What vaccinating vampire bats can teach us about pandemics | Daniel Streicker

Перекладач: Valentyna Goch Утверджено: Sofia Kovalchuk

The story that I'm going to tell you today,

Історія, яку я хочу вам розповісти,

for me, began back in 2006.

почалася для мене у 2006 році.

That was when I first heard about an outbreak of mysterious illness

Тоді, коли я вперше почув про спалах таємничої хвороби

that was happening in the Amazon rainforest of Peru.

у тропічних лісах Амазонії в Перу.

The people that were getting sick from this illness,

Люди, що захворіли цією хворобою,

they had horrifying symptoms, nightmarish.

мали жахливі тяжкі симптоми.

They had unbelievable headaches,

У них страшенно боліла голова,

they couldn't eat or drink.

вони не могли ні їсти, ні пити.

Some of them were even hallucinating --

У декого були навіть галюцинації —

confused and aggressive.

плутані й агресивні.

The most tragic part of all

Найтрагічніше,

was that many of the victims were children.

що найбільше серед постраждалих було дітей.

And of all of those that got sick,

Ніхто з них

none survived.

не вижив.

It turned out that what was killing people was a virus,

Виявилося, що убивцею людей був вірус,

but it wasn't Ebola, it wasn't Zika,

не Ебола, не вірус Зіка,

it wasn't even some new virus never before seen by science.

це не був невідомий науці вірус.

These people were dying of an ancient killer,

Ці люди вмирали від старого вірусу,

one that we've known about for centuries.

про який знали багато століть.

They were dying of rabies.

Вони вмирали від сказу.

And what all of them had in common was that as they slept,

Усіх їх під час сну

they'd all been bitten by the only mammal that lives exclusively on a diet of blood:

покусав єдиний ссавець, що живиться виключно кров'ю, —

the vampire bat.

кажан-вампір.

These sorts of outbreaks that jump from bats into people,

Спалахи вірусу, що передаються від кажанів до людей,

they've become more and more common in the last couple of decades.

стаються все частіше в останні десятиліття.

In 2003, it was SARS.

У 2003 це був ВГРС.

It showed up in Chinese animal markets and spread globally.

Він з'явився на китайських тваринницьких ринках

і поширився по Землі.

That virus, like the one from Peru, was eventually traced back to bats,

Цей вірус, як і той з Перу, поширився, імовірно, від кажанів,

which have probably harbored it, undetected, for centuries.

які, можливо, були його носіями століттями.

Then, 10 years later, we see Ebola showing up in West Africa,

Через 10 років з'явилась Ебола в Західній Африці,

and that surprised just about everybody

і це всіх здивувало,

because, according to the science at the time,

адже згідно з даними науковців того часу,

Ebola wasn't really supposed to be in West Africa.

Ебола не мала б з'явитися в Західній Африці.

That ended up causing the largest and most widespread Ebola outbreak

Це скінчилось найбільшою і найпоширенішою в історії пошестю Еболи.

in history.

So there's a disturbing trend here, right?

Вражаюча тенденція, чи не так?

Deadly viruses are appearing in places where we can't really expect them,

Смертельні віруси з'являються в місцях, де їх найменш очікували,

and as a global health community,

а Міжнародна медична спільнота

we're caught on our heels.

йде за ними по п'ятах.

We're constantly chasing after the next viral emergency

Ми постійно переборюємо надзвичайну ситуацію з вірусом

in this perpetual cycle,

у цьому замкненому колі,

always trying to extinguish epidemics after they've already started.

увесь час намагаючись погасити епідемію, коли вона вже почалася.

So with new diseases appearing every year,

Якщо нові захворювання з'являються щороку,

now is really the time

настав час подумати,

that we need to start thinking about what we can do about it.

що з цим ми можемо зробити.

If we just wait for the next Ebola to happen,

Коли просто чекатимемо чергової Еболи,

we might not be so lucky next time.

