Academic research is publicly funded -- why isn't it publicly available? | Erica Stone

Перекладач: Olesia Luzhbina Утверджено: Khrystyna Romashko

Do you ever find yourself referencing a study in conversation

Чи ви коли-небудь під час розмови посилалися на дослідження,

that you didn't actually read?

яке насправді не читали?

(Laughter)

(Сміх)

I was having coffee with a friend of mine the other day,

Одного дня я сиділа за чашкою кави з подругою

and I said, "You know, I read a new study

і сказала: "Я читала нове дослідження,

that says coffee reduces the risk of depression in women."

яке стверджує, що кава зменшує ризик виникнення депресії у жінок".

But really, what I read was a tweet.

Хоча, насправді, я прочитала твіт.

(Laughter)

(Сміх)

That said --

В якому написано…

(Laughter)

(Сміх)

"A new study says drinking coffee may decrease depression risk in women."

"Нове дослідження стверджує, що кава може знизити ризик появи депресії у жінок".

(Laughter)

(Сміх)

And that tweet had a link to the "New York Times" blog,

Цей твіт мав посилання на блог "New York Times",

where a guest blogger translated the study findings

де запрошений блогер переказував результати дослідження

from a "Live Science" article,

зі статті ''Live Science",

which got its original information

джерелом інформації якої

from the Harvard School of Public Health news site,

був новий сайт Гарвардської школи громадського здоров'я,

which cited the actual study abstract,

який посилався на справжній документ дослідження,

which summarized the actual study published in an academic journal.

який підсумовував справжнє дослідження, опубліковане в академічному журналі.

(Laughter)

(Сміх)

It's like the six degrees of separation,

Це як теорія шести рукостискань,

but with research.

але з дослідженням.

(Laughter)

(Сміх)

So, when I said I read a study,

Тож, коли я сказала, що прочитала дослідження,

what I actually read was 59 characters that summarized 10 years of research.

насправді я прочитала 59 символів, які підсумовували 10 років досліджень.

(Laughter)

(Сміх)

So, when I said I read a study,

Сказавши, що я прочитала дослідження,

I was reading fractions of the study

я читала лише його уривки,

that were put together by four different writers

які склали чотири різні журналісти,

that were not the author,

які не були авторами,

before it got to me.

перш, ніж воно трапило до мене.

That doesn't seem right.

Це виглядає неправильним.

But accessing original research is difficult,

Однак важко отримати доступ до оригінального дослідження,

because academics aren't regularly engaging with popular media.

тому що вчені не часто співпрацюють з популярними виданнями.

And you might be asking yourself,

Ви можливо запитуєте себе:

why aren't academics engaging with popular media?

чому вчені не співпрацюють з популярними медіа?

It seems like they'd be a more legitimate source of information

Вони здаються більш виправданими джерелами інформації,

than the media pundits.

ніж медіа експерти.

Right?

Чи не так?

(Laughter)

(Сміх)

In a country with over 4,100 colleges and universities,

У країні з понад 4100 коледжами та університетами,

it feels like this should be the norm.

здається, ніби це має бути нормою.

But it's not.

Але це не так.

So, how did we get here?

Отже, як ми дійшли до цього?

To understand why scholars aren't engaging with popular media,

Щоб зрозуміти, чому вчені не співпрацюють з популярними медіа,

you first have to understand how universities work.

спершу потрібно зрозуміти, як функціонують університети.

Now, in the last six years,

Впродовж шести років

I've taught at seven different colleges and universities

я викладала в семи різних коледжах і університетах

in four different states.

у чотирьох різних штатах.

I'm a bit of an adjunct extraordinaire.

Я ще й трохи екстраординарна.

(Laughter)

(Сміх)

And at the same time, I'm pursuing my PhD.

І в той же час, я займаюся докторською дисертацією.

In all of these different institutions,

У всіх цих різних установах

the research and publication process works the same way.

процес дослідження та публікації працює однаково.

First, scholars produce research in their fields.

Спершу, вчені проводять дослідження у своїй галузі.

To fund their research, they apply for public and private grants

Щоб їх профінансувати, вони звертаються за державними та приватними грантами,

and after the research is finished,

а коли дослідження завершене,

they write a paper about their findings.

вони пишуть статтю про свої результати.

Then they submit that paper to relevant academic journals.

Тоді вони подають статтю у відповідні академічні журнали.

Then it goes through a process called peer review,

Далі вона проходить процес рецензування,

which essentially means that other experts

який, по суті, означає, що інші експерти

are checking it for accuracy and credibility.

перевіряють її точність і достовірність.

And then, once it's published,

І тоді, як тільки вона буде опублікована,

for-profit companies resell that information

комерційні компанії перепродадуть цю інформацію

back to universities and public libraries

назад університетам і бібліотекам

through journal and database subscriptions.

