знайти мої слухачі?

I think the best place is wherever you listen to podcasts.

Я думаю, що найкраще місце там, де ви слухаєте подкасти.

Just search for Into the Story and probably a good place to

Просто знайдіть Into the Story, і, мабуть, хорошим місцем для

start is listening to your story.

початку буде прослуховування вашої історії.

I think that's something that they'd really enjoy.

Я думаю, це те, що їм справді сподобається.

And then from there they can find more about Into the Story.

А звідти вони зможуть дізнатися більше про Into the Story.

Fantastic.

I will put a link to your podcast into the show notes.

фантастично.

Я розмістю посилання на ваш подкаст у примітках до шоу.

So, for my listeners just head there to find a direct link.

Отже, для моїх слухачів просто прямуйте туди, щоб знайти пряме посилання.

So thank you very much and enjoy the rest of your day.

Тож велике вам спасибі та насолоджуйтеся рештою дня.

Thanks.

And to my listeners, take very good care and goodbye.

Дякую. І до моїх слухачів, будьте дуже обережні та до побачення.

Bye.

до побачення