наступного разу нам може не пощастити.

We might face a different virus,

Може з'явитися вірус

one that's more deadly,

більш смертоносний,

one that spreads better among people,

що краще поширюватиметься серед людей,

or maybe one that just completely outwits our vaccines,

від якого не буде вакцин,

leaving us defenseless.

залишивши нас беззахисними.

So can we anticipate pandemics?

Чи можна передбачити пандемію?

Can we stop them?

А зупинити її?

Those are really hard questions to answer,

На ці запитання не просто відповісти,

and the reason is that the pandemics --

справа в тому, що пандемії —

the ones that spread globally,

ті, що поширюються по всьому світу,

the ones that we really want to anticipate --

ті, які ми справді хотіли б попередити,

they're actually really rare events.

дійсно рідко трапляються.

And for us as a species that is a good thing --

Для нас, як виду, це добре —

that's why we're all here.

ось чому ми всі тут.

But from a scientific standpoint, it's a little bit of a problem.

З погляду науковця — це проблема.

That's because if something happens just once or twice,

Бо коли щось трапляється раз чи двічі,

that's really not enough to find any patterns.

цього недостатньо, щоб простежити його рух.

Patterns that could tell us when or where the next pandemic might strike.

Рух, який міг би підказати нам, коли й де спалахне наступна пандемія.

So what do we do?

То що ж нам робити?

Well, I think one of the solutions we may have is to study some viruses

Я вважаю, що одним із можливих рішень є вивчення деяких вірусів,

that routinely jump from wild animals into people,

що часто передаються від диких звірів

or into our pets, or our livestock,

до людей, до домашніх улюбленців чи худоби,

even if they're not the same viruses

навіть якщо це не ті віруси,

that we think are going to cause pandemics.

що можуть спричинити пандемії.

If we can use those everyday killer viruses

Якщо використаємо звичайні віруси,

to work out some of the patterns

щоб простежити їхні шляхи,

of what drives that initial, crucial jump from one species to the next,

що саме спричиняє ту першу вирішальну передачу від одного виду

and, potentially, how we might stop it,

до іншого, і як ми могли б її зупинити,

then we're going to end up better prepared

потім ми будемо краще підготованими

for those viruses that jump between species more rarely

до вірусів, що передаються іншим видам рідко,

but pose a greater threat of pandemics.

але спричиняють більш загрозливі пандемії.

Now, rabies, as terrible as it is,

Сказ, яким жахливим він не був би,

turns out to be a pretty nice virus in this case.

дуже добре підходить у цьому випадку.

You see, rabies is a scary, deadly virus.

Бачите, сказ — страшний смертельний вірус,

It has 100 percent fatality.

він на 100% фатальний.

That means if you get infected with rabies and you don't get treated early,

Це означає, що коли ви заразилися сказом і своєчасно не отримали допомоги,

there's nothing that can be done.

нічим не можна буде зарадити.

There is no cure.

Ліків немає.

You will die.

Ви помрете.

And rabies is not just a problem of the past either.

Сказ — це не тільки проблема минулого.

Even today, rabies still kills 50 to 60,000 people every year.

Навіть тепер сказ убиває 50-60 тисяч людей щороку.

Just put that number in some perspective.

Давайте якось опишемо це число.

Imagine the whole West African Ebola outbreak --

Уявіть собі повну картину спалаху Еболи в Західній Африці —

about two-and-a-half years;

близько двох з половиною років;

you condense all the people that died in that outbreak

ви втискуєте всіх померлих під час тої епідемії людей

into just a single year.

лише в один рік.

That's pretty bad.

Це досить погано.

But then, you multiply it by four,

Та коли їх учетверо більше —

and that's what happens with rabies every single year.

це наслідки від сказу щороку.

So what sets rabies apart from a virus like Ebola

Та вірус сказу відрізняється від Еболи тим,

is that when people get it,

що коли люди заражаються ним,

they tend not to spread it onward.