через журнали і підписки на базу даних.

So, that's the system.

Ось така система.

Research, write, peer-review, publish, repeat.

Досліджувати, писати, рецензувати, публікувати, повторювати.

My friends and I call it feeding the monster.

Ми з друзями називаємо це «годуванням монстра».

And you can see how this might create some problems.

І ви бачите, як це може створювати деякі проблеми.

The first problem is that most academic research is publicly funded

Перша проблема в тому, що більшість академічних досліджень

фінансуються державно, але поширюються приватно.

but privately distributed.

Every year, the federal government spends 60 billion dollars on research.

Кожного року федеральний уряд витрачає 60 мільярдів доларів на дослідження.

According to the National Science Foundation,

Згідно з Національним Науковим Фондом,

29 percent of that goes to public research universities.

29% цієї суми йде на державні дослідницькі університети.

So, if you're quick at math, that's 17.4 billion dollars.

Тож, якщо ви дружите з математикою, це 17,4 мільйонів доларів.

Tax dollars.

Податкових доларів.

And just five corporations are responsible

Лише п'ять корпорацій є відповідальними

for distributing most publicly funded research.

за розповсюдження більшості державних досліджень.

In 2014, just one of those companies made 1.5 billion dollars in profit.

У 2014 лише одна з цих компаній заробила 1,5 мільярди доларів прибутку.

It's a big business.

Це великий бізнес.

And I bet you can see the irony here.

Я впевнена, що ви бачите тут іронію.

If the public is funding academics' research,

Якщо люди фінансують наукові дослідження,

but then we have to pay again to access the results,

але потім повинні платити знову, щоб отримати результати,

it's like we're paying for it twice.

схоже на те, що ми платимо двічі.

And the other major problem

Іншою важливою проблемою

is that most academics don't have a whole lot of incentive

є те, що більшість науковців не мають достатньо стимулів,

to publish outside of these prestigious subscription-based journals.

щоб публікувати за межами цих престижних журналів.

Universities build their tenure and promotion systems

Університети дають пожиттєві контракти та підвищення

around the number of times scholars publish.

відповідно до кількості опублікованих досліджень.

So, books and journal articles are kind of like a form of currency for scholars.

Тож, публікації є обмінною валютою для вчених.

Publishing articles helps you get tenure and more research grants down the road.

Публікування допомагає отримати підвищення і більше грантів в майбутньому.

But academics are not rewarded for publishing with popular media.

Проте вчених не нагороджують за публікації у відомих ЗМІ.

So, this is the status quo.

Отже, це статус-кво.

The current academic ecosystem.

Сьогоднішня академічна структура.

But I don't think it has to be this way.

Однак, я не думаю, що має бути саме так.

We can make some simple changes to flip the script.

Ми можемо внести певні зміни, аби змінити перебіг подій.

So, first, let's start by discussing access.

Спершу почнемо з обговорення доступу.

Universities can begin to challenge the status quo

Університети можуть почати відкидати статус-кво,

by rewarding scholars for publishing

нагороджуючи вчених за публікації

not just in these subscription-based journals

не тільки в цих підписних журналах,

but in open-access journals as well as on popular media.

але й у виданнях з вільним доступом, на рівні відомих ЗМІ.

Now, the open-access movement is starting to make some progress

Наразі рух за відкритий доступ набирає оберти

in many disciplines,

в багатьох сферах

and fortunately, some other big players have started to notice.

і, на щастя, деякі визначні гравці почали це помічати.

Google Scholar has made open-access research

"Google Scholar" розробив функцію вільного доступу,

searchable and easier to find.

яка полегшує пошук.

Congress, last year, introduced a bill

Минулого року конгрес США вніс законопроєкт,

that suggests that academic research projects

який пропонує академічні дослідницькі проєкти

with over 100 million or more in funding

з бюджетом більш, ніж 100 мільйонів,

should develop an open-access policy.

переводити у вільний доступ.

And this year, NASA opened up its entire research library to the public.

Цього року НАСА надала публічний доступ до бібліотеки.

So, you can see this idea is beginning to catch on.

Тож, ви бачите, що ця ідея починає поширюватись.

But access isn't just about being able

Але мати доступ – це не лише про можливість

to get your hands on a document or a study.

заволодіти документом чи дослідженням.

It's also about making sure

Це також про впевненість

that that document or study is easily understood.

в тому, що документ чи дослідження є легкими для розуміння.

So, let's talk about translation.

А зараз давайте поговоримо про інтерпретацію.

I don't envision this translation to look like the six degrees of separation

Я вважаю, що це не повинно бути схожим на теорію шести рукостискань,

that I illustrated earlier.