то не схильні його поширювати.

That means that every single time a person gets rabies,

Люди заражаються сказом тоді,

it's because they were bitten by a rabid animal,

коли їх укусила якась скажена тварина,

and usually, that's a dog or a bat.

зазвичай це собака чи кажан.

But it also means that those jumps between species,

Та це також означає, що передача між видами,

which are so important to understand, but so rare for most viruses,

яку так важливо зрозуміти і яка є рідкісною серед вірусів,

for rabies, they're actually happening by the thousands.

із сказом відбувалася донині тисячі разів.

So in a way, rabies is almost like the fruit fly

Тому, певним чином, сказ майже, як плодова мушка

or the lab mouse of deadly viruses.

чи лабораторна миша серед смертельних вірусів.

This is a virus that we can use and study to find patterns

Це вірус, який можна використати для вивчення шляхів передачі

and potentially test out new solutions.

та тестування можливих нових рішень.

And so, when I first heard about that outbreak of rabies

Тож коли я вперше почув про спалах сказу

in the Peruvian Amazon,

в перуанській Амазонії,

it struck me as something potentially powerful

це вразило мене як щось потенційно дієве,

because this was a virus that was jumping from bats into other animals

адже це вірус, що передається від кажанів до інших тварин досить часто,

often enough that we might be able to anticipate it ...

так що ми, можливо, могли б це передбачати.

Maybe even stop it.

Могли б навіть зупиняти.

So as a first-year graduate student

Як першокурсник,

with a vague memory of my high school Spanish class,

що ще трохи пам'ятав іспанську зі школи,

I jumped onto a plane and flew off to Peru,

я сів на літак і полетів до Перу

looking for vampire bats.

шукати кажанів-вампірів.

And the first couple of years of this project were really tough.

Перші два роки участі в цьому проєкті були справді важкими.

I had no shortage of ambitious plans to rid Latin America of rabies,

Моїм амбіціям позбавити Латинську Америку від сказу не було меж,

but at the same time,

однак у той же час

there seemed to be an equally endless supply of mudslides and flat tires,

такими ж безмежними здавалися грязюка, спущені шини, відключення електрики,

power outages, stomach bugs all stopping me.

шлункові інфекції, які не давали просуватися вперед.

But that was kind of par for the course,

Та все це було частиною

working in South America,

роботи в Південній Америці,

and to me, it was part of the adventure.

а для мене — пригодою.

But what kept me going

Дозволяло рухатися вперед знання того,

was the knowledge that for the first time,

що вперше моя робота

the work that I was doing might actually have some real impact

могла реально вплинути на життя людей

on people's lives in the short term.

у короткочасній перспективі.

And that struck me the most

А найдужче мене вразило,

when we actually went out to the Amazon

коли ми таки вирушили до Амазонки

and were trying to catch vampire bats.

й намагалися ловити кажанів-вампірів.

You see, all we had to do was show up at a village and ask around.

Бачите, усе, що ми мали робити,— це піти в село й порозпитувати:

"Who's been getting bitten by a bat lately?"

"Кого останнім часом укусив кажан?"

And people raised their hands,

І люди піднімали руки,

because in these communities,

бо в їхніх поселеннях

getting bitten by a bat is an everyday occurrence,

укус кажана був звичною подією,

happens every day.

яка трапляється щодня.

And so all we had to do was go to the right house,

Треба було лише піти до потрібного будинку,

open up a net

наставити сітку

and show up at night,

й бути там уночі,

and wait until the bats tried to fly in and feed on human blood.

коли кажани спробують залетіти поживитися людською кров'ю.

So to me, seeing a child with a bite wound on his head or blood stains on his sheets,

Бачити дитину з покусаною головою чи плямами на її простирадлах

that was more than enough motivation

було для мене достатньою мотивацією

to get past whatever logistical or physical headache

переносити усякі технічні труднощі чи головний біль

I happened to be feeling on that day.

у той день.

Since we were working all night long, though,

Оскільки ми працювали всю ніч,

I had plenty of time to think about how I might actually solve this problem,

у мене було достатньо часу подумати, як я міг вирішити цю проблему,

and it stood out to me that there were two burning questions.

власне, постало дві гострі проблеми.

The first was that we know that people are bitten all the time,

По-перше, ми знали, що люди весь час отримують укуси,

but rabies outbreaks aren't happening all the time --

але спалахи сказу трапляються не постійно,

every couple of years, maybe even every decade,

а кожні два роки, може, навіть кожні десять,

you get a rabies outbreak.

трапляється спалах сказу.

So if we could somehow anticipate when and where the next outbreak would be,

Так що, якби ми якось могли передбачити, коли й де буде наступний спалах,

that would be a real opportunity,

то це був би реальний шанс

meaning we could vaccinate people ahead of time,

вакцинувати людей наперед,

before anybody starts dying.

поки ніхто не помер.

But the other side of that coin

Інша сторона медалі —

is that vaccination is really just a Band-Aid.

це те, що вакцинація, насправді, тимчасове рішення.

It's kind of a strategy of damage control.

Це свого роду стратегія контролю ушкоджень.

Of course it's lifesaving and important and we have to do it,

Звісно, вона рятує життя й важлива, і нам треба її проводити,

but at the end of the day,

та врешті-решт,

no matter how many cows, how many people we vaccinate,

скільки корів і людей ми б не вакцинували,

we're still going to have exactly the same amount of rabies up there in the bats.

у кажанів кількість сказу була такою самою.

The actual risk of getting bitten hasn't changed at all.

Ризик бути покусаним не змінювався зовсім.

So my second question was this:

По-друге, була ще така проблема:

Could we somehow cut the virus off at its source?

чи не могли б ми якось від'єднати вірус від його джерела?

If we could somehow reduce the amount of rabies in the bats themselves,

Якби ми тільки могли зменшити кількість сказу в самих кажанах,

then that would be a real game changer.

це могло б змінити всю гру.

We'd been talking about shifting

Ми б перейшли

from a strategy of damage control to one based on prevention.

від стратегії контролю ушкоджень до їх попереджень.

So, how do we begin to do that?

То як ми можемо це зробити?

Well, the first thing we needed to understand

Так, перше, що треба було зрозуміти,

was how this virus actually works in its natural host --

це як вірус насправді функціонує в природних господарів —

in the bats.

кажанів.

And that is a tall order for any infectious disease,

Це складне завдання для інфекційних захворювань,

particularly one in a reclusive species like bats,

особливо для такого відлюдного виду, як кажани,

but we had to start somewhere.

але треба ж звідкись починати.

So the way we started was looking at some historical data.

Тож ми почали з перегляду деяких історичних даних.

When and where had these outbreaks happened in the past?

Коли й де були такі спалахи в минулому?

And it became clear that rabies was a virus

Виявилося, що сказ був вірусом,

that just had to be on the move.

що мав постійно пересуватися,

It couldn't sit still.

не міг сидіти на місці.

The virus might circulate in one area for a year, maybe two,

Цей вірус міг циркулювати на одній території рік чи два,

but unless it found a new group of bats to infect somewhere else,

і поки не заражав нову зграю кажанів в іншому місці,

it was pretty much bound to go extinct.

майже зникав.

So with that, we solved one key part of the rabies transmission challenge.

Так ми розв'язали одну частину проблеми передачі сказу.

We knew we were dealing with a virus on the move,

Ми знали, що вірус пересувався,

but we still couldn't say where it was going.

та не знали, куди.

Essentially, what I wanted was more of a Google Maps-style prediction,

По суті, я хотів би щось на кшалт маршруту карт Google,

which is, "What's the destination of the virus?

такого як: "Який пункт призначення вірусу?

What's the route it's going to take to get there?

Яким маршрутом він добиратиметься туди?