яку я згадувала раніше.

Instead, what if scholars were able to take the research that they're doing

Натомість, що якби вчені могли взяти проєкт, над яким працюють,

and translate it on popular media

і переробити його для відомих медіа,

and be able to engage with the public?

щоб мати можливість взаємодіяти з людьми?

If scholars did this,

Якби вчені зробили це,

the degrees of separation between the public and research

рівень віддаленості між народом і дослідженнями

would shrink by a lot.

значно скоротився б.

So, you see, I'm not suggesting a dumbing-down of the research.

Розумієте, я не пропоную спростовувати дослідження.

I'm just suggesting that we give the public access to that research

Я лише вважаю, що важливо надавати користувачам доступ до цих досліджень,

and that we shift the venue and focus on using plain language

змінити спосіб доступу і використовувати просту мову,

so that the public who's paying for the research

щоб люди, які оплачують ці дослідження,

can also consume it.

також могли їх читати.

And there are some other benefits to this approach.

Існують також інші переваги цього напрямку.

By showing the public how their tax dollars

Показуючи людям, як їхні податки

are being used to fund research,

використовуються для фінансування проєктів,

they can begin to redefine universities' identities

вони можуть почати переосмислювати самобутність університетів,

so that universities' identities are not just based on a football team

які засновані не лише на футбольній команді

or the degrees they grant

або ступенях, які вони надають,

but on the research that's being produced there.

але й на дослідженнях, над якими вони працюють.

And when there's a healthy relationship between the public and scholars,

І коли стають здоровими відносини між громадськістю та вченими,

it encourages public participation in research.

це заохочує народ брати участь у дослідженнях.

Can you imagine what that might look like?

Можете уявити, як це виглядатиме?

What if social scientists

Що якби соціологи

helped local police redesign their sensitivity trainings

допомагали місцевій поліції змодернізувати їхню специфіку підготовки

and then collaboratively wrote a manual to model future trainings?

і потім спільно написали довідник до сучасної моделі тренувань?

Or what if our education professors consulted with our local public schools

Або якби викладачі консультувались з нашими місцевими школами,

to decide how we're going to intervene with our at-risk students

щоб знайти способи впливу на наших проблемних учнів

and then wrote about it in a local newspaper?

і потім повідомити про це у місцевій газеті?

Because a functioning democracy

Тому що діюча демократія

requires that the public be well-educated and well-informed.

вимагає, щоб громадськість була добре освіченою та обізнаною.

Instead of research happening behind paywalls and bureaucracy,

Замість того, щоб дослідження відбувалися за платними стінами та бюрократією,

wouldn't it be better if it was unfolding right in front of us?

чи не було б краще, щоб вони проходили у нас на очах?

Now, as a PhD student,

Зараз, будучи аспіранткою,

I realize I'm critiquing the club I want to join.

я усвідомила, що критикую клуб, до якого хочу приєднатись.

(Laughter)

(Сміх)

Which is a dangerous thing to do,

Що є небезпечною справою,

since I'm going to be on the academic job market in a couple of years.

бо я збираюсь вийти на академічний ринок праці через кілька років.

But if the status quo in academic research

Але якщо статус-кво в академічних дослідженнях –

is to publish in the echo chambers of for-profit journals

це публікації в ехо-камерах комерційних журналів,

that never reach the public,

які ніколи не будуть доступними для людей,

you better believe my answer is going to be "nope."

то повірте мені на слово, моєю відповіддю буде: "ні".

I believe in inclusive, democratic research

Я вірю в інклюзивні демократичні дослідження,

that works in the community and talks with the public.

які проводяться в соціумі та звернені до публіки.

I want to work in research and in an academic culture

Я хочу працювати в науковій дослідницькій культурі,

where the public is not only seen as a valuable audience,

де люди не лише вважаються цінною аудиторією,

but a constituent, a participant.

а й складовою частиною – учасниками.

And in some cases even the expert.

А в деяких випадках навіть експертами.

And this isn't just about

І це не тільки

giving you guys access to information.

про надання вам, друзі, доступу до інформації.

It's about shifting academic culture from publishing to practice

Це про перехід академічної культури з видавничої на практичну

and from talking to doing.

та від розмов до вчинків.

And you should know that this idea, this hope --

І ви повинні знати, що ця ідея, ця надія

it doesn't just belong to me.

є не тільки моєю.

I'm standing on the shoulders of many scholars, teachers,

Я представляю точку зору багатьох вчених, вчителів,

librarians and community members

бібліотекарів та членів спільноти,

who also advocate for including more people in the conversation.

які також наполягають на залученнні більшої кількості людей в цей діалог.

I hope you join our conversation, too.

Сподіваюсь, ви також приєднаєтеся до нашого діалогу.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)