How fast will it move?"

З якою швидкістю буде рухатися?"

To do that, I turned to the genomes of rabies.

Щоб розробити його, я звернувся до генома сказу.

You see, rabies, like many other viruses, has a tiny little genome,

Розумієте, сказ, як і інші віруси, має малесенький геном,

but one that evolves really, really quickly.

але він еволюціонує справді дуже швидко.

So quickly that by the time the virus has moved from one point to the next,

Так швидко, що за той час, поки вірус переміститься з одного пункту в інший,

it's going to have picked up a couple of new mutations.

він зазнає кілька нових мутацій.

And so all we have to do is kind of connect the dots

і все, що нам треба зробити — це з'єднати точки

across an evolutionary tree,

еволюційного дерева,

and that's going to tell us where the virus has been in the past

і це нам розкаже, де вірус був у минулому,

and how it spread across the landscape.

і як пересувався ландшафтом.

So, I went out and I collected cow brains,

Тому я пішов збирати коров'ячі мізки,

because that's where you get rabies viruses.

бо саме там можна впіймати вірус сказу.

And from genome sequences that we got from the viruses in those cow brains,

Із послідовності генома, яку ми добули з тих коров'ячих мізків,

I was able to work out

мені вдалося з'ясувати,

that this is a virus that spreads between 10 and 20 miles each year.

що це вірус, який поширюється на 10-20 миль щороку.

OK, so that means we do now have the speed limit of the virus,

Добре, це означає, що ми маємо межі швидкості віруса,

but still missing that other key part of where is it going in the first place.

але все ще не маємо іншої частини — куди він рухається.

For that, I needed to think a little bit more like a bat,

Щоб дізнатися це, я мав поставити себе на місце кажана,

because rabies is a virus --

бо сказ — це вірус,

it doesn't move by itself,

він не може рухатися сам,

it has to be moved around by its bat host,

а має пересуватися в тілі господаря-кажана,

so I needed to think about how far to fly and how often to fly.

тому я мав подумати, як далеко й наскільки високо летіти.

My imagination didn't get me all that far with this

Ані моя уява не занесла мене далеко,

and neither did little digital trackers that we first tried putting on bats.

ані цифрові чіпи, які ми спочатку намагалися вживити в кажанів.

We just couldn't get the information we needed.

Нам не вдавалося отримати потрібну інформацію.

So instead, we turned to the mating patterns of bats.

Замість цього ми звернулися до шляхів спарювання кажанів.

We could look at certain parts of the bat genome,

Ми могли глянути на певні частини генома кажана,

and they were telling us that some groups of bats were mating with each other

і вони розповідали нам, що деякі зграї кажанів спарювалися,

and others were more isolated.

а інші були більш ізольованими.

And the virus was basically following the trail laid out by the bat genomes.

І цей вірус, в основному, повторював слід геномів кажана.

Yet one of those trails stood out as being a little bit surprising --

А все ж один із слідів, як не дивно, відходив убік, —

hard to believe.

важко було повірити.

That was one that seemed to cross straight over the Peruvian Andes,

То був слід, що, здавалося, проходив через перуанські Анди,

crossing from the Amazon to the Pacific coast,

від Амазонки до тихоокеанського узбережжя,

and that was kind of hard to believe,

і в це було важко повірити,

as I said,

як я вже казав,

because the Andes are really tall -- about 22,000 feet,

бо Анди дійсно високі — близько 22 000 футів,

and that's way too high for a vampire to fly.

а це надто високо для кажана, щоб перелетіти.

Yet --

Та все ж,

(Laughter)

(Сміх)

коли ми придивилися ближче,

when we looked more closely,

we saw, in the northern part of Peru,

то побачили в північній частині Перу

a network of valley systems that was not quite too tall

мережу з'єднаних між собою долин, і там було не дуже високо

for the bats on either side to be mating with each other.

для кажанів з обох сторін для парування.

And we looked a little bit more closely --

І ми придивилися ще ближче —

sure enough, there's rabies spreading through those valleys,

так, що розгледіли сказ, що поширювався через ці долини

just about 10 miles each year.

усього на десять миль щороку.

Basically, exactly as our evolutionary models had predicated it would be.

В основному, саме так, як наша еволюційна модель і передбачала.

What I didn't tell you

Я не сказав,

is that that's actually kind of an important thing

що це дійсно важливо,

because rabies had never been seen before on the western slopes of the Andes,

бо сказ ніколи раніше не був помічений на західних схилах Анд

or on the whole Pacific coast of South America,

чи на цілому тихоокеанському узбережжі Південної Америки,

so we were actually witnessing, in real time, a historical first invasion

то ж ми на свої очі бачили перше захоплення в історії

into a pretty big part of South America,

досить значної частини Південної Америки,

which raises the key question:

а це піднімає ключове питання:

"What are we going to do about that?"

"Що ми збираємося з тим усім робити?"

Well, the obvious short-term thing we can do is tell people:

Ну, очевидно, що спершу ми

скажемо людям вакцинуватися й щеплювати своїх тварин,

you need to vaccinate yourselves, vaccinate your animals;

rabies is coming.

бо сказ наближається.

But in the longer term,

Довготермінове завдання:

it would be even more powerful if we could use that new information

було б більше користі, якби ми використали таку нову інформацію,

to stop the virus from arriving altogether.

щоб зупинити вірус від розповсюдження.

Of course, we can't just tell bats, "Don't fly today,"

Звісно, не можна просто сказати кажанам: "Не літайте сьогодні",

but maybe we could stop the virus from hitching a ride along with the bat.

та, можливо, ми могли б зупинити вірус від переміщення з кажаном.

And that brings us to the key lesson that we have learned

І це підводить нас до головного уроку, який ми засвоїли

from rabies-management programs all around the world,

завдяки програмам боротьби зі сказом у всьому світі,

whether it's dogs, foxes, skunks, raccoons,

незалежно від того, це собаки, лисиці, скунси чи єноти,

North America, Africa, Europe.

Північна Америка, Африка, Європа.

It's that vaccinating the animal source is the only thing that stops rabies.

Щеплення тварини-носія — це єдине, що зупиняє сказ.

So, can we vaccinate bats?

То чи можна робити щеплення кажанам?

You hear about vaccinating dogs and cats all the time,

Про щеплення собак і котів чуємо весь час,

but you don't hear too much about vaccinating bats.

а про щеплення кажанів почуєш не часто.

It might sound like a crazy question,

Може, питання й звучить безглуздо,

but the good news is that we actually already have edible rabies vaccines

та маємо хороші новини: насправді, вже є вакцина від сказу

that are specially designed for bats.

для кажанів.

And what's even better

Дуже добре, що ці вакцини

is that these vaccines can actually spread from bat to bat.

можуть передаватися від кажана до кажана.

All you have to do is smear it on one

Усе, що вам треба зробити, — намастити одного

and let the bats' habit of grooming each other

й дозволити кажанам, спарюючись,

take care of the rest of the work for you.

зробити за вас решту роботи.

So that means, at the very least,

Таким чином, це означає, щонайменше,

we don't have to be out there vaccinating millions of bats one by one

що нам не треба щеплювати мільйони кажанів одного за другим

with tiny little syringes.

мініатюрними шприцами.

(Laughter)

(Сміх)

But just because we have that tool doesn't mean we know how to use it.

Але мати такий засіб ще не означає знати, як його використовувати.

Now we have a whole laundry list of questions.

Тепер у нас є цілий список запитань.

How many bats do we need to vaccinate?

Скільки кажанів треба вакцинувати?

What time of the year do we need to be vaccinating?

У яку пору року нам треба робити щеплення?

How many times a year do we need to be vaccinating?

Скільки разів на рік нам треба робити щеплення?

All of these are questions that are really fundamental

Усі ці запитання дійсно фундаментальні

to rolling out any sort of vaccination campaign,

для розгортання будь-якої кампанії щеплень,

but they're questions that we can't answer in the laboratory.

однак на ці запитання не можна відповісти в лабораторії.

So instead, we're taking a slightly more colorful approach.

Натомість ми знайшли більш яскравий підхід.

We're using real wild bats, but fake vaccines.

Ми використовуємо справжніх диких кажанів, але несправжні вакцини.

We use edible gels that make bat hair glow

Застосовуємо їстівний гель, щоб хутро світилося,

and UV powders that spread between bats when they bump into each other,

та УФ-порошок, який натрушуєтьмя між кажанами

при зустрічі,

and that's letting us study how well a real vaccine might spread

це дає нам уявлення, як справжня вакцина могла б поширюватися

in these wild colonies of bats.

в диких колоніях кажанів.

We're still in the earliest phases of this work,

Ми все ще на початковій стадії цієї роботи,

but our results so far are incredibly encouraging.

але наші результати дуже обнадійливі.

They're suggesting that using the vaccines that we already have,

Вони показують, що з допомогою вакцин, що вже є,

можна різко скоротити

we could potentially drastically reduce the size of rabies outbreaks.

спалахи сказу.

And that matters, because as you remember,

І це має значення, бо, як ви пам'ятаєте,

rabies is a virus that always has to be on the move,

сказ — це вірус, що завжди в русі,

and so every time we reduce the size of an outbreak,

тому щоразу, скорочуючи кількість спалахів,

we're also reducing the chance

ми також зменшуємо шанси,

that the virus makes it onto the next colony.

що вірус перекинеться на іншу колонію.

We're breaking a link in the chain of transmission.

Ми розбиваємо ланку в ланцюжку передачі.

And so every time we do that,

З кожним разом ми на крок ближче

we're bringing the virus one step closer to extinction.

до знищення вірусу.

And so the thought, for me, of a world in the not-too-distant future

Для мене думка про світ у недалекому майбутньому,

where we're actually talking about getting rid of rabies altogether,

де ми направду говоримо про позбавлення від сказу,

that is incredibly encouraging and exciting.

неймовірно заохочує та захоплює.

So let me return to the original question.

То ж повернімося до першочергового питання.

Can we prevent pandemics?

Чи можна попередити пандемії?

Well, there is no silver-bullet solution to this problem,

Що ж, швидкого рішення цієї проблеми немає,

but my experiences with rabies have left me pretty optimistic about it.

але досвід зі сказом додає мені оптимізму в цьому питанні.

I think we're not too far from a future

Я вважаю, що в недалекому майбутньому

where we're going to have genomics to forecast outbreaks

із геномами для передбачення спалахів

and we're going to have clever new technologies,

та розумними новими технологіями,

like edible, self-spreading vaccines,

як-от: їстівні, здатні самостійно поширюватися вакцини, —

that can get rid of these viruses at their source

ми зможемо позбутися цих вірусів з джерела

before they have a chance to jump into people.

до того, як вони перейдуть на людей.

So when it comes to fighting pandemics,

Отже, коли йдеться про боротьбу з пандеміями,

the holy grail is just to get one step ahead.

священна ціль — просто робити один крок вперед.

And if you ask me,

Якби мене спитали,

I think one of the ways that we can do that

я вважаю, один із способів справитися —

is using some of the problems that we already have now,

використовувати проблеми, які в нас вже були до цього,

такі, як сказ, —

like rabies --

sort of the way an astronaut might use a flight simulator,

це ніби космонавт, який може скористатися симулятором,

figuring out what works and what doesn't,

аби розібратися, що працюватиме, а що ні,

and building up our tool set

і змонтувати оснащення так,

so that when the stakes are high,

щоб високо в небо

we're not flying blind.

не летіти наосліп.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)